“Я вже більше не можу!” – чи часто ви останнім часом промовляєте ці слова? Війна, переїзд, розлука з рідними, втрати та постійна напруга від новин впливають на наше психічне здоров’я. Якщо ледь не щодня ви на межі через тривогу або відчуваєте, що ваш психічний стан бував і краще, час пройти коротку анкету для самоперевірки: https://bit.ly/MH4U_test.
Вона заснована на доказових методах, що допомагають виявити ознаки можливого психічного розладу. Якщо такий ризик є — в результатах ви отримаєте пораду щодо звернення за кваліфікованою допомогою, щоб почуватися краще
Психологи пропонують батькам та педагогам цікаві “оголошення” для дітей.
Іх можна вдома чіпляти на холодильник.
Корисними вони стануть не лише для дітей.Оголошення вирізаються і вішаються на стіни класу чи групи, роздаються дітям. Важливо разом із дітьми прочитати їх, поговорити про кожну зі стратегій поведінки. Акцентуючи на тому, що і злість, і смуток – важливі. Авторська розробка відомої психологині Світлани Ройз.
Як боротися з тривожними думками або техніка корисного мислення
Якщо ви скаржитесь на те що, думки весь час кружляють навколо того що сталося, що все пропало, не в стані взагалі функціонувати і не можете припинити думати негативно, то ця техніка для вас.
Подія Думки Реакції Дії
Крок 1. Визначте і запишіть думки, пов’язані з травматичним досвідом, які шкодять сьогоденню. Та альтернативні думки, про щоб зараз було корисніше думати. Якщо вам важко визначити негативні думки, тоді спробуйте визначити спочатку почуття, а потім думки, які супроводжуються цими почуттями:
«Якщо ви думаєте про травматичну подію, яка у вас реакція?»
«Які думки виникають у вас, коли ви зосереджується на найсильніших реакціях?»
Крок 2. Наступним кроком є визначення, уточнення та запис альтернативних корисних думок. Перегляньте негативні думки та почуття і запишіть до них альтернативні корисні думки і отримані емоційні реакції.
Наприклад: «неприємні стани, які я переживаю зараз, ─ тимчасові, з часом вони зникнуть»; «я можу зайнятись корисною справою, допомагати людям які цього потребують»; «я маю час на саморозвиток»; «мої рідні поруч, живі, здорові – я щаслива»; «я вірю, що скоро все закінчиться, і Україна розквітне»; «я кожного дня маю змогу бачити своїх дітей».
Крок 3. Після того, як ви визначили корисні думки, уявіть ситуацію та попрактикуйтесь вимовляти корисні думки вголос, щоб протистояти негативним думкам та емоціям. Це дасть можливість звикнути до досвіду свідомої заміни непотрібних думок корисними.
Крок 4. Ключ до корисного мислення — це репетирувати корисні думки в повсякденному житті. Уявіть собі, що ви перебуваєте в ситуації, і практикуйте заміну негативних думок корисними думками. Використання цих корисних навичок мислення схоже на вивчення чогось нового, але з практикою стане тільки краще.
Сльози… звільняють та знеболюють. СЛьози – це природній “опіум” для полегшення болю. Звісно, не хочеться про погане, але багато хто з людей сьогодні звертається по допомогу – плаче. Плачуть сильні, відважні, слабкі, дорослі та діти.
Арт-терапевтична техніка для роботи зі страхом, тривогою, смутком.
Візьміть аркуш паперу та намалюйте на ньому різнобарвними фарбами свою неприємну емоцію чи переживання. Нехай це буде образ, який спаде вам на думку. Пам’ятайте, що малювати на оцінку протипоказано, малюємо так, як малюється, а не так, як красиво. Виразіть на папері все, що у вас усередині.
Коли малюнок буде закінчено, візьміть новий аркуш такого ж розміру та максимально точно скопіюйте ваш малюнок. Намалюйте те саме. Але! Використовуючи лише ці чотири фарби: зелену, блакитну, жовту, помаранчеву.
Пропонуємо 20 коротких відео із практиками для дітей і дорослих
“Стійкість для стійких” – назва всіх проєктів, які я створюю в цей час, – каже співавторка відео, сімейна й дитяча психологиня Світалана Ройз. – Ми створили 20 маленьких анімацій із 10-20-секундними вправами-практиками, щоб у стресових ситуаціях повертати собі спокій. Механізм стресу тілесний – у всіх практиках ми впливаємо на різні частини тіла, на м’язову активність, рухомість, робимо дихальні практики.
У стресі та паніці ми відчуваємо себе безпорадними. Коли з’являється можливість щось самим робити, хоч на щось впливати – ми повертаємо собі силу”.
Практики можуть виконувати як діти, так і дорослі. Окрім того, їх можна використати як вправи для руханок.
До кожної вправи подано просте пояснення, як вона діє на людину, що зможуть зрозуміти навіть діти.
У команді розробників додають, що свідомо не ставили у відео авторство, щоби не відволікати дітей титрами.
“Якщо ви будете використовувати проект – будь ласка, вказуйте імена – міжнародній волонтерській команді це буде важливо”.
Ідея: Світлана Ройз та Галина Титиш
Зміст практик: Світлана Ройз
Художнииця: Наталка Найда
Ілюстраторка: Майя Нгуєн
Озвучування: Марина Запорожець
Координаторка: Марина Маляренко
Команда аніматорів: Володимир Бабутін, Олександр Барилович, Марія Габ
Звукорежисер: Микита Барзішвілі
Артдиректор: Василь Дубовий
Окрема подяка: Ілля Філіпов і команда EdEra, ГO “Смарт Освіта”, Григорій Баран та Michel Taname
ЯК ВСТАНОВИТИ КОНТАКТ З ДИТИНОЮ: І. Етап «Знайомство» 1 Опустіться на рівень дитини (наприклад, присядьте, щоб фізично бути на одному рівні) 2 Представтесь: назвіть ім’я, чим займаєтесь та як пов’язані з дитиною (“Мене звати Марія, я – волонтерка, яка допомагає сім’ям під час перебування в нашому місті”). 3 Запитайте, як ви її можете називати (наприклад: “Як я можу до тебе звертатися?”). 4 Поясніть, як довго ви будете з дитиною (наприклад: “Сьогодні ніч ти проведеш тут, я буду разом із тобою, поки не приїде автобус, а потім ти поїдеш далі”). ІІ. Етап «Оцінювання потреб дитини» 1 Запитайте дитину, як вона себе почуває. 2 Запитайте, що їй потрібно зараз. Чи бажає вона води, поїсти, в туалет? Чи їй не холодно? Можливо дитина захворіла та потребує лікування? Чи бажає вона погратись (можливо, з іншими дітьми, якщо вони також перебувають разом з вами)?ІІІ. Етап «Знайомство з місцевістю» 1 Покажіть дитині приміщення, в якому вона буде перебувати: де знаходиться туалет, ванна кімната, де дитина буде спати, де можна поїсти та пограти тощо. 2 Розкажіть дитині правила перебування (наприклад: “Ми будемо вечеряти о 19:00 ось у тій кімнаті, а лягаємо всі спати о 21:00”). 3 Розкажіть про місцевість, в якій опинилася дитина (про ваше місто, село, про інші особливості місцевості, які варто знати дитині). ІV. Етап «Підтримка» 1 Скажіть дитині, що якщо вона хоче поговорити, то ви готові її вислухати. 2 Запитайте у дитини на які теми їй подобається говорити. 3 Запитайте, на які теми вона б не хотіла говорити. 4 Запитайте, що їй подобається робити (наприклад, чи любить дитина малювати, ліпити, танцювати, співати, збирати лего тощо). 5 Скажіть дитині, що якщо їй щось буде треба, то вона може звернутися до вас. Що не рекомендується робити під час спілкування з дитиною: 1. Розпитувати у дитини про військові дії, які вона могла побачити, про те, як їй було, коли лунали сирени, вибухи та постріли*. 2. Розпитувати дитину про тих, хто з її близьких залишився в місцях ведення бойових дій*. 3. Порушувати особистісні кодони дитини, обов’язково треба запитати у дитини, чи можна взяти її за руку, обійняти, перш ніж це зробити. 4. Проявляти нещирі емоції (ви так само є людиною, яка має власні переживання, і якщо у вас немає настрою, то не треба «натягувати» посмішку лише через те, що перед вами стоїть дитина. Діти відчувають нещирість дорослих, що може негативно вплинути на ваші стосунки). 5. У присутності дитини обговорювати травмувальні події, пов’язані із військовими діями. 6. Використовувати ненормативну лексику у присутності дитини. 7. Ставити питання типу: «А як у тебе вдома було?». Краще замініть його на: «А як тобі подобається?» або «Як би тобі хотілось?». Розпитування дитини про травмувальні події може призвести до негативних переживань або істерики, що є вкрай небажаним. Краще щоб дитина сама розповіла про це, коли буде готова. За рекомендаціями психотерапевта Людмили Підлипної
Думки 
Крок 1. Визначте і запишіть думки, пов’язані з травматичним досвідом, які шкодять сьогоденню. Та альтернативні думки, про щоб зараз було корисніше думати. Якщо вам важко визначити негативні думки, тоді спробуйте визначити спочатку почуття, а потім думки, які супроводжуються цими почуттями:
