Декада навчання ненасильницькій комунікації від ШК “Позитивчик”

Декада навчання ненасильницькій комунікації від ШК “Позитивчик”

Сьогодні завершилася декада навчання учнів Білозерської ЗОШ № 18 ненасильницькому спілкуванню. З такою акцією в форматі міні-тренінгу разом з практичним психологом члени Шкільного клубу з медіації та порозуміння “Позитивчик” пройшлися всіма класами школи. Щоб навчання було цікавим та доступним показали медіаційну казочку “Про злого Вовка та маленьке гарненьке Порося”. Конфлікт між героями казки допомагали владнати шкільні медіатори, які й показали присутнім сам процес медіації. Що таке медіація, хто такі медіатори “позитивчики” ще раз нагадали школярам. Разом намагалися знайти поради з такого спілкування, яке б не приводило до насилля й непорозумінь. В фіналі кожної зустрічі учні самі в казковій формі від улюблених героїв надавали свої цілющі поради з ненасильницької комунікації, які разом з модератором Юлією Сухачовою оформляли на плакаті фліпчарта. Отже, тепер у школі запанують суцільні злагода й порозуміння, а кожен учень стане чемним, зразковим та матиме виключно ненасильницький вид комунікації!

Що треба розвивати, щоб стати успішним?

Що треба розвивати, щоб стати успішним?


Спочатку визначимося, що таке «успішність». Більшість думає, що це гроші, статус і популярність. Набагато рідше в поняття «успішності» люди включають міцну сім’ю і любов в ній. Що виглядає логічним, адже сам «успіх» має на увазі собою «успіх в суспільстві», що до сім’ї мало відноситься. Тим не менш, багато людей вважають себе успішними, створивши міцну і дружну сім’ю з п’ятьма дітьми і п’ятнадцятьма онуками. І цілком мають на це право.

Ще менше людей в поняття «успішності» вкладають досягнення (або просто дії), завдяки яким вони почувають себе повністю реалізованими і знаходяться в стані гармонії з самим собою і з навколишнім світом. Щасливими, в загальному.

Успіх і успішність в житті для розвиненої і усвідомленої особистості – це здатність втілювати в життя і реалізовувати щось, стаючи краще, щасливіше, добрішими, привносячи в світ більше любові і гармонії, не руйнуючи своєї власної цілісності, зберігаючи себе як особистість, приймаючи навколишній світ і людей в ньому.

Успішність нерозривно пов’язана із призначенням. Отримання радості від того, що робиш, улюблена справа, що приводить до мети, радість і щастя від реалізації задуманого – ось основні складові успішності.

Психологи вважають, що успішним простіше стати, коли володієш певними якостями. Перерахуємо їх.

1. Цілеспрямованість

Це вольова якість, яке дозволяє наполегливо і свідомо реалізовувати плани і цілі. Для того, щоб це якість принесло результати, необхідно планування. Правильно поставлена ​​мета – основна умова для досягнення успіху. Необхідне чітке розуміння мети, змісту досягнення результату. Перш за все, мета повинна бути вашою. Якщо поставити собі чужу мету, результат не принесе радості ні вам, ні вашому оточенню. Ставте перед собою реальні цілі, які ви зможете втілити в життя. Не страшно, якщо етап, на якому ви перебуваєте, не дозволяє відразу досягти всього, чого б вам хотілося. Поступово можливості обов’язково будуть розширюватися. Починайте з малого, але доводьте справу до кінця. Так ви досягнете успіху.

2. Працьовитість, завзятість, дисциплінованість

Ці якості доповнюють один одного: без зусиль досягти чогось практично неможливо. Вміння не здаватися, не потурати своїм слабкостям буде запорукою вашого успіху. Покладатися на удачу – не найкраща думка, якщо вашою метою стає досягнення справжнього успіху і реалізації своїх планів. Практика, напрацювання нових знань, відточування майстерності – це необхідні речі.

3. Впевненість у власних силах

Боязнь невдачі, страх помилитися – серйозна перешкода для формування успішної особистості. Виною цьому стереотіпічность мислення, дії з огляду на реакцію оточуючих. Страх здатися смішним може просто не дозволити здійснитися навіть найскромнішими починанням. Важливою складовою впевненості є грамотне ставлення до невдач. Кожна провалена спроба дає неоціненний досвід. Тут важливо проживати негативні емоції і залишати невдачі в минулому, забираючи з собою лише досвід.

Це – база, яка потрібна не тільки для досягнення успіху, але і просто для нормального існування особистості.

додатковий список

Для успішної людини існує ще ряд якостей і здібностей, які можна і потрібно розвивати в самого дитинства:

* Комунікабельність – уміння спілкуватися з людьми, здатність донести свою думку і головне – вміння слухати і чути інших людей, роблячи потрібні висновки.

* Креативність. На відміну від винахідливості, яка побудована на знаходженні рішення, креативність – це здатність бачити нові або незвичайні способи вирішення завдання, оригінальність мислення, що дозволяє поглянути на звичайні речі з іншого боку, розвивати нові ідеї і підходи. Вчені стверджують, що творчий підхід до справи – необхідність в сучасних реаліях.

* Лідерство. Здатність вести за собою людей складається з надійності, авторитету і впевненості. Сюди ж можна включити здатність до ризику, який, однак, у справжнього лідера завжди проаналізовано і реально оцінений.

* Уміння користуватися своїми сильними якостями. Те, що вважається для вас звичайною справою, може виглядати для інших як справжній талант. Часто люди перестають звертати увагу на свої сильні сторони, з часом просто забуваючи про те, що вони є. Не соромтеся їх демонструвати, можливо, ви просто недооцінюєте себе.

* Максималізм. Успішна людина ніколи не зупиняється на досягнутому: він хоче більше і значить, що здатний на це. Жага успіху, жага робити краще, викладатися на всі 100 відсотків і отримувати більше – відмінна якість цих людей. Але щоб так вміти, необхідно масштабне мислення, адже будь-які кордони звужують бачення перспектив.

* Подяка, як і щира доброзичливість і щедрість, що виходить від людини, має в своєму розпорядженні людей і повертається до нього іноді найнесподіванішим чином. Люди пам’ятають добро і відплачують тим же.

* Самокритичність. Дуже важлива якість, що дозволяє завжди бути в реальності, об’єктивно оцінюючи свої кроки. Уміння робити правильні висновки з критики може вчасно вберегти від можливих помилок.

* Духовне зростання і саморозвиток. Прагнення до гармонії допомагає краще зрозуміти оточуючих нас людей і світ, в якому живемо. Добро і щирість змінюють людину, а потім і все, що його оточує. Перебудова системи цінностей з ростом духовності і усвідомленості дозволяє ставити завдання більш високого рівня, спрямовані на поліпшення не тільки матеріальних, а й духовних потреб.

* Інтуїція. Вчені давно з’ясували, що з усіх успішних особистостей інтуїція розвинена трохи більше, ніж у людей з середніми успіхами. Крім того, успішні люди довіряють своїй інтуїції і часто саме завдяки їй виходять на нове рівні. Хороша інтуїція потрібна тоді, коли немає часу прийняти рішення або не вистачає потрібних даних для правильних логічних висновків.

* Любов до навчання і розвитку. Чим більше знань – тим більше можливостей. Зазвичай успішні люди завжди працюють над собою. Процес пізнання дарує їм справжнє задоволення, причина цього – зацікавленість і інтерес до життя.

Поради з ненасильницької комунікації від учнів 6-9-х класів

Поради з ненасильницької комунікації від учнів 6-9-х класів


Протягом тижня тривала акція з елементами тренінгу з ненасильницької комунікації від Шкільного клубу «Позитивчик» для учнів 6-А, 7-А, 7-Б, 8-А, 9-А, 9-Б класів. Члени клубу ознайомили школярівів з методом ненасильницького спілкування (ННС) та через казку «Про злого Вовка й гарненьке Порося» навчили комунікації у конфліктній ситуації. Під час тренінгу діти зрозуміли, що така поведінка спрямована на співчуття і задоволення потреб усіх учасників конфлікту. Метод ненасильницького спілкування визнано одним із найефективніших способів примирення й відновлення порозуміння між людьми у світі. В фіналі учні самі через казковий образ (їжачки, жучки, пташки, рибки, пінгвінчики, метелики) на плакаті фліпчарта надали свої корисні поради щодо правильного поводження в соціумі й пропаганди культури миру.

Вибір прикладу для наслідування. Безпечні й небезпечні компанії

Вибір прикладу для наслідування. Безпечні й небезпечні компанії

Які зміни відбуваються в організмі підлітка?

Стосунки з іншими людьми важливі для людини будь-якого віку. Вони надзвичайно важливі саме в підлітковий період, адже підлітки в цьому віці пізнають складний світ людських стосунків, задовольняють потребу у спілкуванні, самостверджуються.

Ми живемо в оточенні людей, і навіть коли залишаємося наодинці із собою, нас все одно оточують рідні й близькі, думки про них постійно присутні в нашій свідомості, впливають на нас.

Дуже важливо, у якому оточенні перебуває підліток і хто саме допомагає йому вибирати правильну дорогу в житті.

Чи є у вас ідеал

Не секрет, що кожен із вас має свій ідеал – людину, на яку хоче бути схожим. Здебільшого хлопці захоплюються сильними, вольовими та заможними героями кінофільмів, дівчатам подобаються стильно вдягнені, з гарною фігурою героїні сучасних серіалів.

Дуже добре, якщо герой, яким ви захоплюєтеся, має позитивні людські якості – чесний, порядний, людяний, щирий, ставиться з любов’ю та повагою до людей, любить природу. Чи замислювалися ви над цим?

Часто підлітки приділяють увагу зовнішнім ефектам -оригінальному одягу, макіяжу, «крутому» мобільному телефону, плеєру. На жаль, і компанії найчастіше об’єднуються саме за цим принципом.

Немає нічого поганого в тому, що ви хочете більше спілкуватися з однолітками, об’єднуватися з ними в компанії. Часто ви товаришуєте із сусідами, однокласниками та членами одного гуртка чи спортивної секції. І переважно ваші стосунки ґрунтуються на взаємодопомозі, повазі один до одного, щирості та відданості. Добре, коли в таких компаніях негативно ставляться до куріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин, пропагують здоровий спосіб життя. Про такі компанії говорять, що вони безпечні.

У багатьох родинах прийнято знайомити батьків зі своїми друзями. Чи заведено таке у вашій родині?

Ви дорослішаєте, і коло ваших знайомств розширюється. Ви знайомитеся з людьми у таборах відпочинку, на дискотеках, у подорожах. Ви можете змінити місце проживання, і у вас з’являться нові сусіди, однокласники, а отже, і друзі. І ось вас запрошують до незнайомої компанії. Як вам бути? Насамперед поцікавтеся, чому вас запросили. Які захоплення мають підлітки із цієї компанії? Кого там більше – хлопців чи дівчат? Чи вживають вони алкоголь, наркотичні речовини, курять? Чи немає там людей набагато старших за вас? На жаль, на ці запитання не завжди можна отримати вичерпну відповідь. Тому не буде помилкою відмовитися від подібної пропозиції. Якщо ви все-таки вирішили піти, обов’язково залиште дорослим адресу та імена людей, які вас запросили. Навіщо такі перестороги? А тому, що незнайома компанія може виявитися небезпечною.

Що таке небезпечні компанії

Небезпечні компанії – це зібрання підлітків, стосунки яких побудовані на брехні, злобі, агресивності. Там ви не побачите справжньої дружби, взаємоповаги. Зазвичай такою компанією керує «ватажок», якому всі мусять підкорятися та виконувати його вказівки. У таких компаніях нормою є куріння, вживання алкоголю і навіть наркотиків.

Роздивіться уважно малюнок 73. На ньому зображені різні види компаній. Серед них – так звана крута. Як ви пояснюєте собі слово «крутий»? Які інтереси властиві такій компанії?

Чи вмієте ви проводити вільний час

Ви вже знаєте, що наркотики коштують дорого, тому небезпечні компанії заради грошей часто скоюють злочини.

Що таке вільний час? Це те саме дозвілля, яке має бути використане на відновлення сил і саморозвиток, а насправді часто переростає в звичайне байдикування та безцільне вештання вулицями.

ТОКСИЧНІ БАТЬКИ. ХТО ВОНИ?

ТОКСИЧНІ БАТЬКИ. ХТО ВОНИ?

Хто такі «токсичні батьки»? Вибудовувати життя дитини за своїми правилами, вимагати від нього реалізації мрії або підтримання статусу в суспільстві, шантажувати і дорікати, плекати почуття сорому і провини, і багато іншого – це і означає бути «токсичними батьками». Тут важливо пам’ятати про те, що такі батьки самі були колись дітьми і, імовірніше за все, з ними поводилися так само, як вони діють зараз. Вони успадковують поведінку своїх батьків і рідних, несвідомо завдаючи шкоди своїм дітям. Цю поведінку можна назвати токсичними відносинами в сім’ї. Такі батьки можуть бути глибоко травмовані, так як їх «маленька дитина» свого часу не отримала бажаної підтримки або турботи.
Необхідно в першу чергу оцінити свою поведінку, ретельно проаналізувати свою манеру спілкування з дитиною і постаратися «вичленити» зі своїх вимог ті, що формують у маленького члена сім’ї почуття страху або провини. І, звичайно ж, розібратися в собі – можливо, за допомогою психолога – щоб припинити негативно впливати на зростаючу людину.

Основні прояви та наслідки:

«Будь краще, ніж інші, тільки пам’ятай про те, що все одно цього недостатньо»
Один з яскравих прикладів ставлення до дитини, не як до суб’єкта, а, скоріше, об’єкта, «достигатора» зовнішніх цілей – ознака токсичних відносин. Дитина повинна завжди бути першою, прагнути стати кращою, ніж хто-небудь ще. Досягнення дитини визначають соціальний статус батьків в очах інших і його самого. Внутрішні якості і бажання дитини оцінюються нижче, ніж зовнішні показники: оцінки, нагороди. При цьому, ефект від досягнення однієї мети відразу нівелюється тим «що пора рухатися далі і досягати більшого». Дитина відчуває, що вона не є прикладом захоплення або любові, так як завжди «недо»: недостатньо розумний, недостатньо хороший, недостатньо високу оцінку отримав і т.д.

«Розкажи мені все, довіряй мені і не дивуйся, коли я розповім про це всім родичам і сусідам»
Улюблена фраза батьків на зауваження дитини, що її таємницю розкрито: «А що тут такого?». Ваша дочка довірилася вам і розповіла про свої почуття до якогось хлопця в класі, а на наступний день дізнається, що мама розповідає про це своїм подругам за чаєм. Звідки тут буде формуватися довіра? Не дивуйтеся, якщо ваша донька чи син швидше будуть розповідати свої секрети подругам або друзям, ніж поділяться ними з вами. Це про неповагу особистого простору і почуттів, вашої неповаги до дитини.

«Бійся мене і люби мене»
Коли відчуваємо себе нещасними, ми прагнемо зробити такими ж оточуючих нас людей, в першу чергу рідних і близьких. Ця стратегія говорить про глибоку травмованості батьків. Заподіювати психологічну біль, насильство дитині заради її «блага». У таких ситуаціях дитина вже по дзвону ключів і ході здатна визначити, в якому настрої батьки. Таке життя подібне пороховій бочці, так як ніколи не вгадаєш, чого очікувати від дорослого, якщо іграшки розкидані або чимось йому не догодив. Емоційна атака батьків ховається під несподіваною формою турботи, доброти або опіки. Така невизначеність сприяє розвитку тривожності і невротизації у дитини в майбутньому.

«Дай мені спокій і не смій відходити від мене»
Сепарація, один з необхідних етапів формування і розвитку особистості, переживається болісно, ​​особливо в токсичних відносинах. Будучи дорослим, дитина таким не сприймається, вона завжди залишається «моїм маленьким сином або донькою». Тому всі справи дорослої дитини не такі важливі, як справи дійсно дорослих. Якого б віку не була би дитина, вона залишається безправною істотою, яка не може приймати повноправної участі в раді сім’ї, її не хочуть відпустити і випустити на волю. Проте, докоряють: «якщо щось не подобається, будь ласка, купуй квартиру і живи окремо!»

“Я ж тобі казала”
Дитину привчають дотримуватися вказівок батьків, а в разі невдачі звинувачувати тільки себе. Замість того, щоб підтримувати і піклуватися, дитина виявляється цього позбавлена, або сприймаючи підтримку батька, як сердечну послугу з його боку. Найчастіше батьки навіть не усвідомлюють, який потужний негатив закладений в цій фразі. Дитина вже усвідомила, що зробила помилку і була неправа, а ця фраза лише підтверджує це, як ще одне покарання за непослух. Будь-які помилки, що здійснюються дитиною, вчать її життя, і вони не варті такої критики з вашого боку.

Діти токсичних батьків
Такі тактики вибивають з рівноваги дитину, так як несуть в собі суперечливий посил. Дитина не розуміє, як це одночасно «бути поруч і відійти». Суперечливі послання токсичні для психіки дітей. При такій неадекватній поведінці дитина вчиться швидше дорослішати, щоб зуміти пристосуватися і вижити; щоб таких вразливих і незрілих батьків зайвий раз не турбувати.
Щоб впоратися з токсичними взаємовідносинами, важливо проговорювати свої почуття, що дітям, що батькам. Важливо пам’ятати про свої особистісні і територіальні межі, не порушувати їх (що дітям, що батькам), розраховувати на свої сили і свої ресурси, виробляти свої правила життя і стратегії розвитку, грунтуючись, більшою мірою, на свій досвід і своїми бажаннями.
Marya Velichko

Правило “3-х хвилин”, яке мають виконувати всі батьки.

Правило “3-х хвилин”, яке мають виконувати всі батьки.

ДІТИ ЗАВЖДИ ПОТРЕБУЮТЬ ДО СЕБЕ НЕГАЙНОЇ УВАГИ

Виявляється, є таке важливе правило – правило “трьох хвилин”.

Воно працює, як для подружжя, так і для дітей.

Коли батьки в родині починають виконувати це правило, то помічають, що воно дуже багато змінює в стосунках на краще.

Правило “перших трьох хвилин” полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, наче зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років.

І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали по хліб, чи прийшли додому з роботи.

Зазвичай, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона “видає” в перші хвилини зустрічі, саме в цьому полягає важливість не змарнувати цей час.

Ви одразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило “перших трьох хвилин”. Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обнімають при зустрічі та говорять, що за нею скучили.

В той час, як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть “пішли”, розмовляючи при цьому телефоном.

Приходячи з роботи, одразу звертайте всю увагу на дитину. Роззуваєтесь і біжите за дитиною. Ви маєте декілька хвилин для того, щоб сісти поруч біля неї, розпитати про її день та вислухати.

Потім вже підете їсти й дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами цілий вечір, потребуючи спілкування.

ВАЖЛИВА НЕ КІЛЬКІСТЬ ЧАСУ, А ЕМОЦІЙНА БЛИЗЬКІСТЬ

Іноді декілька хвилин душевної бесіди значать для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений з вами разом, якщо думками в цей час ви були деінде.

За останніми даними, українці виділяють на спілкування з власними дітьми максимум 1,5 години на тиждень. Це навіть вважається непоганим результатом.

Поляки, наприклад, наводили свої дані, що у них батьки повністю приділяють дитині лише 4 хвилини в день.

Те, що ми весь час забігані й заклопотані, точно не зробить наших дітей щасливішими, навіть, якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.

Дітям дуже потрібне спілкування, потрібен власний життєвий приклад.

Для батьків і дітей вираз “час разом” має різне значення.

Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч із ними, коли вони роблять щось удома чи йдуть в магазин.

А ось для дітей поняття “час разом” – це дивитися очі-в-очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.

Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент розмови є щось важливіше, ніж вона.

Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з власними дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти дозвілля.

Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини й дочки подорослішають, тож не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.

Нехай правило “трьох хвилин” стане вам в цьому в пригоді.

За матеріалами life.pravda.com.ua

Дослідження рівня емпатійних тенденцій (За методикою І. Юсупова)

Дослідження рівня емпатійних тенденцій (За методикою І. Юсупова)

Ефективною формою самостійної роботи є їх самодіагностика щодо здатності до емпатії. Для цього батькам слід запропонувати зробити в домашніх умовах тестування – самодослідження властивих їм емпатійних тенденцій. На запит батьків та учнів школи пропоную ознайомитися з методикою І. Юсупова.

Дослідження рівня емпатійних тенденцій (За методикою І. Юсупова)

Інструкція. «Для виявлення рівня емпатійних тенденцій необхідно, відповідаючи на кожне із 36-ти твержень, давати відповідям такі числа: якщо ви відповіли «не знаю» – 0, «ні, ніколи» – 1, «іноді» – 2, «часто» – 3, «майже завжди» – 4 і відповіді «так, завжди» – 5. Давати відповіді необхідно до всіх пунктів».

1. Мені більше подобаються книжки про подорожі, ніж книжки із серії «Життя видатних людей».

2. Дорослих дітей дратує піклування батьків.

3. Мені подобається розмірковувати про причини успіхів і невдач інших людей.

4. Серед музичних передач віддаю перевагу передачам про сучасну музику.

5. Надмірне роздратування та несправедливі нарікання хворого необхідно терпіти, навіть якщо вони продовжуються роками.

6. Хворій людині можна допомогти навіть словом.

7. Стороннім людям не слід втручатися в кофлікт між двома особами.

8. Старі люди, як правило, ображаються без причини.

9. Коли в дитинстві слухав сумну історію, на моїх очах самі по собі з’являлися сльози.

10. Роздратованість моїх батьків впливає на мій настрій.

11. Я байдуже ставлюсь до критики на мою адресу.

12. Мені більше подобається розглядати портрети, ніж картини з пейзажами.

13. Я завжди прощав усе своїм батькам, навіть коли вони були неправі.

14. Якщо кінь погано тягне, його слід шмагати.

15. Коли я читаю про драматичні події в житті людей, то відчуваю, що це нібито відбувається зі мною.

16. Батьки ставляться до своїх дітей справедливо.

17. Я завжди втручаюсь, коли бачу, що підлітки або дорослі сваряться.

18. Я не звертаю увагу на поганий настрій моїх батьків.

19. Я довго спостерігаю за поведінкою тварин, відкладаючи інші справи.

20. Фільми та книги можуть викликати сльози тільки в несерйозних людей.

21. Мені подобається спостерігати за виразом обличчя та поведінкою незнайомих людей.

22. У дитинстві я приводив додому кішок і собак.

23. Усі люди необгрунтовано озлоблені.

24. Дивлячись на сторонню людину, мені хочеться вгадати, як складеться її життя.

25. У дитинстві молодші від мене за віком ходили за мною по п’ятах.

26. Коли я бачу покалічену тварину, я намагаюсь їй чимось допомогти.

27. Людині стане легше, якщо уважно вислухати її скарги.

28. Побачивши вуличну подію, я намагаюсь не потрапити в число свідків.

29. Молодшим за мене подобається, коли я пропоную їм свою ідею, справу або розвагу.

30. Люди перебільшують здатність тварин відчувати настрій своїх хазяїв.

З1. скрутної конфліктної ситуації людина має виходити самостійно.

32. Якщо дитина плаче, на це є свої причини.

33. Молодь має задовольняти будь-які прохання та чудацтва старих.

34. Мені хотілося зрозуміти, чому деякі мої однокласники інколи були замислені.

35. Безпритульних домашніх тварин слід відловлювати та знищувати.

36. Якщо мої друзі починають обговорювати зі мною свої особисті проблеми, я намагаюсь перевести розмову на іншу тему.

Підрахунок результатів

Перш ніж підрахувати отримані результати, перевірте ступінь відвертості, з якою ви відповідали. Чи не відповіли ви «ніколи» на деякі з тверджень під номерами: 3, 9, 11, 13, 28, 36, а також чи не відмітили пункти 11, 13, 17, 26 відповідями «так, завжди»? Якщо це так, то ви не захотіли бути відвертими перед самим собою, а в деяких випадках намагались виглядати краще, ніж ви є. Результатам тестування можна довіряти, якщо на всі перераховані твердження ви дали не більше трьох нещирих відповідей, якщо їх чотири – слід сумніватися в їх достовірності, якщо їх п’ять – можете вважати, що роботу виконали даремно. Тепер підсумуйте набрані вами бали зі всіх відповідей. Співставте результат зі шкалою розвиненості емпатійних тенденцій.

Класифікатор тесту

82-90 балів – це дуже високий рівень емпатійності. У вас хворобливо розвинене співпереживання. У спілкуванні, як барометр, тонко реагуєте на настрої співрозмовника, який ще не встиг сказати жодного слова. Вам важко від того, що оточуючі люди використовують вас як громовідвід, навалюючи на вас свої емоційні стани. Погано почуваєте себе у присутності «важких людей». Дорослі та діти охоче довіряють вам свої таємниці та звертаються до вас за порадою. Часто відчуваєте комплекс провини, побоюючись причинити людям клопіт, побоюючись не лише словом, а й поглядом зачепити їх. У той же час ви самі дуже вразливі. Можете страждати, коли побачите покалічену тварину, чи не знаходити собі місця від випадкового прохолодного привітання вашого шефа. Ваша вразливість іноді довго не зає заснути. Якщо у вас поганий настрій, вам потрібна емоційна підтримка інших. При такому ставленні до життя ви близькі до невротичного зриву. Вам треба піклуватись про психічне здоров’я.

63-81 бал – висока емпатійність. Ви чутливі до потреб і проблем оточуючих, великодушні, схильні багато чого їм пробачати. З непідробною цікавістю ставитесь до людей. Вам подобається «читати» їхні обличчя й «заглядати» в їхнє майбутнє, ви емоційно чутливі, товариські, швидко встановлюєте контакти з оточуючими та знаходите з ними спільну мову. Мабуть, і діти тягнуться до вас. Оточуючі цінують вашу душевність. Ви намагаєтесь не допускати конфліктів і знаходити компромісні рішення. Добре переносите критику на свою адресу. Оцінюючи події, більше довіряєте своїм відчуттям та інтуіції, ніж аналітичним висновкам. Уважаєте за краще працювати з людьми, ніж одному. Постійно потребуєте громадського схвалення своїх дій. Ви не завжди акуратні в точній і кропіткій роботі. Вас швидко можна вивести з рівноваги.

37-62 бали – нормальний рівень емпатійності, притаманний переважній більшості людей. Оточуючі не можуть назвати вас «товстошкірим», у той же час ви не належите до надто чутливих осіб. У міжособистісних стосунках ваше уявлення про інших складається значним чином під впливом їхніх учинків, а не особистих вражень. Вам притаманні емоційні прояви, водночас більшою мірою вони самоконтролюються. У спілкуванні ви уважні, намагаєтеся зрозуміти більше, ніж висловлено, однак за умови надмірного прояву почуттів співрозмовником утрачаєте терпіння. Намагаєтесь делікатно не висловлювати свою точку зору, якщо не впевнені, що вона буде сприйнята. При читанні художніх творів і перегляді фільмів частіше слідкуєте за дією, ніж за переживаннями героїв. Відчуваєте труднощі у прогнозуванні розвитку стосунків між людьми, тому трапляється, що їхні вчинки здаються вам несподіваними. У вас немає розкутості почуттів, і це заважає вашому повноцінному сприйняттю людей.

12-36 балів – низький рівень емпатійності. Ви відчуваєте труднощі в установленні контактів з людьми, незручно почуваєте себе у великій компанії. Емоційні прояви у вчинках оточуючих іноді здаються вам незрозумілими та безглуздими. Віддаєте перевагу заняттям конкретною справою на самоті, а не роботі з людьми. Ви прибічник точних формулювань і раціональних рішень. Мабуть, у вас мало друзів, а тих, хто є, ви цінуєте більше за ділові якості та ясний розум, ніж за чутливість і чуйність. Люди відповідають вам тим самим. Буває, що ви відчуваєте свою відчуженість, коли оточуючі не приділяють вам достатньо уваги. Це можна виправити, якщо ви знімете свій «панцир» і будете уважнішими до поведінки близьких, а їх проблеми сприйматимете як свої.

11 балів і менше – дуже низький рівень. Емпатійні тенденції особистості не розвинені. Вам важко першому розпочати розмову, ви тримаєтесь відокремлено від співробітників. Особливо вам складно контактувати з дітьми та людьми, які набагато старші за вас. У міжособистісних стосунках досить часто опиняєтесь у незручному становищі. Багато в чому не знаходите взаєморозуміння з оточуючими. Полюбляєте гострі відчуття, спортивні змагання вам подобаються більше, ніж мистецтво. У діяльності ви надто сконцетровані на собі. Ви можете бути дуже продуктивним в індивідуальній роботі, за умови ж взаємодії з іншими виглядаєте не зовсім добре. Хворобливо переносите критику на свою адресу, хоча зовнішньо можете на неї бурхливо не реагувати. Вам необхідна «гімнастика» почуттів.

Виховання емпатії у дітей

Виховання емпатії у дітей

Важливою ознакою зрілого громадянського суспільства є його гуманність, яка постійно реалізується її носіями – членами цього суспільства – через ставлення один до одного, до більших об’єднань людей, до природного довкілля

Тотальна гуманізація життя пов’язана насамперед з поліпшенням людських взаємин. У цьому контексті великого значення набуває проблема розвитку та виховання почуттєвої сфери особистості. Найвищі почуття, особливо моральні, що характеризують високорозвинену в духовному сенсі людину, надихають її на великі справи та благородні вчинки, не даються дитині в готовому вигляді від народження. Вони формуються батьками, родиною, навчальним закладом, суспільством…

Робота із сім’ями учнів є однією з важливих ланок просвітницької діяльності педагогів. Іноді вчителям досить складно встановити позитивні та результативні контакти з батьками. Пропонуємо поради, які сприятимуть спільній роботі та виникненню довірливих взаємин між батьками та педагогами:

  • Поважайте батьків. Виявляйте повагу та зацікавленість.
  • Заохочуйте співробітництво. Залучайте сім’ї до участі в житті класу.

Висловлюйте батькам свої пропозиції щодо їх участі в житті класу.

  • Використовуйте різноманітні форми залучення батьків, будьте творчими та дипломатичними.

Кожна сім’я має свої інтереси та можливості, і те, що може бути прийнятним для однієї сім’ї, для іншої зовсім непридатне.

  • Батьки самі мають вирішувати, яка участь у роботі для них краща.

Слід переконатись у розумінні дорослими, що будь-яка допомога корисна й цінна.

  • Будьте терплячими.

Залучення батьків до виховного процесу може викликати труднощі як з боку батьків, так і вчителів, тому на розвиток нових стосунків знадобиться певний час. Співробітництво з батьками зміцнюється тоді, коли воно базується на досягненні невеликих проміжних успіхів протягом тривалого часу.

  • Звертайте увагу на емоційний зв’язок між дітьми та батьками.

Навіть досвідченим батькам необхідно мати підтвердження того, що вони правильно виховують своїх дітей.

  • Підтримуйте з батьками систематичний і тісний взаємозв’язок.

Намагайтеся кожного тижня зустрічатися з батьками для індивідуальних бесід.

  • Висловлюйте свою дружелюбність.

Дайте батькам зрозуміти, що високо цінуєте їх участь у житті класу.

  • Намагайтеся залучити до роботи всю сім’ю.

Шукайте творчі шляхи співобітництва не тільки з мамами, а й з татами, з іншими членами сім’ї.

  • Підтримуйте конфиденційність.

Довіра – важлива умова виникнення та становлення дружніх зв’язків.

У кожній школі існує своя, вивірена практикою та досвідом система батьківської просвіти, метою якої є підвищення потенціалу сімейного виховання й удосконалення його реалізації. Форми роботи та заняття з батьками можуть охоплювати різну кількість батьків: бути загальношкільними, проводитись у старшій, середній чи молодшій школі; охоплювати класи по паралелях або у формі покласного всеобучу. У межах цих занять можна знайти місце й для підготовки батьків до емоційного розвитку дитини в сім’ї, зокрема виховання емпатії.

Перед педагогами стоїть завдання актуалізувати проблему емоційного розвитку дитини в сім’ї, розширити знання батьків, підказати шляхи та засоби такої роботи в сім’ї. Найбільш природним є включити питання емоційного розвитку дітей у розділ, присвячений виховній діяльності сім’ї.

Формами підготовки батьків до виховання в їхніх дітей емпатії до однолітків найкраще слугують бесіди, семінари, обмін досвідом, диспути, обговорення тверджень виховного змісту.

Організаційні умови проведення занять. Для того щоб успішно провести зустріч із батьками, слід створити комфортну, невимушену атмосферу. Помічено, що цьому може сприяти застосування нетрадиційних методів знайомства учасників заняття. Наприклад, можна запропонувати батькам, називаючи своє ім’я, пригадати, як їх називали в дитинстві, розповісти про свої улюблені страви, квіти, музичні вподобання тощо. Слід проявляти творчість у пошуках методів представлення батьків та їх урізноманітнення.

Батьки мають залучатися до активного обговорення питань, які висуваються як предмет розмови. Цього можна досягти, якщо питання вимагатимуть розгорнутих відповідей. Корисно ділити учасників заняття на пари або невеликі групи, в яких батьки, відчуваючи себе вільно й невимушено, могли би висловити власну точку зору.

Приміщення, в якому проводиться зустріч, має бути зручним і затишним. Стільці можна поставити по колу, щоб усі присутні бачили один одного й відчували своє включення в обговорення. Бажано використовувати наочність, відео-, роздаткові матеріали для підкріплення виступів. Розповідь про певні ситуації чи події у класі можуть підтверджуватися фотографіями або магнітофонними записами. Обов’язково мають включатись розважальні та ігрові моменти.

Запрошуючи батьків на зустріч, слід звертатись персонально до кожного з них. Плануючи зібрання, слід передбачити час для того, щоби батьки могли поспілкуватись між собою, ознайомитися з підготовленою наочністю.

Пропонуємо використати поради батькам, які можна оформити у вигляді стіннівки або окремих пам’яток:

  • Радійте своїй дитині!
  • Розмовляйте з дитиною спокійно.
  • Будьте терплячими.
  • Намагайтеся кожного дня читати разом з дитиною.
  • Заохочуйте зацікавленість і фантазії дитини.
  • Піклуйтесь про те, щоб дитина мала можливість отримувати нові враження, які можуть стати джерелом її фантазій, мрій.
  • Купуйте книжки, платівки чи касети з улюбленими казками, піснями дитини. Хай вона насолоджується ними.
  • Якщо дитина зацікавилася чимось і почала колекціонувати щось – залучайтесь до її улюбленої справи та допомагайте їй.
  • Відвідуйте разом з дитиною музеї, виставки, бібліотеки.
  • Намагайтеся ставитись до всього з гумором!
  • Намагайтеся не відволікатись, не зупиняти, не переривати дитину, не підганяти її, говорячи, що ви все зрозуміли, поки дитина не розповість вам до кінця свою історію. У жодному разі не можна допустити, щоб дитина запідозріла, що вас не цікавить те, про що вона розповідає.
  • Бажано не примушувати дитину робити щось, коли вона втомилася, схвильована або коли її щось відволікає.
  • Бажано не задавати дитині надто багато запитань.
  • Намагайтесь не примушувати дитину робити те, до чого вона не готова.
  • Не можна постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так», «Перероби це».
  • Намагайтесь не заперечувати, наприклад, «Ні, вона не синя»; краще стверджувати: «Вона червона».
  • Бажано не критикувати дитину навіть наодинці, а тим більше у присутності інших людей.
  • Намагайтесь не встановлювати для дитини надто багато правил: вона просто перестане звертати на них увагу.
  • Бажано не зловживати стимулами для дитячих вражень – іграшками, поїздками та ін.
  • Намагайтеся не порівнювати дитину з іншими дітьми.

Дуже корисним, на наш погляд, є виготовлення плакату з текстом змісту книги «Діти вчаться тому, чого їх навчають» відомих американських психологів Нолта Дороті й Харіса Рейчел, який містить у собі квінтесенцію виховання:

Якщо діти живуть у критиці, вони вчаться осуджувати.

Якщо діти живуть у ворожості, вони вчаться битись.

Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятись.

Якщо діти живуть у жалості, вони вчаться жаліти себе.

Якщо діти живуть з насмішками, вони вчаться бути нерішучими.

Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться зневірі.

Якщо діти живуть зі стидом, вони вчаться відчувати себе винними.

Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться довірі.

Якщо діти живуть у терпимості, вони вчаться терпінню.

Якщо діти живуть із похвалою, вони вчаться бути вдячними.

Якщо діти живуть з визнанням, вони вчаться любити.

Якщо діти живуть зі схваленням, вони вчаться любити себе.

Якщо діти живуть з розумінням, вони вчаться цілеспрямованості.

Якщо дітей учать ділитись, вони вчаться бути щедрими.

Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими.

Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути сраведливими.

Якщо діти живуть у добрі та ввічливості, вони вчаться поважати.

Якщо діти живуть у безпеці, вони вчаться вірити в себе й довіряти іншим.

Якщо діти живуть у приязні, вони вчаться розуміти, що наш світ прекрасний.

У системі педагогізації батьків бесіда вважається однією з найбільш дієвих її форм. Діалог педагога з батьками і зворотний зв’язок з учасниками заняття сприяють більш швидкому знаходженню результативних шляхів виховання й розвитку в дітей емпатії до людей взагалі й однолітків зокрема. Основними частинами бесіди є: вступ, уведення в тему, постановка проблеми, основна частина, завершення бесіди та підбиття підсумків.

Орієнтовні теми бесід: «Емоційний розвиток дитини», «Шляхи та засоби виховання почуттів у молодших школярів» та ін.

Диспути є ефективним методом формування в батьків суджень, оцінок, переконань, які виникають у результаті зіткнення різних думок і точок зору у процесі його проведення. Тема та основні питання, які будуть обговорюватись, повідомляються батькам завчасно. Початок проведення: постановка проблеми, обґрунтування її актуальності, короткий аналіз, постановка ключового питання для обговорення. Коли проводиться диспут, батьки аналізують поняття, доводять і захищають свої погляди, намагаються аргументовано переконати своїх опонентів у хиткості чи хибності їх позиції. Педагог має слідкувати за коректністю висловів виступаючих, сприяти їхній відвертості та щирості.

Орієнтовна тема диспуту: «Дієве співчуття – допомога чи розбещення?»

Запитання для обговорення:

  • Що таке співпереживання та співчуття?
  • Чи потрібні вони кожній людині?
  • Коли і як треба допомагати іншому?
  • У яких випадках твердження, що допомога розбещує іншу людину, є справедливим?
  • Найдієвіші форми співчуття.

Семінари значним чином активізують і стимулюють батьків, оскільки на них відбувається дискусійне обговорення їхнього власного досвіду виховання в дітей емпатії та самостійно опрацьованої інформації з цього питання. Колективне обговорення проблеми, свобода спілкування батьків між собою на семінарських заняттях створюють умови для утворення доброзичливих і щирих контактів. Виділяються такі організаційні етапи семінару: підготовчий (визначення тематики, розробка запитань, добір, формулювання завдань, розподіл запитань серед батьків, самостійна робота батьків, консультування батьків); основний (вступне слово вчителя – оголошення теми заняття, ознайомлення з ходом його проведення, уведення в тему; виступи батьків; запитання; спільне обговорення); заключний (підбиття підсумків, формулювання узагальнень).

Для проведення диспуту, семінару чи звичайного обговорення можна обрати деякі позиції змісту книжки згаданих вище американських психологів Нолта Дороті й Харіса Рейчел.

Ефективною формою самостійної роботи є їх самодіагностика щодо здатності до емпатії. Для цього батькам слід запропонувати зробити в домашніх умовах тестування – самодослідження властивих їм емпатійних тенденцій.

Позитивні думки, які допоможуть вам досягнути поставлених цілей

Позитивні думки, які допоможуть вам досягнути поставлених цілей

Позитивне мислення – це не просто вислів. Науково доведено, що воно поліпшує настрій, почуття та продуктивність. Озброюйтеся цима позитивними думками – і дійте. І не забудьте поділитися ними з тими, хто вам небайдужий. Все залежить тільки від нас!

1. Ви можете зробити що завгодно. Ця фраза проста, але нагадує, що ми й справді можемо абсолютно все.

2. Ось чому ви це можете. Замість того, щоб перерахувати причини, чому ви не можете щось зробити, придумайте причини, чому все-таки можете.

3. Ви заслуговуєте більшого. Ви гідні кращого життя, а це стосується і роботи, і грошей, і вашого тіла. Тому працюйте для цього.

4. Ніколи не буває занадто пізно. Неважливо, скільки вам років, або скільки можливостей у вас було до цього. Ніколи не пізно прийняти рішення і почати нове життя.

5. Випробування будуть завжди. Неважливо, що ви робите в житті, проблеми в ньому будуть траплятисью Не дозволяйте їм забирати у вас найкраще.

6. Ідеального часу не існує. Якщо ви чекаєте ідеального момента – забудьте про це, тому що такого поняття просто нема.

7. Немає ідеального плану. У вашому плані можуть бути недоліки, але вони є у кожному.

8. Всі з чогось починають. Ніхто не народжується успішним. Кожен з чогось починає, і це, зазвичай, самий низ.

9. Один крок за один раз. Не намагайтеся зробити все одразу.

10. Все може ставати кращим. Спочатку завжди важко.

11. Поразки тимчасові. Якщо у вас щось не виходить, це добре. Адже після поразок приходять успіхи.

12. На помилках вчаться. Якщо ви заплуталися, можете отримати з цього корисний урок.

13. Сьогодні – це все, що ви можете контролювати. Забудьте про те, що було вчора. Сьогодні набагато важливіше.

14. Якщо б це було легко, всі б це робили. Ніщо цінне не робиться легко.

15. “Коли-небудь” – це сьогодні. Якщо ви схожі на більшість людей, то використовуєте слово “коли-небудь”, щоб описати свої цілі та бажання. Зробіть це “коли-небудь” сьогоднішнім днем.

16. Негативні думки не можуть вас зупинити. Вони лише думки і нічого більше.

17. Я робив і важчі речі. Згадайте часи, коли у вас все виходило, навіть незважаючи на перепони.

18. Все повинно бути заробленим. Ви не можете отримати щось в житті, якщо не працювали заради цього.

19. Дія – краще, ніж бездіяльність. Краще приймати неправильні рішення, аніж взагалі нічого не робити.

20. Вам не потрібен чийсь дозвіл. Якщо люди думають, що ви божевільні, нехай так і буде.

21. Ми самі контролюємо свою долю. Ми самі вирішуємо, ким нам бути.

22. Невдач не існує. Ніхто не буде розташовувати вас за рангом. Якщо нічого не будете пробувати, то не зможете об’єктивно судити про провали.

23. Нудні рішення ведуть до нудних результатів. Приймайте приголомшливі рішення.

24. Ризик того вартий. Ризики реальні, але потенційна вигода варта того.

25. Будьте дисципліновані. Це набагато краще, аніж жаліти себе.

26. Більшість хороших ідей спочатку можуть видаватись божевільними або неможливими. Ваші не виняток.

27. Ви завжди можете отримати підтримку. Друзі, сім’я, колеги – якщо вони думають, що ви збожеволіли, ви можеш знайти підтримку зі сторони користувачів соціальних мереж або інших мережевих груп.

28. Досвід – це цінність. Навіть якщо щось не вийде так, як ви планували, ви все одно матимете досвід.

29. Робота, яку ви любите, сама по собі є винагородою. Ви почуватимитеся добре, просто спробувавши.

30. Кожен день рахується. Сьогодні, завтра і післязватра – це ваші кроки до кінцевої мети.

31. Те, що ви бачите, набагато важливіше за те, що бачать інші. Забудьте про все, що вони думають – пріоритетною залишається ваша думка.

32. Нема проблеми, яка б не могла бути вирішеною.

33. Звичайні дії творять звичайне життя. Ніхто не хоче бути звичайним. І ви не дозволяйте собі цього.

34. Все можна вдосконалити.

35. Ви можете дізнаватись те, що вас цікавить. Зараз є велика кількість доступних ресурсів.

36. Ви можете освоїти все, що вам потрібно. Практикуючи, ви стаєте кращими.

37. Сила волі в вашій голові. Ви можете мати таку силу волі, яку забажаєте. Просто захотіть цього.

38. Ви знаєте, чого хочете. Знайте свої кінцеві цілі і візуалізуйте їх.

39. Відчуття – це продукт думок. Якщо ви невпевнений чи боїтеся, знайте – ці почуття породили ваші думки. Але ви можете ними керувати.

40. Пробувати і зазнавати невдач краще, ніж нічого не робити.

41. Ви є тими, ким хочете бути. Ніщо не може вас зупинити на цьому шляху.

42. Ви не зможете виграти, якщо не спробуєте. Спроба – це єдиний шлях добитись результату.

43. Ваше життя – продукт ваших рішень. Приймайте ті, які важливіші.

44. Сьогодні ви набагато кращі, ніж були вчора. Ти старші, мудріші та більш досвідчені, ніж коли-небудь.

45. Ніщо значне не відбувається одразу. Робота і терпіння – ваші друзі.

46. Після того, як ви почнете щось робити, ця справа стане легшою.

47. Ви винагородите себе чимось, коли щось завершите. Навіть невеличкі нагороди можуть послужити хорошим мотиватором.

48. Ви робите щось не лише для себе. Можливо, для сім’ї чи спільноти, неважливо. Головне, що є щось, що вас мотивує.

49. Шансів завжди багато. Якщо у вас щось не виходить, ви можете спробувати ще раз.

50. В будь-якому випадку, це може бути хорошою історією. Ви підете з хорошими спогадами.