Категорія: Поради психолога учителям

Природно, на перший план виходить особиста чи групова психотерапія, обов’язкова супервізія, а також різні тренінги, медитативні практики.

Дуже важливою умовою є поділ між роботою і будинком (тобто між професійним і особистим).

Як показує практика, найбільш дієвими способами профілактики вигорання є:

1. Турбота про власне здоров’я, дотримання елементарного розпорядку. Сон і їжа.
2. Внесення змін в роботу – поєднання з навчанням, дослідженнями, вивченням паралельних областей (написання статей, тестів і т. Д.). Т. е. Внесення якомога більшої різноманітності в рутинне протягом робочого процесу.
3. Пам’ятайте: «Ніхто не може осягнути неосяжне» (К. Прутков).
4. Прийняття відповідальності і зобов’язань, які свідомо адекватні і здійсненні (важливо завжди розуміти, що критерії успіху (як і невдачі) в роботі педагога, психолога вкрай невизначені і нечіткі).
5. Наявність хобі або захоплень. Все, що завгодно – від читання книжок до розведення равликів або скелелазіння.
6. Внутрішній настрій на отримання нових знань, нового досвіду. Взагалі – відкритість всьому новому, не пройденому.
7. По можливості, постійне підвищення свого професійного рівня (участь в різних семінарах, конференціях).

Однак головне – це те, як сама людина почне оцінювати своє життя, чи буде вона знаходити в ній задоволення, чи буде відчувати свою реалізацію. Важливо розуміти, чи проходить життя так, як хочеться, і чи приносить воно радість.

Мета: навчання учнями прийомів сучасних методик психотехніки, за допомогою яких відкривається можливість вийти на новий рівень саморегуляції; розвивати вміння організувати самоосвітню діяльність.
Завдання:
• Формування позитивної «Я-концепції»;
• Розвиток самопізнання;
• Розвиток навичок подолання негативних емоційних станів;
• Налаштування на позитивне написання олімпіади.
Хід проведення

Повідомлення «Що відбуватиметься на занятті?» (3 хв.)
Мета: ознайомити учасників з основними питаннями заняття та його завданнями.
Ведучий стисло розповідає про зміст тренінгового заняття, зазначає, чому сьогодні необхідно говорити про навички саморегуляції.
2. «Здрастуй, я радий тебе бачити» (10 хв.)
Учасники тренінгу по черзі звертаються один до одного, закінчуючи вислів «Здрастуй, я радий тебе бачити…». Треба сказати щось гарне, приємне, від щирого серця, відверто.
3. Вправа „Знайомство”
За три хвилини спілкування дізнайтеся один про одного. Презентуйте свого співрозмовника, використовуючи ту інформацію, про яку дізналися під час спілкування.
Обговорення.
4. Правила роботи в групі. (3 хв.)
• Будьте відкритими для нових вражень і нового досвіду: аналізуйте власні почуття, думки, ставлення до того, що відбувається на занятті.
• Будьте доброзичливими і щирими, ставтесь уважно до того, що відбувається в колі, але немає потреби кривити душею, говорячи про те, з чим ви не згодні.
• Ви маєте власну думку, вона цінна для нас, висловлюйте її в коректній формі, говоріть від власного імені, оскільки інші можуть мати протилежні погляди.
• Ми, учасники і ведучі, спільно відповідаємо за те, що відбувається на занятті.
Чи згодні ви та чи приймаєте ці правила роботи?
5. Вправа „Очікування”
Учасники тренінгу по колу продовжують вислови «Сьогодні я відчуваю…», «Від тренінгу я очікую …».
6. Вправа «Малюнок по колу»
Кожен учасник отримує папір і засоби для малювання. На малювання відводитися 15 сек. Після сигналу тренера кожен передає малюнок сусіду зліва. Після того, як учасник отримав аркуш, на якому щось намальовано, він повинен продовжити малюнок. Робота триває доти, доки аркуш кожного учасника не повернеться до нього закінченим малюнком.
7. Вправа „Олімпіада – це…”
(мозковий штурм)
Запис та обговорення асоціацій та внутрішніх почуттів, що пов’язані зі словом «олімпіада». Визначення за ступенем складності складових моментів екзамену. Складання завдань на майбутні заняття. Робота в групах по 3-4 особи.
8. Інформування.
Спостерігаючи за собою своїми вчинками, переживаннями, людина часто стикається з їх неоднозначністю, суперечливістю. Вона прагне зрозуміти, що в них істинне, а що ні. Цей пошук відбувається в процесі діалогу. Внутрішній діалог із самим собою або з іншою людиною дає можливість особистості стати на позицію дослідника, по відношенню до самого себе. Це пов’язано з тим, що в процесі діалогу у людини розвивається рефлексія. Рефлексія – процес пізнання людиною самої себе, свого внутрішнього світу, аналіз власних думок та переживань, роздумів про саму себе, усвідомлення того, як сприймають і оцінюють інші.
9. Вправа” Хто Я?”
Написати у стовпчик цифри від 1 до 20 і 20 разів дати відповідь на запитання „Хто Я?” Використовувати для опису себе характеристики, починаючи кожне речення із займенника „Я”.
Обговорення виконання вправи.
10. Гра «Пересадки»
Пропонується помінятися місцями учасникам всім тім, у кого:
• Є рідний брат;
• Сині очі;
• У кого в березні день народження;
• У кого в ухах сережки;
• Хто любить співати;
• Вміє грати на музичному інструменті.
11. Вправа „Мій дракон, мої недоліки”
У кожного з нас є свій дракон – наші недоліки, які заважають нам жити, але з якими ми примирюємось. Намалювати свого дракона і назвати його в цілому. Назвати кожну голову окремо. Придумати історію про те, як перемогти свого дракона.
12. Вправа „Сильні сторони”
Використовуючи особистісні якості, написати, чого б, завдяки цим якостям, могли б досягти у житті. Робота в групах.
Обговорення.
13. Вправа „Чарівна крамниця”
Ведучий пропонує уявити, що вони знаходяться в чарівній крамниці, де він – продавець. Кожен учасник може обміняти риси (мудрість, сміливість, чесність тощо), яких, на його думку, забагато і ними можна поділитися з іншими, або ті, яких він хоче позбутися, на риси, яких не вистачає.
Обговорення.
14. Мозковий штурм «Що таке стрес?» (10 – 15 хв.)
Учасники об’єднуються у дві групи за принципом: квіточка, метелик. Завдання: обговорити в групах та презентація на аудиторію.
15. Інформаційний блок. (10 хв.)
Стрес може бути і корисним, і руйнівним. Так, поряд зі стресорами, спільними для всіх людей, у діяльності учнів є стресчинники: відповідальність, необхідність бути спостережливим, постійно підтверджувати свою компетентність, а також тимчасова мінливість діяльності.
Щоденні заняття учнів є досить великим навантаженням на психіку, тому що постійно перед ними постають нові і складні завдання, без часу на обмірковування. Мабуть, тому майже третина учнів вважає навчання «стресовим заняттям». До 80 % учнів перебувають у досить напруженому стані. Усе це негативно впливає на їхню діяльність, призводить до апатії, депресії, песимізму, хвороб. Тому стресам варто протидіяти. Стрес можна послабити або взагалі усунути з нашого життя, змінивши своє ставлення до реальності, управляючи своїми думками. Наш розум має надзвичайну силу, яку потрібно спрямувати на ослаблення стресу, а не на його посилення. Ви відчуваєте стрес у тому випадку, коли переконали себе в цьому. Ви безпорадні тільки тоді, коли почуваєтеся безпорадним. Ви потрапляєте в ситуацію, з якої нема виходу, коли ви вирішили, що виходу нема.
Змінюючи думки, сподівання, настанови, ви вчитеся жити без стресу. Змінюючи себе, ви обов’язково відчуваєте, що змінилися люди і події, які раніше викликали у вас стрес.
Було б неправильно вважати, що навколо вас існує певне стресове середовище, що хоче занапастити вас. Стресовий стан визначається тим, як ви реагуєте і що говорите, а не тільки зовнішніми чинниками, які викликають стрес. Доречним у цьому випадку буде згадати слова відомого російського письменника Л. Толстого: «Людина розумом може і повинна позбутися того, що її турбує».
16. Релаксаційна вправа «Храм тиші» (8-10 хв.)
Вмостіться зручніше… Руки вільно покладіть перед собою… Розслабте спину… Заплющіть очі… Ви робите легкий і глибокий вдих… Спокійний і довгий видих… Без зусиль вільно і легко дихаєте… Ваші ноги торкаються підлоги… Ваші руки торкаються стільчика… Ви відчуваєте їхню опору… Підтримку… Уявіть, що ви прогулюєтесь околицею багатолюдного, великого міста… Спробуйте відчути, як ваші ноги торкаються бруківки… Ви робите крок за кроком… Зверніть увагу на перехожих… Роздивіться їхні обличчя, фігури… Вони проходять поруч стривожені, спокійні, закохані, байдужі, веселі… Довкола багато руху й шуму, людей і автомобілів, яскравих вітрин і кольорових реклам… Зупиніться… Прислухайтесь до своїх відчуттів… Тепер поверніть за ріг і прогуляйтеся тихою алеєю… Ви помічаєте великий будинок, що вирізняється своєю архітектурою, незвичністю… Ви підходите, торкаєтесь важких, різьблених дверей, на яких читаєте: «Храм тиші». Ви розумієте — це місце, де не чути звуків суєти, де ніколи не вимовлено марного слова… Ви відчиняєте прохолодні двері, входите й одразу вас огортає повна спокою тиша… Ви відчуваєте, як у цій тиші звільняєтесь від напруження… Ви відчуваєте, як звільняєтесь від емоційного навантаження… В цьому будинку ви наповнюєтесь спокоєм… Зараз вас нічого не хвилює, нічого не бентежить, ви звільняєтесь від усіх турбот… Вся ваша свідомість наповнюється спокоєм… (Пауза 1—1,5хв.) Коли ви захочете покинути будинок, штовхніть дерев’яні двері і вийдіть на вулицю. Як ви почуваєтесь тут? Насолодіться своїми відчуттями, повнотою життя. Ви пам’ятаєте дорогу, яка привела вас до храму тиші, щоб іноді повертатись сюди? Глибоко вдихніть та видихніть, розплющте очі та повертайтеся у реальність.
17. Надання рекомендацій. (5 хв.)
Ведучий. Намагайтеся уникати стресових для вас ситуацій. Спробуйте перенести увагу, візьміть собі за правило не приймати серйозних рішень, коли ви надто схвильовані. Не перебільшуйте небезпеку. Намагайтеся не «накручувати» себе домислюваннями, дофантазовуваннями. Вчіться розмежовувати справді небезпечну для вас ситуацію і ситуацію, яка є просто нелегкою. Якщо ви помилились, повелися необачно, не картайте себе за це. Краще проаналізуйте ситуацію, що склалася, і подумайте, що ви хочете змінити, як і коли. Будьте доброзичливими до оточення. Будьте терплячими. Вмійте вибачати, не допускайте, щоб роздратування переросло у важку образу, а образа — в ненависть, яка здатна знищити вас самих. Намагайтеся завжди бути зайнятими, якщо нецікавою, то принаймні необхідною справою для вас, сім’ї, учнів. Якщо у вас багато проблем, які створюють тривожний настрій — не впадайте у розпач. Беріть ваші стреси в свої сильні руки та використовуйте їх, мобілізуючи здатність для досягнення успіху.
Рекомендації:
Ніхто не застрахований від нещасних випадків, різних втрат, складних ситуацій. Але треба не обмежуватися переживаннями, не концентруватися на них, не поступатися депресії, а діяти, шукати вихід, пробувати все нові та нові варіанти.
Щоб зменшити ймовірність виникнення стресів необхідно:
• Правильно харчуватися: більше їсти натуральних продуктів: овочів, фруктів, зменшити споживання солі. Обов’язково снідати та впродовж дня харчуватися рівномірно.
• Бувати надворі, гуляти, сидіти в парку, бігати, зайнятись аеробікою.
• З’їсти морозиво — там є компонент, який покращує настрій.
• З’їсти банан: в ньому є сиротин — гормон щастя.
• Постійні вправи на релаксацію знижують напруження в стресових ситуаціях.
• Необхідно слухати спокійну музику.
• Робити те, що подобається. Хобі — те, що треба. Зцілення не в тому, що ви робите, а як ви до цього ставитесь.
• Аби запобігти розчаруванню, невдачам, не треба братися за непосильні завдання.
• Не зловживати кавою, алкоголем.
• Носити одяг бажано синього та зеленого кольорів — вони заспокоюють.
• Зі стресом можна впоратися, треба лише мати бажання та трохи вільного часу лише для себе.
• Постійно концентруватися на світлих сторонах життя та подіях — це збереже здоров’я і сприятиме успіху.
• Справжнє фізичне та психічне здоров’я полягає не в тому, щоб відповідати чиїмсь нормам та стандартам, а в тому, щоб прийти до згоди із самим собою.
18. Емоційна гімнастика.
Мета: надати можливість змінити вид діяльності, відпочити.
Хід вправи.

походити- як … (королева, однорічна дитина, лисиця, солдат, балерина, лев, горобець);
– посидіти як… (бджола на квітці, наїздник на коні, пасажир у «Мерседесі»);
– пострибати як… (кенгуру, кінь);
здивуватися;-
насупитись як … (осіння- хмара, розсерджений вчитель);
посміхнутися як … (весняне сонце, радісна дитина, кіт на сонечку).
19. Вправа «Як краще підготуватися до олімпіади?»
Учням необхідно самостійно виробити прийоми запам’ятовування.
Раціональні прийоми запам’ятовування
Мала мнемотехніка:
1) запам’ятовування перед сном, у стані розслаблення, або після сну, відпочинку;
2) «не за один раз»: значну роль відіграє повторення (через 2—3 дні);
3) чергувати сприйняття та відтворення;
4) сенсорна (почуттєва) опора — допоміжні прийоми:
• вузлики на пам’ять,
• підкреслення,
• асоціювання із предметами;
5) зумовлювання, воно може бути:
• ситуативним (учіть у тих самих умовах),
• ритмічним (учіть в тому самому темпі),
• емоційним (під музику);
6) емоційне налаштування на роботу (продуктивність пам’яті зростає);
7) вербалізація образів (проказування, порівняння).
Велика мнемотехніка:
1) версифікація (запам’ятовування у віршах);
2) кріптографування (перекодування);
3) виділення логічних структур (що головне, у чому суть);
4) відокремлення знання від незнання;
5) естетичне (гарне) запам’ятовується краще;
6) дидактичний прийом (вивчили розділ, придумали завдання).
Правила збереження знань:
• виділіть те, що потрібно запам’ятати;
• облиште сторонні думки, зосередьтеся на тому, що треба запам’ятати;
• виділіть в об’єктах головне і другорядне, знайдіть зв’язки між об’єктами, використайте мнемотехніку;
• у складному матеріалі обов’язково виділяйте значеннєві віхи;
• враховуйте свій тип пам’яті;
• систематично повторюйте та відтворюйте матеріал, який запам’ятали;
• не змішуйте пізнавання та відтворення;
• у разі виникнення утруднень згадайте обстановку навчання, просувайтеся від окремого факту до системи або від більш загальних знань, необхідних цієї миті.
Вправа 17. «Суперучень»
Кожна група одержує завдання: скласти портрет «суперучня», який успішно пройде будь-яку олімпіаду. Зробити це треба, дотримуючись двох умов:
1) кожна якість повинна належати комусь із членів групи;
2) у кожного учасника слід запозичити хоча б одну якість.
Портрети «суперучня» обговорюються. Узагальнення: олімпіадні риси групи вивішуються на дошці.
Вправа 18. Знайди свою зірку
Мета: можливість розслабитися, набратися оптимізму й упевненості в собі. Вправа проводиться під «космічну музику».
Психолог: Сядьте вільно та заплющте очі. Зробіть три глибоких вдихи й видихи… А тепер уявіть зоряне небо. Зорі великі та маленькі, яскраві та тьмяні. Для когось — це одна або кілька зірок, для інших — незліченна безліч яскравих крапок, які то віддаляються, то наближаються на відстань витягнутої руки. Подивіться уважно на зорі та виберіть найпрекраснішу з них. Можливо, вона схожа на вашу мрію дитинства, а можливо, вона вам нагадала про хвилини радості, щастя, удачі, натхнення?
Ще раз помилуйтеся на свою зірку та спробуйте до неї дотягнутися. Намагайтеся щосили! І ви обов’язково дістанете свою зірку. Зніміть її з неба й дбайливо покладіть перед собою, розгляньте ближче та постарайтеся запам’ятати, як вона виглядає, яке світло випромінює.
А тепер проведіть долонями по колінах униз до ступень ніг і солодко потягніться, розплющте очі, візьміть аркуш паперу, олівець і намалюйте свою зірку.
Виріжте та прикріпіть її на наше зоряне небо. І тепер зорі світитимуть вам завжди, випромінюючи добро, дружбу та підтримку. Вони поведуть вас дорогою знань і супроводжуватимуть на всіх іспитах і в житті.
Наприкінці вправи учні малюють, вирізують і приклеюють свої зірки на аркуш ватману, моделюючи зоряне небо.
19. Інформаційне повідомлення «Керівництво емоційним станом»
Не згадуйте провалів, думки про які самі собою лізуть в голову;
Пригадуйте саме успіх;
Пригадуйте відчуття впевненості в своїх силах;
Відчуття свободи, розкутості (незалежно від того, з чим це було пов’язано);
Важливо проникнутися почуттям власного везіння;
Не може бути, що вам немає що згадати.
20. Практична вправа.
Уявіть, що вам потрібно переконати вашого друга, що олімпіада – це лише олімпіада. Знайдіть слова для аргументованої критики панічних думок. Зробіть це за такою схемою:

Можливо, ці слова стануть дієвою формулою вашого оптимістичного конструктивного настрою у підготовці до олімпіади.
21. Вправа «Царівна Несміяна»
Один з гравців сідає в центрі кола, а інші намагаються розсмішити його. Цей гравець може умовно називатися «царівною Несмеяною». Виграє той, хто найдовше зміг потриматись і не засміятися. Для уникнення затягування гри бажано визначити максимальний час перебування в ролі «Несмеяни».
22. Інтелектуальна гра «Як поводитися впевнено?»
Учасники об’єднуються в 3 групи і визначають кроки до впевненості в собі. Тренер записує на ватмані вислови учнів.
Обговорення.
«П’ятнадцять кроків до впевненості в собі» (Ф. Зімбардо)
1. Зізнайтеся собі в своїх сильних та слабких якостях і відповідно сформулюйте свою мету.
2. Вирішіть, що для вас цінне, у що ви вірите, яким би хотіли бачити своє життя.
3. Докопайтеся до коріння, проаналізуйте своє минуле. Спробуйте зрозуміти і вибачити тих, хто змусив вас страждати, не допоміг, хоча й мав змогу. Вибачте собі самому свої помилки.
4. Почуття провини і сорому не допоможуть вам досягти успіху. Не дозволяйте собі віддаватися їм.
5. Шукайте причини своєї поведінки у фізичних, соціальних, економічних аспектах нинішньої ситуації, а не в недоліках власної особистості.
6. Не забувайте, що кожну подію можна оцінити по-різному.
7. Ніколи не говоріть про себе погано; особливо уникайте приписувати собі негативні риси.
8. Ваші дії можуть заслуговувати на різну оцінку; якщо вони піддаються конструктивній критиці, скористайтеся цим для свого блага, але не дозволяйте іншим критикувати вас як особистість.
9. Пам’ятайте, що інколи поразка – це удача; з неї ви можете зробити висновок, що ставили хибну мету, не варту зусиль.
10. Не миріться з людьми, заняттями і обставинами, які змушують вас відчувати свою неповноцінність.
11. Дозволяйте собі розслабитися, дослухатися до своїх думок, зайнятися тим, що вам до душі.
12. Вправляйтеся у спілкуванні; насолоджуйтеся відчуттям тієї енергії, якою обмінюються люди.
13. Не треба надто охороняти своє „Я” – воно значно міцніше і пластичніше, ніж вам здається. Нехай краще зазнає короткочасного емоційного удару, ніж опиниться в бездіяльності й ізоляції.
14. Поставте собі серйозну віддалену мету, на шляху до якої треба досягти меншої, проміжної. Тверезо зважте, які засоби потрібні для того, щоб досягти цієї мети.
15. Ви не пасивний об’єкт, на який звалюються неприємності, не травинка, на яку в будь-який час можуть наступити. Ви – вершина еволюційної піраміди, втілення надій своїх батьків, неповторна особистість.
23. Гра «Зіграй роль».
Подумки зіграти роль впевненого учасника олімпіади, який все знає, все вміє, зовсім не хвилюється.
Обговорення.
24. Практична вправа
Сформулюйте собі формулу побажання успіху на олімпіаді, запишіть його на аркуші паперу. Зробіть з нього літак та відправте своїм друзям. Нехай ці побажання здійсняться!

Діти, що живуть у психологічно хаотичних родинах, неминуче травмуються поєднанням надмірної, некерованої стимуляції та браком справжнього захисту й підтримки з боку осіб, що мають піклуватись про дитину. Як наслідок, відбуваються не лише серйозні викривлення психосексуального розвитку дитини, а й порушується розвиток базового почуття самості й здорової ідентичності, адекватного оцінювання реальності. В результаті насильства дитині завдають тяжких травм, які мають згубні наслідки для її подальшого фізичного та психічного здоров’я, до того ж хлопці страждають не менше за дівчат. Для суспільства це небезпечно тим, що діти, які були жертвами або свідками насильства в сім’ї, переносять цей негативний досвід до власного життя. Така сім’я виховує для суспільства потенційного агресора чи жертву – людину, яка вважає за норму, що інших можна принижувати, а, «за необхідності», й бити. Велику роль у розповсюдженні жорстокості до дітей відіграє необізнаність батьків або піклувальників щодо того, які заходи впливу неприпустимі по відношенню до дитини. Є досить багато дорослих, які не розуміють, що не кожне покарання йде на користь. Не менш значущим фактором є і низький рівень правової культури населення, недостатня обізнаність у нормах, стосовних охорони прав дитини та покарання осіб, які їх порушують. Наслідком жорстокого поводження та зловживання дітьми є не лише формування девіантних та делінквентних форм поведінки. Діти, постраждалі від жорстокості та зневаги, мають цілий набір специфічних психологічних рис, головною особливістю яких є амбівалентність (різнополюсність) як реакція на суперечливі вимоги батьків. Підлітки, які зазнали зловживань, не визнають батьків як значущих дорослих, вони поєднують в собі імпульсивність та довготерпіння, підозрілість з ірраціональної вірою в можливість покращання внутрішньосімейної ситуації. Вони відзначаються низькою самооцінкою, є емоційно залежними, відчувають самотність, ізольованість, страх перед майбутнім, впевненість у безперспективності, провину за інциденти насильства. В таких дітей не розвинуте уявлення про потреби власного «Я»,спостерігається сплутаність ідентичності, нечіткість самовизначення, конформність, схильність до прийняття ролей, нав’язуваних оточенням.  Діти, що живуть в умовах сімейного насильства, демонструють схильність до депресій, високий рівень піддання стресу, явні депресивні та/або істеричні симптоми; симптоми деперсоналізації та реактивних розладів. Вони часто пропускають шкільні заняття через нездужання психосоматичного характеру. Такі діти та підлітки відзначаються високим рівнем ризику алкоголізації та наркотизації, пределінкветною та делінквентною поведінкою, зухвалою сексуальною поведінкою, дромоманією (патологічною схильністю до мандрів).Найтиповішими наслідками насильства в сім’ї стають такі поведінкові прояви в дітей (і саме на них найчастіше скаржаться вчителі та батьки): бійки,конфлікти з оточенням, низька шкільна успішність; незвичайна замкненість. До емоційних проблем таких дітей можна віднести підвищену агресивність,переважно знижений настрій, високу тривожність та наявність страхів, нестійкість почуттєвої сфери, легке коливання емоцій та їхня надмірна сила, часто неадекватна ситуації (лють або  істеричні ридання у відповідь на незначні зовнішні подразники).

Частими наслідками насильства в сім’ї стають психоневрологічні розлади в дітей: безсоння, енурези та енкопрези (недержання калу), нервові тики тощо, а також соматичні захворювання як відповідь на стрес (це перш за все серцево-судинні розлади, порушення травлення, астма, алергії та шкірні захворювання). Ознаками скоєного над дитиною насильства та неналежного догляду можуть бути також недостатня вага; затримки у розвитку, анемія ,слабкий імунітет; тики, ссання пальців, розгойдування; недотримання правил особистою гігієни; одяг, що не відповідає погодним умовам та віку дитини; часті звернення до медичних закладів, все більша кількість ушкоджень; брак необхідного лікування; невідповідність ушкоджень поясненням, що їх дає дитина або її батьки чи піклувальники.

Дуже важливо розглядати наслідки насильства, пережитого дитиною, зважаючи на її вікові особливості. У різні періоди життя реакція на подібну психологічну травму може виявлятися по-різному. Найзвичайнішими симптомами залежно від віку є:

• для дітей у віці до 6 місяців – низька рухова активність, байдужість до навколишнього світу, нема реакції або надто слабка реакція на зовнішні стимули, не усміхається (або усмішка з’являється дуже рідко);
• для дітей у віці від 6 місяців до 1,5 року – страх перед батьками, страх фізичного контакту з дорослими (наприклад, коли доросла людина намагається взяти дитину на руки), постійна сторожкість без причин для неї, плаксивість, замкненість, постійний сум;
• для дітей 1,5–3 років – страхи, сплутаність почуттів, є порушення сну, втрата апетиту, агресія, страх перед чужими людьми, перед дорослими, схильність до сексуальних ігор, крайнощі у поведінці (від надмірної агресивності до повної байдужості);
• для дошкільників (3–6 років) – пасивна реакція на біль, примирення з ситуацією; тривога, боязкість, сплутаність почуттів, почуття провини, сорому, відрази, безпорадності, зіпсованості,болісна реакція

на критику; брехливість, схильність до крадіння та підпалів, жорстокість до тварин. Крім того, постерігаються форми поведінки, притаманні молодшому віку (енурез, ссаня пальців, утруднене мовлення тощо), а також негативізм, відчуження та агресія поряд з надмірною поступливістю. Слід також зазначити наявність сексуальних ігор та хворобливої мастурбації;

• для дітей молодшого шкільного віку – амбівалентні почуття стосовно дорослих, складності у визначенні сімейних ролей, страх, почуття сорому, відрази, зіпсованості, недовіри до світу; в поведінці відзначаються відчуження від людей, порушення сну, апетиту, агресивне поводження, відчуття «брудного тіла», мовчазність або несподівана говорючість, сексуальні дії з іншими дітьми;
• для дітей 9–13 років – те ж, що і для дітей молодшого шкільного віку, а також депресія, суб’єктивне почуття втрати емоцій, самотність, відсутність друзів, страх перед власним домом, небажання йти туди після школи. У поведінці відзначаються ізоляція, маніпулювання іншими дітьми (в тому числі з метою одержання сексуального задоволення),суперечливе поводження, а також неадекватні харчові уподобання (недоїдки, листя, крейда, равлики, таргани, інші комахи тощо);
• для підлітків 13–18 років – відраза, сором, провина, недовіра, амбівалентні почуття стосовно дорослих, сексуальні порушення, несфорованість соціальних ролей і своєї ролі в родині, почуття власної непотрібності. В поведінковій сфері відзначаються спроби суїциду, реалізоване чи нереалізоване бажання покинути власну домівку, агресивне поводження, запобігання тілесній й емоційній інтимності, непослідовність і суперечливість поводження.

Травматичний стрес вважається НОРМАЛЬНОЮ реакцією на НЕНОРМАЛЬНІ обставини (події, що виходять за рамки звичайного життєвого досвіду людини). Діти старшого дошкільного і молодшого шкільного віку відображають у грі все, що відбувається навколо. Гра для них – це можливість впоратися з ситуацією, яка вже трапилася чи відбувається зараз. Тому вони відображають у рольових іграх війну, переселення, переховування у бомбосховищах, гру у військових, медиків, волонтерів тощо. У таких випадках не треба хвилюватися (якщо це не загрожує здоров’ю та життю дитини). Це нормальна реакція дітей на незвичайні ситуації. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає як відкладена та/або затяжна реакція на стресову подію чи ситуацію (короткочасну або тривалу) надзвичайно загрозливого чи катастрофічного характеру. За даними ВООЗ, близько 80% постраждалих в екстремальних ситуаціях людей, успішно справляються з травматичним стресом і тільки у 20 % прояви травматичного стресу трансформуються у посттравматичний стресовий розлад як хворобу, в якій проявляються фізіологічні та психологічні симптоми (див. таблицю).

Ознаки та симптоми посттравматичного стресового розладу у дітей

(за даними Американського національного центру з ПТСР)

За матеріалами http://llt.multycourse.com.ua/ua/page/15/50

“Здоров’я – вид гармонії,
але його межі дуже широкі
й не у всіх однакові”

Великим щастям для людини вважається збереження здоров’я. Збереження здоров’я дитини, це першочергове завдання для родини та школи.

Існує багато визначень поняття здоров’я. Зокрема, Білля Райн – професор школи соціальної роботи Мак Гіллі університету (Канада) – пропонує концепцію поняття “здоров’я”, в основу якої покладено світогляд перших поселенців Канади, які сприймали життя, як колесо. Відповідно до цього світогляду, усе в життя має бути в гармонії, тобто кожна сфера життя має бути розвинута достатньою мірою – інтелектуальна, емоційна, фізична, соціальна, професійна, екологічна, психологічна.

Наші сучасні хлопчики та дівчатка, ті, для кого рухова активність є життєвою необхідністю та умовою для розвитку, рухаються недостатньо. Перехід з дитячого садка в школу супроводжується значним зниженням рухової активності дітей. “Руховий голод” і відсутність загартування знижують працездатність, пригнічують реактивність організму. Якщо невиправданий занадто ощадливий руховий режим триває роками, дитина прийде в життя непідготовленою, значно обмеженою у виборі професії.

За статистикою, до 24 годин на тиждень учні приділяють перегляду телепередач, старшокласники 85% денного часу вимушені проводити сидячи за робочим столом. Комп’ютерні ігри ще більше ускладнили порушення рухової активності дітей і підлітків.

Існуюча система фізичного виховання, коли діти займаються фізкультурою під час уроків фізкультури тричі на тиждень, дозволяє виробити ряд необхідних навиків, прищепити любов до спорту, однак не забезпечує необхідного рухового режиму. Уроки фізичної культури заповнюють дефіцит рухової активності лише на 21%.

У забезпеченні фізичного виховання дітей у сім’ї велику роль відіграють батьки. Саме вони є прикладом для своїх дітей у ставленні до фізичної культури. Прекрасна традиція: мати і батько самі вранці роблять ранкову зарядку й залучають до неї дітей, катаються разом з ними на лижах і велосипедах, беруть участь у походах і прогулянках.

Лише цілеспрямована робота школи та родинне виховання може забезпечити розуміння дитиною значення фізичного виховання. Навчально-виховний процес зумовлюється вагомим вкладом у зміцнення здоров’я підростаючого покоління та правильний фізичний розвиток, збільшення тривалості життя, формування в молоді найважливіших морально-вольових якостей, прищеплення відповідних санітарно-гігієнічних навичок, здійснення підготовки до участі в продуктивній праці.

Проблема дитячої безпритульності та бездоглядності давно існує в нашій державі. Безпритульні діти – це діти обділені не тільки матеріальними цінностями, яким бракує батьківської любові, уваги, підтримки.

Чому ж діти самі залишають рідні домівки? В основному це стається у сім’ях, де батьки ведуть асоціальний спосіб життя (алкоголізм, наркозалежні), байдужість батьків до проблем дитини, її виховання. 

Слід зауважити що батьки, в першу чергу, піклуються за матеріальний стан сім’ї, щоб дитина була забезпечена всім необхідним, ігноруючи морально психологічний стан дитини, тобто її проблеми, страхи, переживання. Слід пам’ятати, що в підлітковому віці дитина сприймає все близько до душі і те, що для дорослих здається нормальним, то для підлітка може бути трагедією. З дітьми треба багато говорити, пояснювати.

Як запобігти  такому явищу? У нашій державі створені сімейні форми виховання:

• дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, яка може взяти на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
• прийомна сім’я – це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.

Такі форми виховання забезпечуються фінансовою та соціальною підтримкою з боку держави.

Діти – це наше майбутнє, підтримка і розвиток  нації. Не будьте байдужими до долі своїх дітей та тих, які залишились без батьківської любові. Якщо вашої турботи вистачить не лише на свою дитину, то подаруйте своє сімейне тепло іншим дітям, які з нетерпінням цього чекають

1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.