Декада навчання ненасильницькій комунікації від ШК “Позитивчик”

Декада навчання ненасильницькій комунікації від ШК “Позитивчик”

Сьогодні завершилася декада навчання учнів Білозерської ЗОШ № 18 ненасильницькому спілкуванню. З такою акцією в форматі міні-тренінгу разом з практичним психологом члени Шкільного клубу з медіації та порозуміння “Позитивчик” пройшлися всіма класами школи. Щоб навчання було цікавим та доступним показали медіаційну казочку “Про злого Вовка та маленьке гарненьке Порося”. Конфлікт між героями казки допомагали владнати шкільні медіатори, які й показали присутнім сам процес медіації. Що таке медіація, хто такі медіатори “позитивчики” ще раз нагадали школярам. Разом намагалися знайти поради з такого спілкування, яке б не приводило до насилля й непорозумінь. В фіналі кожної зустрічі учні самі в казковій формі від улюблених героїв надавали свої цілющі поради з ненасильницької комунікації, які разом з модератором Юлією Сухачовою оформляли на плакаті фліпчарта. Отже, тепер у школі запанують суцільні злагода й порозуміння, а кожен учень стане чемним, зразковим та матиме виключно ненасильницький вид комунікації!

Що треба розвивати, щоб стати успішним?

Що треба розвивати, щоб стати успішним?


Спочатку визначимося, що таке «успішність». Більшість думає, що це гроші, статус і популярність. Набагато рідше в поняття «успішності» люди включають міцну сім’ю і любов в ній. Що виглядає логічним, адже сам «успіх» має на увазі собою «успіх в суспільстві», що до сім’ї мало відноситься. Тим не менш, багато людей вважають себе успішними, створивши міцну і дружну сім’ю з п’ятьма дітьми і п’ятнадцятьма онуками. І цілком мають на це право.

Ще менше людей в поняття «успішності» вкладають досягнення (або просто дії), завдяки яким вони почувають себе повністю реалізованими і знаходяться в стані гармонії з самим собою і з навколишнім світом. Щасливими, в загальному.

Успіх і успішність в житті для розвиненої і усвідомленої особистості – це здатність втілювати в життя і реалізовувати щось, стаючи краще, щасливіше, добрішими, привносячи в світ більше любові і гармонії, не руйнуючи своєї власної цілісності, зберігаючи себе як особистість, приймаючи навколишній світ і людей в ньому.

Успішність нерозривно пов’язана із призначенням. Отримання радості від того, що робиш, улюблена справа, що приводить до мети, радість і щастя від реалізації задуманого – ось основні складові успішності.

Психологи вважають, що успішним простіше стати, коли володієш певними якостями. Перерахуємо їх.

1. Цілеспрямованість

Це вольова якість, яке дозволяє наполегливо і свідомо реалізовувати плани і цілі. Для того, щоб це якість принесло результати, необхідно планування. Правильно поставлена ​​мета – основна умова для досягнення успіху. Необхідне чітке розуміння мети, змісту досягнення результату. Перш за все, мета повинна бути вашою. Якщо поставити собі чужу мету, результат не принесе радості ні вам, ні вашому оточенню. Ставте перед собою реальні цілі, які ви зможете втілити в життя. Не страшно, якщо етап, на якому ви перебуваєте, не дозволяє відразу досягти всього, чого б вам хотілося. Поступово можливості обов’язково будуть розширюватися. Починайте з малого, але доводьте справу до кінця. Так ви досягнете успіху.

2. Працьовитість, завзятість, дисциплінованість

Ці якості доповнюють один одного: без зусиль досягти чогось практично неможливо. Вміння не здаватися, не потурати своїм слабкостям буде запорукою вашого успіху. Покладатися на удачу – не найкраща думка, якщо вашою метою стає досягнення справжнього успіху і реалізації своїх планів. Практика, напрацювання нових знань, відточування майстерності – це необхідні речі.

3. Впевненість у власних силах

Боязнь невдачі, страх помилитися – серйозна перешкода для формування успішної особистості. Виною цьому стереотіпічность мислення, дії з огляду на реакцію оточуючих. Страх здатися смішним може просто не дозволити здійснитися навіть найскромнішими починанням. Важливою складовою впевненості є грамотне ставлення до невдач. Кожна провалена спроба дає неоціненний досвід. Тут важливо проживати негативні емоції і залишати невдачі в минулому, забираючи з собою лише досвід.

Це – база, яка потрібна не тільки для досягнення успіху, але і просто для нормального існування особистості.

додатковий список

Для успішної людини існує ще ряд якостей і здібностей, які можна і потрібно розвивати в самого дитинства:

* Комунікабельність – уміння спілкуватися з людьми, здатність донести свою думку і головне – вміння слухати і чути інших людей, роблячи потрібні висновки.

* Креативність. На відміну від винахідливості, яка побудована на знаходженні рішення, креативність – це здатність бачити нові або незвичайні способи вирішення завдання, оригінальність мислення, що дозволяє поглянути на звичайні речі з іншого боку, розвивати нові ідеї і підходи. Вчені стверджують, що творчий підхід до справи – необхідність в сучасних реаліях.

* Лідерство. Здатність вести за собою людей складається з надійності, авторитету і впевненості. Сюди ж можна включити здатність до ризику, який, однак, у справжнього лідера завжди проаналізовано і реально оцінений.

* Уміння користуватися своїми сильними якостями. Те, що вважається для вас звичайною справою, може виглядати для інших як справжній талант. Часто люди перестають звертати увагу на свої сильні сторони, з часом просто забуваючи про те, що вони є. Не соромтеся їх демонструвати, можливо, ви просто недооцінюєте себе.

* Максималізм. Успішна людина ніколи не зупиняється на досягнутому: він хоче більше і значить, що здатний на це. Жага успіху, жага робити краще, викладатися на всі 100 відсотків і отримувати більше – відмінна якість цих людей. Але щоб так вміти, необхідно масштабне мислення, адже будь-які кордони звужують бачення перспектив.

* Подяка, як і щира доброзичливість і щедрість, що виходить від людини, має в своєму розпорядженні людей і повертається до нього іноді найнесподіванішим чином. Люди пам’ятають добро і відплачують тим же.

* Самокритичність. Дуже важлива якість, що дозволяє завжди бути в реальності, об’єктивно оцінюючи свої кроки. Уміння робити правильні висновки з критики може вчасно вберегти від можливих помилок.

* Духовне зростання і саморозвиток. Прагнення до гармонії допомагає краще зрозуміти оточуючих нас людей і світ, в якому живемо. Добро і щирість змінюють людину, а потім і все, що його оточує. Перебудова системи цінностей з ростом духовності і усвідомленості дозволяє ставити завдання більш високого рівня, спрямовані на поліпшення не тільки матеріальних, а й духовних потреб.

* Інтуїція. Вчені давно з’ясували, що з усіх успішних особистостей інтуїція розвинена трохи більше, ніж у людей з середніми успіхами. Крім того, успішні люди довіряють своїй інтуїції і часто саме завдяки їй виходять на нове рівні. Хороша інтуїція потрібна тоді, коли немає часу прийняти рішення або не вистачає потрібних даних для правильних логічних висновків.

* Любов до навчання і розвитку. Чим більше знань – тим більше можливостей. Зазвичай успішні люди завжди працюють над собою. Процес пізнання дарує їм справжнє задоволення, причина цього – зацікавленість і інтерес до життя.

Поради з ненасильницької комунікації від учнів 6-9-х класів

Поради з ненасильницької комунікації від учнів 6-9-х класів


Протягом тижня тривала акція з елементами тренінгу з ненасильницької комунікації від Шкільного клубу «Позитивчик» для учнів 6-А, 7-А, 7-Б, 8-А, 9-А, 9-Б класів. Члени клубу ознайомили школярівів з методом ненасильницького спілкування (ННС) та через казку «Про злого Вовка й гарненьке Порося» навчили комунікації у конфліктній ситуації. Під час тренінгу діти зрозуміли, що така поведінка спрямована на співчуття і задоволення потреб усіх учасників конфлікту. Метод ненасильницького спілкування визнано одним із найефективніших способів примирення й відновлення порозуміння між людьми у світі. В фіналі учні самі через казковий образ (їжачки, жучки, пташки, рибки, пінгвінчики, метелики) на плакаті фліпчарта надали свої корисні поради щодо правильного поводження в соціумі й пропаганди культури миру.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В КЛАСІ

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В КЛАСІ

1. Організація загальних колективних справ, спільних переживань:

  • Колективні привітання з днем народжен­ня учнів.
  • Вираження щирого співчуття від імені кла­су в дні сумних подій, хвороби, невдач.
  • Спільні поїздки-екскурсії пам’ятними місцями, походи.
  • Спільне відвідування концертів, вистав.
  • Спільне проведення святкових днів.

2. Уміння вчителя формувати гуманні взаєми­ни з учнями.

Сигнал вашої доброзичливості — добра усмішка, привітність. Ви не маєте наголошува­ти на різниці в соціальному статусі, віці між со­бою й учнем, висловлюйте свої розуміння доб­розичливо, у формі поради. Вмійте уважно і зацікавлено слухати учнів.

Враховуйте індивідуальні особливості шко­ляра (запальність, мовчазність, вразливість, зам­кнутість), його стан у цей момент, його ставлен­ня до вас.

Умійте вислухати людину, особливо в хви­лини напруженого нервового стану, що виник у результаті певних неприємностей, непоро­зумінь. Зберігайте «секрети», довірча бесіда по­требує обережності, делікатності.

Шанобливо ставитеся до думки інших лю­дей (ви можете помилитися). Намагайтеся пе­реконувати, не поспішайте використовувати права.

Намагайтеся відгукнутися про учня доб­рим словом, якщо він цього заслуговує. Схва­лення діє сильніше, ніж осуд. Врахуйте, що схва­лювання тих самих людей, протиставлення їхніх успіхів вадам інших сприяє поганому ставлен­ню до них усього класу.

Критика за формою і змістом має орієнтува­тися на шанобливе ставлення до людей. Нама­гайтеся повчати наодинці, говоріть конкретно про випадок поганої поведінки. До дитини став­теся справедливо, поважаючи її гідність, тому будьте стриманими, не переходьте на крик і злість, намагайтеся не загрожувати, застосову­вати суворі заходи. Покажіть дитині, що ви віри­те в неї.

  Автор Андрій Кущенко

  Опубліковано в: Освіта

10 принципів у підході до протидії булінгу в школі

10 принципів у підході до протидії булінгу в школі

Шановні педагоги! Ви можете обирати які хочете методики, але якщо вашою метою є викорінення булінгу в нашій школі, рекомендуємо скористатися 10 принципами впровадження, запропонованими АВА.

Отже, 10 ключових принципів у боротьбі з булінгом:

  1. Повага. Всі люди, задіяні у навчальному процесі, є рольовими моделями для дітей щодо прийняття чи неприйняття інших (інакших). Поведінка людей, задіяних у навчальний процес, їхні слова та реакції, слугують прикладом для дітей, тож треба постійно тримати у фокусі власну поведінку, мову та реакції.
  2. Ніякої дискримінаційної мови. Дискримінаційна мова це дуже серйозно, оскільки саме вона формує упереджене ставлення до людей, що відрізняються від більшості, і її потрібно викорінити. Сюди входить не лише вживання слів «цигани», «хачі», «інваліди», «аутисти», а й жарти і об’єктивуючі чи дискримінуючі висловлювання про жінок, будь-яких національностей, віросповідань.
  3. Святкуймо різноманітність. Інакшість учнів та всього персоналу має позитивно підкреслюватися і відзначатися по всій школі. Наприклад: «Як цікаво, сьогодні Артем прийшов у рожевих штанях, це ж писк моди! А у Матвія синє волосся, яке цікаве самовираження!»
  4. Слухаймо усіх. Думки батьків, персоналу, дітей, опікунів мають бути почуті у розробці стратегії з протидії булінгу. Учні говоритимуть про свої проблеми з булінгом, якщо будуть певні, що: їх почують, їм повірять, школа справиться. Якщо відмахуватися від пропозицій учнів щодо булінгу, з часом вони просто перестануть розповідати про свої проблеми.
  5. Включаймо усіх! Усі діти, незважаючи на відмінності чи особливості, мають бути включені в усі шкільні активності. Тобто: неправильно, якщо Михайлика не беруть у спортивну команду, бо він рухається повільніше за інших через свої особливості. Правильно: ми проведемо такі активності, де Михайлик зможе взяти участь.
  6. Обізнаність. Усі шкільні працівники (педагогічний та непедагогічний персонал), діти, батьки мають бути обізнані із тим, чим є булінг і чим він не є. 
  7. Миттєва реакція. На булінг має бути невідкладна реакція, при чому діти повинні бути долучені до прийняття рішень щодо того, якою ця реакція має бути.
  8.  Довіра. Всі, хто говорять про булінг (батьки чи діти), мають бути прийняті максимально серйозно.
  9. Розуміння, як повідомити. Усі учасники навчального процесу мають чітко розуміти, кому і як повідомляти про булінг.
  10. Чітка політика щодо булінгу. Включеність у розробку. Стати частиною культури школи.

Джерело: http://nobully.org.ua/10-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D1%9…

Виховання емпатії у дітей

Виховання емпатії у дітей

Важливою ознакою зрілого громадянського суспільства є його гуманність, яка постійно реалізується її носіями – членами цього суспільства – через ставлення один до одного, до більших об’єднань людей, до природного довкілля

Тотальна гуманізація життя пов’язана насамперед з поліпшенням людських взаємин. У цьому контексті великого значення набуває проблема розвитку та виховання почуттєвої сфери особистості. Найвищі почуття, особливо моральні, що характеризують високорозвинену в духовному сенсі людину, надихають її на великі справи та благородні вчинки, не даються дитині в готовому вигляді від народження. Вони формуються батьками, родиною, навчальним закладом, суспільством…

Робота із сім’ями учнів є однією з важливих ланок просвітницької діяльності педагогів. Іноді вчителям досить складно встановити позитивні та результативні контакти з батьками. Пропонуємо поради, які сприятимуть спільній роботі та виникненню довірливих взаємин між батьками та педагогами:

  • Поважайте батьків. Виявляйте повагу та зацікавленість.
  • Заохочуйте співробітництво. Залучайте сім’ї до участі в житті класу.

Висловлюйте батькам свої пропозиції щодо їх участі в житті класу.

  • Використовуйте різноманітні форми залучення батьків, будьте творчими та дипломатичними.

Кожна сім’я має свої інтереси та можливості, і те, що може бути прийнятним для однієї сім’ї, для іншої зовсім непридатне.

  • Батьки самі мають вирішувати, яка участь у роботі для них краща.

Слід переконатись у розумінні дорослими, що будь-яка допомога корисна й цінна.

  • Будьте терплячими.

Залучення батьків до виховного процесу може викликати труднощі як з боку батьків, так і вчителів, тому на розвиток нових стосунків знадобиться певний час. Співробітництво з батьками зміцнюється тоді, коли воно базується на досягненні невеликих проміжних успіхів протягом тривалого часу.

  • Звертайте увагу на емоційний зв’язок між дітьми та батьками.

Навіть досвідченим батькам необхідно мати підтвердження того, що вони правильно виховують своїх дітей.

  • Підтримуйте з батьками систематичний і тісний взаємозв’язок.

Намагайтеся кожного тижня зустрічатися з батьками для індивідуальних бесід.

  • Висловлюйте свою дружелюбність.

Дайте батькам зрозуміти, що високо цінуєте їх участь у житті класу.

  • Намагайтеся залучити до роботи всю сім’ю.

Шукайте творчі шляхи співобітництва не тільки з мамами, а й з татами, з іншими членами сім’ї.

  • Підтримуйте конфиденційність.

Довіра – важлива умова виникнення та становлення дружніх зв’язків.

У кожній школі існує своя, вивірена практикою та досвідом система батьківської просвіти, метою якої є підвищення потенціалу сімейного виховання й удосконалення його реалізації. Форми роботи та заняття з батьками можуть охоплювати різну кількість батьків: бути загальношкільними, проводитись у старшій, середній чи молодшій школі; охоплювати класи по паралелях або у формі покласного всеобучу. У межах цих занять можна знайти місце й для підготовки батьків до емоційного розвитку дитини в сім’ї, зокрема виховання емпатії.

Перед педагогами стоїть завдання актуалізувати проблему емоційного розвитку дитини в сім’ї, розширити знання батьків, підказати шляхи та засоби такої роботи в сім’ї. Найбільш природним є включити питання емоційного розвитку дітей у розділ, присвячений виховній діяльності сім’ї.

Формами підготовки батьків до виховання в їхніх дітей емпатії до однолітків найкраще слугують бесіди, семінари, обмін досвідом, диспути, обговорення тверджень виховного змісту.

Організаційні умови проведення занять. Для того щоб успішно провести зустріч із батьками, слід створити комфортну, невимушену атмосферу. Помічено, що цьому може сприяти застосування нетрадиційних методів знайомства учасників заняття. Наприклад, можна запропонувати батькам, називаючи своє ім’я, пригадати, як їх називали в дитинстві, розповісти про свої улюблені страви, квіти, музичні вподобання тощо. Слід проявляти творчість у пошуках методів представлення батьків та їх урізноманітнення.

Батьки мають залучатися до активного обговорення питань, які висуваються як предмет розмови. Цього можна досягти, якщо питання вимагатимуть розгорнутих відповідей. Корисно ділити учасників заняття на пари або невеликі групи, в яких батьки, відчуваючи себе вільно й невимушено, могли би висловити власну точку зору.

Приміщення, в якому проводиться зустріч, має бути зручним і затишним. Стільці можна поставити по колу, щоб усі присутні бачили один одного й відчували своє включення в обговорення. Бажано використовувати наочність, відео-, роздаткові матеріали для підкріплення виступів. Розповідь про певні ситуації чи події у класі можуть підтверджуватися фотографіями або магнітофонними записами. Обов’язково мають включатись розважальні та ігрові моменти.

Запрошуючи батьків на зустріч, слід звертатись персонально до кожного з них. Плануючи зібрання, слід передбачити час для того, щоби батьки могли поспілкуватись між собою, ознайомитися з підготовленою наочністю.

Пропонуємо використати поради батькам, які можна оформити у вигляді стіннівки або окремих пам’яток:

  • Радійте своїй дитині!
  • Розмовляйте з дитиною спокійно.
  • Будьте терплячими.
  • Намагайтеся кожного дня читати разом з дитиною.
  • Заохочуйте зацікавленість і фантазії дитини.
  • Піклуйтесь про те, щоб дитина мала можливість отримувати нові враження, які можуть стати джерелом її фантазій, мрій.
  • Купуйте книжки, платівки чи касети з улюбленими казками, піснями дитини. Хай вона насолоджується ними.
  • Якщо дитина зацікавилася чимось і почала колекціонувати щось – залучайтесь до її улюбленої справи та допомагайте їй.
  • Відвідуйте разом з дитиною музеї, виставки, бібліотеки.
  • Намагайтеся ставитись до всього з гумором!
  • Намагайтеся не відволікатись, не зупиняти, не переривати дитину, не підганяти її, говорячи, що ви все зрозуміли, поки дитина не розповість вам до кінця свою історію. У жодному разі не можна допустити, щоб дитина запідозріла, що вас не цікавить те, про що вона розповідає.
  • Бажано не примушувати дитину робити щось, коли вона втомилася, схвильована або коли її щось відволікає.
  • Бажано не задавати дитині надто багато запитань.
  • Намагайтесь не примушувати дитину робити те, до чого вона не готова.
  • Не можна постійно виправляти дитину, повторюючи: «Не так», «Перероби це».
  • Намагайтесь не заперечувати, наприклад, «Ні, вона не синя»; краще стверджувати: «Вона червона».
  • Бажано не критикувати дитину навіть наодинці, а тим більше у присутності інших людей.
  • Намагайтесь не встановлювати для дитини надто багато правил: вона просто перестане звертати на них увагу.
  • Бажано не зловживати стимулами для дитячих вражень – іграшками, поїздками та ін.
  • Намагайтеся не порівнювати дитину з іншими дітьми.

Дуже корисним, на наш погляд, є виготовлення плакату з текстом змісту книги «Діти вчаться тому, чого їх навчають» відомих американських психологів Нолта Дороті й Харіса Рейчел, який містить у собі квінтесенцію виховання:

Якщо діти живуть у критиці, вони вчаться осуджувати.

Якщо діти живуть у ворожості, вони вчаться битись.

Якщо діти живуть зі страхом, вони вчаться боятись.

Якщо діти живуть у жалості, вони вчаться жаліти себе.

Якщо діти живуть з насмішками, вони вчаться бути нерішучими.

Якщо діти живуть із заздрістю, вони вчаться зневірі.

Якщо діти живуть зі стидом, вони вчаться відчувати себе винними.

Якщо діти живуть із заохоченням, вони вчаться довірі.

Якщо діти живуть у терпимості, вони вчаться терпінню.

Якщо діти живуть із похвалою, вони вчаться бути вдячними.

Якщо діти живуть з визнанням, вони вчаться любити.

Якщо діти живуть зі схваленням, вони вчаться любити себе.

Якщо діти живуть з розумінням, вони вчаться цілеспрямованості.

Якщо дітей учать ділитись, вони вчаться бути щедрими.

Якщо діти живуть у чесності, вони вчаться бути правдивими.

Якщо діти живуть у справедливості, вони вчаться бути сраведливими.

Якщо діти живуть у добрі та ввічливості, вони вчаться поважати.

Якщо діти живуть у безпеці, вони вчаться вірити в себе й довіряти іншим.

Якщо діти живуть у приязні, вони вчаться розуміти, що наш світ прекрасний.

У системі педагогізації батьків бесіда вважається однією з найбільш дієвих її форм. Діалог педагога з батьками і зворотний зв’язок з учасниками заняття сприяють більш швидкому знаходженню результативних шляхів виховання й розвитку в дітей емпатії до людей взагалі й однолітків зокрема. Основними частинами бесіди є: вступ, уведення в тему, постановка проблеми, основна частина, завершення бесіди та підбиття підсумків.

Орієнтовні теми бесід: «Емоційний розвиток дитини», «Шляхи та засоби виховання почуттів у молодших школярів» та ін.

Диспути є ефективним методом формування в батьків суджень, оцінок, переконань, які виникають у результаті зіткнення різних думок і точок зору у процесі його проведення. Тема та основні питання, які будуть обговорюватись, повідомляються батькам завчасно. Початок проведення: постановка проблеми, обґрунтування її актуальності, короткий аналіз, постановка ключового питання для обговорення. Коли проводиться диспут, батьки аналізують поняття, доводять і захищають свої погляди, намагаються аргументовано переконати своїх опонентів у хиткості чи хибності їх позиції. Педагог має слідкувати за коректністю висловів виступаючих, сприяти їхній відвертості та щирості.

Орієнтовна тема диспуту: «Дієве співчуття – допомога чи розбещення?»

Запитання для обговорення:

  • Що таке співпереживання та співчуття?
  • Чи потрібні вони кожній людині?
  • Коли і як треба допомагати іншому?
  • У яких випадках твердження, що допомога розбещує іншу людину, є справедливим?
  • Найдієвіші форми співчуття.

Семінари значним чином активізують і стимулюють батьків, оскільки на них відбувається дискусійне обговорення їхнього власного досвіду виховання в дітей емпатії та самостійно опрацьованої інформації з цього питання. Колективне обговорення проблеми, свобода спілкування батьків між собою на семінарських заняттях створюють умови для утворення доброзичливих і щирих контактів. Виділяються такі організаційні етапи семінару: підготовчий (визначення тематики, розробка запитань, добір, формулювання завдань, розподіл запитань серед батьків, самостійна робота батьків, консультування батьків); основний (вступне слово вчителя – оголошення теми заняття, ознайомлення з ходом його проведення, уведення в тему; виступи батьків; запитання; спільне обговорення); заключний (підбиття підсумків, формулювання узагальнень).

Для проведення диспуту, семінару чи звичайного обговорення можна обрати деякі позиції змісту книжки згаданих вище американських психологів Нолта Дороті й Харіса Рейчел.

Ефективною формою самостійної роботи є їх самодіагностика щодо здатності до емпатії. Для цього батькам слід запропонувати зробити в домашніх умовах тестування – самодослідження властивих їм емпатійних тенденцій.

Позитивні думки, які допоможуть вам досягнути поставлених цілей

Позитивні думки, які допоможуть вам досягнути поставлених цілей

Позитивне мислення – це не просто вислів. Науково доведено, що воно поліпшує настрій, почуття та продуктивність. Озброюйтеся цима позитивними думками – і дійте. І не забудьте поділитися ними з тими, хто вам небайдужий. Все залежить тільки від нас!

1. Ви можете зробити що завгодно. Ця фраза проста, але нагадує, що ми й справді можемо абсолютно все.

2. Ось чому ви це можете. Замість того, щоб перерахувати причини, чому ви не можете щось зробити, придумайте причини, чому все-таки можете.

3. Ви заслуговуєте більшого. Ви гідні кращого життя, а це стосується і роботи, і грошей, і вашого тіла. Тому працюйте для цього.

4. Ніколи не буває занадто пізно. Неважливо, скільки вам років, або скільки можливостей у вас було до цього. Ніколи не пізно прийняти рішення і почати нове життя.

5. Випробування будуть завжди. Неважливо, що ви робите в житті, проблеми в ньому будуть траплятисью Не дозволяйте їм забирати у вас найкраще.

6. Ідеального часу не існує. Якщо ви чекаєте ідеального момента – забудьте про це, тому що такого поняття просто нема.

7. Немає ідеального плану. У вашому плані можуть бути недоліки, але вони є у кожному.

8. Всі з чогось починають. Ніхто не народжується успішним. Кожен з чогось починає, і це, зазвичай, самий низ.

9. Один крок за один раз. Не намагайтеся зробити все одразу.

10. Все може ставати кращим. Спочатку завжди важко.

11. Поразки тимчасові. Якщо у вас щось не виходить, це добре. Адже після поразок приходять успіхи.

12. На помилках вчаться. Якщо ви заплуталися, можете отримати з цього корисний урок.

13. Сьогодні – це все, що ви можете контролювати. Забудьте про те, що було вчора. Сьогодні набагато важливіше.

14. Якщо б це було легко, всі б це робили. Ніщо цінне не робиться легко.

15. “Коли-небудь” – це сьогодні. Якщо ви схожі на більшість людей, то використовуєте слово “коли-небудь”, щоб описати свої цілі та бажання. Зробіть це “коли-небудь” сьогоднішнім днем.

16. Негативні думки не можуть вас зупинити. Вони лише думки і нічого більше.

17. Я робив і важчі речі. Згадайте часи, коли у вас все виходило, навіть незважаючи на перепони.

18. Все повинно бути заробленим. Ви не можете отримати щось в житті, якщо не працювали заради цього.

19. Дія – краще, ніж бездіяльність. Краще приймати неправильні рішення, аніж взагалі нічого не робити.

20. Вам не потрібен чийсь дозвіл. Якщо люди думають, що ви божевільні, нехай так і буде.

21. Ми самі контролюємо свою долю. Ми самі вирішуємо, ким нам бути.

22. Невдач не існує. Ніхто не буде розташовувати вас за рангом. Якщо нічого не будете пробувати, то не зможете об’єктивно судити про провали.

23. Нудні рішення ведуть до нудних результатів. Приймайте приголомшливі рішення.

24. Ризик того вартий. Ризики реальні, але потенційна вигода варта того.

25. Будьте дисципліновані. Це набагато краще, аніж жаліти себе.

26. Більшість хороших ідей спочатку можуть видаватись божевільними або неможливими. Ваші не виняток.

27. Ви завжди можете отримати підтримку. Друзі, сім’я, колеги – якщо вони думають, що ви збожеволіли, ви можеш знайти підтримку зі сторони користувачів соціальних мереж або інших мережевих груп.

28. Досвід – це цінність. Навіть якщо щось не вийде так, як ви планували, ви все одно матимете досвід.

29. Робота, яку ви любите, сама по собі є винагородою. Ви почуватимитеся добре, просто спробувавши.

30. Кожен день рахується. Сьогодні, завтра і післязватра – це ваші кроки до кінцевої мети.

31. Те, що ви бачите, набагато важливіше за те, що бачать інші. Забудьте про все, що вони думають – пріоритетною залишається ваша думка.

32. Нема проблеми, яка б не могла бути вирішеною.

33. Звичайні дії творять звичайне життя. Ніхто не хоче бути звичайним. І ви не дозволяйте собі цього.

34. Все можна вдосконалити.

35. Ви можете дізнаватись те, що вас цікавить. Зараз є велика кількість доступних ресурсів.

36. Ви можете освоїти все, що вам потрібно. Практикуючи, ви стаєте кращими.

37. Сила волі в вашій голові. Ви можете мати таку силу волі, яку забажаєте. Просто захотіть цього.

38. Ви знаєте, чого хочете. Знайте свої кінцеві цілі і візуалізуйте їх.

39. Відчуття – це продукт думок. Якщо ви невпевнений чи боїтеся, знайте – ці почуття породили ваші думки. Але ви можете ними керувати.

40. Пробувати і зазнавати невдач краще, ніж нічого не робити.

41. Ви є тими, ким хочете бути. Ніщо не може вас зупинити на цьому шляху.

42. Ви не зможете виграти, якщо не спробуєте. Спроба – це єдиний шлях добитись результату.

43. Ваше життя – продукт ваших рішень. Приймайте ті, які важливіші.

44. Сьогодні ви набагато кращі, ніж були вчора. Ти старші, мудріші та більш досвідчені, ніж коли-небудь.

45. Ніщо значне не відбувається одразу. Робота і терпіння – ваші друзі.

46. Після того, як ви почнете щось робити, ця справа стане легшою.

47. Ви винагородите себе чимось, коли щось завершите. Навіть невеличкі нагороди можуть послужити хорошим мотиватором.

48. Ви робите щось не лише для себе. Можливо, для сім’ї чи спільноти, неважливо. Головне, що є щось, що вас мотивує.

49. Шансів завжди багато. Якщо у вас щось не виходить, ви можете спробувати ще раз.

50. В будь-якому випадку, це може бути хорошою історією. Ви підете з хорошими спогадами.

ЗНАХОДИМО СПІЛЬНУ МОВУ З БАТЬКАМИ УЧНІВ: КОРИСНІ ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ

ЗНАХОДИМО СПІЛЬНУ МОВУ З БАТЬКАМИ УЧНІВ: КОРИСНІ ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ

Усі вчителі час від часу спілкуються з батьками своїх учнів. Уникнути цього не завжди приємного обов’язку неможливо, адже нерідко саме від взаєморозуміння обох сторін залежіть успішність дитини. Часто головним завданням є необхідність налагодити взаємодію та не допускати конфліктних ситуацій.

Як показує досвід, батьки бувають різними. Деякі з них справжні взірці: цікавляться особливостями навчання, роблять усе можливе задля розвитку дитини та при необхідності консультуються з вчителем. А інші – повна їм протилежність, до того ж нерідко вони керуються такими думками:

  • їхня дитина особлива та потребує максимум уваги;
  • вчитель все робить неправильно, тому треба дати йому кілька «цінних» порад;
  • все що відбувається у школі, залишається у школі, інформувати їх про це не обов’язково;
  • їх точка зору є єдиною вірною, це треба довести будь якою ціною (можна навіть кричати на педагога та ображати його).

Це узагальнення не вичерпне. Впевнені, що вчителі можуть додати ще кілька типів батьківської поведінки, з якою їм довелось зіштовхуватись. Вчитель має знайти правильний підхід до кожного – це нюанси професії. Це не так вже й легко, але тут на допомогу прийдуть прості та дієві, правила комунікації.

1. Спробуйте знайти контакт і зосередити увагу співрозмовника на собі
Навчитися цьому складно, але необхідно. Тут у нагоді стануть психологічні хитрощі на кшталт: завжди привітна посмішка, зоровий контакт, спокійна інтонація та стримана жестикуляція. Бесіду ж варто почати з позитивних моментів, після цього подальші зауваження (якщо вони будуть) сприйматимуться вже не так гостро.

2. Умійте не тільки говорити, а й слухати
Якщо батьки налаштовані агресивно та замість конструктивного діалогу намагаються щось довести викладачу, то сенсу у розмові не багато. А якщо обидва учасника не хочуть чути один одного? Тож вчитель має бути мудрішим, спробуйте налагодити контакт з матір’ю чи батьком учня, а перш за все – вислухати.

3. Тримайте свої емоції при собі
Якщо людина налаштована досить агресивно, уподібнюватись їй не варто та навіть протипоказано. До того ж зайві емоції завадять вам зрозуміти позицію опонента, в результаті ви посваритеся, а от відновити нормальні стосунки після такого буде не так вже й просто. Хоча б одна сторона діалогу має зберігати спокій та бути цілком коректною. Батьки критикують вас чи ваших колег? Не обурюйтесь, а прислухайтесь, можливо, в чомусь вони таки мають рацію.

4. Будьте максимально відкритими
Інколи батьки заздалегідь можуть бути негативно налаштовані до вчителя, але буває й таке, що гарні на початку стосунки раптово псуються. Чому? Тому що іноді батьки не відчувають зворотнього зв’язку. Час від часу виходьте на зв’язок з батьками, особливо якщо помічаєте, що дитина поводить себе нетипово. Це не просто правильно, у майбутньому це врятує вас від необхідності вислуховувати обурені промови з приводу неналежної уваги до дитини.

5. Пам’ятайте, що мета спілкування – благополуччя дитини
Не варто забувати про те, що конфлікти між батьками та вчителями завжди відбиваються на дитині. Що робити? Передусім керуватися інтересами дитини, не допускати жодних конфліктів. Всі батьки переймаються невдачами та успіхами своїх дітей, потрібно лише довести, що вам теж не все одно. Не варто звинувачувати їх у тому, що дитина погано себе поводить чи не дуже добре вчиться, краще дайте кілька педагогічних порад та допоможіть знайти вихід.

Типові помилки у спілкуванні з батьками
Але варто зазначити, що далеко не завжди проблема полягає саме у батьках учнів, бувають ситуації, в яких об’єктивно недопрацював вчитель. Серед найтиповіших помилок, яким можна було б запобігти, можна виокремити наступні:

  • не знає і не цікавиться сімейними обставинами учня;
  • відмовляється спілкуватися з батьками;
  • не допомагає батькам знайти оптимальні шляхи вирішення проблем дитини;
  • не довіряє думці батьків;
  • визнає лише власну точку зору;
  • вважає свій авторитет непохитним.

Як результат, батьки не мають вичерпної інформації щодо шкільних справ та поведінки своєї дитини, а отже не можуть зробити правильні висновки та вчасно втрутитися. Більше того, не знаючи всіх нюансів, вони не зможуть зрозуміти, чому вчитель висуває до учня ті чи інші вимоги, зате одразу почнуть сприймати їх вороже.

Як підсумок – школа та педагоги сприймаються як джерело проблем, незрозумілих вимог та безпідставної критики. Тому дуже важливо підтримувати зв’язок з батьками учнів, своєчасно розповідати про проблеми та досягнення дитини, а також допомагати порадою у вирішенні спірних питань.

Психологічні хитрощі
Психологи говорять про те, що порозумітися можна будь з ким, було б бажання. І для цього є цілком дієві та прості методи, скористатися якими може кожен. В результаті ви станете справжнім майстром спілкування та зможете знайти підходи до будь-кого!

Парафраз
Дуже відома методика, за допомогою якої можна встановити контакт фактично будь з ким. Парафраз полягає в переказі почутого від співрозмовника своїми словами. Це дуже просто та водночас ефективно, адже такий підхід дозволяє показати людині, що ви справді зацікавлені розмовою та уважно слухаєте.

Використання парафраза не просто налаштовує співрозмовника позитивно, це також дозволить відновити контроль над ситуацією в разі виникнення конфлікту та допоможе виглядати професійно.

Як це працює? Наприклад, роздратовані батьки кажуть щось на кшталт: «Моєму сину приділяють недостатньо уваги, саме тому він отримує погані оцінки. Треба було віддати його до іншої школи, як мені радили!». Можливий парафраз: «Я бачу, що ви дуже засмучені оцінками сина. Прикро чути, що ви з самого початку були негативно налаштовані до нашої школи».

Таким чином ви не підтримуєте конфлікту, а говорите співрозмовнику, що ви його чудово розумієте. Це дозволить перевести розмову в більш безпечну площину.

Відзеркалення
Ще один відомий психологічний прийом, використання якого дозволить налаштувати людину на позитивне спілкування. Метод відзеркалення полягає у відтворенні положення тіла, копіюванні міміки та жестів, коригуванні тону та тембру голосу, швидкості та темпу мовлення співрозмовника. Таким чином людина починає думати, що ви з нею дуже схожі, отже, до вас треба ставитися с повагою.

Принцип компліменту
Всім людям подобається чути гарні новини, а от погані – не дуже. Тому навіть якщо вам потрібно сказати щось не дуже приємне про учня, не починайте промову з невтішних звісток, це може одразу налаштувати батьків вороже. Будь-яку дитину можна за щось похвалити: за поведінку, готовність допомогти, кмітливість… Зробіть це!

Не всі ситуації можна передбачити та виробити алгоритм дій зазделегідь. Але головне для вчителя – витримка та вміння налагодити контакт за будь-яких обставин. Будьте впевнені у собі!

Чотири основних типи насильства над дитиною

Чотири основних типи насильства над дитиною

Чотири основних типи насильства над дитиною

  1. Фізичне насильство

Будь-яке невипадкове нанесення ушкоджень дитині у віці до 18 років: побиття, штовхання, різкі неочікувані стусани, ляпаси, не- бажані торкання, тілесні ушкодження, завдання фізичного болю, удари із застосуванням різних предметів, тягання за вуха, припа- лювання гарячими предметами, рідинами, запаленими цигарками [1], насильницьке змушення до будь-чого, введення різного роду заборон, обмеження прав і свобод. Фізичне насильство – це реаль- не чи потенційне нанесення фізичної шкоди.

  1. Зневажливе ставлення

Систематична нездатність або небажання забезпечити осно вні потреби залежного члена родини (дитини) у харчуванні, одязі, медичному догляді, захисті й прихильності, що може призвести до погіршення фізичного чи психічного здоров,я, затримки чи порушення розвитку, і кваліфікується як порушення прав людини. Зневажливе ставлення також вміщує в собі ігнорування та зневажання потребами дитини в навчанні, освіті, залишання дитини без нагляду.

  1. Психологічне (емоційне насильство)

Ізоляція від членів родини, друзів; погрози застосувати фізичне насильство; приниження, крик, образи, ігнорування, знущання (насмішки), завдавання душевних страждань, формування і роз- виток почуття страху і безпорадності, зниження самооцінки, звинувачення у безглуздості, грубість, заборона зустрічатися з друзями і робити улюблену справу; відсутність підтримки і прийняття, вбивство або знущання над тваринами у присутності дитини.

Крім того, до психологічного насильства також відноситься постійна неправда, обдурювання дитини, невиконання батьками своїх обіцянок, та висунення таких вимог до дитини, що не відпо- відають її віковим можливостям. Негативне оцінювання, акценту вання уваги лише на недоліках, примушування до самотності та- кож відноситься до психологічного (емоційного) насильства.

  1. Сексуальне насильство 

Будь-який вид домагань, які мають форму нав язливих сексуальних торкань, примушення до сексу і учинення сексуальних дій (зґвалтування, інцест) проти волі. Демонстрація дитині оголених геніталій, здійснення статевого акту на очах у дитини, спонукання дитини здійснювати подібні акти, демонстрація порнографічних та еротичних матеріалів, а також втягнення дитини у виготовлен- ня подібних матеріалів; підглядання за дитиною під час здійснення інтимних процедур

Інформація щодо торгівлі людьми та експлуатації дітей на Україні

Інформація щодо торгівлі людьми та експлуатації дітей на Україні

Здається досить дивним, що сьогодні, в ХХІ столітті, ми змушені говорити про торгівлю людьми не в історичному контексті, а в реальному часі. На превеликий жаль, і зараз, мільйони людей у світі перебувають у рабстві. Звичайно, «нові раби» не носять кайданів, їх не пропонують відкрито на ринках, як то було у прадавні часи, на них ніхто не має легальних прав, тому що у всіх країнах рабство заборонено. Тим не менш, люди перетворюються на «товар», який можна продавати і купувати, використовувати як завгодно, а потім викидати як непотріб. Тому торгівля людьми вважається сучасною формою рабства, і розглядається на міжнародному рівні як злочин, що карається законом.

Світова спільнота намагається боротися з цим явищем, але не зважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля людьми останніми роками набула надзвичайного поширення.

Офіційна статистика не дає чіткого уявлення про масштаби цього явища і точну кількість жертв, оскільки торгівля людьми є злочином, який досить складно від слідкувати тому, що злочинці використовують безліч форм і методів; крім того, більшість постраждалих не звертається по допомогу через страх покарання, осуд або просто не мають можливості це зробити. Тому до офіційних зведень потрапляє лине один з сотень таких випадків.

Так, наприклад, за даними Держдепартаменту США, щороку в рабство потрапляють 600-800 тис. осіб. За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн. Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, близько 12,3 млн. людей у світі займаються примусовою працею, в т.ч. 2.4 мільйони – в результаті торгівлі людьми.

Торгують і жінками, і чоловіками. І дітьми, але в переважній більшості випадків в якості «товару» виступають жінки. Приблизно в одному випадку з п’яти жертвами работоргівців стають діти. За даними ЮНІСЕФ, жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн. дітей. Їх вивозять в інші країни або регіони з метою всиновлення, випрошування милостині, використання у важкій нелегальній праці або для роботи у сфері секс-послуг, порнобізнесі тощо. Спектр роботи  стає все більшим. Людей експлуатують у домашньому господарстві і виробництві, торгівці переходять до вербування у сільську місцевість, поширюється внутрішня торгівля та змінюються шляхи вивезення.

Торгівля людьми розвивається надзвичайно стрімкими темпами. Прибутки від неї сягають астрономічних розмірів і щорічно приносять кримінальним угрупуванням мільярди доларів. Це третій за розмахом кримінальний бізнес у світи після торгівлі зброєю і наркотиками.

Торгівля людьми не визнає держаних кордонів, не робить різниці між багатими і бідними державами. За даними ООН, людей продають у рабство в 127 країнах світу. В 11 держав відмічених «дуже високий» рівень активності викрадачів людей, серед них – Росія, Україна, Білорусь, Молдова і Литва.

Щороку  в Україні, Білорусії, Болгарії, Молдові, Румунії до тенет работоргівців потрапляє близько 225 тис. людей. При цьому Україна є лідером Східної Європи за кількістю постраждалих.

Україна виступає одночасно і як країна призначення (в основному, з країн СНД і Азії), і як країна походження і транзиту (до Західної Європи, Японії, США, Австралії, Ізраїлю й ін.).