15 травня  –  міжнародний день сім’ї

15 травня – міжнародний день сім’ї

15 травня щорічно відзначають міжнародний день сім’ї. Саме з родини починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона – джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.

Для учнів 8-А класу Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 18 цей день запам’ятається цікавим заходом – батьківськими зборами з майбутнього. Це було заняття з елементами тренінгу разом із практичним психологом та класним керівником. Як за помахом чарівної палички всі присутні перемістилися на 20 років в майбутнє. І ось, вже наші восьмикласники – сімейні пари, які разом вирішують проблеми своїх дітей-підлітків. Таке перевтілення дозволило кожному увійти в становище батьків, подивитися їх очима на ті виклики, що ставить життя перед підростаючим поколінням.  

Захід пройшов, як кажуть, на одному диханні: цікаво, активно, корисно.

Небезпечне екстремальне захоплення нівечить та відбирає життя дітей!

Небезпечне екстремальне захоплення нівечить та відбирає життя дітей!

Зачепінг, зацепінг, трейнсерфінг — спосіб переміщення, проїзд на автозчепах вагонів, поручнях та підніжках, на гальмівних майданчиках, та у відкритих кузовах (вантажних вагонів), на міжвагонних буферах та розетках та на дахах поїздів чіпляючись за зовнішню арматуру вагона. (Вікіпедія)

Підлітки також називають таку поїздку «на ковбасі». Але смішна, невинна назва не применшує небезпеки даного хобі. Існує рух вже давно, але останнім часом досяг особливого розмаху, особливо у столиці України та обласних містах, адже у розпорядженні молодих екстремалів міські електрички, приміські електропоїзди та метрополітен.

Підлітки, як правило заздалегідь домовляються між собою про зустріч, знімають трюки та розміщують їх в Інтернеті. Але прикро, що вони не усвідомлюють страшної небезпеки цього виду розваг, адже існує ймовірність не тільки падіння з рухомого потягу, а й тяжкого травмування чи навіть загибелі. Вони сповнені героїзму, натхнення і гормонів; вважають, що їх біда не торкнеться; готові ризикувати заради підняття свого статусу.

Як практичний психолог, вважаю своїм обов’язком звернути увагу батьків та педагогічних працівників систематично проводити профілактичні бесіди з дітьми щодо небезпеки захоплення даним видом розваг.

«14 квітня у Броварах 15-річний школяр заліз на дах електропотягу «Київ-Ніжин», де його тричі «вдарило» смертоносною дозою струму в 3000 Вольт. Після отриманих опіків 60% тіла 11 днів хлопець балансував між життям і смертю. 25 квітня його не стало».

«9 травня у Києво-Святошинському районі15-річний хлопець заліз на вагон електропоїзду, який рухався сполученням «Київ – Фастів», внаслідок чого отримав ураження електричним струмом. Наразі юний екстремал з 45% опіками тіла та іншими тілесними ушкодженнями перебуває у опіковому відділенні районної лікарні».

Якщо все ще маєте сумніви чи говорити про це з дитиною, введіть в пошуковик «Зацеперу отрезало ногу». Можете навіть не дивитись, достатньо послухати.

Памятаємо, життя – це найвища цінність для людини! Шануймося та наставляємо своїх дітей щодо безпечної поведінки!

Підприємницькі навички, які варто розвивати в дітях

Підприємницькі навички, які варто розвивати в дітях

Батьки хочуть для своїх дітей найкраще життя, навчаючи їх навичок, які надалі знадобляться їм, аби бути успішними у будь-яких справах. Підприємницьке мислення вчить нас сприймати життєві перепони як випробування, які треба подолати. Якщо сприяти розвитку цих восьми навичок з раннього віку, це принесе свої плоди у майбутньому.

Навичка №1. Стійкість

Життя сповнене поразок, тому так звана «товста шкіра» є невіддільним елементом, якщо дитина хоче бути успішною по життю. Кожен підприємець має бути стійким та рішучим у випадку, якщо поставлені плани не були реалізовані.

Як її розвивати?

Дозвольте дітям виражати свої емоції та не обмежуйте їх почуттів. Існує додаток Positive Penguins, який спрямований допомогти дітям зрозуміти їх негативні почуття, а також сприяти подальшому розвитку позитивного мислення.

Навичка №2. Інновації та креативність

Підприємці повинні мати гнучкий розум – мислити нестандартно у розв’язанні складних проблем. Творче мислення – це фундамент, на якому підприємці будують свої імперії.

Як надихати дітей?

Дозвольте їм грати – саме у цей момент у дітей залучена вся їх креативна енергія. Переконайтесь, що ігри різноманітні та рухливі, не обмежуйтесь комп’ютерними іграми, та програмами на смартфонах. Приділяйте увагу мистецтву, адже витвори мистецтва розвивають уяву, допомагають формувати асоціативні ряди та вибудовують тонкі емоційні зв’язки.

Навичка №3. Працьовитість

Попри рівень досягнень, найкращі підприємці ніколи не уникають повсякденної рутини. Аби вибудувати трудову дисципліну, дітям необхідно навчитися цінувати важку працю.

Як її сформувати?

Розвивайте в дітях незалежність та відповідальність, надаючи їм можливість виконувати справи та бути відповідальними за них. Будьте для них прикладом, та приділяйте якнайменше часу таким справам, як користування мобільними пристроями.

Навичка №4. Взаємодопомога

Можливо корпоративна соціальна відповідальність не допоможе принести прибуток, але підприємці розуміють її важливість. Справжні мрійники – це стратеги, що хочуть зробити світ кращім не тільки для себе, а для всіх.

Як надихати?

Закликайте дітей допомагати по дому та на прилеглій території. Діти можуть допомогти літній парі зібрати листя на дворі, використовувати краудфандингові платформи, щоб реалізувати найцікавіші ідеї або стати волонтерами. Члени Шкільного клубу підприємництва “Олімп” Білозерської ЗОШ № 18 ( http://sae-bilozir18.blogspot.com/ ) за 5-тирічний період його існування реалізували низку соціальних проектів, висаджуючи троянди в літньому парку міста Білозерське, організуючи чудові екологічні акції “Зробимо місто Білозерське чистим” та “Чепурик” та інш.

Навичка №5. Впевненість у собі

Успішне життя першочергово полягає у здатності вірити у себе та свої здібності, бути спроможним ризикувати та доводити справи до кінця.  Дух підприємництва – це віра у власні ідеї.

Як розвивати впевненість у собі?

Заохочуйте дітей висловлювати свою точку зору та давайте їм можливість приймати рішення самостійно. Навіть якщо це зовсім не те, що ви би зробили у певній ситуації. Дозвольте їм робити вибір та вчитись на власному досвіді. Запропонуйте дитині обрати та відвідувати спортивну секцію, фізична активність змушує людей відчувати себе більш впевнено. Навчіть дитину відчувати моменти власного тріумфу. Бізнес-консультантка Керолайн Уебб рекомендує щоп’ятниці записувати кращі досягнення тижня. 

Навичка №6.  Вміння співчувати іншим

Розуміти та підтримувати інших є безцінним вмінням кожного лідера. Успішні підприємці розуміють наскільки важливо вміти співчувати та будувати позитивні відносини.

Як розвинути навичку?

Поважайте індивідуальність та точку зору ваших дітей, спонукайте їх бути відкритими до прояву емоцій. Допомогти дітям розвинути вміння співчувати іншим може програма “If you can…”, розроблена Тріпом Хокінсом.

Навичка №7. Оптимізм

Підприємці – це приклад оптимізму. Вони закликають робити світ кращім та працюють над реалізацією поставленої мети. І саме цей позитивний погляд надає їм перевагу. Оптимізм – заразливий, тому саме час стати прикладом. Будьте відкриті до соціальних медіа, поділіться із дітьми позитивними історіями та виступами, що надихають, аби таким чином розвивати відчуття вдячності та позитивного мислення.  

Навичка №8. Допитливість

Зацікавленість у тому, як влаштований світ – це перший етап на шляху вдосконалення світу. Підприємці навчаються все життя, вони завжди знаходяться у пошуках способів самовдосконалення.

Як надихати дітей?

Заохочуйте нові захоплення дітей та підтримуйте їх зацікавленість. Спробуйте проводити із дітьми дні вільні від технологій, відвідайте музей або спортивний центр. Прийміть участь у марафоні, квесті або інтелектуальному турнірі разом, адже це неймовірна пригода для всіх членів родини.

Цінності гендерної культури

Цінності гендерної культури

Цінностями гендерної культури (знання, уміння, навички учасників освітнього процесу) є:

  • гендерна грамотність як система отримання необхідних знань у сфері гендерних досліджень;
  • сформована мотивація до рівноправної участі чоловіків і жінок у суспільному житті та реалізації своїх гендерних прав і свобод;
  • гендерна самоосвіта як набуття власного досвіду з гендерної збалансованості;
  • гендерна чуйність, як здатність особистості усвідомлювати та моделювати вплив соціального середовища;
  • повага до особливостей та індивідуальних проявів особистості незалежно від її статі

Оцінка гендерної ідентичності школярів ставить за мету виявлення особистістю рівня ототожнення власної біологічної статі в поєднанні з формами «жіночої» та «чоловічої» поведінки, яка спирається на існуючу в суспільстві гендерну ідеологію.

Гендерне виховання необхідно здійснювати з використанням усіх традиційних засобів психолого педагогічного впливу. Це такі як:

  • своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поведінки дітей чи підлітків, їх взаємини з однолітками протилежної статі, емоційна оцінка цих особливостей; адекватна реакція на ті чи інші прояви сексуального розвитку дитини чи підлітка, що грунтується на розумінні того, що в їх розвитку є нормальним, а що – відхиленням від норми;
  • приклади правильного ставлення дорослих до представників іншої статі, дорослі не повинні доводити до дітей свої конфлікти, не варто з’ясовувати в їх присутності свої стосунки і т. п. Приклади можуть бути взяті також з творів художньої літератури, кіно тощо.

Гендерне виховання пов’язане з моральним, фізичним, естетичним, розумовим і трудовим. Наприклад, у процесі трудового виховання створюються уявлення дітей про те, що праця людей різної статі має свою специфіку, яка пов’язана з фізіологічними особливостями та історичним аспектом розвитку людини: праця чоловіків традиційно передбачає більші фізичні навантаження, ніж праця жінок. Зв’язок гендерного виховання з фізичним аналогічний: на заняттях фізкультури підбирають такі вправи, які розвивають різні фізичні якості і формують певне ставлення до стилю поведінки (фігура, постава, хода, динаміка рухів). Зв’язок гендерного виховання з естетичним бачимо, наприклад, в організації дозвілля, де враховуються надання переваги дітьми, залежно від статевих відмінностей. Зв’язок гендерного виховання з моральним виявляється в ознайомленні дітей з елементарними поняттями про мораль, значення в суспільстві людей різної статі, орієнтації дітей на майбутню соціальну функцію.

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ – ТАБУ АБО ПРОБЛЕМА КОЖНОЇ 5-Ї ДИТИНИ – ВИСНОВКИ ЕКСПЕРТА

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ – ТАБУ АБО ПРОБЛЕМА КОЖНОЇ 5-Ї ДИТИНИ – ВИСНОВКИ ЕКСПЕРТА

Згідно досліджень Ради Європи, проведених в Україні в 2016 році, кожна п’ята дитина є жертвою сексуального насильства. Пропонуємо вам висновки Анастасії Дьякової, національного експерта із захисту дітей від насильства

Давайте розберемося, що відноситься до сексуального насильства над дітьми, як воно впливає на майбутнє життя дитини і яким чином можна його запобігти. Так само відстежимо закономірність між зростанням кількості випадків сексуального насильства і поширенням інтернету серед дітей та підлітків.

Що ж відносять до сексуального насильства?

Сексуальне насильство – це будь-який контакт або взаємодія між дитиною і людиною старшою за нього віком, в якому дитина сексуально стимулюється або використовується для сексуальної стимуляції.

Це може бути:

  • Еротизована ласка і турбота. Як варіанти: поцілунки з дитиною у губи або, коли тато миє досить дорослу дівчинку або мама спить в одному ліжку з дорослим сином – елементи такої турботи;
  • Демонстрація статевих органів – у тому числі, коли мама проходить через кімнату сина в ванну без одягу або ж дорослий відправляє дитині оголені фото/відео;
  • Використання дитини для сексуальної стимуляції дорослого;
  • Розбещення – залучення до спостереження за статевим актом, перегляду порнографії, відправлення текстових повідомлень сексуального характеру;
  • Орально-генітальні ласки як дитини, так і дитиною;
  • Згвалтування природним або неприродним чином;
  • Сексуальна експлуатація для виготовлення дитячої порнографії або роботи в проституції.

Хто гвалтівник?

Згідно з різними дослідженнями, 80% випадків насильства здійснюють добре відомі дитині дорослі. З них 40% – дуже близькі до дитини родичі і батьки.

ПРО 90% ЗЛОЧИНІВ НІКОЛИ НЕ ПОВІДОМЛЯЮТЬ У ПОЛІЦІЮ. 

Причини мовчання найрізноманітніші: страх і/або сором дитини; недовіра батьків до слів дитини; страх дитини втратити близького дорослого, який дає увагу, турботу і часто подарунки; небажання мами відмовлятися від стосунків із чоловіком; залежність сім’ї від педофіла (наприклад, батька і чоловіка).

Як діяти, якщо дитина повідомила про насильство?

Що ж робити, якщо дитина говорить про подібні випадки насильства (які ми розглянули вище, сексуальне насильство – це не тільки згвалтування). По-перше, що потрібно зробити – повірити дитині і показати, що ви на його боці, що не звинувачуєте і не соромте його. Далі звернення у поліцію і обов’язково до профільного психолога.

Чим загрожує пережите насильство в майбутньому?

Пережите в дитинстві та невідпрацьоване з якісним профільним психологом сексуальне насильство може привести до безладного сексу і, як результат зараження ВІЛ та іншими венеричними захворюваннями, ранньою вагітності, залежно від алкоголю і наркотиків, психологічних порушень, підвищується ризик захворювання на рак і діабет, а також здійснення кримінальних злочинів і суїциду. Так що вкрай важливо не тільки вести справу в суді, але і провести якісну реабілітацію дитини – кожен другий педофіл – жертва сексуального насильства в дитинстві.

Як починається насильство?

Насильство зазвичай починається із грумінгу або гри.

Грумінг – дії із метою завоювання довіри дитини і/або дорослого, опікуна дитини, з метою сексуального насильства/отримання інтимних фото або відео дитини. Грумінг можуть виробляти на перший погляд нешкідливі дорослі, душа компанії. Це може бути тренер у спортивній секції, учитель, спортивний лікар, вчитель у музичній школі або сусід. 80% педофілів одружені і ведуть «пристойний» спосіб життя.

Як же виявити такі випадки і що робити для профілактики?

Надзвичайно важливо налагодити довірчі стосунки з дитиною, обговорювати навіть складні теми, на які у вас немає однозначної відповіді, при цьому не варто вести себе повчально.

Заговоріть із дитиною про секс ще до того, як він став шукати цю інформацію в інтернеті, хихикати з однокласниками або випадково клікнув рекламу порнографії при підготовці шкільного реферату.

ВИ ПОВИННІ ДІЯТИ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ. 

  • Педофіли рідко виробляють злочини з незнайомими дітьми. Зазвичай вони намагаються знайти роботу, яка близька до дітей або створити стосунки з жінкою, яка має дитину цікавого педофілу віку. Або намагаються вибрати нещасну, самотню, нелюбу дитину і заповнити порожнечу, яку повинні були заповнити батьки.

Є «правила безпечних дотиків», які повинна знати дитина

НІХТО НЕ МОЖЕ ТОРКАТИСЯ ДО ЧАСТИН ТІЛА ДИТИНИ, ЯКІ НЕ ЗАКРИТІ КУПАЛЬНИКОМ І ДИТИНА НЕ МОЖЕ ТОРКАТИСЯ ДО ТАКИХ ЧАСТИН ТІЛА ІНШИХ ЛЮДЕЙ. 

Вас має насторожити зайва увага з боку будь-якого дорослого до вашої дитини: особисте листування у телефоні, подарунки або гроші, прояви флірту і дивних тілесних дотиків, підозри інших дітей про те, що між дитиною і дорослим є стосунки – діти зазвичай відразу це помічають.

  • Насильство в сім’ї виявити складніше, так як ми до останнього не хочемо вірити в те, що це може відбуватися у нашому домі. Такі злочини починаються з ігор, із пояснень дитині, що у всіх сім’ях себе так ведуть і це норма, навіть якщо дитині дискомфортно, хоча дискомфорту може і не бути, якщо батько / родич робить боляче. Дитина завжди хоче подобатися батькам і радий, коли вони радіють.
  • У насильника і дитини з’являються домовленості про секрети, підкуп подарунками та / або загрози, що дитина стане провиною розпаду сім’ї, що йому ніхто не повірить, що він повинен відчувати сором і страх – використовуються будь-які формули залякування. Усе ускладнюється тим, що дитина не хоче втратити близьку людину і не завжди розуміє, що відбувається.

З поширенням інтернету та реєстрацією дітей у соцмережах, злочинцям усе простіше отримати доступ до дитини. По всьому світу діють педофіли і угруповання, які виробляють і продають дитячу порнографію. Їх завдання налагодити довірчий контакт із дитиною і виманити у нього фото/відео інтимного характеру. Далі починається вимагання більш інтимних матеріалів/грошей/особистих зустрічей із погрозами поширити отримані раніше матеріали всім контактам дитини в соцмережах, у школі або надіслати батькам.

Важливо, щоб батьки розуміли, що ризик сексуального насильства над дитиною – це не тільки згвалтування і говорити з дітьми потрібно не тільки про те, що ходити темними вулицями і заходити з незнайомцями в ліфт небезпечно. Необхідно йти в ногу з часом і розуміти, чим живе ваша дитина, які в нього інтереси, сумніви і страхи.

Кращий варіант убезпечити дитину – стати для нього надійним дорослим, з яким сміливо можна говорити про труднощі і проблеми, не боячись осуду. Довіра – кращий інструмент. Проводьте більше часу разом і давайте відчуття дитині, що він цінний і значимий для вас, тоді він не захоче шукати ці емоції від інших людей.

http://4mama.ua/uk/kids/raising

Допомагаємо дитині витримувати стреси та відновлюватись після них

Допомагаємо дитині витримувати стреси та відновлюватись після них

Давайте поміркуємо, чи стикаються дітлахи, якими ми опікуємося, зі стресами, як часто і якими саме? А ще цікаво, у чиєму житті стресів більше – дитячому чи таки дорослому? Цікаво, що коли я запитую про це батьків, а подекуди і вчителів, то найчастіше чую у відповідь те, що життя дорослої людини містить набагато більше стресів, зокрема через відповідальність, яку вона тягне на своїх плечах і якої зовсім не відчувають та знати не хочуть малі та великі неслухи.

Насправді ж, якщо розуміти стрес як умови, в яких ми зазнаємо сильної напруги та тиску, через те, що не відчуваємо можливості з ними впоратись, не маємо ресурсів, знань, умінь, досвіду… – то дитяче життя виглядає набагато вразливішим.

Адже обставин, які вибиваються з розуміння типових та сприятливих для розвитку, – безліч. Це і надмірне шкільне навантаження, і відсутність повноцінного відпочинку, і конфлікти у школі, родині та з ровесниками, а ще – інтенсивні спортивні тренування, переживання втрат, батьківське розлучення, зміна місця проживання, перехід в інший садочок чи школу, хвороби, особливо ті, що пов’язані з перебуванням у лікарні, та багато іншого.

Загалом кожна дитина неодноразово стикається із сильним стресом, а, за різними дослідницькими даними, понад 40-60% усіх дітей переживають події, які є не просто стресовими, а – травматичними, такими, що містять безпосередню загрозу життю та здоров’ю самої дитини або в яких діти є свідками небезпеки для інших (наприклад, Donnelly & Amaya-Jackson, 2002).

Перше, що ми, дорослі, прагнемо зробити – максимально убезпечити дітей від стресів та травм. Однак, на жаль, незважаючи на все бажання, неможливо ростити дітлахів у тепличних умовах, і раніше чи пізніше настануть обставини, в яких малюк зазнає стресу. Адже життя триває, діти хворіють і потребують лікування, дорослі розлучаються, вирішують переїхати, час від часу небо блискає і гримить, вихователі, вчителі та тренери бувають різними, а шкільне навчання вимагає напруги та складання іспитів.

Саме тому важливе доросле завдання – не стільки захистити дітей від щоденних та випадкових стресів, скільки навчити, допомогти, створити умови, в яких ті могли б впоратися зі стресами, долати їхні наслідки, відновлюватись та рухатись далі.

Власне, у психології є багато понять, які в різний спосіб описують здатність протистояти стресу: стресостійкість, управління стресом, толерантність, чутливість до стресу, опірність стресу. Я ж хочу познайомити вас з двома, які, на мій погляд, описують найважливіші для сучасної дитини здатності – витримувати стреси (вміти не втрачати якість життя у стресових умовах) та відновлюватись після них (швидко повертатись у добрий настрій та продуктивний стан).

Перше – hardiness (найчастіше перекладають як життєстійкість або витривалість); друге – resilience (психологічна гнучкість або відновлюваність). Цікаво, що обидва поняття прийшли у психологію ззовні. Hardiness – із садівництва, йдеться про здатність рослин виживати, квітнути та давати насіння в несприятливих для цього умовах; resilience – фізична характеристика матерії, яка описує її здатність повертатись до первинної форми після деформації. Натисніть на кухонну губку або навіть подушечку власного пальця – вони прогнуться, але за якийсь час знову повернуть собі форму, а от пластилін лишиться ввігнутим і не відновить форми.

ЯК З’ЯВЛЯЄТЬСЯ ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ

Перші дослідження hardiness (життєстійкості) в її психологічному сенсі належать Сьюзен Кобейса та Сальваторе Мадді (Maddi & Kobasa, 1984). Вчені помітили, що в ситуації стресу більшість людей починають гірше працювати, мають негаразди зі здоров’ям, частіше конфліктують з близькими, впадають у депресію, стають агресивнішими і навіть вдаються до спроб самогубства.

Однак є і люди, які поводяться та почуваються навпаки. Тривале перебування у стресових ситуаціях призводить до того, що їхні досягнення зростають, самопочуття покращується, стосунки розвиваються та стають міцнішими, до того ж, збільшується і продуктивність праці.

Зацікавившись, що відрізняє одних від інших, дослідники дійшли висновку, що, на відміну від “страждальців”, життєстійкі особи геть інакше сприймають критичні ситуації, інших людей та обирають особливий спосіб дій у кризі. Так, вони завжди шукають підтримку в інших і самі готові її надавати, вони відчувають, коли можуть впливати на події та повсякчас намагаються контролювати їх, вони намагаються буди задіяними в тому, що відбувається, а не спостерігати зі сторони. А ще – сприймають кризу більше як привід до розвитку, змін та адаптації, а не ризик чи загрозу благополуччю.

Як же допомогти дитині стати життєстійкою і досягти того, щоб вона не потрапила до лав піддатливої до стресу більшості?

Цікаво, що Мадді провів масштабне дослідження, в якому встановив чіткий і однозначний зв’язок між життєстійкістю та умовами зростання (Maddi, 2006). Так найстійкішими виявилися люди, які, по-перше, мали в дитинстві досвід важких стресових ситуацій, але не один, а в парі з досвідом підтримки близьких людей та подолання проблем. Тобто дитина, яка стикнулася з трудністю, навіть такою складною, як розлучення батьків чи смерть близької людини, і за допомоги дорослих впоралася з нею – буде стійкішою, ніж та, котра не мала підтримки (що очевидно), але так само вона буде стійкішою за ту, котра не мала самих труднощів.

По-друге, життєстійкими виявились люди, яких в дитинстві спрямовували на пошук цілей, свого призначення, дозволяти пробувати себе в багатьох діяльностях та не карали за помилки, а, навпаки, вчили виправляти їх. Вразливими ж до стресу та криз у дорослості стали ті діти, які у свій час недоотримали підтримки, схвалення, підбадьорювання та не мали емоційного зв’язку з дорослими.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ ПСИХОЛОГІЧНА ВІДНОВЛЮВАНІСТЬ

Щодо resilience (психологічної відновлюваності), то тут йдеться не лише про те, що людина повертає собі форму, а й знаходить новий ефективніший спосіб реакцій та сприйняття дійсності. Психологічно відновлювальні люди швидко приходять до тями після стресу, а також набирають новий досвід, який робить їх гнучкішими, адаптивнішими, пристосованішими.

Одне з перших досліджень психологічної відновлюваності здійснила Еммі Вернер, і стосувалося воно гавайських дітлахів, частина з яких, незважаючи на бідність, хвороби та загальну жорсткість у середовищі, де вони ростуть, – швидко відновлювались, лишались привітними, не демонстрували агресивної поведінки, могли підтримувати стосунки, а в майбутньому – будували нормальне життя та досягали успіху (Werner, 1971).

Психологічна відновлюваність залежить насамперед від ресурсів, які має людина, а також вміння бачити їх і користуватися ними. Саме ресурси – а це все, що додає в життя якості та позитиву – і підтримка друзів та рідних, наявність хобі, вміння підтримати свій настрій піснею, танцем, медитацією, спогляданням сходу сонця чи смачною їжею… – посилюють здатність до психологічного відновлення. Важливо, що за браку одних ресурсів, їх можна поповнити іншими, а отже – підтримати свою відновлюваність та стимулювати її.

У керівництві для батьків та вчителів щодо психологічної відновлюваності дітей Американської психологічної асоціації містяться 10 підказок на щодень, спрямованих на те, аби допомогти дітям та підліткам побудувати психологічну відновлюваність:

  1. Навчайте дітей будувати дружні стосунки та дружити, зокрема бути співчутливими та розуміти біль інших.
  2. Допомагайте дітям допомагати іншим, пропонуйте їм волонтерську роботу для інших та просіть про допомогу для себе.
  3. Тримайте режим: структура важлива для дітей.
  4. Робіть паузи, допомагайте дітям перемикатись з того, що їх турбує та засмучує, дозволяйте відпочинок.
  5. Навчайте дітей турботи про себе, важливості гарно харчуватись, відпочивати, веселитись та займатись спортом.
  6. Допомагайте дітям встановлювати досяжні цілі та рухатись до них впевнено і поступово, підтримуйте в доланні перешкод.
  7. Підтримуйте в дітей позитивне самосприйняття, нагадуйте про успіхи та допомагайте зрозуміти, які саме дії призвели до них.
  8. Будуйте перспективу, показуйте дітям віддалені наслідки сьогоднішніх зусиль, а також допомагайте бачити речі ширше, особливо в ситуаціях неуспіху.
  9. Показуйте дітям можливості для самопізнання, показуйте, що кожна подія – це можливість дізнатись, “на що я здатний”.
  10. Допомагайте дітям приймати зміни як звичайну частину життя, ставити нові цілі, передбачати наслідки, прогнозувати дії.

Сучасне життя – стрімке і непередбачуване, його темп, а також інформаційна та подієва насиченість повсякчасно провокують стреси. Власне, стреси поступово стають його невід’ємною частиною. Заховатися неможливо, але цілком можливо навчити дітлахів життєстійкості й психологічної відновлюваності, а заразом навчитись і самим.

Література:

Donnelly, C. L., & Amaya-Jackson, L. (2002). Post-traumatic stress disorder in children and adolescents. Pediatric Drugs, 4(3), 159-170.

Maddi, S. R., & Kobasa, S. C. (1984). The hardy executive : Health under stress. Homewood, IL:: Dow Jones-Irwin.

Maddi, S. R. (2006). “Hardiness: The courage to grow from stresses”. Journal of Positive Psychology. 1 (3): 160–168.

Werner, E. E. (1971). The children of Kauai : a longitudinal study from the prenatal period to age ten. Honolulu: University of Hawaii Press

American Psychological Association/APA. Resilience Guide for Parents & Teachers

Вікторія Горбунова, доктор психологічних наук, психотерапевт,
http://nus.org.ua/view/yak-dopomogty-dytyni-vytrymuvaty-stresy-ta-vidnovlyuvatys-pislya-nyh/

ПРО ЩО РОЗКАЖУТЬ ДИТЯЧІ МАЛЮНКИ?

ПРО ЩО РОЗКАЖУТЬ ДИТЯЧІ МАЛЮНКИ?

Часто малюнки – це віддзеркалення внутрішнього світу малюка. 
Попросіть дитину намалювати сім’ю. 
Уважно оцінивши малюнок, Ви зможете зрозуміти те, що дитина не завжди вміє і може розповісти дорослим.

💥 Те, що для малюка важливо, він малює великим. Незначиме – маленьким.

💥 У правій частині малюнку дитина частіше зображає того, хто має на неї сильний вплив.

💥 Персонаж, який розміщений вище за усіх, на думку дитини, має найбільшу владу у сім’ї.

💥 Найбільш близьких людей дитина малює поруч біля себе.

💥 Широко розкриті очі свідчать про тривогу, потребу в допомозі. Очі-крапочки означають, що дитина забороняє собі сльози і прохання.

💥 Великий, заштрихований рот – ознака агресії, небезпеки. Якщо рот відсутній або у вигляді крапки – відсутність права висловити власну думку і впливати на інших.

💥 Відсутні чи недомальовані руки свідчать про труднощі у взаємодії з оточуючим світом і у спілкуванні.

💥 Якщо стопи намальовані у профіль – це ознака стійкості, впевненості в собі.

💥 Багато затемнених, чи, навпаки, прозорих ділянок свідчать про невпевненість дитини в собі.

💥 Найбільш розумним у сім’ї дитина вважає того, кому намалювала найбільшу голову.

⚡Найважливіше при інтерпретації малюнку – загальне враження від нього. 
⚡Для того, щоб отримати об’єктивну картину стану юного художника – слід порівнювати кілька малюнків, зроблених впродовж місяця-двох. 
⚡Якщо тривожні знаки і депресивні кольори повторююються постійно – зверніться до дитячого психолога.

Декада навчання ненасильницькій комунікації від ШК “Позитивчик”

Декада навчання ненасильницькій комунікації від ШК “Позитивчик”

Сьогодні завершилася декада навчання учнів Білозерської ЗОШ № 18 ненасильницькому спілкуванню. З такою акцією в форматі міні-тренінгу разом з практичним психологом члени Шкільного клубу з медіації та порозуміння “Позитивчик” пройшлися всіма класами школи. Щоб навчання було цікавим та доступним показали медіаційну казочку “Про злого Вовка та маленьке гарненьке Порося”. Конфлікт між героями казки допомагали владнати шкільні медіатори, які й показали присутнім сам процес медіації. Що таке медіація, хто такі медіатори “позитивчики” ще раз нагадали школярам. Разом намагалися знайти поради з такого спілкування, яке б не приводило до насилля й непорозумінь. В фіналі кожної зустрічі учні самі в казковій формі від улюблених героїв надавали свої цілющі поради з ненасильницької комунікації, які разом з модератором Юлією Сухачовою оформляли на плакаті фліпчарта. Отже, тепер у школі запанують суцільні злагода й порозуміння, а кожен учень стане чемним, зразковим та матиме виключно ненасильницький вид комунікації!

Що треба розвивати, щоб стати успішним?

Що треба розвивати, щоб стати успішним?


Спочатку визначимося, що таке «успішність». Більшість думає, що це гроші, статус і популярність. Набагато рідше в поняття «успішності» люди включають міцну сім’ю і любов в ній. Що виглядає логічним, адже сам «успіх» має на увазі собою «успіх в суспільстві», що до сім’ї мало відноситься. Тим не менш, багато людей вважають себе успішними, створивши міцну і дружну сім’ю з п’ятьма дітьми і п’ятнадцятьма онуками. І цілком мають на це право.

Ще менше людей в поняття «успішності» вкладають досягнення (або просто дії), завдяки яким вони почувають себе повністю реалізованими і знаходяться в стані гармонії з самим собою і з навколишнім світом. Щасливими, в загальному.

Успіх і успішність в житті для розвиненої і усвідомленої особистості – це здатність втілювати в життя і реалізовувати щось, стаючи краще, щасливіше, добрішими, привносячи в світ більше любові і гармонії, не руйнуючи своєї власної цілісності, зберігаючи себе як особистість, приймаючи навколишній світ і людей в ньому.

Успішність нерозривно пов’язана із призначенням. Отримання радості від того, що робиш, улюблена справа, що приводить до мети, радість і щастя від реалізації задуманого – ось основні складові успішності.

Психологи вважають, що успішним простіше стати, коли володієш певними якостями. Перерахуємо їх.

1. Цілеспрямованість

Це вольова якість, яке дозволяє наполегливо і свідомо реалізовувати плани і цілі. Для того, щоб це якість принесло результати, необхідно планування. Правильно поставлена ​​мета – основна умова для досягнення успіху. Необхідне чітке розуміння мети, змісту досягнення результату. Перш за все, мета повинна бути вашою. Якщо поставити собі чужу мету, результат не принесе радості ні вам, ні вашому оточенню. Ставте перед собою реальні цілі, які ви зможете втілити в життя. Не страшно, якщо етап, на якому ви перебуваєте, не дозволяє відразу досягти всього, чого б вам хотілося. Поступово можливості обов’язково будуть розширюватися. Починайте з малого, але доводьте справу до кінця. Так ви досягнете успіху.

2. Працьовитість, завзятість, дисциплінованість

Ці якості доповнюють один одного: без зусиль досягти чогось практично неможливо. Вміння не здаватися, не потурати своїм слабкостям буде запорукою вашого успіху. Покладатися на удачу – не найкраща думка, якщо вашою метою стає досягнення справжнього успіху і реалізації своїх планів. Практика, напрацювання нових знань, відточування майстерності – це необхідні речі.

3. Впевненість у власних силах

Боязнь невдачі, страх помилитися – серйозна перешкода для формування успішної особистості. Виною цьому стереотіпічность мислення, дії з огляду на реакцію оточуючих. Страх здатися смішним може просто не дозволити здійснитися навіть найскромнішими починанням. Важливою складовою впевненості є грамотне ставлення до невдач. Кожна провалена спроба дає неоціненний досвід. Тут важливо проживати негативні емоції і залишати невдачі в минулому, забираючи з собою лише досвід.

Це – база, яка потрібна не тільки для досягнення успіху, але і просто для нормального існування особистості.

додатковий список

Для успішної людини існує ще ряд якостей і здібностей, які можна і потрібно розвивати в самого дитинства:

* Комунікабельність – уміння спілкуватися з людьми, здатність донести свою думку і головне – вміння слухати і чути інших людей, роблячи потрібні висновки.

* Креативність. На відміну від винахідливості, яка побудована на знаходженні рішення, креативність – це здатність бачити нові або незвичайні способи вирішення завдання, оригінальність мислення, що дозволяє поглянути на звичайні речі з іншого боку, розвивати нові ідеї і підходи. Вчені стверджують, що творчий підхід до справи – необхідність в сучасних реаліях.

* Лідерство. Здатність вести за собою людей складається з надійності, авторитету і впевненості. Сюди ж можна включити здатність до ризику, який, однак, у справжнього лідера завжди проаналізовано і реально оцінений.

* Уміння користуватися своїми сильними якостями. Те, що вважається для вас звичайною справою, може виглядати для інших як справжній талант. Часто люди перестають звертати увагу на свої сильні сторони, з часом просто забуваючи про те, що вони є. Не соромтеся їх демонструвати, можливо, ви просто недооцінюєте себе.

* Максималізм. Успішна людина ніколи не зупиняється на досягнутому: він хоче більше і значить, що здатний на це. Жага успіху, жага робити краще, викладатися на всі 100 відсотків і отримувати більше – відмінна якість цих людей. Але щоб так вміти, необхідно масштабне мислення, адже будь-які кордони звужують бачення перспектив.

* Подяка, як і щира доброзичливість і щедрість, що виходить від людини, має в своєму розпорядженні людей і повертається до нього іноді найнесподіванішим чином. Люди пам’ятають добро і відплачують тим же.

* Самокритичність. Дуже важлива якість, що дозволяє завжди бути в реальності, об’єктивно оцінюючи свої кроки. Уміння робити правильні висновки з критики може вчасно вберегти від можливих помилок.

* Духовне зростання і саморозвиток. Прагнення до гармонії допомагає краще зрозуміти оточуючих нас людей і світ, в якому живемо. Добро і щирість змінюють людину, а потім і все, що його оточує. Перебудова системи цінностей з ростом духовності і усвідомленості дозволяє ставити завдання більш високого рівня, спрямовані на поліпшення не тільки матеріальних, а й духовних потреб.

* Інтуїція. Вчені давно з’ясували, що з усіх успішних особистостей інтуїція розвинена трохи більше, ніж у людей з середніми успіхами. Крім того, успішні люди довіряють своїй інтуїції і часто саме завдяки їй виходять на нове рівні. Хороша інтуїція потрібна тоді, коли немає часу прийняти рішення або не вистачає потрібних даних для правильних логічних висновків.

* Любов до навчання і розвитку. Чим більше знань – тим більше можливостей. Зазвичай успішні люди завжди працюють над собою. Процес пізнання дарує їм справжнє задоволення, причина цього – зацікавленість і інтерес до життя.

Поради з ненасильницької комунікації від учнів 6-9-х класів

Поради з ненасильницької комунікації від учнів 6-9-х класів


Протягом тижня тривала акція з елементами тренінгу з ненасильницької комунікації від Шкільного клубу «Позитивчик» для учнів 6-А, 7-А, 7-Б, 8-А, 9-А, 9-Б класів. Члени клубу ознайомили школярівів з методом ненасильницького спілкування (ННС) та через казку «Про злого Вовка й гарненьке Порося» навчили комунікації у конфліктній ситуації. Під час тренінгу діти зрозуміли, що така поведінка спрямована на співчуття і задоволення потреб усіх учасників конфлікту. Метод ненасильницького спілкування визнано одним із найефективніших способів примирення й відновлення порозуміння між людьми у світі. В фіналі учні самі через казковий образ (їжачки, жучки, пташки, рибки, пінгвінчики, метелики) на плакаті фліпчарта надали свої корисні поради щодо правильного поводження в соціумі й пропаганди культури миру.