Категорія: Поради психолога учителям

Якщо Ви постраждали від сексуального насильства, якомога швидше зверніться до лікаря, щоб попередити важкі наслідки для Вашого здоров’я:

• Швидка медична допомога: тел. 103
• Міські та районні лікарні Донецької області (до повноважень установ і закладів охорони здоров’я в т.ч. входить надання медичної допомоги постраждалим особам, у разі виявлення тілесних ушкоджень проведення в установленому порядку медичного обстеження постраждалих осіб, у разі виявлення ушкоджень сексуального характеру направлення постраждалих осіб на тестування на ВІЛ-інфекцію);
• Центр медико-психологічної реабілітації жертв насильства в сім’ї:м. Слов’янськ, вул. Заводська 1, тел. (050) 961-90-61
• Міські центри з профілактики та боротьби зі СНІДом; кабінети й відділення з лікування та профілактики ВІЛ/СНІД; кабінети «Довіри», громадські організації, які надають послуги з профілактики та лікування ВІЛ/СНІД;

Загальнонаціональна «гаряча лінія» з питань ВІЛ/СНІД: 0-800-500-451

• Обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер: м. Краматорськ, вул. Катеринича 5, тел. (06264) 3-13-40

Пункти невідкладної медико-психологічної допомоги особам, постраждалим від сексуального або фізичного насильства – це кабінети на базі багатопрофільної лікарні, де працюють кваліфіковані лікарі, обізнані зі стандартами надання невідкладної медико-психологічної допомоги особам, які постраждали від насильства. Кабінети обладнані гінекологічними кріслами для обстеження маломобільних осіб.

• Обласний перинатальний центр м. Краматорськ: м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 17-П (1 поверх); тел. (06264) 1-84-06
• Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут, гінекологічне відділення: м. Бахмут, вул. Мира 10, (другий поверх); тел. (06274) 4-61-99
• Перинатальний центр ІІ рівня у складі Покровської центральної районної лікарні: м. Покровськ, вул. Руднєва 73-Д (перший поверх); тел. (06239) 2-01-48
• Волноваська центральна районна лікарня, гінекологічне відділення: м. Волноваха, пров. Матросова, 5; тел. (06244) 4-25-44
• Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь, гінекологічне відділення: м. Маріуполь, вул. Троїцька, 46 (п’ятий поверх); (06295) 1-10-70
• Маріупольський міський пологовий будинок: м. Маріуполь, вул. Пашковського, 36 (другий поверх); тел. (068) 66-89-112; (097) 75-88-730

Первинна правова допомога включає такі види правових послуг, як надання правової інформації; надання консультацій і роз’яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім документів процесуального характеру); надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації. Згідно із статтею 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, мають право також на безоплатну вторинну правову допомогу. До неї входять захист здійснення представництва інтересів осіб в судах та інших державних органах, складення документів процесуального характеру, захист.

«Гаряча лінія» Координаційного центру з надання правової допомоги: 

0-800-213-103 (цілодобово)

Маріупольський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

м.Маріуполь ,вул. Харлампієвська 15, (ор-р готель «Спартак»)

Тел : (0629)474-695, +38067-417-22-49

Великоновосілківське бюро правової допомоги

смт Велика Новосілка, вул. Пушкіна, 36

Тел : (06236) 2-10-30

Волноваське бюро правової допомоги

м. Волноваха,вул. Центральна, буд.43,

Тел : (06244) 4-15-50

Вугледарське бюро правової допомоги

м. Вугледар, вул. Трифонова, буд.22
Тел: ( 06273) 6-40-00

Курахівське бюро правової допомоги

м. Курахове, вул. Прокоф’єва, буд. 49,  1 поверх

Тел: (06278) 3-15-48

Мангушське бюро правової допомоги

смт. Мангуш пр. Миру, буд 70
Тел: ( 06297 )2-34-80

Нікольське бюро правової допомоги

смт Нікольське вул. Свободи, буд. 87,
Тел: (06246) 2-03-54

Покровське бюро правової допомоги

м. Покровськ, вул. Європейська, буд. 49,

2 поверх
Тел: (0623) 52-19-38

Дистанційний пункт доступу до безоплатної правової допомоги 

м. Селидове

м.Селидове, вул.Карла – Маркса, бд. 41а

Тел: (06237) 7-47-90

Краматорський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги

м. Краматорськ, вул. Василя Стуса, буд. 24

Тел: +38 099-266-91-62

Авдіївське бюро правової допомоги

м.Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. 1
Тел: +38 066-246-11-68

Бахмутське бюро правової допомоги

м. Бахмут, вул. Василя Першина б.11

Тел: +38 050-654-76-61

Добропільське бюро правової допомоги

м. Добропілля, вул. Незалежності, буд. 35

Тел : +38 095-209-70-74

Дружківське бюро правової допомоги

м. Дружківка, вул. Олега Кошевого, буд. 27

Тел: +38 095-548-09-34

Костянтинівське бюро правової допомоги

м. Костянтинівка, вул. Театральна буд. 5,

Тел: +38 099-621-91-72

Лиманське бюро правової допомоги

м. Лиман, вул. Пушкіна, буд. 12б

Тел: +38 095-688-54-64

Олександрівське бюро правової допомоги

смт Олександрівка, вул. Самарська, буд. 5
Тел : +38 066-856-83-06

Слов’ янське бюро правової допомоги

м. Слов’янськ, вул. Університетська, буд.47

Управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання Донецької облдержадміністрації, м. Краматорськ, вул. Б. Хмельницького 6, (06264) 7-02-32.

До повноважень відповідальних осіб (заступників Голів державних адміністрацій), відповідальних структурних підрозділів та органів з питань сім’ї міських, районних рад, об’єднаних територіальних громад, в т. ч. входить забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; визначення потреби, забезпечення створення і функціонування спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб; прийом та розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства; забезпечення застосування заходів для його припинення; надання допомоги постраждалим особам; забезпечення координації діяльності суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; координація програм для кривдників.

Програми для кривдників – це комплекс заходів за результатами оцінки ризиків, спрямованих на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до власних вчинків та їхніх наслідків, до виконання батьківських обов’язків, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків. Проходження програми може бути обов’язковим за рішенням суду або за власною ініціативою кривдника добровільно.

Структурні підрозділи з питань сім’ї міських рад Донецької області

• Авдіївка, відділ у справах сім’ї, молоді та спорту військово-цивільної адміністрації, вул. Молодіжна 7, (06236) 33-71-9
• Бахмут, управління молодіжної політики та у справах дітей, вул. Сибірцева 190, (06274) 49-35-8, (06274) 40-16-4
• Вугледар, відділ у справах сім’ї та молоді, вул. 30-річчя Перемоги 16, каб. 25, (06273) 6-50-91
• Добропілля, відділ у справах сім’ї, молоді та спорту, вул. Першотравнева 83, (06277) 2-53-49
• Дружківка, відділ з питань культури, сім’ї, молоді, спорту та туризму, вул. Соборна 16, (0267) 4-31-30
• Костянтинівка, відділ у справах сім’ї і молоді, вул. Олекси Тихого 260, (06272) 4-02-85
• Краматорськ, управління з гуманітарних питань, бул. Машинобудівників 37, (06264) 89-99-3
• Маріуполь, управління молоді та спорту, вул. Архітектора  Нільсена 35а, (0629) 33-24-38
• Маріуполь, відділ у справах сім`ї департаменту соціального захисту населення, пр. Металургів 35, (0629) 47-04-76
• Мирноград, відділ сім’ї, молоді та спорту, м-н «Молодіжний» 37б, (0239) 6-23-46
• Новогродівка, відділ у справах сім’ї, молоді та спорту, вул. О. Кошового 46, (0237) 3-40-41
• Покровськ, управління сімꞌї, молоді та спорту, вул. Поштова 14, (0239) 2-02-94, 2-04-70
• Селидове, відділ сім’ї, молоді та спорту, вул. Гоголя, 82, (0237) 7-22-31
• Слов’янськ, відділ у справах сім’ї, молоді, фізичної культури  та спорту, пл. Соборна 2, (06262) 3-50-76
• ВЦА м. Торецьк, відділ з питань молоді та спорту  військово-цивільної адміністрації, вул. Маяковського 24а, (06247) 4-32-91

Структурні підрозділи з питань сім’ї райдержадміністрацій Донецької області

• Бахмутський р-н, відділ у справах сім’ї, молоді та спорту, вул. О. Сибирцева 21, (0627) 4-71-21
• Великоновосілківський р-н, відділ молоді та спорту управління освіти, молоді та спорту, вул. Центральна 31,     (06243) 2-20-93
• Волноваський р-н, відділ  у справах сім’ї, молоді та спорту управління освіти, сім’ї, молоді та спорту, вул. Героїв 51 ОМБр 1, (0244) 4-14-24
• Добропільський р-н, сектор у справах сім’ї, молоді та спорту, м. Добропілля, вул. Саратовська 31
• Костянтинівський р-н,               відділ культури, молоді, спорту і туризму, вул. Вітебська 7, (06272) 2-33-04
• Мангушський р-н,відділ культури і туризму, пр. Миру 60, (06297) 2-34-54
• Марїнський р-н, відділ у справах сім’ї, молоді та спорту, вул. Шевченка 3
• Нікольський р-н, відділ у справах сім’ї, молоді та спорту, вул. Свободи 87, (06246) 2-10-94
• Олександрівський р-н, сектор у справах сім’ї, молоді та спорту. пл. Олександра Невського 1(06269) 2-19-41
• Покровський р-н, відділ у справах сім’ї, молоді та спорту, пл. Шибанкова 11, (0239) 2-14-04
• Словянський р-н, відділ у справах сім’ї,  молоді та спорту, вул. Науки 2
• Ясинуватський р-н, районний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, смт. Очеретине, вул. Набережна 12

Структурні підрозділи з питань сім’ї ОТГ Донецької області

• Андріївська ОТГ, гуманітарний відділ, с. Андріївка Слов’янського р-ну, вул. Миру 7б
• Іллінівська ОТГ, сектор культури, молоді, спорту та туризму Іллінівської сільської ради, с. Іллінівка, вул. Адміністративна  42/3
• Миколаївська ОТГ, відділ освіти, культури, сім’ї, молоді та спорту Миколаївської міської ради Слов’янського р-ну, м. Миколаївка, пл. Енергетиків, б. 2/14
• Сіверська ОТГ, відділ соціальної політики, м. Сіверськ Бахмутського р-ну,  вул. Центральна 8
• Соледарська ОТГ, відділ молоді, спорту та туризму Соледарської міської ради, м. Соледар, вул. Паркова 3а
• Лиманська ОТГ, управління освіти, молоді та спорту Лиманської міської ради, м. Лиман, вул. Незалежності 15, (06261) 4-12-79, (06261) 4-25-68
• Черкаська ОТГ, відділ з соціальних питань, сім’ї, дітей і молоді Слов’янського р-ну, смт. Черкаське, вул. Ясна 3
• Шахівська ОТГ,  сектор освіти, молоді та спорту, культури і туризму, Добропільський район, с. Шахове, вул.  М.Ф. Чернявського 14

Служба у справах дітей Донецької облдержадміністрації, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників 20: (0626) 48-52-23; служби у справах дітей Донецької області: http://ssd.dn.gov.ua/merega/

До повноважень служб у справах дітей, органів опіки і піклування стосовно дітей входить у т. ч.: захист прав та інтересів постраждалої дитини і дитини-кривдника, у тому числі шляхом звернення до суду, представництва прав та інтересів дитини у суді; безпосереднє надання допомоги та захисту постраждалим дітям, дітям-кривдникам, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; розгляд у порядку, встановленому Сімейним кодексом України, питань про доцільність відібрання дитини в опікуна (піклувальника), прийомних батьків або позбавлення батьківських прав стосовно дитини, якщо кривдниками дитини є батьки (усиновлювачі) або один із них; надання згоди на отримання соціальних послуг постраждалою дитиною, дитиною-кривдником, якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини; прийом та розгляд заяв про домашнє насильство стосовно дітей та за участі дітей; влаштування дитини в центр соціально-психологічної реабілітації тощо.

До кого звернутися? З ким порадитися? Від кого можливо отримати конкретну допомогу? Ці питання в режимі швидкого реагування часто постають перед постраждалими в наслідок домашнього насильства. Пропоную занотувати собі де які телефони й організації.

Спеціалізовані національні «гарячі лінії», що надають інформаційні, психологічні та правові телефонні консультації особами, які постраждали від ґендерно зумовленого й домашнього насильства:

• Урядова «гаряча лінія» для осіб, які постраждали від домашнього насильства

15-47 (цілодобово, анонімно, безкоштовно)

• Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми і гендерної дискримінації ГО «Ла Страда-Україна» (цілодобово, анонімно, безкоштовно)

0-800-500-335 зі стаціонарного або 116 123 з мобільного

• Національна дитяча «гаряча лінія» з питань запобігання насильства в сім’ї та захисту прав дітей ГО «Ла Страда-Україна»

0-800-500-225 зі стаціонарного або 772 з мобільного (пн-пт з 12.00 до 20.00, сб з 12.00 до 16.00)

Спеціалізовані мобільні бригади для осіб, які постраждали від домашнього і ґендерно зумовленого насильства: як правило, складаються із практичного психолога та соціальних працівників, і надають соціально-психологічну допомогу постраждалим особам, зокрема соціальні послуги з консультування, кризового та екстреного втручання, соціальної профілактики, відповідно до потреб постраждалих:

• Обласна мобільна бригадасоціально-психологічної допомоги: (0626) 66-49-85, (08:00-17:00, пн-пт), північна частина Донецької області

• Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги м. Маріуполь: (096) 459-00-08, (099) 799- 26-54, (08:00-17:00, пн-пт)

• Мобільна бригада соціально–психологічної допомоги Бахмутської ОТГ: (0627) 44-60-70, (0627) 44-60-69 (08:00-17:00, пн-пт)

• Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги м. Костянтинівка: (050) 173-59-02, (08:00-17:00, пн-пт)

• Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги Мангушського р-ну: (050 623-40-74, (08:00-17:00, пн-пт)

• Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги Лиманської ОТГ: (099) 754-69-90, (08:00-17:00, пн-пт)

• Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги Нікольського р-ну: (06246) 2-10-46, (08:00-17:00, пн-пт)

• Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги м. Новогродівка: (06237) 3-33-48, (08:00-17:00, пн-пт)

• Мобільна бригада м. Слов’янськ: (06262) 2-16-99

• Мобільні бригади за підтримки Дитячого фонду ООН (Юнісеф), Фонду ООН у галузі народонаселення та Української фундації громадського здоров’я: 
  • Краматорськ і Дружківка: (063) 340-86-51, (099) 366-63-48;
  • Слов’янськ і р-н, Святогірськ, Лиман, Олександрівський р-н: (093) 379-20-91, (099) 366-63-29;
  • Костянтинівка і р-н, Торецьк: (093) 310-82-17, (099) 366-63-28;
  • Бахмут і р-н, Соледар, Часів Яр: (093) 949-53-67, (066) 076-02-36;
  • Селидове, Мар’їнський і частина Покровського р-ну: (093) 310-78-29, (099) 366-63-59;
  • Волноваха і р-н, Великоновосілківський р-н: (063) 026-93-21, (099) 366-63-12

• МобільнібригадиБФ “Слов‘янськесерце“ за підтримки Агенства ООН у справах біженців (УВКБ ООН), виїзди вздовж лінії розмежування до 20 км: (050) 036-86-65, телефон працює анонімно та цілодобово в режимі «гаряча лінія»

Інші спеціалізовані послуги для осіб, постраждалих від насильства:

• Центрсоціально–психологічноїдопомогиособам, якіпостраждали від насильства, м. Слов’янськ, (093) 379-20-91, (099) 366-63-29

• Кризовий соціальний центр для жінок, постраждалих від насильства, м. Вугледар, (099) 327-71-23

Загальна психосоціальна допомога:

• Донецький обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді Донецької облдержадміністрації, м. Слов’янськ, вул. Вільна 7а, тел. (0626) 66-49-85; міські та районні центри соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді.

До повноважень центрів входять в т.ч. прийом і розгляд заяв від постраждалих осіб або їх представників про отримання соціальних послуг для осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, оцінка потреб постраждалих осіб, проведення соціальної роботи з особами, які перебувають у складних життєвих обставинах

• Донецький обласний навчально-методичний центр психологічної служби системи освіти Департаменту освіти і науки Донецької облдержадміністрації, м. Слов’янськ, вул. Батюка, 20; тел: (050) 161 58 30.

Центр забезпечує діяльність психологічної служби міських центрів практичної психології та соціальної роботи, методистів управлінь освіти, які відповідають за психологічну службу, практичних психологів і соціальних педагогів закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти тощо, в т. ч. здійснює організаційно-методичний супровід щодо запобігання і протидії домашньому насильству.

• «Телефон довіри» ГО «Людина в біді», психологічна підтримка: 0-800-210-160 (цілодобово, безкоштовно)

• “Телефон довіри” м. Маріуполь: (097) 488-76-26, (0629) 24-99-99

• Карітас-Краматорськ, кейс-менеджмент, кризові консультації та психологічні послуги для осіб, які постраждали від домашнього насильства: (066) 993-28-00, м. Краматорськ, вул. Південна 9

• «Клуб «Світанок», соціальний супровід маргіналізованих жінок (які живуть з ВІЛ, жінки, вживають наркотики, секс-працівниці, внутрішньо переміщені особи), в т. ч., які постраждали від насильства, консультування з питань сексуального та репродуктивного здоров’я і захисту прав, забезпечення доступу до спеціалізованої медичної допомоги в мм. Краматорськ, Бахмут, Дружківка, Авдіївка: 050 254 2931, м. Краматорськ, вул. Магнітогорська, 9, оф. 6

• БФ «Слов’янське Серце», Центр підтримки сім’ї у м. Святогірськ, психосоціальна, інформаційна підтримка ВПО та постраждалого населення, психологічна, соціальна та юридична підтримка постраждалих від домашнього та гендерного зумовленого насильства, за підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН): (050) 420-20-92, пн-пт 09.00-17.00

• Лікарі світу (MdM), послуги з первинно медико-санітарної допомоги, репродуктивного здоров’я, психічного здоров’я та психосоціальної підтримки населенню, що постраждало від конфлікту в 9 населених пунктах Бахмутського району: бригадний менеджер з громадської охорони здоров’я (099) 436-61-22, фахівець з супроводу діяльності польового координатора (050)-432-28-40

• Гуманітарна місія «Проліска», надання психосоціальної та інформаційної підтримки особам, які проживають  вздовж лінії розмежування, соціальний супровід для особливо незахищених  осіб,  екстрена допомога населенню, які зазнали шкоди внаслідок військових дій уздовж лінії розмежування, за підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН):

«Гаряча лінія» Гуманітарної місії «Проліска» : (093) 202-22-32, (096) 404-10-34 

м. Авдіївка, пр. Центральний 25, пн-пт 08:00-16:00, (099) 725-81-71

м. Мар’їнка, вул. Каштанова 3, пн-пт 07:45-15:45, (095) 055-13-43

м. Світлодарськ, вул. Енергетиків 90, пн-пт 08:00-16:00, (093) 913-32-33

м. Торецьк, вул. І. Карабіца 12, пн-пт 08:00-16:00,  (099)322-99-42

м. Майорськ, вул. Кольцова 14/1, пн-пт 08:00-16:00, (095) 717-08-18

м. Часів Яр, вул. Недогибченко 26, пн-пт 08:30-16:30, (099) 467-09-96

м. Волноваха, вул. Центральна 14, пн-пт 08:00-16:00, (099) 556-28-19

• Save the Children International в Україні: (099) 170-41-40, (093) 543-26-13, Громадський центр «Простір для дітей, сім’ї, та молоді».
• ADRA, соціально-психологічна підтримка дорослих і дітей, м. Краматорськ, виїзди мобільних бригад на територію вздовж лінії розмежування: (095) 283-15-79
• Центр соціальної підтримки ветеранів АТО та їх родин «Поруч», м. Краматорськ, бул. Машинобудівників 20, (095) 320-11-72
• Центр психосоціального супроводу: м. Краматорськ, вул. Хмельницького 7, (099)537-21-02; м. Маріуполь, вул. Миколаївська 7/17, пов. 2, оф. 207, (098) 051 62 06
• Відкрита асоціація психологів-практиків «Трансформація», м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд 30, оф. 403
• ГО «Промир», центр психологічного відновлення, м. Слов’янськ, вул. Торська 45, (066) 076-63-26
• Центр психосоціальної реабілітації НаУКМА, м. Покровськ, вул. Степана Бовкуна 4, (066) 825-19-99

Зараз час величезних змін та потрясінь для всіх, зокрема, і для дітей. Щоб впоратися з усіма викликами пандемії та карантину, їм потрібна наша доросла мудрість та підтримка. Подолання усіх цих труднощів – хоч і як це непросто, теж нагода для нас стати ближчими, і нагода допомогти нашим дітям зростати, ставати добрішими, співчутливішими та сильнішими у випробуваннях.
Як ми можемо це зробити?

🔶 Щоб допомогти дітям, нам спершу потрібно потурбуватися про себе. Бо якщо ми виснажені, знервовані й роздратовані – нам буде важко підтримувати їх і давати відчуття захисту. Тому не забуваймо про базові кроки турботи про власний психологічний добробут.

🔶 Спілкуватися на теми, які хвилюють дітей. Дітям важливо, що ми слухаємо і чуємо – їхні думки, питання, почуття. Дітям важливо, що ми ділимося з ними теж своїми думками, почуттями, питаннями. І дітям важливо, що ми говоримо з ними чесно і зрозуміло, що ми будемо поруч, що ми можемо надати пояснення, підтримку і надію.

🔶 Допомагати дітям розуміти, чому важливий карантин і усі заходи, які він включає – та втілювати їх. Це дає дітям розуміння, чому важливі ті чи інші дії, чому мають сенс ті чи інші обмеження. Це дає їм відчуття певного контролю над ситуацією, долучення до спільних дій щоби подолати цю пандемію.

🔶 Бути прикладом для дітей не означає бути ідеальними – бо якщо ми помиляємося, чи робимо щось не так – ми стаємо гарним прикладом того, як уміти визнати помилку, просити вибачення. Більшість навичок діти вчаться від нас, не через лекції.

🔶 Допомагати дітям в організації часу та плануванні дня. Звісно, чим молодші діти – тим більше цієї організації та часу лягає на нас, чим старші – тим більше ми допомагаємо їм розвивати власні навички самоорганізації.

🔶 Наповнюйте разом дні ресурсними активностями. Розділена радість є найкращим способом відновлення від стресу, джерелом енергії. Тому різного роду ігри та інші спільні ресурсні активності є дуже на часі. Читати разом книжку, бавитися у хованки, дивитися гарний фільм, готувати їсти, малювати — список занять можна продовжувати і продовжувати…

🔶 Пам’ятайте про дисципліну. Діти, як і усі ми, маємо розуміти, що є певні правила, які забезпечують безпеку і нашу відповідальність один за одного, а відтак є наслідки за їх дотримання/порушення. Дисципліна – не про покарання (хоч і може включати негативні наслідки). Дисципліна – про розвиток самоконтролю і відповідальності за себе та інших.

🔶 Залучати дітей до турботи про інших. Діти мають бути долучені до спільних зусиль, вони мають мати свою частку домашніх обов’язків, і бути не лише одержувачами турботи, але й турбуватися про інших у відповідь…

Ми зможемо разом пройти цей непростий час і вийти з нього мудрішими і сильнішими – і ми, і наші діти, і наші сім’ї та суспільство загалом.

Впевненість у собі

Ображаються лише ті, у кого є проблеми із самооцінкою і самоприйняттям: упевнена в собі людина на знущання та злі приколи просто не звертає уваги. Тому чим більше ситуацій успіху в житті дитини, досвіду перемог і досягнень, тим упевненішою вона почуватиметься. Найлегше досягти успіху в тому, що справді подобається вашій дитині. Наприклад, коли мого сина Гліба цькували в школі, ми з ним зробили презентацію геологічної колекції каміння, яке привезли з різних країн. Він із задоволенням виступив перед класом, відчув себе впевненіше та здобув авторитет в однокласників.

Правильна реакція

Що змушує задирак знову і знову повертатися до однієї і тієї ж жертви? Реакція! Усе відбувається тільки заради неї. І чим вона яскравіша, тим краще. Негативні емоції тих, кого ображають, дають кривдникам потужне психологічне живлення, яке підкріплює відчуття правильності обраної тактики самоствердження: «Він ниє та благає помилування  – слинько і плаксій, а я не плачу – я сильніший за інших, я герой». Розірвати це коло допоможе реакція, якої не очікують, – відреагувати на образу усмішкою, віджартуватися або ж перервати стьоб пропозицією: «Розумію, тобі хотілося пожартувати з мене. Але цього разу вийшло не надто ефектно. Давай наступного разу ти спробуєш ще раз?». Витрачати зусилля на таку жертву буде нецікаво та безглуздо. Поясніть цей механізм дитині. Звісно, не завжди легко стримуватися і силою волі видавати позитив у відповідь на зло, але потрібно навчитися це робити.

Історії успіху

Добре працюють приклади із життя. Будьте з дитиною відверті: розкажіть, що в дитинстві у вас були подібні ситуації, поділіться тим, як ви їх подолали. Не було таких – наведіть приклад із життя ваших друзів, родичів. Не стикались із цим, тоді подивіться разом із дитиною фільми та мультфільми із сюжетами, у яких головним героям вдалося протистояти нападкам, перетворити свої слабкі сторони в сильні. Наведіть приклад історії життя відомих особистостей, які зіштовхнулися зі схожими труднощами, але впевнено йшли далі на шляху до успіху: Майкла Джордана, Волта Діснея, Альберта Ейнштейна та інших.

«Разом ми – сила»

Поговоріть із дитиною, чи є в неї компанія або друг, який готовий заступитися за неї. Буває, що дитина не заводить собі друзів тільки тому, що не знає, як влитися в чужу компанію. Особливо це актуально для новачків та першокласників. Подумайте разом, з ким із класу малюк хотів би познайомитися ближче: запросіть однокласників у гості, товаришуйте сім’ями, проводьте разом час. Надійний товариш – гарний помічник у протистоянні із задираками.

 Домашній гумор

Проаналізуйте, як у вашій родині з почуттям гумору. Можете з усмішкою сприймати зауваження близьких? Як часто ви по-доброму жартуєте одне з одного? Атмосфера довіри та дружби вдома подарує дитині здатність легко та з гумором ставитися до труднощів. Клейте дурня, кривляйтесь і смійтеся разом.

У дорослих є чудова можливість додати дитині впевненості у собі, адже діти копіюють нашу поведінку і ставлення до життя, яке тільки на 10% складається із подій і на 90% – із наших реакцій на них.

Кожен із батьків не раз говорив своїй дитині : «Скільки можна сидіти перед телевізором, краще б уроки повчив!», навіть не усвідомлюючи, як може вплинути постійний перегляд телепередач на дитячий організм.   Ми можемо фільтрувати інформацію, яка лине з  екранів, на відміну від наших дітей. Вони, ніби губка, вбирають все. А згодом починаються проблеми про причини яких ніхто і не підозрює.  

Українські діти перед телевізором проводять найбільше часу порівняно зі своїми однолітками в США, Європі та Ізраїлі. У середньому кожен юний українець щодня витрачає 3 години 42 хвилини на перегляд телепередач.  Американські і британські підлітки дивляться телевізор три години, а швейцарські  –  дві години щодня. Такі дані оприлюднила Всесвітня організація охорони здоров’я. Телебачення здійснює на молодь потужний вплив: телевізор стає для дитини чи підлітка основним джерелом інформації.  Спитайте своєї дитини, що цікавого вона вчора почула  чи побачила?  Які її улюблені телепередачі, кіногерої?  Які  емоції переживає, спостерігаючи різноманітні шоу та серіали ? 

Багато залежить від батьків. У ваших руках здоров’я  дітей! А сьогодні вченими доведено, що  тривалий перегляд телевізора  негативно впливає на зір, спричиняє різного роду розлади. 

Привчає до малорухливості, воно відволікає дитину  від  інших занять:  малювання,  гри,  спілкуванню з друзями  . Пам’ять перевантажується. Як наслідок, труднощі у вивченні домашніх завдань.  То ж дуже важливо, щоб діти, які прийшли зі школи, деякий час побули на свіжому повітрі.  Перегляд  бойовиків і  фільмів жахів  породжує агресію.  За даними Американської медичної асоціації, за роки, проведені в школі, середньостатистична дитина бачить по телевізору 8000 убивств та 100 000 актів насильства. Крім того, дослідники дійшли висновку, що телебачення пропагує розбещеність, адже у 91% епізодів, що показують  зв’язок між чоловіком і жінкою,   партнери не одружені. Також  у багатьох країнах світу ожиріння дітей зросло на 50%. 

Одна з причин  –  тривале сидіння перед телевізором. Через малорухомий спосіб життя у них накопичуються зайві калорії,   підвищується рівень холестерину в крові.  Отже,  довготривале  сидіння перед телевізором  впливає на дитячий  організм в цілому. 

Щоб перегляд телевізора завдавав якомога менше шкоди, слід дотримуватися основних правил: 

1.  Спільно  визначайте    та обговорюйте  телепередачі  чи кіно  для перегляду дорослими  й дітьми.  

2.  Телевізор не повинен бути вагомою складовою життя  батьків: це стане позитивним прикладом для дитини. 

3.  Обмежте час перегляду. Дітям дошкільного віку можна дивитися телепередачі не більше, ніж півгодини на день, середніх класів  –  годину, старших  –  не більше, ніж дві години. 

Якщо  помітили, що в дитини сльозяться очі або біля них з’явилося почервоніння, її обов’язково потрібно показати спеціалісту. Хоча б раз на рік діти повинні проходити медогляд. Якщо в садочку чи в школі цього не практикують, ви самі повинні подбати, щоб дитину час від часу оглядав окуліст.  

4.  Відстань від телевізора не повинна бути ближче 2 м. та далі 5 м.. 

5.  Потурбуйтеся, щоб ваша дитина відвідувала гуртки. Чи знайдіть їй заняття на час вашої відсутності.  

У нашому суспільстві дуже розвинутий стереотип, що, коли з’являється дитина, батьки повинні відмовитися від себе, свого особистого простору, своїх інтересів і потреб і присвятити себе вихованню дитини.

Особливо розповсюджений цей стереотип серед жінок. Чоловіки, як правило, все ж таки зберігають свою територію. З одного боку, безумовно, народження дитини припускає обмеження для батьків. З іншого боку, навіть для самої дитини важливо, щоб батьки мали своє життя, не підкоряли себе цілковито дитині, вміли відстоювати своє право на особистий час, відпочинок, свої власні потреби. Тоді дитина вчиться поважати чужі права й має приклад того, як можна поважати свої права.

Привчайте дитину з малечку поважати право іншої людини, в тому числі, найближчих людей – матері та батька, на власний час і простір!

Нажаль, дуже часто матері підлітків скаржаться, що вони на дитину все життя поклали, в усьому собі відмовляли, а він чи вона не цінують, не чують, не зважають…Отже, в результаті того, що мама забула про себе, дитина не навчилася враховувати бажання інших.

Діліться з дитиною своїми почуттями. Не завжди дитина може сама зрозуміти і правильно здогадатися про те, який у вас настрій, самопочуття, про те, що ви хочете побути наодинці із собою. Говоріть йому чи їй про це. Ви можете навіть запропонувати якісь умовні знаки, що будуть свідчити про ваш настрій чи ваші потреби. Попередьте дитину, що справа не в ній, що вона не винна, що мама чи тато зараз не спроможні грати чи розмовляти, що це тимчасово. Вам просто потрібно побути наодинці із собою, а потім ви знову зможете бути разом.

Коли ви ділитесь з дитиною своїми почуттями і проблемами, дитина скоріше навчиться ділитися своїми почуттями і проблемами з вами. Їй не потрібно буде влаштовувати істерику, для того щоб «сказати», що вона розлютилася на недостачу уваги, наприклад.

Навчайте дитину підтримувати вас. Це дуже важливо для вас обох.

Навіть якщо ви розумієте, що якось не так поводитеся зараз чи раніше не так діяли по відношенню до своєї дитини, спробуйте відсунути почуття провини. Якщо вам здається, що десь ви недозрозуміли, недоприділили увагу, недопіклувалися, недопояснили, спробуйте краще зрозуміти, подбати, приділити увагу зараз. Провина віддаляє нас один від одного, пригнічує, іноді навіть може призвести до того, що хочеться діяти ще більш брутально.

Експериментуйте, і ви знайдете нові рішення. Якщо ви бачите, що вас щось не задовольняє у спілкуванні з дитиною, залучайте свою творчість, пробуйте.

Якщо ви вдарили дитину у нападі гніву, а потім каєтеся в цьому, ви можете сказати: «Вибач мене. Це грубий і поганий спосіб показати тобі, як я розсердилася. Давай сядемо і поговоримо про те, чому тобі так важко виконувати мої прохання.»

Допомагайте дитині стати самостійною і полегшуйте власне життя. Пам‘ятайте, що варто бути уважними до того, на якому етапі розвитку своїх здібностей і можливостей знаходиться ваша дитина. Визначте:

• що дитина вже в стані робити самостійно;
• що може робити сама, але ще має потребу у вашій підтримці і допомозі;
• що ще не може робити, але ви б хотіли, щоб у найближчому майбутньому навчилася робити сама. І не беріть на себе зайву відповідальність.

І вам стане легше, і дитина буде поступово вчитися бути самостійною. Наприклад, традиційна проблема, коли батьки змушені робити уроки постійно разом з дитиною, інакше дитина їх просто не робить чи робить неуважно.

Як навчити її робити уроки самостійно? Якщо спочатку ви робите уроки разом, то потім запропонуйте дитині самій робити, а ви посидьте поруч, допоможіть, якщо треба, а потім разом перевірте. Потім запропонуйте їй спочатку перевірити усе самій, а потім вже разом. Потім ви можете поступово відмовитися від перевірок, довіривши їй самій функцію контролю. Потім можете домовитися, що ви будете зрідка заглядати до неї, коли вона буде робити уроки самостійно.

Важливо тільки бути уважними до того, чи готова дитина вже впоратися з тим, що від неї очікують.

Коли ви відчуваєте, що дитина своєю поведінкою – вередуванням, брутальністю, неслухняністю – зводить вас з розуму, спробуйте згадувати про активне слухання.

Також у нагоді стануть Я-ВИСЛОВЛЮВАННЯ. Я-висловлювання – це повідомлення про свої почуття у зв’язку із ситуацією від першої особи. Спробуйте заміняти такі фрази, як «Ти зводиш мене з розуму», «Ти огидно поводишся», на «Я злюся, коли не бачу ніякої реакції на свої слова». Ви можете помітити, що в цій фразі немає обвинувачення дитини. Ви просто говорите про себе і свої почуття. Таким чином, ви не стримуєте своїх почуттів. Вони не накопичуються в вас, щоб, зрештою, вирватися через крик або сльози. Дитина бачить урок, як можна виразити почуття. І дитина, як і будь-яка інша людина, скоріше буде готова вас почути, оскільки я-висловлювання не роблять її винною і поганою.

У ситуаціях, коли дитина зіткається з труднощами, коли він чи вона не слухаються, коли вам важко пояснювати, чому ви вводите ті чи інші обмеження, ви можете розповісти дитині про те, що ви самі відчували в дитинстві в таких ситуаціях.

Шляхом до того, щоб дитина менше вибивала вас з колії може бути розуміння причин її поведінки. І пояснення їх і для себе, і для самої дитини.

Наприклад, діти часто діють імпульсивно. Коли вони роблять ірраціональні вчинки, вони себе почувають жахливо, самотньо і дуже розгублено. Вони думають, що ніхто і ніколи так себе не поводив і, тим більше, ніхто ніколи себе так не почував.

Навіть якщо те, як ви зрозумієте і поясните почуття дитини, не буде абсолютно точним, вона відчує, що її намагаються зрозуміти, а не просто вважають поганою.

Інтерпретувати поведінку дитини може бути непросто. Особливо, це стосується поведінки «важких» дітей, до яких найчастіше відносять дітей, які поводять себе неслухняно, агресивно, замкнено. Такі діти частіше викликають роздратування і нерозуміння, відчуття, що вони «навмисно злять», «просто не хочуть слухати і розуміти», просто «байдужі». Найчастіше все оточення їх обвинувачує.

Важливо знати! Такі діти, майже завжди, навпаки є особливо чутливими, вразливими і багато чого розуміючими.

А причини їхньої такої поведінки можуть бути наступні:

1. Боротьба за увагу – дитина знаходить те, до чого батьки найбільш чутливі і починаються проблеми саме в цій сфері (здоров’я, навчання і т.д.).
2. Боротьба за самоствердження проти зайвої влади й опіки батьків. Коли у вихованні є надлишок вказівок, зауважень, критики, заборон, побоювань, тривог. Дитина, за допомогою неслухняності й упертості починає використовувати всі засоби, щоб показати, що він чи вона – самостійна особистість.
3. Бажання помститися за образи, які завдали батьки (через розлучення, появу молодших дітей, ігнорування або відштовхування дитини) чи інші люди.
4. Втрата віри у власні сили.

1. Ви показуєте дитині, що ви поруч з нею, розумієте її;

2. Воно допомагає дитині самій більше розуміти себе, свої почуття, і знаходити рішення;

3. Ви показуєте дитині конструктивний спосіб вираження своїх почуттів і вирішення проблеми.

Є почуття, що прийнято вважати поганими. Наприклад, гнів чи роздратування, особливо, стосовно дорослого (вчителя, родича, когось з батьків). Але заборона на такі почуття не може усунути самі почуття. Вони залишаються всередині і накопичуються. І періодично вириваються з такою силою, що їх вже неможливо стримати.

Активне слухання дає дитині можливість самій усвідомити свої почуття. Дитина «одержує дозвіл» на вираження таких почуттів і вчиться виражати їх конструктивно. Ви можете створювати й інші ДОЗВІЛЬНІ КАНАЛИ – дозволити дитині вдосталь покричати від злості і викричати її, побити подушку чи грушу для биття, порвати папір.

Звичайно, спочатку може бути не просто використовувати активне слухання. Адже більш звичними є такі реакції:

• Поради, як поводитися, готові рішення — «А ти дай здачі», «Я б на твоєму місці…» – дитина не відчуває підтримки, може думати, що її почуття стосовно ситуації неправильні. Така позиція не допомагає дітям більше розповісти про свою проблему, сприяє тому, що вони ще більше замикаються в собі і своїх почуттях. Часто у відповідь на поради виникає негативна реакція, пов’язана з тим, що наступають на бажання дитини бути самостійною. Про це краще поговорити потім, коли почуття заспокояться. Тоді варто дати пораду, поділитися досвідом, обговорити, що варто і чого не варто робити.
• Критичні зауваження, догани, звинувачення — «З тобою завжди щось трапляється», «Сама винна!» — такі фрази звичайно викликають тільки сильну захисну реакцію і відмову від розмови, зневіру в тому, що батьки можуть почути, збільшують почуття провини, а також, призводять до зниження впевненості дитини в собі.
• Мораль, повчання — «Треба було думати», «Навіщо ти з ними зв’язувався» — викликають у дітей почуття тиску та неповноцінності, коли з ними відбулося щось неприємне.
• Обзивання, висміювання — «Боягуз, ти що, здачі дати не міг?», «А ти звичайно завжди правий?».
• Випитування, розслідування — «Ні, ти все-таки скажи», «Ну чому ти мовчиш?», «Що все ж таки трапилося?» – краще, заміняти питання на стверджувальні фрази. Наприклад: «Тобі зараз важко говорити про те, що відбулося».
• Співчуття на словах, умовляння — «Я тебе розумію» і інші подібні фрази можуть пролунати занадто формально для дитини. Іноді краще просто обійняти засмучену дитину.

Коли дитину переповнюють емоції, такі реакції заважають дитині відчути, що її розуміють. Спільним для всіх таких реакцій є те, що вони не допомагають дитині виразити почуття і залишають її наодинці зі своїми переживаннями.

Постійно підбадьорювати,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях. Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів,невдач,не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності ;

Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ; 

Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися,знімати
напругу за допомогою рухливих ігор,музики,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність
занепокоєння учасників,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних
страхів.

Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .

Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки:

Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей
Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.

Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.

Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?… Вона вас засмучує і… все.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє
покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує
від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації найзначущих для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.
Правило 7: – головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8: – найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.
Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не

Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.

Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко
підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.

Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.

Спробуйте зрозуміти причини виникнення істерики у вашої дитини. Нам, батькам, треба знати це, оскільки тоді легше сприймаються самі капризи, ми не дратуємось і своєю поведінкою і діями ще більше не роздуваємо дитячу істерику.

Отже, які можуть бути причини:
1. Коли у дитини виникає істерика, одразу треба звернути увагу на фізіологічні моменти – можливо дитині жарко, вона хоче їсти чи пити, втомилась (оскільки ви вже другу годину ходите по магазинам). Якщо вони мають місце, якомога швидше спробуйте виправити ситуацію і усунути фізіологічний дискомфорт.

2. Всі діти егоцентричні по натурі– це значить, що вони нездатні дивитись на все що відбувається навкруги з точки зору інших людей, вони не можуть поставити себе на місце інших. Звичайно це все не тому, що вони не хочуть, а просто банально не можуть в силу особливостей розвитку психіки. Отже, діти не здатні зрозуміти, що може не вистачити грошей на продукти, через те що буде куплена іграшка і будуть вимагати свого, бо вони так ХОЧУТЬ.
3. У маленьких діток ще не розвинене відчуття часу і коли їм відмовляють, то вини думають, що відмова розповсюджується на «взагалі», тобто їм тяжко зрозуміти, що завтра чи ввечері можна буде купити щось (чи з’являться гроші, чи зайдете в магазин, де ви знаєте ця іграшка набагато дешевша).
4. Якщо діти не розуміють слово «Ні»,тобто коли малеча не звикла, що їй відмовляють є ризик виникнення істерик не лише в магазині, а і в будь-якому іншому місці. Це тема меж і правил. Дитина перевіряє батьків, вибудовує межі дозволеного. Це окрема тема, на яку будуть окремі рекомендації.
5. Ще одна причина – ваш малюк маніпулює. Він сформував для себе зв’язок «якщо підключу сльози і плач – досягну свого».

Безпосередньо під час приступу істерики треба всім своїм видом показати дитині, що ви:

а) твердо стоїте на своєму;

б) слізьми і плачем дитина не досягне свого;

в) любити свою дитину навіть “таку”.

1. Це означає, що без приниження, фізичного і вербального насилля, криків дати дитині «перебіситись»при цьому СПОКІЙНО! стоячи поряд (можна займатися своїми справами – читати етикетку чи говорити по телефону, але мати дитину в полі зору).
2. Якщо дитина довгий час не може прийти в себе, ви можете сказати, що вам не подобається така її поведінка (а не сама дитина), і якщо вона не припинить, то ви її силою заберете з магазину додому! Важливо попередити, а потім і вчинити так як сказали! Повірте, таке доведеться зробити всього пару разів. Якщо ви робите все правильно істерики ставатимуть менш частими та менш тривалими. Діяти за таким планом інколи заважають почуття сорому, страху – «що подумають інші», «він б’ється головою, який жах, що скажуть інші». Намагайтеся відкинути ці почуття і сконцентруватись на власній дитині.
3. Якщо дитина вас чує, то ви можете сказати, що ви поряд, чекаєте коли дитина заспокоїться і чекаєте, коли зможете її обняти.
4. Якщо дитина більш менш заспокоїлась можна спробувати пояснити причину відмови.Крім того, треба дати можливість дитині зрозуміти, що ви її розумієте. Часто діти думають, що ми просто не знаємо, що вони хочуть, та коли ми скажемо, озвучимо це їм, наприклад, «Назар, я тебе почула і зрозуміла – ти хочеш машину, але в мене є гроші лише на продукти», сприйняти відмову легше.

Важливо попередити прояви істерик в магазині. Як це зробити:

1. Перед тим як йти до магазину обговоріть з малюком, що ви будете купляти, порадьтесь з ним і, якщо дитина доросла – визначте скільки грошей ви витратите. Наприклад, ми з моїм 2-річним сином пишемо списки – я свій, а він свій (звичайно він просто малює, але ним це сприймається як важлива справа!)
2. Якщо ви відчуваєте, що ваша дитина, ще може влаштовувати істерики в магазині, нагадайте їй якої поведінки ви від неї очікуєте безпосередньо перед дверима магазину (не хватати все з поличок без просу, не кричати…)
3. Коли обираєте товар, попросіть дитину знайти необхідний (інколи можна зробити вигляд, що ви не можете щось знайти). Таким чином малеча відчуває відповідальність і свою значимість. Крім того, вона занята і тому нудитись в неї просто немає часу.
4. Якщо в магазині малюк чогось дуже хоче і ви бачите, що істерика “не за горами” –дістаньте олівець з листочком і напишіть в його власному «Списку бажань» і скажіть, що наступний раз (або коли ви вирішите) ви врахуєте його бажання і розрахуєте на це гроші. Таким чином дитина розуміє, що ви почули її і потурбуєтесь про те, що вона хоче. Ще один варіант, як можна вчинити, якщо дитину дуже зацікавила іграшка, яку ви не планували купляти – сказати «Яка гарна річ! Давай ми напишемо листа Дідові Морозу і розкажемо про цю річ – давай роздивимось її якомога краще, щоб описати всі деталі.» Звичайно, другий спосіб працює з молодшими дітьми допоки вони вірять в Діда Мороза.
5. Буває так, що черги біля каси надзвичайно великі і малюк втомлюється стояти. Спробуйте придумати нескладні ігри – порахувати, що купили, визначити, які кольори переважають, перечитати список… варіантів ігор дуже багато, все залежить від вашої фантазії.
6. Не забудьте похвалити свою дитину на виході із супермаркету за гарну поведінку. Звичайно похвала повинна бути описовою. Якщо ви будете дотримуватись цих нескладних рекомендацій, то найближчим часом ваш похід до магазину з малечею буде не каторгою, а цікавим та пізнавальним заняттям!

Корисне посилання – https://dytpsyholog.com/2015/05/03/у-дитини-істерика-в-магазині-що-робити/

Не хочу! Не буду! Як часто батькам доводиться чути ці слова від дітей. Або просто спостерігати як улюблена дитина віддається абсолютному неробству, нічим не цікавлячись, забуваючи про відповідальність, ігноруючи свої обов’язки і не бажаючи робити абсолютно нічого.   Давайте розбиратися, чому це відбувається і як з цим боротися. Що таке дитяча лінь і як з нею впоратися читайте у нашій статті.
Дитяча лінь – причини.

Причини дитячої ліні – надмірна опіка

Причин дитячої ліні – безліч. Однак найголовніші з них базуються на неправильній поведінці батьків. Задумайтесь, як часто ви перехоплювали у свого малюка ініціативу: «Ти ще маленький, я сама все приберу!», «Не чіпай, бо зіпсуєш!», «Не бери чашку – розіб’єш!». У таких ситуаціях батьки позбавляють дитину ініціативи і не дозволяють їй займатися якою-небудь справою, припускаючи, що самі впораються швидше. В такому випадку у малюка може і зовсім пропасти бажання прагнути до самостійності: навіщо, якщо все одно не дозволять або назвуть «незграбою»?

Причини дитячої ліні – особливості темпераменту.    Роздумуючи над тим, чи ледача ваша дитина чи ні, не забудьте зупинитися на оцінці її темпераменту. Можливо, ваш малюк – холерик або сангвінік. Тоді стає зрозумілим, чому йому не вдається робота, що вимагає концентрації уваги і посидючості. Швидше таку роботу виконає зосереджений флегматик або меланхолік. Однак для дитини з названими типами темпераменту важко буде виконати завдання, де необхідна швидкість реакції і активне спілкування.

Причини дитячої ліні – нудьга.

Причиною ліні буває і банальна нудьга. Діти завжди дуже рухливі: їм потрібно постійно бігати, щось придумувати і кудись вихлюпувати свою енергію. Якщо ж батьки або вихователі в дитячому садку постійно змушують їх сидіти тихо і не заважати, то веселі і допитливі діти перетворюються в сумних і безініціативних.
Іноді зустрічаються ситуації, коли дитина не може виплеснути свою енергію в дитячому садку і, приходячи додому, хоче вдосталь набігатися і награтися, а батьки замість цього змушують займатися нудними справами – наприклад, прибирати іграшки. Схожа ситуація виникає, коли вечірню прогулянку з дитиною мама з татом замінюють на перегляд телевізора: малюкові не вдається виплеснути свою енергію – він ображається, злиться і, безумовно, ні про яке задоволення від допомоги по дому в такому випадку вже не може бути й мови. Причини дитячої ліні – нерозуміння

Часом діти просто не розуміють, для чого потрібно виконувати ту чи іншу роботу. Навіщо збирати іграшки, якщо завтра їх знову потрібно буде діставати? Навіщо вранці заправляти ліжко, якщо ввечері знову потрібно буде розстеляти? Так відбувається, коли батьки просто вимагають від дитини дотримання порядку, але не пояснюють, чому це важливо.

Причини дитячої ліні – незацікавленість.

Часто дитина не хоче братися за ту чи іншу справу, тому що вона просто нецікава. Батькам необхідно мотивувати дитину, викликати бажання взятися за яке-небудь заняття, визначити мету. Тоді діти будуть прагнути до досягнення кінцевого результату, а він в свою чергу буде приносити їм задоволення.

Причини дитячої ліні – страх невдачі.

Можливо, дитина не береться за якусь справу тільки тому, що відчуває страх невдачі. Тут вже проблема в невпевненості в собі, ймовірно, навіть в низькій самооцінці.

Як боротися з дитячою лінню

Не забувайте, що діти копіюють поведінку батьків. Якщо ви замість приготування вечері замовляєте піцу додому, залишаєте на ніч брудний посуд в раковині, вечірню прогулянку замінюєте на «просиджування» за комп’ютером або на перегляд телевізора, а замість ранкової зарядки ніжитеся в ліжку зайві двадцять хвилин – дитина просто бере з вас приклад! Вам потрібно змінити власну поведінку, щоб малюк рівнявся на вас. Заохочуйте самостійність дитини і пам’ятайте, що надмірна опіка лише шкодить. Нічого страшного не трапиться, якщо малюк підмете підлогу не так чисто, як це зробили б ви, або ж розіб’є одну чашку з сервізу, поки розставляє їх в серванті. Це не біда і не трагедія!

Не карайте примусовою працею («За непослух сьогодні будеш мити посуд!», «Не зробив уроки – йди прибирай в кімнаті!»). Такі покарання відвернуть дитину від будь-якої роботи і викличуть абсолютне небажання працювати. А небажання працювати, в свою чергу, породить    лінь.
Частіше давайте дитині дрібні доручення, тільки робіть це не наказним тоном, а в формі прохання. Так дитина відчує, вашу довіру – це підвищить її самооцінку. Не сваріться, якщо щось не виходить з першого разу, краще спокійним і доброзичливим тоном поясніть, як можна      все    виправити.

Складіть розклад домашніх справ для всіх членів сім’ї і навчіть дитину його дотримуватися, закріпіть за нею кілька посильних занять. Але не забувайте виконувати розклад і самі! В іншому випадку, спостерігаючи за вами, малюк одного разу заявить, що не хоче сьогодні прибирати     іграшки          і           зробить це завтра, бо втомився.

Завжди заохочуйте прагнення дитини допомогти вам. Пам’ятайте, що лінь розвивається саме тоді, коли ви забороняєте щось робити. Виконуйте домашні справи разом з дитиною, придумуйте ігрову форму для звичайних справ і не забувайте завжди хвалити дитину за допомогу.

Корисне посилання – http://dityinfo.com