Категорія: Поради психолога учителям

Поняття кібербулінг.

         На сьогоднішній день, в умовах загальнонаціонального карантину, коли учнівська молодь переважно спілкується в соціальних мережах фахівцям психологічної служби системи освіти потрібно більшу увагу приділяти профілактиці та запобіганню саме кібербулінгу.

         Кібербулінг – психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.

         За результатами опитування ЮНІСЕФ та Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка кожен п’ятий підліток в Україні (21,5 %) стає жертвою онлайн-знущань, а 21,1 % опитаних школярів відзначають, що ображали у соціальних мережах своїх колег по навчанню.

         За інформацією Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти за І півріччя 2019-2020 навчального року в навчальних закладах області було виявлено – 140 випадків (заяв-звернень) стосовно булінгу.

З них заяв-звернень стосовно :

• булінгу – 111;
• кібербулінгу – 15;
• мобінгу – 14.

Кібербулінг може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі інтернет.

Різновиди кібербулінгу:

– використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму;

– анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;

– кіберпереслідування – це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя;

– тролінг – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;

– хепі-слепінг (“радісне побиття”) – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен насильства, які розміщуються в мережі Інтернет  без згоди жертви;

– сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім’ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;

– відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.

Причини та ознаки кібербулінгу.

         Дуже часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Таким чином,  булінг сьогодні стає кібербулінгом. На цей факт слід звертати увагу батьків, особливо, якщо були випадки знущань з їх дитини в закладі освіти.

         Але в соціальних мережах діти можуть спілкуватись і з людьми, яких вони зовсім не знають в реальному житті. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.

Кібербулінг має декілька проявів (ознак), жоден з яких не в якому разі не можна ігнорувати:

– відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;

– троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);

– демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;

– створення груп ненависті до конкретної дитини;

– пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;

– провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”, “Червона сова” та ін.);

– надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям).

Наслідки кібербулінгу:

 – психологічно зламана особистість;

 – замкненість у собі;

 – відчуження від реального життя;

 – боязнь спілкуватися з однолітками;

 – суїцидальні наміри;

 – адміністративна та кримінальна відповідальність (штраф, ув’язнення);

 – осуд оточуючих.

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Законодавством України виділено чотири види домашнього насильства та насильства за ознакою статі:фізичне, психологічне, економічне та сексуальне.

Фізичне насильство – умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до травмування, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди честі та гідності, в окремих випадках, до смерті постраждалої.

Ви зіткнулись із фізичним насильством, якщо вас:

• Б’ють чи штовхають;
• Силоміць утримують у замкненому приміщенні, у тому числі з обмеженням можливості пересуватися ним;
• Погрожують позбавити життя чи навмисно створюють ситуації, які можуть становити загрозу здоров’ю та безпеці;
• Змушують до вживання алкоголю чи наркотиків;
• Позбавляють їжі, перешкоджають відпочинку чи сну;

Психологічне насильство – насильство, пов’язане з дією однієї особи або групи осіб на психіку іншої особи шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Ви зіткнулись із психологічним насильством, якщо вас:

• Систематично принижують і вами маніпулюють;
• Ображають словесно або негативним жестами, мімікою;
• Переслідують, постійно контролюють, погрожують;
• Зневажають та ігнорують бажання, думки, почуття, безпідставно критикують;
• Позбавляють права на захист честі та гідності;
• Шантажують;
• Ігнорують чи дискримінують через ваші переконання, віросповідання, національну, расову приналежність чи походження.

Економічне насильство – умисне позбавлення однією особою або групою осіб іншої людини або групи людей житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалі мають передбачене законом право.

Ви зіткнулись з економічним насильством, якщо вас:

• Обмежують у доступі до власних коштів чи забороняють використовувати власні кошти так, як ви вважаєте за потрібне;
• Пошкоджують ваше майно;
• Позбавляють їжі, житла, майна або перешкоджають у доступі до них;
• Обмежують у можливості працевлаштування, забороняють навчатися чи працювати;
• Примушують до жебрацтва;
• Шантажують.

Сексуальне насильство – протиправне посягання однієї особи або групи осіб на статеву недоторканість іншої людини, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітнього (-ої).

Ви зіткнулись із сексуальним насильством, якщо вас:

• Зґвалтували;
• Примушували до небажаних сексуальних контактів;
• Торкались до інтимних частин вашого тіла проти вашої волі;
• Примушували до сексу з іншими людьми;
• Примушували займатися порно-індустрією чи секс-бізнесом;
• Примушували до вагітності, аборту або стерилізації;
• Примушували до спостереження за статевим контактом кривдника.

Більше інформації можна знайти навеб-ресурсах інформаційної кампанії «Розірви коло» https://rozirvykolo.org/

Наслідки булінгу.

   В першу чергу треба розуміти, що жодне насилля вчинене стосовно дитини не проходить безслідно. Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати доволі довгий час. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найстрашніше те, що булінг може стати причиною  суїцидальних думок та намірів. В тому випадку коли дитина не має з ким порадитись та отримати підтримку, самостійно знайти вихід з ситуації що склалась. Тому, перш за все, батьки педагогічні працівники мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, але це не так.

Як почати говорити з дитиною про боулінг.

          Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.

Одним зі способів почати говорити з дитиною про булінг є спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія.

 Список фільмів на тему: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017).  

 Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею в її класі, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками. А також, такий перегляд можна влаштувати й в класі та потім влаштувати аналіз фільму.

Щоб захистити дитину від кібербулінгу треба:

– здійснювати батьківський контроль (але робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру);

– застерігати від передачі інформації у мережі. Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна інформація має бути конфіденційною;

– навчити молодь критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;

– розказувати дітям про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.

Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь.

На це є декілька причин:

• страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
• страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
• страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
• страх з’ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

          Наголошуємо на тому, що боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Тому, найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації дитина одразу ж  буде звертались по допомогу дорослих, яким довіряє.

Якщо дитину ображають, або ж, навпаки, вона стала кривдником, є ознаки, які вкажуть батькам на це

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ ЦЬКУВАННЯ ЯК ПОВОДИТЬСЯ ДИТИНА:

Вона не хоче йти до школи, стала замкненою, має низьку самооцінку, майже весь час хоче бути сама, зазвичай не має друзів.

Діти, які піддаються насильству, відчувають, що їх залякують. Тому вони можуть (особливо, якщо в родині кілька дітей) брехати або ж обмовляти сестру-брата, аби побачити реакцію батьків і уникнути покарання. Вони також можуть забуватися у віртуальній реальності чи губитися в комп’ютерних іграх, або ж в просторах інтернету.

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ:

“Батькам жертви булінгу потрібно постійно говорити про особисті кордони. Як правило, жертвами булінгу стають ті діти, які не вміють будувати власні кордони. Тобто діти можуть не розуміти, що їм потрібно робити, коли на них починають кричати, і як на це реагувати. Потрібно бути сміливим, аби ці кордони озвучувати, наприклад: “Не кричи на мене! Мені це не приємно”, “Не чіпай мене!”, “Я не дозволяю мене торкатися!” і тому подібне. Дитина повинна розуміти кордони свого тіла і своїх емоцій, за які не можна переступати іншим”.

Батькам потрібно показати своїй дитині, як словами можна домовитися з кривдником і знайти в нього слабкі сторони, аби у подальшому такі випадки не повторювалися. В такому разі нападники, не бачачи у відповідь агресивної поведінки від дорослих, розуміють, що це не цікаво і не має сенсу.

Батькам важливо не втручатися в стосунки чужих дітей і не робити їм зауважень: 

Ви можете повідомити про проблему батькам цієї дитини і вони вже мають розбиратися із ситуацією. Тобто дитина має розуміти, що зауваження їй мають робити її власні батьки. Якщо дорослий, а, отже, фізично сильніший, вказує дитині на її неправильну поведінку, це може спровокувати зворотній ефект.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА НАПАДНИКОМ І ОБРАЖАЄ ІНШИХ

ЯК ПОВОДИТЬСЯ ДИТИНА:

“Дітей, схильних до жорстокого поводження, стає дедалі більше. На це, здебільшого, впливають соціальні мережі і те, що вони там можуть побачити. Ці діти проявляють удома чіткий непослух щодо правил, які встановлюють батьки, ніби як нічого і нікого не бояться. Вони можуть бути не лише безстрашними, а й жорстокими“.

 “Якщо не брати до уваги психічні розлади, які трапляються в дітей дошкільного і шкільного віку, то причиною жорстокої поведінки може бути неспроможність контролювати власні емоції, проявляти їх і розуміти, як регулювати свій емоційний стан”.

Часто дорослі, які говорять дитині, як правильно повести себе в таких ситуаціях, забувають виконувати ці правила у власному ж житті: 

Серед дорослих також спостерігається булінг. Діти вчаться у дорослих і бачать, що погрожувати, обзиватися, кричати, штовхатися і таке інше – це нормальне явище. Тому діти можуть перейняти таку поведінку у стосунки зі своїми ровесниками.

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ:

Батькам, діти яких стали нападниками, варто пояснити наслідки жорстокої поведінки. Тобто до якого моменту це може бути невинна гра, а де вже вимагання грошей, штовхання, погрози, обзивання чи навіть побиття несуть серйозну відповідальність для кривдника.

1. Організація загальних колективних справ, спільних переживань:

• Колективні привітання з днем народжен­ня учнів.
• Вираження щирого співчуття від імені кла­су в дні сумних подій, хвороби, невдач.
• Спільні поїздки-екскурсії пам’ятними місцями, походи.
• Спільне відвідування концертів, вистав.
• Спільне проведення святкових днів.

2. Уміння вчителя формувати гуманні взаєми­ни з учнями.

Сигнал вашої доброзичливості — добра усмішка, привітність. Ви не маєте наголошува­ти на різниці в соціальному статусі, віці між со­бою й учнем, висловлюйте свої розуміння доб­розичливо, у формі поради. Вмійте уважно і зацікавлено слухати учнів.

Враховуйте індивідуальні особливості шко­ляра (запальність, мовчазність, вразливість, зам­кнутість), його стан у цей момент, його ставлен­ня до вас.

Умійте вислухати людину, особливо в хви­лини напруженого нервового стану, що виник у результаті певних неприємностей, непоро­зумінь. Зберігайте «секрети», довірча бесіда по­требує обережності, делікатності.

Шанобливо ставитеся до думки інших лю­дей (ви можете помилитися). Намагайтеся пе­реконувати, не поспішайте використовувати права.

Намагайтеся відгукнутися про учня доб­рим словом, якщо він цього заслуговує. Схва­лення діє сильніше, ніж осуд. Врахуйте, що схва­лювання тих самих людей, протиставлення їхніх успіхів вадам інших сприяє поганому ставлен­ню до них усього класу.

Критика за формою і змістом має орієнтува­тися на шанобливе ставлення до людей. Нама­гайтеся повчати наодинці, говоріть конкретно про випадок поганої поведінки. До дитини став­теся справедливо, поважаючи її гідність, тому будьте стриманими, не переходьте на крик і злість, намагайтеся не загрожувати, застосову­вати суворі заходи. Покажіть дитині, що ви віри­те в неї.

  Автор Андрій Кущенко

  Опубліковано в: Освіта

Поради вчителю для покращення психологічного клімату в класі

Про вживання наркотичних засобів свідчать перепади настрою – від стану ейфорії, веселощів до агресії, злоби, дратівливості. Ці стани змінюються дуже швидко. Збивається ритм сну – вдень дитина може бути кволою, сонливою, а під вечір активізується, рветься погуляти. Потім затримується, приходить пізно, або й взагалі не з’являтється додому. Характерна поява у дітей нових висловлювань, так званого «жаргону» або «сленгу». Це не є стовідсотковою ознакою того, що дитина вживає або пробує наркотики, але може вказувати на небезпечне коло спілкування. З’являються нові друзі, дитина намагається приховувати їх імена, номери телефонів, обманює, виходить з приміщення, коли хтось телефонує.

Діти стають замкнуті, відчужуються від близьких, пропускають заняття, крадуть, виносять із дому речі, з’являється схильність до депресивних станів.

Також характерна зміна апетиту. Після прийому деяких наркотичних засобів інколи з’являється  «вовчий» апетит, характерні потяг до солодкого та спрага. Організм бореться і намагається розбавити таким чином наркотичну отруту. 

Підлітки, які вживають наркотики, стають неохайними. Вони перестають звертати увагу на свій зовнішній вигляд.

Ще однією характерною ознакою є зміна зіниць. В нормі у людини зіниці на світлі вони звужуються, а в темряві – розширюються. Якщо зіниці підлітка розширені майже на все око і не реагують на яскраве світло, це може бути ознакою того, що дитина знаходиться під впливом наркотику. Насторожити батьків повинна й протилежна ситуація – якщо зіниці дуже вузенькі і в темряві не розширюються.

Також треба уважно спостерігати, чи не з’явились у підлітка сліди від уколів. Зазвичай дитина намагається приховувати їх довгими рукавами або татуюванням.

Важливо оголосити дітям, як ви до цього ставитеся. Говоріть не про жертву, а про кривдників, фокусуйтеся на їх неприпустимих якостях. Наголосіть, що ви будете дуже засмучені, якщо дізнаєтеся, що у вашому класі є діти, яким приємно когось ображати і мучити. Твердо акцентуйте, що така поведінка неприпустима, і ви в своєму класі цього терпіти не маєте наміру. Зазвичай цього буває достатньо, щоб кривдники принишкли (вони часто боязливі). На тлі затишшя можна приймати заходи по підвищенню статусу дитини-жертви і знайти для нього комфортне місце у класному колективі.

Перш за все поговоріть з дитиною, що постраждала та виступає в ролі жертви. Поясніть їй, що ви не зможете захищати її, якщо не будете твердо впевнені, що сама вона не провокує булерів. Скажіть, що вам дуже важливо бути справедливим вчителем і нікого не карати марно; візьміть з дитини слово, що вона не буде переходити до помсти, навіть якщо її дражнять. По-друге, підкажіть дитині, як краще поводитися, щоб булери швидше припинили третирування. Кривдники отримують задоволення не від самого процесу виголошення образливих слів, а від ефекту, якого досягають. Коли жертва плаче, сердиться, намагається заперечувати, тікає, вони відчувають свою владу над нею. Якщо ж колишня жертва відповідає сама весело і технічно, її перестають цькувати.

Поведінка дорослих (вчителів, психологів, соціальних педагогів та батьків) у спілкуванні з жертвами третирування має відповідати певним вимогам, оскільки від їхнього ставлення до проблеми та уміння контактувати з дитиною залежить вирішення ситуації. Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою боулінгу, мають говорити:

· Я вірю тобі. Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему;

· Мені дуже шкода, що це вібдбулося з тобою. Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.

· У цому немає твоєї провини. Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, що деяким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому єтапі – спрямувати зусилля на подолання проблеми.

· Добре, що ти зумів сказати мені про це. Це впевнить дитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.

· Я люблю тебе і намагатимусь зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека. Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації.

Пропонуємо перелік заходів, які повинен вжити педагог, щоб уникнути ситуації появи аутсайдера в дитячому колективі:

– з самого першого дня роботи з класом слід припиняти глузування над невдачами ровесників. Всі ми можемо помилятися, і кожен з нас має право на помилку;

– також слід уникати висміювання, перехвалювання, наклеювання ярликів та зайвого порівняння дітей, не допускати віддавання переваги деяким учням, не підтримувати глузувань, насмішок на адресу певних осіб, суворо припиняти їх, розбір помилок необхідно робити не називаючи прізвищ або індивідуально;

– підтримувати дітей, що стали жертвами;

– якщо репутація дитини якимось чином зіпсована, необхідно дати їй можливість показати себе у вигідному світі, підтримати її досягнення;

– треба заохочувати дитину приймати участь у загальних заходах;

– непопулярних дітей дуже травмує ситуація, коли при розподілі на пари їх ніхто не обирає; якщо команда програє також можуть звинуватити цю дитину; треба продумувати вибір командних ігор та заходів;

– планомірно працювати з родинами,обов’язково цікавитися у батьків про проблеми дитини (заїкання, енурез, інші хвороби);

– підтримувати в учнів адекватну самооцінку;

– контролювати ситуації виникнення цькування та невідкладно реагувати на них;

– у разі виявлення булінгу – невідкладно поговорити з переслідувачами та з’ясувати, чому вони пристають до жертви, звернути увагу на почуття жертви;

– вчити учнів бути толерантними, емпатійними до однокласників, вміти допомагати та підтримувати один одного у скрутних ситуаціях, вміти регулювати власну поведінку, не піддаватися на провокацію, вміти сказати «ні», не терпіти знущань, не соромитись привернути увагу до себе та своїх проблем, звертатись по допомогу до дорослих;

– акцентувати увагу учнів на дотриманні правил поведінки у школі.

Чи знаєте ви, що страхи, тривожність, панічні настрої напряму пов’язані з хворобами, які призводять до проблем з дихальною системою? Що ж відбувається з нами, коли ми боїмося?

Отримуючи інформацію про те, що кругом агресивний ворог, наш мозок дає команду: приготуватися до атаки й захисту! Мозок знає, що ворог є в повітрі. Отже, з кожним вдихом ми можемо його впустити всередину себе. 

Коли ми відчуваємо страх, у кров виділяються гормональні сполуки, які блокують больові відчуття, адже потрібно рятуватися. Мозок знає, що повітря шкідливе, що ви намагаєтесь несвідомо менше його вдихати і дає команду: «Розширити бронх!».

Бронхи зсередини вистелені слизовою оболонкою. Під час розширення на ній виникають мікроерозії. Це механізм, який забезпечує наше виживання. Проходить певний час, нічого поганого не відбувається і організм повідомляє: «Ворога нема». А вже коли ми заспокоюємося, мозок дає сигнал бронхам: «Звузити бронх!» Як? Потрібно відновити епітелій слизової бронхи.

Як це відбувається? У місце, де виникла ерозія, закачується інфільтрат і виникає набряк на слизовій бронха. Там починається запальний процес, який завжди супроводжується підвищенням температури тіла, щоб обмежити патологічну дію вірусу. До враженої ділянки організм спрямовує свою вірну армію: фактори захисту – лейкоцити, мікрофаги, будівельний матеріал для відновлення епітелію.

У цей час у людини виникає страх: «Ворог проникнув в середину. Він у мені!» І мозок дає команду гормональній системі викинути в кров величезну кількість гормонів – адреналіну, норадреналіну. А це, своєю чергою, блокує роботу нирок. Якщо нема страху у людини, все переноситься легко: два-три дні полежали й одужали.

Що робити, якщо ви захворіли:

1. Під час появи перших симптомів вкладайтеся в ліжко. Мінімізувавши навантаження на м’язи, ви дасте організму можливість легко справитися з хворобою.
2. Ускладнення можливі, якщо людина зберігає звичну активність: продовжує ходити на роботу, в магазин, прати, пилососити.
3. Підвищення температури тіла під час потрапляння вірусу в організм – обсолютно нормальна реакція. До 39°С не варто вживати жарознижуючі засоби. В цей час в організмі відбуваються надважливі процеси, які сприяють Вашому одужанню.
4. При температурі тіла 38 – 39°С включається система захисту, активно виділяються лізоцин, імуноглобуліни. Вони піклуються про те, щоб вірусами не були вражені здорові клітини.
5. Все що вам потрібно – м’яка зручна постіль, питна вода – 50-100 мл щогодини і законний сон.
6. Якщо температура 40 – 41°С, однозначно її потрібно знижувати. У жодному разі не до норми! Достатньо збити температуру до 38 – 39°С. Інакше захисні процеси в організмі зупиняться.

Вправи для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку

«Чудовий чоловічок»

Інструкція. Розкажи мамі або таткові, що ти вмієш робити. Намалюй чоловічка, який вміє робити все, що вмієш робити ти.

Вправа-релаксація «Морська зірка»

Інструкція. Ляж вільно на килимок і заплющ очі. Уяви себе морською зіркою. Твоя голова хитається на хвилях, вушка чують шум вітру, ручки відчувають мокрий пісок, ніжок торкається морська вода. Ти малюєте свої образи на піску, вода забирає всі ваші образи, вітер наносить новий пісок, пісок стає чистим.

Розплющ очі, посміхнись, встань з підлоги й потягнися всім тілом.

«На що схожа емоція?»

Інструкція. Намалюй всі предмети, на які схожий сум. На другому аркуші намалюй всі предмети, на які схожа злість. Потім страх, радість.

«Закінчи речення»

Дитині пропонується закінчити речення, які промовляє мама:

• я сумую, коли…;
• я злюсь, коли…;
• я радію, коли…
• я лякаюсь, коли…
• я дивуюсь, коли…
• я слухаю, коли…
• я не слухаю, коли…

«Ображалки»

Дитині пропонується пригадати й назвати випадки, в яких вона ображається і що при цьому відчуває. Якщо складно, дорослому варто навести приклади.

Після цього можна запропонувати виліпити свою образу з будь-якого матеріалу. Після завершення роботи пропонується змінити цей образ, трансформувавши його у щось приємне.

«Хмаринка-помічниця»

Дитині потрібно вільно лягти на килимку і заплющити очі. Уявити себе хмаринкою.

Маленька легенька хмаринка із задоволенням літає чистим небом. Зустрівшись з іншою хмаринкою вітається, але не торкається її, тому що поважає простір і межі іншої хмаринки. Та ось на неї налетіла інша хмара й штовхнула. Наша маленька хмаринка розплакалась від образи дощем.

Трохи поплакавши, вона відчула, що дощик змив образу і маленька хмаринка легко й радісно полетіла далі.

«Найкращий колір»

Інструкція. Намалюй фарбами кольорові плями тими кольорами, які тобі подобаються.

«Лісоруб»

Інструкція.Уяви себе лісорубом. Ноги постав широко, щоб тобі зручно було стояти. Роблячи вдих, підійми обидві руки з переплетеними пальцями вгору (ніби тримаєш сокиру), на видиху різко опусти руки і нахились вперед (ніби робиш удар сокирою по колоді).

«Складна ситуація»

Вправу можна проводити поетапно. Використовуйте ситуації, з якими дитина зустрічалась в житті або може зустрітися в майбутньому.

Дитині потрібно запропонувати декілька варіантів вирішення кожної запропонованої ситуації.

• м’яч, яким грається дитина впав у величезну калюжу…;
• дитина з мамою або татком дуже поспішає, а до пішохідного переходу досить далеко…;
• на ігровому майданчику діти знайшли невідому річ…;
• незнайомець пропонує тобі цукерку…;
• дитина зголодніла під час прогулянки, а додому йти далеко…

«Оживи дію»

Дорослий називає знайому дитині дію, а дитина її демонструє:

• розпилювання дрів;
• веслування в човні;
• змотування ниток в клубок;
• вмивання й чищення зубів;
• одягання на прогулянку;
• сервування столу.

«Мій космос»

Інструкція. Підготуйте коробочку з «віконечком» – прозорою зоною. Можна використати прозору пляшечку. Розмалюйте коробку або пляшку «космічними» кольорами, використовуючи відповідну символіку. Заселіть свій космічний простір однією або кількома планетами і милуйтеся власним космосом.

«Мій простір»

Дуже добре, коли в цій грі беруть участь всі члени родини.

Розмістіться на підлозі у такий спосіб, щоб не заважати один одному – тобто, на відстані. Кожному потрібно взяти клубок ниток будь-якого кольору. Можна використовувати стрічки або інший матеріал, який маєте.

Викладіть з ниток навколо себе коло, що позначає комфортні для кожного межі. Пограйтеся з ними, збільшуючи і зменшуючи, поки не відчуєте себе захищеним і спокійним. Нитки гравців не можуть перетинатися, накладатися.

Посидьте або полежіть у своєму новоствореному просторі із заплющеними очима та прислухайтеся до своїх відчуттів. Як вам?

Далі можна поекспериментувати. Почергово пройдіться по межам кола один одного. Що відчуваєте? Тепер зайдіть в простір один одного. Чи запитали ви дозволу на вторгнення? Яким тоном? Яку відповідь отримали? Як почуваєтеся в чужому просторі? Що відчуваєте, приймаючи гостей у своєму просторі?

Вправи для підлітків і дорослих

«Частини мого «Я» або рольова карта»

Підберіть зі свого архіву кілька фото, на яких зображені ви в різні періоди життя.

Розгляньте фото в різних ролях. Оберіть найкращий знімок. Назвіть всі ролі, відображені на відібраних фото. Яка роль для вас в сьогодні найактуальніша? Які емоції, почуття, настрої відображені на вибраних фото? Опишіть їх. Які ролі ви найчастіше виконуєте сьогодні?

Чи легко було обирати фотографії? Справа в тому, що сам вибір є терапевтичним. Які почуття викликала ця вправа?

Вправа-фантазія «Дерево Роду»

Для виконання вправи підготуйте папір, кольорові олівці або фарби.

До початку роботи дайте відповідь на питання:

1. Що для мене коріння Роду?
2. Як я відчуваю підтримку Роду?
3. Що для мене стовбур Дерева Роду?
4. Чим я підтримую свою сім’ю? Що я їй даю?
5. Чим для мене є гілки дерева? Чи міцні вони?
6. Чи є листя в мого дерева? Чим для мене є його листя?
7. Чи є квіти? Які вони, якщо є? Що є квітами мого дерева?
8. Чи є плоди у мого Дерева Роду? Що вони означають для мене?

Тепер починайте малювати своє Дерево Роду. Можна супроводжувати процес музикою.

«Колесо життя»

Підготуйте для роботи папір, ручку та кольорові олівці. Намалюйте круг. Що для вас означає круг?

Визначимо сфери життя. Розділіть круг на вісім рівних частин.

Все наше життя – це 100%. Розподіліть ці 100% за 8 сферами, визначаючи, скільки уваги приділяєте кожній сфері, наскільки вони важливі для вас на сьогодні:

• здоров’я;
• кар’єра (для учнів – навчання);
• друзі;
• відпочинок;
• хобі, захоплення;
• духовна сфера;
• сім’я;
• особисте життя.

Які думки виникли?

Позначте кольоровою штриховкою, починаючи з центру, відповідно до відсотків, які визначили, рівень реалізованості кожної сфери. Слідкуйте за своїми емоціями, відчуттями.

Подивіться на свій малюнок. Чи подобається вам те, що бачите? Колесо – це те, на чому ви їдете по життю і воно має бути наближеним до кола.

Якщо на якусь сферу випадає менше 10%, то в даний час ця сфера для вас не актуальна. Або ви не докладаєте зусиль для її розвитку. Тут може виникнути дискомфорт, почуття провини, внутрішній конфлікт.

Якщо на певну сферу випадає більше 35% – в ній можливе вигорання.

В ідеалі має припадати на всі сфери близько 10%, а ще 20% розкидати по актуальних сферах. Скажімо:

• для підлітка: спілкування, захоплення, друзі;
• для молоді: сім’я, особисте життя;
• для людини, яка будує кар’єру: робота, саморозвиток.

А тепер на іншому аркуші намалюйте своє ідеальне колесо життя. Яким ви хочете бачити своє життя? Далі пропонуємо написати не менше 5 пунктів «плану»: що ви робитимете, щоб наблизити своє життя до бажаного образу.

«Мандала»

Мандала – малюнок в колі.

Підготуйте для роботи аркуш А4 з обведеним простим олівцем контуром кола, фарби, пензлики, склянку для води.

Намалюйте малюнок в колі. Думайте про щось приємне. Важливо отримати від цієї роботи задоволення.

Дайте відповіді на питання:

1. Що ви створили
2. Як ви можете назвати свою роботу?
3. Які відчуття вона викликає у вас в даний момент?
4. Які почуття ви переживали в процесі роботи?
5. Якби малюнок міг говорити, щоб він вам сказав?

Вправа-фантазія «Який ти кущ троянд»

Підготуйте для роботи папір, кольорові олівці або фарби.

Заплющте очі. Уявіть себе кущем троянд.

• Який ви кущ? Маленький? Великий? Високий?
• На вас є квіти? Якщо є, то які? Вони не обов’язково повинні бути трояндами.
• Якого кольору ваші квіти? Чи багато їх? Вони повністю розквітли чи це бутони?
• Чи є у вас листя? Яке воно?
• Який вигляд має стебло, гілки?
• Чи є у вас коріння? Який вигляд воно має? Яке воно: коротке чи довге, покручене чи пряме? 
• Чи є у вас шипи?
• Де ви знаходитесь: у дворі, в парку, в пустелі, в місті, за містом, посеред океану?
• Чи знаходитесь ви у вазі, чи ростите у ґрунті?
• Ви зовні чи в середині чогось?
• Що вас оточує?
• Чи є там інші квіти, чи ви самотні? Чи є там дерева, тварини, люди, птахи?
• Чи є біля вас щось типу огорожі? Якщо так, то на що це схоже?
• Чи ви знаходитесь на відкритій місцевості?
• На що це схоже – бути кущем троянд?
• Як в підтримуєте своє існування? Хтось доглядає за тобою?
• Яка зараз погода: ясна чи ні?

Намалюйте свій кущ троянд, насолоджуючись процесом творчості.

«Якби я був…»

Пропонуємо закінчити асоціативно речення про себе:

• Якби я був кольором, то…
• Якби я був наукою, то…
• Якби я був країною, то…
• Якби я був музикою, то…
• Якби я був книгою, то…
• Якби я був квіткою, то…
• Якби я був твариною, то…
• Якби я був явищем природи, то…
• Якби я був фруктом, то…
• Якби я був овочем, то…
• Якби я був персонажем казки, то…

Проблема торгівлі людьми – одного з найнегативніших явищ сучасного суспільства – уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з’явився термін ”біле рабство”, який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми.

З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття ”торгівля людьми” обмежується ”торгівлею жінками”. При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо. Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною злочину ”торгівля людьми”. Однак поняття ”торгівля людьми” є більш широким: об’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку.

Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей – у жебрацтві, осіб будь-якої статі і віку – для вилучення і трансплантації органів.

У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає ”Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми”, який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином. Він визначає торгівлю людьми як: Здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховання чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми – це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

      • Закон України «Про освіту» (№1144-12 від 04.06.91 зі змінами)           (режим доступу: httр://zакоп1.rаdа.gоу. иа/lаws/shоw/1060-12);

• •        Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально-виховного процесу» (№2442-17 від 06.07.2010) (режим доступу:httр://zакоп2.rаdа.gоу. иа/lаws/shоw /2442-17);•        Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо прав інвалідів» (№4213-УІ від 22.12.2011) (режим доступу: httр://zакоп2.rаdа.gоу. иа/lаws/shоw /4213-17);•        Закон України «Про реабілітацію» №2961-ІУ від 6 жовтня 2005 року •        Указ Президента України №926/2010 від 30 вересня 2010 р. «Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в Україні»(режим доступу httр://osvita.ua/legislation/other /9141/);•        Указ Президента України № 588/2011 від 19 травня 2011 р. «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими
  фізичними можливостями» (режим доступу: httр://www.president. gоу.иа /dokuments/13584. html);•        План заходів щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2012 року (Розпорядження Кабінету Міністрів України №1482-р від 03.12.2009) (режим доступу: httр://zакоп3.rаdа.gоу. иа/lаws/shоw 1482-2009-%D1%80):•        План дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009-2012 роки (Наказ Міністерства освіти і науки України №855 від 11.09.2009) (режим доступу:httр://osvita.ua/legislation/Ser_osv /4828/);•        Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення на 2009-2015 роки «Безбар’єрна Україна» (Постанова Кабінету Міністрів України №784 від 29.07.2009 із змінами) (режим доступу:httр://zакоп2.rаdа.gоу. иа/lаws/shоw /784-2009- %D0%ВF): •        Концепція розвитку інклюзивної освіти ( Наказ Міністерства освіти і наукиУкраїни №912 від 01.10.2010) ( режим доступу: httр://osvita.ua/legislation/Ser_osv/ 9189/);•        Про запровадження навчальної дисципліни «Основи інклюзивної освіти» (Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №1/9-456 від 18.06.2012 (режим доступу: httр://document.ua/pro-zaprovadzhennja-navchalnoji-disciplini-osnovi-inklyuzivn-doc 101965.html.);•        Положення про спеціальні класи для навчання дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, у загальноосвітніх навчальних закладах (Наказ Міністерства освіти і науки України №1224 від 09.12.2010, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за №1412/18707. (режим доступу: httр://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/RE18707.html);•        Про внесення змін до Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації (Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №623/61 від 23.06.11, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 грудня 2011р. за №1407/20145) (режим доступу: httр://osvita.ua/legislation /pozashk_osv/25794/);•        Інструктивно-методичний лист «Організація навчально-виховного процесу в умовах інклюзивного навчання» (Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №1/9-384 від 18.05.2012) (режим доступу: (альтернативне джерело) httр://osvita.ua/legislation/Ser_osv /29627/);
• Інструктивно-методичний лист «Організація психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання» (Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №1/9-529 від 26.07.12) (режим доступу (альтернативне джерело):httр://osvita.ua/legislation/Ser_osv /30376/);
•      Введення навчального предмету «Українська жестова мова» та внесення змін до Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку (Наказ Міністерства і науки України №852 від 11.09.2009) (режим доступу: httр://osvita.ua/legislation/Ser_osv /4826/);
• Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (Постанова Кабінету Міністрів України №872 від 15.08.2011) (режим доступу: httр://zакоп2.rаdа.gоу. иа/lаws/shоw /872-2011-%D0%ВF);
• Постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1686»Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів».                 

           •    Наказ МОН України від 23.07 2013 р.№ 1034 “Про затвердження заходів щодо        впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних        закладах на період до 2015 р.”