Вступ до школи — дуже важливий момент для дитини та її батьків. Багато дітей з готовністю та натхненням відправляються в перший клас, але далеко не всім такі зміни даються легко. Літо перед школою дає можливість батькам підготувати дитину до школи не тільки купивши все для успішного навчання, а й заклавши в неї всі необхідні знання та вміння.
💬Душевний біль — це не просто метафора.
Ми всі можемо сумувати, відчувати самотність, апатію, відсутність або зниження апетиту. У кожної людини може виникати бажання «сховатися» — втекти кудись, побути в собі, небажання спілкуватися з будь-ким. Світ може бути чорно-білим у такі моменти життя. Часто про такі періоди люди кажуть: «у мене глухий кут у стосунках», «я в депресії», «мене звільнили з роботи, немає сил жити і т. д.».
🤷🏻♀️Виникає запитання: чому одні люди можуть пережити подібні епізоди, а інші — ні?
❗️15% людей у своєму житті страждають на хронічну, важку депресію.
👴🏻Зигмунд Фрейд у своїх працях назвав скорботу станом, який відчуває людина як втрату чогось/когось близького. Меланхолією він називав стан, в якому втрату неможливо переключити на реальне життя.
При втраті близьких людей, способу життя, стосунків нормально відчувати смуток, перебувати у стані туги. Зникає смак життя, і людина не може відчувати задоволення.
Проходить час, і для психіки нормальні процеси життєдіяльності активуються. Базова потреба відчувати задоволення та відчувати радість повертається!
❓Які ж справжні причини затяжної депресії:
⚡️ Стрес — найголовніший активатор депресивних станів.
У випадку депресії йдеться про накопичувальний стрес. Діти віком до 10 років, що спостерігали втрату близьких, рідних, можуть страждати на хронічну депресію. Будь-які форми насильства викликають почуття провини та сорому, активуючи порушення біологічних процесів. Тоді почуття безпорадності стає непідконтрольним, і людина відчуває безсилля.
⚡️Гормональні порушення щитовидної залози.
Вона відіграє важливу роль, особливо для жінок. Жінки інакше і довше, ніж чоловіки, проживають почуття втрати та будь-які інші стани. Післяпологова депресія, ПМС, менопаузи, щомісячний жіночий період — рівень естрогену та прогестерону починає зашкалювати вище за норму. Якщо є який-небудь стрес — множте багато разів!
⚡️Катастрофізація — звичка думати про погане.
Тут може бути взятий досвід батьківської сім’ї або включатися генетичний фонд. Якщо вас навчили думати погано і ви не перевчилися, якщо немає досвіду приймати рішення — страх помилятися, контролювати все навколо, тоді є всі шанси увійти у стан апатії та дійти до дисоціації (відчуття байдужості, відірваності від дійсності або недостатньої емоційності).
Ольга Котляр, психолог-практик у методі гештальт-терапії, позитивної психотерапії, транзактному аналізі, когнітивно-поведінковій терапії.
Природно, що ми тривожимося за безпеку найдорожчих людей. А для дітей у часи війни це може бути особливо непросто — давати собі раду із цією тривогою та цим випробуванням. Тож, як підтримати малечу та зменшити її стрес:
1. Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні.
І дитині, і дорослим легше долати випробовування, якщо вони розуміють їхній сенс.
🧩Ви можете пояснити, що «наш тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо він нас сильно любить, і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоби ми могли перемогти, щоб був мир, а ми мали щасливе майбутнє…».
🧩Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи: «Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом».
2. Підтримуйте стосунки.
🧩Якщо є можливість, телефонуйте, давайте дитині можливість поговорити. При цьому пояснюйте, що це не завжди можливо і що рідні можуть не мати доступу до зв’язку з огляду на обставини військової служби.
🧩Поставте фото рідної людини, що служить, на видному місці. Говоріть про неї, нагадуйте регулярно, зробіть звичкою «передавати привіт» чи молитися (якщо віряни).
🧩Запрошуйте також дітей малювати малюнки, записувати на диктофон послання, робити фото особливих моментів, щоби потім могти їх надіслати, про них потім розповісти.
3. Пильнуйте, що дитина бачить і чує з новин — обговорюйте це з нею.
🧩Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати, бо вона може надавати цьому часом помилкових значень, надмірно переживати. Повідомлення, що хтось загинув, вона може відносити до того, що це рідні, хоч насправді це може стосуватися зовсім іншої зони бойових дій.
🧩Слідкуйте, щоб дитина не була переобтяжена інформацією про війну, втрати, не мала доступу до контенту, що не є для дітей.
4. Допомагайте дитині справлятися із тривогою, смутком.
🧩Ці почуття природні, тож важливо їх нормалізувати, розділити: «Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Але водночас давайте надію: «Та ми віримо в нашу перемогу і чекаємо батька з війни».
🧩Ми не можемо давати дитині стовідсоткових завірень, що батько не може бути пораненим чи загинути, але ми можемо допомагати дитині жити із цією невідомістю і водночас надмірно не переживати: «На війні так буває, що хтось гине чи отримує поранення. Ми теж переживаємо за тата та його побратимів, але віримо, що все буде добре. Але думати про це увесь час немає жодної користі — давайте краще переключимо увагу на якісь корисні справи». Задіювати дитину до діяльності може бути найкращим способом долати тривогу.
5. Будьте чутливі до потреб і дитини, і до власних.
🧩Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи, коли рідну особу нещодавно мобілізували, дитині може бути складно — наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема.
☝️Але пам’ятайте теж, що і ваші потреби також важливі. Не соромтеся попросити підтримки і допомоги. Перегляньте — можливо, щось можна спростити чи від якихось завдань тимчасово відмовитися, чи перерозподілити їх між членами родини.
І не забувайте турбуватися про себе — дорога до перемоги потребує мудрого розподілу енергії та регулярного відновлення сил.
Джерело: центр здоров’я та розвитку Коло сім’ї.
Екранний час — це можливість розвитку, навчання та спілкування з іншими в мережі. Але під час воєнного стану, коли все навчання перейшло в онлайн, діти проводять занадто багато часу в гаджетах. Які ознаки надмірного часу онлайн?
Звичайно, що кожен окремий симптом не вказує на те, що дитина надмірно проводить час в мережі. Але якщо 5 із цих пунктів ви помічаєте постійно, це привід замислитись: можливо дитина забагато часу проводить в інтернеті і це впливає на її психологічний стан.
Цифрове середовище стало невід’ємною частиною життя сучасних підлітків. Проте важливо говорити з дитиною про екранний час та наслідки надмірного перебування в онлайні. Ось на що варто звернути увагу дитини:
Контент Поцікавтесь, з яким контентом найчастіше взаємодіє дитина — це відео, онлайн-гра чи перегляд інформаційних матеріалів. Це дозволить зрозуміти, через що дитина проводить багато часу в мережі, бо, наприклад, перегляд відео може займати годину часу, або проходження одного рівня гри — декілька годин.
Інтерес Що саме зацікавлює дитину в цьому? Чому саме такий тип контенту обирає? Що корисного бере з нього?
Час Чи помічає дитина час, який проводить в інтернеті? Як вона думає, що саме впливає на збільшення часу онлайн? (наприклад, в онлайн-грі не помічаєш, як спливає час). Яким чином дитина може контролювати свій час онлайн? Наприклад, використовувати будильник чи таймер.
Альтернатива Поцікавтесь, чи є щось у реальному житті, що подобається дитині, окрім цифрового середовища? Можливо, вона давно хотіла спробувати гру на музичному інструменті чи зібрати найбільший пазл. Як дорослі можуть підтримати дитину для реалізації цього?
Освітній проєкт #stop_sexтинг пропонує топ правил для дітей та підлітків, які ви можете обговорити разом з ними:
❗️Якщо у вас до війни був діагностований РХП (розлад харчової поведінки), він може загостритися. Зверніться, будь ласка, по допомогу до спеціаліста. ❗️Якщо до війни відносини з їжею у вас були стабільні, спробуймо визначити причину переїдання. Щоб пробачити себе, важливо зрозуміти, чому ви так робили. І обрати нову стратегію. 🍔Позбавитися від емоцій або отримати їх Усі чули, що споживання деяких харчових продуктів стимулює вироблення гормону задоволення — ендорфіну. У тяжкі моменти хочеться забутися та перемкнути увагу на щось знайоме.
🤔Спробуйте визначити, яка саме емоція запускає цикл переїдання. Часто після вживання «забороненої» їжі виникає почуття провини. Намагайтеся відстежувати його та пробачати себе. 🍔Повернути собі почуття контролю У ситуації нестабільності та невизначеності важливо мати щось звичне та стабільне. Іноді цим острівцем безпеки може стати приготування чи вживання їжі. Ми можемо намагатися контролювати тіло, щоб відчувати себе в безпеці.
🤔Спробуйте обирати більш конструктивні способи повернути контроль. Наприклад, дихальні вправи, фізичне навантаження або плани на день. 🍔Покарати себе Безсилля, неможливість щось змінити, відчуття того, що ти робиш недостатньо, — можуть провокувати почуття провини та ненависті до себе. Також агресія, яка направлена на ворога і яку ви собі не дозволяєте, може проявлятися у вигляді аутоагресії. Якщо ви в безпеці, то можете мати провину вцілілого. Тоді переїдання може бути спробою покарати себе.
🤔Нагадуйте собі про те, що війна почалася не через вас та ви не відповідаєте за дії окупантів. 🍔Уникнути міжособистісних проблем Так само, як і до війни, зайва вага може мати вторинну вигоду. Наприклад, ви боїтеся будувати стосунки або не хочете інтимної близькості з чоловіком. Тоді незбалансоване харчування може бути вашим способом уникнути тривоги.
🤔Подумайте, як зайва вага допомагає вам. Чи могли б ви задовольнити ці потреби по-іншому? Те, як ваші батьки реагували на зовнішність, також впливає на здатність приймати себе.
🤔Чи критикували вас, чи порівнювали з іншими, знецінювали ваші спроби мати гарний вигляд? Згадайте переконання, які вам говорили в дитинстві про ваше тіло. Оцініть, чи дійсно вони вам потрібні в дорослому житті чи ви живете за звичним сценарієм? Приймати своє тіло може бути нелегко. Відчути свою цінність, незалежно від зовнішності, може бути легше у стосунках. Коли є хтось, хто не оцінює вас, а приймає.
💛Спробуйте подивитися на себе очима людини, яка вас дуже любить. Що б вона сказала вам про ваше тіло? Щоб ви самі сказали найкращій подрузі, яка б звернулася до вас із проханням допомогти прийняти своє тіло? Маргарита Шавловська – психолог-сексолог, член the European Society for Sexual Medicine, Асоціації психологів України.
Як показує практика, наша психіка може реагувати на стресові події по-різному. Один із захисних механізмів психіки — дисоціація. В результаті чого людині здається, що це все відбувається не з нею, а з кимось іншим. Така позиція захищає від надмірних стресових тяжких емоцій.
Основні характеристики дисоціації:
▫️втрата відчуття часу,
▫️почуття втрати контролю над поведінкою,
▫️зміни в емоційній експресії,
▫️порушення сприйняття,
▫️зміна пріоритетності подій у минулому та сьогоденні,
▫️висока сприйнятливість до навіювання.
☝️Схильними до дисоціації є люди, які неодноразово переживали психічні травми впродовж життя.
☝️Дисоціація може призводити до змін ідентичності людини та роздвоєння особистості. Часто зустрічається амнезія (обмеженого періоду в часі).
🔺Якщо після повернення до нормального життя ви стали помічати за собою або кимось із своїх родичів такі симптоми:
▪️втрата пам’яті щодо конкретних ситуацій (людина щиро не розуміє, про що ви кажете);
▪️різка зміна настрою (веселий — агресивний);
▪️висока тривожність (тремор, сильне серцебиття);
▪️оніміння;
▪️пониження слуху та зору;
▪️порушення ходи,то найкраще звернутися до психотерапевта.
❗️Усвідомлення проблем власної психіки — найважче випробування людини. Щоб не допустити ускладнення до роздвоєння особистості, слід вчасно звернутися до психотерапевта для точного визначення діагнозу.
У роботі з дисоціацією найчастіше обирають психоаналіз, гештальт-терапію, раціональну терапію, арттерапію та iншi.
Будьте здорові та слідкуйте за своїм настроєм.
⏰ Тривожність – це сигнал, який намагається вказати на те, що вам потрібно щось пропрацювати або змінити. Якщо ви проігноруєте цей сигнал, він стане голоснішим, допоки його не почують.
🔕Якщо довго ігнорувати тривожність, врешті-решт тривога може взяти під контроль вас та ваше життя! І з неприємного відчуття перетворитись на діагноз.
‼️Набагато краще почати звертати увагу на свою тривогу якомога швидше, щоб виявити свої негативні моделі мислення та шкідливі звички, перш ніж все вийде з-під контролю.
⚪️Ваш тривожний розлад міг початися в результаті чогось, що було поза вашим контролем, наприклад, травми або смерті близької людини. Але ви можете побороти звички, які посилюють вашу тривогу.
⚪️ Відсутність фізичної активності, неправильне харчування, зневоднення, харчові добавки, рафінований цукор, алкоголь, кофеїн і недостатній сон – усе це має науково доведений вплив і в рази посилює тривожність.
✍️Почніть вести щоденні записи та відмічати:
🔘Рівні тривожності;
🔘Щоденну діяльність – харчування, фізичні вправи, ведення щоденника, афірмації тощо;
🔘Тривоги й страхи;
🔘15-хвилин перед сном записуйте нав’язливі думки на папір, щоб звільнитись від них;
⚪️ Роблячи це, ви можете визначити речі, які змушують вас більше або менше хвилюватися, а потім внести відповідні зміни у свій спосіб життя.
Рекомендації:
✅Перечитайте різні публікації про тривожність на сторінці та чинники, які її посилюють. Візьміть до уваги ті, які наявні у вашому способі життя.
✅ Складіть список своїх шкідливих звичок і встановіть невеликі цілі, щоб зробити перші кроки до їх зміни.
✅Заведіть записник чи трекер на телефоні, аби відстежувати рівні тривожності, кількість та якість сну, ваш раціон та фізичну активність.
🙏 Якщо відчуття тривожності триває понад 6 місяців — обов’язково проконсультуйтеся зі спеціалістом. Інтернет-платформа психологічної допомоги «Розкажи мені» працює цілодобово. Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку через сайт tellme.com.ua. Консультації проводяться БЕЗКОШТОВНО в режимі онлайн.
Людська психіка сприймає війну як катастрофу для життя людини, включно з усіма сферами. Стосунки в парі — це одна з тих сфер, де в цей період частіше виникають конфлікти, розставання, змінюється форма стосунків, проявляється те, що було заховано глибоко чи не промовлено свого часу. Чому так відбувається?
🟢Злість та претензії одне до одного
Психіка людини передбачлива — важливо зрозуміти значення і сенс кожної емоції та навчитися правильно висловлювати їх.
❗️Злість потрібна кожному як повітря. Через агресію ми закриваємо свої потреби і вибудовуємо міжособистісні межі контакту з людьми та з партнерами у стосунках.
Зараз злість піднімається, насправді, на агресора, на ситуацію, яку неможливо вирішити на своєму рівні, бо війна — справа політична, а не романтична.
Заявляючи претензії до свого чоловіка: «Ти нічого не можеш вирішити!», «У тебе є свій погляд?!», «Ти мене не розумієш» і т. д., жінка у такий спосіб заганяє його в кут.
☝️Важливо розуміти: так, ваш чоловік не може вирішити якісь питання просто зараз. Але й критикою в його бік, із знецінюванням особистих амбіцій другої половинки ви результату точно не отримаєте.
📝Це легко можна перевірити. Спробуйте відповісти на запитання: якого результату ви вже досягли, пригнічуючи самолюбство вашого партнера?
А тепер подумайте, наскільки ви щасливі з тим результатом, що у вас є. Що робити?
🔹Підтримувати одне одного, навчитися чути, хто що може, а хто чого не може дати в цей період. Вирішувати проблему разом, а не самій, щоб потім злитися та ображатися.
🔹Говорити одне з одним через «Я-повідомлення» замість «Ти-повідомлення». Наприклад: «Я прошу твоєї допомоги» замість «Ти мені не допомагаєш!».
🟢Чоловіки не плачуть
Кожна жінка має образ її і тільки її героя. У жіночій уяві найчастіше чоловік — це сила, рішучість, вміння приймати рішення, заробляти гроші та нести відповідальність за добробут сім’ї. І коли жінка бачить в очах чоловіка страх, розпач, безпорадність та сльози — її очікування «розбиваються» з болем у серці.
І в таких випадках стосунки в парі починають втрачати сенс, тому що жінка перестає бачити в чоловікові героя, а чоловік «закривається», уникаючи спілкування зі страху бути собою та виявити свою людську природу.
Додамо сюди ще почуття провини в чоловіків та сорому одночасно за свої емоції. А в жінки — образи та страх довіритися такому чоловікові. Що робити обом?
❗️Запам’ятайте: є людина, а є її реакції. У кожної людини є її персональні реакції до якоїсь події, а є почуття до вас.
🔹Важливо не змішувати ці 2 моменти, тому що плачуть від болю всі люди, як і сміються від радості, за винятком, якщо сміх не викликаний захисною реакцією на те, що відбувається.
🔹І кожна реакція чи погляд не характеризує зміни ставлення до вас особисто. Крім того, жаліти когось — це знецінювати ще сильніше будь-яку людину. Жаль принижує, а образа — не вирішує суть проблеми. Навчіться відокремлювати емоції партнера та почуття щодо вас.«Почуття безпеки»: як зберегти стосунки під час війни.
Будь-яка криза, включно з війною, показує вам, що відбувається у вашій парі насправді. Шукайте відповідальність за ваші стосунки спільно з розрахунку 50/50 — кожен відповідає за свою половину і шукає причини в собі, а не в партнері.
❗️Страх відчувають навіть найсильніші люди. Бо він є інстинктом самозбереження. Тому це нормально, що у критичних умовах і чоловіки, і жінки відчувають страх.
🔹Для жінки базова потреба — це безпека у всіх сенсах цього слова. Зараз, у період змін, жінки змушені бути сильнішими, виявляти вольові зусилля, брати відповідальність за себе та дітей у чужих країнах, освоювати нові території, забезпечувати собі життя.
🔹Жінку, незалежно від того, поряд вона з вами або на відстані, потрібно «обійняти» — у прямому й переносному сенсі слова. Не кричати, не диктувати умови, а говорити приємні слова, вислуховувати.
🟦 Дуже важливий момент: жінкам важливо проживати свої почуття вголос, отримати «захист» від партнера навіть на відстані. Цікавтесь, як пройшов її день, чим вона займалася, про її інтереси, що їй сподобалося, як вона спала, що їла, скажіть про свої почуття, скажіть, що вона — найкрасивіша, бажана, кохана.
Так, тут є труднощі — чоловік не вміє «дбати» у природному значенні цього слова. Але й жінка природно для таких випробувань не народжена.
☝️У період кризи є важлива мета кожного з партнерів — перемогти свою гендерну приналежність.
🔹Для жінки — навчитися бути самостійною та зрілою, щоб у подальшому житті більше розуміти свого чоловіка.
🔹Для чоловіка — бути самодостатнім, тільки через турботу про себе та ближніх, про рідних людей.
Досягаючи успіху в особистісному зростанні, ми стаємо усвідомленішими дорослішими, а значить, приймаємо дорослі рішення для щасливого особистого життя. Бережіть себе та свої стосунки, живіть у мирі та злагоді із собою.
