Категорія: Поради психолога учителям

Розмови про «це» у школі: міжнародний досвід сексуального виховання
By Самарська Марія

Розмови про «це» у школі: міжнародний досвід сексуального виховання

Підходи до сексуального виховання у школах різних країн (Швеція, Норвегія, США, Індія, Китай та Японія).

Згідно з даними ВОЗ, маємо таку ситуацію:

  • Щорічно в світі народжують близько 16 мільйонів дівчат у віці 15-19 років і близько 1 мільйон дівчаток до 15 років.
  • Ускладнення під час вагітності та пологів є другою причиною підліткової смертості у віці 15-19 років.
  • Щорічно майже 3 млн дівчат віком 15-19 років здійснюють небезпечні аборти без медичної допомоги.
  • Більше 2 млн підлітків живуть з ВІЧ.

Між іншим, причиною цих проблем є недостатня освіченість у цій сфері та ранній вік сексуальної згоди.

Для України проблеми підліткової вагітності, ВІЧ та ранніх абортів також актуальні. Як зазначають психологи, головна причина їх виникнення полягає у відсутності відповідної сексуальної обізнаності підлітків, які згодом стають неосвіченими дорослими.

А де отримати відповідну грамотно подану інформацію? В українських школах це питання донині – табу, хоча вік сексуальної згоди українців переважно шкільний!

А як впроваджують сексуальне виховання у школах інших країн?

Швеція

Перші уроки секс-просвіти почали викладати для дівчат у Стокгольмі ще на початку минулого століття. Саме Швецією вперше в світі був запроваджений такий досвід виховання.

У 1933 році у країні була утворена асоціація сексуальної освіти (RFSU), а з 1955 року уроки секс-виховання стали обов’язковими за шкільною програмою. І не дарма. Це підтверджують щорічні соцопитування молоді, згідно з якими основну інформацію щодо контрацепції, статевих стосунків та можливих хвороб підлітки отримують саме у школі.

Тому, на відміну від інших країн, в Швеції необхідність викладання цієї навчальної дисципліни давно не викликає дискусій поза межами школи. Обговорення стосуються лише питання щодо вдосконалення програми  та виховання у школярів толерантність до проявів сексуальної ідентичності представників сучасного суспільства.

Також саме у Швеції була створена єдина в світі гендерно-нейтральна школа Egalia.

Норвегія

У Норвегії, як і в більшості країн Північної та Західної Європи, статеве виховання входить у обов’язкову шкільну програму. До просвітницької діяльності в цьому аспекті також активно долучається норвезьке телебачення.

Наприклад, телеведуча серіалу «Pubertet» у коротких відеороликах аж занадто наочно роз’яснює питання, що стосуються статевої сфери.

 США

Існує стереотип, що Сполучені Штати є однією з найбільш розкутих та толерантних країн щодо статевих питань. Але це не зовсім так.

Під час розслідування, проведеного John Oliver, виявилося, що навчальні програми стосовно статевого виховання діють лише в 22 із 50 штатів, і то, зміст самих програм лише у 13 штатах має медичне обґрунтування.

Окрім того, є ще ряд нюансів: так, наприклад, у штаті Міссісіпі за програмою передбачена лекція про контрацептиви, але при цьому показувати, як користуватися презервативами заборонено. Це є протизаконним, навіть незважаючи на те, що проблема є нагальною, адже ⅓ дітей в штаті були народжені дівчатами-підлітками.

Індія

Протягом тривалого часу в Індії намагаються впровадити статеву просвіту, але це питання активно блокується правими партіями. На жаль, це типове ставлення більшості супротивників сексуального виховання. Адже вони розглядають цей курс з позиції «пропаганди розпусти», а не у якості лекції про здоров’я, безпеку та встановлення особистих меж.

При цьому для Індії питання цієї сфери найбільш актуальні: країна щорічно посідає перші позиції в світі за кількістю згвалтувань, значна частина яких скоюється підлітками.

Окрім того, важливою проблемою для країни є дисбаланс між статевими групами – з переважанням чоловіків. Справа в тому, що для індійських сімей не одне століття народження дівчинки вважалося тягарем. Тому після перших УЗД щорічно в країні шляхом абортів позбавляються ще не народжених дівчаток (їх кількість сягає 700 тис/рік, а за останні 30 років – понад 12 млн).

Питаннями статевої освіти в країні займається лише громадська організація The YP Foundation у Нью-Делі.

Волонтери просувають ідеї гендерної рівності, читають лекції на теми сексуального різноманіття, психічного здоров’я тощо.

Китай

Тема сексу для Китаю і досі є табу. Але в школах останнім часом почали проводити заняття, на яких про секс все ж таки розповідають, але з особливим ухилом.

Дітей віком від 6 років на уроках навчають захищатися від сексуального насильства та формують навички боротьби проти педофілів. Окрім того, в школах читаються лекції щодо профілактики ВІЛ/СНІДУ, під час яких акцент робиться саме на дотриманні статевої моралі та безпечності сексу.

Але на відміну від шведської молоді, підлітки в Китаї отримують ключову інформацію щодо статевого життя все ж з порнографічних фільмів.

Японія

Культура сексу в країні дуже розвинута і відношення до нього досить своєрідне. Це закладене національною релігією синтоїзмом, в межах якої задоволення фізіологічних потреб завжди схвалювалося. Тому публічні будинки в країні не є чимось незвичайним, а культура гейш та різноманітних обрядів, наприклад, йобаі, шибарі тощо популярні і в наш час.

Також у країні підтримуються різні сексуальні форми. У цих умовах є типовими дитячі аніме, в центрі яких за сюжетом закохані – одностатева пара.

Сексуальна освіта в Японії запроваджується у школах в якості обов’язкової дисципліни з 10 років. Але з кожним роком все більше поширюється виховання, започатковане школою Імадзюку.

За Імадзюку, статеве виховання починається з першого класу. У процесі проведення курсу вивчається сексуальне життя у найдрібніших подробицях з годинним навантаженням, яке в 10 разів перевищує час, відведений на цю дисципліну в інших школах.

Так, в першому класі в деталях вивчають будову статевих органів, а учні середніх класів цілком орієнтуються у тонкощах сексуального життя.

А реаліями життя японських школярів є факт ранніх статевих стосунків та розповсюджена практика ендзе-косай.

Зважаючи на міжнародний досвід, варто зазначити, що запровадження секс-просвіти має відповідати як культурним особливостям країни, так і психологічно-фізіологічному віку підлітків.

Щодо доцільності висвітлення питань сексуальної сфери у школі в українському суспільстві, як і раніше тривають дискусії. На користь необхідності надання систематичних знань із сексуальної сфери сучасним школярам говорять цифри підліткової вагітності та віку сексуальної згоди в Україні.

Аби оминути проблеми, з якими зіштовхнулися вчителі в інших країнах, доцільно розробити власну програму. Вона має відповідати психолого-фізіологічному розвитку школярів. При цьому, щоб не звести нанівець просвітницьку ініціативу, необхідно попередньо підготувати компетентних та психологічно адаптованих спеціалістів.

https://naurok.com.ua/post/rozmovi-pro-ce-u-shkoli-mizhnarodniy-dosvid-seksualnogo-vihovannya

Рухова активність учнів – основа фізичного здоров’я
By Самарська Марія

Рухова активність учнів – основа фізичного здоров’я

“Здоров’я – вид гармонії,
але його межі дуже широкі
й не у всіх однакові”

Великим щастям для людини вважається збереження здоров’я. Збереження здоров’я дитини, це першочергове завдання для родини та школи.

Існує багато визначень поняття здоров’я. Зокрема, Білля Райн – професор школи соціальної роботи Мак Гіллі університету (Канада) – пропонує концепцію поняття “здоров’я”, в основу якої покладено світогляд перших поселенців Канади, які сприймали життя, як колесо. Відповідно до цього світогляду, усе в життя має бути в гармонії, тобто кожна сфера життя має бути розвинута достатньою мірою – інтелектуальна, емоційна, фізична, соціальна, професійна, екологічна, психологічна.

Наші сучасні хлопчики та дівчатка, ті, для кого рухова активність є життєвою необхідністю та умовою для розвитку, рухаються недостатньо. Перехід з дитячого садка в школу супроводжується значним зниженням рухової активності дітей. “Руховий голод” і відсутність загартування знижують працездатність, пригнічують реактивність організму. Якщо невиправданий занадто ощадливий руховий режим триває роками, дитина прийде в життя непідготовленою, значно обмеженою у виборі професії.

За статистикою, до 24 годин на тиждень учні приділяють перегляду телепередач, старшокласники 85% денного часу вимушені проводити сидячи за робочим столом. Комп’ютерні ігри ще більше ускладнили порушення рухової активності дітей і підлітків.

Існуюча система фізичного виховання, коли діти займаються фізкультурою під час уроків фізкультури тричі на тиждень, дозволяє виробити ряд необхідних навиків, прищепити любов до спорту, однак не забезпечує необхідного рухового режиму. Уроки фізичної культури заповнюють дефіцит рухової активності лише на 21%.

 

У забезпеченні фізичного виховання дітей у сім’ї велику роль відіграють батьки. Саме вони є прикладом для своїх дітей у ставленні до фізичної культури. Прекрасна традиція: мати і батько самі вранці роблять ранкову зарядку й залучають до неї дітей, катаються разом з ними на лижах і велосипедах, беруть участь у походах і прогулянках.

Лише цілеспрямована робота школи та родинне виховання може забезпечити розуміння дитиною значення фізичного виховання. Навчально-виховний процес зумовлюється вагомим вкладом у зміцнення здоров’я підростаючого покоління та правильний фізичний розвиток, збільшення тривалості життя, формування в молоді найважливіших морально-вольових якостей, прищеплення відповідних санітарно-гігієнічних навичок, здійснення підготовки до участі в продуктивній праці.

Дитяча безпритульність та бездоглядність
By Самарська Марія

Дитяча безпритульність та бездоглядність

Проблема дитячої безпритульності та бездоглядності давно існує в нашій державі. Безпритульні діти – це діти обділені не тільки матеріальними цінностями, яким бракує батьківської любові, уваги, підтримки.

Чому ж діти самі залишають рідні домівки? В основному це стається у сім’ях, де батьки ведуть асоціальний спосіб життя (алкоголізм, наркозалежні), байдужість батьків до проблем дитини, її виховання. 

Слід зауважити що батьки, в першу чергу, піклуються за матеріальний стан сім’ї, щоб дитина була забезпечена всім необхідним, ігноруючи морально психологічний стан дитини, тобто її проблеми, страхи, переживання. Слід пам’ятати, що в підлітковому віці дитина сприймає все близько до душі і те, що для дорослих здається нормальним, то для підлітка може бути трагедією. З дітьми треба багато говорити, пояснювати.

Як запобігти  такому явищу? У нашій державі створені сімейні форми виховання:

  • дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, яка може взяти на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
  • прийомна сім’я – це сім’я або особа, що не перебуває в шлюбі, яка добровільно взяла із закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, від 1 до 4 дітей на виховання та спільне проживання.

Такі форми виховання забезпечуються фінансовою та соціальною підтримкою з боку держави.

Діти – це наше майбутнє, підтримка і розвиток  нації. Не будьте байдужими до долі своїх дітей та тих, які залишились без батьківської любові. Якщо вашої турботи вистачить не лише на свою дитину, то подаруйте своє сімейне тепло іншим дітям, які з нетерпінням цього чекають

Уникаємо емоційного вигорання
By Самарська Марія

Уникаємо емоційного вигорання

1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

By Самарська Марія

Торгівля дітьми та пов’язані з нею злочини

Із року в рік усе більше дітей у всьому світі вивозять в інші країни або регіони з метою використання у важкій нелегальній праці, для роботи у сфері секс-послуг, створення дитячої порнографії або з метою всиновлення та випрошування милостині. 

Щороку 1,2 млн. дітей потерпають від торгівлі людьми, що прирівнюється до кількості дітей до 5 років в Австралії. 2 млн. дітей щорічно потерпають від комерційної сексуальної експлуатації, тобто стільки, скільки живе в Бельгії.

Дитина – кожна людська істота до досягнення 18-річного віку (Конвенція ООН про права дитини).

Збільшення числа проданих дітей, як правило, пов’язане з бідністю, епідемією СНІДу, економічними кризами, політичними репресіями та всезростаючим попитом з боку насильників над дітьми. Корупція та відсутність або невідповідність законів, недотримання існуючих законів – усе це є також факторами, які прямо чи опосередковано призводять до експлуатації дітей. Кожного року дітей з України знаходять в Угорщині, Польщі, балтійських країнах та великих містах Західної Європи. Діти з Румунії та Молдови були запрошені як танцювальні колективи в Камбоджу для виступів, а там були примушені до проституції. Однією з причин поширення вивозу дітей є слабкий імміграційний контроль. На деяких кордонах ніхто не вимагає ідентифікаційних документів від дорослих на дітей, які подорожують з ними.

Торгівля дітьми – означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, переховування або одержання дитини шляхом погрози силою чи її застосування або інших форм зловживання владою чи уразливістю становища або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод, для одержання згоди особи, що контролює дитину.

Діти можуть продаватися за межі країни, а можуть переміщуватись у її межах. Продаж в межах країни менш поширене явище, ніж за кордон. Але якщо таке трапляється, то це, як правило, переміщення із сільської місцевості до промислових міст або міст туристичного спрямування чи місць поблизу великих будівництв, зупинок вантажівок, портів та військових баз. Багато дітей, які потерпіли від зовнішньої торгівлі, одночасно потерпіли і від внутрішньої. В Україні найчастіше діти потерпають від внутрішньої торгівлі людьми.

Торгівля людьми карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років (Ст. 149, Кримінальний кодекс України)

Основний спосіб втягнення дітей і торгівлю людьми – це пропонування привабливих умов. Проте є багато випадків, котрі свідчать про використання вербувальниками примусу у той чи інший спосіб чи погроз. Деякі з потерпілих у віці 11-18 років були доведені до несвідомого стану в результаті вживання спиртних напоїв, наркотиків, токсинів, потім їх закидали в автобус і вивозили. Важливо відзначити, що вербувальники заманюють дітей не тільки бідних, але і з цілком благополучних родин.

Згідно з результатами опитування, що проводилося в рамках дослідження Міжнародної організації праці, перший контакт з вербувальником в ситуації зовнішньої торгівлі дітьми відбувається за місцем проживання дитини приблизно за чотири місяці до відправлення. Діти вирішують відправитися за кордон з метою покращити своє матеріальне становище та становище своїх батьків, набути впевненості та незалежності побачити світ тощо. Члени  родини не відмовляють дітей, оскільки очікують грошових переказів. Відомі випадки, коли близькі родичі, а часто і батьки, друзі чи знайомі виступають посередниками або вербувальниками, особливо це стосується ситуації внутрішньої торгівлі дітьми.

Незаконне використання дитини може мати такі форми:

  • Комерційна сексуальна експлуатація дітей (карається ст. 303, Кримінальний кодекс України)
  • Примушування чи втягнення дітей у заняття проституцією
  • Дитяча порнографія (карається ст. 301, Кримінальний кодекс України)
  • Експлуатація дитячої праці
  • Втягнення неповнолітніх в збройні конфлікти
  • використання для жебрацтва, примус до жебрацтва

У Євпаторії (АР Крим) влітку на пляжі мати пропонувала свого 10-річного хлопчика для гомосексуальних контактів.

У Києві мама продавала свою 9-річну дочку, отримуючи за це долари, радіючи, що продає дорого і що може гарно на зароблені гроші проводити час зі своїми подругами. Вона розповідає, що інші батьки отримують за свої дітей лише по 10 грн.

У Житомирській області батьки-алкоголіки відправляли свою неповнолітню доньку „кататися” на машині (надавати секс-послуги), а за це отримували горілку.

…

Згідно з Конвенцією ООН про права дитини, яку підписала 191 держава світу і яка набула чинності в Україні 27 вересня 1991 року, кожна дитина має право на захист від усіх видів економічної та сексуальної експлуатації, насилля (ст. 19, 32, 34, 35 та 36). Усі держави повинні захищати дітей від будь-яких форм  експлуатації і розбещення, торгівлі та контрабанди їх у будь-яких цілях і в будь-якій формі.

Торгівля дітьми може призвести до серйозних наслідків для них на все життя або навіть поставити під загрозу саме життя, завдаючи фізичну, психічну, духовну, моральну шкоду, включаючи загрозу ранньої вагітності, летальні пологи, запізнення фізичного та розумового розвитку, травми, фізичну інвалідність та хвороби статевих органів, у тому числі ВІЛ/СНІД. Не викликає сумніву факт, що потерпілі діти можуть бути соціально дезадаптовані, а процес реабілітації складним та травматичним для дитини, яка була продана. У деяких державах такі діти ризикують бути визнаними „злочинцями” після повернення або перед поверненням в рідну країну. Їх часто утримують у в’язницях чи „реабілітують” перед тим, як вислати додому.

Торгівля дітьми є багатоликою проблемою. Глобальний світовий ринок втягує мільйони дітей і дає багатомільйонні доларові прибутки, створюючи ситуації цілковитого порушення прав дітей на щасливе дитинство, на гідне, продуктивне та корисне життя.

Потрібна допомога? Україна:
0 800 500 335 (386 з мобільного)

Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації

Години роботи: 10:00-16:00, з понеділка по п’ятницю
Мови: українська, російська та англійська
Веб-сайт: la-strada.org.ua
By Самарська Марія

Розпорядок дня в житті дитини

Дітей лякає все невідоме – чи то нова страва, чи великі зміни в житті (наприклад, переїзд до іншого міста або народження брата чи сестри). Зміни дають нові можливості, але в дитини вони викликають потужний стрес. Розпорядок надає життю дитини комфорту та стабільності.

Зазвичай розпорядок дня дитини включає в себе:

  • час, коли дитина прокидається;
  • час, коли вона купається, харчується, лягає спати;
  • виконання домашніх обов’язків;
  • час для ігор і відпочинку з сім’єю.

Якщо ви встановлюєте для дитини розпорядок, ви даєте їй зрозуміти, що дійсно важливе для вашої родини. Немає єдиних правил з приводу того, як організувати день дитини, головне – встановити порядок, єдиний для всіх членів сім’ї.

Розглянемо 10 головних причин, чому розпорядок дня важливий для дитини.

Причина № 1. Розпорядок дня допомагає виробити життєвий ритм

Стабільний розпорядок дня налаштовує «біологічний годинник» дитини, завдяки чому:

  • малюк краще спить уночі;
  • формуються звички здорового харчування;
  • нормалізується травлення;
  • з’являється досить часу для фізичної активності;
  • дитина заспокоюється, коли приходить час для відпочинку.

Завжди дотримуючись чіткого розпорядку, дитину не потрібно вмовляти лягти в ліжко, коли приходить час спати. Вона легко заспокоюється й засинає.

Причина № 2. Розпорядок дня допомагає у зміцненні зв’язку з сім’єю

Коли дитина знає, чого очікувати, й бачить, як усі члени сім’ї дотримуються розпорядку, вона розуміє, що це важливо. Так вона приймає цінності та інтереси сім’ї.

Наприклад, вона розуміє, що сімейний сніданок щонеділі – це важливо. Навіть якщо дитина ще маленька, вона відчуває цінність сімейних традицій, які зміцнюють зв’язок між членами сім’ї.

Причина № 3. Малюк розуміє, що від нього очікують

Замість того, щоб кожного вечора змушувати дитину збирати іграшки або йти купатися, поясніть їй розпорядок дня. Так вона засвоїть, що наближається час для купання та прибирання іграшок, й буде до цього готова. Діти легко підлаштовуються під очікування батьків, якщо їх не примушувати. Тому завдання батьків – допомогти малюкові звикнути до розпорядку, а не вказувати, що йому потрібно та що не можна робити.

Причина №4. Розпорядок дня створює спокійну атмосферу в сім’ї

Оскільки дитина та інші члени сім’ї знають, чого очікувати, рівень їх стресу й занепокоєння знижуються. Дитина знає, що буде відбуватися далі. Тому вона відчуває себе цінною – адже батьки долучають її до сімейного розпорядку, а не змушують щось робити.

Причина № 5. Розпорядок дня додає впевненості, розвиває самостійність

Маючи чіткий розпорядок дня, дитина звикає до того, коли їй час чистити зуби, а коли – лягати спати. Вона пишається тим, що батьки долучають її до сімейного розпорядку й робить усе самостійно.

Коли малюкові не вказують, що він повинен робити, він відповідально ставиться до дотримання розпорядку. Відчуваючи себе впевнено, дитина не чинить опір і не бунтує.

Причина №6. Розпорядок дня формує в дитини здорові звички

Діти, які дотримуються розпорядку дня, краще керують своїм часом. Дорослішаючи, вони зберігають свою дисциплінованість, звички здорового харчування й гігієни. Вони також систематично прибирають у будинку, приділяють час навчанню.

Причина № 7. Розпорядок дня допомагає батькам зрозуміти важливі речі

Заплановані сімейні справи, чи то оплата комунальних послуг, чи купівля необхідного, допомагають вам зберігати зв’язок з родиною. В умовах постійної зайнятості розпорядок допомагає вам ефективніше справлятися зі справами та проводити більше часу з сім’єю.

Причина № 8. Розпорядок дозволяє дитині очікувати приємні події

Якщо дитина дотримується розпорядку, вона заздалегідь насолоджується приємними подіями – наприклад, прогулянкою в парку в п’ятницю або походом до ігрової кімнати в неділю. Якщо протягом тижня заплановано кілька таких подій, дитина відчуває, що батьки її люблять.

Причина № 9. Розпорядок допомагає формувати сімейні традиції

Коли ви встановлюєте розпорядок дня для себе й дитини, ви можете придумати певні сімейні традиції (наприклад, читати дитині на ніч). Вони щодня зміцнюють ваш зв’язок з дитиною. Замість того, щоб просто виконувати справи за списком, ви якісно проводите час з дитиною.

Причина № 10. Розпорядок надає впевненості у важкі часи

Зміни та стреси негативно позначаються на житті дитини. Такі ситуації, як розлучення батьків, перехід до іншої школи, народження брата або сестри позбавляють дитину впевненості. Коли в дитини є чіткий розпорядок дня, це вносить ясність у її життя. Завдяки сімейним вечерям і прогулянкам дитина заспокоюється, відчуває, що її люблять.

Розпорядок дня повинен бути гнучким

Хоча створення й підтримання розпорядку має безліч переваг, важливо при цьому зберігати гнучкість. Спонтанність та творчість необхідні всім дітям. Наприклад, можна відкласти миття посуду, якщо у дворі відбувається щось цікаве.

Залишайтеся уважними до потреб дітей та інших членів вашої сім’ї. Якщо розпорядок дня занадто суворий, дитина буде відчувати себе обмеженою в діях, а це не входить у ваші плани.

Як привчити дитину до розпорядку

Психологи стверджують, що привчати дитину до розпорядку потрібно вже з перших днів життя. Однак якщо ви не почали цього робити з раннього віку – нічого страшного. Зробити це ніколи не пізно, але чим раніше ви почнете, тим краще.

  • Крок 1. Установіть час для найважливіших справ: прийому їжі, сну й інших. Потрібно почати саме з цього, тому що дитині важливо виробити звички здорового сну й харчування. Якщо ви не дотримуєтеся постійного розпорядку дня, переходьте до нього поступово. Після того, як дитина почала спати та приймати їжу в певний час, установіть час для купання та інших щоденних справ.
  • Крок 2. Проявляйте спокій. Спочатку дитині буде складно дотримуватися розпорядку, але з часом вона звикне. Не турбуйтеся, не втрачайте терпіння: щоб почати дотримуватися розпорядку, дитині потрібно трохи часу.
  • Крок 3. Продумайте заняття, які допоможуть дитині звикнути до розпорядку.Наприклад, ви можете щодня по 10 хвилин перед сном читати дитині казки. Це допоможе їй підготуватися до сну.
  • Крок 4. Зробіть розпорядок постійним, але гнучким. Щоб дитина виробила нові здорові звички, її розпорядок повинен стати постійним. У той же час подбайте про те, щоб він був гнучким, особливо у святкові дні. Настрій дитини залежить не тільки від часу, коли вона спить або приймає їжу, тому забезпечте їй гнучкий режим.
  • Крок 5. Продумайте в розпорядку події, які будуть особливо приємні для дитини. Продумайте заняття, які малюк буде чекати з нетерпінням, наприклад, поїздка до бабусі або спільна прогулянка з собакою.
  • Крок 6. За необхідності вносьте в розпорядок корективи. Згодом ви можете помітити, що не все в розпорядку працює. Розпорядок покликаний зміцнити сімейні зв’язки, а не ускладнювати життя. Переконайтеся в тому, що ваш план формує у членів сім’ї здорові звички й позитивний настрій.