Категорія: Новини

Цінностями гендерної культури (знання, уміння, навички учасників освітнього процесу) є:

• гендерна грамотність як система отримання необхідних знань у сфері гендерних досліджень;
• сформована мотивація до рівноправної участі чоловіків і жінок у суспільному житті та реалізації своїх гендерних прав і свобод;
• гендерна самоосвіта як набуття власного досвіду з гендерної збалансованості;
• гендерна чуйність, як здатність особистості усвідомлювати та моделювати вплив соціального середовища;
• повага до особливостей та індивідуальних проявів особистості незалежно від її статі

Оцінка гендерної ідентичності школярів ставить за мету виявлення особистістю рівня ототожнення власної біологічної статі в поєднанні з формами «жіночої» та «чоловічої» поведінки, яка спирається на існуючу в суспільстві гендерну ідеологію.

Гендерне виховання необхідно здійснювати з використанням усіх традиційних засобів психолого педагогічного впливу. Це такі як:

• своєчасна реакція дорослих на ті чи інші особливості поведінки дітей чи підлітків, їх взаємини з однолітками протилежної статі, емоційна оцінка цих особливостей; адекватна реакція на ті чи інші прояви сексуального розвитку дитини чи підлітка, що грунтується на розумінні того, що в їх розвитку є нормальним, а що – відхиленням від норми;
• приклади правильного ставлення дорослих до представників іншої статі, дорослі не повинні доводити до дітей свої конфлікти, не варто з’ясовувати в їх присутності свої стосунки і т. п. Приклади можуть бути взяті також з творів художньої літератури, кіно тощо.

Гендерне виховання пов’язане з моральним, фізичним, естетичним, розумовим і трудовим. Наприклад, у процесі трудового виховання створюються уявлення дітей про те, що праця людей різної статі має свою специфіку, яка пов’язана з фізіологічними особливостями та історичним аспектом розвитку людини: праця чоловіків традиційно передбачає більші фізичні навантаження, ніж праця жінок. Зв’язок гендерного виховання з фізичним аналогічний: на заняттях фізкультури підбирають такі вправи, які розвивають різні фізичні якості і формують певне ставлення до стилю поведінки (фігура, постава, хода, динаміка рухів). Зв’язок гендерного виховання з естетичним бачимо, наприклад, в організації дозвілля, де враховуються надання переваги дітьми, залежно від статевих відмінностей. Зв’язок гендерного виховання з моральним виявляється в ознайомленні дітей з елементарними поняттями про мораль, значення в суспільстві людей різної статі, орієнтації дітей на майбутню соціальну функцію.

Сьогодні День пам’яті жертв Бабиного Яру – одного з найжахливіших символів Голокосту.

29-30 вересня 1941 року, в окупованому нацистами Києві було проведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом – ще близько 17 тисяч осіб.

Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало солдатів і офіцерів вермахту. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини. Наприкінці вулиці влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30-40 чоловік. Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї дубинками гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися по укосу на дно. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від окупантів у 1943 році.

За радянських часів про страшну подію воліли мовчати. Одними з перших табуйовану тему порушили письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов, а також дисидент Іван Дзюба, який 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши Бабин Яр «спільною трагедією єврейського і українського народів». Бабин Яр поряд із Освенцімом став жахливим символом Голокосту на території Східної Європи й прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі теорії.

Пам’ять про трагедію Бабиного Яру вшановується в Україні на державному рівні й є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів – вони завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3108272-sogodni-den-pamati-zertv-babinogo-aru.html

З метою посилення профілактичної та роз’яснювальної роботи, підвищення рівня культури поведінки дітей на дорогах та закріплення знань Правил дорожнього руху у Білозерській ЗОШ І – ІІ ступенів № 18 з 14 по 18 вересня пройшов Тиждень безпеки дорожнього руху. Відповідно до тематики Тижня в школі було проведено ряд інформативних заходів, націлених на підвищення обізнаності та усвідомлення найгостріших проблем безпеки дорожнього руху, а саме: у 1-11х  класах було проведено Єдиний урок  “Безпека на дорозі – безпека в житті” , організовано перегляд тематичних діафільмів та кінофільмів на тему «Дитинству – безпечні дороги», підготовлено та випущено випуск загальношкільних  радіо – новин  «Водій та пішохід», «Увага – діти на дорозі» , були проведені практичні навчання домедичної  допомоги  «Знаю, вмію, врятую». Перед дітьми 1-5х  класів виступили члени агітбригади «Сирена», які нагадали про правила поводження на дорогах . У шкільному  бібліотечно-інформаційному центрі  була оформлена викладка літератури “Безпека дорожнього руху”, на якій  представлені: навчальне видання “Безпечна дорога з Благунчиками”, пам’ятка “Благаю, живи!” та інформація, роздрукована з інтернету. Перед закінченням  останнього уроку проводилися «п’ятихвилинки»  про дотримання дітьми Правил дорожнього руху.  

Традиційно у вересні, з нагоди Дня фізичної культури та спорту, з метою популяризації  й утвердження здорового способу життя, в рамках Олімпійського тижня «Здорові діти – здорова нація» у Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 було проведено Всеукраїнський олімпійський урок «Спорт – це модно»  для учнів сьомого класу. Урок пройшов креативно , з обговоренням та використанням ІКТ. Третього вересня учні школи прийняли участь у спортивно – оздоровчому квесті «Вперед до Олімпійських вершин». Під час проходження квесту учні показали гарний рівень  фізичної підготовки та теоретичні знання  про зірок олімпійського спорту України. Бібліотекар школи підготувала для дітей вікторини «Знайди пару» та «Король ігор», а переглянувши  інтерактивний плакат «Незвичайні види спорту»  діти відкрили для себе нові види спорту про які навіть не чули. Також  була організована  зустріч з провідними тренерами з важкої атлетики  Жогою В.М., та Жульковим В.О ,  вона була  цікавою та продуктивною.  Під час зустрічі тренери ознайомили учнів з олімпійськими видами спорту, важкою атлетикою та розповіли про олімпійців нашого міста. В ході проведення  Тижня,  була запланована екскурсія до спортивного майданчика  при ПС ім. Олександра  Первія. Старшокласники  випробували свої сили на новому спортивному обладнанні. Завершено Тиждень було підведенням підсумків конкурсу малюнків «Майбутні олімпійці».

1 вересня учні 1-11 класів Білозерської ЗОШ № 18 взяли участь у відео–челенджі, присвяченому Дню знань.

До Дня пам’яті захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та до Дня звільнення Донбасу від нацистських загарбників у Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 були проведені заходи:

• 1- 4  класи – інформаційна хвилинка «Це наша історія»
• 5 – 9 класи  – виховні години «Ми пам’ятаємо»
• 10 – 11 класи – уроки – мужності «Іловайськ , шість років тому»

Учні 3, 7 та 8 класів поклали квіти до меморіалу Скорботної матері. Класні керівники 5-9 х класів підготували відеопрезентації «Донбас заслуговує на мир». У шкільній бібліотеці розміщено  книжну тематичну поличку «Залізним ехом облетіло нас, звільнено, звільнено Донбас».  Ми повинні вкотре усвідомити значення таких слів, як мир,порозуміння і примирення. Нехай єднає нас усіх лобов до України, любов до рідного краю,а безсмертний подвиг творців перемоги надихає на добрі справи в ім’я нашої держави.

2020-й – рік 75-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років (2 вересня).

8 вересня – День визволення Донбасу від нацистських загарбників

Кожен рік віддаляє нас від тієї великої кровопролитної світової війни. Живою і невмирущою є пам’ять про тих, хто ціною власного життя відстояв мир, свободу і незалежність Батьківщини, врятував світ від нацистської навали.

У серпні 1943 р. почалося остаточне звільнення Донбасу. Найважчі бої проходили на річці Міус. Міус-фронт був сильний оборонний рубіж. Гітлерівці вважали, що доля Донбасу вирішуватиметься саме тут.

18 серпня 1943 р. перейшли в наступ війська Південного фронту (командуючий генерал Ф. І. Толбухін, член Військової ради генерал К. А. Гуров, начальник штабу генерал З. З. Бірюзов).

Вогонь п’яти тисяч знарядь і мінометів, удари авіації, стрімка атака піхоти і танків, мужність радянських воїнів зруйнували ворожу оборону.

Висотою, що відкривала дорогу до Донбасу, була Савур-могила.

8 вересня 1943 р. був звільнений центр Донбасу м. Донецьк. Майор Єпанішников, полк якого першим увірвався і закріпився на околиці міста, частини Червоної Армії на центральній площі Донецька. В період боїв на Сіверському Дінці в оборону фашистів врізалася 284-а сибірська дивізія генерал-майора М. П. Батюка. У бою Батюк був смертельно поранений. Похований він на горі Артема.

Проти гітлерівських загарбників з крейдяних гір вела бій батарея лейтенанта В. М. Камишева, який загинув у тому бою. Похований він в селищі Банне (Слов’яногірськ).

10 вересня було звільнено місто Маріуполь.

До 14 вересня 1943 р. жодного фашистського окупанта вже не було на донецькій землі. У містах Донбасу проходили мітинги, присвячені звільненню від німецько-фашистських загарбників.

У боях за звільнення Донбасу загинули генерал-лейтенант К. А. Гуров і командир танкової бригади гвардії полковник Ф. А. Грінкевич. Відступаючи під тиском Радянської Армії, німецько-фашистські загарбники руйнували шахти, заводи, колгоспи і радгоспи, міста і села області, спалювали посіви, угонили худобу. Людей відводили у фашистське рабство, перетворювали Донбас на зону випаленої землі.

Вшановуючи у цей урочистий день тих, хто ціною свого життя захищав людство від нацизму, ми звертаємо свої вдячні погляди до ветеранів Великої Вітчизняної війни. Членами ветеранської організації Донецького юридичного інституту сьогодні є сім ветеранів Великої Вітчизняної війни, серед них учасники бойових дій та трудового фронту: Іванов Георгій Павлович, Наумкін Анатолій Герасимович, Петроченко Петро Васильович, Дмитренко Олександр Миколайович, Лазарєва Анастасія Іванівна, Фрадкіни Володимир Михайлович та Галина Дмитрівна.

Низький їм уклін за той жертовний подвиг заради миру та перемоги. Теперішні покоління перед вами, дорогі ветерани, у вічному боргу за те, що в той жахливий час ви зустрічали свою юність, дивлячись в очі смерті на фронті або в тилу, або у рабському фашистському полоні.

Однак навіть сьогодні ми поіменно не знаємо всіх, хто поклав голову за мирне небо над Донбасом. Іменами одних героїв названі вулиці проспекти та мікрорайони Донецька та краю, а інших минуле не випускає зі списків невідомих солдатів.

У спеціальному проєкті «75 років Перемоги над нацизмом» АрміяInform ознайомить своїх читачів з низкою стратегічних і фронтових операцій на території України, розповість про звільнення від нацистських окупантів українських сіл і міст, країн Європи, взяття Берліна.

Білозерська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 вітає з Днем знань! Бажаємо величезного бажання вчитися та здобувати нові знання. Легкого навчального року вам, дружної атмосфери, цікавих подій, чудових оцінок і постійного прагнення бути кращим, ніж учора. Успіхів, удачі, здоров’я, терплячості і чудових результатів!Щира вдячність Наталі Войтович за створення святкового настрою учням 1 класу.

Розглянемо чинники, що впливають на успішність адаптації дитини до школи:

• функціональна готовність до початку систематичного навчання: організм дитини повинен досягти такого рівня розвитку окремих органів і систем, щоб адекватно реагувати на дії зовнішнього середовища.
• вік початку систематичного навчання: не випадково адаптаційний період у шестирічок більш тривалий ніж у семирічок. У шестирічок спостерігається більш висока напруженість всіх систем організму, більш низька і нестійка працездатність. Рік, що відокремлює шестирічну дитину від семирічної, дуже важливий для її фізичного, функціонального і психічного розвитку. Саме в цей рік формуються такі важливі новоутворення: інтенсивно розвивається регуляція поведінки, орієнтація на соціальні норми і вимоги, закладаються основи логічного мислення.
• стан здоров’я: це один з основних факторів, що впливають не лише на діяльність і успішність процесу адаптації до школи, а й на процес подальшого навчання. Найбільш легко адаптуються здорові діти.
• рівень тренованості адаптаційних механізмів: безумовно, першокласники, що відвідували раніше дитячий сад, значно легше адаптуються до школи, ніж «домашні», не звичні до тривалого перебування в дитячому колективі;
• особливості життя дитини в сім’ї: велике значення мають такі моменти як психологічна атмосфера в сім’ї, взаємостосунки між батьками, стиль виховання, статус дитини в сім’ї, домашній режим життєдіяльності дитини тощо;
• психологічна готовність до шкільного навчання: психологічна готовність передбачає інтелектуальну готовність (рівень розвитку пізнавальних здібностей), емоційно-вольову готовність (емоційна зрілість, адекватність емоційного реагування, вольова регуляція поведінки) і особову готовність (мотиваційна готовність, комунікативна готовність);
• раціональна організація учбових занять і режиму дня: однією з головних умов, без яких неможливо зберегти здоров’я дітей протягом навчального року, є відповідність режиму учбових занять, методів викладання, змісту і насиченості учбових програм, умов зовнішнього середовища віковим можливостям першокласників;
• відповідна організація рухової активності дитини: рухова активність – найефективніший спосіб попередження і своєчасного запобігання стомлення, підтримки високої працездатності.

Можна виділити наступні ознаки адаптації дитини до школи:

1. Процес навчання викликає у першокласника позитивні емоції, він упевнений в собі і не відчуває страх.
2. Новоспечений учень справляється зі шкільною програмою.
3. Дитина проявляє самостійність при виконанні домашніх завдань і звертається за допомогою до мами або тата тільки після того, як самостійно спробувала його виконати.
4. Першокласник задоволений своїми стосунками з однокласниками і вчителем.

Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяці. Залежно від різних чинників рівень адаптації дітей до нових умов може бути різним: високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи процес не односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він намагається змінити соціально — психологічну ситуацію.

Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; розв’язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв’язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров’я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв’язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників. Зрозуміло, що є досить тісний причино-наслідковий зв’язок між рівнем адаптації школяра і системою тих чинників, умов, у яких він виховувався

Щоб адаптація першокласника пройшла успішно повинні виконуватися такі умови:

1. Спрямованість навчально-виховного процесу на інтереси дитини. Ставлення до неї як до суб’єкта у педагогічному процесі, включення її у суб’єкт-суб’єктні взаємини у системі «вчитель – учень», » учень – учень». Учні визнаються і приймаються як рівноправні партнери, що мають власну думку, здатні зробити свідомий вибір, вільні у своєму волевиявленні та діях (у розумних межах). Педагогічна стратегія базується на відмові від стандартів та шаблонів у виховному процесі, на нездійсненні насилля над природою дитини, розумінні самоцінності дитячого життя та вікового етапу розвитку шестирічних першокласників.
2. Створення сприятливого психологічного клімату як у школі, так і в сім’ї, за якого панує любов, повага, взаєморозуміння, співчуття і терплячість.
3. Віра в унікальність кожної дитячої особистості, зацікавленість у долі кожної дитини, створення атмосфери успіху.
4. Надання допомоги дитині в усвідомленні себе як особистості. Вихованець має знати про існування у собі істинного, вищого «Я», яке є джерелом альтруїстичних почуттів, нерозкритих потенційних можливостей.
5. Забезпечення оптимального фізичного, розумового, психічного розвитку дитини.
6. Розвиток мотиваційної сфери дитячої особистості.
7. Розвиток необхідних психологічних якостей: ініціативності, здатності до вмотивованого ризику, адекватної самооцінки, високої працездатності, сили волі, самодисципліни, відповідальності, вміння розподіляти свій час, впевненості, самоповаги, стійкості у подоланні труднощів.
8. Збагачення та розширення Я-образу дитини через розширення сфер її діяльності. Забезпечення простору для вияву і розвитку інтелектуальних, творчих, художніх, спортивних тощо здібностей дітей, підтримка їх життєрадісності. Формування навичок творчого саморозвитку.
9. Здійснення психологічної підтримки дитини (під якою розуміється процес, у якому дорослий зосереджується на позитивних сторонах дитини з метою зміцнення її самооцінки, допомагає повірити в себе, уникнути помилок, підтримує при невдачах) шляхом опори на сильні сторони дитини, уникнення підкреслення її промахів, демонстрації оптимізму, задоволення, любові та поваги до неї, прийняття індивідуальності дитини, виявлення віри у неї, уникнення дисциплінарних заохочень і покарань, надання дозволу самостійно вирішувати проблеми там, де це можливо, здійснення взаємодії з дитиною, проведення з нею більше часу.
10. Забезпечення індивідуально-диференційованого підходу до дітей.
11. Дотримання єдності у виховній роботі членів родини, школи та позашкільних установ, що здійснюють виховання учня.
12. Виховання у дитини почуття соціальної відповідальності. Гармонійне поєднання розвитку здібностей дитини з її морально-етичним розвитком для упередження дитячого егоцентризму та поступового становлення соціальної установки «не люди для мене, а я для людей».