Місяць: Листопад 2021

У рамках відзначення Міжнародного Дня толерантності 16 листопада та з метою формування в учнів загальнолюдських моральних цінностей, пропаганди принципів терпимості в усіх учасників навчально-виховного процесу з 11 по 16 листопада 2021 року в Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 було проведено ТИЖДЕНЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ під девізом “Толерантність – врятує світ”. Впродовж тижня робота школи була спрямована на розуміння необхідності реалізації принципів толерантності в суспільстві, потребу злагоди, повагу до інших людей, їхніх думок, дотримання своїх переконань і визнання такого ж права за іншими, підвищення настрою учасників навчально-виховного процесу, створення ситуацій-успіху для невпевнених учнів та розкриття творчого потенціалу обдарованих дітей. План проведення тематичного тижня був насичений та різноманітний. У продовж тижня Толерантності всі учні школи приймали активну участь в заходах. Так у початковій школі діти 2-х класів поспілкувалися у ранковому колі «Планета толерантності» та під час години спілкування «Я вчуся бути толерантним». Проявили креативність учні 4-го класу  прийнявши участь у Кольоровому тижні до дня Толерантності.У 7 класі з учнями  була проведена виховна година «Толерантність починається з мене.   Маленькі першокласники не остались осторонь  і спілкувалися під час прведення виховної години «Всі ми такі  різні , але рівні» . Для учнів 6-Б класу був проведена цікава вікторина «Толерантність це….».  Серед учнів 8-го класу було проведено анкетування  «Я і Толерантність».
      Лідерами учнівського самоврядування проведене інтерв’ю на найкраще визначення: «Толерантність – це…». Серед учнів 5-9 класів були розповсюджені буклети «Будь толерантним!» З учнями 1- 4 х класів здійснено перегляд і обговорення мультфільмів про добрі справи.

Виховання дітей — це досить захоплюючий процес, який потребує багато терпіння, витримки та знань. Якщо дитина розуміє тільки Виховання після крику, значить десь пішов перекіс. Постійний крик негативно впливає на дитячу психіку і викликає у дітей агресію, скутість та невпевненість в собі.

Як крик впливає на дитину.

1. Коли ми починаємо кричати на свою дитину, її організм виробляє велику кількість гормону стресу, тіло стає напруженим, а думки заблоковані.
2. Мозолисте тіло, яке з’єднує дві півкулі мозку, зменшується. Результатом цього є зменшення кровопостачання мозочка, зниження мозкової активності, погіршення пам’яті та уваги. Емоційна рівновага у дітей порушується.
3.  Починаються поведінкові проблеми у підлітків та депресивні стани у малюків. Вони перестають навчатися, починають брехати та вступають в конфліктні ситуації.
4. Самооцінка знижується, дитина стає замкнута та починає думати, що вона нікому не потрібна.

Такі серйозні травми не виправиш подарунками та обіймами.

Чому ж батьки не стримуються та кричать на дітей.

1. Батьки не можуть впоратися зі стресовою ситуацією, втрачають контроль над емоціями та виливають весь негатив на своїх найрідніших.
2. Тому, що їхні батьки робили так само, вирішували ситуації криком та скандалом. Це наслідок поведінки та атмосфери в їх родині, коли вони були дітьми.

Що робити, щоб перестати кричати на дитину.

1. Проаналізуйте ситуацію, що саме Вас дратує. Можливо Ви себе погано почуваєте, незібрані та роздратовані.
2. Перед тим як спалахнути, зупиніться, зробіть декілька глибоких вдихів або вийдіть з кімнати.
3. Не вимагайте забагато. Це ще незріла дитина, і вона не може бути такою ідеальною, як Вам хочеться.

Запам’ятайте, саме Ви є взірець для наслідування, підтримка і опора для свого малюка.

«Розвиток навичок протидії цькування в дитячому середовищі»

Що можна зробити, щоб протидіяти цькуванню

Звичайно, ситуації дуже різноманітні і це загальні принципи і кроки.

1.Назвіть явище

Ніяких «У мого сина (у Петі Смирнова) не складаються стосунки з однокласниками». Коли дитину навмисно доводять до сліз, узгоджено і систематично дражнять, коли відбирають, ховають, псують його речі, коли його штовхають, щипають, б’ють, обзивають, підкреслено ігнорують – це називається цькування. Насильство. Поки не назвете своїм ім’ям, всі будуть робити вигляд, що нічого особливого не відбувається.

Далі потрібно зрозуміти, хто готовий взяти на себе відповідальність за припинення цієї справи. Ознака того, що готовий – якраз готовність назвати цькування цькуванням. Ідеально, якщо це відразу учитель. Якщо ж він продовжує співати пісню про «Ну, він такий» – доведеться йти вище. Треба знайти того, хто назве те що відбувається своєю назвою. І з нього починати роботу. Якщо це керівник, нехай віддасть розпорядження і відстежить виконання, або зробить сам, раз підлеглі не здатні. Звертатися в зовнішні інстанції – крайній варіант, але якщо немає іншого виходу, тягнути не треба. 

Далі той дорослий, хто взяв на себе відповідальність, для простоти будемо називати його вчителем, хоча це може бути шкільний психолог, вожатий в таборі, тренер, завуч і т. д. повинен поговорити з групою, в якій відбувається цькування і НАЗВАТИ явище групі.

Діти не усвідомлюють, що саме роблять. У них в голові це називається «ми його дражнимо» або «ми так граємо» або «ми його не любимо». Вони повинні дізнатися від дорослого, що коли вони роблять так і сяк, це називається ось так і це – неприпустимо.

Буває, необхідно описати ситуацію з точки зору жертви. Але важливо при цьому не тиснути на жалість. Ні в якому разі не «уявляєте, як йому погано, який він нещасний?». Тільки: як було б ВАМ в такій ситуації? Що відчували б ВИ? І якщо у відповідь йдуть живі почуття, не зловтішатися і не нападати. Тільки співчуття: так, це всякому важко. Ми люди і нам важливо бути разом.

Іноді першого пункту вистачає, якщо все тільки-тільки почалося.

2. Дати однозначну оцінку

Люди можуть бути дуже різними вони можуть подобатися один одному більше або менше, але це не привід цькувати і гризти один одного, як павуки в банці. Люди на те й люди, розумні люди, що вони здатні навчитися бути разом і працювати разом без цього. Навіть якщо вони дуже-дуже різні і хтось комусь здається зовсім неправильним. Можна навести приклади, що нам може здаватися неправильним в інших людях: зовнішність, національність, реакції, захоплення і т. д. Навести приклади, як одна і та ж якість в різні часи і в різних групах оцінювалося по-різному. Звичайно, все це вийде,тільки якщо сам дорослий так щиро вважає. Це повинна бути проповідь, а не нотація.

3.Дати визначення цькуванню як проблемі групи

Коли на людей наїжджають, пред’являючи їм моральне звинувачення, вони починають захищатися. У цей момент їх не цікавить, мають рацію вони чи ні, головне – виправдатися. Діти не виняток. Особливо діти, які розпочали цькування, тому що дуже часто це діти з нарцисичною травмою, абсолютно нездатні переносити сором і провину. І вони будуть битися, як гладіатори за свою роль «супер-пупер альф». Тобто у відповідь на називання цькування насильством, ви почуєте: «А чого він? А ми нічого … А це не я.» І все в такому дусі. Зрозуміло, що результату від обговорення в такому напрямі не буде. Тому не треба його вести. Потрібно позначити цькування як хворобу групи.

Так і сказати: є хвороби, які вражають не людей, а групи, класи, компанії. Ось якщо людина не миє руки, він може підхопити інфекцію і захворіти. А якщо група не стежить за чистотою відносин, вона теж може захворіти – насильством. Це дуже сумно, це всім шкідливо і погано. І давайте разом терміново лікуватися, щоб у нас був здоровий, дружний клас. Це дозволить тим, хто почав, зберегти обличчя і навіть надасть їм можливість хоча б спробувати приміряти роль недеструктивної «альфи», яка «відповідає за здоров’я класу». І, що особливо важливо, це знімає протиставлення між жертвами-насильниками-свідками. Всі в одному човні, загальна проблема, давайте разом вирішувати.

З дітьми старшого віку можна подивитися і обговорити «Повелителя мух» або (краще) «Опудало». З маленькими – «Гидке каченя».

4.Активізувати моральне почуття і сформулювати вибір

Результат не буде міцним, якщо діти просто прогнутися під формальні вимоги вчителя. Завдання – вивести їх зі «зграйного» азарту в усвідомлену позицію, увімкнути моральну оцінку того, що відбувається.

Можна запропонувати дітям оцінити, яким є їхній внесок у хворобу класу під назвою «цькування».

Припустимо 1 бал – це «я ніколи в цьому не беру участь», 2 бали – «я іноді це роблю, але потім шкодую», 3 бали – «цькував, цькую і буду цькувати, це класно». Нехай всі одночасно покажуть на пальцях – скільки балів вони поставили б собі? Якщо це не підлітки, «трійок» не буде, навіть у найвідчайдушніших агресорів. У цьому місці ні в якому разі не можна намагатися викрити: ні, насправді ти цькуєш. Навпаки, потрібно сказати: «Який я радий, у мене від серця відлягло. Ніхто з вас не вважає, що цькувати – це добре і правильно. Навіть ті, хто це робив, потім шкодували. Це чудово, значить, нам буде неважко вилікувати наш клас». Так моральна оцінка цькування стає не зовнішньою, нав’язаною дорослими, її дають самі діти.

Якщо група дуже загрузла в задоволенні від насильства, конфронтація може бути більш жорсткою. Можна нагадати дітям уривок з «Гидкого каченя», в якому описане цькування: «Зазвичай, читаючи цю казку, ми думаємо про головного героя, про каченя. Нам його шкода, ми за нього переживаємо. Але зараз я хочу, щоб ми подумали про ось цих курей і качок. З каченям-то все потім буде добре, він полетить з лебедями. А вони? Вони так і залишаться тупими і злими, нездатними ні співчувати, ні літати. Коли в класі виникає схожа ситуація, кожному доводиться визначитися: хто він у цій історії. Серед вас є бажаючі бути тупими злими курами? Який ваш вибір? ».

Цей же прийом може допомогти батькам усвідомити, що якщо цькують не їхню дитину, а навпаки, це теж дуже серйозно. Їх діти знаходяться в ролі тупих і злобних курей, а такі ролі приростають так міцно, що починають міняти особистість. Вони цього хочуть для своїх дітей?

Для індивідуальної розмови з дитиною, яка не розуміє, що поганого в цькуванні, це теж підходить.

5.Сформулювати позитивні правила життя в групі і укласти контракт.

До цих пір мова йшла про те, як не треба. Помилкою було б зупинитися на цьому, тому що, заборонивши дітям колишні способи реагувати і вести себе і не давши інших, ми провокуємо стрес, розгубленість і повернення до старого.

У момент, коли колишня, «погана» групова динаміка перервана, розкрутка її згубної спіралі припинена, найкраще запустити нову динаміку. І це важливо робити одразу.

Досить просто разом з дітьми сформулювати правила життя в групі. Наприклад: «У нас ніхто не з’ясовує стосунки кулаками. У нас не ображають один одного. У нас не дивляться спокійно, якщо двоє б’ються – їх розбороняють». Якщо старші діти, можна розібрати більш складні ситуації, наприклад, те, що люди по-різному чутливі, і те, що для одного – пустотлива боротьба, для іншого може бути боляче. Це може знайти відображення в такому, наприклад, правилі. «Якщо я бачу, що мимоволі зачепив і образив людину, я припиню робити те, що я роблю, негайно». Але занадто багато не треба, принаймні, для початку. Правила виписуються на великому аркуші і за них всі голосують. Ще краще – щоб кожен поставив підпис, що зобов’язується їх виконувати. Цей прийом називається «укладення контракту», він прекрасно працює в терапевтичних і тренінгових групах для дорослих, і з дітьми теж цілком ефективний. Якщо правила хтось порушує, йому можуть просто мовчки вказати на плакат з його власним підписом.

6.Моніторінг і підтримка позитивних змін

Це дуже важливо. Дуже важливо щоб дорослий, який взявся розрулювати ситуацію, не кидав групу. Він повинен регулярно питати, як справи, що вдається, що важко, чим допомогти. Можна зробити «лічильник цькування», яку-небудь посудину або дошку, куди кожен, кому сьогодні дісталося або хто бачив щось, що було схоже на насильство, може покласти камінчик або увіткнути кнопку. За кількістю камінців визначається, чи гарний сьогодні був день, краще на цьому тижні, ніж минулого і т. д. Можна ставити спектаклі, складати казки і робити колажі про «хроніку одужання», зробити графік температури і т.д. Суть у тому, що група постійно отримує порцію інтересу від авторитетного дорослого і як і раніше вважає перемогу над цькуванням своєю спільною справою.

7.Гармонізувати ієрархію

Ось тепер пора думати про популярність. Про те, щоб кожен мав визнання в чомусь своєму, міг представити себе групі, бути корисним і цінним в ній. Свята, конкурси, огляди талантів, походи, експедиції, ігри на командоутворення – арсенал багатий, роби що хочеш. Чим довше групі потрібно прожити у цьому складі, тим цей етап важливіший.

Ознака гармонійної груповий ієрархії – відсутність жорстко закріплених ролей «альф», «бет» і «омег», гнучке перетікання ролей: в цій ситуації лідером стає той, в тій – інший. Один краще за всіх малює, інший жартує, третій забиває голи, четвертий придумує ігри. Чим більше різноманітної і осмисленої діяльності, тим здоровіша група. Навіть якщо так  не виходить, досить мирного, спокійного співіснування, а реалізовуватися діти можуть в інших місцях.

З початку впровадження карантину спричиненого розповсюдженням респіраторної хвороби COVID 19 Урядом було повернуто з-за кордону тисячі громадян України, серед яких, ймовірно, є особи, які постраждали від торгівлі людьми.Торгівля людьми має різні види: 1) Примусова праця – будь-яка робота, що вимагається від особи під загрозою застосування покарання, фізичного та психологічного насильства. 2) Рабство – стан людини, щодо якої застосовуються атрибути права власності, зокрема, насильницьке підпорядкування однієї людини іншій. 3) Сексуальна експлуатація – використання особи у діяльності сексуального характеру за винагороду або будь-яку іншу форму відшкодування незалежно від того, чи носить така діяльність добровільний або примусовий характер. 4) Використання у порнобізнесі – діяльність юридичних та фізичних осіб у сфері надання послуг сексуального характеру, створення або утримання місць розпусти та звідництво, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів з метою отримання прибутку. 5) Вилучення органів людини – вилучення з організму людини її складової частини, що має певну будову і спеціальне призначення без згоди самої особи або за її згодою, досягнутою шляхом використання злочинних засобів впливу на неї. Обіцяна особі винагорода не сплачується в повному обсязі або не сплачується взагалі. 6) Використання у жебрацтві – організація та примушування осіб до заняття жебрацтвом шляхом побиття, зґвалтування, навмисного заподіяння каліцтва, нанесення фізичних та/або психологічних травм та інших видів насильства. 7) Втягнення в злочинну діяльність – передбачає дії, пов’язані з безпосереднім психологічним або фізичним впливом на особу, вчинені з метою викликати в неї прагнення взяти участь у одному чи кількох злочинах (примушення до крадіжок, виготовлення та/або перевезення, та/або розповсюдження наркотиків, інших заборонених товарів, торгівлі зброєю, викрадення та/або збуту автотранспортних засобів, здійснення інших злочинів). 8) Використання у збройних конфліктах – використання особи, яка знаходиться у підневільному стані іншої особи, для виконання нею бойових завдань, пов’язаних з поваленням державної влади або порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, тощо. 9) Усиновлення (удочеріння) з метою наживи – взяття на виховання в сім’ю дитини на правах сина чи доньки, оформлене в установленому порядку, вчинене з метою отримання будь-якої матеріальної вигоди або уникнення певних витрат завдяки усиновленню (удочерінню) (наприклад, бажання отримати контроль над власністю усиновленої особи, залучення до заняття жебрацтвом, азартними іграми, проституцією тощо). 10) Продаж дитини – продаж батьками, близькими родичами, подружжям тощо особи, яка не досягла 18 річного віку, з метою отримання прибутку. Якщо Ви потрапили у біду або потребуєте додаткової консультації, зверніться до:органів соціального захисту населення; органів Національної поліції за місцем проживання (перебування); або телефонуйте: 527 (безкоштовно з мобільних телефонів в межах України), 0800505501 – безкоштовно зі стаціонарних телефонів; Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми або консультування мігрантів; Отже, якщо ви вважаєте себе постраждалим від торгівлі людьми, то має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод. Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання: 1) інформації щодо своїх прав та можливостей; 2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги; 3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв’язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі; 4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України; 5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку. Торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином (Закон України “Про протидію торгівлі людьми”). Будьте обережними та обізнаними щодо торгівлі людьми!

22 грудня 2010 у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні». Учасники слухань відзначили такі позитивні речі:

• В Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в 1991 році.
• З метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.
• Вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.

Негативним є:

• висока дитяча смертність,
• рівень забезпечення охорони дитячого здоров’я,
• недоступне оздоровлення та відпочинку для всіх дітей,
• неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.

Актуальні проблеми:

• запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;
• розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров’я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
• запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій. Прикладом такої організації в Україні є Міжнародна комісія з захисту прав людини( IHRC ).

ПОРАДИ СТАРШОКЛАСНИКАМ

Для багатьох старшокласників, в житті настає важливий момент,
а саме — вибір професії. Для сучасного старшокласника визначитись
з вибором майбутньої професії, а отже, і власної долі, є завданням дуже складним.
Якщо ви ще не визначились з професійним напрямком, можна

зробити наступне:

 Запишіть усі професії, які подобаються.
 Оберіть з них, ті, які максимально збігаються з власними бажаннями та можливостями (можливо їх буде декілька).
 Запишіть якості, якими ви володієте для обраної професії.
 Запишіть чого ви зможете досягнути в обраній професії.
 Пройдіть профорієнтаційне тестування, для визначення професійної направленості.
 Порадьтесь з батьками, щодо обраних професій, але пам’ятайте —
вибір за вами.
Якщо вже приблизно з вибором визначились, то можна зробити

наступний крок:

 Відвідати Дні відкритих дверей різних навчальних закладів, там
можна отримати більш детальну професійну інформацію щодо професії.
 Поспілкуватись зі студентами, які закінчують навчання.
 Зібрати якомога більше інформації про обрану професію.

Оцінити свій вибір за допомогою формули вибору професії

Щоб прийняти правильне рішення, необхідно врахувати безліч
факторів, а саме: свої бажання, психологічні особливості й можливості, потреби суспільства.
ХОЧУ — бажання, інтереси, прагнення.
МОЖУ — здібності, таланти, стан здоров’я.

ТРЕБА — стан ринку праці, перспективи та соціально-
економічні проблеми регіону.

Зона оптимального вибору професії перебуває в ділянці перетину
особистих бажань, інтересів людини, її здібностей і соціально-
економічних потреб суспільства в спеціалістах певної професії.
Потрібно врахувати також помилки, яких припускаються при

виборі професії:

 Вибір професії “за компанію” (під впливом товаришів).
Буде добре, якщо ваші інтереси збігаються з інтересами вашого
товариша. Тоді й вибір виявиться правильним. В іншому разі, робота
не приноситиме ані радості, ані задоволення і вас чекає розчарування. І обов’язково настане момент, коли ви вимушені змінити попередній вибір. Врахуйте особливості свого характеру, здібності, навички, а не просто слідуйте за своїм товаришем.
 Існуючі думки про престижність професії.
Ви з дитинства, напевно, пам’ятаєте слова: “Всі професії важливі, всі
професії потрібні”. В суспільстві існують професії, які є важливими, але непрестижними. Проте, на жаль, не завжди оволодіння модною

професією означає, що вона буде приносити задоволення, відповідатиме вашим здібностям та інтересам. Ви просто змарнуєте час.
 Перенесення ставлення до людини, представника тієї або іншої
професії, власне на професію.
При виборі професії слід звернути увагу на особливості певного виду
діяльності, а не обирати професію тільки тому, що тобі подобається
людина, яка займається тим видом діяльності. Приємна в спілкуванні
людина, яка може із захопленням розповісти про свою роботу,-
це чудово. Але це не означає, що ви отримувати від подібної роботи
таке ж задоволення.
 Захоплення тільки зовнішньою стороною професії.
За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена,
буденна праця. Тому серйозний підхід до вибору професії припускає
вивчення її з усіх сторін.
 Застарілі уявлення про характер праці у сфері виробництва.
За сучасних умов виробництва практично всі професії тією або іншою
мірою пов’язані з використанням комп’ютера, організаційної техніки,
впровадження інноваційних технологій. Тому, за колишньою назвою
професії ховається цілком новий її вигляд. Це інший характер, інші
умови праці, інші вимоги до знань, здібностей людини.
 Невміння або небажання розбиратися у своїх особистісних
якостях (схильностях, здібностях).
Не бійтеся й не лінуйтеся розібратися у своїх здібностях, схильностях.
У разі необхідності зверніться за консультацією до психолога, спробуйте свої сили в різних напрямках діяльності. Можна оцінити свої здібності, пройшовши психологічні тести на профпридатність.
Це може зміцнити вашу думку щодо обраної професії або, навпаки.

 Недооцінювання своїх фізичних особливостей.
Існують професії, до яких висуваються певні медичні вимоги. Медичні протипоказання можна з’ясувати у медичних працівників.

Знайти своє покликання – джерело щастя!

Обираючи професію:
 Ознайомтесь з інформацією про світ професій, визначте
сферу діяльності, яка вас цікавить.
 Складіть уявлення про свої інтереси, здібності, нахили.
 З’ясуйте, чи відповідає стан вашого здоров’я вимогам обраної
професії.
 Довідайтесь, де можна здобути професію відповідної
кваліфікації.
 Визначте кілька професій, які подобаються, до яких є потяг,
існують принципові можливості успішного їх освоєння й
працевлаштування.
 Прислухайтеся до думки батьків, вчителів, друзів, та
аналізуйте їх.
 Визначте фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної
професії.
 За бажанням можете звернутися до психолога з проханням
визначити (дослідити) ваші інтереси, здібності, тип
темпераменту, особливості пам’яті, уяви тощо.
 Прислухайтеся до власних відчуттів та інтуїції.
 Зробіть свій вибір.
 Упевнено йдіть до мети.
 Професійних вам успіхів і досягнень!

     9 листопада у Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 відзначався День української писемності та мови, метою якого було формування в учнів почуття краси рідної мови,  розвитку почуття національної гідності, мовних здібностей, виховання     любові до національних традицій, народної мудрості, краси і гармонії рідного слова.

     На Українському радіо традиційно відбувся радіодиктант національної єдності «Слідом за пам’яттю». До своєрідної акції єднання навколо рідної мови долучилися учні 8 та 10 класів на чолі з вчителями української мови. Текст прочитав доцент письменник Юрій Андрухович.

    Класними керівниками також були проведені заходи з нагоди відзначення цього свята: інтелектуальна гра «Знавці рідної мови» (3 клас), виховна година «Мова рідна – слово рідне…» (2-А клас), «Мовні посиденьки» (2-Б клас), онлайн-вікторина «Підкачай українську», виховна година «Я люблю рідну мову» (6-А клас), флешмоб «Ой, яка чудова українська мова!» та мовознавча година «Мовні перлини для кожної дитини» (1 клас), година спілкування «Мова – душа народу» (4 клас)

        Відзначення Дня української мови та писемності дало змогу учням доторкнутися до джерел духовної культури рідного народу, поглибити знання про витоки писемності та розвиток української мови, її правопис; усвідомити необхідність пропагування української мови в суспільстві, підвищення власної мовної культури як обов’язку кожного українця.

1. Хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини – ВІЛ, призводить до смертельної хвороби – синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). ВІЛ та СНІД – невиліковні.

2. Людина, уражена вірусом, може виглядати здоровою і почуватися добре довгі роки, навіть, якщо вона є носієм вірусу.

3. Вірус може передаватися на всіх стадіях захворювання через кров, сперму, овуляційні та вагінальні виділення, грудне молоко.

4. Найчастіше ВІЛ-інфекція передається статевим шляхом. Молоді дівчата особливо вразливі до ВІЛ при сексуальних контактах.

5. Молоді люди, які мають захворювання, що передаються статевим шляхом, також становлять групу високого ризику щодо ВІЛ- інфікування.

6. Найбільш уразливі молоді люди, які вживають наркотики ін’єкційно, або мають сексуальні контакти з ін’єкційними споживачами наркотиків. ВІЛ-інфекція може також передаватися через нестерильні інструменти при пірсингу, татуажі та інших маніпуляціях, в яких є контакт з кров’ю.

7. Ризик інфікування при статевих контактах зменшується, якщо партнери використовують презерватив.

8. Тест на ВІЛ здійснюється системою охорони здоров’я і, в першу чергу, центрами профілактики СНІДу. Тест на ВІЛ є конфіденційним і має супроводжуватися до – та післятестовим консультуванням.

9. ВІЛ-інфекція не передається через обійми, потискання рук, користування туалетом, басейном, постільну білизну, кухонний посуд, укуси комах тощо.

10. Дискримінація людей, які живуть з ВІЛ, – це порушення прав людини.

Мабуть, вам доводилось це чути: “Той, хто забагато на себе бере, рано чи пізно загине під тягарем”. Ця приказка не нова, і вона, як і решта давніх приказок, поєднує у собі життєву мудрість наших предків та сповідування ними одвічних істин. Стримування емоцій може нашкодити в першу чергу вам, і в цій статті ми детально розповімо чому саме.

Як часто вам доводиться стримувати свої емоції? Скільки думок та почуттів ви тримаєте при собі, боячись образити людей навколо? Будьте обережні, адже такою поведінкою ви можете тільки нашкодити собі.

Мовчання – знак згоди, проте усьому має бути межа

Мовчання – ознака мудрості, тому завжди краще промовчати, аніж сказати якусь дурницю. Запам’ятайте, що замість того, щоб зробити недоречний коментар або сказати щось непристойне, краще уникнути будь-яких висловлювань. Цим самим ви продемонструєте більше такту, ніж люди, що не думають перед тим, як щось сказати.

Попри все, потрібно дотримуватися золотої середини між вмінням вчасно промовчати та вмінням відстояти свою точку зору.

• Якщо ви ніколи не висловлюватимете своїх думок, люди навколо не знатимуть, образили вони вас своїми вчинками і словами, чи ні. Пам’ятайте, що ваші співрозмовники не вміють читати думок, тож вони не зможуть здогадатися, що саме вас засмутило чи образило.
• Іноді краще промовчати, а іноді слід підібрати потрібні слова. Вміння відчувати, коли варто висловити свою думку, а коли не треба втручатись у розмову – це одна з найважливіших навичок, якою слід досконало оволодіти. Звісно, не варто вдаватись у крайнощі та постійно мовчати, або навпаки, озвучувати усе, що спадає вам на думку. Такі дії також ні до чого доброго не призведуть. Намагайтесь віднайти баланс між цими двома крайнощами та не забувайте, що постійне стримування емоцій є надзвичайно шкідливим. Якщо ви ніколи не висловлюєте своїх думок вголос, тим самим ви дозволяєте людям втручатися у свій особистий простір, переходити межу при спілкуванні з вами, говорити за вас, коли ви хочете промовчати та навіть приймати за вас рішення, якщо ви не наважуєтесь відстояти свою думку. У результаті такої пасивної поведінки ви можете перетворитися на маріонетку, яку кожен буде тягнути у свій бік.

Стримування емоцій призводить до психосоматичних захворювань

Звісно, ні для кого не секрет, що тіло та розум тісно взаємопов’язані. Спеціалісти дійшли висновку, що такий зв’язок призводить до того, що близько 40% світового населення хоча б раз у житті стикалися з проблемою психосоматичних захворювань.

Для прикладу, нервозність погіршує травлення, спричиняє діарею та появу головного болю. У результаті постійного стресу на губах може з’явитися герпес, а постійне стримування емоцій та думок призводить до появи підвищеного відчуття стривоженості.

Тільки подумайте, скільки всього ви не розповідаєте своїм батькам та друзям, боячись зробити їм боляче. Часто близькі люди роблять щось за вас, прагнучи допомогти, проте насправді своїми діями вони лише погіршують ситуацію. Чому ж ви не можете сказати їм про це у вічі?

Також ми часто не висловлюємо свої думки другим половинкам, боячись завдати їм болю. Попри те, що іноді їхня поведінка чи слова можуть бути образливими, ми часто вирішуємо промовчати.

Зверніть увагу, що постійне стримування емоцій призводить до появи таких психосоматичних захворювань, як мігрені, перенапруження та хронічна втома.

Висловлення думки – ключ до емоційної розрядки

Ніколи не бійтесь висловлювати свою думку і поважайте людей, які також це роблять. Це вміння є не менш важливим, ніж дихання, харчування чи сон. Спілкування через емоції є необхідним у щоденному житті, адже саме завдяки йому ми здатні побудувати здорові стосунки з людьми та самими собою.

Ось декілька ключових порад, які вам допоможуть:

• Пам’ятайте, що усьому є межа. Якщо ви триматимете свої почуття та думки при собі, ваша поведінка буде не гідною людини, що поважає себе, а ще ви втратите контроль над своїм життям та суттєво знизите свою самооцінку. Не забувайте, що ви маєте беззаперечне право висловлювати свої почуття та думки.
• Якщо ви відстоюєте свою точку зору, це не значить, що ви хочете когось образити. Висловлення думок  – це спроба захистити себе та повідомити оточенню про свої почуття.
• Не зациклюйтесь на тому, що про вас подумають інші та не бійтесь їхньої реакції на свої слова. Якщо ви переймаєтесь через можливу реакцію людей, підготуйте себе морально до розмови. Наприклад, ви стомилися від щотижневих візитів своїх батьків, через які ви не можете залишитися наодинці зі своєю другою половинкою. В один момент ви нарешті відважилися попросити їх відвідувати вас рідше. Якою, на вашу думку, буде їхня реакція? Якщо ви вважаєте, що ваші слова їх образять, будьте готові до того, що вам доведеться пояснити, чому саме їхня поведінка вас засмучує. Якщо ви вважаєте, що ця розмова зробить їм боляче, варто пояснити батькам, що ви не мали на меті їх образити.
• Пам’ятайте, що щире висловлення своїх думок та почуттів є найкращим видом емоційної розрядки. Застосовуйте поради психолога на практиці і бережіть себе!