Місяць: Квітень 2021

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ – ТАБУ АБО ПРОБЛЕМА КОЖНОЇ 5-Ї ДИТИНИ – ВИСНОВКИ ЕКСПЕРТА
By Самарська Марія

СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ – ТАБУ АБО ПРОБЛЕМА КОЖНОЇ 5-Ї ДИТИНИ – ВИСНОВКИ ЕКСПЕРТА

Згідно досліджень Ради Європи, проведених в Україні в 2016 році, кожна п’ята дитина є жертвою сексуального насильства. Пропонуємо вам висновки Анастасії Дьякової, національного експерта із захисту дітей від насильства

Давайте розберемося, що відноситься до сексуального насильства над дітьми, як воно впливає на майбутнє життя дитини і яким чином можна його запобігти. Так само відстежимо закономірність між зростанням кількості випадків сексуального насильства і поширенням інтернету серед дітей та підлітків.

Що ж відносять до сексуального насильства?

Сексуальне насильство – це будь-який контакт або взаємодія між дитиною і людиною старшою за нього віком, в якому дитина сексуально стимулюється або використовується для сексуальної стимуляції.

Це може бути:

  • Еротизована ласка і турбота. Як варіанти: поцілунки з дитиною у губи або, коли тато миє досить дорослу дівчинку або мама спить в одному ліжку з дорослим сином – елементи такої турботи;
  • Демонстрація статевих органів – у тому числі, коли мама проходить через кімнату сина в ванну без одягу або ж дорослий відправляє дитині оголені фото/відео;
  • Використання дитини для сексуальної стимуляції дорослого;
  • Розбещення – залучення до спостереження за статевим актом, перегляду порнографії, відправлення текстових повідомлень сексуального характеру;
  • Орально-генітальні ласки як дитини, так і дитиною;
  • Згвалтування природним або неприродним чином;
  • Сексуальна експлуатація для виготовлення дитячої порнографії або роботи в проституції.

Хто гвалтівник?

Згідно з різними дослідженнями, 80% випадків насильства здійснюють добре відомі дитині дорослі. З них 40% – дуже близькі до дитини родичі і батьки.

ПРО 90% ЗЛОЧИНІВ НІКОЛИ НЕ ПОВІДОМЛЯЮТЬ У ПОЛІЦІЮ. 

Причини мовчання найрізноманітніші: страх і/або сором дитини; недовіра батьків до слів дитини; страх дитини втратити близького дорослого, який дає увагу, турботу і часто подарунки; небажання мами відмовлятися від стосунків із чоловіком; залежність сім’ї від педофіла (наприклад, батька і чоловіка).

Як діяти, якщо дитина повідомила про насильство?

Що ж робити, якщо дитина говорить про подібні випадки насильства (які ми розглянули вище, сексуальне насильство – це не тільки згвалтування). По-перше, що потрібно зробити – повірити дитині і показати, що ви на його боці, що не звинувачуєте і не соромте його. Далі звернення у поліцію і обов’язково до профільного психолога.

Чим загрожує пережите насильство в майбутньому?

Пережите в дитинстві та невідпрацьоване з якісним профільним психологом сексуальне насильство може привести до безладного сексу і, як результат зараження ВІЛ та іншими венеричними захворюваннями, ранньою вагітності, залежно від алкоголю і наркотиків, психологічних порушень, підвищується ризик захворювання на рак і діабет, а також здійснення кримінальних злочинів і суїциду. Так що вкрай важливо не тільки вести справу в суді, але і провести якісну реабілітацію дитини – кожен другий педофіл – жертва сексуального насильства в дитинстві.

Як починається насильство?

Насильство зазвичай починається із грумінгу або гри.

Грумінг – дії із метою завоювання довіри дитини і/або дорослого, опікуна дитини, з метою сексуального насильства/отримання інтимних фото або відео дитини. Грумінг можуть виробляти на перший погляд нешкідливі дорослі, душа компанії. Це може бути тренер у спортивній секції, учитель, спортивний лікар, вчитель у музичній школі або сусід. 80% педофілів одружені і ведуть «пристойний» спосіб життя.

Як же виявити такі випадки і що робити для профілактики?

Надзвичайно важливо налагодити довірчі стосунки з дитиною, обговорювати навіть складні теми, на які у вас немає однозначної відповіді, при цьому не варто вести себе повчально.

Заговоріть із дитиною про секс ще до того, як він став шукати цю інформацію в інтернеті, хихикати з однокласниками або випадково клікнув рекламу порнографії при підготовці шкільного реферату.

ВИ ПОВИННІ ДІЯТИ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ. 

  • Педофіли рідко виробляють злочини з незнайомими дітьми. Зазвичай вони намагаються знайти роботу, яка близька до дітей або створити стосунки з жінкою, яка має дитину цікавого педофілу віку. Або намагаються вибрати нещасну, самотню, нелюбу дитину і заповнити порожнечу, яку повинні були заповнити батьки.

Є «правила безпечних дотиків», які повинна знати дитина

НІХТО НЕ МОЖЕ ТОРКАТИСЯ ДО ЧАСТИН ТІЛА ДИТИНИ, ЯКІ НЕ ЗАКРИТІ КУПАЛЬНИКОМ І ДИТИНА НЕ МОЖЕ ТОРКАТИСЯ ДО ТАКИХ ЧАСТИН ТІЛА ІНШИХ ЛЮДЕЙ. 

Вас має насторожити зайва увага з боку будь-якого дорослого до вашої дитини: особисте листування у телефоні, подарунки або гроші, прояви флірту і дивних тілесних дотиків, підозри інших дітей про те, що між дитиною і дорослим є стосунки – діти зазвичай відразу це помічають.

  • Насильство в сім’ї виявити складніше, так як ми до останнього не хочемо вірити в те, що це може відбуватися у нашому домі. Такі злочини починаються з ігор, із пояснень дитині, що у всіх сім’ях себе так ведуть і це норма, навіть якщо дитині дискомфортно, хоча дискомфорту може і не бути, якщо батько / родич робить боляче. Дитина завжди хоче подобатися батькам і радий, коли вони радіють.
  • У насильника і дитини з’являються домовленості про секрети, підкуп подарунками та / або загрози, що дитина стане провиною розпаду сім’ї, що йому ніхто не повірить, що він повинен відчувати сором і страх – використовуються будь-які формули залякування. Усе ускладнюється тим, що дитина не хоче втратити близьку людину і не завжди розуміє, що відбувається.

З поширенням інтернету та реєстрацією дітей у соцмережах, злочинцям усе простіше отримати доступ до дитини. По всьому світу діють педофіли і угруповання, які виробляють і продають дитячу порнографію. Їх завдання налагодити довірчий контакт із дитиною і виманити у нього фото/відео інтимного характеру. Далі починається вимагання більш інтимних матеріалів/грошей/особистих зустрічей із погрозами поширити отримані раніше матеріали всім контактам дитини в соцмережах, у школі або надіслати батькам.

Важливо, щоб батьки розуміли, що ризик сексуального насильства над дитиною – це не тільки згвалтування і говорити з дітьми потрібно не тільки про те, що ходити темними вулицями і заходити з незнайомцями в ліфт небезпечно. Необхідно йти в ногу з часом і розуміти, чим живе ваша дитина, які в нього інтереси, сумніви і страхи.

Кращий варіант убезпечити дитину – стати для нього надійним дорослим, з яким сміливо можна говорити про труднощі і проблеми, не боячись осуду. Довіра – кращий інструмент. Проводьте більше часу разом і давайте відчуття дитині, що він цінний і значимий для вас, тоді він не захоче шукати ці емоції від інших людей.

http://4mama.ua/uk/kids/raising

Взаємовідносини в системі «вчитель-учень»
By Самарська Марія

Взаємовідносини в системі «вчитель-учень»

Здійснюючи діяльність, педагог перебуває у відносинах з колегами, батьками учнів, адміністрацією школи (ВНЗ). Основними у цій системі є відносини “педагог — учень”, які відіграють у навчально-виховній діяльності визначальну роль. Специфіка моральних норм, що їх регулюють, визначається типовими суперечностями і конфліктами, котрі виникають чи можуть виникнути. Оскільки вони регулюються правовими та адміністративними нормами, необхідно вміти виокремлювати їх моральний аспект. Передусім він полягає в тому, що педагог не обирає собі учнів, навпаки, учні обирають педагога. Попри те ці відносини стають (мають стати) свідомо налагоджуваними і регульованими.

Між педагогом і учнем існують численні суперечності (реальні, позірні), оскільки в навчально-виховному процесі вони виконують різні функції. Наслідком цього є ситуації, які свідчать про неоднаковість їх позицій, інтересів, цілей. Інтерес педагога відповідає потребам навчально-виховного процесу щодо підготовки молодих людей до самостійного життя в суспільстві. Він сфокусований на опануванні ними знаннями, уміннями і навичками, формуванні людських якостей, моральних чеснот. Учні часто вбачають інтерес у зниженні вимог педагога, не задумуючись над результатами цього. Деякі з них схильні неправильно інтерпретувати навіть глибоко вмотивовані, справедливі вимоги педагога. Тому педагогічна етика орієнтує на те, щоб справедливість вимог педагога стала для учнів логічно достовірною і психологічно переконливою.

Причиною (приводом) суперечностей між педагогом і учнем буває і відмінність у рівні їх знань, досвіду, соціальної зрілості. Педагог, як правило, є носієм суспільних норм, які учневі ще потрібно засвоїти. За таких обставин виникає протистояння, у процесі якого моральна свідомість інтенсивно розвивається. Часто вдосконалюється і моральна свідомість педагога. Непорозуміння та суперечності може спричинити і дефіцит інформації у педагога про учня (характер, моральні якості), що ускладнює адекватність реакцій на його вчинки.

Педагог зазвичай належить до старшого покоління, тому він не завжди здатен розуміти, виправдати потреби молоді, навіть справедливі. Педагогічна етика рекомендує педагогові врахувати потреби й інтереси молоді, не відмовляючись від загальнолюдських принципів моралі.

Нерідко суперечності між педагогом і вихованцем виникають через вразливість, легку збудливість, підвищену емоційність учнів, особливо підлітків, наслідком чого є їх неадекватні реакції на події, факти, дії педагога. Щоб подолати це, педагог має: налагодити з учнями відносини, які забезпечували б ефективність навчально-виховного процесу; відчувати відповідальність за характер відносин у системі “педагог — учень (учнівський колектив)”; постійно контролювати власну поведінку, орієнтуючись на принципи і норми педагогічної етики, дбаючи про свій авторитет як людини і педагога.

Ставлення педагога до учня повинно бути не тільки діловим, офіційним, а й особистісним. Навчальні програми, плани, шкільний розклад та інші адміністративні засоби регламентують службові, офіційно-ділові відносини, за яких учень для педагога — об’єкт праці. Особистий, людський рівень відносин виявляється у ставленні до учня як індивідуально-неповторної особистості. За такого підходу педагог фігурує не тільки як виконавець професійної функції, а і як індивідуально-неповторна особистість, котра мислить, відчуває, переживає (співпереживає), радіє і страждає тощо. Процес виховання за такого ставлення до учня, як правило, ефективніший, оскільки виявляється у впливі особистості на особистість.

Відносини “педагог — учнівський колектив”. Впливаючи на учня, педагог опосередковано впливає на учнівський колектив, і навпаки. Водночас він повинен впливати на колектив безпосередньо. Відносини “педагог — учнівський (студентський) колектив” мають специфічний зміст і відповідні форми вияву, суперечності, проблеми, зокрема й моральні. Учнівський колектив може сприяти навчально-виховній діяльності педагога і заважати їй. Причини деструктивної позиції учнівського колективу різні: наявність неформальних, деструктивно налаштованих лідерів, невдало підібраний староста, неправильні дії педагога тощо. Щоб подолати ці суперечності, педагог повинен зважати на думку учнівського колективу, не обов’язково погоджуючись з нею.

Педагог, який поважає учнівський колектив, завжди намагається об’єктивно оцінити його справи, сприяє його розвитку, згуртованості, зміцненню. Його поведінка толерантна, позитивно зорієнтована, конструктивна.

Відносини в системі “педагог — учень (учнівський колектив)” формуються на основі таких засадничих норм:

  • 1) принцип демократизму. Демократизм педагога виявляється насамперед у визнанні плюралізму поглядів, думок, суджень, а також у толерантності тощо. Рівень його демократичності залежить і від готовності вихованців до взаємовимогливих, взаємовідповідальних стосунків, культури мислення і діяльності;
  • 2) принцип гуманізму. Педагог має цінувати вихованця, враховувати його індивідуальну неповторність, унікальність, право на самореалізацію. Адже найбільшою цінністю є людина як вільна, цілісна, всебічно розвинена особистість, а не держава, “прогресивний” соціально-економічний устрій тощо. Благо людини — критерій оцінювання суспільних інститутів;
  • 3) повага до особи учня. Цей принцип похідний від принципів демократизму і гуманізму, він передбачає рівність, рівноправність, партнерство вчителя і учня. Оскільки учень залежить від педагога, цей принцип часто є декларативним. Реалізується він у щирому інтересі до учня як самобутньої особи, довір’ї, терпимості, стимулюванні становлення його індивідуальності, у повазі до думки, недопустимості приниження гідності, в об’єктивності оцінювання знань. Це не суперечить вимогливості педагога і є неодмінною умовою ефективності його праці. Мета таких орієнтацій і старань полягає у формуванні високоосвіченої, вільної, розкутої, творчої особистості.

Принцип поваги до особи не суперечить диференційному ставленню до учнів, сприяє розвитку їх унікальних якостей. Ставлення педагога до учня повинно мати особистісний характер, що виявляється у прагненні пізнати, зрозуміти його, врахувати індивідуальну неповторність, підтримати позитивні якості.

Педагог має узгоджувати особистісні стосунки з учнем із офіційними (службовими). Міра поєднання особистісного та офіційного залежить від педагога, його свідомого вибору, що свідчить про моральний характер цієї проблеми. Абсолютизація принципу дотримання дистанції призводить до відчуженості між педагогом і учнем, а невиправдане “скорочення” ЇЇ, панібратство теж негативно впливає на діяльність.

Повага до учня виявляється у терпимості до його поглядів, почуттів і вчинків (у межах загальнолюдських норм), вірі в хороші помисли і наміри, благородство, прагнення і здатність стати доброю людиною, а також у вимогливості до нього. Вимогливість до учня має бути доброзичливою, об’єктивно доцільною, реалістичною (здійсненною);

4) цінування думки учнівського колективу. Педагог має цінувати думку учнівського колективу, брати її до уваги. Для цього слід цікавитися нею, знати, як учнівський колектив ставиться до нього, його занять, навчальної дисципліни, правильності оцінювання ним знань тощо. Його думка завжди узгоджується з думкою педагога, однак він не може нехтувати нею навіть за умови її помилковості. Педагог повинен бути реалістом, не закривати очі на реалії, суперечності, які можуть перерости у конфлікт. Функція моралі, зокрема й педагогічної, полягає в допущенні конфліктів, гармонізуванні стосунків. Щоб навчально-виховний процес був ефективний, необхідно постійно контактувати з учнівським колективом. Суперечності ускладнюють стосунки, роблять їх неможливими чи неефективними.

ПОРАДИ ВИПУСКНИКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОХОДЖЕННЯ ЗНО
By Самарська Марія

ПОРАДИ ВИПУСКНИКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОХОДЖЕННЯ ЗНО

Послідовність підготовки до ЗНО

· Розробіть план підготовки до ЗНО: визначте обсяг роботи на кожен тиждень, день. Заплануйте, коли сааме ви вивчатимете той чи той розділ, ту чи ту тему. Психологи радять розпочинати з найцікавішої теми— це допоможе швидко звикнути до режиму роботи.

· Після кожної години занять обов’язково робіть перерву на 10 хвилин. А після 2-3 годин роботи можна перепочити вже півгодини, наприклад, поїсти, вийти на свіже повітря тощо. Через 3-4 години занять відпочивайте не менше 2 годин. Напередодні складання ЗНО добре виспіться та відпочиньте.

· Заздалегідь підготуйте все необхідне в день тестування: одяг, документи (паспорт або свідоцтво про народження, Сертифікат, запрошення), дві чорні гелеві ручки, годинник, негазовану воду в прозорій пляшці.

Засвоєння та систематизація навчального матеріалу

· Задля того, щоб швидше та легше засвоїти велику кількість фактологічного матеріалу, складіть план, намалюйте схему або напишіть конспект, доберіть приклади з практики. Якщо є потреба, зверніться по допомогу до батьків.

· Випишіть основні дати, визначення, формули, тощо на окремий аркуш та прикріпіть його туди, куди найчастіше спрямований ваш погляд.

· Намагайтеся зрозуміти нову інформацію, а не запам’ятати її суто механічно.

· Не вивчайте новий матеріал безпосередньо перед іспитом, аби не забути раніше засвоєне. За два тижні до тестування займайтеся лише повторенням та закріпленням раніше вивченого матеріалу.

· Попросіть когось із рідних аб одрузів послухати ваші відповіді на найскладніші запитання, аби перевірити рівень засвоєння інформації.

· Обов’язково прагніть до хорошого результату. Не налаштовуйтеся на те, що можете не впоратися із якимось завданням. Вірте у власні сили та знання. ПОЗИТИВНЕ НАЛАШТУВАННЯ – ЗАПОРУКА УСПІХУ!

Поведінка під час ЗНО

· Виходячи з дому, переконайтеся, щови взяли всі необхідні речі. До пункту тестування намагайтеся прибути завчасно, а тому залиште собі додатковий час на непередбачувані обставини, як-от проблеми з транспортом, заторитощо.

· Під час тестування дотримуйтеся правил поведінки, передбачених процедурою ЗНО.

· Під час роботи над тестом будьте максимально зосередженими: перш ніж виконувати завдання, уважно прочитайте інструкцію. Адже неуважність є однією з причин допущених помилок.

· Стежте за часом і раціонально розподіляйте його.

· Будьте уважними під час оформлення бланків відповідей. Адже помилки призведуть до анулювання результату завдання.

· Якщо під час проведення тестування помітите порушення офіційно визначеної процедури,— подавайте апеляцію. Її потрібно написати одразу після завершення тестування, не виходячи з аудиторії. Апеляцію щодо несправедливого, на ваш погляд, оцінювання ваших знань можна подати одразу після отримання Сертифіката.

Булінг: взаємодія заради безпеки і комфорту
By admin

Булінг: взаємодія заради безпеки і комфорту

Законом України «Про освіту» одним із пріоритетів державної політики в галузі освіти є формування соціальних та громадянських компетентностей, поряд із повагою до прав і свобод людини, а також нетерпимістю до приниження її честі й гідності, фізичного або психічного насильства, до дискримінації за будь-якими ознаками.

Згідно із чинним законодавством нашої держави освітній процес має бути організований в умовах безпечного освітнього середовища, де всі учасники освітнього процесу стануть захищеними від будь-яких проявів фізичного, морального, психологічного насильства, в якому не буде місця заподіянню шкоди через експлуатацію, дискримінацію, а також приниження та цькування (булінг).

Створення безпечного освітнього середовища – запорука протидії булінгу

Саме цій проблемі приділяється велика увага Державною службою якості освіти України та її територіальними органами під час вивчення освітньої діяльності та управлінських процесів в закладах освіти, акцентуючи на формуванні спільного розуміння у стейкхолдерів якості освіти та освітнього середовища, безпечного і комфортного, дружнього до дитини.

Під час міжсекторального онлайн-діалогу «Освітнє середовище – вільне від будь-яких форм насильства», організованого управлінням Державної служби якості освіти у Донецькій області (далі – управління Служби) навколо проблеми створення безпечного і комфортного середовища об’єдналися як управлінці (працівники Державної служби якості освіти України, управління Служби, представники Департаменту освіти і науки та служби у справах дітей Донецької облдержадміністрації, керівники органів управління освітою та закладів освіти), так і представники Національної поліції України, практичні психологи та соціальні педагоги, представники громадськості.

Безпека освітнього середовища: результати інституційних аудитів ДСЯО

Аналізуючи результати проведених інституційних аудитів закладів загальної середньої освіти України у 2020 році, Валентина Бобир, начальник відділу початкової освіти управління роботи із закладами середньої та дошкільної освіти департаменту інституційного аудиту Державної служби якості освіти України, зупинилася на оцінюванні напряму «Освітнє середовище закладу освіти». Виявляється, що із 48 перевірених закладів освіти – 94% додержуються вимоги чинного законодавства щодо створення комфортних та безпечних умов навчання та праці. Поряд з тим, в 6 % шкіл це питання вимагає покращення.

«Як зробити освітній простір школи безпечним та дружнім до дитини? Відповідь на це питання доволі проста. Слід зробити це потребою, а не просто вимогою законодавства, яку потрібно дотримуватися. Адже цілі досягаються тоді, коли стають необхідністю», – зазначила Валентина Бобир.

А як же почувають себе наші учні в закладі освіти?

Серед опитаних більше 5 тисяч здобувачів освіти 75 % зазначили, що їм комфортно в школі і класі. П’ята частина респондентів відповіла, що до них було проявлено поодинокі випадки агресії або кепкування. Досить часто відчувають агресію та кепкування щодо себе 3% учнів, яким психологічно некомфортно в школі. Навіть є 1 % школярів, які постійно відчувають цькування і не хочуть відвідувати школу, а це – 51 дитина.

На думку пані Валентини, ці факти змушують нас, дорослих, замислитися, об’єднатися і створити середовище, яке безпечне і дружнє для дітей  і дорослих.

Щоб дати об’єктивну оцінку стану освітнього середовища, необхідно вже сьогодні провести самооцінювання, залучивши до нього батьків, працівників закладу освіти та його засновника.

Міжінституційна співпраця та протидія булінгу

Велику роль у створенні безпечного середовища має відігравати співпраця школи з іншими інституціями: територіальними органами Національної поліції, службою у справах дітей, громадськістю, які проводять просвітницьку діяльність з усіма учасниками освітнього процесу. Окрім зазначених структур, важливим вектором співпраці є взаємодія із батьківською спільнотою.

Співпраця з поліцією та юридичними університетами системи МВС України

Цю ідею підтримала інспектор відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності Головного управління Національної поліції в Донецькій області, майор поліції Віра Рагімова, яка повідомила про підготовку до реалізації на території Донеччини проєкту «Поліцейський – учасник освітнього процесу», мета якого – участь поліцейського у шкільному житті. В умовах децентралізації працівники поліції закріпляються зараз за кожною громадою, реалізуючи програму профілактики правопорушень серед дітей та підлітків. Позитивним є факт зменшення дитячої злочинності впродовж останніх двох років на 1 %.

Але проблема булінгу в дитячому середовищі існує, і про це не треба замовчувати. Протягом 2020 року представниками ювенальної превенції було складено 8 протоколів, де булерами виступали особи віком до 18 років.

Пані Віра надала роз’яснення щодо відповідальності булерів та їх батьків, а також адміністрації школи відповідно до чинного законодавства.

Катерина Шнейдер, начальник відділу соціально-гуманітарної роботи та моніторингу Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України, капітан поліції, відмітила, що до профілактичної роботи щодо протидії булінгу залучаються курсанти Донецького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України, які вже сьогодні готують себе до практичної діяльності та реагування на конкретні випадки булінгу.

Під час живого, відкритого діалогу освітяни отримали відповіді на наступні питання:

  • Як виробити антибулінгову політику в закладі освіти?
  • Як розробити дієві правила поведінки для всіх учасників освітнього процесу?
  • Як створити ефективну систему протидії насильству та булінгу в закладі освіти?

Роль батьківської спільноти у питанні протидії та попередження булінгу

Питання створення безпечного освітнього середовища хвилює не тільки освітян та управлінців, а й представників батьківської спільноти. Прикладом тому є активна діяльність Батьківської ради, створеної при Краматорській міській раді. На її засіданнях порушуються актуальні питання якості освітнього процесу. Ідею розробки правил поведінки для всіх учасників освітнього процесу підтримала радник Краматорського міського голови з питань освіти Світлана Чепелєва. Задля підвищення рівня безпеки учасників освітнього процесу в закладі освіти, взаємоповаги між учасниками освітнього процесу, дотримання етичних норм, дотримання прав і свобод людини Батьківська рада м. Краматорська нещодавно вийшла з пропозицією запровадити у школах проєкт «Правила поведінки, однакові для всіх».

Попередження та протидія булінгу: досвід освітян Донеччини

Ще одним прикладом того, як створити у школі дієву систему протидії насильству і булінгу, є заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 20 військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області. У 2020 році колектив цієї школи став бронзовим призером ХІ Міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти» у номінації «Впровадження внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності і якості освіти». В конкурсній роботі «Створення освітнього середовища закладу освіти, вільного від будь-яких форм насильства та дискримінації» запропоновано алгоритм діяльності закладу щодо створення системи роботи з використанням медіації – альтернативної форми вирішення конфліктів за участю третьої нейтральної сторони – медіатора, який допомагає сторонам дійти взаємоприйнятного рішення у конфлікті.

Щоб запобігти розповсюдженню конфліктів в учнівському середовищі, уникнути конфліктних ситуацій, які можуть призвести до агресії або насильства, на допомогу має прийти шкільна служба порозуміння. Саме вона сприяє створенню комфортного та безпечного освітнього середовища, набуттю учнями позитивного досвіду вирішення конфлікту мирним шляхом і покращенню атмосфери в колективі, підвищенню культури спілкування.

Таку плідну роботу із впровадження такої системної діяльності, спрямовану на запобігання та протидію насильству в закладах освіти, метою якої є налагодження стосунків та виходу з конфліктної ситуації за допомогою третьої сторони, розпочали психологи Бахмутчини, про що повідомила Вікторія Головко, завідувач Центру методичної та психологічної служби управління освітою Бахмутської міської ради.

В межах повноважень, на виконання плану заходів з реалізації Національної стратегії розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у Новій українській школі на 2021 рік управління Державної служби якості освіти у Донецькій області і надалі продовжуватиме роботу з міжвідомчої взаємодії з питань здорового та безпечного освітнього середовища.

«Якщо ми всі будемо небайдужими, об’єднаємося заради однієї мети, то кожен заклад освіти області стане комфортним і безпечним для всіх учасників освітнього процесу», – резюмувала т. в. о. начальника управління Державної служби якості освіти у Донецькій області Тетяна Ремпель.

Перелік нових інформаційних матеріалів для вступників ТОТ ГО «Фонд «Відкрита політика»
By admin

Перелік нових інформаційних матеріалів для вступників ТОТ ГО «Фонд «Відкрита політика»

Громадська організація “Фонд “Відкрита політика”

Міністерство освіти і науки України

USAID Ukraine – USAID Україна

#СхідМожливостей #доступнаосвіта #ДійЗарадиМрій #МрійДійРадій

Більше інформації – на Telegram-каналі: https://t.me/dostupnaosvita

та YouTube-каналі: https://www.youtube.com/channel/UCRQsTD5VkXGlqev9JV7pA-Q

Начальник головного управління вищої освіти і освіти дорослих директорату фахової передвищої і вищої освіти Міністерства освіти та науки України Світлана Кретович презентує дорожню карту для мешканців тимчасово окупованих територій (ТОТ) України та прифронтових районів, які бажають вступити до українських закладів вищої освіти.

У покроковій інструкції докладно описано механізм спрощеної процедури вступу через Освітні Центри «Донбас-Україна» та «Крим-Україна»: що, як і коли потрібно зробити абітурієнту, щоб здійснити свою мрію та отримати диплом, визнаний у всьому світі.

Хлопець народився і виріс на тимчасово окупованій території, у місті Севастополь, у 2018 році закінчив школу. Роздумів, куди вступати, навіть не було – він мріяв стати моряком, як батько, тож своєю alma-mater він обрав Херсонську державну морську академію. Вступив на бюджет за спрощеною процедурою через Освітній Центр «Крим-Україна», успішно склавши два іспити ДПА (українську мову та літературу й історію України) і профільний іспит вишу.

Онлайн-презентація «Спрощена процедура вступу до вишів через Освітні Центри-2021 – 6 важливих кроків»:
Покрокова інструкція, яка допоможе мешканцям тимчасово окупованих територій та прифронтової зони вступити до українських вишів без паспорта, ЗНО чи свідоцтва про здобуття середньої освіти через Освітні Центри «Донбас Україна» та «Крим-Україна».

Анімаційний ролик «Успішна історія Івана Шевчука, студента Маріупольського національного університету»
Ще у сьомому класі Іван захопився волейболом і вирішив, що стане вчителем фізкультури. Але у 2014 році почалася війна… І школа, у якій навчався Іван, опинилася у зоні бойових дій. Хлопець жив і навчався під обстрілами, переховуючись у підвалі. Однак він не відмовився від своєї мети – звернувся до Освітнього Центру та зміг вступити у виш на бюджет. Звертайся і ти!

3.    Відеоролик «Тисячі дітей з окупованих територій вже стали студентами українських вишів»З початку війни 8225 дітей з тимчасово окупованих територій вступили до університетів через Освітні Центри «Донбас-Україна» та «Крим-Україна» за спрощеною процедурою. Без ЗНО, українського атестата і паспорта. Зроби і ти крок до своєї мети – отримай український диплом, визнаний у всьому світі.

4.    Покрокова інструкція для спрощеної процедури вступу до вишів через Освітні Центри-2021 – 6 важливих кроків:

https://dostupnaosvita.com.ua/abityrientam/sproschenaya-protsedyra-vstypy

5.    Покрокова інструкція для спрощеної процедури вступу до ПТНЗ через Освітні Центри -2021:

https://dostupnaosvita.com.ua/abityrientam/dorozhnya-karta-sproshchena-procedura-vstupu-do-ptnz


6.    Перелік Освітніх центрів 2021 року по областям. Обирай необхідний регіон та знаходь повну інформацію про ОЦ – з сайтами вишів, адресами, графіком роботи, e-mail та контактними телефонами:

 https://dostupnaosvita.com.ua/centers

By Самарська Марія

Наркоманія – шлях в безодню!

Наркоманія – шлях в безодню!

В сучасних умовах великого значення набуває боротьба з наркоманією – потворним явищем, що наносить непоправної шкоди здоров’ю, призводить до деградації особистості, згубно впливає на виховання дітей, на їх майбутнє, наносить надзвичайну матеріальну і моральну шкоду суспільству.

У нас час в багатьох країнах алкоголізм і наркоманія перетворилися в справжню епідемію, що забирає життя десятків тисяч життів, калічить мільйони доль. Причому останні десятиліття позначені не лише зростом наркоманії, а й значним її «помолодшанням». Все більше випадків наркоманії трапляється серед молоді і підлітків.

Часто єдиною спонукою до вживання наркотиків для підлітка є бажання «спробувати». Зазвичай – після порад чи вмовляння когось зі знайомих. До цікавості домішується ще й бажання пристосуватись до правил «своєї групи», острах перед кепкуванням з боку «бувалих і досвідчених». Це може бути також проявом сліпого наслідування прикладів з життя деяких відомих «зірок» зі світу кіно, популярних серед молоді музикантів, співаків тощо.

Обережно – наркоманія!

Наркоманія – важке захворювання, що розвивається внаслідок хворобливої пристрасті до будь-якої наркотичної речовини та супроводжується фізичною і психічною залежністю від наркотику.

Наркоманія розвивається стрімко. Важко заздалегідь передбачити, коли забавка переростає в рабську залежність людини від наркотику. Часто досить 1-3 вживань препарату, щоб з’явилася потреба повторити, щоб зродився нездоланний до нього потяг.

Досить скоро настає жорстока розплата. Всього кілька тижнів приймання наркотику – і вже спад сил, безсоння, запори, втрата апетиту, схуднення. Жовтяво-сіра висохла шкіра, постаріле обличчя з ранніми зморшками, випадання волосся з голови, поява сивини, пощерблені «гнилі» зуби, кволі м’язи – ось типовий портрет молодого наркомана. Поступово слабнуть, відходять на задній план усі інтереси і захоплення, зникає бажання вчитися, зникають давні друзі, припиняється зацікавлення спортом, музикою, книгами, кінофільмами. Всі думки зосереджуються лише на наркотику. Без нього хворий уже не може жити. Приймає його все частіше, по кілька разів на день, а в перервах між цим у нього не тільки виникає почуття озлоблення до всіх, а й погіршується самопочуття людини. З’являються різкі і нестерпні болі в животі, ломота в кістках, судоми у м’язах і значне виділення сліз і слини, нудота, блювота, мимовільне виділення сечі і калу. В такому стані хворий втрачає людську подобу, він може здійснити самогубство чи злочин.

Прийом наркотичних засобів може викликати прояв прихованої схильності людини до психічних захворювань. Наприклад, нерідко у наркоманів трапляються випадки психозів з галюцинацією і маячнею. Найважча психічна хвороба – шизофренія – набагато частіше трапляється у тих, хто, не думаючи про наслідки, простягнув руку до наркотиків.

Серед молоді нерідко побутує думка: якщо лише раз спробувати наркотик задля цікавості, то в цьому немає нічого «жахливого». Це дуже небезпечна помилка. Навіть після першого знайомства з наркотиком може виникнути алергічна реакція, загостритися прихований порок серця, наступити гостра киснева недостатність у клітинах мозку і серцевому м’язі, що призводить до смерті.

Запам’ятайте! Розплата настає дуже швидко. Страждає не лише психіка, а й серцево-судинна, нервова системи, нирки, печінка та інші життєво важливі органи. Хронічне отруєння наркотиками швидко призводить до інвалідності і смерті у молодому віці.

Тривалість життя людей, які вживають наркотики в молодому віці, часто не перевищує 30-35 років. Майже половина з них покінчують життя самогубством. У решти смерть настає на тлі недоумства, швидкого фізичного виснаження від паралічу дихального центру чи серцево-судинної недостатності.

Що молодша людина, то згубніша дія наркотику на її організм. Хронічне отруєння наркотиком різко уповільнює ріст, фізичний і психологічний розвиток підлітка.

Впливає наркоманія і на потомство. Навіть нетривале вживання наркотиків юнаком або дівчиною в 100% випадків відображається на здоров’ї їхніх майбутніх дітей. Без вини покарані, з’являються на світ діти з різними формами недоумства, хворі на епілепсію, шизофренію та інші тяжкі хвороби. Нерідко в дітей трапляються і вроджені фізичні каліцтва.

Наркомани не можуть виконувати роботу, що вимагає уваги або високої кваліфікації. Професійна придатність таких хворих обмежена, через що багатьом з них доводиться відмовитись від улюбленої справи. Зруйнувавши своє здоров’я, наркомани віддаляються від праці, від можливостей самим забезпечувати свої потреби, стають тягарем для рідних і зайвими в суспільстві. Вся їх енергія, всі бажання спрямовані виключно на добування і прийом наркотиків.

Наркоманія калічить особистість, змінює характер людини. Наркомани стають егоїстами, у них формується байдужість, підозріливість, брехливість, емоційна нестійкість (понура дратівливість і агресія змінюється на цілковиту до всього байдужість). У них погіршується пам’ять, розумові здібності деградують до слабоумства й інвалідності. Наркомани   важкі у спілкуванні, особливо з близькими людьми. Вони сприймають оточення і своїх рідних як потенційних ворогів. Наркоман страждає сам і змушує страждати своїх близьких.

Хворі на наркоманію постійно заманюють у свої «ряди» нестійких підлітків, прилучають їх до вживання наркотиків.

Кожен наркоман – це потенційний поширювач «інфекції», що робить його соціально небезпечним.

Крім цього , наркомани піддаються ще одному ризику-зараженню ВІЛ/СНІДом.

Для незаконного придбання наркотику наркоманові потрібно великі кошти. Гостре жадання за будь-яку ціну роздобути гроші штовхає його на злочин: він готовий убити людину, зрадити друга, сім’ю. – Ось шлях падіння наркомана.

Ви повинні знати

Самотужки припинити навіть епізодичне вживання наркотиків надзвичайно важко, практично неможливо. Та якщо вже «знайомство» з наркотиками відбулося, то чим раніше така людина звернеться за допомогою до лікаря-психіатра чи нарколога, тим легше буде позбутися потягу, звички до смертельної отрути.

Треба знати: хворі на наркоманію виліковні. Проте, як при будь-якій хворобі, особи, які вживають наркотики тривалий період, піддаються лікуванню дуже важко і, як правило, повного оздоровлення так і не настає. Тому термін початку лікування та індивідуальні особливості організму мають вирішальне значення. Що раніше почати лікування, то більше шансів відновити порушені функції.

Медична служба в нашій країні має всі можливості для лікування таких хворих. Для цього треба звернутися до наркологічних закладів, причому незалежно від місця проживання. Більше того, якщо людини боїться розголосу, вона може лікуватися анонімно, ніяких документів від неї не вимагають. Такі кабінети анонімного лікування є в кожній області при наркологічних диспансерах.

Наркоманія – шлях до злочину

Враховуючи велику шкоду для здоров’я від вживання наркотиків, а також соціальні наслідки наркоманії, передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність за викрадання, перевезення, зберігання і збут наркотиків. Заходи передбачені досить суворі. Кримінальним кодексом України за такі дії, залежно від тяжкості злочину, передбачені покарання до 6 років позбавлення волі, а за вчинені повторно – аж до 10-ти. Суворо карається залучення інших осіб до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів. Особливо, коли жертвами стають неповнолітні, в цьому випадку передбачено термін ув’язнення до 8 років. Від сплати штрафу до 3 років обмеження волі карається Законом вирощування «невинних» конопель чи снотворного маку ( а в разі рецидиву чи вирощування у великій кількості – до 7 років в’язниці).

Давайте задумаємось

Юнаки і дівчата, подумайте над тим, що вас чекає попереду, якщо ви будете вживати наркотики. Підступність їх у тому, що розплата неминуча.

Зробіть одне-єдине зусилля. – Не піддайтеся спокусі легковажного «знайомства» з наркотичною речовиною! Пам’ятайте, це отрута і неминуча смерть! Скажіть категоричне «ні» добровільному безумству.

Виховуйте в собі моральну чистоту.

Здоров’я, радість життя і щастя у ваших руках!

Руйнівні наслідки вживання наркотиків
By Самарська Марія

Руйнівні наслідки вживання наркотиків

Причини вживання наркотиків. Наркоманія — одна з найболючіших проблем сучасності. Щодня ми чуємо про злочини, скоєні через наркотики, про зруйновані долі та вкорочені життя. Під загрозою опинилися підлітки, які мало знають про небезпеку наркотиків і не вміють опиратися тиску з боку наркоторговців і друзів. Молоді люди починають вживати наркотики з різних причин, зокрема:

Соціальні чинники:наркотики є легкодоступними;реклама цигарок і алкоголю підступно створює позитивний імідж наркотикам і заохочує молодь;наркотики вживають друзі;деякі фільми і телепередачі романтизують наркотики.Психологічні чинники:деякі люди не знають, як це небезпечно — курити, пити і вживати наркотики;їм цікаво, на що це схоже;вони не вірять, що вживання наркотиків є таким небезпечним, як про це застерігають експерти;знаючи про небезпеку наркотиків і довіряючи експертам, вони вірять, що можуть спробувати наркотики, а потім відмовитися від них, коли захочуть;вони думають, що більшість людей уживають наркотики;вони позитивно ставляться до вживання наркотиків;вони вірять, що наркотики допоможуть розв’язати їхні проблеми;деякі підлітки переконані, що, вживаючи наркотики, стають старшими на вигляд;за допомогою наркотиків вони намагаються відновити психологічну рівновагу (позбутися тривоги, смутку, низької самооцінки);вони вважають, що це непоганий спосіб розважитися;вони переконані, що вживання наркотиків — це модно, круто і поліпшить їхній імідж;у них не розвинені соціальні навички, і вони не вміють казати «Ні».

Негайні наслідки вживання наркотиків. Більшість наркотиків безпосередньо загрожують життю людини. Вони можуть спричинити смертельне отруєння, зу­пин­ку ди­хан­ня чи серцевий напад. Найпоширенішою причиною смерті є передозування.

Наркотики послаблюють інстинкт самозбереження, руйнують здатність тверезо мислити й ухвалювати виважені рішення. Під їхнім впливом люди частіше потрапляють у небезпечні ситуації за кермом автомобіля, у човні, за верстатом — там, де потрібні підвищена увага, швидка реакція, обе­режність.

Віддалені наслідки. Вживання наркотиків має і віддалені наслідки для життя та здоров’я людини: безпліддя, важкі психічні захворювання. У споживачів «зі ста­жем», які користуються шприцами, зазвичай ціла низка смертельно небезпечних хвороб— сифіліс, гепатит В, ВІЛ-інфекція.

За регулярного вживання наркотиків руйнується соціальне оточення людини. Вона змушує страждати свою родину, відштовхує друзів. Зазвичай її матеріальне становище погіршується, нерідко вона втрачає роботу, продає все, що має.

Той, хто вживає наркотики, потрапляє в залежність не лише від наркотиків, а й від нарко- торговців — людей із кримінального середовища. Він ніколи, напевно, не знає, що купує. Адже щоб отримати більше товару, в героїн чи кокаїн додають інші речовини, нерідко смертельно небезпечні.

Як­що у людини нема грошей, їй можуть запропонувати «заробіток»: схиляють до проституції, спонукають до крадіжок, пограбувань, розповсюдження наркотиків. Так вона неминуче вступає у конфлікт із законом, прокладає собі дорогу до в’язниці.

Джерела:

  1. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 6-го класу загальноосвітніх навчальних закладів / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.– К: Алатон, 2006. —200 с.
  2. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 7 – го класу загальноосвітніх навчальних закладів /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко. — К.: Алатон, 2007. — 208 с.
  3. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 8-го класу загальноосвітніх навчальних закладів /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.— К: Алатон, 2008. – 160 с.
  4. Воронцова Т.В. Захисти себе від ВІЛ. Тренінги життєвих навичок: Посібник для учнів старшого підліткового та юнацького віку /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.— К .: Алатон, 2011. – 168 с.
  5. Всесвітня організація охорони здоров’я [Електронний ресурс].—Режим доступу: <http://www.who.int/topics/tobacco/ru/> – 21 Жовтня. -2014.
  6. Всесвітня організація охорони здоров’я [Електронний ресурс].– Режим доступу: <http://www.who.int/topics/alcohol_drinking/ru/> —2014.—21 жовтня.
  7. Звіт ESPAD 2011 року. Вживання психоактивних речовин серед учнів у 36 країнах Європи. Європейський проект шкільних досліджень з алкоголю та наркотиків (ESPAD). 2011р. — Режим доступу: <http://www.espad.org/Uploads/ESPAD_reports/2011/The_2011_ESPAD_Report_FULL_2012_10_29.pdf> – 21 Жовтня. -2014.
By Самарська Марія

Алкоголь і здоров’я

Вплив алкоголю на поведінку людини. Найбільше алкоголь впливає на мозок, пригнічуючи його функцію. Поведінка людини при цьому залежить від вжитої дози (мал.).

Серед причин вживання алкогольних напоїв підлітки часто називають бажання посилити гарний настрій або виправити поганий, відволіктися від проблем, полегшити спілкування з протилежною статтю, відчути себе дорослим, не відставати від однолітків. Інші мотиви —цікавість, «просто так», «від нічого робити» і домашні свята й урочистості.

Більшість підлітків найчастіше вживають пиво та слабоалкогольні коктейлі, покладаючись на оманливу «легкість» таких напоїв. Однак пиво і слабоалкогольні напої викликають швидке звикання і не менш сильну залежність ніж міцні напої. Стала пристрасть частіше виникає у підлітків, чиї друзі, родичі або батьки регулярно випивають.

Ризики пов’язані зі зловживанням алкоголю підлітками:неадекватне сприймання ситуації у стані сп’яніння, нехтування заходами безпеки і як наслідок цього – травми, нещасні випадки, в тому числі у результаті дорожньо-транспортних пригод, незахищені статеві контакти, підвищений ризик стати об’єктом насильства, зокрема сексуального;стрімке формування залежності;гормональні розлади і безпліддя (до цього схильні як дівчата, так і хлопці).

Материнство і алкоголь. Зачаття у стані алкогольного сп’яніння одного або обох майбутніх батьків небезпечне аномаліями розвитку у плоду. Дитина може народитися з патологіями центральної нервової системи, вовчою пащею і заячою губою, іншими порушеннями розвитку. Аналогічні наслідки і від зловживання алкоголю під час вагітності. У жінки зростає ризик викидня, передчасних пологів, мертвонародження або аномального розвитку внутрішніх органів плоду, його нервової системи, головного мозку, будови обличчя. Діти, що народилися у матерів, які вживали алкоголь до і під час вагітності, часто мають малу вагу і зріст при народженні, відстають у подальшому фізичному і розумовому розвиткові.

ВООЗ щодо вживання алкоголю.

Через надмірне вживання алкоголю у світі щороку помирає 3,3 млн осіб, що становить 5,9 % усіх смертельних випадків.Серед людей віком 20-39 років приблизно 25 % усіх смертельних випадків пов’язані з алкоголем.Шкідливе вживання алкоголю призводить до психічних і поведінкових розладів, порушень здоров’я, а також травм.Установлено причиново-наслідкові зв’язки між надмірним уживанням алкоголю та інфекційними захворюваннями, що передаються статевим шляхом.Вживання алкоголю завдає значної соціальної і економічної шкоди окремим людям і суспільству загалом.
Джерела:
Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 6-го класу загальноосвітніх навчальних закладів / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.– К: Алатон, 2006. —200 с.
Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 7 – го класу загальноосвітніх навчальних закладів /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко. — К.: Алатон, 2007. — 208 с.
Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 8-го класу загальноосвітніх навчальних закладів /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.— К: Алатон, 2008. – 160 с.
Воронцова Т.В. Захисти себе від ВІЛ. Тренінги життєвих навичок: Посібник для учнів старшого підліткового та юнацького віку /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.— К .: Алатон, 2011. – 168 с.
Всесвітня організація охорони здоров’я [Електронний ресурс].—Режим доступу: <http://www.who.int/topics/tobacco/ru/> – 21 Жовтня. -2014.
Всесвітня організація охорони здоров’я [Електронний ресурс].– Режим доступу: <http://www.who.int/topics/alcohol_drinking/ru/> —2014.—21 жовтня.
Звіт ESPAD 2011 року. Вживання психоактивних речовин серед учнів у 36 країнах Європи. Європейський проект шкільних досліджень з алкоголю та наркотиків (ESPAD). 2011р. — Режим доступу: <http://www.espad.org/Uploads/ESPAD_reports/2011/The_2011_ESPAD_Report_FULL_2012_10_29.pdf> – 21 Жовтня. -2014.