Життя показує, що більшість випускників обирає внз, як правило, випадково: за компанію з другом, за порадою батьків або родичів. В результаті більше половини випускників вишів не працюють за обраною спеціальністю. Але диплом, більшість студентів прагне отримати все-таки не заради “корочки” як такої, а для успіху в майбутній професії. Ось чому так важливо не помилитися з вибором ВНЗ.

Як показали результати досліджень, процес вибору університету найчастіше починається за 1-2 роки до моменту вступу (42% респондентів). 20% починають вибирати внз за півроку-рік, 17% – менш ніж за півроку до моменту вступу, 13% за 2-3 роки. Остаточно рішення також, найчастіше (в 29% випадків), приймається раніше, ніж за рік. Однак 20% остаточно визначаються вже в момент вступу.

Основними критерієм вибору вузу, згідно з відповідями респондентів, є:

• наявність цікавлять напрямків підготовки і профілів (43%),
• вартість навчання (25%),
• перспективи подальшого працевлаштування (24%).
• кількість мов, що вивчаються (20%),
• зручне розташування вишу (19%),
• відомий і добре впізнаваний бренд (18%),
• контакти з зарубіжними вузами і організаціями (15%),
• форма навчання (10%).

Більше половини абітурієнтів (57%) пробують вступати до кількох ВНЗ одночасно, 20% вступають спочатку в один вуз, а в разі невдачі – в інші. 23% орієнтуються на вступ тільки в один навчальний заклад. У разі невдачі на іспитах 62% опитаних роблять спробу вступити до іншого ВНЗ, 18% – на інший напрямок того ж вузу, 9% вказали, що будуть надходити в той же вуз через рік.

Практичні поради при виборі вузу.

Всі, перед ким стоїть проблема вступу в той чи інший навчальний заклад, орієнтуються на певну інформацію. Давайте подивимося, на що слід звертати увагу при виборі навчального закладу, чим керуватися, яка інформація буде для вас важливою:

• відвідайте Дні відкритих дверей вузу. Як правило, вони проводяться кілька разів, в квітні-травні, іноді ще в червні. В цей час вуз інформаційно максимально відкритий, проводяться зустрічі з керівництвом інституту та факультетів, відкриті всі аудиторії. Можна пройтися по інституту, відчути його атмосферу і визначити, чи хочеться в ньому вчитися. Необхідно поговорити з викладачами, попросити програму навчання. Вивчити різні інформаційні стенди. 
• ознайомтеся з сайтом інституту в Інтернеті. В даний час, практично всі вищі навчальні заклади мають свій сайт в Інтернеті, де розміщується багато корисної інформації. Це і програми навчання, і розклад, і вказані викладачі – їх прізвища, досвід роботи, стаж. 
• пошукайте форуми і чати спілкування студентів даного інституту, де студенти висловлюють свою думку про інститут, про навчання в ньому, про ті чи інші предмети, про ставлення до студентів. 
• зберіть всю інформацію про ВНЗ, яку тільки зможете знайти. Це і рекламні буклети, і довідники, що випускаються самим вузом, і довідкова інформація, яка вказується про даний інституті в Інтернеті і в інших довідниках для вступників до вишів. Це дозволить визначити необхідний рівень університету і порівняти зі своїм рівнем підготовки.
• поговоріть з ким-небудь із студентів, які вже навчаються в даному виші. Найкраще зі студентами 3-4 курсів, які вже досить провчилися в даному інституті, щоб дати вичерпну характеристику. Як правило, рідко хто з них відмовиться розповісти про свій інститут і якщо у вас знайдеться час поговорити з ним за чашкою кави, то ви багато чого дізнаєтеся з неформального спілкування.
• ознайомтеся з документами про платні освітні послуги. З’ясуйте вартість навчання і графік платежів. Приємним бонусом буде можливість розстрочки платежів і оплата освітніх послуг через банк або платіжний термінал.

Ось основні рекомендації тим, хто вибирає вищий навчальний заклад. Найголовніше, орієнтуйтеся не на гучне ім’я вишу, а на те, яке навчання він надає, на те, наскільки дана спеціальність, яку ви отримаєте – цікава вам і затребувана в суспільстві.

Продовжуємо детально знайомитися з правовою базою питань протидії домашньому насильству.

Витяг зі Статті 21 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству»:

Постраждала особа має право на:

1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства;

2) звернення особисто або через свого представника до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

3) отримання повної та вичерпної інформації від суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими вона може скористатися;

4) безоплатне отримання відповідно до законодавства соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги відповідно до її потреб;

5) безоплатну правову допомогу у порядку, встановленому Законом України “Про безоплатну правову допомогу”;

6) повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

7) конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала відома суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, під час роботи з постраждалою особою, та захист персональних даних;

8) вибір спеціаліста за статтю (за можливості);

9) відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному законодавством;

10) звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству;

11) своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов’язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов’язані з ізоляцією кривдника або його звільненням;

12) інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Витяг зі Статті 22 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству»:

Права постраждалої дитини

1. Постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку.

Звернення та повідомлення про вчинення домашнього насильства стосовно дітей приймаються і розглядаються згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

2. Якщо у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно дитини вона не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, на час подолання причин і наслідків домашнього насильства дитина може бути влаштована до родичів, у сім’ю патронатного вихователя, до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, притулку для дітей служб у справах дітей, інших установ для дітей незалежно від форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

3. Захист прав та інтересів постраждалої дитини, у тому числі звернення до суду, представництво її прав та інтересів у суді, крім батьків та інших законних представників дитини, можуть здійснювати родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, якщо вони не є кривдниками дитини, а також орган опіки та піклування.

4. Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов’язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності.

Більше інформації можна знайти навеб-ресурсах інформаційної кампанії «Розірви коло» https://rozirvykolo.org/

Профілактична робота з учнями групи ризику

І. Вивчення особистості школяра.

1. Вивчення особової справи школяра, іншої шкільної документації (вересень, класні керівники, соціальний педагог).

2. Вивчення житлово-побутових умов учнів (вересень, класні керівники).

3. Діагностика характерологічного типу учнів. Складання психологічної характерстики (жовтень, психолог).

4. Аналіз соціально-психологічних зв’язків учнів (грудень, класні керівники).

5. Дослідження психологічної атмосфери в класній групі (соціометрія) (протягом року, психолог).

6. Вивчення оточення учнів за місцем проживання (жовтень, класні керівники, соціальний педагог).

7. Діагностика психологічного клімату сім’ї (листопад, психолог).

8. Вивчення стану здоров’я учнів групи ризику, схильності до шкідливих звичок (медсестра, соціальний педагог).

9. Вивчення інтересів учнів, їх зайнятості в позакласний час (протягом року, соціальний педагог, класні керівники).

ІІ. Підготовка вчителя до роботи з дітьми групи ризику та неблагополучними сім’ями.

1. Озброювати вчителів, класних керівників методикою роботи з важковиховуваними учнями, неблагополучними сім’ями (протягом року, заступник директора).

2. Проводити систематичну консультацію з питань:

– психологічні особливості учнів;

– причини відхилень у поведінці;

– методи і прийоми методичного впливу на важковиховуваних учнів (протягом року, соціальний педагог, психолог).

ІІІ. Заходи з профілактики правопорушень важковиховуваних учнів.

1. Здійснювати щоденний контроль за відвідуванням учнями школи (протягом року, класні керівники).

2. Встановити контроль за навчанням (протягом року, класні керівники).

3. Пропаганда здорового способу життя (протягом року, соціальний педагог, психолог).

4. Систематично проводити засідання комісії з профілактики правопорушень (2 рази на семестр, заступник директора).

5. Узяти під контроль кілька класів школи щодо контролю за успішністю (протягом року, адміністрація, класні керівники).

6. На засіданні МО класних керівників заслуховувати й аналізувати роботу з учнями групи ризику (січень, керівництво МО).

ІV. Організація позакласної діяльності.

1. Організувати цикл лекцій і бесід із правових тем (соціальний педагог, інспектор КМСН).

2. Проводити систематичні індивідуальні та групові консультації (протягом року, психолог, соціальний педагог).

3. Координувати роботу з інспектором кримінальної міліції (протягом року, соціальний педагог).

4. Залучати учнів групи ризику до суспільно-корисної праці, громадської роботи (протягом року, класні керівники).

5. Залучати учнів групи ризику до участі в роботі гуртків та спортивних секцій (класні керівники, соціальний педагог).

---

Профілактика алкоголізму та наркоманії серед неповнолітніх

1. Інформацію про шкідливість вживанння психотропних речовин не слід подавати дітям ізольовано, у вигляді лекції.
2. Комплексне і систематичне викладання всіх знань у галузі превентивної освіти має стати частиною обов’язкового навчання у школі, розпочинаючи з молодших класів.
3. Превентивна освіта повинна передусім виховувати в учнів почуття відповідальності за своє здоров’я та за свою поведінку, яка впливає на їхнє здоров’я.
4. Превентивна освіта не повинна фіксуватися на якійсь одній ізольованій інформації, а має охоплювати всі фактори, що впливають на здоров’я.
5. У ході превентивної освіти пропаганда тверезості повинна концентруватися не на фіксації шкідливих наслідків вживання алкоголю, а на реальних перевагах, які дає тверезе життя.
6. Заняття з превентивної освіти слід проводити не в традиційній формі, а створювати умови для самостійної, творчої діяльності учнів з розпізнання і здобуття знань, побудови логічних висновків.

Напрямки психолого-педагогічної профілактики адиктивної поведінки

1. Організація протинікотинової і протиалкогольної освіти учнів на уроках та в позаурочний час.
2. Організація діяльності, спрямованої на підтримку змістовного дозвілля, виховання нетерпимого ставлення до шкідливих звичок.
3. Роз’яснювальна робота серед вчителів, батьків, громадськості про недопустимість паління і вживання наркогенних речовин у присутності дітей.
4. Організація режиму дня, вільного часу.
5. Різноманітні форми позашкільної роботи, пропаганда сангігієнічних знань на факультативах, у гуртках, на секційних заняттях.

Джерела:

1. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 6-го класу загальноосвітніх навчальних закладів / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.– К: Алатон, 2006. —200 с.
2. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 7 – го класу загальноосвітніх навчальних закладів /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко. — К.: Алатон, 2007. — 208 с.
3. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 8-го класу загальноосвітніх навчальних закладів /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.— К: Алатон, 2008. – 160 с.
4. Воронцова Т.В. Захисти себе від ВІЛ. Тренінги життєвих навичок: Посібник для учнів старшого підліткового та юнацького віку /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.— К .: Алатон, 2011. – 168 с.
5. Всесвітня організація охорони здоров’я [Електронний ресурс].—Режим доступу: <http://www.who.int/topics/tobacco/ru/> – 21 Жовтня. -2014.
6. Всесвітня організація охорони здоров’я [Електронний ресурс].– Режим доступу: <http://www.who.int/topics/alcohol_drinking/ru/> —2014.—21 жовтня.
7. Звіт ESPAD 2011 року. Вживання психоактивних речовин серед учнів у 36 країнах Європи. Європейський проект шкільних досліджень з алкоголю та наркотиків (ESPAD). 2011р. — Режим доступу: <http://www.espad.org/Uploads/ESPAD_reports/2011/The_2011_ESPAD_Report_FULL_2012_10_29.pdf> – 21 Жовтня. -2014.

Однією з актуальних проблем, сучасного українського суспільства,

є подолання й недопущення будь-яких проявів насильства щодо дітей як у закладі освіти, так і за його межами. Ключову роль у справі захисту дітей від проявів булінгу мають відігравати заклади освіти, адже діти значну частину часу проводять саме в них.

І саме педагогічні працівники повинні створити в закладі освіти безпечне, комфортне освітнє середовище. Робота з цього напрямку здійснюється в межах повноважень, що визначені відповідними нормативними документами.

І.Алгоритм дій працівників закладу освіти у разі виявлення булінгу (цькування).

Керівник  закладуосвіти:

1. Забезпечує створення в закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:приймає та розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) від здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування.

1.1. Дії керівника закладу після отримання заяви-зверненнящодо вчинення булінгу :

– розглядає таке звернення та реєструє у журналі обліку звернень та повідомленьпро жорстоке поводження з дітьми або загрозу його вчинення;
–  з’ясовує усі обставин булінгу відповідно до Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України № 564/836/945/577;
–  скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії (не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви). До складу такої Комісії можуть входити педагогічні працівники, (у тому числі психолог, соціальний педагог) батьки постраждалого та булера, керівник закладу та інші зацікавлені особи;

–   повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей;

         У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування),

а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутися

до органів Національної поліції України із заявою,  про що керівник закладу освіти має повідомити постраждалого.

–   забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.

Рішення Комісії реєструється в окремому журналі, зберігається в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

2. Скликає засідання комісії з розгляду випадків боулінгу(цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування.

3. Повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службу у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти за результатами рішення комісії про підтвердження факту булінгу.

4. Забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).

5. Затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства юстиції України, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє.

6. Забезпечує оприлюднення на веб-сайтах, на дошках оголошень та при проведенні інструктажів для всіх працівників закладу освіти: правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти; плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; порядку подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти; порядку реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування). 

Уповноважена особа

за реалізацію норм законодавства у сфері запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вона була особисто або інформацію про які отримала від інших осіб.

2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

3. Бере участьу проведенні розслідування випадків булінгу (цькування), засіданні комісії з розгляду випадків булінгу (цькування).

4. Повідомляє батькам здобувачів освіти за їх запитом інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

Практичний психолог/ соціальний педагог:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію про які він отримав від інших осіб.

2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

3. Спілкується з учасниками ситуації: жертвою, кривдником чи (кривдниками), свідками.

4. Забезпечує профілактику та запобігання булінгу (цькуванню).

5. Забезпечує надання консультативної допомоги батькам з питань булінгу.

6. Здійснює психологічний супровід здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

Класний керівник, учитель-предметник:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію про яку він отримав від інших осіб.

2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

3. Бере участьу проведенні розслідування випадків булінгу, засіданні комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) – за рішенням керівника закладу.

4. Може поспілкуватись з учасниками ситуації: жертвою, кривдником чи (кривдниками), свідками.

5.   Проводить системну роботу з інформування, роз’яснення з метою формування навичок толерантної та ненасильницької поведінки, спілкування та взаємодії всіх учасників освітнього процесу; організації тематичних заходів, зустрічей, бесід, консультацій.

Медичний персонал закладу освіти:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію, про яку він отримав від інших осіб.

2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування)

3. Може поспілкуватись з учасниками ситуації: жертвою, кривдником чи (кривдниками), свідками.

4. Надає (у разі необхідності) невідкладну медичну допомогу.

Обслуговуючий  персонал:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію, про яку він отримав від інших осіб.

2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Батьки постраждалої дитини:

1. Подають керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

2. Можуть вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

3. Можуть брати участь у засіданні комісії з розслідування випадку булінгу.

4. Звертаються до уповноважених органів Національної поліції України та служби у справах дітей для повідомлення про випадок булінгу, у тому числі в разі незгоди з рішенням комісії, яка не кваліфікувала випадок як булінг.

5. Сприяють керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування).

6. Виконують рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

7. Можуть запитувати інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування) 

Здобувачі освіти:

1. Повідомляють керівництво або працівників закладу освіти про факти булінгу (цькування) свідком яких вони були особисто або про які отримали вірогідну інформацію від інших осіб.

Дитина, яка постраждала від булінгу:

1. Звертається для подальшого реагування до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти, якому довіряє,

Та/або до батьків чи інших законних представників, органів Національної поліції, служби у справах дітей, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональних та місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги тощо.

2. Може брати участь у засіданні комісії з розслідування випадку булінгу.

ІІ. Склад та робота комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) у закладі освіти, права та обов’язки її членів:

1. Склад комісії затверджує наказом керівник закладу освіти.

–   Комісія виконує свої обов’язки на постійній основі.

–   Склад комісії формується з урахуванням основних завдань комісії.

–   Комісія складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж п’яти її членів.

–   До складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

–   До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

2. Головою комісії є керівник закладу освіти.

–   Голова комісії організовує її роботу і відповідає за виконання покладених на комісію завдань, головує на її засіданнях та визначає перелік питань, що підлягають розгляду.

–   Визначає функціональні обов’язки кожного члена комісії. У разі відсутності голови комісії його обов’язки виконує заступник голови комісії.

–   У разі відсутності голови комісії та заступника голови комісії обов’язки голови комісії виконує один із членів комісії, який обирається комісією за поданням її секретаря.

–  У разі відсутності секретаря комісії його обов’язки виконує один із членів комісії, який обирається за поданням голови комісії або заступника голови комісії.

– Секретар комісії забезпечує підготовку проведення засідань комісії та матеріалів, що підлягають розгляду на засіданнях комісії, ведення протоколу засідань комісії.

3. Члени комісії зобов’язані:

–   Особисто брати участь у роботі комісії.

–    Не розголошувати стороннім особам відомості, що стали йому відомі у зв’язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

–  Виконувати в межах, передбачених законодавством та посадовими обов’язками, доручення голови комісії

–   Брати участь у голосуванні.

4. Порядок роботи комісії

         Метою діяльності комісіїє припинення випадку булінгу (цькування) в закладі освіти; відновлення та нормалізація стосунків, створення сприятливих умов для подальшого здобуття освіти у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування); з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування), та вжиття заходів для усунення таких причин; оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в соціальних та психолого-педагогічних послугах та забезпечення таких послуг.

Діяльність комісії здійснюється на принципах:

                    – законності;

                    – верховенства права;

                    – поваги та дотримання прав і свобод людини;

                    – неупередженого ставлення до сторін булінгу (цькування);

                    – відкритості та прозорості;

                    – конфіденційності та захисту персональних даних;

                    – невідкладного реагування;

                    – комплексного підходу до розгляду випадку булінгу (цькування);

                    – нетерпимості до булінгу (цькування) та визнання його суспільної

небезпеки.  

Комісія у своїй діяльності забезпечує дотримання вимог Законів України “Про інформацію”, “Про захист персональних даних”.

Завдання комісії:

– збір інформації щодо обставин випадку булінгу (цькування), зокрема пояснень сторін булінгу (цькування), батьків або інших законних представників малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування); висновків практичного психолога та соціального педагога (за наявності) закладу освіти; відомостей служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; експертних висновків (за наявності), якщо у результаті вчинення булінгу (цькування) була завдана шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого; інформації, збереженої на технічних засобах чи засобах електронної комунікації (Інтернет, соціальні мережі, повідомлення тощо); іншої інформації, яка має значення для об’єктивного розгляду заяви;

– розгляд та аналіз зібраних матеріалів щодо обставин випадку булінгу (цькування) та прийняття рішення про наявність/відсутність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві.

 У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать:

– оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в тому числі із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

– визначення причин булінгу (цькування) та необхідних заходів для усунення таких причин;

– визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування);

– моніторинг ефективності соціальних та психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу (цькування), заходів виховного впливу та корегування (за потреби) відповідних послуг та заходів;

–  надання рекомендацій для педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками;

– надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

Формою роботи комісії   є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її голова.

Засідання комісіїє правоможним у разі участі в ньому не менш як двох третин її складу.

 Секретар комісії не пізніше вісімнадцятої години дня, що передує дню засідання комісії, повідомляє членів комісії, а також заявника та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданні комісії, приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів від затвердженого складу комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.

Під час проведення засідання комісії секретар комісії веде протокол засідання комісії за формою згідно з додатком до цього Порядку, що оформлюється наказом керівника закладу освіти.

Особи, залучені до участі в засіданні комісії, зобов’язані дотримуватись принципів діяльності комісії, зокрема не розголошувати стороннім особам відомості, що стали їм відомі у зв’язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

5. Особи, залучені до участі в засіданні комісії, під час засідання комісії мають право:

– ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії;

– ставити питання по суті розгляду;

– подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються.

Голова комісії доводить до відома учасників освітнього процесу рішення комісії згідно з протоколом засідання та здійснює контроль за їхнім виконанням.

         Строк розгляду комісією заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) в закладі освіти та виконання нею своїх завдань не має перевищувати десяти робочих днівіз дня отримання заяви або повідомлення керівником закладу освіти.

ІІІ. Відповідальність за вчинення булінгу та недотримання алгоритму дій при виявленні випадку булінгу, або спробі його приховування:

         Згідно Закону України від 18 грудня 2018 року №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше в українському законодавстві юридично визнає поняття булінгу та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за  приховування випадків булінгу.

1. Відповідальність передбачена за вчинення булінгу.

Положеннями статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративна відповідальність встановлюється за булінг (цькування) учасника освітнього процесу, який являє собою діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

2. Види покарань за булінг передбачено вказаною статтею:

– штрафи від 850 до 3400 грн.;

– громадські роботи від 20 до 60 год.;

– виправні роботи до 1 місяця.

Так, за булінг стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному, або фізичному здоров’ю будуть штрафувати розміром від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  (850-1700 грн.), або кривдник отримає громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

За булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, потягне за собою покарання у вигляді:

штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн.), абогромадські роботи на строк від 60 до 60 годин.

За малолітніх дітей – кривдників (до 14 років) та неповнолітніх (віком від 14 до 16 років) відповідатимуть їх батьки, або особи, що їх замінюють: цькування їх дітьми інших учасників освітнього процесу їм «виллється» у:

штраф, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 – 1700 грн.), абогромадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Якщо ж їх діти вчинять булінг групою осіб або повторно (тобто протягом року після накладення адміністративного стягнення), їх батьки  чи законні представники можуть отримати вдвічі більші покарання, ніж вказано вище.

3. Покарання за приховування випадків булінгу.

         Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти.

Так, неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн., або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Тому, педагогічним працівникам та керівникам закладів освіти слід уважно:

–         ставитись до всіх випадків булінгу;

–        повідомляти про них;

–        уважно розглядати заяви;

–        забезпечувати вжиття заходів щодо протидії булінгу;

–         розробляти плани;

–        публікувати їх на сайтах;

–         вчасно інформувати органи Національної поліції та службу у справах дітей про випадки булінгу.

В іншому випадку передбачена адміністративна відповідальність за приховування таких ситуацій.

         Слід пам’ятати, що важливою умовою профілактики булінгу (цькуванню)    є комплексний, систематичній підхід до проблеми булінгу в кожному освітньому закладі.

Плануючи заходи з протидії і профілактики булінгу (цькування) треба враховувати специфіку конкретного навчального закладу та чітко дотримуватись норм законодавства. Тільки за таких умов  можна створити безпечне, комфортне освітнє середовище, в якому буде безпечно всім учасникам освітнього процесу.

Список використаних джерел

Нормативно-правова база:

1. Закон України “Про освіту”

2. Закону України від 18.12.2018 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

3. Наказ МОН України від 28.12.2019 №1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»

4. Лист МОН України від 29.12.2018 № 1/9-790 «Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу»

5. Лист МОН України від 29.01.2019 № 1/11-881 Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 р. № 2657-VIII

6. Лист МОН України від 11.02.2020 р. № 1/9-80 Про затвердження наказу Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 р.  № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькуванню) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»

Укладачі алгоритму-пам’ятки:

                                                          Лугінець Н.В. – в.о. директора КЗ ДНМЦ ПС

                                                         Павлівська І.М. – методист КЗ ДНМЦ ПС

Ті батьки, котрі займаються вихованням дитини постійно знаходяться в стресовому стані. Для цього потрібно багато сил, терпіння та знань. Якщо батьки  не володіють цими навичками, їхні старання можуть піти нанівець. Якщо ви можете привернути увагу вашої дитини лише за допомогою крику, то у ваших стосунках йде щось не так.

Слухаючи вчених з Америки – якщо в родині постійно відбуваються крики та стреси – це негативний вплив на психологічний розвиток дітей. Після такого виховання діти дуже агресивні та замкнуті.

В давні часи криком сповіщали про небезпеку.

Коли кричать на дитину, у неї виробляється гормон стресу, що спонукає дитину «бити або бігти». Тіло дитини напружується, а думки в мозку блокуються.

Мозолисте тіло в мозку стає меншим. Це тіло з’єднує дві півкулі за допомогою нервових клітин. Через це йде процес гальмування різних частин мозку, порушується постачання крові до мозочка, йде погіршення пам’яті та уваги. Діти після не вміють контролювати свої емоції.

Через постійні крики старшого покоління на дітей викликають проблеми у поведінці підлітків та депресивного стану у дітей. Більшість дітей підліткового віку починають пропускати навчання, не мають бажання навчатися та постійно вступають у конфліктні ситуації, починають обманювати. Будьте обережні, адже крик – може зробити дитину замкнутою в собі, вона починає замислюватися над тим, що вона нікому не потрібна. Такий стан не можна зупинити за допомогою подарунків або дбайливою увагою.

Причини чому батьки кричать на своїх чад?

1. Втрата контролю над власними емоціями, тому весь стрес ви виливаєте на дітей.
2. Ви повторюйте поведінку своїх батьків, які теж виховували вас криком. Тому будьте обережні та не повторюйте помилок своїх батьків.

Як запобігти крику та позбутися цієї звички?

• Замислитесь над тим, що саме змушує вас кричати на дітей. Подумайте над тим, може причина в вас, а саме у вашому поганому настрої або ви розлючені.
• Не треба одразу кричати. Спробуйте виконати дихальну гімнастику або просто вийти з кімнати та відволіктись.
• Не треба перебільшувати можливості вашої дитини. Завжди подумайте про те, що перед вами стоїть дитина, яка ще не вміє досконало все робити.

Запам’ятайте, що батьки це приклад поведінки для дитини. Коли вона виросте, вона буде поводити себе так, як ви це робите. Тому будьте уважні.

Скориставшись цими порадами, ви обов’язково станете гарними батьками.

Поняття кібербулінг.

         На сьогоднішній день, в умовах загальнонаціонального карантину, коли учнівська молодь переважно спілкується в соціальних мережах фахівцям психологічної служби системи освіти потрібно більшу увагу приділяти профілактиці та запобіганню саме кібербулінгу.

         Кібербулінг – психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.

         За результатами опитування ЮНІСЕФ та Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка кожен п’ятий підліток в Україні (21,5 %) стає жертвою онлайн-знущань, а 21,1 % опитаних школярів відзначають, що ображали у соціальних мережах своїх колег по навчанню.

         За інформацією Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти за І півріччя 2019-2020 навчального року в навчальних закладах області було виявлено – 140 випадків (заяв-звернень) стосовно булінгу.

З них заяв-звернень стосовно :

• булінгу – 111;
• кібербулінгу – 15;
• мобінгу – 14.

Кібербулінг може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі інтернет.

Різновиди кібербулінгу:

– використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму;

– анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;

– кіберпереслідування – це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя;

– тролінг – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;

– хепі-слепінг (“радісне побиття”) – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен насильства, які розміщуються в мережі Інтернет  без згоди жертви;

– сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім’ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;

– відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.

Причини та ознаки кібербулінгу.

         Дуже часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Таким чином,  булінг сьогодні стає кібербулінгом. На цей факт слід звертати увагу батьків, особливо, якщо були випадки знущань з їх дитини в закладі освіти.

         Але в соціальних мережах діти можуть спілкуватись і з людьми, яких вони зовсім не знають в реальному житті. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.

Кібербулінг має декілька проявів (ознак), жоден з яких не в якому разі не можна ігнорувати:

– відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;

– троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);

– демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;

– створення груп ненависті до конкретної дитини;

– пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;

– провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”, “Червона сова” та ін.);

– надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям).

Наслідки кібербулінгу:

 – психологічно зламана особистість;

 – замкненість у собі;

 – відчуження від реального життя;

 – боязнь спілкуватися з однолітками;

 – суїцидальні наміри;

 – адміністративна та кримінальна відповідальність (штраф, ув’язнення);

 – осуд оточуючих.

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Насильство за ознакою статі – діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті.

Законодавством України виділено чотири види домашнього насильства та насильства за ознакою статі:фізичне, психологічне, економічне та сексуальне.

Фізичне насильство – умисне нанесення побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до травмування, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди честі та гідності, в окремих випадках, до смерті постраждалої.

Ви зіткнулись із фізичним насильством, якщо вас:

• Б’ють чи штовхають;
• Силоміць утримують у замкненому приміщенні, у тому числі з обмеженням можливості пересуватися ним;
• Погрожують позбавити життя чи навмисно створюють ситуації, які можуть становити загрозу здоров’ю та безпеці;
• Змушують до вживання алкоголю чи наркотиків;
• Позбавляють їжі, перешкоджають відпочинку чи сну;

Психологічне насильство – насильство, пов’язане з дією однієї особи або групи осіб на психіку іншої особи шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Ви зіткнулись із психологічним насильством, якщо вас:

• Систематично принижують і вами маніпулюють;
• Ображають словесно або негативним жестами, мімікою;
• Переслідують, постійно контролюють, погрожують;
• Зневажають та ігнорують бажання, думки, почуття, безпідставно критикують;
• Позбавляють права на захист честі та гідності;
• Шантажують;
• Ігнорують чи дискримінують через ваші переконання, віросповідання, національну, расову приналежність чи походження.

Економічне насильство – умисне позбавлення однією особою або групою осіб іншої людини або групи людей житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалі мають передбачене законом право.

Ви зіткнулись з економічним насильством, якщо вас:

• Обмежують у доступі до власних коштів чи забороняють використовувати власні кошти так, як ви вважаєте за потрібне;
• Пошкоджують ваше майно;
• Позбавляють їжі, житла, майна або перешкоджають у доступі до них;
• Обмежують у можливості працевлаштування, забороняють навчатися чи працювати;
• Примушують до жебрацтва;
• Шантажують.

Сексуальне насильство – протиправне посягання однієї особи або групи осіб на статеву недоторканість іншої людини, а також дії сексуального характеру щодо неповнолітнього (-ої).

Ви зіткнулись із сексуальним насильством, якщо вас:

• Зґвалтували;
• Примушували до небажаних сексуальних контактів;
• Торкались до інтимних частин вашого тіла проти вашої волі;
• Примушували до сексу з іншими людьми;
• Примушували займатися порно-індустрією чи секс-бізнесом;
• Примушували до вагітності, аборту або стерилізації;
• Примушували до спостереження за статевим контактом кривдника.

Більше інформації можна знайти навеб-ресурсах інформаційної кампанії «Розірви коло» https://rozirvykolo.org/

Білозерська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 Білозерської міської ради 10 квітня долучилася до глобального екологічного проєкту “Озеленення Планети”. Учні закладу зробили свій внесок в озеленення нашої області та боротьбу з глобальним потеплінням.

Наслідки булінгу.

   В першу чергу треба розуміти, що жодне насилля вчинене стосовно дитини не проходить безслідно. Наслідки булінгу можуть бути різні. Найчастіше — це замкнутість, психологам доводиться працювати з підлітками, які абсолютно не вміють спілкуватися з навколишнім світом. Доводиться пояснювати, що світ не такий страшний, яким був до цього. Це може тривати доволі довгий час. У таких дітей руйнується віра у соціум, вони насторожені, тривожні. Але найстрашніше те, що булінг може стати причиною  суїцидальних думок та намірів. В тому випадку коли дитина не має з ким порадитись та отримати підтримку, самостійно знайти вихід з ситуації що склалась. Тому, перш за все, батьки педагогічні працівники мають підтримати дитину. Часто вони думають, що це само собою минеться, але це не так.

Як почати говорити з дитиною про боулінг.

          Якщо дитина повідомляє вам про те, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть дитину за те, що вона набралася сміливості і розповіла вам про це, і зберіть інформацію (при цьому не варто сердитися і звинувачувати саму дитину ). Підкресліть різницю між доносом, з метою просто доставити комусь неприємність, і відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти.

Одним зі способів почати говорити з дитиною про булінг є спільний сімейний перегляд фільмів відповідної тематики, так звана фільмотерапія.

 Список фільмів на тему: «Керрі» (1976), «Опудало» (1983), «Серце Америки» (2002), «Піф-паф, ти мертвий» (2002), «Клас» (2007), «13 причин чому» (2017).  

 Переглядаючи фільм, дитина може провести паралель з тим, що відбувається з нею в її класі, побачити свою ситуацію і поділитися з батьками. А також, такий перегляд можна влаштувати й в класі та потім влаштувати аналіз фільму.

Щоб захистити дитину від кібербулінгу треба:

– здійснювати батьківський контроль (але робити це обережно з огляду на вікові особливості дітей (для молодших – можна обмежити доступ до сумнівних сайтів, для старших – час від часу переглядати історію браузеру);

– застерігати від передачі інформації у мережі. Пояснювати, що є речі, про які не говорять зі сторонніми: прізвище, номер телефону, адреса, місце та час роботи батьків, відвідування школи та гуртків – ця і подібна інформація має бути конфіденційною;

– навчити молодь критично ставитися до інформації в інтернеті. Не все, що написано в мережі – правда. Якщо є сумніви в вірогідності – звертатися до дорослих за допомогою;

– розказувати дітям про правила поведінки в мережі. В інтернеті вони такі самі, як і в реальності, зокрема, повага до співрозмовників.

Якщо дитина потерпає від знущань кібербулера, їй буде дуже складно зізнатися у цьому батькам чи ще комусь.

На це є декілька причин:

• страх, що дорослі не зрозуміють сенсу проблеми;
• страх бути висміяним через буцімто незначну проблему;
• страх бути покараним чи що постраждає хтось рідний за «донос» на булера, особливо, якщо цькування зайшли далеко і дитина під контролем агресора;
• страх з’ясувати, що «сам винен» і знущання цілком справедливі.

          Наголошуємо на тому, що боротьбу з кібербулінгом ускладнює безкарність в інтернет-просторі, коли кожен може видати себе за будь-кого, не відповідаючи за наслідки дій. Тому, найкраще що можуть зробити батьки та вчителі – виховувати в дитині упевненість в собі, розказувати їй про небезпеку, будувати довірливі відносини. Тоді у разі виникнення такої негативної ситуації дитина одразу ж  буде звертались по допомогу дорослих, яким довіряє.

1.  Необхідно повторювати інформацію протягом 20 секунд одразу після її спри­ймання (імена, телефони, дати), оскільки найбільша втрата інформації припадає на перші стадії запам’ятовування, наступні за сприйняттям.

2. Інтервали часу між повтореннями мож­на, якщо треба, подовжувати. Припустимо, якщо на підготовку ви маєте 7 днів, а ма­теріал вимагає не менше п’яти повторень, то роботу краще організувати так:

•   1 -й день — двічі;

•   2-й день — 1 раз;

•   3-й день — без повторень;

•   4-й день — 1 раз;

 • 5-й день — без повторень;

•  6-й день — без повторень;

•  7-й день — 1 раз.

3.  Кількість повторень треба визначати з деяким запасом. Слід дотримуватися про­стого правила: число повторень має бути таким, аби протягом необхідного проміж­ку часу інформація не забувалася. Якщо ви хочете запам’ятати інформацію лише на декілька днів, то після її сприйняття реко­мендуємо повторити матеріал спочатку за 15—20 хвилин, потім — за 8—9 годин і ще раз — за 24 години.

4. Там, де доцільно, застосовуйте комп­лексний навчальний метод. Велику кількість інформації можна запам’ятовувати за допо­могою часткового навчального методу, при якому ви повторюєте речення за реченням, віршований рядок за рядком. Проте при частковому навчальному методі інформа­ція подрібнюється і виривається зі свого контексту, що ускладнює запам’ятовування і призводить до збільшення числа повторень. Натомість при комплексному навчальному методі вся інформація, наприклад, текст, запам’ятовується цілком, а потім як одне ціле повторюється. Взаємозв’язки між ок­ремими частинами сприймаються швидше і ґрунтовніше, а обов’язкове число повто­рень скорочується. Тому там, де це можливо, використовуйте комплексний навчальний метод.

5. Під час роботи з великим за обсягом матеріалом важко добре запам’ятати текст як одне ціле. У такому разі розбийте текст на розділи, об’єднані однією темою. При першому відтворенні повторюйте вже за­своєну частину і вивчайте другу. При друго­му — повторюйте перші частини і вивчайте наступну тощо.

6. Формула ОУОД (основні думки, уваж­не читання, огляд, доведення). Найраціональнішим і, проте, найпоширенішим мето­дом запам’ятовування інформації є повтор­не перечитування: читайте текст, аж поки запам’ятаєте його.

7. Повторне читання виявиться набагато ефективнішим, якщо міститиме елементи активного повторення, переказу. Ми пропо­нуємо метод читання, що дозволяє засвої­ти і запам’ятати доволі складний матеріал (наприклад, якийсь курс) лише за чотири повторення. За першими буквами чотирьох рівнів цього методу назвемо його ОУОД (основні думки, уважне читання, огляд, доведення).

8. Виконуйте якомога більше різних опублікованих тестів із якогось предмета. Ці тренування ознайомлять вас зі структурою тестових завдань.

9. Тренуйтеся із секундоміром у руках, засікайте час виконання тестів. Готуючись до іспитів, ніко­ли не думайте, що не впораєтеся із завданням, а навпаки, подумки малюйте собі картину тріумфу.

10. Залиште один день перед іспи­том на те, аби знову повторити всі плани відповідей, ще раз зупини­тися на складніших питаннях.