Категорія: Поради психолога

Ґендерний дисплей (gender display) – поняття ґендерного дисплею ввів у науковий обіг Ірвінг Гоффман (Erving Goffman) – культурно детермінована та соціально зумовлена багатоманітність проявів статевої приналежності на рівні міжособистісного спілкування; основний механізм створення ґендеру в процесі взаємодії обличчям до обличчя. Міжособистісна комунікація в конкретній ситуації завжди супроводжується процесом категоризації за статтю. Сама можливість категоризації індивіда за статтю є засновком комунікативної довіри. Людину відносять до статі, отримуючи різноманітну інформацію, що відповідає конвенційним правилам. Ім’я, зовнішність, тембр голосу, мовні манери, рухи, стиль прояву почуттів – усі ці множинні прояви являють собою ґендерний дисплей, який дозволяє ідентифікувати співрозмовника/-цю як чоловіка або жінку [1, с. 75]. Прихильники соціального конструктивізму слідом за І. Гофманом стверджують, що прояви ґендеру неможливо звести до виконання статевих ролей, що ґендерну ідентичність не можна скасувати або змінити, подібно сукні чи ролі у виставі. Ґендерний дисплей — це різноманіття уявлень і проявів «чоловічого»  і «жіночого» в міжособистісній взаємодії. Ґендерний дисплей — або конвенційний прояв чоловічого та жіночого — не може бути зведений до поєднання мови, міміки, костюма та гриму. Це воістину віртуозна «гра», орієнтована на партнерів/-ок по п’єсі та мізансцені; ця гра давно зрослася з життями «акторів/-ис» і представляється гравцям/-чиням і спостерігачам/-кам природним проявом їх сутності. У цьому і полягає загадка конструювання ґендеру — кожну хвилину, беручи участь у «маскараді» представлення власної статі, люди роблять це таким чином, що гра за правилами здається природним проявом людського Я. Однак ґендерний дисплей не є універсальним, він соціально-культурно обумовлений. Різні культури, різні історичні епохи, різні соціальні групи виявляють різні ґендерні дисплеї, що унеможливлює їх зведення до біологічних детермінант [2]. Засоби вираження приналежності до статі І. Гоффман називає формальними конвенційними актами. Це своєрідні моделі чоловічої та жіночої поведінки прийнятні у конкретній ситуації, які сприяють збереженню та відтворенню норм повсякденної взаємодії (різного роду ситуативна поведінка — завжди є ґендерно забарвленою). Виконавцями конвекційних актів є соціально компетентні діючі особи, що є включеними у соціальний порядок. Соціальний порядок, у свою чергу, гарантує їм захист від неадекватних індивідів. Бути чоловіком або жінкою та виявляти це – означає бути, за І. Гоффманом, соціально компетентною особою, що викликає комунікативну довіру.

Література: Жукова И.Н. Словарь терминов межкультурной коммуникации / И.Н. Жукова, М.Г. Лебедько, З.Г. Прошина, Н.Г. Юзефович; под ред. М.Г. Лебедько и З.Г. Прошиной. – М.: ФЛИНТА : Наука, 2012. – 632 c. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Гендерный дисплей // Словарь гендерных терминов / Под ред. А. А. Денисовой / Региональная общественная организация «Воvegсток-Запад: Женские Инновационные Проекты». М.: Информация XXI век, 2002. — 256 с. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.owl.ru/gender/046.htm

Раніше роль батька у виховному процесі звичайно обмежувалася в українців функцією покарання. Виступаючи дисциплінуючим вектором виховання, годувальник-батько сприймається дитиною значною мірою відчужено. Дитина мусить, скоряючись силі, слухатися, але внутрішньо протестує, прагне вирватися з-під батьківської влади. Але, “батько” – слово, що ми його вимовляємо з повагою, любов’ю та ніжністю, усвідомлюючи його відповідальну роль в сім’ї та вихованні дітей.

“Вся сім’я вмісті й душа на місці”. Так твердить тисячолітня народна мудрість, котру важко заперечити, беручи до уваги все бачене, прочитане, розказане чи стверджене. А сім’я у вужчому розумінні – це батько, мати і діти, які живуть разом. Крім того, з давніх здавен у кожному суспільстві – це первісний осередок багатьох людських відносин – духовних, моральних, господарських, психологічних, естетичних і, звичайно, виховних, якого гараздом, ладом і порядком завжди турбувався батько.

Батько був тим, який прикладом свого обов’язку, відповідальності, зрозуміння, терпеливості та пошани вирядив своїх дітей у життєву мандрівку сильними, непохитними у своїх переконаннях особистостями. Все це здійснено, коли батько займав в сім’ї своє належне місце – голови родини, що разом у злагоді з матір’ю творили оте первісне в суспільстві родинне вогнище, котре стало підвалиною роду, племені, народу і суспільства.

Від початків існування батько був головою сім’ї, другом і приятелем матері та опікуном-постачальником дітей. В українському народі батько завжди займав первісне місце в родині. Він був її оборонцем і заступником перед всякими негараздами. На прикладі батька, його розумних рішень, порад і прадідних звичаїв, у співпраці з матір’ю, виховувались діти. У наш сьогоднішній бурхливий час нам приходиться бути свідками того, що важливе становище і роль батька починає зникати, а з тим втрачаються дуже цінні не тільки виховні, але й моральні елементи в сім’ї.

Стаємо очевидцями занепаду родини, котра з втратою провідної ролі батька губить свої тверді основи та позбувається моральних вартостей, а це в першу чергу негативно відбивається на дітях і дуже часто призводить до трагічних наслідків. Батько, котрий завжди був охоронцем сімейних підвалин, залишає родину, а та в свою чергу втрачає стабільність і утворюється розлад, валяться стіни родинного затишку й утворюється хаос, який важко привести до будь-якого нормального стану.

Численні дослідження свідчать, що батьки, які брали своїх дітей на руки відразу після їх народження, і надалі частіше граються з ними та більше піклуються про них. Ця нова для чоловіка роль турботливого батька сприятливо позначається на розвиток немовляти та загальній атмосфері родинного життя.

За результатами одного дослідження немовлята, у чиєму вихованні активну участь брали батьки (татусі), отримали вищі оцінки за тестами моторного й розумового розвитку, ніж ті, ким опікувалися переважно мами. Інше дослідження довело, що такі малюки виростають більш чуйними у соціальному плані, між чоловіком і дружиною виникає менше суперечок, спостерігається єдність цілей і злагода у прийнятті рішень. (Оцінюючи ці дані, слід зауважити, що батьки, які з перших днів прагнуть брати активну участь у спілкуванні зі своїми дітьми, імовірно, й за іншими параметрами відрізняються від тих, хто не намагається встановити різні контакти з дитиною).

• офіційний сайт Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти у розділі  «Програми та напрями діяльності»  https://dnmcps.com.ua/
• офіційний сайт Громадська організація Ла Страда – Україна

Main-ua

• Міжнародна організація з міграції. Агентство ООН з питань міграції.

• офіційний сайт «Всеосвіта»:
• Година спілкування «Торгівля людьми»

• Виховна година «Торгівля людьми – сучаснийпрояв рабства»https://vseosvita.ua/library/vihovna-godina-torgivla-ludmi-sucasnij-proav-rabstva-76224.html
• Презентація «Торгівля людьми»https://vseosvita.ua/library/prezentacia-torgivla-ludmi-28940.html
• Анкета «Торгівля людьми»https://vseosvita.ua/library/anketa-torgivla-ludmi-28937.html

V. Інформування учасників освітнього процесу про діяльність «гарячих ліній».

Повідомляємо про необхідність поширювати серед учасників освітнього процесу інформацію про діяльність Кол-центру Міністерства соціальної політики України з питань протидії торгівлі людьми, за скороченим телефонним номером 1578з питань протидії торгівлі людьми.

Національна  «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів Представництва Міжнародної організації з міграцій (МОМ) в Україні

0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних) 527 (безкоштовно з мобільних)

Національна дитяча  «гаряча  лінія» з питань торгівлі людьми0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного)

Національна «гаряча лінія» з попередження насильства, торгівлі людьми та тендерної дискримінації 0 800 500 335 або116 123 (для дзвінків з мобільного) Громадської організації «Ла Страда- Україна».

У соціально-педагогічній діяльності вчителя початкових класів актуальними методами інклюзивного виховання є методи, котрі умовно можна класифікувати на:

• 1. Методи формування свідомості: бесіда, диспут, лекція, приклад, пояснення, переконання.
• 2. Метод організації діяльності та формування суспільної поведінки особистості: вправи, привчання, виховні ситуації, приклад.
• 3. Методи мотивації та стимулювання: вимога, громадська думка. Вважаємо, що неприпустимо застосовувати в інклюзивному вихованні методи емоційного стимулювання – змагання, заохочення, переконання.
• 4. Метод самовиховання: самопізнання, само оцінювання, саморегуляція.
• 5. Методи соціально-психологічної допомоги: психологічне консультування, аутотренінг, стимуляційні ігри.
• 6. Спеціальні методи: патронат, супровід, тренінг, медіація.
• 7. Спеціальні методи педагогічної корекції, запропоновані І. Подласим, які варто використовувати для цілеспрямованого виправлення поведінки або інших порушень, викликаних спільною причиною. До спеціальних методів корекційної роботи належать: суб’єктивно-прагматичний метод, метод заміщення, метод “вибуху”, метод природних наслідків і трудовий метод.

Варто використовувати в інклюзивному вихованні і традиційну класифікація методів навчання і виховання: словесні (бесіди, розповіді); наочні (відвідування музеїв, театрів, картинних галерей, виставок та кінотеатрів); практичні (ігри, праця, конкурси).

Форми організації процесу інклюзивного виховання – спосіб доцільної організації колективної та індивідуальної діяльності вихованця через виховний захід (організована дія колективу) чи виховну справу (частина від загальної виховної роботи). їх класифікація здійснюється за різними ознаками: кількістю учнів, напрямами діяльності, характером змісту, структурою. Традиційну класифікацію форм організації виховання складають масові, групові, мікрогрупові та індивідуальні формами.

До прикладу, масові свята, які організовуються як дні, тижні, місячники підвищеної уваги до поезії, музики, театру, кіно, дитячої книги тощо. У них беруть участь всі учні школи; індивідуальні. позакласне читання, колекціонування, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання, колекціонуванням марок (філателія), монет (нумізматика), художніх листівок, плакатів, репродукцій, збиранням колекцій мінералів, плодів, насіння; конкурси дитячого малюнка, художніх робіт, технічних конструкцій; групові: брейн-ринги, КВК, конкурси- вікторини, гра “Щасливий випадок”, гра “Поле чудес”, гра “Слабка ланка”, рольові ігри тощо.

Ефективність колективних, групових та індивідуальних форм організації виховної роботи зростає, якщо вони застосовуються у системі, пов’язані між собою і доповнюють одна одну.

Виховання молодшого школяра, а відтак і його соціалізація, відбувається через діяльність. У залежності від діяльності, яка є головною на певній стадії виховання, умовно класифікують наступні форм організації інклюзивного виховання:

• 1. Позакласна пізнавальна діяльність. Навчаючись у загальноосвітній школі діти з особливими можливостями включаються у загальношкільні позаурочні заходи: участь в олімпіадах і конкурсах, концертах, конференціях. Долучаються до участі у загальношкільних лінійках, присвячених різним акціям (перший і останній дзвінок, Свято Букваря, День знань та ін). У початковій школі проводяться: – тематичні свята: Свято Матері; – народознавчі свята: Свято святого Миколая, Великдень; – державні свята: День Перемоги, День Незалежності, День Конституції; – професійні свята: День Вчителя, день космонавтики.
• 2.Спортивна діяльність. У школі повинні працювати гуртки і секції, у яких діти з обмеженостями життєдіяльності можуть розвивати свої спортивні здібності. Велику роль у вихованні відіграє позитивний приклад. Прикладом стійкості і мужності є герої Олімпіади та особливо герої Паралімпіади.
• 3. Художня діяльність. Гуртки образотворчого мистецтва і прикладної творчості доступні усім дітям, включених в інклюзивний освітній процес. До прикладу:
  • – малюнок відображає думки, почуття, внутрішній світ школяра, у ньому зображується важкі життєві ситуації, проблеми особистісних стосунків. Засоби мистецтва сприяють подоланню внутрішніх бар’єрів, зміні себе, стресів, страхів та інших психологічних проблем. Процес малювання впливає на розвиток дрібної моторики рук і пальців, руховій координації ока. При допомозі малювання дитини сприймає колір, форму, величину, положення предмету у просторі;
  • – оріґамі – мистецтво складання паперу. Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання схеми геометричних згинів і складок. Заняття орігамі зменшують рівень тривожності, допомагають забути біль і горе, підвищують самооцінку, сприяють налагодженню дружніх відносин, взаємодопомоги в колективі. При цьому зникає почуття ізольованості, налагоджується спілкування. Ефект посилюється, якщо застосувати рухливі фігурки орігамі, такі як стрибаюча жаба, каркаюча ворона, журавлик, що махає крилами та ін.;
  • – костюмовані постановки, презентації, відео, кольорові ілюстрації і інші елементи наочності, спрощені майстер-класи рукоділлям.
  • – читання книг. Найактивніше варто використовувати навчальні навички: повторення, переказ, відгадування загадок, скороговоріння, заучування напам’ять. Книги, особливо про дітей-інвалідів, дуже потрібні, як здоровим читачам, так і дітям з особливими освітніми потребами: вони допомагають виховувати увагу і доброту до людей, вчать відповідальності і взаємодопомоги. Саме тому, у систему класних годин уроків позакласного читання у початковій школі варто включати казки Г.Х. Андерсена “Ангел”, В. Катаева “Цвєтік-семицвєтік”, Д. Мамина-Сибіряка “Сіра Шийка”, В. Сухомлинського “Ґавеня і соловей”, українська народна казка “Кривенька качечка” та ін..
• 4. Ціннісно-орієнтувальна діяльність – бесіди, диспути щодо проблем життя, бесіди, зустрічі з цікавими людьми, рольові ігри тощо.
• 5. Вільне спілкування як обмін інформацією і як взаємодія, передбачає перегляд і аналіз кіно-і діафільми, репродукції творів видатних художників, обговорення прочитаних творів, книг, журнальних чи газетних статей, прослуховування фонозаписів, виступи запрошених та учнів класу. Класна година як одна з форм позакласної виховної роботи, вона передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями з метою формування у них соціальної зрілості.

Отже, визначальними формами і методами виховання молодших школярів в інклюзивному класі є методи, котрі розраховані на довготривалі терміни, поєднують індивідуальні когнітивні, емоційно-вольові, конативні процеси та досвід і, разом з тим, є корекційного спрямування. У процесі соціально-педагогічної діяльності вчитель повинен створити відповідні умови, що допоможуть кожній дитині саморозвиватися, самостверджуватися і самоактуалізовуватися.

Спровокувала?
Інформаційна кампанія «Спровокувала?» від ООН Жінки в Україні має на меті кинути виклик
культурі звинувачення жертви (віктімблеймінгу), підвищити обізнаність щодо гендернозумовленого насильства та гендерних стереотипів в Україні. Всі відео мають статус соціальної
реклами.
Домагання – це не комплімент
Жінка – не тільки «берегиня»
Переслідування – це не кохання
Не існує «дівчачих» чи «хлопчачих» видів спорту
Насильство – це злочин. Зателефонуй в поліцію

Бийся як дівчина
Серія із 15 молодіжних роликів, які пояснюють різні прояви насильства та пропонують
варіанти самозахисту, створені за підтримки Європейського Союзу.
Можна продемонструвати відео та обговорити з цільовими аудиторіями, чи траплялися такі
ситуації, та як на них варто реагувати.
Доречним буде долучення до дискусії представників/ць Нацполіції.
Структурно ролики поділяються на 3 категорії:

• фізична самооборона, створена у партнерстві з інструктором з самооборони Нацполіції
• юридичний аспект насильства – що таке домашнє насильство, кібернасильство, як
  ідентифікувати насильство, принцип активної згоди, перевищення допустимої самооборони.
• сексуальна безпека – культура згоди, що така стать, гендер, орієнтація, токсичні відносини,
  сексуальна безпека в контексті пандемії
  Все відео – https://www.youtube.com/channel/UCysCN-5GnOU2jkPDmFlllPw/videos

1. Безпечні міста та громадські простори для жінок і дівчат
   Протягом 10 років Глобальна Флагманська Ініціатива ООН Жінки «Безпечні міста та безпечні громадські простори для жінок і дівчат» працює з провідними жіночими організаціями, місцевою та центральною владою, структурами ООН та іншими партнерами для розробки, впровадження та оцінки комплексних підходів до профілактики сексуальних домагань в громадських місцях та боротьби з ними в різних контекстах. Україна долучилася до програми «Безпечні міста та безпечні громадські простори для жінок і дівчат» у 2018 році. Наразі вже сім міст та громад в Україні використали методологію «Безпечні міста та громадські простори для жінок і дівчат» для розробки міських програм.
   Відео
2. HeForShe University Tour
   Студентська ініціатива ООН Жінки в рамках кампанії HeForShe, спрямована на створення
   вільного від дискримінації та сексизму академічного середовища. Тур був презентований у 5
   університетах України, всі бажаючі можуть організувати перегляд 20-хвилинного освітнього
   фільму та обговорити можливості створення безпечної території університету/освітнього
   середовища; антидискримінаційного наповнення навчальних програм та матеріалів; прозорої
   системи просування та управління вищими навчальними закладами/освітніми структурами
   без упереджень. У відео частина присвячена і питанням насильства.
   Про ініціативу можна прочитати тут
   Сайт ініціативи та фільм – https://heforsheukraine.info/universitytour/
3. Шрами
   Інтерактивний театр, де глядач може обирати дії актрис та впливати на розвиток сюжету.
   Створений ООН в Україні у партнерстві з Диким Театром, це є ключовим елементом кампанії
   16 днів 2020 року.
   Почитати про ініціативу – тут
   Сайт – https://scars.org.ua/ (щоб програти – натиснути play)
   Можна також пропонувати пройти сюжети та проаналізувати, що потрібно робити, якщо
   опинились у такій ситуації. Усі історії реальні, записані зі слів постраждалих від насильства, що
   перебувають у притулках.
4. Річ у тім 2.0.
   Кампанія ООН в Україні з нагоди глобальної ініціативи «16 днів активізму проти насильства
   щодо жінок та дітей» 2021 року, яка звертає громадську увагу на те, що домашнє насильство
   поруч, кривдником може бути близька людина і не потрібно боятися звертатися по допомогу.
   Другий рік поспіль ООН та Національна поліція робить експозицію предметів, зареєстрованих
   як речові докази поліцією на викликах щодо домашнього насильства.
   Постери з цьогорічної кампанії за лінком.
   5. Онлайн курс щодо запобігання та протидії сексуальним домаганням на робочому місці ООН Жінки у співпраці з Національним агентством з питань державної служби та Центром
   адаптації державної служби до стандартів ЄС та за фінансової підтримки уряду Швеції
   розробили новий онлайн курс, присвячений питанням запобігання та протидії сексуальним
   домаганням на робочому місці. Він покликаний сприяти створенню робочого середовища,
   вільного від будь-яких проявів дискримінації та насильства за ознакою статі, з гідними та
   рівними умовами праці для всіх.
   Курс складається з чотирьох тематичних модулів, під час проходження яких слухачі зможуть:
   * дізнатися більше про різні форми та прояви сексуальних домагань на
   робочому місці,
   * ознайомитися з результатами досліджень, які дозволяють оцінити справжні
   масштаби сексуальних домагань у суспільстві,
   * поглибити власні знання щодо вітчизняного законодавства та міжнародних
   зобов’язань України у сфері викорінення сексуальних домагань,
   * розглянути найбільш поширені міфи щодо сексуальних домагань,
   спростування яких допоможе краще зрозуміти природу цього явища,
   * отримати практично орієнтовані рекомендації щодо запобігання та протидії
   сексуальним домаганням на робочому місці, а також надання підтримки
   постраждалим.
   Курс розміщений на освітній платформі Української школи урядування:
   https://moodle.usg.org.ua/course/view.php?id=94 та доступний для навчання усім бажаючим.
   Після успішного завершення онлайн-курсу учасники отримають електронні сертифікати.

1. На основі рішення комісії з розгляду випадків булінгу (цькування), яка кваліфікувала випадок як булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, директор школи:

• повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;
• забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування) (далі – Заходи).

2. Заходи здійснюються заступником директора з виховної роботи у взаємодії з практичним психологом школи  та затверджуються директором закладу.
3. Керівник освітнього закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу  у справах дітей  про випадок  булінгу (цькування) в підпорядкованому йому освітньому закладі
4. Керівник освітнього закладу має повідомити здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування) про адміністративні стягнення за булінг відповідно останніх змін у  Кодексі України про адміністративні правопорушення.
5. З метою виконання Заходів можна запроваджувати консультаційні години у практичного психолога, створювати скриньки довіри, оприлюднювати телефони довіри.

10 порад, які допоможуть протистояти цькуванню

Булінг – не просто конфлікт між однолітками, це прояв психологічного чи фізичного насильства, який може лишити по собі слід на довгі роки, вплинувши на усе життя. Щоб не стати жертвою, необхідно, передусім, навчитися захищати себе від потенційних агресорів. Пропонуємо кілька порад, які допоможуть школярам протистояти цькуванню.

1. Якщо ти відрізняєшся від однолітків, це не привід для цькування!

Пам’ятай, головна причина криється не у тобі, а у самому агресорові. Щаслива людина з адекватною самооцінкою ніколи не буде намагатися самостверджуватись за рахунок інших.

Насправді, привід для цькування може бути обрано який-завгодно – маленький чи високий зріст, надмірна вага чи навпаки худоба, певні особливості фізичного розвитку, рівень успішності у порівнянні з іншими учнями класу або вік. Тобто, якщо ти хоч чимось відрізняєтеся, для булера це може стати приводом для цькування.

Головна мета кривдника – знайти потенційну жертву, якій можна вселити думку про її неповноцінність у порівнянні з агресором.

Твоє головне завдання – не піддатись на провокацію!

2. Стався до агресора з жалістю, а не з ненавистю

Пам’ятай, що знущання – це не демонстрація сили, а навпаки, прояв слабкості з боку булера. Агресивна поведінка кривдника завжди обумовлена психологічними причинами:

• особисті комплекси і низька самооцінка, яку булер прагне підвищити за рахунок пригноблення слабших;
• негативний досвід – ймовірніше, булер сам був жертвою цькування, тому через пережитий страх і відчуття беззахисності він керується принципом «кращий спосіб захисту – напад»;
• непорозуміння з іншими, через що агресор намагається привернути до себе увагу тими методами, які здаються йому найбільш ефективними.
•  

3. Не дозволь побачити у тобі потенційну жертву

Зазвичай, булери обирають її серед тих, кого вважають слабшими або вразливими. Найкоротший шлях до успіху – знайти рису, що є причиною комплексів у потенційної жертви і направити всі сили на цю больову точку. Тож, щоб не стати жертвою агресора, не давай йому можливість побачити твою вразливість.

Наприклад, якщо потенційна жертва буде бурхливо реагувати на будь-які розмови про свою вагу, то булер буде почувати себе справжнім героєм, відпускаючи злісні жарти на цю тему. А ось якщо особистість сама часто жартує над собою з цього приводу, то це вже не є її болючим місцем, на яке можна вплинути.

4. Зосередься на своїх перевагах і здолай агресора у власній свідомості!

Мета булера принизити, змусили сумніватися у своїй гідності. Пам’ятай, саме ті якості і риси, через що тебе намагаються цькувати, одночасно роблять тебе особливим. Тож спробуй перетворити свою «інакшість» на унікальність, яка надає тобі переваги над кривдником.

Особистість з адекватною самооцінкою і самоповагою має значно більше шансів залишитися поза увагою кривдника. Можливість отримати гідну відсіч завжди лякає булера, бо він і без цього має низьку самооцінку.

5. Ігноруй кривдника або намагайся відповідати на спроби психологічного нападу влучним жартом.

Мета булера – отримати реакцію. Якщо потенційна жертва починає бурхливо реагувати – нервувати, ображатися або плакати, то вона «на гачку».

Якщо є можливість уникнути сварки, зроби вигляд, що тобі байдуже і йди геть. Пам’ятай, це не прояв боягузтва, бо тримати себе у руках частіше значно важче, ніж дати волю емоціям. Якщо ж ти вважаєш за потрібне щось відповісти кривднику, стримуй гнів і злість – говори твердо і дивись в очі співрозмовнику.

6. Оточи себе союзниками

Мета булера виділити потенційну жертву й по можливості ізолювати її від інших. Це дозволить зробити її безпорадною перед агресором та його прибічниками. Тож намагайся залучитися підтримкою інших, не уникай спілкування з однокласниками, не залишайся на самоті один на один зі своєю проблемою.

Пам’ятай, агресори не схильні цькувати когось, якщо потенційна жертва не наодинці, а у компанії. Група однолітків швидше дасть опір та захистить того, кого кривдники намагаються цькувати.

7. Якщо тебе цькують, не бійся говорити про це!

Не думай, що, зіштовхнувшись із проявами булінгу, ти зобов’язаний вирішити цей конфлікт самостійно. Просити поради і допомоги – не ознака слабкості. Тож не соромся обговорювати ситуації цькування з тими людьми, яким ти довіряєш. Разом ви зможете вибудувати правильну лінію поведінки і припинити направлену на тебе агресію.

8. Не вступай у бійку

Пам’ятай, кривдник тільки і чекає слушного часу, як застосувати силу, тож не піддавайся на провокацію. Якщо до тебе не застосовують фізичну силу, не починай першим. Що агресивніше ти відреагуєш, то матимеш більше шансів опинитися в загрозливій для себе ситуації.

9. Булінг – злочин, який карається законом!

Пам’ятай, ніхто не має права знущатися над тобою, цькувати, штовхати чи застосовувати фізичну силу. В Україні діє Закон щодо протидії булінгу. Тому, якщо тебе цькують, ти маєш захистити себе, звернувшись разом із батьками до відповідних інстанцій.

Згідно закону, передбачена адміністративна відповідальність за цькування у вигляді штрафу або громадських робіт, а саме:

• вчинення булінгу неповнолітніми особами карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин;
• повторне вчинення булінгу упродовж року після або групою осіб караються штрафом від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами від 40 до 60 годин;
• приховування відомих фактів булінгу керівником освітнього закладу може каратися штрафом від 850 до 1700 грн або призначення виправних робіт на строк до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Відповідальність за цькування з боку неповнолітніх булерів несуть батьки або особи, які їх замінюють.

10. Підтримай тих, кого цькують

Не залишайся осторонь, якщо став свідком булінгу! Булінг – це кривда, яка може психічно або фізично скалічити людину на все життя. Ти можеш допомогти і завадити цьому – дій відповідно до ситуації, щоб і захистити жертву цькування, і не наразити на небезпеку себе.

Насильство є центральним поняттям для опису соціальних відносин між людьми, поняттям, навантаженим етичним та політичним значенням. Але що таке насильство? Які форми це може прийняти? Чи може людське життя бути позбавленим насильства, і чи повинно воно бути? Ось деякі важкі питання, на які повинна відповісти теорія насильства.
У цій статті ми розглянемо словесне насильство, яке буде відрізнятися від фізичного та психологічного. Інші питання, такі як Чому люди насильницькі ?, чи Чи може насильство бути справедливим? , або Чи повинні люди прагнути до ненасильства? залишиться з іншого приводу.

Словесне насильство

Вербальне насильство, яке найчастіше також називають словесним насильством , є поширеним різновидом насильства, яке охоплює відносно великий спектр поведінки, включаючи звинувачення, підрив, словесні загрози, впорядкування, дрібницю, постійне забування, замовчування, звинувачення, заклик до імені, відкрито критикуючи.
Вербальне насильство сумісне з іншими формами насильства, включаючи фізичне та психологічне. Наприклад, у більшості видів поведінки знущань ми знаходимо всі три варіанти насильства (і словесне насильство, здається, є найважливішою формою насильства для залякування – ви не можете знущатись без словесної загрози).

Відповіді на словесне насильство

Як і у випадку з психологічним насильством , постає питання про те, які типи реакцій можна вважати законними щодо вербального насильства. Чи дає словесна загроза комусь свободу реагувати фізичним насильством? Ми знаходимо тут два цілком різних табори: на думку деяких, жоден акт словесного насильства не може виправдати фізично бурхливу реакцію; за іншим табором, натомість словесна жорстока поведінка може бути такою ж шкідливою, якщо не більш шкідливою, ніж фізично жорстока поведінка.

Питання законної реакції на словесне насильство є надзвичайно важливими на більшості місць злочинів. Якщо людина погрожує вам зброєю, чи вважається це просто вербальною загрозою і чи дозволяє це вам фізичну реакцію? Якщо так, то чи є погроза правомірною будь- якої фізичної реакції з вашого боку чи ні?

Словесне насильство та виховання

Хоча всі форми насильства пов’язані з культурою та вихованням, словесне насильство, схоже, пов’язане з цілком конкретними субкультурами, а саме з мовними кодексами, прийнятими у спільноті мовців. Зважаючи на свою специфіку, здається, що словесне насильство можна легше обмежити та ліквідувати, ніж інші форми насильства.
Так, наприклад, якщо нам залишається цікаво, чому деякі люди роблять і потребують фізичного насильства, і як ми можемо запобігти цьому, то виявляється, що словесне насильство можна легше контролювати, застосовуючи різні мовні способи поведінки. Взагалі, протидія словесному насильству проходить через здійснення певної форми примусу , навіть якщо це лише регулювання використання мовних виразів.

Словесне насильство та звільнення

З іншого боку, словесне насильство іноді може розглядатися також як форма звільнення для найбільш пригноблених. Вправа гумору в деяких випадках може бути закріплена за деякими формами словесного насильства: від політично некоректних жартів до простих насмішок, гумор може здатися способом прояву насильства над іншими людьми. У той же час гумор є одним з найбільш “демократичних” і щадних інструментів соціальних протестів, оскільки він не вимагає особливого достатку і, можливо, не спричиняє фізичного збитку і не повинен викликати великих психологічних переживань.
Виконання словесного насильства, можливо більше, ніж будь-які інші форми насильства, вимагає постійної перевірки з боку оратора реакції на її слова: люди майже незмінно виявляють насильство один над одним; Лише навчившись намагатися утримуватися від поведінки, наш знайомий вважає жорстоким, щоб ми могли жити спокійно.

Булінг (цькування) — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Нормативні документи

Наказ МОН № 1646 від 28.12.2019 “Про деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти”

Закон України від 18.12.2018 №2657-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)”

Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

Лист Мінсоцполітики № 7828-0-2-20-57 від  01.06.2020 “Про захист дітей від жорстокого поводження, здійснення інших заходів щодо забезпечення їхньої безпеки”

Постанова Кабінету Міністрів України від 13.09.2017 р. № 684 «Про затвердження порядку ведення обліку дітей шкільного віку та учнів»

Попередження насильства

 Закон України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” №2229 від 7 грудня 2017 року

 Порядок взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018. №658 (п. 39-41)

 Наказ МОН України “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами” від 02.10.2018. №1047