Категорія: Поради психолога учителям

Як віднайти внутрішні сили для подолання занепокоєння, втоми, тривоги, самотності, невдач чи навіть трагедіїУ нагоді стануть вправи за матеріалами практикуму Світлани РойзВони будуть корисними як дітям, так і дорослим.

Більше вправ за посиланнямhttps://nus.org.ua/…/2022/05/Your_Power_praktikum_web.pdf

Втрата є невіддільною частиною життя. Вона є не тільки природним наслідком смерті близької людини, але й виникає через неможливість реалізувати мрії та амбіції, втрату почуття безпеки в періоди надзвичайних подій чи як результат обмежень, які накладає на людину невиліковне захворювання. 

!!Часом люди можуть оплакувати навіть те, чого ніколи не мали. 
Перебуваючи поруч із людиною, яка у скорботі, ви можете допомогти їй впоратися з болем. 
✅ Поговоріть про необхідність подбати про себе. 
💬Дистрес втрати швидко виснажує внутрішні резерви. Саме тому турбота про свої фізичні та емоційні потреби допоможе їм пережити цей важкий час.
✅ Підтримайте людину у визнанні болю. 
💬Поясніть, що «приховати» своє горе можна достатньо легко, але вона не зможе уникати його вічно. Намагання уникнути почуття смутку і втрати лише подовжує процес горювання, а щоби вилікуватися, необхідно визнати біль.
✅ Поділіться з людиною інформацією про те, що у процесі горювання вона може відчувати багато різних і несподіваних емоцій. 
✅ Підтримайте у зверненні та пошуку підтримки віч-на-віч у людей, які піклуються про неї. 
💬Пам’ятайте, що людям зазвичай не хочеться говорити про свої переживання й думки, тому часом кращою допомогою може бути варіант просто знаходитися поруч з іншими, які також любили людину, що померла.
✅ Поясніть, що розмовляти з людиною, яка померла, писати листи, відчувати її присутність поруч та уявляти чи думати, як той, кого вони втратили, справлялися б із певною ситуацією — це різні способи залишатися у стосунках із людиною.
✅ Запропонуйте підтримувати хобі та інтереси. 
💬У рутині є комфорт, і повернення до діяльності, яка приносить людині радість, може допомогти примиритися зі своєю втратою та допомогти процесу горювання протікати менш бурхливим способом.
✅ Підготуйте людину до того, що друзі та близькі в певний момент захочуть підтримати її. 
Однак іноді те, яким способом вони це роблять, може виявитися некоректним. Багатьом не приємно, коли їм вказують, як себе почувати, нав’язуючи спосіб горювання чи типові переконання. 
💬Ваше завдання сприяти усвідомленню людини, що в неї власний шлях горювання, і ніхто інший не може сказати їй, коли настав час «рухатися далі» або «перебороти це».
✅ Порадьте подумати про те, що вона дізналася про себе, про інших або про життя в результаті цієї втрати. 
Запропонуйте записати відповіді на запитання, які можете підготувати заздалегідь, або нехай ваш співрозмовник самостійно визначить для себе:  

• Що ця людина означала для мене? 

• Чого я навчився (-лася) від нього чи від неї? 

• Що корисного вийшло із цього важкого досвіду? 

• Що я дізнався (-лася) про себе, інших людей чи життя? 

• Чи є речі, які я тепер ціную більше? 

• Хто ті люди, які були поруч зі мною? Це були ті люди, яких я очікував (-ла)? Що я про них дізнався (-лася)? 

• Як я зріс/зросла на основі цього досвіду?

❗️Пам’ятайте, що подібно до того, як не існує єдиного правильного шляху горювання, не існує і єдиного підходу до боротьби чи опанування горя, який буде ефективним для всіх.
Олександр Аврамчук, лікар-психолог, канд. психологічних наук.

Як віднайти внутрішні сили для подолання занепокоєння, втоми, тривоги, самотності, невдач чи навіть трагедіїУ нагоді стануть вправи за матеріалами практикуму Світлани РойзВони будуть корисними як дітям, так і дорослим.

Більше вправ за посиланнямhttps://nus.org.ua/…/2022/05/Your_Power_praktikum_web.pdf

• Будь-які емоційні переживання мають право на існування в нашому внутрішньому світі. Зазвичай, нам хочеться відчувати тільки приємні емоційні стани та уникати неприємні. Але будь-яка емоція потребує проживання, не дивлячись на те, приємна вона чи не приємна. І цьому потрібно навчатися.
• Запропоновану техніку можна використовувати для усвідомленого проживання неприємних емоцій та формування психологічної готовності до емоційно розумної поведінки в стресових ситуаціях. Кожний крок супроводжується певним жестом чи дією, що допомагає проживати емоції на рівні тіла та більш усвідомлено.

Почніть тренуватися вже сьогодні та будь-яку неприємну емоцію проживайте за цим покроковим алгоритмом.

Постійно тренуючись, ви зможете навчитися приймати будь-які свої емоційні переживання, не уникати їх та не піддаватися їх впливу.

Психолог Олексій Заріцький

19 заповідей Марії Монтессорі для батьків, які треба перечитувати хоча б раз на рік. Знадобиться і тим у кого ще немає дітей.

1. Дітей вчить те, що їх оточує.

2. Якщо дитину часто критикують – вона вчиться засуджувати.

3. Якщо дитину часто хвалять – вона вчиться оцінювати.

4. Якщо дитині демонструють ворожість – вона вчиться битися.

5. Якщо з дитиною чесні – вона вчиться справедливості.

6. Якщо дитину часто висміюють – вона вчиться бути боязкою.

7. Якщо дитина живе з почуттям безпеки – вона вчиться вірити.

8. Якщо дитину часто ганьблять – вона вчиться відчувати себе винною.

9. Якщо дитину часто схвалюють – вона вчиться добре до себе ставитися.

10. Якщо до дитини часто бувають поблажливі – вона вчиться бути терплячою.

11. Якщо дитину часто підбадьорюють – вона набуває впевненість у собі.

12. Якщо дитина живе в атмосфері дружби і відчуває себе необхідною – вона вчиться знаходити в цьому світі любов.

13. Не кажіть погано про дитину – ні при ній, ні без неї.

14. Концентруйтесь на розвитку хорошого в дитині, так що в підсумку поганому не залишатиметься місця.

15. Завжди прислухайтеся і відповідайте дитині, яка звертається до вас.

16. Поважайте дитину, яка зробила помилку і зможе зараз або трохи пізніше виправити її.

17. Будьте готові допомогти дитині, яка знаходиться в пошуку і бути непомітними для тієї дитини, яка вже все знайшла.

18. Допомагайте дитині освоювати неосвоєне раніше. Робіть це, наповнюючи навколишній світ турботою, стриманістю, тишею і любов’ю.

19. У поводженні з дитиною завжди дотримуйтеся кращих манер – пропонуйте їй краще, що є в вас самих. 

🚢«Рускій воєнний корабль, іді…» — цю фразу нині знають чи не наймолодші діти. Відколи Росія напала на Україну, ми матюкаємося з ранку до вечора. Чи це нормально? Чому ми вживаємо так багато лайливих слів?

🤓Для чого потрібні матюки?
🔴 Зовнішнє і внутрішнє спостереження показує: наше ставлення до матюків зараз інакше, ніж було в мирний час. Психологія війни ніби-то про матюки нічого не каже. Але якщо мовознавці дають коментарі щодо правильності написання матюка, що позначає напрям руху (треба писати разом, бо прислівник), то психологічні коментарі теж потрібні.

🔴 Матюки (обсценна лексика, нецензурні вислови) — це особливий винахід суспільства, який виконує важливу психологічну функцію. Тут не йдеться про слова-паразити. Маємо на увазі саме емоційне використання матюччя для лайки. 
🔴 Яка це функція? Позначати емоційний стан, який виходить за межі нормального, і нам важко дібрати слово зі звичайного лексикону, щоб позначити і повідомити іншим про свій надзвичайний стан. 
🔴 Зараз ми відкидаємо цензурні вирази-лайки, бо не хочемо ображати порівнянням із терористами змій (гади), або тварин (скоти), або навіть мертвих тваринок (падли). 
🔴 Матюки — це вираз надзвичайно сильних емоцій: коли ми позначаємо їх забороненими словами, то вже починаємо опановувати їх цим називанням. Назвати стан — це вже почати його контролювати. 
🔴 Іншими словами, завдяки матюкам психіка захищає себе від зриву в зовсім неконтрольовані емоції, оберігає межу інтегрованості. Це культурна функція матюків — позначати лінію норми, тому вони і є забороненою лексикою (нецензурною).
🤓Чи нормально, що зараз матюків так багато?
🟠 Зараз матюки є надзвичайно поширеними, адже психіка мільйонів людей перебуває в надсильному напруженні. Тож коли ми чуємо/читаємо ці матюччя, використані іншими, ми і свій стан впізнаємо і приєднуємося. 
🟠 Є таке поняття, як стенічні стани: це злість, гнів, обурення. Астенічні стани послаблюють психіку, стенічні — посилюють її. Так от, емоційне єднання в стенічних станах — корисне для психіки зараз.
🤓Чи залишимося ми такими матюкливими після перемоги?
🟡 Це залежить від нас. Краще залишити матюки війні, а в мирний час повернутися до того, що сороміцькі слова є сороміцькими. Вони припустимі в окремих приватних ситуаціях, але абсолютно неприйнятні в публічних. 
🟡 Чому так? У матюччя є своя функція, і від надмірного використання не за призначенням ця функція втрачатиметься, послаблюватиметься. 
🟡 Якщо матюки нормалізувати в повсякденні, вони вже не виконуватимуть роль позначення надзвичайного емоційного стану. Тому вони залишаться в минулому, як дискурс війни, і потребуватимуть культурного опрацювання. 
🟡 Зараз — на здоров’я, після перемоги — будемо відбудовувати не лише міста, а й власну культуру мовлення.
🤓Як себе стримувати від матюків?
🟢 Мати кілька приказок, заготовок, прислів’їв чи смішний куплет, слово-замінник, яке можна використати. Це може бути твоє авторське, унікальне, з якого інші будуть брати приклад.

🟢 Матюками ми говоримо з ворогом, бо іншої мови він не розуміє. Цим ми виражаємо своє презирство. Матюками розмовляти одне з одним — це ставати схожим на ворога, приєднуватися до нього. 
🟢 Українці мають значно різноманітніші, яскравіші, дошкульніші лайливі слова, які винаходили і застосовували наші пращури. Творчість нашого покоління у лайливих висловах теж залишиться нашим нащадкам.
Доктор психологічних наук Любов НайдьоноваДжерело: Освіторія