Категорія: Ритм школи

10 порад, які допоможуть протистояти цькуванню

Булінг – не просто конфлікт між однолітками, це прояв психологічного чи фізичного насильства, який може лишити по собі слід на довгі роки, вплинувши на усе життя. Щоб не стати жертвою, необхідно, передусім, навчитися захищати себе від потенційних агресорів. Пропонуємо кілька порад, які допоможуть школярам протистояти цькуванню.

1. Якщо ти відрізняєшся від однолітків, це не привід для цькування!

Пам’ятай, головна причина криється не у тобі, а у самому агресорові. Щаслива людина з адекватною самооцінкою ніколи не буде намагатися самостверджуватись за рахунок інших.

Насправді, привід для цькування може бути обрано який-завгодно – маленький чи високий зріст, надмірна вага чи навпаки худоба, певні особливості фізичного розвитку, рівень успішності у порівнянні з іншими учнями класу або вік. Тобто, якщо ти хоч чимось відрізняєтеся, для булера це може стати приводом для цькування.

Головна мета кривдника – знайти потенційну жертву, якій можна вселити думку про її неповноцінність у порівнянні з агресором.

Твоє головне завдання – не піддатись на провокацію!

2. Стався до агресора з жалістю, а не з ненавистю

Пам’ятай, що знущання – це не демонстрація сили, а навпаки, прояв слабкості з боку булера. Агресивна поведінка кривдника завжди обумовлена психологічними причинами:

• особисті комплекси і низька самооцінка, яку булер прагне підвищити за рахунок пригноблення слабших;
• негативний досвід – ймовірніше, булер сам був жертвою цькування, тому через пережитий страх і відчуття беззахисності він керується принципом «кращий спосіб захисту – напад»;
• непорозуміння з іншими, через що агресор намагається привернути до себе увагу тими методами, які здаються йому найбільш ефективними.
•  

3. Не дозволь побачити у тобі потенційну жертву

Зазвичай, булери обирають її серед тих, кого вважають слабшими або вразливими. Найкоротший шлях до успіху – знайти рису, що є причиною комплексів у потенційної жертви і направити всі сили на цю больову точку. Тож, щоб не стати жертвою агресора, не давай йому можливість побачити твою вразливість.

Наприклад, якщо потенційна жертва буде бурхливо реагувати на будь-які розмови про свою вагу, то булер буде почувати себе справжнім героєм, відпускаючи злісні жарти на цю тему. А ось якщо особистість сама часто жартує над собою з цього приводу, то це вже не є її болючим місцем, на яке можна вплинути.

4. Зосередься на своїх перевагах і здолай агресора у власній свідомості!

Мета булера принизити, змусили сумніватися у своїй гідності. Пам’ятай, саме ті якості і риси, через що тебе намагаються цькувати, одночасно роблять тебе особливим. Тож спробуй перетворити свою «інакшість» на унікальність, яка надає тобі переваги над кривдником.

Особистість з адекватною самооцінкою і самоповагою має значно більше шансів залишитися поза увагою кривдника. Можливість отримати гідну відсіч завжди лякає булера, бо він і без цього має низьку самооцінку.

5. Ігноруй кривдника або намагайся відповідати на спроби психологічного нападу влучним жартом.

Мета булера – отримати реакцію. Якщо потенційна жертва починає бурхливо реагувати – нервувати, ображатися або плакати, то вона «на гачку».

Якщо є можливість уникнути сварки, зроби вигляд, що тобі байдуже і йди геть. Пам’ятай, це не прояв боягузтва, бо тримати себе у руках частіше значно важче, ніж дати волю емоціям. Якщо ж ти вважаєш за потрібне щось відповісти кривднику, стримуй гнів і злість – говори твердо і дивись в очі співрозмовнику.

6. Оточи себе союзниками

Мета булера виділити потенційну жертву й по можливості ізолювати її від інших. Це дозволить зробити її безпорадною перед агресором та його прибічниками. Тож намагайся залучитися підтримкою інших, не уникай спілкування з однокласниками, не залишайся на самоті один на один зі своєю проблемою.

Пам’ятай, агресори не схильні цькувати когось, якщо потенційна жертва не наодинці, а у компанії. Група однолітків швидше дасть опір та захистить того, кого кривдники намагаються цькувати.

7. Якщо тебе цькують, не бійся говорити про це!

Не думай, що, зіштовхнувшись із проявами булінгу, ти зобов’язаний вирішити цей конфлікт самостійно. Просити поради і допомоги – не ознака слабкості. Тож не соромся обговорювати ситуації цькування з тими людьми, яким ти довіряєш. Разом ви зможете вибудувати правильну лінію поведінки і припинити направлену на тебе агресію.

8. Не вступай у бійку

Пам’ятай, кривдник тільки і чекає слушного часу, як застосувати силу, тож не піддавайся на провокацію. Якщо до тебе не застосовують фізичну силу, не починай першим. Що агресивніше ти відреагуєш, то матимеш більше шансів опинитися в загрозливій для себе ситуації.

9. Булінг – злочин, який карається законом!

Пам’ятай, ніхто не має права знущатися над тобою, цькувати, штовхати чи застосовувати фізичну силу. В Україні діє Закон щодо протидії булінгу. Тому, якщо тебе цькують, ти маєш захистити себе, звернувшись разом із батьками до відповідних інстанцій.

Згідно закону, передбачена адміністративна відповідальність за цькування у вигляді штрафу або громадських робіт, а саме:

• вчинення булінгу неповнолітніми особами карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин;
• повторне вчинення булінгу упродовж року після або групою осіб караються штрафом від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами від 40 до 60 годин;
• приховування відомих фактів булінгу керівником освітнього закладу може каратися штрафом від 850 до 1700 грн або призначення виправних робіт на строк до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Відповідальність за цькування з боку неповнолітніх булерів несуть батьки або особи, які їх замінюють.

10. Підтримай тих, кого цькують

Не залишайся осторонь, якщо став свідком булінгу! Булінг – це кривда, яка може психічно або фізично скалічити людину на все життя. Ти можеш допомогти і завадити цьому – дій відповідно до ситуації, щоб і захистити жертву цькування, і не наразити на небезпеку себе.

Насильство є центральним поняттям для опису соціальних відносин між людьми, поняттям, навантаженим етичним та політичним значенням. Але що таке насильство? Які форми це може прийняти? Чи може людське життя бути позбавленим насильства, і чи повинно воно бути? Ось деякі важкі питання, на які повинна відповісти теорія насильства.
У цій статті ми розглянемо словесне насильство, яке буде відрізнятися від фізичного та психологічного. Інші питання, такі як Чому люди насильницькі ?, чи Чи може насильство бути справедливим? , або Чи повинні люди прагнути до ненасильства? залишиться з іншого приводу.

Словесне насильство

Вербальне насильство, яке найчастіше також називають словесним насильством , є поширеним різновидом насильства, яке охоплює відносно великий спектр поведінки, включаючи звинувачення, підрив, словесні загрози, впорядкування, дрібницю, постійне забування, замовчування, звинувачення, заклик до імені, відкрито критикуючи.
Вербальне насильство сумісне з іншими формами насильства, включаючи фізичне та психологічне. Наприклад, у більшості видів поведінки знущань ми знаходимо всі три варіанти насильства (і словесне насильство, здається, є найважливішою формою насильства для залякування – ви не можете знущатись без словесної загрози).

Відповіді на словесне насильство

Як і у випадку з психологічним насильством , постає питання про те, які типи реакцій можна вважати законними щодо вербального насильства. Чи дає словесна загроза комусь свободу реагувати фізичним насильством? Ми знаходимо тут два цілком різних табори: на думку деяких, жоден акт словесного насильства не може виправдати фізично бурхливу реакцію; за іншим табором, натомість словесна жорстока поведінка може бути такою ж шкідливою, якщо не більш шкідливою, ніж фізично жорстока поведінка.

Питання законної реакції на словесне насильство є надзвичайно важливими на більшості місць злочинів. Якщо людина погрожує вам зброєю, чи вважається це просто вербальною загрозою і чи дозволяє це вам фізичну реакцію? Якщо так, то чи є погроза правомірною будь- якої фізичної реакції з вашого боку чи ні?

Словесне насильство та виховання

Хоча всі форми насильства пов’язані з культурою та вихованням, словесне насильство, схоже, пов’язане з цілком конкретними субкультурами, а саме з мовними кодексами, прийнятими у спільноті мовців. Зважаючи на свою специфіку, здається, що словесне насильство можна легше обмежити та ліквідувати, ніж інші форми насильства.
Так, наприклад, якщо нам залишається цікаво, чому деякі люди роблять і потребують фізичного насильства, і як ми можемо запобігти цьому, то виявляється, що словесне насильство можна легше контролювати, застосовуючи різні мовні способи поведінки. Взагалі, протидія словесному насильству проходить через здійснення певної форми примусу , навіть якщо це лише регулювання використання мовних виразів.

Словесне насильство та звільнення

З іншого боку, словесне насильство іноді може розглядатися також як форма звільнення для найбільш пригноблених. Вправа гумору в деяких випадках може бути закріплена за деякими формами словесного насильства: від політично некоректних жартів до простих насмішок, гумор може здатися способом прояву насильства над іншими людьми. У той же час гумор є одним з найбільш “демократичних” і щадних інструментів соціальних протестів, оскільки він не вимагає особливого достатку і, можливо, не спричиняє фізичного збитку і не повинен викликати великих психологічних переживань.
Виконання словесного насильства, можливо більше, ніж будь-які інші форми насильства, вимагає постійної перевірки з боку оратора реакції на її слова: люди майже незмінно виявляють насильство один над одним; Лише навчившись намагатися утримуватися від поведінки, наш знайомий вважає жорстоким, щоб ми могли жити спокійно.

Булінг (цькування) — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

“Свобода-це вміння сказати “так” своїм мріям Гідність -це вміння сказати “ні” своїм страхам”    Щорічно 21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи. Згідно з Указом Президента України «Про відзначення у 2017 році Дня Гідності та Свободи» від 30 вересня 2017 року  з метою усвідомлення дітьми та учнівською молоддю важливого значення подій Помаранчевої революції та Революції Гідності для утвердження демократичних цінностей, ідеалів свободи і справедливості та європейського шляху розвитку України та вшанування патріотизму , мужності громадян, які постали на захист демократичних цінностей, у Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 18 були проведені заходи: у 1-4-х класах проведено інформаційні хвилинки “Революція Гідності очима дітей” , у 5-8-х класах – уроки  мужності “Україна-країна нескорених!”. У 9-11-х класах захоплююче з елементами дискусії були проведені уроки-демократії “Україна – територія Гідності і Свободи!”.  Зі своїми побажаннями учні школи  приєдналися до флешмобу “Я бажаю тобі, Україно”,  які розмістили на кроні зеленого дерева побажань. Після проведення  заходів школярі мають уявлення про свободу, демократію, цінності та права.

З початку впровадження карантину спричиненого розповсюдженням респіраторної хвороби COVID 19 Урядом було повернуто з-за кордону тисячі громадян України, серед яких, ймовірно, є особи, які постраждали від торгівлі людьми.Торгівля людьми має різні види: 1) Примусова праця – будь-яка робота, що вимагається від особи під загрозою застосування покарання, фізичного та психологічного насильства. 2) Рабство – стан людини, щодо якої застосовуються атрибути права власності, зокрема, насильницьке підпорядкування однієї людини іншій. 3) Сексуальна експлуатація – використання особи у діяльності сексуального характеру за винагороду або будь-яку іншу форму відшкодування незалежно від того, чи носить така діяльність добровільний або примусовий характер. 4) Використання у порнобізнесі – діяльність юридичних та фізичних осіб у сфері надання послуг сексуального характеру, створення або утримання місць розпусти та звідництво, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів з метою отримання прибутку. 5) Вилучення органів людини – вилучення з організму людини її складової частини, що має певну будову і спеціальне призначення без згоди самої особи або за її згодою, досягнутою шляхом використання злочинних засобів впливу на неї. Обіцяна особі винагорода не сплачується в повному обсязі або не сплачується взагалі. 6) Використання у жебрацтві – організація та примушування осіб до заняття жебрацтвом шляхом побиття, зґвалтування, навмисного заподіяння каліцтва, нанесення фізичних та/або психологічних травм та інших видів насильства. 7) Втягнення в злочинну діяльність – передбачає дії, пов’язані з безпосереднім психологічним або фізичним впливом на особу, вчинені з метою викликати в неї прагнення взяти участь у одному чи кількох злочинах (примушення до крадіжок, виготовлення та/або перевезення, та/або розповсюдження наркотиків, інших заборонених товарів, торгівлі зброєю, викрадення та/або збуту автотранспортних засобів, здійснення інших злочинів). 8) Використання у збройних конфліктах – використання особи, яка знаходиться у підневільному стані іншої особи, для виконання нею бойових завдань, пов’язаних з поваленням державної влади або порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, тощо. 9) Усиновлення (удочеріння) з метою наживи – взяття на виховання в сім’ю дитини на правах сина чи доньки, оформлене в установленому порядку, вчинене з метою отримання будь-якої матеріальної вигоди або уникнення певних витрат завдяки усиновленню (удочерінню) (наприклад, бажання отримати контроль над власністю усиновленої особи, залучення до заняття жебрацтвом, азартними іграми, проституцією тощо). 10) Продаж дитини – продаж батьками, близькими родичами, подружжям тощо особи, яка не досягла 18 річного віку, з метою отримання прибутку. Якщо Ви потрапили у біду або потребуєте додаткової консультації, зверніться до:органів соціального захисту населення; органів Національної поліції за місцем проживання (перебування); або телефонуйте: 527 (безкоштовно з мобільних телефонів в межах України), 0800505501 – безкоштовно зі стаціонарних телефонів; Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми або консультування мігрантів; Отже, якщо ви вважаєте себе постраждалим від торгівлі людьми, то має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод. Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання: 1) інформації щодо своїх прав та можливостей; 2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги; 3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв’язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі; 4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України; 5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку. Торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином (Закон України “Про протидію торгівлі людьми”). Будьте обережними та обізнаними щодо торгівлі людьми!

22 грудня 2010 у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання на тему: «Законодавче забезпечення та реальний стан дотримання прав дитини в Україні». Учасники слухань відзначили такі позитивні речі:

• В Україні створено основні засади законодавчого забезпечення у сфері захисту прав дітей. Нормативно-правові акти, що регулюють діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в цілому відповідають загальносвітовим гуманітарним підходам та положенням Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною в 1991 році.
• З метою забезпечення права дітей на сімейне виховання системною стала практика національного усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, влаштування їх під опіку, піклування, в прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.
• Вдалося закріпити позитивну тенденцію до зменшення числа бездоглядних і безпритульних дітей. Удосконалено діяльність із соціального супроводу сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах, розширено мережу закладів соціального захисту та соціального обслуговування. Є позитивні напрацювання щодо підтримки багатодітних сімей.

Негативним є:

• висока дитяча смертність,
• рівень забезпечення охорони дитячого здоров’я,
• недоступне оздоровлення та відпочинку для всіх дітей,
• неефективна система захисту дітей від насильства, у тому числі в системі кримінального провадження.

Актуальні проблеми:

• запровадження нових форм соціальної підтримки сімей з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах;
• розширення в невеликих містах і сільській місцевості мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
• посилення міжвідомчої співпраці служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціальних інспекторів, працівників освіти, охорони здоров’я, органів внутрішніх справ з метою раннього виявлення сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах.
• запровадження нових форм співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бізнес-структур і неурядових організацій. Прикладом такої організації в Україні є Міжнародна комісія з захисту прав людини( IHRC ).

ПОРАДИ СТАРШОКЛАСНИКАМ

Для багатьох старшокласників, в житті настає важливий момент,
а саме — вибір професії. Для сучасного старшокласника визначитись
з вибором майбутньої професії, а отже, і власної долі, є завданням дуже складним.
Якщо ви ще не визначились з професійним напрямком, можна

зробити наступне:

 Запишіть усі професії, які подобаються.
 Оберіть з них, ті, які максимально збігаються з власними бажаннями та можливостями (можливо їх буде декілька).
 Запишіть якості, якими ви володієте для обраної професії.
 Запишіть чого ви зможете досягнути в обраній професії.
 Пройдіть профорієнтаційне тестування, для визначення професійної направленості.
 Порадьтесь з батьками, щодо обраних професій, але пам’ятайте —
вибір за вами.
Якщо вже приблизно з вибором визначились, то можна зробити

наступний крок:

 Відвідати Дні відкритих дверей різних навчальних закладів, там
можна отримати більш детальну професійну інформацію щодо професії.
 Поспілкуватись зі студентами, які закінчують навчання.
 Зібрати якомога більше інформації про обрану професію.

Оцінити свій вибір за допомогою формули вибору професії

Щоб прийняти правильне рішення, необхідно врахувати безліч
факторів, а саме: свої бажання, психологічні особливості й можливості, потреби суспільства.
ХОЧУ — бажання, інтереси, прагнення.
МОЖУ — здібності, таланти, стан здоров’я.

ТРЕБА — стан ринку праці, перспективи та соціально-
економічні проблеми регіону.

Зона оптимального вибору професії перебуває в ділянці перетину
особистих бажань, інтересів людини, її здібностей і соціально-
економічних потреб суспільства в спеціалістах певної професії.
Потрібно врахувати також помилки, яких припускаються при

виборі професії:

 Вибір професії “за компанію” (під впливом товаришів).
Буде добре, якщо ваші інтереси збігаються з інтересами вашого
товариша. Тоді й вибір виявиться правильним. В іншому разі, робота
не приноситиме ані радості, ані задоволення і вас чекає розчарування. І обов’язково настане момент, коли ви вимушені змінити попередній вибір. Врахуйте особливості свого характеру, здібності, навички, а не просто слідуйте за своїм товаришем.
 Існуючі думки про престижність професії.
Ви з дитинства, напевно, пам’ятаєте слова: “Всі професії важливі, всі
професії потрібні”. В суспільстві існують професії, які є важливими, але непрестижними. Проте, на жаль, не завжди оволодіння модною

професією означає, що вона буде приносити задоволення, відповідатиме вашим здібностям та інтересам. Ви просто змарнуєте час.
 Перенесення ставлення до людини, представника тієї або іншої
професії, власне на професію.
При виборі професії слід звернути увагу на особливості певного виду
діяльності, а не обирати професію тільки тому, що тобі подобається
людина, яка займається тим видом діяльності. Приємна в спілкуванні
людина, яка може із захопленням розповісти про свою роботу,-
це чудово. Але це не означає, що ви отримувати від подібної роботи
таке ж задоволення.
 Захоплення тільки зовнішньою стороною професії.
За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена,
буденна праця. Тому серйозний підхід до вибору професії припускає
вивчення її з усіх сторін.
 Застарілі уявлення про характер праці у сфері виробництва.
За сучасних умов виробництва практично всі професії тією або іншою
мірою пов’язані з використанням комп’ютера, організаційної техніки,
впровадження інноваційних технологій. Тому, за колишньою назвою
професії ховається цілком новий її вигляд. Це інший характер, інші
умови праці, інші вимоги до знань, здібностей людини.
 Невміння або небажання розбиратися у своїх особистісних
якостях (схильностях, здібностях).
Не бійтеся й не лінуйтеся розібратися у своїх здібностях, схильностях.
У разі необхідності зверніться за консультацією до психолога, спробуйте свої сили в різних напрямках діяльності. Можна оцінити свої здібності, пройшовши психологічні тести на профпридатність.
Це може зміцнити вашу думку щодо обраної професії або, навпаки.

 Недооцінювання своїх фізичних особливостей.
Існують професії, до яких висуваються певні медичні вимоги. Медичні протипоказання можна з’ясувати у медичних працівників.

Знайти своє покликання – джерело щастя!

Обираючи професію:
 Ознайомтесь з інформацією про світ професій, визначте
сферу діяльності, яка вас цікавить.
 Складіть уявлення про свої інтереси, здібності, нахили.
 З’ясуйте, чи відповідає стан вашого здоров’я вимогам обраної
професії.
 Довідайтесь, де можна здобути професію відповідної
кваліфікації.
 Визначте кілька професій, які подобаються, до яких є потяг,
існують принципові можливості успішного їх освоєння й
працевлаштування.
 Прислухайтеся до думки батьків, вчителів, друзів, та
аналізуйте їх.
 Визначте фізичні та психологічні якості, необхідні для кожної
професії.
 За бажанням можете звернутися до психолога з проханням
визначити (дослідити) ваші інтереси, здібності, тип
темпераменту, особливості пам’яті, уяви тощо.
 Прислухайтеся до власних відчуттів та інтуїції.
 Зробіть свій вибір.
 Упевнено йдіть до мети.
 Професійних вам успіхів і досягнень!

1. Хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини – ВІЛ, призводить до смертельної хвороби – синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). ВІЛ та СНІД – невиліковні.

2. Людина, уражена вірусом, може виглядати здоровою і почуватися добре довгі роки, навіть, якщо вона є носієм вірусу.

3. Вірус може передаватися на всіх стадіях захворювання через кров, сперму, овуляційні та вагінальні виділення, грудне молоко.

4. Найчастіше ВІЛ-інфекція передається статевим шляхом. Молоді дівчата особливо вразливі до ВІЛ при сексуальних контактах.

5. Молоді люди, які мають захворювання, що передаються статевим шляхом, також становлять групу високого ризику щодо ВІЛ- інфікування.

6. Найбільш уразливі молоді люди, які вживають наркотики ін’єкційно, або мають сексуальні контакти з ін’єкційними споживачами наркотиків. ВІЛ-інфекція може також передаватися через нестерильні інструменти при пірсингу, татуажі та інших маніпуляціях, в яких є контакт з кров’ю.

7. Ризик інфікування при статевих контактах зменшується, якщо партнери використовують презерватив.

8. Тест на ВІЛ здійснюється системою охорони здоров’я і, в першу чергу, центрами профілактики СНІДу. Тест на ВІЛ є конфіденційним і має супроводжуватися до – та післятестовим консультуванням.

9. ВІЛ-інфекція не передається через обійми, потискання рук, користування туалетом, басейном, постільну білизну, кухонний посуд, укуси комах тощо.

10. Дискримінація людей, які живуть з ВІЛ, – це порушення прав людини.

Мабуть, вам доводилось це чути: “Той, хто забагато на себе бере, рано чи пізно загине під тягарем”. Ця приказка не нова, і вона, як і решта давніх приказок, поєднує у собі життєву мудрість наших предків та сповідування ними одвічних істин. Стримування емоцій може нашкодити в першу чергу вам, і в цій статті ми детально розповімо чому саме.

Як часто вам доводиться стримувати свої емоції? Скільки думок та почуттів ви тримаєте при собі, боячись образити людей навколо? Будьте обережні, адже такою поведінкою ви можете тільки нашкодити собі.

Мовчання – знак згоди, проте усьому має бути межа

Мовчання – ознака мудрості, тому завжди краще промовчати, аніж сказати якусь дурницю. Запам’ятайте, що замість того, щоб зробити недоречний коментар або сказати щось непристойне, краще уникнути будь-яких висловлювань. Цим самим ви продемонструєте більше такту, ніж люди, що не думають перед тим, як щось сказати.

Попри все, потрібно дотримуватися золотої середини між вмінням вчасно промовчати та вмінням відстояти свою точку зору.

• Якщо ви ніколи не висловлюватимете своїх думок, люди навколо не знатимуть, образили вони вас своїми вчинками і словами, чи ні. Пам’ятайте, що ваші співрозмовники не вміють читати думок, тож вони не зможуть здогадатися, що саме вас засмутило чи образило.
• Іноді краще промовчати, а іноді слід підібрати потрібні слова. Вміння відчувати, коли варто висловити свою думку, а коли не треба втручатись у розмову – це одна з найважливіших навичок, якою слід досконало оволодіти. Звісно, не варто вдаватись у крайнощі та постійно мовчати, або навпаки, озвучувати усе, що спадає вам на думку. Такі дії також ні до чого доброго не призведуть. Намагайтесь віднайти баланс між цими двома крайнощами та не забувайте, що постійне стримування емоцій є надзвичайно шкідливим. Якщо ви ніколи не висловлюєте своїх думок вголос, тим самим ви дозволяєте людям втручатися у свій особистий простір, переходити межу при спілкуванні з вами, говорити за вас, коли ви хочете промовчати та навіть приймати за вас рішення, якщо ви не наважуєтесь відстояти свою думку. У результаті такої пасивної поведінки ви можете перетворитися на маріонетку, яку кожен буде тягнути у свій бік.

Стримування емоцій призводить до психосоматичних захворювань

Звісно, ні для кого не секрет, що тіло та розум тісно взаємопов’язані. Спеціалісти дійшли висновку, що такий зв’язок призводить до того, що близько 40% світового населення хоча б раз у житті стикалися з проблемою психосоматичних захворювань.

Для прикладу, нервозність погіршує травлення, спричиняє діарею та появу головного болю. У результаті постійного стресу на губах може з’явитися герпес, а постійне стримування емоцій та думок призводить до появи підвищеного відчуття стривоженості.

Тільки подумайте, скільки всього ви не розповідаєте своїм батькам та друзям, боячись зробити їм боляче. Часто близькі люди роблять щось за вас, прагнучи допомогти, проте насправді своїми діями вони лише погіршують ситуацію. Чому ж ви не можете сказати їм про це у вічі?

Також ми часто не висловлюємо свої думки другим половинкам, боячись завдати їм болю. Попри те, що іноді їхня поведінка чи слова можуть бути образливими, ми часто вирішуємо промовчати.

Зверніть увагу, що постійне стримування емоцій призводить до появи таких психосоматичних захворювань, як мігрені, перенапруження та хронічна втома.

Висловлення думки – ключ до емоційної розрядки

Ніколи не бійтесь висловлювати свою думку і поважайте людей, які також це роблять. Це вміння є не менш важливим, ніж дихання, харчування чи сон. Спілкування через емоції є необхідним у щоденному житті, адже саме завдяки йому ми здатні побудувати здорові стосунки з людьми та самими собою.

Ось декілька ключових порад, які вам допоможуть:

• Пам’ятайте, що усьому є межа. Якщо ви триматимете свої почуття та думки при собі, ваша поведінка буде не гідною людини, що поважає себе, а ще ви втратите контроль над своїм життям та суттєво знизите свою самооцінку. Не забувайте, що ви маєте беззаперечне право висловлювати свої почуття та думки.
• Якщо ви відстоюєте свою точку зору, це не значить, що ви хочете когось образити. Висловлення думок  – це спроба захистити себе та повідомити оточенню про свої почуття.
• Не зациклюйтесь на тому, що про вас подумають інші та не бійтесь їхньої реакції на свої слова. Якщо ви переймаєтесь через можливу реакцію людей, підготуйте себе морально до розмови. Наприклад, ви стомилися від щотижневих візитів своїх батьків, через які ви не можете залишитися наодинці зі своєю другою половинкою. В один момент ви нарешті відважилися попросити їх відвідувати вас рідше. Якою, на вашу думку, буде їхня реакція? Якщо ви вважаєте, що ваші слова їх образять, будьте готові до того, що вам доведеться пояснити, чому саме їхня поведінка вас засмучує. Якщо ви вважаєте, що ця розмова зробить їм боляче, варто пояснити батькам, що ви не мали на меті їх образити.
• Пам’ятайте, що щире висловлення своїх думок та почуттів є найкращим видом емоційної розрядки. Застосовуйте поради психолога на практиці і бережіть себе!