Категорія: Ритм школи

Конвенція ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 та набула чинності для України 27 вересня 1991. В 1993 в Києві створено Всеукраїнській комітет захисту дітей. Згідно з Конвенцією в квітні 2001 прийнято Закон про охорону дитинства.

У 2003 та 2005 роках відповідно український Парламент ратифікував два факультативних протоколи до Конвенції:

• про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії
• щодо участі у збройних конфліктах,.

Перша частина

Статті 1-4 визначають поняття «дитина», стверджують пріоритетність інтересів дітей та зобов’язання держав-учасниць вживати заходи для вільного від дискримінації здійснення прав, закріплених у Конвенції. Статті 5-11 визначають перелік прав на життя, ім’я, громадянство, право знати своїх батьків, право на піклування батьків, права та обов’язки батьків по відношенню до дітей. Статті 12-17 містять права дітей на вираження своїх поглядів, право на існування власного майна, на свободу думки, совісті і релігії, асоціацій і мирних зборів, доступ дитини до поширення інформації. Статті 18-27 визначають обов’язки держави щодо допомоги батькам і законним опікунам, а також захисту дітей від жорстокого поводження з боку осіб, що піклуються про них, права дітей, позбавлених сімейного оточення або усиновлюваних, неповноцінних в розумовому або фізичному відношенні, біженців, права дітей на охорону здоров’я, соціальне забезпечення і рівень життя, необхідний для їх розвитку. Статті 28-31 закріплюють права дітей на освіту, користування рідною мовою і культурою, сповідування своєї релігії, відпочинок і дозвілля. Статті 32-36 встановлюють відповідальність держави у захисті прав дітей від експлуатації, незаконного вживання наркотиків, спокушання, викрадення і торгівлі дітьми. Статті 37-41 забороняють застосовувати смертну кару і довічне тюремне ув’язнення без можливості звільнення за злочини, що були вчинені до 18 років, забороняють тортури і принизливі покарання для дітей, визначають права дитини при її звинуваченні в злочинних діяннях або позбавлення волі, а також права дітей на захист під час збройних конфліктів і війн. Держави зобов’язані вживати заходи щодо реабілітації та соціальної реінтеграції дітей-жертв, яких зневажали, експлуатували чи зловживали, і зберігають за собою право захисту прав дитини на більш високому рівні, ніж передбачено Конвенцією.

Друга частина

Статті 42-45 розповідають про Комітет з прав дитини, про його структуру, функції, права та обов’язки, а також зобов’язують держави інформувати дітей та дорослих про принципи і положення Конвенції.

Третя частина

Статті 46-54 вказують вирішення процедурно-правових проблем дотримання державами положень Конвенції. На відміну від багатьох конвенцій ООН, Конвенція з прав дитини доступна для підписання всіма державами, тому її учасником може стати той, хто не є членом ООН Святого Престолу.

Новаторство Конвенції полягає насамперед у тому обсязі прав, визначених для дитини. Деякі з прав вперше були зафіксовані саме в Конвенції.

Про право на освіту

Конвенція в ст. 28 гарантує дітям безкоштовну і обов’язкову початкову освіту і вимагає від держав-членів ООН заохочення розвитку різних форм середньої освіти, як загальної, так і професійної, забезпечення його доступності для всіх дітей та вжиття необхідних заходів, таких як введення безоплатної освіти.

Про виховання дітей

Невід’ємну частину освіти становить виховання. Серед завдань сімейного виховання Конвенція (ст.18) вимагає, щоб “докладалися всі можливі зусилля до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування “.

Ст.20 визначає завдання суспільного виховання дітей (догляду за ними), що залишилися без батьків. «Такий догляд може включати, зокрема, передачу на виховання, усиновлення або, у разі необхідності, направлення до відповідних установ за доглядом над дітьми. При розгляді варіантів зміни необхідно належним чином враховувати бажаність наступництва виховання дитини та її етнічне походження, релігійну і культурну належність, рідну мову».

Ст.21 Конвенції визначає права дитини при усиновленні в іншій країні: “усиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо дитина не може бути передана на виховання або в сім’ю, яка могла б забезпечити її виховання або усиновлення, і якщо забезпечення якогось потрібного догляду в країні походження дитини є неможливим “.

Принциповою у забезпеченні прав дітей на виховання є ст. 29 цього документа. Практично в ній регламентуються для країн-учасниць пріоритети мети суспільного виховання: a) розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; b) виховання поваги до прав людини і основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті Організації Об’єднаних Націй; c) виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови та цінностей, до національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної; d) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок і дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення; e) виховання поваги до навколишнього середовища, природи.

Україна та Конвенція ООН про права дитини

• Україна взяла на себе ряд зобов’язань з покращення добробуту дітей — зокрема, підписавши Конвенцію ООН про права дитини. Ця Конвенція була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року. Крім того, у 2003 та 2005 роках відповідно український Парламент ратифікував два факультативних протоколи до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії та щодо участі у збройних конфліктах, які з того часу стали частиною національного законодавства.

Періодично, один раз на чотири роки, Україна звітує перед Комітетом ООН з прав дитини про дотримання положень згаданої Конвенції. Охорону дитинства в Україні визначено стратегічним загальнонаціональним пріоритетом. Протягом 2002—2006 рр. державою було здійснено суттєві кроки на шляху до захисту прав дітей, керуючись при цьому принципами першочергової турботи про дітей, пріоритетності прав дитини. Державна політика в Україні у сфері дитинства була протягом зазначених років спрямована на:

• удосконалення нормативно-правової бази охорони дитинства, в тому числі імплементацію норм міжнародного права до національного законодавства;
• реформування державної системи влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
• посилення соціального захисту малозабезпечених сімей з дітьми;
• розвиток мережі закладів і установ, що працюють в інтересах дітей;
• посилення міжсекторальної співпраці органів державної влади та посилення їх взаємодії з громадськими організаціями, які опікуються проблемами дитинства;
• посилення державного контролю і захисту дітей від жорстокого поводження, насильства й експлуатації;
• боротьбу з ВІЛ/СНІДом.

В Україні підвищилась увага з боку державних органів до соціальних проблем дитинства та захисту прав дітей як на політичному, так і законодавчому рівнях. Уряд України продовжує здійснювати заходи, спрямовані на приведення внутрішнього законодавства й практики у відповідність до принципів і положень Конвенції ООН про права дитини. Загалом в Україні законодавчо визначені та реалізуються на практиці засоби захисту прав дітей. Відповідно до законодавства дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод ізаконних інтересів (стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства»). Крім цього, дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років (стаття 152 Сімейного кодексу України).

Негативний вплив стресорів екстремальної ситуації можна зменшити, якщо маєш оптимістичний погляд на життя, умієш позитивно мислити. Оптимізм послаблює емоційне напруження. Позитивні думки допомагають знайти правильне рішення і діяти відповідно до обставин. У будь-якій складній або навіть небезпечній ситуації налаштовуйся на подолання стресу.

Для цього прошу переглянути наступне відео Чинники стресу і виживання в екстремальних ситуаціях 

У сучасному світі, на жаль, йдуть війни, відбуваються стихійні лиха, почастішали терористичні акти й пожежі тощо. Саме для таких надзвичайних ситуацій нам і необхідно виробити правильну лінію поведінки, що допоможе зберегти не лише своє життя, але й фізичне й психічне здоров’я

Наша свідомість створена у такий спосіб, що більшість людей намагаються зупиняти потік негативної інформації. Погодьтеся, нам не властиво уявляти себе в якійсь надзвичайній ситуації, а легше думати: «Зі мною такого ніколи не трапиться, бо не трапиться ніколи». Проте, реальне життя свідчить, що це далеко не завжди так. Існують чинники, під впливом яких наша свідомість розпочинає сприймати певну ситуацію як екстремальну, а саме:

1. Потрапляння в умови війни, аварій, катастроф.
2. Загроза стихійного лиха або його настання.
3. Емоціогенні впливи, що виникають у зв’язку з небезпекою для життя й здоров’я людини (новизна ситуації, її складність, неможливість прийняти рішення в зв’язку з браком інформації).
4. Великі фізичні перевантаження, викликані надмірними напруженнями сили й витривалості.
5. Тривале перебування у стані голоду й спраги.
6. Тривале перебування в некомфортних кліматичних умовах (спека, холод, киснева недостатність).
7. Вплив різних радіочастот, шумів, вібрацій.

Саме під впливом цих чинників розвивається почуття емоційного й фізичного напруження, нездатність адекватно оцінювати ситуацію й приймати рішення, депресія, паніка, страх, шок. Крім того, негативні чутки, психічні атаки, емоційний вплив на свідомість не тільки не стабілізують ситуацію, але й ускладнюють її.

Тому ступінь виживання в екстремальних умовах прямо залежить від уміння захистити себе й своїх близьких від загрози, що насуваються. Якщо ми хоча б якоюсь мірою знаємо, які дії необхідно вчинити, щоб захистити себе фізично, то навички стабілізувати власний психічний стан майже відсутні.

Чому ж одні особистості відрізняються вмінням не лише самому виживати в екстремальній ситуації, але й організовувати допомогу іншим людям, а дехто одразу ж впадає у стани страху, паніки й шоку, вивести з яких може тільки професіонал? Цьому сприяють певні причини.

МОЖЛИВІСТЬ ЛЮДИНИ ПРОТИСТОЯТИ НЕБЕЗПЕЦІ

Особистість формується під впливом соціального середовища й виховання. Тому показник захищеності людини або її схильності до небезпеки – не стільки вроджена якість, скільки результат її розвитку. Недостатня сформованість індивідуальних якостей особистості (сили волі, сміливості, рішучості), звісно, проявляється в екстремальних ситуаціях.

Значно підвищує вразливість людини до небезпеки емоційна неврівноваженість, нездатність до швидкого розподілу уваги й виокремлення головного об’єкта небезпеки серед великої кількості інших, недостатня витримка й надмірна (завелика чи мізерна) схильність до ризику.

Тому, щоб надавати в екстремальній ситуації першу психологічну допомогу собі й близьким, необхідно не тільки навчитися певним способам управління своєю свідомістю, але й умінню розпізнавати реакції людей на надзвичайну ситуацію й правильно спілкуватися з ними.

РЕАКЦІЯ ЛЮДИНИ НА ЕКСТРЕМАЛЬНУ СИТУАЦІЮ

Залежно від якостей особистості люди схильні проявляти психічні реакції на надзвичайну ситуацію більшою чи меншою мірою. Найбільш відомі реакції на екстремальну ситуацію це: паніка, шок та посттравматичний стресовий розлад.

Паніка – стан жаху, за якого у людини, яка потрапила у надзвичайну ситуацію, різко послаблюється навичка самоконтролю. Основні ознаки панічних нападів – сильний страх і відчуття смерті, що насувається. Людина в такому стані не може сказати, чого саме вона боїться, їй складно сконцентрувати увагу і взяти себе в руки. Часто виникає прискорене серцебиття, пульсація в животі, задишка і пітливість. Людина прагне піти звідти, де її застав напад, і, поглинена думками про свій стан, кидається шукати допомоги. Після нападів, зазвичай, виникає пригнічений стан, може здатися, що тіло стало чужим або якось змінилося.

Основними ознаками паніки, незалежно від її причини, є:

• прискорене серцебиття і пульс;
• підвищене потовиділення;
• тремтіння, тремор;
• задишка;
• відчуття задухи;
• біль у грудях, дискомфорт;
• нудота;
• запаморочення, яке може призвести до знепритомнення;
• дереалізація;
• деперсоналізація;
• втрата контролю над собою.

Паніка виникає в масі людей як певний емоційний стан, що є наслідком або дефіциту інформації про яку-небудь незрозумілу новину, що лякає, або надлишку цієї інформації. Неодноразово відсутність уявлення про реальну небезпеку призводила до необдуманих дій таких, як стрибки з вікон верхніх поверхів. У ті моменти це здавалося менш болісним, ніж чекати на допомогу або шукати інший спосіб порятунку.

У стані паніки людина просто не здатна шукати альтернативні рішення й не бачить наслідків уже прийнятих рішень.

Як діяти?

Треба знати, що під час виникнення паніки головне – навчитися зберігати критичність мислення й відновити контроль над своєю поведінкою.

У ситуації загрози не намагайтеся бігти в той бік, куди прямують усі. Часто люди, які починають панічно бігти першими, підсвідомо обирають траєкторію руху найбільш знайомою дорогою. Одразу ж спрацьовує ефект натовпу, коли всі довколишні теж квапляться в той бік. Далеко не завжди саме цей напрямок руху є найбезпечнішим.

Тому намагайтеся максимально відсторонитися від натовпу у випадку, якщо ви не опинилися у середині руху. Зробіть глибокий вдих, зупиніться й роздивіться навсібіч. Визначте найнебезпечніший об’єкт. Намагайтеся прийняти рішення, яке допоможе вам максимально захистити себе. Виконуйте його, навіть якщо більшість рухається у протилежному напрямку.

Шок – важка загальна реакція організму на фізичну або психічну травму, загалом розпочинається з активних дій й поступово переходить до повної пасивності.

Що робити?

Якщо виникла шокова реакція, психологічно захистити самого себе практично неможливо, тому що на початковій стадії людина перебуває у збудженому стані, а потім у неї порушуються контакти із зовнішнім світом. Проте, можна допомогти близьким вам людям, які опинилися у такому стані. Впливати на свідомість людини, яка знаходиться в стані шокової реакції необхідно, надаючи їй чіткі й прості інструкції до дії у стверджувальній інтонації. Одночасно намагайтеся доторкнутися до людини, наприклад погладьте її по голові або плечах, і спрямувати її у найбезпечніше місце.

Інколи людина впадає в стан рухового збудження. У неї виникає безглузда діяльність і мовлення й цілком зникає реакція на оточення. У цій ситуації необхідно просунути руки потерпілому під пахви й ніби зробити захват ззаду, притиснувши його до себе. Після цього говорити до неї спокійним тихим голосом, не ставлячи ніяких запитань, не сперечаючись із нею. Називаючи відчуття людини, наприклад: «тобі хочеться утекти або заховатися», легко направте потерпілого в найбезпечніше місце.

Наступною реакцією організму на шок може бути стан нервового тремтіння. Головне правило під час допомоги – не зупинити, а посилити тремтіння. Треба взяти потерпілого за плечі й потрясти його протягом кількох секунд. Одночасно потрібно розмовляти з людиною, щоб вона не сприйняла це як акт фізичного нападу. В жодному разі не обіймайте людину й не вкривайте її. Якщо це зробити, напруга залишиться всередині й може призвести в подальшому до розвитку захворювання (виразка, гіпертонія). Після розслаблення дайте людині відпочити деякий час, не розпитуючи її й не повертаючи психологічно до екстремальної ситуації.

Посттравматичний стресовий розлад – комплекс реакцій людини на травму або збурення, яке у більшості людей викликає страх, жах й безпорадність. До нього можна віднести певну поведінку людини, що виникає через місяць-півроку після подій, що викликали травму. Людина ніби переживає цю подію знову й знову й не може жити звичним життям.

Ознаки посттравматичного стресового розладу

1. Людина намагається уникати ситуацій, що могли б хоча б віддалено нагадувати трагедію, яку вона пережила.
2. Будь-які художні, документальні фільми або сюжети новин, де проглядається схожа ситуація, викликають ті ж самі відчуття, що й реальна трагедія: людина починає часто дихати, вкривається потом, у неї починається невтримний плач або трясіння тіла.
3. У людини, яка пережила трагедію, погіршився сон, вона погано концентрує увагу, стала роздратована й гарячкувата.

Що робити?

Якщо помітили в себе або своїх близьких ознаки посттравматичного стресового розладу, за якого людина позбавляється можливості продуктивно жити й працювати, знову й знову повертаючись у пройдену ситуацію, надайте їй емоційної підтримки. Поясніть, що ви розумієте її почуття й стан і готові спілкуватися з нею стільки, скільки буде потрібно. Однак, пам’ятайте, що основним методом лікування цього розладу є психотерапія, а допоміжним – медикаментозна терапія. В обох випадках вам або вашим близьким доведеться звертатися до спеціалістів. Знайте, що чим раніше ви це зробите, тим швидше знову повернетеся до повноцінного життя.

Пам’ятайте, що оптимісти, які сприймають навколишній світ позитивно, а також люди, які мають стійку психіку, сильну волю й навички самоконтролю, виживають в екстремальних ситуаціях частіше й виходять із посттравматичних станів набагато швидше. Працюйте над собою, розвивайтеся, вивчайте особливості своєї особистості, визначте свої «слабкі місця» й виробляйте тактику власної поведінки. Тому що саме психологічні резерви людини найчастіше є вирішальними для виживання в більшості екстремальних ситуацій.

ДЕНЬ 6

                           

          «Толерантність врятує світ»

          Завдання  п’ятого  дня  арт-марафону  вже виконується, а ми продовжуємо. Сьогодні, в останній день Тижня психології,  пропоную поговорити про толерантність…. до себе , один до одного,  людей,  які потребують нашої допомоги, підтримки, поради. Людей з особливими потребами, які є поряд.

1. Арт-терапевтична техніка «Долоньки  єднання  моєї  сім’ї»

   Олівцями,  фарбами або  чим  хочете  створіть плакат з долоньками усіх членів Вашої сім’ї.  На дольках можна підписати чиї  вони, написати  побажання один  одному і т.д. і прикріпити, як символ єдності вашої сім’ї,  на видному місці.

• «Притча про аксакала».                                                                   

Помирає в одному поселенні старий аксакал. Прийшли до нього люди попрощатися, та й говорять: «Скажи нам, мудрий старий, як вдалося тобі створити такий порядок у сім’ї, що усі сини та невістки, дочки й зяті жили разом у мирі і злагоді?». Не може вже говорити старий — подають йому папір, олівець, і він довго пише. Коли випав із рук вмираючого аркуш, дуже здивувалися усі — там 100 разів було написане одне слово.

Здогадайтесь, яке?

На аркуші 100 разів було написане слово терпимість!

Поняття «толерантність» є синонімом слова «терпимість», саме так воно звучить латиною.

Толерантність людей є найважливішою умовою миру і злагоди у сім’ї, колективі та суспільстві. Адже соціальні відносини постійно змінюються, породжуючи то гармонію, то однобічну перевагу, а то й зіткнення безпосередніх інтересів. У різних людей — різні погляди на життя, працю, кохання, тощо.

–  А чи завжди ми поважаємо думки, погляди інших?

–  Як треба поважати інших?

– Чи треба прагнути, щоб інша людина сприйняла ваші погляди?

– Чи треба  виявляти нетерпимість чи бути толерантним до рідних, знайомих, людей з особливими потребами?

Подумате над цим…..

3. Гра «Заверши речення»

– Я пропоную вам обрати стиль поведінки, завершивши речення.

1. Коли я зустрічаюсь з людиною, яка співає невідомі мені і незрозумілі через чужу мову пісні, я намагаюся…

2. Коли я поїду до іншої країни, передусім я…

3. Коли я чую чужу мову, мене це…

4. Коли я опиняюся у музеї іншої країни, я…

5. Коли я бачу вияви неукраїнської культури, я…

6. Коли мені щось не подобається у традиціях, звичаях інших людей, я…

7. Якщо мені щось не подобається в будь-якій людині, я…

8. Якщо я спілкуюсь з віруючою людиною, віри якої не сприймаю, я…

9. Якщо я не розділяю чиїхось думок, я…

4.Хвилинка роздумів…..

1.Знайдіть в людині її найкращі риси і сторони.

2. Зрозумійте, чому вона так себе поводить, чим відрізняється від вас.

3. Знайдіть в ній те, чого зможете навчитися.

4. Ніколи її не критикуйте і не осуджуйте.

5. Не ставте себе вище неї.

6. Полюбіть в ній себе.

5. Хвилинка поезії  для душі, насторю…

Найогидніші очі порожні…

(В.Симоненко)

Найогидніші очі порожні,

Найгрізніше мовчить гроза,

Найнікчемніші дурні вельможні,

Найпідліша брехлива сльоза.

Найпрекрасніша мати щаслива,

Найсолодші кохані вуста,

Найчистіша душа незрадлива,

Найскладніша людина проста.

Але правди в брехні не розмішуй,

Не ганьби все підряд без пуття,

Бо на світі той наймудріший,

Хто найдужче любить життя.

6. Підсумуємо….

      Рано чи пізно, у різні моменти і з різних причин, людина ставить собі запитання: у чому сенс мого життя? Для чого я живу? Куди він подівся? Чи, може, він завжди був, але паралельно нашому проживанню, ми просто про це ніколи не думали?…..

Відповісти на ці питання  чесно самому собі буває непросто, а інколи – болісно. Проте шукати відповіді треба. Власне, відповідь – проста і неприхована. ….

Бо сенс – не прожити від і до гарних моментів, пропускаючи і перечікуючи все інше. Сенс – любити кожен момент, у якому ми живемо. Це – як червона лінія, яка має проходити через кожну подію, через кожну мить: наше ставлення до всього, що відбувається з нами і навколо нас, як до чогось великого, більшого.

Людське життя – великий дар від Бога, від Нього походить і має повернутися до Нього, наповнене любов’ю…

Життя – це ставлення до життя, сприйняття, прийняття.

Формула життя  проста – прожити кожен момент у щасті та любові.

Так, щастя не падає з неба, а здобувається зусиллями і бажанням любити те, що маємо.

 Наш прояв свобідної волі – обирати. Але не існує свободи без любові, так само, як і свобода не може існувати без цього наповнення.

Тому нехай кожен шукає і знайде сенс життя в собі.

Ми або віднаходимо це – і тоді живемо змістовним життям, або ж – лише проживаємо його.

 Але життя вартує того, щоб жити на повну…

    На цій філософсько-оптимістичній ноті будемо закінчувати Тиждень психології.

Дякую, що були разом!

Бережіть своє фізичне та  психічне здоров’я!

Памятайте! Ваше здоров’я – у ваших руках!

Будьте здорові та щасливі!

ДЕНЬ 5                                                            

Завдання  четвертого  дня  арт-марафону  вже виконується, а ми продовжуємо…

           Арт-терапія не має ні обмежень, ні протипоказань – це найбезпечніший метод зняття напруги. Всі наші невисловлені думки блокуються в тілі, а це призводить до фізичних і невротичних розладів. Виплескуючи емоції і почуття на полотно або папір, людина допомагає собі звільнитися від непотрібних блоків і бути живим. Творчість – це шлях до себе, можливість успішно будувати своє життя. У кожної людини є потреба виразити себе і, створюючи щось, вона відчуває себе задоволеною, знаходить гармонію в собі.
Раджу Вам ці прості способи знайти гармонію з допомогою олівця і паперу:

1. 22 ефективні способи привести мозок в норму і повну готовність

1. Якщо ви втомилися – малюйте квіти.

2. Якщо ви злі – малюйте лінії.

3. Якщо вам боляче –

займіться ліпленням.

4. Якщо нудно – заповніть листок паперу різними кольорами.

5. Якщо сумно – малюйте веселку.

6. Якщо страшно –

плетіть макраме або

робіть аплікації з тканин.

7.При обуренні – рвіть папір на дрібні шматочки.

8.Чи відчуваєте занепокоєння – складайте орігамі.

9.Хочете розслабитися – малюйте візерунки    .

10. Хочете щось згадати –

малюйте лабіринти.     

11.Відчуваєте невдоволення – зробіть копію картини.

12. Відчуваєте відчай – малюйте дороги.

13. Треба швидко відновити сили – малюйте пейзажі.

14. Хочете зрозуміти свої почуття – малюйте автопортрет.

15. Важливо запам’ятати стан –

малюйте кольорові плями.

16. Якщо треба систематизувати думки –малюйте стільники або квадрати.

17. Хочете розібратися в собі і своїх бажаннях – зробіть колаж.

18. Важливо сконцентруватися на думках – малюйте крапками.

 19 Для пошуку оптимального виходу із ситуації малюйте хвилі і кола.

 20. Відчуваєте, що ви застрягли і треба рухатися далі, – малюйте спіралі.

21. Хочете сконцентруватися на меті – малюйте сітки і мішені.

22. Треба щось зрозуміти – намалюйте мандали.

А ви готові спробувати арт-терапію?… 

Тож , бажаю  отримати  задоволення  від  роботи 

2. Інформаційне повідомлення: “Саморегуляція”

        В даний час ми відчуваємо страх, тривогу, безсилля в ситуації, що склалася. Люди переживають стрес. Одним із способів подолання стресу є техніки саморегуляції.

Саморегуляція – це керування власним психоемоційним станом за допомогою впливу людини на саму себе через слова, мисленні образи, керуванням м’язового тонусу та дихання. Прийоми саморегуляції сприяють відновленню сил, нормалізують емоційний фон та посилюють мобілізаційні ресурси організму.

Давайте спробуємо зупинитися на тих методах, прийомах і засобах саморегуляції, які є найбільш доступними для кожної людини, незалежно від її віку, рівня психологічної підготовки або професійної приналежності.

Так що ж можна зробити, щоб легше пережити стресову ситуацію та зменшити рівень тривоги?

✔️Відокремлюють методи прямої саморегуляції, до яких можна віднести каву і чай, які теж мають певний вплив на нервову систему людини, завдяки вмісту в них кофеїну і таніну (проте, не можна забувати, що при зловживанні вони можуть мати несприятливий відстрочений ефект, наприклад: втрату сну, підвищену дратівливість і т. д .);

музика або музикотерапія (класична, або навіть просто улюблена, що викликає приємні спогади);

читання літератури або бібліотерапія; ароматерапія;

вплив кольором або кольоротерапія (наприклад, такі кольори як зелений, синій, блакитний надають заспокійливу дію на нервову систему, а такі як червоний, помаранчевий, жовтий, навпаки сприяють емоційному підйому).

✔️Також слід використовувати метод відволікання, що полягає в перемиканні уваги на діяльність, яка не має відношення до проблемних ситуацій: розмови з друзями, родиною, різні хобі.

✔️Метод самопереконання – для того, щоб даний метод став ефективним, необхідно, щоб твердження, що озвучуються людиною самій собі, не нав’язувалися ззовні, а були результатом її власних роздумів. Іншими словами, людина сама повинна вірити в те, у чому себе переконує.

✔️Метод самонаказу може виявлятися у формі коротких розпоряджень, подумки звернених до самих себе (на кшталт, «Заспокойся!», «Зосередься!» і т.д.).

✔️Метод самонавіювання на відміну від самопереконання не вимагає раціонального міркування. Досить зосередитися на тому, що представляє людина і при цьому кілька разів промовляти так звані формули самонавіювання.

Основна вимога: повинні бути короткими, позитивними (без частки «не»), чітко відображати мету, бажано найближчу. Наприклад, «Я отримаю цю роботу!», «Я пробіжу цю дистанцію!» «Я справлюсь з цією ситуацією!»та інші.).

✔️Важливим резервом в стабілізації свого емоційного стану є вдосконалення дихання. Суть дихальних вправ полягає у свідомому контролі за ритмом, частотою та глибиною дихання. Повільне і глибоке дихання (за участю м’язів живота) знижує збудливість нервових центрів, сприяє м’язовому розслабленню, тобто релаксації. Часте (грудне) дихання, навпаки, забезпечує високий рівень активності організму, підтримує нервово-психічну напруженість.

До Вашої уваги один із способів використання дихання для саморегуляції. Сидячи або стоячи постарайтеся по можливості розслабити м’язи тіла і зосередьте увагу на диханні. На рахунок 1-2-3-4 робіть повільний глибокий вдих (при цьому живіт випинається вперед, а грудна клітка нерухома). На наступні чотири рахунки затримайте дихання. Потім зробіть плавний видих на рахунок 1-2-3-4-5-6. Знову затримайте дихання перед наступним вдихом на рахунок 1-2-3-4. Вже через 3-5 хвилин такого дихання ви помітите, що ваш стан став помітно спокійніший і врівноважений.

✔️Медитація під музику.

Виберіть місце, де можна спокійно сісти, закривши очі і послухати свою улюблену музику. Це повинна бути класична музика або спеціальні композиції для медитації та релаксації. (Якщо включити гучний рок або поп-музику, то медитативного стану, звичайно, не досягнеш, але можна буде динамічно порухатися, потанцювати.) Поки звучить обрана Вами класична або медитативна композиція, дайте волю своїм думкам. Не намагайтеся їх контролювати просто слухайте – і Ви побачите, куди вони вас приведуть. Нехай музика ллється навколо Вас. Можливо, Вам буде легше, якщо Ви скористаєтеся навушниками. Коли музика закінчується, деякий час послухайте тишу і відчуйте, наскільки Ви розслаблені.

✔️Малювання фарбами, олівцями, фломастерами, які дають повноцінний, насичений колір, допомагає позбутися від неприємних переживань, особливо депресії, тривоги, страху. В останніх випадках рекомендують малювати лівою рукою (правші). При цьому важливо не наявність вміння малювати, а здатність висловити свою емоцію в абстрактній формі, через колір і лінію. Створіть малюнок, що відображає ваш внутрішній стан. Візьміть яскраві фарби, що асоціюються у вас з почуттям радості, впевненості, свободи, і намалюйте – нехай це буде чиста абстракція – що-небудь цими фарбами. Подібна емоційна насичення дуже важлива. Її можна використовувати для того, щоб налаштуватися на «впевнений» стан.

✔️Необхідно прислухатися до свого тіла та до власних емоцій. Кожна людина реагує на стрес по-різному, тому слід звертати увагу на такі тривожні сигнали:

➖тіло: будь-які зміни апетиту, новий біль чи відчуття, особливо жарко чи холодно;

➖емоції: хвилювання, сум, злість чи відчуженість.

Якщо ви їх помічаєте, то обов’язково зробіть паузу, щоб попіклуватися про своє тіло та розум. Якщо вам не вдається впоратися з тим та повернутися до звичного функціонування, слід звернутися за допомогою до психолога.

Звичайно, існуючі способи психологічної саморегуляції не обмежуються тільки перерахованими вище. Однак, саме вони, на погляд психологів, є найбільш доступними в сучасному світі і кожен може обирати для себе саме ті способи, які допоможуть саме йому. Або знайти власні))) Будьте здорові!!!

 3. Флешмоб   «Дружня підтримка».
   Суть флешмобу полягає у тому, щоб кожний, хто бажає може надіслати своїм друзям, вчителям,  однокласникам, членам родини світлини або відеозвернення, зі словами підтрики. Ймовірно, що в цей непростий час, це буде досить актуально.

На сьогодні все….

Далі буде…

ДЕНЬ 4.

  Завдання третього  дня арт-марафону вже виконується, а ми продовжуємо….

       Коли ми концентруємося на одній активності, то мозок витрачає менше енергії й перебуває у режимі «відпочинку». Так він відключається від багатозадачності та стишується. Корисним інструментом для цього можуть бути розмальовки-антистрес»

1. Розмальовки антистрес – шлях до гармонії !

       Якщо людина турбується про себе, знає, що їй подобається робити і що приносить задоволення, то вона може накопичити свій ресурс наперед. Адже у критичних і тривожних ситуаціях виділяються гормони кортизол і адреналін, які блокують повноцінну роботу мозку. Тоді важко згадати про речі, які приносять задоволення.

Якщо є можливість і бажання малювати протягом цілого дня — будь ласка, малювання не має обмежень у часі. Тут важлива мета. Запитайте себе: для чого я це роблю? Якщо ви малюєте, щоб допомогти собі й організувати думки — це одна мета. Зовсім інша — отримати задоволення від малювання. Коли ви присутні у процесі малювання, заштриховуванні, підкресленні, виділенні контурів, підборі кольорів, а не у своїх думках, — це і є терапевтичний ефект розмальовки. Але зверніть увагу, чи приносить вам це задоволення. Адже здатність мозку робити постійно одну і ту ж дію також обмежена

2.  Інтерактивна лекція   «Що таке емоційний інтелект? Чому сьогодні до нього такий інтерес? І яка користь з емоційного інтелекту кожному?»

         На сьогодні велике значення приділяють розвитку емоційного інтелекту. Науковці стверджують, що для досягнення успіху, людина має вирізнятися не стільки високим рівнем академічного інтелекту (IQ), скільки розвинутим емоційним інтелектом (EQ). Тобто комунікативні здібності та емпатія є рушійною силою в досягненні мети. Тож виникає необхідність не лише поглиблювати знання та вміння, а й учитися розуміти емоції власні та інших людей і вміти взаємодіяти з ними.

        Отже, Емоційний інтелект – EQ – це показник нашої здатності до спілкування, вміння усвідомлювати свої емоції та розуміти почуття інших людей.

     Відомо, що без розвиненого емоційного інтелекту ефективне лідерство неможливе. Американський письменник, психолог, науковий журналіст Д. Гоулман наводить переконливі дані досліджень Гарвардського університету: успішність будь-якої діяльності лише на 33% визначається технічними навичками, знаннями та інтелектуальними здібностями (IQ), а на 67% — емоційним інтелектом.
Д.  Гоулман стверджує, що мікроклімат  у будь-якому  колективі (дитячому чи дорослому)  на 50—70% залежить від дій однієї людини — лідера. Тільки один окремо взятий організаційний клімат — емоційне ставлення людей до роботи — здатний пояснити 20—30% відмінностей у продуктивності праці робітників

   Формула гармонійно розвиненої Особистості: IQ + EQ

   Низький рівень емоційного інтелекту здатний призвести до психологічної проблеми – алекситиміі.

   Алекситимія – це нездатність до вираження емоцій в усній формі, тобто словесно описати їх, що підвищує ризик виникнення психосоматичних захворювань у дітей та дорослих.

    Усвідомлюючи актуальність цього питання, психологи  наголошують на необхідності розвитку емоційного інтелекту в усіх учасників освітнього процесу. Останні дослідження вчених говорять про те, що нервові шляхи мозку постійно розвиваються. Це дає впевненість стверджувати, що емоційний інтелект можна розвивати до середини життя, а надалі — підвищувати його рівень за допомогою навчання та тренування. Існує цілий спектр методів, прийомів та рекомендацій націлених на розвиток емоційного інтелекту. Пропоную деякі вправи з розвитку емоційного інтелекту.

• Вправи для розвитку емоційного інтелекту

Вправа 1 

1. Протягом трьох хвилин запишіть слова, вирази, словосполучення, які дають вам змогу точно висловити емоції. Зверніть увагу на кількість слів: _______________________________

____________________________________________________________________

• Понад 30 слів — ваш словниковий запас цілком дає змогу висловлювати ваші почуття; ви можете розраховувати на те, що Ваші емоційні переживання будуть зрозумілі оточенню;

• 20—30 слів — ви можете в різний спосіб висловити свої почуття, але тренування Вам не завадить;

• менше ніж 10 слів — вам необхідне тренування у вираженні почуттів. Зверніть також увагу на те, яких емоцій у Вас більше — позитивних чи негативних? Це характеризує вашу особистість і ваше ставлення до життя.

2. Щоб навчитися приймати прояви емоцій інших людей, повивчайте, у виявленні яких емоцій ви відмовляєте іншим людям. Для цього продовжить речення (маючи на увазі виявлення емоцій іншими людьми):

1. На людях ніколи не можна виявляти ___________________________________________________________________________

2. Не можна дозволяти собі _____________________________________________________

3. Це обурливо, коли __________________________________________________________

4. Мене бісить, коли інші люди __________________________________________________

Швидше за все, ті емоції, які ви не дозволяєте проявляти іншим, не дуже дозволяєте й собі.

3. Переформулюйте ірраціональні установки, додавши до цих тверджень дозвіл на прояв емоцій, і перепишіть їх, наприклад: «Мені не подобається, коли інші люди підвищують на мене голос, але я розумію, що іноді інші люди можуть втратити над собою контроль». Такі переформулювання допоможуть почуватися більш спокійно, коли людина поруч досить бурхливо виявляє свої емоції.

1._____________________________________________________________

2._____________________________________________________________

3._____________________________________________________________

4._____________________________________________________________

5._____________________________________________________________

6. ____________________________________________________________

Вправа 2

Переформулюйте твердження «Ти-повідомлення» у «Я-висловлювання», спираючись на схему техніки вербалізації емоцій: Я відчуваю… (емоція) коли… (поведінка) і я хочу… (бажаний результат).

                   “Ти-повідомлення”    “Я-висловлювання”

Ти завжди мене перериваєш                                                      _________________________________

Ти завжди спізнюєшся                                                                 _________________________________

Ти завжди на мене кричиш                                                        _________________________________

Ти постійно береш гроші в борг і не віддаєш мені його    _________________________________

Ти завжди повідомляєш про зміни в останню хвилину    _________________________________

Ти не виконуєш свої обіцянки                                                   _________________________________

Вправа 3 

Проектування конструктивної емоційної взаємодії з іншими людьми

1. Оцініть ваші взаємини  з колегами відносно вашої задоволеності ними (від 0 до 10). Оцініть ваші взаємини  з:

• керівництвом __________;
• учителями __________;
• конкурентами __________;
• учнями __________;
• батьками __________;
• наглядовими структурами __________.

2. Зазначте на діаграмі поставлені бали в кожному секторі відповідно. За умови, що в центрі кола — 0, а на гребені — 10.

3. Заштрихуйте заповнені зони.

4. Зробіть висновок про те, які емоції переважають у кожних взаєминах, які з них вимагають корекції і в чому саме полягає проблема.

5. Сформулюйте результат, якого б ви хотіли досягти.

6. Підготуйте перспективний план із налагодження взаємин, який охоплюватиме діяльність усіх важливих людей у різних напрямах.

7. Перечитайте план.

8. Перечитайте результат, який ви сформулювали спочатку. Чи допоможуть заплановані вами дії досягти цього результату? Чи впевнені ви в цьому? Які є ще дії, які можуть допомогти досягти того ж самого результату (можливо, ви втрачаєте потенційні варіанти дій)?

9. Дайте собі відповідь на запитання:

•  Якими для вас можуть бути наслідки цих дій?
•  Якими можуть бути наслідки цих дій для іншої людини (людей)?
•  Якими можуть бути наслідки цих дій для вашої системи (сім’ї, школи, колег, друзів і т.д.) загалом?
•  Чи врахували Ви можливі довгострокові наслідки?

4. 30 порад для розвитку емоційного інтелекту

Позитивне мислення

Позитивне мислення – це один із головних елементів емоційного інтелекту. Чому? Тому що емоційний інтелект пов’язаний з управлінням емоціями і ситуаціями в позитивному, оптимістичному, конструктивному ключі, а також із усвідомленням позитивного значення будь-якої емоції.

Негативне мислення, навпаки, пов’язане з негативною інтерпретацією подій і емоцій. Воно зосереджене на важких аспектах емоцій і ситуацій, і часто застряє на них. Наприклад, уявіть собі, що ви пообіцяли колезі завершити доповідь для презентації, запланованої на наступний день. Повернувшись додому, ви зрозуміли, що забули це зробити. Ви засмутилися, відчуваючи себе винуватим. Ви говорите собі, що безнадійні. Замість того щоб визнати помилку і подумати про те, що можна зробити для її виправлення, ви тонете в морі негативних думок, самозвинувачень і докорів: «Чому я забув це зробити? Вона повинна була нагадати мені ще раз. Чому я завжди повинен робити усю роботу, яка звалюється на мене в останню хвилину?»

Якщо піддатися негативному мисленню, яке завжди приходить разом із помилками, труднощами і розчаруваннями, то можна лише ускладнити собі рух вперед. Але, володіючи емоційним інтелектом, ви зумієте визнати труднощі, а потім позитивно і конструктивно відреагувати на них.

Порада 1

Намагайтеся краще розуміти те, як ви мислите

Найчастіше ми просто не помічаємо своїх негативних думок. Пригадайте те, про що вам часто доводилося переживати: про те, яка тяганина починалася у вас під час планування подорожей, про колег, клієнтів або родичів, з якими вам важко ладнати, про певні обов’язки або про те, що ви не любите робити. Які негативні думки спадають вам на думку?

Порада 2

Запитайте себе: «А що таке позитивне мислення?»

Тепер, дізнавшись більше про негативні думки, ви можете вибрати: продовжувати чіплятися за них або перейти до позитивних думок, які підбадьорюють і надають сили. Скажімо, ви зловили себе на думці: «Я вже по горло ситий цим холодом і дощами. У червні! Чи буде у нас взагалі коли-небудь нормальне літо?!» Звичайно, для цієї скарги є підстави. Що може бути конструктивного у цій думці? Вона здатна спонукати вас придбати дешевий тур до якого-небудь сонячного місця …, і таким чином у вас з’явиться щось, чого варто чекати. Це вже добре. А у нескінченних скаргах на погану погоду нічого хорошого немає.

Порада 3

Додавайте слово «але» після кожної негативної думки

Як тільки ви спіймаєте себе на негативній думці, додайте до неї слово «але». Це підштовхне вас до того, щоб закінчити позитивною пропозицією: «… але у нас ще залишилася кілька місяців літа – вистачить часу насолодитися теплою погодою», «… але завтра я можу прийти на роботу раніше і закінчити доповідь». Уявіть собі позитивний результат, зосередьтеся на тому, що ви можете зробити і що контролюєте …

Невербальна комунікація

Ми увесь час передаємо один одному інформацію про наші потреби, почуття, наміри, уподобання і антипатії, причому не тільки словами, а й усім своїм виглядом.

Якщо людина зла, перелякана, здивована, відчуває огиду, радість або смуток, їй навіть не потрібно нічого говорити – все написано у неї на обличчі.

Але інші емоції буває нелегко розпізнати: ви не завжди можете визначити тільки по виразу обличчя людини, що він зараз відчуває.

Звичайно, ви можете запитати, але те, що людина говорить про свої відчуття, і те, що він відчуває насправді, – це різні речі. Люди не завжди чесно говорять про свої почуття і не завжди самі ясно їх розуміють. Проте вони дають підказки і роблять це за допомогою невербальної комунікації.

Дослідження професора Альберта Мейєрабіана показали, що емоції і почуття на 7% передаються словами, на 38% – тоном голосу і на 55% – мовою тіла. Це означає, що 93% того, що людина дійсно відчуває, передається невербально.

Вираз обличчя, поза, жести і тон голосу емоційно забарвлені і можуть дати вам підказки, забезпечивши корисною і надійною інформацією про справжні почуття і наміри іншої людини.

Порада 4

Шукайте більше ніж одну підказку

Один-єдиний вислів або жест зазвичай не можуть розповісти вам стільки, скільки поєднання жестів, пози, виразу обличчя і тону голосу людини. Вам потрібно шукати комбінацію невербальних сигналів.

Порада 5

Враховуйте контекст

Певні обставини або ситуацію, в якій знаходиться людина, коли намагаєтеся зрозуміти, що він зараз відчуває. Саме поєднання невербальних сигналів і контексту, в якому вони подаються, створить точну картину його почуттів, намірів і потреб.

Порада 6

Звертайте увагу на невербальні сигнали

Коли хтось не справляє враження чесної людини, коли його слова не звучать правдиво і здаються неправдивими, це відбувається тому, що те, щo він говорить, не відповідає невербальним сигналам. Наприклад, хоча людина може і посміхатися, коли хтось інший отримує нагороду, відсутність зорового контакту і занадто гучний пронизливий голос видають її справжні почуття.

Порада 7

Відстежуйте зміни

Зміни в емоційному стані людини проявляються в її невербальній поведінці. Що б не відбувалося всередині, назовні все відображається.

Порада 9

Учіться розпізнавати фізичні відчуття – напругу, занепокоєння і тривогу, які з’являються у вас разом із думками про те, що хтось занадто зволікає

Спробуйте відслідкувати момент, коли Ви стаєте збудженими, роздратованими і починаєте виходити з рівноваги? Що у цей час відбувається у Вашому тілі?

Порада 10

Припиніть підживлювати своє нетерпіння думками про те, як погано і повільно все відбувається

Краще скажіть собі: «Це трохи незручно, але терпимо. Я цілком можу з цим впоратися». Якщо виникне необхідність усе прискорити, вам слід  буде зберігати ясність думки, щоб придумати можливі варіанти дій.

Порада 8

Тренуйте своє вміння «зчитувати» людей

Спостерігайте, як люди взаємодіють один з одним у барах, ресторанах, кафе, магазинах, і відзначайте, як вони поводяться і реагують один на одного. Спробуйте уявити, що вони говорять і відчувають, судячи з того, що між ними відбувається. Вимкніть звук під час перегляду фільму, дискусійної передачі або мильної опери і поспостерігайте за жестами, виразами облич і т. д. Яке поєднання невербальних сигналів наводить вас на думку про те, що людина відчуває ту чи іншу емоцію?

Терпіння

Найчастіше у нас є безліч причин для нетерпіння. Черга рухається з черепашачою швидкістю. Або ви все ще чекаєте, поки хто-небудь надішле необхідну вам інформацію, відповість на листа або завершить свою велику презентацію.

А ваші діти – їм ціла вічність потрібна, щоб зібратися! Що б це не було, ви можете відчути, що починаєте тривожитися, хвилюватися і злитися. Ми відчуваємо нетерпіння, зрозумівши, що те, що нам необхідно або чого ми хочемо, займе більше часу, ніж хотілося б, і тоді починаємо шукати тих, кого можна в цьому звинуватити, або думати, як пришвидшити справу.

Демонстрація роздратування, яка допомагає зняти причини цього роздратування і домогтися виконання справи, – це добре, але при відсутності ворожого тону. Інакше ви змусите оточуючих захищатися. Нетерпіння починає працювати проти вас, коли ви відчуваєте такий стрес, що не можете мислити ясно, не можете вирішити, де варто почекати, а де – спробувати прискорити процес, змінити напрямок руху або взагалі здатися.

У той же час терпіння дозволяє вам зробити крок назад, щоб спокійно пороздумувати про дратівливі обставини, залишатися спокійним, зосередженим і нічого не робити похапцем через тривоги або роздратування. Терпіння дає вам сили чекати і спостерігати, щоб знати, коли починати діяти.

Порада 11

Тренуйте терпіння

Знайдіть довгу і повільну чергу і станьте у неї. Для цієї мети підійдуть і дорожній затор, і супермаркет, і банк, і поштове відділення. Замість того щоб дратуватися, говоріть собі: «Я буду спокійно чекати». Озирніться навколо, розгляньте усе, що знаходиться біля вас, поспостерігайте. Поводьте себе так, ніби ви спокійні. Якщо здаватися терплячим, то часто можна і відчути себе таким.

Порада 12

Знаходьте, чим зайнятися, коли доводиться чекати

Нехай це буде черга, затримка рейсу або люди, які спізнюються, вчіться чимось займати свій мозок, коли доводиться чекати. Якщо ви зумієте відволіктися – чимось заповнити час, – то в деякій мірі відчуєте контроль над ситуацією. Читайте. Пишіть текстові повідомлення або телефонуйте друзям чи колегам. Слухайте музику чи аудіокнигу.

Порада 14

Виділіть всього п’ять хвилин у день на позитивну дію

Що б ви не хотіли відчути, поміркуйте пару хвилин над тим, як би ви себе поводили, відчуваючи цю емоцію насправді. Що б ви відчували, робили і думали?

Уявіть собі, що ви нудьгуєте на осоружних зборах або презентації. Як змусити себе відчути інтерес і взятися за роботу? Робіть те, що б ви робили, якби вам дійсно було цікаво: занотовуйте, задавайте запитання, виявіть зацікавленість виразом обличчя, запитуйте думку інших, подумайте про те, що б вони сказали стосовно інших питань.

Порада 15

Вирішіть, що ви зробите у першу чергу

Зробіть це негайно, не роздумуючи і не даючи своєму мозку часу для опору. Як тільки ви почнете щось робити, продовжувати буде вже легше. Застосуйте одну дію, і все інше буде випливати із неї.

Вас очікує важка розмова з ким-небудь? Придумайте першу фразу і починайте говорити негайно. Розмова почнеться саме з цієї фрази – вона може пройти добре, а може і погано, але ви при цьому будете відкриті для спілкування. Хочете підняти собі настрій і відчути себе трохи щасливішими? Посміхніться, послухайте приємну музику, зробіть те, що ви любите.

Порада 13

Будьте терплячими до інших

Є люди, які від природи усе роблять або говорять повільніше, аніж ви. Нагадуйте собі, що ваше нетерпіння навряд чи змусить їх поквапитися, зате завадить їм ясно мислити і діяти швидко і компетентно. Своїм нетерпінням ви створюєте для них стрес.

«Поводитися так наче»

Чи можна змусити себе відчути якусь емоцію? Наприклад, відчути себе палким, зацікавленим, впевненим, мотивованим, щасливим? Так, можна. Якщо поводити себе «так наче».

Емоції мають три складові: думки, поведінку і фізичні відчуття. Будь-яка з цих складових може послужити спусковим гачком для інших. Це означає, що ваші думки можуть вплинути і на вашу поведінку, і на ваше фізичне самопочуття. Так само ваша поведінка може вплинути на ваші думи або почуття.

Ви можете використовувати цю закономірність як перевагу. Поводьте себе так, «наче» ви що-небудь відчуваєте, і ви наблизитесь до тієї емоції, яку хочете відчути. Чен, ілюстратор-фрілансер, каже: «Я знаю, що «відчути себе так наче» рідко вдається, поки справді що-небудь не зробиш. Тому, хоча я так себе і не почуваю, я проштовхуюся через це відчуття, я починаю і, ще не встигнувши нічого зрозуміти, розчиняюсь у малюванні. Ось що змушує мене розпочати – я знаю, що відразу відчую себе так, як треба, як тільки почну».

Ісаак Ньютон виявив, що об’єкти, які знаходяться в спокої, мають інерцію спокою. А об’єкти у русі мають інерцію руху. Це стосується і почуттів, і яблук, які падають з дерева! Коли ви поводите себе так, «наче» щось відчуваєте, ви створюєте фізичний рух, який, у свою чергу, запускає думки, які відповідають цій фізичній дії.

Порада 15

Вирішіть, що ви зробите у першу чергу

Зробіть це негайно, не роздумуючи і не даючи своєму мозку часу для опору. Як тільки ви почнете щось робити, продовжувати буде вже легше. Застосуйте одну дію, і все інше буде випливати із неї.

Вас очікує важка розмова з ким-небудь? Придумайте першу фразу і починайте говорити негайно. Розмова почнеться саме з цієї фрази – вона може пройти добре, а може і погано, але ви при цьому будете відкриті для спілкування. Хочете підняти собі настрій і відчути себе трохи щасливішими? Посміхніться, послухайте приємну музику, зробіть те, що ви любите.

Порада 16

Пам’ятайте про позитивну петлю зворотного зв’язку

Якщо ви будете поводити себе так, «наче» все добре, позитивний вплив буде поширюватися на ваші подальші думки і дії. Не чекайте, поки ваші думки і почуття зміняться, щоб застосувати дію. Через деякий час почуття, які ви б хотіли відчувати у певній ситуації, почнуть виникати природним чином.

Спробуйте це – без будь-яких очікувань, просто для того, щоб це відчути.

Порада 17

Прислухайтесь до почуттів

Важливо розуміти, що слухання – це не пасивний, а активний процес. Важливо з усією увагою поставитися до того, що говорить інший, щоб дійсно зрозуміти те, що він має на увазі. А коли мова йде про емоційний інтелект, ви, слухаючи те, що вам каже інший про свої думки, справи і наміри, можете також прислухатися і до почуттів і потреб.

Наприклад, уявіть, що друг розповідає вам довгу історію про неналежну поведінку своєї начальниці. Якщо ви слухаєте його уважно, то можете відповісти йому так: «З твоїх слів я чую, що ти засмучений через її поведінку».

Товариш може відповісти: «Так, ти маєш рацію, я дуже часто так почуваюся у її присутності» Або він, прояснивши свої думки і почуття, може відповісти: «Засмучений? Та де там – я був просто розлючений!».

У будь-якому випадку, слухаючи і намагаючись зрозуміти, що говорить і відчуває інша людина, ви показуєте їй, що намагаєтеся побачити те, що відбувається, її очима. Ви виявляєте співпереживання …

Порада 18

Перевірте чи правильно розумієте те, про що вам говорять

У ситуаціях з високою емоційною напругою можна заплутатися. Іноді корисно повторити частину розмови, розпочавши так: «Чи правильно я розумію …» або: «Я хочу уточнити …». До речі, корисно практикувати такий вид слухання, наче збираєтеся повторити сказане. Така практика допомагає зосереджуватися під час слухання.

Порада 19

Слухайте і дивіться

Не забувайте про взаємозв’язок вербальної і невербальної комунікації. Чи «розповідають» вони увесь час про одне й те ж? Перепитайте свого співрозмовника: «Ви кажете, що розумієте, але, на мою думку, виглядаєте невпевненим. Чи не могли б ви мені сказати, що відчуваєте з цього приводу?»

Порада 20

Ставте запитання, які потребують розгорнутих відповідей

Як часто ви ставите людям запитання про їхні почуття, на які можна відповісти «так» або «ні»? Наприклад: «Для вас це прийнятно?», «Ви засмучені?», «Тепер ви задоволені?». Ці закриті запитання припускають тільки дві відповіді – «так» або «ні», тому, швидше за все, люди більше нічого не скажуть про свої почуття. Краще ставте запитання, які передбачають розгорнуті відповіді, наприклад: «Як ви почуваєтесь в зв’язку з цим?

Порада 21

Потренуйтеся прислуховуватися до почуттів разом із другом

Один із вас дві хвилини розмовляє про одну з наступних тем:

– найкраща або найгірша робота, яка у вас коли-небудь була;

– найкраще або найгірше свято, яке у вас коли-небудь було.

Коли спікер закінчує, слухач підсумовує почуте; своїми словами повторює те, про що йшла мова, як він це зрозумів; викладає основні положення розповіді і припускає, які почуття були помітні для нього.

Чужий гнів

Скільки разів вам доводилося мати справу з розгніваною людиною? Можливо, у вас на роботі замовник або клієнт був незадоволений обслуговуванням або постачальник був засмучений запізнілою виплатою. Можливо, товариш розлютився через те, що ви надали недостовірну інформацію. Або ваш партнер розгнівався через те, що ви не виконали свою обіцянку.

Люди зляться, коли їх очікування не співпадають із реальністю, коли потреби не задоволені. Якщо вони сприймуть це як негативне явище, то відчують себе обдуреними, ображеними, так наче їм загрожують або на них якось нападають. Їм може здаватися, що на них не звертають уваги, над ними знущаються, їм брешуть, намагаються збентежити або навмисно вводять в оману.

Та частина мозку, яка задіює сильні емоції, відрізняється від тієї, яка відповідає за раціональне, логічне мислення. Отже, коли людина злиться, їй важко міркувати логічно, тому що гнів відключає раціональне мислення. Здатність мислити ясно і спокійно втрачається. Здається, що навколо такої людини несподівано виросла непробивна стіна.

Керувати власними почуттями буває складно, разом з тим уникнути емоційної реакції на гнів оточуючих цілком можна.

Порада 22

Слухайте

Розгніваній людині необхідно випустити пар, тому не вступайте з нею в полеміку, поки вона не замовкне. Слухайте не перебиваючи, бо ваші заперечення розлютять її ще більше.

Порада 23

Чітко зрозумійте, через що саме розлючена людина

Якщо у вас є якісь сумніви, то перепитайте. Наприклад: «Ти отримав штраф за неправильну парковку і злишся, тому що тобі хочеться розуміння?» або «Ти послухався моєї поради тут запаркуватися і злишся, тому що тобі хочеться ясності?» У цей момент ви просто хочете переконатися, що правильно розумієте ситуацію.

Порада 24

З’ясуйте, чого чекав ваш співрозмовник

Запитайте, що б він хотів, щоб відбувалося зараз або наступного разу в подібній ситуації

Порада 25

Залишайтеся спокійним, говоріть повільно, не погрожуйте і не ставайте у войовничу позу.

Визначте, як ви себе почуваєте і якою бачите ситуацію. Ви можете не погоджуватися з точкою зору іншої людини і з її очікуваннями. Але можете і погодитися.

Порада 26

Відповідайте тільки за свої дії

Ви не відповідаєте за поведінку інших людей або за чиїсь емоції. Ви не «змушували» їх злитися. Ви не винні у тому, що вони вирішили злитися або засмучуватися через вас, когось іншого або чогось іще. Кожен відповідає за власні почуття та реакції.

Порада 27

Ідіть

Не залишайтеся поруч із людиною, якщо її злість змушує вас ніяковіти або лякає, якщо вона вас ображає або погрожує вам. Скажіть: «Мені здається, що ти злишся, я збентежений / мені страшно». Якщо ви відчуваєте, що розгнівана людина вам погрожує, довіртеся своєму чуттю. Ідіть, якщо не почуваєте себе у безпеці або занадто засмучені, щоб спробувати якось вирішити ситуацію.

Правильна критика

Згадайте, коли ви в останній раз кого-небудь критикували. Чи сприйняли Вашу критику позитивно? Кожному неприємно чути, що він поводить себе, діє, виглядає або говорить неправильно, але ви не повинні відмовлятися від критики тільки тому, що вона нікому не подобається.

Критика може бути корисною, якщо стосується не самої людини, а її слів та вчинків. Критика може дати корисний зворотний зв’язок – реакцію, яка в результаті може призвести до позитивних змін у поведінці іншої людини.

Якщо ви мовчите, намагаючись не критикувати, то ваше приховане роздратування і неминуче розчарування, розростаючись усе більше, можуть призвести до вибуху.

Чи можна критикувати інших людей, не завдаючи їм болю і не викликаючи у них злості? Використовувати мову критики – це не найбільш конструктивний підхід. Спробуйте краще говорити з людиною фокусуючи увагу не на тому, що вона зробила неправильно, а на тому, яку потребу в той момент вона намагалась задовольнити і на тому, що вона могла б зробити по-іншому в такій ситуації у майбутньому.

Порада 28

Спочатку подумайте

Перш ніж щось сказати, вирішіть, якими саме діями інша людина створила для вас проблему. Далі поміркуйте, як можна усе виправити. Проблема виникла саме у вас – у чому ж її рішення? Не просто жбурляйте свою критику на іншу людину, запропонуйте зміни або поліпшення.

Подумайте, наприклад, над таким критичним зауваженням: «Ви поспішили зробити роботу, не чекаючи моєї згоди на це. Це неправильно, це не те, чого я хотів. Ви зробили все не так».

Конструктивна критика включає у себе те, що можна змінити або поліпшити

Краще було б сказати наступне: «Я бачу, ви вже впоралися з роботою. Разом з тим, мені потрібно, щоб ви дещо доробили». І точно вкажіть, що саме потребує доопрацювання.

Порада 29

Ретельно підбирайте слова

Правильні слова мають дуже велике значення. Не варто говорити колезі, що він «некомпетентний», краще сказати, що саме він чи вона зробив, назвати факт, а не судження. Якщо ви скажете: «Було б добре, якщо …» або «Тут краще б зробити так …», це посприяє позитивному сприйняттю критики.

Порада 30

Не звинувачуйте

Не кажіть іншій людині: «Ви зробили те, ви зробили це». Краще починайте із займенника «я». Наприклад, замість слів «Вам потрібно …» скажіть: «Я б хотів, щоб ви …». Не бійтеся сказати іншій людині про свої почуття: «Я був засмучений / збентежений / розлючений, коли …». Намагайтеся уникнути саркастичного, ворожого або поблажливого тону. Говоріть спокійно, нейтральним голосом. Це може мати велике значення.

На сьогодні все….

 Далі буде…

ДЕНЬ 3.

Ідемо далі. Отож, що будемо робити?

1. Намріємо план на майбутнє. Саме зараз варто налаштовувати на позитивне майбутнє себе і навчити цьому дитину! Як вдосконалений варіант дошки візуалізації пропонуємо плакат «Мої мрії», що допоможе зрозуміти чого прагнемо і не забувати про власні мрії ні на день. Розподіл по сферах дозволяє сформувати повне бачення яким має бути наше ідеальне майбутнє. До речі, в кризовий час це просто МЕГАважливо! Довгострокове планування допомагає зменшити тривожність і добре впливає на імунітет.

2. Інтерактивна лекція   «Як допомогти дітям зберігати позитивний настрій»

        Навряд чи для вас стане несподіванкою той факт, що в усіх нас є «внутрішній голос», з яким ми ведемо приватні бесіди. Дослідники в галузі нейронаук виявили, що наші «голоси» (тобто наші думки та роздуми) за природою своєю в деякій мірі схильні до негативу й у значно меншій мірі до позитиву. На жаль, внутрішні голоси дітей особливо негативні і, як правило, супроводжуються сумнівами, страхами й соромо Наприклад, одна дитина може замислитися: «Чи подобаюсь я Дімі? Звісно, ні. Я не такий розумний, як він». Інша дитина може подумати: «Я хотів би пограти із цими хлопцями. Але вони ніколи не приймають мене в команду. Я люблю реп, а вони слухають рок». Ці види негативних думок повторюються знову і знову… щодня.
   Подумайте про те, скільки разів діти й підлітки чують слово «ні» або переживають негатив у сім’ях чи класі. Але ж вплив негативних емоцій схожий з пасивним палінням. Учені вважають, що негатив викликають певні стресові хімічні речовини, що синтезуються в головному мозку. У поєднанні із природним негативним внутрішнім голосом дитини вони можуть призвести до погіршення її психічного здоров’я.
    Хоча негатив є складовою природи дитячого організму, батьки, наставники, тренери та вчителі можуть допомогти дитині змінити її фоновий емоційний стан у бік позитиву. Звертаючи увагу на те, як ми спілкуємось, і розуміючи, як необхідно розвивати позитивне мислення, ми здатні покращити емоційний баланс наших дітей.

Не забувайте мислити позитивно, казати «так» замість «ні». Людина стає більш щасливою в житті, якщо невпинно повторює «Так!».

Фахівці виявили, що негативні думки пов’язані з посиленням стресу і сприйняття себе як нещасної людини, а позитивні слова й думки – навпаки! Позитивні слова перетворюються на оптимізм, віру в себе й надію на майбутнє.
Що наука каже про негатив
Провідні вчені світу довели, що негативні думки, почуття та стрес пов’язані між собою. Наприклад, щоразу, коли ми вимовляємо слово «ні», наш мозок вивільняє гормони стресу й відповідні нейромедіатори, які приносять хаос у наше нормальне функціонування.
     Тобто коли ми озвучуємо негативні думки про хворобу, страх, неспокої, несхвалення або просто кажемо «ні», вивільняються додаткові стресові хімічні сполуки. І цей процес не обмежується тільки нами. Аналогічним чином реагує й мозок людей, які чують наші слова, що породжують в них неспокій і дратівливість. У результаті довіра та співробітництво між людьми підриваються. І якщо ситуацію не виправити, негатив може зруйнувати сімейні відносини та завдати емоційної травми.
Сила позитиву
Провідні фахівці-психологи виявили, як саме позитивні думки впливають на мозок. Вони показали, як подолати наше тяжіння в бік негативу, домагаючись співвідношення позитивних і негативних думок 3:1. Більше того, вони стверджують, що коли ми досягаємо покращення балансу,  наші особисті взаємини стають більш теплими й наповненими турботою, а ми самі – більш продуктивними в роботі. Виховуючи бажання прагнути до такого балансу в наших дітей, ми формуємо їх життєстійкість – потужну навичку для успішного життя.

То як ми можемо допомогти дітям досягти оптимального балансу між негативними й позитивними думками? Як ми можемо допомогти їм розвинути позитивне мислення?
Практики, які допомагають дітям мислити позитивно
Психологи радять три способи розвитку позитивного мислення в дітей.

• Навчайте дітей цікаво проводити час. Коли людина проводить час з родиною та друзями й робить те, що любить, це допомагає їй поглиблювати взаємини. Навчайте дітей планувати свій день так, щоб вони мали можливість проводити час із вами або кимось близьким для них, щоб у результаті зробити щасливими і себе, й дорогих людей. У кінці дня дозвольте їм насолодитись позитивними враженнями, розмірковуючи про те, що за день сподобалось їм найбільше.
• Переконуйте дітей, що вони чудові. Коли діти усвідомлюють, що вони найкращі для своїх улюблених батьків, їх упевненість у собі зростає. Ми допомагаємо дітям досягти цього, демонструючи непідробний інтерес до них і до того, якими людьми вони хочуть стати в майбутньому. Особливо допомагайте їм повернути позитивні думки й почуття в ті моменти, коли діти пишаються собою й переповнюються до себе обґрунтованою повагою. Розкажіть їм, що, на ваш погляд, гідне такої поваги і що, відповідно, притаманне їм і дарує вам радість бути батьками таких дітей. Ще один аспект розвитку – це становлення дитячої самосвідомості. Самосвідомість дозволяє дітям бачити себе унікально несхожими на інших людей. Поступово діти приходять до усвідомлення власних думок, почуттів, поглядів і відчуттів, що призводить до міцного емоційного здоров’я й позитивного світовідчуття.
• Розвивайте почуття вдячності. Коли діти вчаться розпізнавати та цінувати хороші моменти, вони отримують задоволення й радість від життя і розвивають свій оптимізм. Існує кілька способів навчити дітей вдячності вдома і школі. Один з них – це допомогти їм зосередитись на теперішньому моменті й заохочувати їх уяву. У той момент, коли до дітей приходить натхнення висловити свою подяку вголос, вдячність стає ще більш потужним і дієвим інструментом позитивного світогляду.
• Основні принципи спілкування, які живлять позитив

• Зробіть паузу, заспокойтесь. Дорослі відіграють велику роль у тому, як діти сприймають і реагують на негатив. Дослідження показує, що якщо під час спілкування з дітьми ви уповільнюєте свою мову, ви тим самим сприяєте відновленню їхнього спокою, особливо в тих випадках, коли діти відчувають тривогу чи гнів. Крім цього некваплива мова поглиблює взаємозв’язок з людьми, дозволяючи їм краще розуміти один одного.
• Думайте про те, що і як ви кажете. Кажіть «так», коли це тільки можливо. Якщо ви не можете сказати «так», перефразуйте свою відповідь таким чином, щоб розмова проходила в позитивному ключі. Наприклад, якщо Наталя просить дозволу погуляти на вулиці до трьох годин ночі, ви, імовірно, відчуваєте величезне бажання відповісти: «Звісно ж, ні!». Але замість поспішної (негативної) відповіді спробуйте поставити запитання, яке відкриє діалог на цю тему. Ви можете спитати в Наталі: «Якби ти була матір’ю, що могло би переконати тебе дозволити своїй доньці гуляти так пізно?». Згодом ви можете змінити або не змінити свою думку, але головне, що ви залучите її до конструктивної розмови, яка допоможе їй зрозуміти ваш процес прийняття рішень. І ви звільните мозок дівчинки і свій власний від необхідності синтезування гормонів стресу!
• Використовуйте позитивні фрази та спокійний тон голосу. Крики та сварки стимулюють вироблення в головному мозку шкідливих хімічних речовин. Якщо ви відчуваєте розчарування у вашій дитині, зробіть глибокий вдих і постарайтесь розслабитися, перш ніж почнете розмову. Позитивний зоровий контакт і теплий тон вашого голосу посилають позитивні сигнали в мозок дитини. Пам’ятайте, що коли батьки розмовляють у присутності дітей, однаково важливі як слова, так і форма їх подачі.

​І, звісно, один з найкращих способів розвинути в дітей позитивне мислення – це власний приклад. Тому намагайтесь «бачити склянку наполовину повною». Шукайте яскраві сторони життя й використовуйте будь-які позитивні фрази, які тільки можете придумати! Ваші діти будуть робити те ж саме

3.  Сімейна  вправа

«Баночка щастя для формування позитивного мислення у сім’ї»

Заведіть собі баночку щастя у цьому році.

Оптимістичний настрій допомагає дітям рости більш здоровими і стати творчими, позитивними і незалежними в майбутньому. У всіх нас бувають важкі часи, які можуть тривати дні, тижні або навіть місяці.

Пережити такі періоди людям допомагає позитивне мислення, ефекти якого науково підтверджені. Психологи, використовуючи дані досліджень, встановили, що налаштування на успіх в конкретній справі може сприяти підвищенню імунітету до деяких інфекційних захворювань.
У випадку з дітьми відбувається те ж саме.
Як формувати позитивне мислення у дітей?

Пропонуємо Вашій увазі чудову методику, розроблену іспанськими психологами.

.

Що треба зробити
Для початку вибираєте велику і красиву скляну банку. Вона і буде банкою щастя. Ви можете підписати її за допомогою маркера або приклеїти на неї красиву картинку.
Банку треба розмістити на видному місці в будинку.
Щодня батьки і діти повинні описати те, що найкраще трапилося з кожним з них протягом дня. Це можуть бути зовсім прості речі, наприклад, добре слово, посмішка, порада, допомога один одному,  подяка за щось, колективна робота або спільна пісня в родинному колі.При написанні записки інформація, що міститься в ній, відкладається в мозку, навіть якщо ми цього і не усвідомлюємо.
Записку складають і відправляють в банку.
Коли банка буде заповнена, записки виймаються і читаються вголос.

Що дає застосування такої методики

• Дитина навчиться думати про хороші речі, які трапляються з нею протягом дня.
• Вона буде цінувати навіть незначні позитивні речі, які можуть бути непоміченими іншими людьми.
• Дитина зможе відрізняти невеликі проблеми від дійсно істотних.
• Дитина навчиться бути вдячною.
• Все це поліпшить спілкування і атмосферу в цілому в сім’ї.

На сьогодні все…..

Далі буде…