Увага! Нас очікує  онлайн                       ТИЖДЕНЬ ПСИХОЛОГІЇ!

Увага! Нас очікує онлайн ТИЖДЕНЬ ПСИХОЛОГІЇ!

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ   ТИЖНЯ  ПСИХОЛОГІЇ  ОНЛАЙН

04.02. – 11.02.2022 р.

Девіз тижня : «Будь собою! Інші ролі вже зайняті!»

Зміст заходівДатаЗ ким проводиться  
ІДень І.  « Для особистісного розвитку»04.02.2022З  усіма  учасниками освітнього  процесу
1  Практична вправа «Сам собі психолог або 4 психологічні завдання для всіх на кожен день»  
2Арт –терапія  у житті кожного….. « Малюємо щастя» ( вправа з арт-терапії )  
3Релаксація – це чудово! Вправа « Як радіти  кожному дню?»  
ІІДень ІІ.  « Будьмо собі підтримкою»07.02.2022З  усіма  учасниками освітнього процесу
1Арт-марафон «Кілька способів уникнути нудного карантину арт-марафон»  
2.Інтерактивна лекція «Прокрастинація – це …»  
3.Хвилинка філософії……притчі для роздумів….  
ІІІ.День ІІІ.  «В оптимістів збуваються мрії, в песимістів – кошмари. Тож,  мрій позитивно!»08.02.2022З  усіма  учасниками освітнього процесу
1.Арт-марафон  «Намріємо плани  на майбутнє»  
2. Інтерактивна лекція  «Як допомогти дітям зберігати позитивний настрій»  
3. Сімейна  вправа «Баночка щастя для формування позитивного мислення у сім’ї»  
ІV.День ІV «Прислухайся до себе»09.02.2022З  усіма  учасниками освітнього  процесу
1.Арт-марафон  «Розмальовки антистрес – шлях до гармонії!»    
2.Інтерактивна лекція   «Що таке емоційний інтелект? Чому сьогодні до нього такий інтерес? І яка користь з емоційного інтелекту кожному?»  
3.Вправи для розвитку емоційного інтелекту  
  4.30 порад для розвитку емоційного інтелекту  
VДень V.   «Стань кращою  версією  себе!» 10.02.2022З  усіма  учасниками освітнього  процесу
1.Арт-марафон   «22 ефективні способи привести мозок в норму і повну готовність»  
2.Інформаційне повідомлення: “Саморегуляція”  
3.Флешмоб   «Дружня підтримка»  
VІДень VІ.  «Толерантність врятує світ»11.02.2022З  усіма  учасниками освітнього  процесу
1. Арт-терапевтична техніка   «Долоньки  – єднання  моєї  сім’ї»  
2. Хвилинка філософії «Притча про аксакала».  
3.Гра «Заверши речення»  
4.Хвилинка поезії  для душі, насторю… Найогидніші очі порожні… (В.Симоненко)  
5.Підсумуємо….  
Практичний психолог Марія Самарська

День пам’яті

День пам’яті

Останній тиждень січня у Білозерській загальноосвітній школі №18 був присвячений пам’яті жертв Голокосту  та пам’яті Героїв Крут, метою якого було формування в учнів почуття патріотизму, виховання власної національної гідності та гордості за свою Батьківщину та повагу до історії українського народу. 27 січня був проведений єдиний урок «Свіча Голокосту не згасне». Протягом дня учні стали учасниками інформаційних перерв «Пам’яті людській дано боліти», мали можливість переглянути відеосюжети та інформаційні матеріали, присвячені даній історичній події.                        

28 січня шкільна спільнота вшанувала пам’ять трьохсот юнаків, що полягли у бою під Крутами. Цей бій для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

З заходами тижня, які були проведені в шкільній бібліотеці можна ознайомитись за лінком https://cutt.ly/DIGdlRM.

Нехай пам’ять про наших юних героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

Учні взяли участь в патріотичних акціях

Учні взяли участь в патріотичних акціях

21 січня 2022 року учні Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №18 Білозерської міської ради вшановують дві визначні дати – проголошення незалежності України IV Універсалом Центральної Ради та проголошення Соборності України.       

З метою виховання в підростаючого покоління, глибокої поваги та любовi до Батькiвщини, людської гiдностi, формування національної свідомості школярів, виховання у них почуття патріотизму та з нагоди відзначення Дня Соборності України, у закладі було організовано та проведено ряд виховних заходів: для учнів 1-4-х класів підготовлено  єдину виховну годину «Моя Україна – ти в світі єдина!». Класні керівники 5-8-х класів підготували цікаві та захоплюючі години спілкування «Сила України в єдності». Пограли у патріотичну гру «Україна Соборна» і учні 9-го класу, яку підготувала для них бібліотекар школи Філіппенко Олена Борисівна.  Патріотичні виховні години не залишили байдужими учнівську спільноту 10-11 х класів. Юнаки та дівчата пригадали історичні моменти становлення незалежної держави – України. Учитель історії, Ігнатенко Ірина Володимирівна, провела  уроки історії на тему «Державність. Соборність. Стабільність». У фойє школи педагог-організатор, Бєлявська Олена , організувала перегляд документальних фільмів – «Акт Злуки: відтворення історичної правди». У шкільній бібліотеці було розміщено тематичну викладку «Сила великої злуки».

Фінальною крапкою свята була участь у міській акції до Дня Соборності України –  де всі разом дорослі та діти взявшись за руки об’єдналися в «Живий Ланцюг Єдності». Тож лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови духовно багатої, вільної та демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Позитивні думки, які допоможуть вам досягнути поставлених цілей

Позитивні думки, які допоможуть вам досягнути поставлених цілей

Позитивне мислення – це не просто вислів. Науково доведено, що воно поліпшує настрій, почуття та продуктивність. Озброюйтеся цима позитивними думками – і дійте. І не забудьте поділитися ними з тими, хто вам небайдужий. Все залежить тільки від нас!

1. Ви можете зробити що завгодно. Ця фраза проста, але нагадує, що ми й справді можемо абсолютно все.

2. Ось чому ви це можете. Замість того, щоб перерахувати причини, чому ви не можете щось зробити, придумайте причини, чому все-таки можете.

3. Ви заслуговуєте більшого. Ви гідні кращого життя, а це стосується і роботи, і грошей, і вашого тіла. Тому працюйте для цього.

4. Ніколи не буває занадто пізно. Неважливо, скільки вам років, або скільки можливостей у вас було до цього. Ніколи не пізно прийняти рішення і почати нове життя.

5. Випробування будуть завжди. Неважливо, що ви робите в житті, проблеми в ньому будуть траплятисью Не дозволяйте їм забирати у вас найкраще.

6. Ідеального часу не існує. Якщо ви чекаєте ідеального момента – забудьте про це, тому що такого поняття просто нема.

7. Немає ідеального плану. У вашому плані можуть бути недоліки, але вони є у кожному.

8. Всі з чогось починають. Ніхто не народжується успішним. Кожен з чогось починає, і це, зазвичай, самий низ.

9. Один крок за один раз. Не намагайтеся зробити все одразу.

10. Все може ставати кращим. Спочатку завжди важко.

11. Поразки тимчасові. Якщо у вас щось не виходить, це добре. Адже після поразок приходять успіхи.

12. На помилках вчаться. Якщо ви заплуталися, можете отримати з цього корисний урок.

13. Сьогодні – це все, що ви можете контролювати. Забудьте про те, що було вчора. Сьогодні набагато важливіше.

14. Якщо б це було легко, всі б це робили. Ніщо цінне не робиться легко.

15. “Коли-небудь” – це сьогодні. Якщо ви схожі на більшість людей, то використовуєте слово “коли-небудь”, щоб описати свої цілі та бажання. Зробіть це “коли-небудь” сьогоднішнім днем.

16. Негативні думки не можуть вас зупинити. Вони лише думки і нічого більше.

17. Я робив і важчі речі. Згадайте часи, коли у вас все виходило, навіть незважаючи на перепони.

18. Все повинно бути заробленим. Ви не можете отримати щось в житті, якщо не працювали заради цього.

19. Дія – краще, ніж бездіяльність. Краще приймати неправильні рішення, аніж взагалі нічого не робити.

20. Вам не потрібен чийсь дозвіл. Якщо люди думають, що ви божевільні, нехай так і буде.

21. Ми самі контролюємо свою долю. Ми самі вирішуємо, ким нам бути.

22. Невдач не існує. Ніхто не буде розташовувати вас за рангом. Якщо нічого не будете пробувати, то не зможете об’єктивно судити про провали.

23. Нудні рішення ведуть до нудних результатів. Приймайте приголомшливі рішення.

24. Ризик того вартий. Ризики реальні, але потенційна вигода варта того.

25. Будьте дисципліновані. Це набагато краще, аніж жаліти себе.

26. Більшість хороших ідей спочатку можуть видаватись божевільними або неможливими. Ваші не виняток.

27. Ви завжди можете отримати підтримку. Друзі, сім’я, колеги – якщо вони думають, що ви збожеволіли, ви можеш знайти підтримку зі сторони користувачів соціальних мереж або інших мережевих груп.

28. Досвід – це цінність. Навіть якщо щось не вийде так, як ви планували, ви все одно матимете досвід.

29. Робота, яку ви любите, сама по собі є винагородою. Ви почуватимитеся добре, просто спробувавши.

30. Кожен день рахується. Сьогодні, завтра і післязватра – це ваші кроки до кінцевої мети.

31. Те, що ви бачите, набагато важливіше за те, що бачать інші. Забудьте про все, що вони думають – пріоритетною залишається ваша думка.

32. Нема проблеми, яка б не могла бути вирішеною.

33. Звичайні дії творять звичайне життя. Ніхто не хоче бути звичайним. І ви не дозволяйте собі цього.

34. Все можна вдосконалити.

35. Ви можете дізнаватись те, що вас цікавить. Зараз є велика кількість доступних ресурсів.

36. Ви можете освоїти все, що вам потрібно. Практикуючи, ви стаєте кращими.

37. Сила волі в вашій голові. Ви можете мати таку силу волі, яку забажаєте. Просто захотіть цього.

38. Ви знаєте, чого хочете. Знайте свої кінцеві цілі і візуалізуйте їх.

39. Відчуття – це продукт думок. Якщо ви невпевнений чи боїтеся, знайте – ці почуття породили ваші думки. Але ви можете ними керувати.

40. Пробувати і зазнавати невдач краще, ніж нічого не робити.

41. Ви є тими, ким хочете бути. Ніщо не може вас зупинити на цьому шляху.

42. Ви не зможете виграти, якщо не спробуєте. Спроба – це єдиний шлях добитись результату.

43. Ваше життя – продукт ваших рішень. Приймайте ті, які важливіші.

44. Сьогодні ви набагато кращі, ніж були вчора. Ти старші, мудріші та більш досвідчені, ніж коли-небудь.

45. Ніщо значне не відбувається одразу. Робота і терпіння – ваші друзі.

46. Після того, як ви почнете щось робити, ця справа стане легшою.

47. Ви винагородите себе чимось, коли щось завершите. Навіть невеличкі нагороди можуть послужити хорошим мотиватором.

48. Ви робите щось не лише для себе. Можливо, для сім’ї чи спільноти, неважливо. Головне, що є щось, що вас мотивує.

49. Шансів завжди багато. Якщо у вас щось не виходить, ви можете спробувати ще раз.

50. В будь-якому випадку, це може бути хорошою історією. Ви підете з хорошими спогадами.

Що треба розвивати, щоб стати успішним?

Що треба розвивати, щоб стати успішним?


Спочатку визначимося, що таке «успішність». Більшість думає, що це гроші, статус і популярність. Набагато рідше в поняття «успішності» люди включають міцну сім’ю і любов в ній. Що виглядає логічним, адже сам «успіх» має на увазі собою «успіх в суспільстві», що до сім’ї мало відноситься. Тим не менш, багато людей вважають себе успішними, створивши міцну і дружну сім’ю з п’ятьма дітьми і п’ятнадцятьма онуками. І цілком мають на це право.

Ще менше людей в поняття «успішності» вкладають досягнення (або просто дії), завдяки яким вони почувають себе повністю реалізованими і знаходяться в стані гармонії з самим собою і з навколишнім світом. Щасливими, в загальному.

Успіх і успішність в житті для розвиненої і усвідомленої особистості – це здатність втілювати в життя і реалізовувати щось, стаючи краще, щасливіше, добрішими, привносячи в світ більше любові і гармонії, не руйнуючи своєї власної цілісності, зберігаючи себе як особистість, приймаючи навколишній світ і людей в ньому.

Успішність нерозривно пов’язана із призначенням. Отримання радості від того, що робиш, улюблена справа, що приводить до мети, радість і щастя від реалізації задуманого – ось основні складові успішності.

Психологи вважають, що успішним простіше стати, коли володієш певними якостями. Перерахуємо їх.

1. Цілеспрямованість

Це вольова якість, яке дозволяє наполегливо і свідомо реалізовувати плани і цілі. Для того, щоб це якість принесло результати, необхідно планування. Правильно поставлена ​​мета – основна умова для досягнення успіху. Необхідне чітке розуміння мети, змісту досягнення результату. Перш за все, мета повинна бути вашою. Якщо поставити собі чужу мету, результат не принесе радості ні вам, ні вашому оточенню. Ставте перед собою реальні цілі, які ви зможете втілити в життя. Не страшно, якщо етап, на якому ви перебуваєте, не дозволяє відразу досягти всього, чого б вам хотілося. Поступово можливості обов’язково будуть розширюватися. Починайте з малого, але доводьте справу до кінця. Так ви досягнете успіху.

2. Працьовитість, завзятість, дисциплінованість

Ці якості доповнюють один одного: без зусиль досягти чогось практично неможливо. Вміння не здаватися, не потурати своїм слабкостям буде запорукою вашого успіху. Покладатися на удачу – не найкраща думка, якщо вашою метою стає досягнення справжнього успіху і реалізації своїх планів. Практика, напрацювання нових знань, відточування майстерності – це необхідні речі.

3. Впевненість у власних силах

Боязнь невдачі, страх помилитися – серйозна перешкода для формування успішної особистості. Виною цьому стереотіпічность мислення, дії з огляду на реакцію оточуючих. Страх здатися смішним може просто не дозволити здійснитися навіть найскромнішими починанням. Важливою складовою впевненості є грамотне ставлення до невдач. Кожна провалена спроба дає неоціненний досвід. Тут важливо проживати негативні емоції і залишати невдачі в минулому, забираючи з собою лише досвід.

Це – база, яка потрібна не тільки для досягнення успіху, але і просто для нормального існування особистості.

додатковий список

Для успішної людини існує ще ряд якостей і здібностей, які можна і потрібно розвивати в самого дитинства:

* Комунікабельність – уміння спілкуватися з людьми, здатність донести свою думку і головне – вміння слухати і чути інших людей, роблячи потрібні висновки.

* Креативність. На відміну від винахідливості, яка побудована на знаходженні рішення, креативність – це здатність бачити нові або незвичайні способи вирішення завдання, оригінальність мислення, що дозволяє поглянути на звичайні речі з іншого боку, розвивати нові ідеї і підходи. Вчені стверджують, що творчий підхід до справи – необхідність в сучасних реаліях.

* Лідерство. Здатність вести за собою людей складається з надійності, авторитету і впевненості. Сюди ж можна включити здатність до ризику, який, однак, у справжнього лідера завжди проаналізовано і реально оцінений.

* Уміння користуватися своїми сильними якостями. Те, що вважається для вас звичайною справою, може виглядати для інших як справжній талант. Часто люди перестають звертати увагу на свої сильні сторони, з часом просто забуваючи про те, що вони є. Не соромтеся їх демонструвати, можливо, ви просто недооцінюєте себе.

* Максималізм. Успішна людина ніколи не зупиняється на досягнутому: він хоче більше і значить, що здатний на це. Жага успіху, жага робити краще, викладатися на всі 100 відсотків і отримувати більше – відмінна якість цих людей. Але щоб так вміти, необхідно масштабне мислення, адже будь-які кордони звужують бачення перспектив.

* Подяка, як і щира доброзичливість і щедрість, що виходить від людини, має в своєму розпорядженні людей і повертається до нього іноді найнесподіванішим чином. Люди пам’ятають добро і відплачують тим же.

* Самокритичність. Дуже важлива якість, що дозволяє завжди бути в реальності, об’єктивно оцінюючи свої кроки. Уміння робити правильні висновки з критики може вчасно вберегти від можливих помилок.

* Духовне зростання і саморозвиток. Прагнення до гармонії допомагає краще зрозуміти оточуючих нас людей і світ, в якому живемо. Добро і щирість змінюють людину, а потім і все, що його оточує. Перебудова системи цінностей з ростом духовності і усвідомленості дозволяє ставити завдання більш високого рівня, спрямовані на поліпшення не тільки матеріальних, а й духовних потреб.

* Інтуїція. Вчені давно з’ясували, що з усіх успішних особистостей інтуїція розвинена трохи більше, ніж у людей з середніми успіхами. Крім того, успішні люди довіряють своїй інтуїції і часто саме завдяки їй виходять на нове рівні. Хороша інтуїція потрібна тоді, коли немає часу прийняти рішення або не вистачає потрібних даних для правильних логічних висновків.

* Любов до навчання і розвитку. Чим більше знань – тим більше можливостей. Зазвичай успішні люди завжди працюють над собою. Процес пізнання дарує їм справжнє задоволення, причина цього – зацікавленість і інтерес до життя.

День Збройних сил України

День Збройних сил України

06 грудня в Україні відзначається День Збройних сил України – державне свято, дата для якого обрана не випадково, адже саме 06 грудня 1991 року Верховна Рада України ухвалила закон «Про Збройні Сили України».

День Збройних сил України — це насамперед свято на честь тих, хто нині захищає територію нашої країни від ворогів, піклується про безпеку та зміцнення обороноздатності Української держави. Це свято хоробрих військовослужбовців, завдяки незламному духу яких наша країна досі лишається суверенною незалежною державою. Напередодні, 4 грудня, з нагоди відзначення Дня Збройних Сил України у Білозерській загальноосвітній школі № 18 серед учнів та вихованців гуртків були проведено тематичні заходи, спрямовані на виховання глибоких патріотичних почуттів, формування активної громадянської позиції щодо єдиної цілісної держави та захисту її кордонів: тематичні години спілкування «

Є така професія – Батьківщину захищати», «Збройні сили України», «Історія створення Збройних Сил України», «Минуле і сьогодення української армії» (1-11 класи), військово-спортивні змагання, присвячені Дню Збройних Сил України: «Козацькі розваги» (1-4 класи), «Майбутні захисники України» (9-11 класи), урок–квест «Наші захисники» (5-7 класи). Серед учнів 1-4 класів було проведено конкурс читців, «Мій вірш Захиснику». Рої 5-8 класів позмагалися у конкурсі Впоряд («Джура» «Сокіл»). Слід зазначити, що вищезазначені заходи сприяли формуванню  у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті.

Секрети успішного спілкування з підлітками

 

П’ять секретів спілкування з підлітками

Поради для батьків і педагогів

Чи знайома вам така ситуація? Зранку ваш син (підліток) надовго зачиняється у ванній кімнаті, і це в той час, коли ви поспішаєте на роботу. Ви думаєте: «Як я змогла виховати таку неуважну дитину: вона проявляє до мене справжню неповагу!». Тим часом у ванній кімнаті ваш син схвильовано дивиться на своє віддзеркалення й думає: «Я ні за що не піду до школи з таким здоровенним прищем!». Ви втрачаєте терпіння і переходите на крик, стукаєте у двері й вимагаєте, щоб він поспішав. Він у відповідь кричить: «Боже, ти ж нічого не розумієш! Залиш мене у спокої!». Коли він нарешті виходить, то мовчить та ігнорує всі ваші зауваження. У підсумку ви запізнюєтесь на роботу й відчуваєте себе цілком розбитою, не розуміючи: «Чому моя дитина мене не слухається? Невже тепер вона завжди буде мені заперечувати?».
Дистанціонування та гарячність часто є тими єдиними способами спілкування, до яких вдається ваш підліток, опинившись у складній ситуації, що, у свою чергу, провокує виникнення ще більшої кількості конфліктів. Ви й ваша дитина – це два різних світи, дві точки зору, і ваше спілкування може стати справжньою головоломкою.
Багато батьків знають про те, що чим більше вони пригнічують своїх дітей, тим більше зустрічають спротиву та затятості при відстоюванні їх юнацьких поглядів. Підлітки емоційно реагують або замикаються в собі й думають: «Мої батьки не знають відповідь, то ж який сенс намагатись розкриватися перед ними? Я тільки негативно їх налаштую». Ви повинні зрозуміти, що мовчання або гостре реагування – це їхня спроба впоратися зі стресом і захиститись. Вони просто не знають інших, більш конструктивних способів.
Ось п’ять по-справжньому корисних порад, які ви можете застосувати при спілкуванні з вашими дітьми в їх важкий підлітковий період.
1. Постарайтеся зробити все, щоб діти захотіли вас почути. Є простий та універсальний секрет, який допоможе вам ефективно контактувати з вашим підлітком: незалежно від того, наскільки це важко, постарайтесь усі ваші розмови починати зі щирої спроби зрозуміти вашу дитину, навіть якщо ви абсолютно не згодні з нею або поки не розумієте, про що вона пробує вам розповісти.
Наприклад, ваша донька, замість того щоб виконувати домашнє завдання, сидить онлайн у чаті зі своїми друзями. Це зводить вас з розуму, і ви зараз же починаєте переживати та думати: «Якщо вона не пройде ще один тест, її середній бал знизиться і вона ніколи не вступить до університету. Яке майбутнє на неї чекає?». При цьому ваша донька думає зовсім по-іншому: «Мені обов’язково треба порозмовляти з Ірою. Якщо ми сьогодні не помиримось після нашої сварки в актовому залі, усі дівчата будуть проти мене, і завтра у школі вже ніхто не захоче розмовляти зі мною». Знову ж таки, ось вони – два різних світосприйняття.
Спробуйте розпочати так: «Я розумію, наскільки тобі важко через те, що ти посварилася зі своєю кращою подругою. Однак треба буде пройти цей тест. Навчання у школі – це твоя праця, на тобі лежить відповідальність за її виконання в міру своїх здібностей. Отже давай сядемо і разом придумаємо хороший спосіб розпланувати твій вечір так, щоб ти все встигла». Тільки не кажіть: «Я розумію, але…», в цей самий момент це дискваліфікує все, що ви тільки-но сказали.
Почніть зі справжнього розуміння як з відправної точки і, перед тим як розповісти дитині про те, які зміни й корективи треба внести у своє життя, постарайтеся поставити себе на її місце. Такий підхід здатний практично чудовим чином «розкрити вуха» ваших дітей. Вони більше не будуть захищатись від вас, а навпаки, їм буде цікаво прислухатись до ваших слів.
2. Постарайтесь приборкати свою емоційну реакцію. У той момент коли ви пробуєте донести свої ідеї до підлітка, емоції можуть стати вашим ворогом. Нагадайте собі про те, що все, що він каже й робить, він робить абсолютно не для того, щоб насолити вам або чимось докорити. Так, вам можуть не сподобатись його поведінка чи думки, але постарайтеся тримати свої емоції при собі, навіть якщо ця поведінка впливає на ваш стан у цілому. Це нелегко, це важко, але це навичка, яку ви можете розвивати, як і будь-яку іншу.
Перед тим як розпочати розмову з дитиною, бажано подумки повторити таке: «Це як ділові переговори, нічого особистого». Коли ви дійсно навчитесь так думати, у вас не буде жодних причин, щоби злитись на свою дитину за те, що вона була самою собою. Її вибір може бути невірним, але це тільки тому, що в неї поки що немає потрібного набору навичок, щоби більш ефективно вийти із ситуації.
Тож ваше завдання полягає у тому, щоби супроводити її на шляху до прийняття більш грамотного та виваженого рішення, усіляко сприяючи засвоєнню потрібних навичок. Коли ви приймете це як своє батьківське завдання, то станете менш емоційними. Якщо ви знаходитесь у стані фрустрації, пам’ятайте, що не можна приймати все особисто на свій рахунок. Скажіть собі, що це всього лише звична проблема, що чекає на рішення і є частиною поточних питань виховання.
3. Ставте відкриті запитання, що вас цікавлять, але тільки не конфронтаційні. Попросіть вашого підлітка розповісти про свої ідеї та підтримайте його. Хай він побачить, що ви вірите в нього і не відчуваєте злості на його войовничі спроби утвердитись у цьому житті. Коли ви проявляє віру в його здібності та надаєте йому особистий простір для самостійного прийняття рішень, то ініціюєте розвиток у своєї дитини справжньої впевненості в собі.
Не ставте конфронтаційних запитань, що можуть спровокувати в дитини бажання захиститись від вас: «Чому ти не можеш підвестись тоді, коли треба? Що з тобою відбувається?». Краще використовуйте відкриту форму діалогу: «У тебе є які-небудь ідеї, як підвестись тоді, коли треба?». Якщо дитина каже, що немає, запропонуйте кілька ваших власних варіантів і спитайте, який з них влаштує її більше. Вашому підлітку дуже важливо зрозуміти одну річ: йому самому доведеться вирішувати свої проблеми. Не переходьте на його територію. Просто допоможіть розібратися та прийняти рішення, а також будучи поруч, дозвольте пережити закономірні наслідки його поведінки.
Ваше завдання полягає у сприянні самостійному та незалежному мисленню вашої дитини, завдяки чому вона відчує певний контроль над своїм життям. Відкрито вислухайте все, що вона скаже, та запропонуйте критично оцінити кожний з можливих варіантів. Що в них дійсно ефективно, а що проблематично для виконання? Якими можуть бути наслідки та пов’язані з ними переживання, як вона буде справлятися з ними?
4. Не відчувайте, що маєте якісь потреби, будьте незалежними. Намагайтесь не відчувати глибоку потребу в тому, щоб ваш підліток обов’язково співробітничав з вами чи завжди поводився добре. Коли ви чогось вимагаєте від своєї дитини – чогось, що покращить ваше самопочуття (і заспокоїть вас), ви стаєте вразливими, тому що вона зовсім не повинна давати вам це. Не отримуючи бажаного, ви будете ще більше прагнути контролювати свою дитину та маніпулювати нею. У свою чергу, ваш підліток буде ставати все більше й більше неслухняним або слухняним пасивно – у будь-якому випадку нічого доброго.
Правда в тому, що для отримання почуття внутрішнього комфорту вам за великим рахунком ніхто не потрібен. Ви можете самі вирішувати свої власні проблеми й відчувати впевненість у своїх силах. Тож якщо ваш підліток щось робить певним чином, це його проблема – проблема, яку йому теж треба буде вирішити самому. Ваше завдання – подумати над тим, що ви зробите по відношенню до нього та як відреагуєте на його поведінку. Це як раз повністю у ваших руках.
Спитайте себе: «Як я хочу діяти незалежно від того, що зробить моя дитина? З чим я можу миритись, а з чим ні?». Зберіть усі сили та скажіть собі: «Якщо моя дитина кричить на мене, замість того, щоб відчувати гостру потребу в тому, щоб вона припинила кричати, я можу просто розвернутись, піти геть і не втягуватись у конфлікт». Покажіть дитині, що не станете розмовляти, доки вона не підійде до вас увічливо та делікатно.
Сенс ось у чому: коли ви не намагаєтеся примушувати дитину змінитись або відповідати певному шаблону, то можете виробити для себе вірну позицію. Як наслідок, ваша дитина стане більш слухняною, тому що не буде кому чинити спротив. Якщо ви робите спроби контролювати її та управляти нею, та ще й не реагуєте на неї, вона буде змушена боротися із самою собою, а не з вами.
5. Нічого не робіть, доки обидва не заспокоїтесь. Ще одне правило: нічого не робіть до тих пір, доки ви й ваша дитина не станете абсолютно спокійними. Просто нічого не робіть, нічого не кажіть. Ви можете, якщо потрібно, взяти тайм-аут на кілька хвилин або на стільки, на скільки буде потрібно. Коли емоції стабілізуються, сядьте та порозмовляйте. Дуже неефективно робити спроби починати обговорювати серйозні теми чи приступати до розв’язання конфлікту, перебуваючи в самому розпалі сварки. Тож, якщо ви або ваша дитина засмучені, зробіть паузу й поверніться до розмови тільки тоді, коли зможете порозмовляти у спокійному тоні.
Якщо при спробі порозмовляти ваша дитина грубить або переходить межі дозволеного, усе одно тримайте себе в руках і зробіть усе можливе, щоб не втягнутись у конфлікт. Якщо в даний період часу ваші стосунки такі, що забезпечити відкриту, поважну бесіду неможливо, пам’ятайте, що проявляти мудрість і сталість – це все-таки ваше завдання.
Придумайте собі який-небудь ситуативний девіз, наприклад: «Я в цей конфлікт не втягнусь, що б не було». Якщо ви зможете раз від разу слідувати цим словам, то з часом бунт та антагонізм стихнуть. І не переживайте, якщо іноді ви все-таки втягнетесь у негатив – залишатися сильним дуже непросто. А ще хороші новини полягають в тому, що чим більше ви будете відмовлятися брати участь у непотрібних сварках, тим легше вам буде зберігати спокій.

10 базових правил хорошого спілкування

10 базових правил хорошого спілкування

Чесність, стислість, ясність і вміння слухати співрозмовника – запорука гарної розмови. Радіоведуча Селеста Хедлі поділилася правилами, які допомагають їй спілкуватися і брати інтерв’ю. (https://coma.in.ua/28388)

1. Не відволікайтеся

Це не означає, що потрібно просто відкласти телефон або планшет. Проживайте зараз. Не думайте про сварку з начальником або про те, що приготувати на вечерю. Якщо хочете закінчити розмову, зробіть це, але не продовжуйте бесіду, думаючи про щось своє.

2. Не нав’язуйте власну думку

Якщо хочете висловити свою точку зору, не отримавши на неї відповіді або критики, заведіть блог. Розмову потрібно починати, розраховуючи чомусь навчитися. Як сказав телеведучий Білл Най: «Кожен, з ким ви знайомитеся, знає щось, чого не знаєте ви». Щоб дійсно почути співрозмовника, постарайтеся на час відкинути власні погляди.

3. Задавайте питання, які потребують розгорнутої відповіді

Беріть приклад з журналістів: починайте питання зі слів «хто», «що», «коли», «де», «чому», «як». Інакше співрозмовник буде відповідати тільки «так» або «ні». Попросіть описати подію або почуття. Співрозмовник задумається, а відповідь виявиться цікавою.

4. Слідкуйте за перебігом розмови

Часто нам в голову приходить якась думка і ми перестаємо слухати співрозмовника, думаючи тільки про те, що запитаємо самі. Причому буває, що питання повторює сказане людиною раніше. Щоб такого не відбувалося, навчіться відпускати ці думки. Вони будуть приходити і йти, просто не чіпляйтеся за них.

5. Якщо не знаєте чогось, так і скажіть

Радіоведучим доводиться особливо уважно стежити за своєю мовою, щоб не назвати себе в ефірі експертами в чомусь, в чому вони розбираються не так вже й добре. Намагайтеся дотримати свого слова. Не варто кидати слова на вітер. Краще перестрахуватися і недооцінити себе.

6. Не порівнюйте свій досвід з досвідом співрозмовника

Якщо співрозмовник розповідає про втрату близької людини, не кажіть, що пережили те ж саме. Якщо згадує про проблеми на роботі, не пускайте в розмови про своє начальника.

Не варто прирівнювати свій досвід до чужого, вони ніколи не бувають однаковими. А головне – мова зараз йде не про вас. Не перетягуйте на себе увагу, доводячи, який ви чудовий або як багато ви пережили.

7. Не повторювати

Це зарозуміло і нудно, але всі ми так робимо. Особливо в розмовах на роботі або бесідах з дітьми. Нам хочеться висловити якесь міркування, тому ми перефразовуємо його знову і знову. Постарайтеся позбутися від такої звички.

8. Не заглиблюйтеся в деталі

Людей мало хвилюють точні дати, імена, прізвища та інші деталі, які ви намагаєтеся згадати під час бесіди. Їм це нецікаво. Їм цікаві ви, що ви за людина, що у них з вами спільного. Так що забудьте про зайві подробиці.

9. Слухайте

Це найважливіший навик для бесіди. Звичайно, говорити самому простіше і приємніше. Щоб слухати, потрібно докладати зусиль, витрачати енергію. Але без цього не вийде справжньої розмови. Ви просто по черзі будете вимовляти більш-менш пов’язані думки.

10. Висловлюйтеся коротко і ясно

Цим все сказано.

Запобігання та протидія домашньому насильству

Запобігання та протидія домашньому насильству

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Домашнє насильство є серйозним порушенням прав людини, що вкорінене в нерівності між чоловіками та жінками й гендерній дискримінації.

Проблема насильства щодо жінок актуальна для всіх країн і суспільств без винятку. Домашнє насильство позначається на жінках і чоловіках, хлопцях і дівчатах. Однак світова статистика, а також статистичні дані з різних країн, включно з Україною, свідчать про те, що домашнє насильство нерозмірно зачіпає жінок.

Проведене 2019 року опитування під егідою ОБСЄ з питань насильства щодо жінок підтвердило масштаби, яких проблема насильства щодо жінок набула в Україні. Згідно з даними дослідження:

  • 67% жінок стверджують, що з 15 років зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку свого партнера чи іншої особи. Найчастіше кривдниками є колишні партнери.
  • Більшість жінок, що зазнавали насильства з боку свого нинішнього чи колишнього партнера або іншої особи, не зверталися до поліції з повідомленнями про найбільш серйозні випадки фізичного та/або сексуального насильства.
  • 64% вважають насильство щодо жінок поширеним явищем, але 41% опитаних жінок вважає, що якщо чоловік проявляє насильство щодо дружини, то ця ситуація має вирішуватися всередині сім’ї. Крім того, майже кожна п’ята жінка вважає допустимим статевий акт без згоди між подружжям або партнерами, що проживають спільно.

Інформаційна карта Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» 2021

У 2017 році в Україні ухвалено Закон України „Про запобігання та протидію домашньому насильству”, яким встановлено кримінальну відповідальність за домашнє насильство. Також законом внесено низку поліпшень до заходів із протидії домашньому насильству, зокрема, вдосконалено порядок надання послуг постраждалим особам, передбачено створення спеціальних підрозділи поліції для розгляду випадків домашнього насильства.

Нормативно-правові акти з питань запобігання та протидії домашньому насильству

Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства»

Матеріали Українського фонду «Благополуччя дітей»

Гендерний дисплей людини

Гендерний дисплей людини

Ґендерний дисплей (gender display) – поняття ґендерного дисплею ввів у науковий обіг Ірвінг Гоффман (Erving Goffman) – культурно детермінована та соціально зумовлена багатоманітність проявів статевої приналежності на рівні міжособистісного спілкування; основний механізм створення ґендеру в процесі взаємодії обличчям до обличчя. Міжособистісна комунікація в конкретній ситуації завжди супроводжується процесом категоризації за статтю. Сама можливість категоризації індивіда за статтю є засновком комунікативної довіри. Людину відносять до статі, отримуючи різноманітну інформацію, що відповідає конвенційним правилам. Ім’я, зовнішність, тембр голосу, мовні манери, рухи, стиль прояву почуттів – усі ці множинні прояви являють собою ґендерний дисплей, який дозволяє ідентифікувати співрозмовника/-цю як чоловіка або жінку [1, с. 75]. Прихильники соціального конструктивізму слідом за І. Гофманом стверджують, що прояви ґендеру неможливо звести до виконання статевих ролей, що ґендерну ідентичність не можна скасувати або змінити, подібно сукні чи ролі у виставі. Ґендерний дисплей — це різноманіття уявлень і проявів «чоловічого»  і «жіночого» в міжособистісній взаємодії. Ґендерний дисплей — або конвенційний прояв чоловічого та жіночого — не може бути зведений до поєднання мови, міміки, костюма та гриму. Це воістину віртуозна «гра», орієнтована на партнерів/-ок по п’єсі та мізансцені; ця гра давно зрослася з життями «акторів/-ис» і представляється гравцям/-чиням і спостерігачам/-кам природним проявом їх сутності. У цьому і полягає загадка конструювання ґендеру — кожну хвилину, беручи участь у «маскараді» представлення власної статі, люди роблять це таким чином, що гра за правилами здається природним проявом людського Я. Однак ґендерний дисплей не є універсальним, він соціально-культурно обумовлений. Різні культури, різні історичні епохи, різні соціальні групи виявляють різні ґендерні дисплеї, що унеможливлює їх зведення до біологічних детермінант [2]. Засоби вираження приналежності до статі І. Гоффман називає формальними конвенційними актами. Це своєрідні моделі чоловічої та жіночої поведінки прийнятні у конкретній ситуації, які сприяють збереженню та відтворенню норм повсякденної взаємодії (різного роду ситуативна поведінка — завжди є ґендерно забарвленою). Виконавцями конвекційних актів є соціально компетентні діючі особи, що є включеними у соціальний порядок. Соціальний порядок, у свою чергу, гарантує їм захист від неадекватних індивідів. Бути чоловіком або жінкою та виявляти це – означає бути, за І. Гоффманом, соціально компетентною особою, що викликає комунікативну довіру.

Література: Жукова И.Н. Словарь терминов межкультурной коммуникации / И.Н. Жукова, М.Г. Лебедько, З.Г. Прошина, Н.Г. Юзефович; под ред. М.Г. Лебедько и З.Г. Прошиной. – М.: ФЛИНТА : Наука, 2012. – 632 c. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Гендерный дисплей // Словарь гендерных терминов / Под ред. А. А. Денисовой / Региональная общественная организация «Воvegсток-Запад: Женские Инновационные Проекты». М.: Информация XXI век, 2002. — 256 с. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.owl.ru/gender/046.htm