У сучасному світі, на жаль, йдуть війни, відбуваються стихійні лиха, почастішали терористичні акти й пожежі тощо. Саме для таких надзвичайних ситуацій нам і необхідно виробити правильну лінію поведінки, що допоможе зберегти не лише своє життя, але й фізичне й психічне здоров’я
Наша свідомість створена у такий спосіб, що більшість людей намагаються зупиняти потік негативної інформації. Погодьтеся, нам не властиво уявляти себе в якійсь надзвичайній ситуації, а легше думати: «Зі мною такого ніколи не трапиться, бо не трапиться ніколи». Проте, реальне життя свідчить, що це далеко не завжди так. Існують чинники, під впливом яких наша свідомість розпочинає сприймати певну ситуацію як екстремальну, а саме:
Потрапляння в умови війни, аварій, катастроф.
Загроза стихійного лиха або його настання.
Емоціогенні впливи, що виникають у зв’язку з небезпекою для життя й здоров’я людини (новизна ситуації, її складність, неможливість прийняти рішення в зв’язку з браком інформації).
Великі фізичні перевантаження, викликані надмірними напруженнями сили й витривалості.
Тривале перебування у стані голоду й спраги.
Тривале перебування в некомфортних кліматичних умовах (спека, холод, киснева недостатність).
Вплив різних радіочастот, шумів, вібрацій.
Саме під впливом цих чинників розвивається почуття емоційного й фізичного напруження, нездатність адекватно оцінювати ситуацію й приймати рішення, депресія, паніка, страх, шок. Крім того, негативні чутки, психічні атаки, емоційний вплив на свідомість не тільки не стабілізують ситуацію, але й ускладнюють її.
Тому ступінь виживання в екстремальних умовах прямо залежить від уміння захистити себе й своїх близьких від загрози, що насуваються. Якщо ми хоча б якоюсь мірою знаємо, які дії необхідно вчинити, щоб захистити себе фізично, то навички стабілізувати власний психічний стан майже відсутні.
Чому ж одні особистості відрізняються вмінням не лише самому виживати в екстремальній ситуації, але й організовувати допомогу іншим людям, а дехто одразу ж впадає у стани страху, паніки й шоку, вивести з яких може тільки професіонал? Цьому сприяють певні причини.
МОЖЛИВІСТЬ ЛЮДИНИ ПРОТИСТОЯТИ НЕБЕЗПЕЦІ
Особистість формується під впливом соціального середовища й виховання. Тому показник захищеності людини або її схильності до небезпеки – не стільки вроджена якість, скільки результат її розвитку. Недостатня сформованість індивідуальних якостей особистості (сили волі, сміливості, рішучості), звісно, проявляється в екстремальних ситуаціях.
Значно підвищує вразливість людини до небезпеки емоційна неврівноваженість, нездатність до швидкого розподілу уваги й виокремлення головного об’єкта небезпеки серед великої кількості інших, недостатня витримка й надмірна (завелика чи мізерна) схильність до ризику.
Тому, щоб надавати в екстремальній ситуації першу психологічну допомогу собі й близьким, необхідно не тільки навчитися певним способам управління своєю свідомістю, але й умінню розпізнавати реакції людей на надзвичайну ситуацію й правильно спілкуватися з ними.
РЕАКЦІЯ ЛЮДИНИ НА ЕКСТРЕМАЛЬНУ СИТУАЦІЮ
Залежно від якостей особистості люди схильні проявляти психічні реакції на надзвичайну ситуацію більшою чи меншою мірою. Найбільш відомі реакції на екстремальну ситуацію це: паніка, шок та посттравматичний стресовий розлад.
Паніка – стан жаху, за якого у людини, яка потрапила у надзвичайну ситуацію, різко послаблюється навичка самоконтролю. Основні ознаки панічних нападів – сильний страх і відчуття смерті, що насувається. Людина в такому стані не може сказати, чого саме вона боїться, їй складно сконцентрувати увагу і взяти себе в руки. Часто виникає прискорене серцебиття, пульсація в животі, задишка і пітливість. Людина прагне піти звідти, де її застав напад, і, поглинена думками про свій стан, кидається шукати допомоги. Після нападів, зазвичай, виникає пригнічений стан, може здатися, що тіло стало чужим або якось змінилося.
Основними ознаками паніки, незалежно від її причини, є:
прискорене серцебиття і пульс;
підвищене потовиділення;
тремтіння, тремор;
задишка;
відчуття задухи;
біль у грудях, дискомфорт;
нудота;
запаморочення, яке може призвести до знепритомнення;
дереалізація;
деперсоналізація;
втрата контролю над собою.
Паніка виникає в масі людей як певний емоційний стан, що є наслідком або дефіциту інформації про яку-небудь незрозумілу новину, що лякає, або надлишку цієї інформації. Неодноразово відсутність уявлення про реальну небезпеку призводила до необдуманих дій таких, як стрибки з вікон верхніх поверхів. У ті моменти це здавалося менш болісним, ніж чекати на допомогу або шукати інший спосіб порятунку.
У стані паніки людина просто не здатна шукати альтернативні рішення й не бачить наслідків уже прийнятих рішень.
Як діяти?
Треба знати, що під час виникнення паніки головне – навчитися зберігати критичність мислення й відновити контроль над своєю поведінкою.
У ситуації загрози не намагайтеся бігти в той бік, куди прямують усі. Часто люди, які починають панічно бігти першими, підсвідомо обирають траєкторію руху найбільш знайомою дорогою. Одразу ж спрацьовує ефект натовпу, коли всі довколишні теж квапляться в той бік. Далеко не завжди саме цей напрямок руху є найбезпечнішим.
Тому намагайтеся максимально відсторонитися від натовпу у випадку, якщо ви не опинилися у середині руху. Зробіть глибокий вдих, зупиніться й роздивіться навсібіч. Визначте найнебезпечніший об’єкт. Намагайтеся прийняти рішення, яке допоможе вам максимально захистити себе. Виконуйте його, навіть якщо більшість рухається у протилежному напрямку.
Шок – важка загальна реакція організму на фізичну або психічну травму, загалом розпочинається з активних дій й поступово переходить до повної пасивності.
Що робити?
Якщо виникла шокова реакція, психологічно захистити самого себе практично неможливо, тому що на початковій стадії людина перебуває у збудженому стані, а потім у неї порушуються контакти із зовнішнім світом. Проте, можна допомогти близьким вам людям, які опинилися у такому стані. Впливати на свідомість людини, яка знаходиться в стані шокової реакції необхідно, надаючи їй чіткі й прості інструкції до дії у стверджувальній інтонації. Одночасно намагайтеся доторкнутися до людини, наприклад погладьте її по голові або плечах, і спрямувати її у найбезпечніше місце.
Інколи людина впадає в стан рухового збудження. У неї виникає безглузда діяльність і мовлення й цілком зникає реакція на оточення. У цій ситуації необхідно просунути руки потерпілому під пахви й ніби зробити захват ззаду, притиснувши його до себе. Після цього говорити до неї спокійним тихим голосом, не ставлячи ніяких запитань, не сперечаючись із нею. Називаючи відчуття людини, наприклад: «тобі хочеться утекти або заховатися», легко направте потерпілого в найбезпечніше місце.
Наступною реакцією організму на шок може бути стан нервового тремтіння. Головне правило під час допомоги – не зупинити, а посилити тремтіння. Треба взяти потерпілого за плечі й потрясти його протягом кількох секунд. Одночасно потрібно розмовляти з людиною, щоб вона не сприйняла це як акт фізичного нападу. В жодному разі не обіймайте людину й не вкривайте її. Якщо це зробити, напруга залишиться всередині й може призвести в подальшому до розвитку захворювання (виразка, гіпертонія). Після розслаблення дайте людині відпочити деякий час, не розпитуючи її й не повертаючи психологічно до екстремальної ситуації.
Посттравматичний стресовий розлад – комплекс реакцій людини на травму або збурення, яке у більшості людей викликає страх, жах й безпорадність. До нього можна віднести певну поведінку людини, що виникає через місяць-півроку після подій, що викликали травму. Людина ніби переживає цю подію знову й знову й не може жити звичним життям.
Ознаки посттравматичного стресового розладу
Людина намагається уникати ситуацій, що могли б хоча б віддалено нагадувати трагедію, яку вона пережила.
Будь-які художні, документальні фільми або сюжети новин, де проглядається схожа ситуація, викликають ті ж самі відчуття, що й реальна трагедія: людина починає часто дихати, вкривається потом, у неї починається невтримний плач або трясіння тіла.
У людини, яка пережила трагедію, погіршився сон, вона погано концентрує увагу, стала роздратована й гарячкувата.
Що робити?
Якщо помітили в себе або своїх близьких ознаки посттравматичного стресового розладу, за якого людина позбавляється можливості продуктивно жити й працювати, знову й знову повертаючись у пройдену ситуацію, надайте їй емоційної підтримки. Поясніть, що ви розумієте її почуття й стан і готові спілкуватися з нею стільки, скільки буде потрібно. Однак, пам’ятайте, що основним методом лікування цього розладу є психотерапія, а допоміжним – медикаментозна терапія. В обох випадках вам або вашим близьким доведеться звертатися до спеціалістів. Знайте, що чим раніше ви це зробите, тим швидше знову повернетеся до повноцінного життя.
Пам’ятайте, що оптимісти, які сприймають навколишній світ позитивно, а також люди, які мають стійку психіку, сильну волю й навички самоконтролю, виживають в екстремальних ситуаціях частіше й виходять із посттравматичних станів набагато швидше. Працюйте над собою, розвивайтеся, вивчайте особливості своєї особистості, визначте свої «слабкі місця» й виробляйте тактику власної поведінки. Тому що саме психологічні резерви людини найчастіше є вирішальними для виживання в більшості екстремальних ситуацій.
1.Спокійні батьки – спокійні діти. Розмовляючи про війну чи іншу екстрену ситуацію варто бути дуже обережним і пильно слідкувати за власними емоційними реакціями, щоб не нагнати зайвого страху на дитину. Чим впевненіше ви говорите, тим в більшій безпеці чується дитина. Тримайте під контролем свій емоційний стан, у разі потреби звертайтесь по підтримку до близької особи чи спеціаліста.
2. Заздалегідь напишіть на окремому листку телефони і адреси найближчих родичів до яких можна потелефонувати у разі, якщо з вами не буде зв’язку. По можливості вивчіть з дитиною цю інформацію (особлива увага для стаціонарних номерів телефону) чи розмістіть її десь на видноті. Маленьких дітей навчіть чітко пам’ятати своє прізвище та адресу. Це варто зробити і без згадувань про особливі обставини, така інформація навіть у мирний час є потрібною.
3. Домовтеся з дітьми та іншими членами сім’ї про місце, де у разі небезпеки ви будете чекати один на одного (тут звірятися із даними МНС про поводження мирного населення під час військових дій).
4. Чим старша дитина, тим більше інформації їй надавайте. Зважайте на те як ви це робите. У ваших словах має бути багато чіткості і впевненості, що все буде гаразд. Чим менша дитина, тим більше ігрового моменту (напр.., імітація гри в хованки). У розмові звертайте увагу на індивідуальні можливості вашої дитини (вікові, емоційні, пізнавальні) сприйняти ту інформацію, яку ви прагнете до неї донести.
5. Якщо є пряма загроза військових дій, разом з дитиною зберіть необхідні речі, облаштуйте місце, де можна перечекати небезпеку. Обов’язково візьміть із собою улюблену іграшку дитини, горнятко чи інший цінний для неї предмет.
6. Не знецінюйте переживань дитини. Якщо вона звертається до вас із своїми страхами, переживаннями, тривогами будьте готові вислухати і максимально підтримати. Якщо дитина задає питання на які у вас немає відповіді або правда не однозначна, не обманюйте. Іноді варто визнати, що є речі, яких ви не знаєте, але зробите все, щоб максимально вберегти себе і рідних.
7. Пам’ятайте про свою безпеку. Часто діти тривожаться, що щось трапиться з батьками чи іншими близькими. Повторюйте, що ви будете максимально обережними. Це дає впевненість дітям, а вам нагадає, що ви відповідальний дорослий, який має ресурс, щоб справитися із складною ситуацією.
8.У разі виникнення небезпеки дитина також має мати певні обов’язки, звісно відповідно до віку (узяти свої заздалегідь спаковані речі, домашню тваринку, вимкнути телевізор чи ін.). Таким чином ми підкреслюємо її важливість для сім’ї, а також у потрібний момент скеруємо увагу на звичні речі і дії, що у свою чергу підвищить впевненість.
9. Будьте готові повторювати свої пояснення про те,як діяти знову і знову. Багаторазове повторення необхідне дітям. При цьому дуже важливим є тілесний контакт. Обіймайте, погладжуйте, притуляйте до себе – вселяйте впевненість і відчуття безпеки.
Наше, батьківське, завдання – привнести в ситуацію багато усвідомлення що і як робити, надати їй чіткості, а відтак і розуміння як діяти. Це допоможе зняти зайвий стрес і надасть впевненості.
Поради учням: 1. Виявляйте щиру зацікавленість іншими людьми. 2. Усміхайтеся. 3. Пам’ятайте, що немає для людини звуку значимішого й приємнішого, ніж звук власного імені. Називайте людину на ім’я. 4. Будьте гарним слухачем. Заохочуйте інших до розмови про них самих. 5. Говоріть про речі, які цікавлять вашого співрозмовника. 6. Давайте людям відчути їхню власну значимість – і робіть це щиро.
Поради батькам:
1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення. 2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших. 3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання. 4. Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною. 5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими. 6. Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком. 7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини. 8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно. 9. Оцінюйте, тільки вчинки, а не її саму. 10. Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї руйнує особистість дитини. 11. Визнайте право дитини на помилку. 12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів. 13. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі. 14. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати. 15. Говоріть з дитиною, повернувшись до неї обличчям. Очі мають бути на одному рівні. Якщо ви на зріст вищі за дитину – сядьте поруч. 16. Уникайте запитань, використовуйте ствердну форму висловлювань. 17. Тримайте паузу, даючи дитині час на обдумування. 18. Позначайте емоції, які відчуває дитина. 19. Говоріть, що розумієте її почуття.
УНАСЛІДОК ЗАСТОСУВАННЯ АКТИВНОГО СЛУХАННЯ:
Негативні переживання дитини зникнуть або слабшають;
Переконавшись, що дорослий готовий слухати, дитина розповідає про себе все більше, з’ясовуючи деталі, на які, можливо, сама не звертала уваги;
Дитина сама просувається у розв’язанні своєї проблеми, шукає різних шляхів її подолання, проговорює їх разом із вами, радиться;
Дитина теж починає нас слухати і чути;
Ви дедалі краще розумієте своїх дітей;
Ви закладаєте фундамент довірчих стосунків.
Поради вчителям:
1. Використовуйте ті потреби, які точно у дитини є, однак намагайтеся частіше керуватися найвищими з них. 2. При цьому формуйте потреби і бажання наступного рівня. 3. Не забувайте, що якщо найпростіші потреби не задоволені, то навряд чи виникнуть вищі. Допоможіть дитині вирішити актуальні проблеми. Тоді вона розвиватиметься далі. 4. Враховуйте розведеність у часі мети і винагороди. 5. Не вимагайте досконалості в усьому. Не сприймайте низьку оцінку як трагедію. 6. Визнавайте право дитини на помилку. Навчіть ставитися до невдач і помилок як до чогось хоч і неминучого, але корисного. 7. Навчіть бачити причини своїх невдач не тільки в зовнішніх обставинах, але і в собі самому, розуміти ці причини і виправляти помилки. 8. Підтримуйте у свого школяра впевненість у собі, відчуття, що він може подолати будь-які труднощі і водночас завжди може розраховувати на вашу підтримку. 9.Не порівнюйте дитину з іншими, порівнюйте її минулі і теперішні результати. 10. Завжди пристосовуйтеся до потреб та інтересів дитини. 11. Частіше хваліть і підбадьорюйте, навіть якщо щось не виходить. 12. Допомагайте дитині розраховувати свої сили: не змушуйте надто довго вчитися, але і не допускайте легковажного ставлення до навчання.
Завдання п’ятого дня арт-марафону вже виконується, а ми продовжуємо. Сьогодні, в останній день Тижня психології, пропоную поговорити про толерантність…. до себе , один до одного, людей, які потребують нашої допомоги, підтримки, поради. Людей з особливими потребами, які є поряд.
Олівцями, фарбами або чим хочете створіть плакат з долоньками усіх членів Вашої сім’ї. На дольках можна підписати чиї вони, написати побажання один одному і т.д. і прикріпити, як символ єдності вашої сім’ї, на видному місці.
«Притча про аксакала».
Помирає в одному поселенні старий аксакал. Прийшли до нього люди попрощатися, та й говорять: «Скажи нам, мудрий старий, як вдалося тобі створити такий порядок у сім’ї, що усі сини та невістки, дочки й зяті жили разом у мирі і злагоді?». Не може вже говорити старий — подають йому папір, олівець, і він довго пише. Коли випав із рук вмираючого аркуш, дуже здивувалися усі — там 100 разів було написане одне слово.
Здогадайтесь, яке?
На аркуші 100 разів було написане слово терпимість!
Поняття «толерантність» є синонімом слова «терпимість», саме так воно звучить латиною.
Толерантність людей є найважливішою умовою миру і злагоди у сім’ї, колективі та суспільстві. Адже соціальні відносини постійно змінюються, породжуючи то гармонію, то однобічну перевагу, а то й зіткнення безпосередніх інтересів. У різних людей — різні погляди на життя, працю, кохання, тощо.
– А чи завжди ми поважаємо думки, погляди інших?
– Як треба поважати інших?
– Чи треба прагнути, щоб інша людина сприйняла ваші погляди?
– Чи треба виявляти нетерпимість чи бути толерантним до рідних, знайомих, людей з особливими потребами?
Подумате над цим…..
3. Гра«Заверши речення»
– Я пропоную вам обрати стиль поведінки, завершивши речення.
1. Коли я зустрічаюсь з людиною, яка співає невідомі мені і незрозумілі через чужу мову пісні, я намагаюся…
2. Коли я поїду до іншої країни, передусім я…
3. Коли я чую чужу мову, мене це…
4. Коли я опиняюся у музеї іншої країни, я…
5. Коли я бачу вияви неукраїнської культури, я…
6. Коли мені щось не подобається у традиціях, звичаях інших людей, я…
7. Якщо мені щось не подобається в будь-якій людині, я…
8. Якщо я спілкуюсь з віруючою людиною, віри якої не сприймаю, я…
9. Якщо я не розділяю чиїхось думок, я…
4.Хвилинка роздумів…..
1.Знайдіть в людині її найкращі риси і сторони.
2. Зрозумійте, чому вона так себе поводить, чим відрізняється від вас.
3. Знайдіть в ній те, чого зможете навчитися.
4. Ніколи її не критикуйте і не осуджуйте.
5. Не ставте себе вище неї.
6. Полюбіть в ній себе.
5. Хвилинка поезії для душі, насторю…
Найогидніші очі порожні…
(В.Симоненко)
Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза.
Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа незрадлива,
Найскладніша людина проста.
Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.
6. Підсумуємо….
Рано чи пізно, у різні моменти і з різних причин, людина ставить собі запитання: у чому сенс мого життя? Для чого я живу? Куди він подівся? Чи, може, він завжди був, але паралельно нашому проживанню, ми просто про це ніколи не думали?…..
Відповісти на ці питання чесно самому собі буває непросто, а інколи – болісно. Проте шукати відповіді треба. Власне, відповідь – проста і неприхована. ….
Бо сенс – не прожити від і до гарних моментів, пропускаючи і перечікуючи все інше. Сенс – любити кожен момент, у якому ми живемо. Це – як червона лінія, яка має проходити через кожну подію, через кожну мить: наше ставлення до всього, що відбувається з нами і навколо нас, як до чогось великого, більшого.
Людське життя – великий дар від Бога, від Нього походить і має повернутися до Нього, наповнене любов’ю…
Життя – це ставлення до життя, сприйняття, прийняття.
Формула життя проста – прожити кожен момент у щасті та любові.
Так, щастя не падає з неба, а здобувається зусиллями і бажанням любити те, що маємо.
Наш прояв свобідної волі – обирати. Але не існує свободи без любові, так само, як і свобода не може існувати без цього наповнення.
Тому нехай кожен шукає і знайде сенс життя в собі.
Ми або віднаходимо це – і тоді живемо змістовним життям, або ж – лише проживаємо його.
Але життя вартує того, щоб жити на повну…
На цій філософсько-оптимістичній ноті будемо закінчувати Тиждень психології.
Завдання четвертого дня арт-марафону вже виконується, а ми продовжуємо…
Арт-терапія не має ні обмежень, ні протипоказань – це найбезпечніший метод зняття напруги. Всі наші невисловлені думки блокуються в тілі, а це призводить до фізичних і невротичних розладів. Виплескуючи емоції і почуття на полотно або папір, людина допомагає собі звільнитися від непотрібних блоків і бути живим. Творчість – це шлях до себе, можливість успішно будувати своє життя. У кожної людини є потреба виразити себе і, створюючи щось, вона відчуває себе задоволеною, знаходить гармонію в собі. Раджу Вам ці прості способи знайти гармонію з допомогою олівця і паперу:
1. 22 ефективні способи привести мозок в норму і повну готовність
1. Якщо ви втомилися – малюйте квіти.
2. Якщо ви злі – малюйте лінії.
3. Якщо вам боляче –
займіться ліпленням.
4. Якщо нудно – заповніть листок паперу різними кольорами.
13. Треба швидко відновити сили – малюйте пейзажі.
14. Хочете зрозуміти свої почуття – малюйте автопортрет.
15. Важливо запам’ятати стан –
малюйте кольорові плями.
16. Якщо треба систематизувати думки –малюйте стільники або квадрати.
17. Хочете розібратися в собі і своїх бажаннях – зробіть колаж.
18. Важливо сконцентруватися на думках – малюйте крапками.
19 Для пошуку оптимального виходу із ситуації малюйте хвилі і кола.
20. Відчуваєте, що ви застрягли і треба рухатися далі, – малюйте спіралі.
21. Хочете сконцентруватися на меті – малюйте сітки і мішені.
22. Треба щось зрозуміти – намалюйте мандали.
А ви готові спробувати арт-терапію?…
Тож , бажаю отримати задоволення від роботи
2. Інформаційне повідомлення: “Саморегуляція”
В даний час ми відчуваємо страх, тривогу, безсилля в ситуації, що склалася. Люди переживають стрес. Одним із способів подолання стресу є техніки саморегуляції.
Саморегуляція – це керування власним психоемоційним станом за допомогою впливу людини на саму себе через слова, мисленні образи, керуванням м’язового тонусу та дихання. Прийоми саморегуляції сприяють відновленню сил, нормалізують емоційний фон та посилюють мобілізаційні ресурси організму.
Давайте спробуємо зупинитися на тих методах, прийомах і засобах саморегуляції, які є найбільш доступними для кожної людини, незалежно від її віку, рівня психологічної підготовки або професійної приналежності.
Так що ж можна зробити, щоб легше пережити стресову ситуацію та зменшити рівень тривоги?
✔️Відокремлюють методи прямої саморегуляції, до яких можна віднести каву і чай, які теж мають певний вплив на нервову систему людини, завдяки вмісту в них кофеїну і таніну (проте, не можна забувати, що при зловживанні вони можуть мати несприятливий відстрочений ефект, наприклад: втрату сну, підвищену дратівливість і т. д .);
музика або музикотерапія (класична, або навіть просто улюблена, що викликає приємні спогади);
читання літератури або бібліотерапія; ароматерапія;
вплив кольором або кольоротерапія (наприклад, такі кольори як зелений, синій, блакитний надають заспокійливу дію на нервову систему, а такі як червоний, помаранчевий, жовтий, навпаки сприяють емоційному підйому).
✔️Також слід використовувати метод відволікання, що полягає в перемиканні уваги на діяльність, яка не має відношення до проблемних ситуацій: розмови з друзями, родиною, різні хобі.
✔️Метод самопереконання – для того, щоб даний метод став ефективним, необхідно, щоб твердження, що озвучуються людиною самій собі, не нав’язувалися ззовні, а були результатом її власних роздумів. Іншими словами, людина сама повинна вірити в те, у чому себе переконує.
✔️Метод самонаказу може виявлятися у формі коротких розпоряджень, подумки звернених до самих себе (на кшталт, «Заспокойся!», «Зосередься!» і т.д.).
✔️Метод самонавіювання на відміну від самопереконання не вимагає раціонального міркування. Досить зосередитися на тому, що представляє людина і при цьому кілька разів промовляти так звані формули самонавіювання.
Основна вимога: повинні бути короткими, позитивними (без частки «не»), чітко відображати мету, бажано найближчу. Наприклад, «Я отримаю цю роботу!», «Я пробіжу цю дистанцію!» «Я справлюсь з цією ситуацією!»та інші.).
✔️Важливим резервом в стабілізації свого емоційного стану є вдосконалення дихання. Суть дихальних вправ полягає у свідомому контролі за ритмом, частотою та глибиною дихання. Повільне і глибоке дихання (за участю м’язів живота) знижує збудливість нервових центрів, сприяє м’язовому розслабленню, тобто релаксації. Часте (грудне) дихання, навпаки, забезпечує високий рівень активності організму, підтримує нервово-психічну напруженість.
До Вашої уваги один із способів використання дихання для саморегуляції. Сидячи або стоячи постарайтеся по можливості розслабити м’язи тіла і зосередьте увагу на диханні. На рахунок 1-2-3-4 робіть повільний глибокий вдих (при цьому живіт випинається вперед, а грудна клітка нерухома). На наступні чотири рахунки затримайте дихання. Потім зробіть плавний видих на рахунок 1-2-3-4-5-6. Знову затримайте дихання перед наступним вдихом на рахунок 1-2-3-4. Вже через 3-5 хвилин такого дихання ви помітите, що ваш стан став помітно спокійніший і врівноважений.
✔️Медитація під музику.
Виберіть місце, де можна спокійно сісти, закривши очі і послухати свою улюблену музику. Це повинна бути класична музика або спеціальні композиції для медитації та релаксації. (Якщо включити гучний рок або поп-музику, то медитативного стану, звичайно, не досягнеш, але можна буде динамічно порухатися, потанцювати.) Поки звучить обрана Вами класична або медитативна композиція, дайте волю своїм думкам. Не намагайтеся їх контролювати просто слухайте – і Ви побачите, куди вони вас приведуть. Нехай музика ллється навколо Вас. Можливо, Вам буде легше, якщо Ви скористаєтеся навушниками. Коли музика закінчується, деякий час послухайте тишу і відчуйте, наскільки Ви розслаблені.
✔️Малювання фарбами, олівцями, фломастерами, які дають повноцінний, насичений колір, допомагає позбутися від неприємних переживань, особливо депресії, тривоги, страху. В останніх випадках рекомендують малювати лівою рукою (правші). При цьому важливо не наявність вміння малювати, а здатність висловити свою емоцію в абстрактній формі, через колір і лінію. Створіть малюнок, що відображає ваш внутрішній стан. Візьміть яскраві фарби, що асоціюються у вас з почуттям радості, впевненості, свободи, і намалюйте – нехай це буде чиста абстракція – що-небудь цими фарбами. Подібна емоційна насичення дуже важлива. Її можна використовувати для того, щоб налаштуватися на «впевнений» стан.
✔️Необхідно прислухатися до свого тіла та до власних емоцій. Кожна людина реагує на стрес по-різному, тому слід звертати увагу на такі тривожні сигнали:
➖тіло: будь-які зміни апетиту, новий біль чи відчуття, особливо жарко чи холодно;
➖емоції: хвилювання, сум, злість чи відчуженість.
Якщо ви їх помічаєте, то обов’язково зробіть паузу, щоб попіклуватися про своє тіло та розум. Якщо вам не вдається впоратися з тим та повернутися до звичного функціонування, слід звернутися за допомогою до психолога.
Звичайно, існуючі способи психологічної саморегуляції не обмежуються тільки перерахованими вище. Однак, саме вони, на погляд психологів, є найбільш доступними в сучасному світі і кожен може обирати для себе саме ті способи, які допоможуть саме йому. Або знайти власні))) Будьте здорові!!!
3. Флешмоб «Дружня підтримка». Суть флешмобу полягає у тому, щоб кожний, хто бажає може надіслати своїм друзям, вчителям, однокласникам, членам родини світлини або відеозвернення, зі словами підтрики. Ймовірно, що в цей непростий час, це буде досить актуально.
Завдання третього дня арт-марафону вже виконується, а ми продовжуємо….
Коли ми концентруємося на одній активності, то мозок витрачає менше енергії й перебуває у режимі «відпочинку». Так він відключається від багатозадачності та стишується. Корисним інструментом для цього можуть бути розмальовки-антистрес»
Розмальовки антистрес – шлях до гармонії !
Якщо людина турбується про себе, знає, що їй подобається робити і що приносить задоволення, то вона може накопичити свій ресурс наперед. Адже у критичних і тривожних ситуаціях виділяються гормони кортизол і адреналін, які блокують повноцінну роботу мозку. Тоді важко згадати про речі, які приносять задоволення.
Якщо є можливість і бажання малювати протягом цілого дня — будь ласка, малювання не має обмежень у часі. Тут важлива мета. Запитайте себе: для чого я це роблю? Якщо ви малюєте, щоб допомогти собі й організувати думки — це одна мета. Зовсім інша — отримати задоволення від малювання. Коли ви присутні у процесі малювання, заштриховуванні, підкресленні, виділенні контурів, підборі кольорів, а не у своїх думках, — це і є терапевтичний ефект розмальовки. Але зверніть увагу, чи приносить вам це задоволення. Адже здатність мозку робити постійно одну і ту ж дію також обмежена
2. Інтерактивна лекція «Що таке емоційний інтелект? Чому сьогодні до нього такий інтерес? І яка користь з емоційного інтелекту кожному?»
На сьогодні велике значення приділяють розвитку емоційного інтелекту. Науковці стверджують, що для досягнення успіху, людина має вирізнятися не стільки високим рівнем академічного інтелекту (IQ), скільки розвинутим емоційним інтелектом (EQ). Тобто комунікативні здібності та емпатія є рушійною силою в досягненні мети. Тож виникає необхідність не лише поглиблювати знання та вміння, а й учитися розуміти емоції власні та інших людей і вміти взаємодіяти з ними.
Отже, Емоційний інтелект – EQ – це показник нашої здатності до спілкування, вміння усвідомлювати свої емоції та розуміти почуття інших людей.
Відомо, що без розвиненого емоційного інтелекту ефективне лідерство неможливе. Американський письменник, психолог, науковий журналіст Д. Гоулман наводить переконливі дані досліджень Гарвардського університету: успішність будь-якої діяльності лише на 33% визначається технічними навичками, знаннями та інтелектуальними здібностями (IQ), а на 67% — емоційним інтелектом. Д. Гоулман стверджує, що мікроклімат у будь-якому колективі (дитячому чи дорослому) на 50—70% залежить від дій однієї людини — лідера. Тільки один окремо взятий організаційний клімат — емоційне ставлення людей до роботи — здатний пояснити 20—30% відмінностей у продуктивності праці робітників
Формула гармонійно розвиненої Особистості: IQ + EQ
Низький рівень емоційного інтелекту здатний призвести до психологічної проблеми – алекситиміі.
Алекситимія – це нездатність до вираження емоцій в усній формі, тобто словесно описати їх, що підвищує ризик виникнення психосоматичних захворювань у дітей та дорослих.
Усвідомлюючи актуальність цього питання, психологи наголошують на необхідності розвитку емоційного інтелекту в усіх учасників освітнього процесу. Останні дослідження вчених говорять про те, що нервові шляхи мозку постійно розвиваються. Це дає впевненість стверджувати, що емоційний інтелект можна розвивати до середини життя, а надалі — підвищувати його рівень за допомогою навчання та тренування. Існує цілий спектр методів, прийомів та рекомендацій націлених на розвиток емоційного інтелекту. Пропоную деякі вправи з розвитку емоційного інтелекту.
Вправи для розвитку емоційного інтелекту
Вправа 1
1. Протягом трьох хвилин запишіть слова, вирази, словосполучення, які дають вам змогу точно висловити емоції. Зверніть увагу на кількість слів: _______________________________
• Понад 30 слів — ваш словниковий запас цілком дає змогу висловлювати ваші почуття; ви можете розраховувати на те, що Ваші емоційні переживання будуть зрозумілі оточенню;
• 20—30 слів — ви можете в різний спосіб висловити свої почуття, але тренування Вам не завадить;
• менше ніж 10 слів — вам необхідне тренування у вираженні почуттів. Зверніть також увагу на те, яких емоцій у Вас більше — позитивних чи негативних? Це характеризує вашу особистість і ваше ставлення до життя.
2. Щоб навчитися приймати прояви емоцій інших людей, повивчайте, у виявленні яких емоцій ви відмовляєте іншим людям. Для цього продовжить речення (маючи на увазі виявлення емоцій іншими людьми):
1. На людях ніколи не можна виявляти ___________________________________________________________________________
2. Не можна дозволяти собі _____________________________________________________
3. Це обурливо, коли __________________________________________________________
4. Мене бісить, коли інші люди __________________________________________________
Швидше за все, ті емоції, які ви не дозволяєте проявляти іншим, не дуже дозволяєте й собі.
3. Переформулюйте ірраціональні установки, додавши до цих тверджень дозвіл на прояв емоцій, і перепишіть їх, наприклад: «Мені не подобається, коли інші люди підвищують на мене голос, але я розумію, що іноді інші люди можуть втратити над собою контроль». Такі переформулювання допоможуть почуватися більш спокійно, коли людина поруч досить бурхливо виявляє свої емоції.
Переформулюйте твердження «Ти-повідомлення» у «Я-висловлювання», спираючись на схему техніки вербалізації емоцій: Я відчуваю… (емоція) коли… (поведінка) і я хочу… (бажаний результат).
“Ти-повідомлення” “Я-висловлювання”
Ти завжди мене перериваєш _________________________________
Ти завжди спізнюєшся _________________________________
Ти завжди на мене кричиш _________________________________
Ти постійно береш гроші в борг і не віддаєш мені його _________________________________
Ти завжди повідомляєш про зміни в останню хвилину _________________________________
Ти не виконуєш свої обіцянки _________________________________
Вправа 3
Проектування конструктивної емоційної взаємодії з іншими людьми
1. Оцініть ваші взаємини з колегами відносно вашої задоволеності ними (від 0 до 10). Оцініть ваші взаємини з:
керівництвом __________;
учителями __________;
конкурентами __________;
учнями __________;
батьками __________;
наглядовими структурами __________.
2. Зазначте на діаграмі поставлені бали в кожному секторі відповідно. За умови, що в центрі кола — 0, а на гребені — 10.
3. Заштрихуйте заповнені зони.
4. Зробіть висновок про те, які емоції переважають у кожних взаєминах, які з них вимагають корекції і в чому саме полягає проблема.
5. Сформулюйте результат, якого б ви хотіли досягти.
6. Підготуйте перспективний план із налагодження взаємин, який охоплюватиме діяльність усіх важливих людей у різних напрямах.
7. Перечитайте план.
8. Перечитайте результат, який ви сформулювали спочатку. Чи допоможуть заплановані вами дії досягти цього результату? Чи впевнені ви в цьому? Які є ще дії, які можуть допомогти досягти того ж самого результату (можливо, ви втрачаєте потенційні варіанти дій)?
9. Дайте собі відповідь на запитання:
Якими для вас можуть бути наслідки цих дій?
Якими можуть бути наслідки цих дій для іншої людини (людей)?
Якими можуть бути наслідки цих дій для вашої системи (сім’ї, школи, колег, друзів і т.д.) загалом?
Чи врахували Ви можливі довгострокові наслідки?
4. 30 порад для розвитку емоційного інтелекту
Позитивне мислення
Позитивне мислення – це один із головних елементів емоційного інтелекту. Чому? Тому що емоційний інтелект пов’язаний з управлінням емоціями і ситуаціями в позитивному, оптимістичному, конструктивному ключі, а також із усвідомленням позитивного значення будь-якої емоції.
Негативне мислення, навпаки, пов’язане з негативною інтерпретацією подій і емоцій. Воно зосереджене на важких аспектах емоцій і ситуацій, і часто застряє на них. Наприклад, уявіть собі, що ви пообіцяли колезі завершити доповідь для презентації, запланованої на наступний день. Повернувшись додому, ви зрозуміли, що забули це зробити. Ви засмутилися, відчуваючи себе винуватим. Ви говорите собі, що безнадійні. Замість того щоб визнати помилку і подумати про те, що можна зробити для її виправлення, ви тонете в морі негативних думок, самозвинувачень і докорів: «Чому я забув це зробити? Вона повинна була нагадати мені ще раз. Чому я завжди повинен робити усю роботу, яка звалюється на мене в останню хвилину?»
Якщо піддатися негативному мисленню, яке завжди приходить разом із помилками, труднощами і розчаруваннями, то можна лише ускладнити собі рух вперед. Але, володіючи емоційним інтелектом, ви зумієте визнати труднощі, а потім позитивно і конструктивно відреагувати на них.
Порада 1
Намагайтеся краще розуміти те, як ви мислите
Найчастіше ми просто не помічаємо своїх негативних думок. Пригадайте те, про що вам часто доводилося переживати: про те, яка тяганина починалася у вас під час планування подорожей, про колег, клієнтів або родичів, з якими вам важко ладнати, про певні обов’язки або про те, що ви не любите робити. Які негативні думки спадають вам на думку?
Порада 2
Запитайте себе: «А що таке позитивне мислення?»
Тепер, дізнавшись більше про негативні думки, ви можете вибрати: продовжувати чіплятися за них або перейти до позитивних думок, які підбадьорюють і надають сили. Скажімо, ви зловили себе на думці: «Я вже по горло ситий цим холодом і дощами. У червні! Чи буде у нас взагалі коли-небудь нормальне літо?!» Звичайно, для цієї скарги є підстави. Що може бути конструктивного у цій думці? Вона здатна спонукати вас придбати дешевий тур до якого-небудь сонячного місця …, і таким чином у вас з’явиться щось, чого варто чекати. Це вже добре. А у нескінченних скаргах на погану погоду нічого хорошого немає.
Порада 3
Додавайте слово «але» після кожної негативної думки
Як тільки ви спіймаєте себе на негативній думці, додайте до неї слово «але». Це підштовхне вас до того, щоб закінчити позитивною пропозицією: «… але у нас ще залишилася кілька місяців літа – вистачить часу насолодитися теплою погодою», «… але завтра я можу прийти на роботу раніше і закінчити доповідь». Уявіть собі позитивний результат, зосередьтеся на тому, що ви можете зробити і що контролюєте …
Невербальна комунікація
Ми увесь час передаємо один одному інформацію про наші потреби, почуття, наміри, уподобання і антипатії, причому не тільки словами, а й усім своїм виглядом.
Якщо людина зла, перелякана, здивована, відчуває огиду, радість або смуток, їй навіть не потрібно нічого говорити – все написано у неї на обличчі.
Але інші емоції буває нелегко розпізнати: ви не завжди можете визначити тільки по виразу обличчя людини, що він зараз відчуває.
Звичайно, ви можете запитати, але те, що людина говорить про свої відчуття, і те, що він відчуває насправді, – це різні речі. Люди не завжди чесно говорять про свої почуття і не завжди самі ясно їх розуміють. Проте вони дають підказки і роблять це за допомогою невербальної комунікації.
Дослідження професора Альберта Мейєрабіана показали, що емоції і почуття на 7% передаються словами, на 38% – тоном голосу і на 55% – мовою тіла. Це означає, що 93% того, що людина дійсно відчуває, передається невербально.
Вираз обличчя, поза, жести і тон голосу емоційно забарвлені і можуть дати вам підказки, забезпечивши корисною і надійною інформацією про справжні почуття і наміри іншої людини.
Порада 4
Шукайте більше ніж одну підказку
Один-єдиний вислів або жест зазвичай не можуть розповісти вам стільки, скільки поєднання жестів, пози, виразу обличчя і тону голосу людини. Вам потрібно шукати комбінацію невербальних сигналів.
Порада 5
Враховуйте контекст
Певні обставини або ситуацію, в якій знаходиться людина, коли намагаєтеся зрозуміти, що він зараз відчуває. Саме поєднання невербальних сигналів і контексту, в якому вони подаються, створить точну картину його почуттів, намірів і потреб.
Порада 6
Звертайте увагу на невербальні сигнали
Коли хтось не справляє враження чесної людини, коли його слова не звучать правдиво і здаються неправдивими, це відбувається тому, що те, щo він говорить, не відповідає невербальним сигналам. Наприклад, хоча людина може і посміхатися, коли хтось інший отримує нагороду, відсутність зорового контакту і занадто гучний пронизливий голос видають її справжні почуття.
Порада 7
Відстежуйте зміни
Зміни в емоційному стані людини проявляються в її невербальній поведінці. Що б не відбувалося всередині, назовні все відображається.
Порада 9
Учіться розпізнавати фізичні відчуття – напругу, занепокоєння і тривогу, які з’являються у вас разом із думками про те, що хтось занадто зволікає
Спробуйте відслідкувати момент, коли Ви стаєте збудженими, роздратованими і починаєте виходити з рівноваги? Що у цей час відбувається у Вашому тілі?
Порада 10
Припиніть підживлювати своє нетерпіння думками про те, як погано і повільно все відбувається
Краще скажіть собі: «Це трохи незручно, але терпимо. Я цілком можу з цим впоратися». Якщо виникне необхідність усе прискорити, вам слід буде зберігати ясність думки, щоб придумати можливі варіанти дій.
Порада 8
Тренуйте своє вміння «зчитувати» людей
Спостерігайте, як люди взаємодіють один з одним у барах, ресторанах, кафе, магазинах, і відзначайте, як вони поводяться і реагують один на одного. Спробуйте уявити, що вони говорять і відчувають, судячи з того, що між ними відбувається. Вимкніть звук під час перегляду фільму, дискусійної передачі або мильної опери і поспостерігайте за жестами, виразами облич і т. д. Яке поєднання невербальних сигналів наводить вас на думку про те, що людина відчуває ту чи іншу емоцію?
Терпіння
Найчастіше у нас є безліч причин для нетерпіння. Черга рухається з черепашачою швидкістю. Або ви все ще чекаєте, поки хто-небудь надішле необхідну вам інформацію, відповість на листа або завершить свою велику презентацію.
А ваші діти – їм ціла вічність потрібна, щоб зібратися! Що б це не було, ви можете відчути, що починаєте тривожитися, хвилюватися і злитися. Ми відчуваємо нетерпіння, зрозумівши, що те, що нам необхідно або чого ми хочемо, займе більше часу, ніж хотілося б, і тоді починаємо шукати тих, кого можна в цьому звинуватити, або думати, як пришвидшити справу.
Демонстрація роздратування, яка допомагає зняти причини цього роздратування і домогтися виконання справи, – це добре, але при відсутності ворожого тону. Інакше ви змусите оточуючих захищатися. Нетерпіння починає працювати проти вас, коли ви відчуваєте такий стрес, що не можете мислити ясно, не можете вирішити, де варто почекати, а де – спробувати прискорити процес, змінити напрямок руху або взагалі здатися.
У той же час терпіння дозволяє вам зробити крок назад, щоб спокійно пороздумувати про дратівливі обставини, залишатися спокійним, зосередженим і нічого не робити похапцем через тривоги або роздратування. Терпіння дає вам сили чекати і спостерігати, щоб знати, коли починати діяти.
Порада 11
Тренуйте терпіння
Знайдіть довгу і повільну чергу і станьте у неї. Для цієї мети підійдуть і дорожній затор, і супермаркет, і банк, і поштове відділення. Замість того щоб дратуватися, говоріть собі: «Я буду спокійно чекати». Озирніться навколо, розгляньте усе, що знаходиться біля вас, поспостерігайте. Поводьте себе так, ніби ви спокійні. Якщо здаватися терплячим, то часто можна і відчути себе таким.
Порада 12
Знаходьте, чим зайнятися, коли доводиться чекати
Нехай це буде черга, затримка рейсу або люди, які спізнюються, вчіться чимось займати свій мозок, коли доводиться чекати. Якщо ви зумієте відволіктися – чимось заповнити час, – то в деякій мірі відчуєте контроль над ситуацією. Читайте. Пишіть текстові повідомлення або телефонуйте друзям чи колегам. Слухайте музику чи аудіокнигу.
Порада 14
Виділіть всього п’ять хвилин у день на позитивну дію
Що б ви не хотіли відчути, поміркуйте пару хвилин над тим, як би ви себе поводили, відчуваючи цю емоцію насправді. Що б ви відчували, робили і думали?
Уявіть собі, що ви нудьгуєте на осоружних зборах або презентації. Як змусити себе відчути інтерес і взятися за роботу? Робіть те, що б ви робили, якби вам дійсно було цікаво: занотовуйте, задавайте запитання, виявіть зацікавленість виразом обличчя, запитуйте думку інших, подумайте про те, що б вони сказали стосовно інших питань.
Порада 15
Вирішіть, що ви зробите у першу чергу
Зробіть це негайно, не роздумуючи і не даючи своєму мозку часу для опору. Як тільки ви почнете щось робити, продовжувати буде вже легше. Застосуйте одну дію, і все інше буде випливати із неї.
Вас очікує важка розмова з ким-небудь? Придумайте першу фразу і починайте говорити негайно. Розмова почнеться саме з цієї фрази – вона може пройти добре, а може і погано, але ви при цьому будете відкриті для спілкування. Хочете підняти собі настрій і відчути себе трохи щасливішими? Посміхніться, послухайте приємну музику, зробіть те, що ви любите.
Порада 13
Будьте терплячими до інших
Є люди, які від природи усе роблять або говорять повільніше, аніж ви. Нагадуйте собі, що ваше нетерпіння навряд чи змусить їх поквапитися, зате завадить їм ясно мислити і діяти швидко і компетентно. Своїм нетерпінням ви створюєте для них стрес.
«Поводитися так наче»
Чи можна змусити себе відчути якусь емоцію? Наприклад, відчути себе палким, зацікавленим, впевненим, мотивованим, щасливим? Так, можна. Якщо поводити себе «так наче».
Емоції мають три складові: думки, поведінку і фізичні відчуття. Будь-яка з цих складових може послужити спусковим гачком для інших. Це означає, що ваші думки можуть вплинути і на вашу поведінку, і на ваше фізичне самопочуття. Так само ваша поведінка може вплинути на ваші думи або почуття.
Ви можете використовувати цю закономірність як перевагу. Поводьте себе так, «наче» ви що-небудь відчуваєте, і ви наблизитесь до тієї емоції, яку хочете відчути. Чен, ілюстратор-фрілансер, каже: «Я знаю, що «відчути себе так наче» рідко вдається, поки справді що-небудь не зробиш. Тому, хоча я так себе і не почуваю, я проштовхуюся через це відчуття, я починаю і, ще не встигнувши нічого зрозуміти, розчиняюсь у малюванні. Ось що змушує мене розпочати – я знаю, що відразу відчую себе так, як треба, як тільки почну».
Ісаак Ньютон виявив, що об’єкти, які знаходяться в спокої, мають інерцію спокою. А об’єкти у русі мають інерцію руху. Це стосується і почуттів, і яблук, які падають з дерева! Коли ви поводите себе так, «наче» щось відчуваєте, ви створюєте фізичний рух, який, у свою чергу, запускає думки, які відповідають цій фізичній дії.
Порада 15
Вирішіть, що ви зробите у першу чергу
Зробіть це негайно, не роздумуючи і не даючи своєму мозку часу для опору. Як тільки ви почнете щось робити, продовжувати буде вже легше. Застосуйте одну дію, і все інше буде випливати із неї.
Вас очікує важка розмова з ким-небудь? Придумайте першу фразу і починайте говорити негайно. Розмова почнеться саме з цієї фрази – вона може пройти добре, а може і погано, але ви при цьому будете відкриті для спілкування. Хочете підняти собі настрій і відчути себе трохи щасливішими? Посміхніться, послухайте приємну музику, зробіть те, що ви любите.
Порада 16
Пам’ятайте про позитивну петлю зворотного зв’язку
Якщо ви будете поводити себе так, «наче» все добре, позитивний вплив буде поширюватися на ваші подальші думки і дії. Не чекайте, поки ваші думки і почуття зміняться, щоб застосувати дію. Через деякий час почуття, які ви б хотіли відчувати у певній ситуації, почнуть виникати природним чином.
Спробуйте це – без будь-яких очікувань, просто для того, щоб це відчути.
Порада 17
Прислухайтесь до почуттів
Важливо розуміти, що слухання – це не пасивний, а активний процес. Важливо з усією увагою поставитися до того, що говорить інший, щоб дійсно зрозуміти те, що він має на увазі. А коли мова йде про емоційний інтелект, ви, слухаючи те, що вам каже інший про свої думки, справи і наміри, можете також прислухатися і до почуттів і потреб.
Наприклад, уявіть, що друг розповідає вам довгу історію про неналежну поведінку своєї начальниці. Якщо ви слухаєте його уважно, то можете відповісти йому так: «З твоїх слів я чую, що ти засмучений через її поведінку».
Товариш може відповісти: «Так, ти маєш рацію, я дуже часто так почуваюся у її присутності» Або він, прояснивши свої думки і почуття, може відповісти: «Засмучений? Та де там – я був просто розлючений!».
У будь-якому випадку, слухаючи і намагаючись зрозуміти, що говорить і відчуває інша людина, ви показуєте їй, що намагаєтеся побачити те, що відбувається, її очима. Ви виявляєте співпереживання …
Порада 18
Перевірте чи правильно розумієте те, про що вам говорять
У ситуаціях з високою емоційною напругою можна заплутатися. Іноді корисно повторити частину розмови, розпочавши так: «Чи правильно я розумію …» або: «Я хочу уточнити …». До речі, корисно практикувати такий вид слухання, наче збираєтеся повторити сказане. Така практика допомагає зосереджуватися під час слухання.
Порада 19
Слухайте і дивіться
Не забувайте про взаємозв’язок вербальної і невербальної комунікації. Чи «розповідають» вони увесь час про одне й те ж? Перепитайте свого співрозмовника: «Ви кажете, що розумієте, але, на мою думку, виглядаєте невпевненим. Чи не могли б ви мені сказати, що відчуваєте з цього приводу?»
Порада 20
Ставте запитання, які потребують розгорнутих відповідей
Як часто ви ставите людям запитання про їхні почуття, на які можна відповісти «так» або «ні»? Наприклад: «Для вас це прийнятно?», «Ви засмучені?», «Тепер ви задоволені?». Ці закриті запитання припускають тільки дві відповіді – «так» або «ні», тому, швидше за все, люди більше нічого не скажуть про свої почуття. Краще ставте запитання, які передбачають розгорнуті відповіді, наприклад: «Як ви почуваєтесь в зв’язку з цим?
Порада 21
Потренуйтеся прислуховуватися до почуттів разом із другом
Один із вас дві хвилини розмовляє про одну з наступних тем:
– найкраща або найгірша робота, яка у вас коли-небудь була;
– найкраще або найгірше свято, яке у вас коли-небудь було.
Коли спікер закінчує, слухач підсумовує почуте; своїми словами повторює те, про що йшла мова, як він це зрозумів; викладає основні положення розповіді і припускає, які почуття були помітні для нього.
Чужий гнів
Скільки разів вам доводилося мати справу з розгніваною людиною? Можливо, у вас на роботі замовник або клієнт був незадоволений обслуговуванням або постачальник був засмучений запізнілою виплатою. Можливо, товариш розлютився через те, що ви надали недостовірну інформацію. Або ваш партнер розгнівався через те, що ви не виконали свою обіцянку.
Люди зляться, коли їх очікування не співпадають із реальністю, коли потреби не задоволені. Якщо вони сприймуть це як негативне явище, то відчують себе обдуреними, ображеними, так наче їм загрожують або на них якось нападають. Їм може здаватися, що на них не звертають уваги, над ними знущаються, їм брешуть, намагаються збентежити або навмисно вводять в оману.
Та частина мозку, яка задіює сильні емоції, відрізняється від тієї, яка відповідає за раціональне, логічне мислення. Отже, коли людина злиться, їй важко міркувати логічно, тому що гнів відключає раціональне мислення. Здатність мислити ясно і спокійно втрачається. Здається, що навколо такої людини несподівано виросла непробивна стіна.
Керувати власними почуттями буває складно, разом з тим уникнути емоційної реакції на гнів оточуючих цілком можна.
Порада 22
Слухайте
Розгніваній людині необхідно випустити пар, тому не вступайте з нею в полеміку, поки вона не замовкне. Слухайте не перебиваючи, бо ваші заперечення розлютять її ще більше.
Порада 23
Чітко зрозумійте, через що саме розлючена людина
Якщо у вас є якісь сумніви, то перепитайте. Наприклад: «Ти отримав штраф за неправильну парковку і злишся, тому що тобі хочеться розуміння?» або «Ти послухався моєї поради тут запаркуватися і злишся, тому що тобі хочеться ясності?» У цей момент ви просто хочете переконатися, що правильно розумієте ситуацію.
Порада 24
З’ясуйте, чого чекав ваш співрозмовник
Запитайте, що б він хотів, щоб відбувалося зараз або наступного разу в подібній ситуації
Порада 25
Залишайтеся спокійним, говоріть повільно, не погрожуйте і не ставайте у войовничу позу.
Визначте, як ви себе почуваєте і якою бачите ситуацію. Ви можете не погоджуватися з точкою зору іншої людини і з її очікуваннями. Але можете і погодитися.
Порада 26
Відповідайте тільки за свої дії
Ви не відповідаєте за поведінку інших людей або за чиїсь емоції. Ви не «змушували» їх злитися. Ви не винні у тому, що вони вирішили злитися або засмучуватися через вас, когось іншого або чогось іще. Кожен відповідає за власні почуття та реакції.
Порада 27
Ідіть
Не залишайтеся поруч із людиною, якщо її злість змушує вас ніяковіти або лякає, якщо вона вас ображає або погрожує вам. Скажіть: «Мені здається, що ти злишся, я збентежений / мені страшно». Якщо ви відчуваєте, що розгнівана людина вам погрожує, довіртеся своєму чуттю. Ідіть, якщо не почуваєте себе у безпеці або занадто засмучені, щоб спробувати якось вирішити ситуацію.
Правильна критика
Згадайте, коли ви в останній раз кого-небудь критикували. Чи сприйняли Вашу критику позитивно? Кожному неприємно чути, що він поводить себе, діє, виглядає або говорить неправильно, але ви не повинні відмовлятися від критики тільки тому, що вона нікому не подобається.
Критика може бути корисною, якщо стосується не самої людини, а її слів та вчинків. Критика може дати корисний зворотний зв’язок – реакцію, яка в результаті може призвести до позитивних змін у поведінці іншої людини.
Якщо ви мовчите, намагаючись не критикувати, то ваше приховане роздратування і неминуче розчарування, розростаючись усе більше, можуть призвести до вибуху.
Чи можна критикувати інших людей, не завдаючи їм болю і не викликаючи у них злості? Використовувати мову критики – це не найбільш конструктивний підхід. Спробуйте краще говорити з людиною фокусуючи увагу не на тому, що вона зробила неправильно, а на тому, яку потребу в той момент вона намагалась задовольнити і на тому, що вона могла б зробити по-іншому в такій ситуації у майбутньому.
Порада 28
Спочатку подумайте
Перш ніж щось сказати, вирішіть, якими саме діями інша людина створила для вас проблему. Далі поміркуйте, як можна усе виправити. Проблема виникла саме у вас – у чому ж її рішення? Не просто жбурляйте свою критику на іншу людину, запропонуйте зміни або поліпшення.
Подумайте, наприклад, над таким критичним зауваженням: «Ви поспішили зробити роботу, не чекаючи моєї згоди на це. Це неправильно, це не те, чого я хотів. Ви зробили все не так».
Конструктивна критика включає у себе те, що можна змінити або поліпшити
Краще було б сказати наступне: «Я бачу, ви вже впоралися з роботою. Разом з тим, мені потрібно, щоб ви дещо доробили». І точно вкажіть, що саме потребує доопрацювання.
Порада 29
Ретельно підбирайте слова
Правильні слова мають дуже велике значення. Не варто говорити колезі, що він «некомпетентний», краще сказати, що саме він чи вона зробив, назвати факт, а не судження. Якщо ви скажете: «Було б добре, якщо …» або «Тут краще б зробити так …», це посприяє позитивному сприйняттю критики.
Порада 30
Не звинувачуйте
Не кажіть іншій людині: «Ви зробили те, ви зробили це». Краще починайте із займенника «я». Наприклад, замість слів «Вам потрібно …» скажіть: «Я б хотів, щоб ви …». Не бійтеся сказати іншій людині про свої почуття: «Я був засмучений / збентежений / розлючений, коли …». Намагайтеся уникнути саркастичного, ворожого або поблажливого тону. Говоріть спокійно, нейтральним голосом. Це може мати велике значення.
1. Намріємо план на майбутнє. Саме зараз варто налаштовувати на позитивне майбутнє себе і навчити цьому дитину! Як вдосконалений варіант дошки візуалізації пропонуємо плакат «Мої мрії», що допоможе зрозуміти чого прагнемо і не забувати про власні мрії ні на день. Розподіл по сферах дозволяє сформувати повне бачення яким має бути наше ідеальне майбутнє. До речі, в кризовий час це просто МЕГАважливо! Довгострокове планування допомагає зменшити тривожність і добре впливає на імунітет.
2. Інтерактивна лекція «Як допомогти дітям зберігати позитивний настрій»
Навряд чи для вас стане несподіванкою той факт, що в усіх нас є «внутрішній голос», з яким ми ведемо приватні бесіди. Дослідники в галузі нейронаук виявили, що наші «голоси» (тобто наші думки та роздуми) за природою своєю в деякій мірі схильні до негативу й у значно меншій мірі до позитиву. На жаль, внутрішні голоси дітей особливо негативні і, як правило, супроводжуються сумнівами, страхами й соромо Наприклад, одна дитина може замислитися: «Чи подобаюсь я Дімі? Звісно, ні. Я не такий розумний, як він». Інша дитина може подумати: «Я хотів би пограти із цими хлопцями. Але вони ніколи не приймають мене в команду. Я люблю реп, а вони слухають рок». Ці види негативних думок повторюються знову і знову… щодня. Подумайте про те, скільки разів діти й підлітки чують слово «ні» або переживають негатив у сім’ях чи класі. Але ж вплив негативних емоцій схожий з пасивним палінням. Учені вважають, що негатив викликають певні стресові хімічні речовини, що синтезуються в головному мозку. У поєднанні із природним негативним внутрішнім голосом дитини вони можуть призвести до погіршення її психічного здоров’я. Хоча негатив є складовою природи дитячого організму, батьки, наставники, тренери та вчителі можуть допомогти дитині змінити її фоновий емоційний стан у бік позитиву. Звертаючи увагу на те, як ми спілкуємось, і розуміючи, як необхідно розвивати позитивне мислення, ми здатні покращити емоційний баланс наших дітей.
Не забувайте мислити позитивно, казати «так» замість «ні». Людина стає більш щасливою в житті, якщо невпинно повторює «Так!».
Фахівці виявили, що негативні думки пов’язані з посиленням стресу і сприйняття себе як нещасної людини, а позитивні слова й думки – навпаки! Позитивні слова перетворюються на оптимізм, віру в себе й надію на майбутнє. Що наука каже про негатив Провідні вчені світу довели, що негативні думки, почуття та стрес пов’язані між собою. Наприклад, щоразу, коли ми вимовляємо слово «ні», наш мозок вивільняє гормони стресу й відповідні нейромедіатори, які приносять хаос у наше нормальне функціонування. Тобто коли ми озвучуємо негативні думки про хворобу, страх, неспокої, несхвалення або просто кажемо «ні», вивільняються додаткові стресові хімічні сполуки. І цей процес не обмежується тільки нами. Аналогічним чином реагує й мозок людей, які чують наші слова, що породжують в них неспокій і дратівливість. У результаті довіра та співробітництво між людьми підриваються. І якщо ситуацію не виправити, негатив може зруйнувати сімейні відносини та завдати емоційної травми. Сила позитиву Провідні фахівці-психологи виявили, як саме позитивні думки впливають на мозок. Вони показали, як подолати наше тяжіння в бік негативу, домагаючись співвідношення позитивних і негативних думок 3:1. Більше того, вони стверджують, що коли ми досягаємо покращення балансу, наші особисті взаємини стають більш теплими й наповненими турботою, а ми самі – більш продуктивними в роботі. Виховуючи бажання прагнути до такого балансу в наших дітей, ми формуємо їх життєстійкість – потужну навичку для успішного життя.
То як ми можемо допомогти дітям досягти оптимального балансу між негативними й позитивними думками? Як ми можемо допомогти їм розвинути позитивне мислення? Практики, які допомагають дітям мислити позитивно Психологи радять три способи розвитку позитивного мислення в дітей.
Навчайте дітей цікаво проводити час. Коли людина проводить час з родиною та друзями й робить те, що любить, це допомагає їй поглиблювати взаємини. Навчайте дітей планувати свій день так, щоб вони мали можливість проводити час із вами або кимось близьким для них, щоб у результаті зробити щасливими і себе, й дорогих людей. У кінці дня дозвольте їм насолодитись позитивними враженнями, розмірковуючи про те, що за день сподобалось їм найбільше.
Переконуйте дітей, що вони чудові. Коли діти усвідомлюють, що вони найкращі для своїх улюблених батьків, їх упевненість у собі зростає. Ми допомагаємо дітям досягти цього, демонструючи непідробний інтерес до них і до того, якими людьми вони хочуть стати в майбутньому. Особливо допомагайте їм повернути позитивні думки й почуття в ті моменти, коли діти пишаються собою й переповнюються до себе обґрунтованою повагою. Розкажіть їм, що, на ваш погляд, гідне такої поваги і що, відповідно, притаманне їм і дарує вам радість бути батьками таких дітей. Ще один аспект розвитку – це становлення дитячої самосвідомості. Самосвідомість дозволяє дітям бачити себе унікально несхожими на інших людей. Поступово діти приходять до усвідомлення власних думок, почуттів, поглядів і відчуттів, що призводить до міцного емоційного здоров’я й позитивного світовідчуття.
Розвивайте почуття вдячності. Коли діти вчаться розпізнавати та цінувати хороші моменти, вони отримують задоволення й радість від життя і розвивають свій оптимізм. Існує кілька способів навчити дітей вдячності вдома і школі. Один з них – це допомогти їм зосередитись на теперішньому моменті й заохочувати їх уяву. У той момент, коли до дітей приходить натхнення висловити свою подяку вголос, вдячність стає ще більш потужним і дієвим інструментом позитивного світогляду.
Основні принципи спілкування, які живлять позитив
Зробіть паузу, заспокойтесь.Дорослі відіграють велику роль у тому, як діти сприймають і реагують на негатив. Дослідження показує, що якщо під час спілкування з дітьми ви уповільнюєте свою мову, ви тим самим сприяєте відновленню їхнього спокою, особливо в тих випадках, коли діти відчувають тривогу чи гнів. Крім цього некваплива мова поглиблює взаємозв’язок з людьми, дозволяючи їм краще розуміти один одного.
Думайте про те, що і як ви кажете. Кажіть «так», коли це тільки можливо. Якщо ви не можете сказати «так», перефразуйте свою відповідь таким чином, щоб розмова проходила в позитивному ключі. Наприклад, якщо Наталя просить дозволу погуляти на вулиці до трьох годин ночі, ви, імовірно, відчуваєте величезне бажання відповісти: «Звісно ж, ні!». Але замість поспішної (негативної) відповіді спробуйте поставити запитання, яке відкриє діалог на цю тему. Ви можете спитати в Наталі: «Якби ти була матір’ю, що могло би переконати тебе дозволити своїй доньці гуляти так пізно?». Згодом ви можете змінити або не змінити свою думку, але головне, що ви залучите її до конструктивної розмови, яка допоможе їй зрозуміти ваш процес прийняття рішень. І ви звільните мозок дівчинки і свій власний від необхідності синтезування гормонів стресу!
Використовуйте позитивні фрази та спокійний тон голосу. Крики та сварки стимулюють вироблення в головному мозку шкідливих хімічних речовин. Якщо ви відчуваєте розчарування у вашій дитині, зробіть глибокий вдих і постарайтесь розслабитися, перш ніж почнете розмову. Позитивний зоровий контакт і теплий тон вашого голосу посилають позитивні сигнали в мозок дитини. Пам’ятайте, що коли батьки розмовляють у присутності дітей, однаково важливі як слова, так і форма їх подачі.
І, звісно, один з найкращих способів розвинути в дітей позитивне мислення – це власний приклад. Тому намагайтесь «бачити склянку наполовину повною». Шукайте яскраві сторони життя й використовуйте будь-які позитивні фрази, які тільки можете придумати! Ваші діти будуть робити те ж саме
3. Сімейна вправа
«Баночка щастя для формування позитивного мислення у сім’ї»
Заведіть собі баночку щастя у цьому році.
Оптимістичний настрій допомагає дітям рости більш здоровими і стати творчими, позитивними і незалежними в майбутньому. У всіх нас бувають важкі часи, які можуть тривати дні, тижні або навіть місяці.
Пережити такі періоди людям допомагає позитивне мислення, ефекти якого науково підтверджені. Психологи, використовуючи дані досліджень, встановили, що налаштування на успіх в конкретній справі може сприяти підвищенню імунітету до деяких інфекційних захворювань. У випадку з дітьми відбувається те ж саме. Як формувати позитивне мислення у дітей?
Що треба зробити Для початку вибираєте велику і красиву скляну банку. Вона і буде банкою щастя. Ви можете підписати її за допомогою маркера або приклеїти на неї красиву картинку. Банку треба розмістити на видному місці в будинку. Щодня батьки і діти повинні описати те, що найкраще трапилося з кожним з них протягом дня. Це можуть бути зовсім прості речі, наприклад, добре слово, посмішка, порада, допомога один одному, подяка за щось, колективна робота або спільна пісня в родинному колі.При написанні записки інформація, що міститься в ній, відкладається в мозку, навіть якщо ми цього і не усвідомлюємо. Записку складають і відправляють в банку. Коли банка буде заповнена, записки виймаються і читаються вголос.
Що дає застосування такої методики
Дитина навчиться думати про хороші речі, які трапляються з нею протягом дня.
Вона буде цінувати навіть незначні позитивні речі, які можуть бути непоміченими іншими людьми.
Дитина зможе відрізняти невеликі проблеми від дійсно істотних.
Дитина навчиться бути вдячною.
Все це поліпшить спілкування і атмосферу в цілому в сім’ї.
1.Кілька способів уникнути нудного карантину арт-марафон.
Чудово якщо маєш поруч людину, яка готова підтримати. Але життя доводить, що потрібно самому навчитися бути підтримкою для інших і ДЛЯ СЕБЕ у першу чергу. «Сад хороших думок» – це практика, що допомагає випрацювати украй важливу навичку самопідтримки. В якій би ситуації не опинилась дитина, вона зможе провести внутрішню роботу, зібратися, налаштуватися на позитив. А розпочнеться це вміння з цього плаката…
2. Інтерактивна лекція «Прокрастинація – це …»
Мета: обговорення сутності прокрастинації
Необхідні матеріали: не потрібні.
(Фрагмент книги П. Людвіга «Подолай прокрастинацію! Як перестати відкладати справи на потім»)
Автор книги, який на власному досвіді переконався в підступності прокрастинації, всебічно вивчив проблему, визначив причини її виникнення і запропонував кілька простих і дієвих способів боротьби з нею.
Коли ми не можемо переконати себе в невідкладності виконання необхідних або бажаних завдань, це означає, що ми прокрастинуємо. Замість важливих справ, що мають для нас сенс, ми займаємося чимось несуттєвим: дивимося серіали, поливаємо квіти в офісі, граємо в комп’ютерні ігри, їмо (навіть якщо не голодні), робимо повторне прибирання, безцільно тиняємося по кабінету або просто «плюємо в стелю». Пізніше через фрустрацію виникає відчуття безпорадності, що знову приводить до нічогонероблення.
Відмінності прокрастинації від ліні. Але увага! Прокрастинація – це не просто лінь. Ледача людина не хоче нічого робити і не відчуває ніякого занепокоєння з цього приводу.
Прокрастинацію не можна плутати і з відпочинком. Під час відпочинку ми наповнюємося новою енергією. При прокрастинації, навпаки, її втрачаємо.
Люди люблять залишати все на останній момент, пояснюючи це тим, що їм краще працюється в умовах авралу і наближення дедлайну. Але насправді це не так: відкладання справ на крайній термін – живильне середовище для стресу, докорів і неефективності. Тут не завадить згадати відоме прислів’я: «Не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні».
Існують нескладні інструменти (техніки, методи), здатні допомогти вам кожен день використовувати свій потенціал в повному обсязі. Їх застосування займе всього кілька хвилин в день, але в підсумку допоможе отримати кілька додаткових продуктивних годин.
1. Таблетки не існує
«Ну ось, і вони туди ж. Що ж робити? Змиритися?» Ні. Таблетки не існує, але існує кілька напрямів роботи з собою.
Немає чарівного пенделя, але є шляхи виходу:
1) побачити шляхи виходу;
2) вибрати пріоритетний;
3) зробити перші кроки.
У цьому вам може знадобитися серйозна підтримка і мотивація.
2. Знай, куди йдеш (Мотивація)
Без розуміння своєї мети ви просто не побачите шляхів. Ви знаходитесь немов у тумані, і куди не піди – все здається безглуздим. Необхідно побачити результат, напрямок і те, за чим ви туди хочете піти. Великий рубін, королівський алмаз, ваш особистий скарб.
Чому складно впоратися з прокрастинацією самостійно?
Тому що кожен шлях – суто індивідуальний, і на те, щоб знайти його, почати рух, вам потрібен поштовх, ресурс. А в стані сплячки ваші ресурси не активовані.
3. Записуйте успіхи
І під підтримкою я аж ніяк не маю на увазі маму, яка гладить вас по голові зі словами «ну, ти ж так стараєшся, що вже, всьому відразу не бувати…»
Подивіться: пройшов день, довгий день, повний турбот і клопотів. Що ви зробили класного протягом цього дня? Здається, нічого особливого? А тепер візьміть ручку і блокнот і запишіть мінімум п’ять своїх особистих досягнень за сьогодні.
Пишіть, виходячи з реалій сьогоднішнього дня, не порівнюючи і не оцінюючи свою «успішність». У різних обставинах успіхом і досягненням для вас може бути як щось глобальне, так і елементарні речі. Будьте об’єктивні. Тільки ви знаєте, що вам коштував той чи інший пункт.
І ось, у вас є наочно зафіксований доказ того, що ви на плаву, ви на рейках, і ви можете ворушитися. Потрібно просто зробити імпульс в ту, потрібну сторону.
4. Святкуйте свої успіхи!
Відзначте їх не простою «галочкою», як належне, з думкою про те, скільки ви ще могли б зробити, якби не… Відзначте свої успіхи як особисті досягнення, з усвідомленням, що ви – гідні відпочинку і похвали.
Прислухайтесь до своєї внутрішньої дитини – чого вона хоче, якої радості? Побалуйте себе улюбленим коктейлем, гарною книгою і відпочинком.
Фіксуючи свої успіхи, ви отримуєте імпульс до подальшої дії, підкріплений позитивними емоціями. А це – дуже ресурсний аспект.
5. Знайти підтримку (він же ресурс)
Ресурси бувають внутрішні і зовнішні.
Зовнішні: схвалення оточуючих, матеріальні предмети (їжа, одяг, прикраси, книги …), допомога, підтримка інших тощо.
Внутрішні: здоров’я, інтелект, позитивне мислення, висока самооцінка, здатність холоднокровно вести себе в критичних ситуаціях тощо.
У кожної людини є два життя: перше – те, яке вона проживає, друге – те, яке у неї могло б бути, якби вона не відкладала свої бажання і плани на потім.
Прокрастинація – схильність до постійного відкладання навіть важливих і термінових справ, що призводить до життєвих проблем і болючих психологічних ефектів. Прокрастинація – це хвороба сучасності, якої можна і треба позбутися. Бажаю Вам в цьому успіхів!
3. Хвилинка філософії……притчі для роздумів….
Притча про ціль життя Одного сонячного дня Хінг Ші вийшов прогулятися по берегу річки в супроводі трьох своїх учнів. Зупинившись на березі, Хінг Ші сказав: – Подивіться на річку, вона саме життя, то повільно, то бурхливо протікає. Ріка міняється з кожною миттю, ніколи не повторюючись двічі. Учні довго дивились на ріку, поки мудрець не спитав їх: – А як ви би йшли до своєї мети? Перший сказав: – Я би завжди боровся з течією, плив проти неї вперед, до мети, – відважно сказав один. – Це добре, – сказав Хінг Ші, – та ти ризикуєш одного разу втопитись, так і не подолавши річку. Моя тобі порада: до того , як плисти проти течії, взнай, чи твоя мета знаходиться в тому ж напрямку. Другий учень сказав : – А я буду плисти за течією, як цей пелюсток, що ковзає хвилею, і набрався би досвіду по дорозі. – Це добре лише тоді, якщо течія несе тебе до мети, інакше ти станеш подібним на пелюсток, якому байдуже, куди плисти, так як не важливо, де згнити. Третій учень відповів: – А я би плив до мети, постійно міняючи тактику, то пливучи за течією, то би боров її. – Твоя відповідь добра, та недостатньо розумна, – зауважив вчитель, – розвернувся і пішов додому. Тоді учні запитали його: – А твій шлях по ріці життя , вчителю, який? Він посміхнувся і сказав: – Я би не пускався в плавання. – Та хіба твоя мета досягнута?- здивувались учні. Ні, – сказав Хінг Ші,- та не до всякої мети можна добратися вплав.
Притча про терпіння Жив-був юнак з поганим характером. Батько дав йому повний мішок цвяхів і сказав забивати один цвях у ворота саду кожен раз, коли той втратить терпіння або посвариться з кимось. Першого дня він забив 37 цвяхів у ворота саду. Наступного дня навчився контролювати кількість забитих цвяхів, зменшуючи її з дня в день. Зрозумів, що простіше контролювати себе, ніж забивати цвяхи. Нарешті, наступив той день, коли юнак не забив ні одного цвяха у ворота саду. Прийшов він до батька і сказав йому цю новину. Тоді батько сказав юнаку, виймати один цвях з воріт, кожен раз, коли він не втратить терпіння. Настав той день, коли юнак зміг сказати батькові, що витягнув всі цвяхи. Батько підвів сина до садових воріт, і сказав: «Сину, ти чудово себе вів, але подивись, скільки дірок залишилось у воротах». Ніколи вони вже не будуть такими як раніше. Коли ти з кимось сваришся, і говориш йому неприємні речі, то залишаєш йому рани як у тих воротах. Можеш встромити в людину ніж, і потім витягнути його, але завжди залишиться рана. І буде неважливо, скільки разів ти попросиш пробачення. Рана залишиться. Рана, нанесена словами, спричиняє таку ж біль, як і фізична.
Притча про каву… Приходить до батька молода донечка і говорить: – Батько, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі і проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил … Що мені робити? Проте замість відповіді батько поставив на вогонь три однакових каструлі з водою. В одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву, яйце і налив у чашку каву. – Що змінилося? – Запитав він свою дочку. – Яйце і морква зварились, а зерна кави розчинилися у воді, – відповіла вона. – Ні, доню моя, це лише на перший погляд так…. Подивися – тверда морква, побувавши в кип‘ятку, стала м‘якою і вразливою. Рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих умов – кип’ятку. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі і ніжні лише тверднуть і міцніють. – А кава? – Це найцікавіше. Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому оточенні і змінили його – перетворили окріп в чудовий ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин – вони змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання в даній ситуації …
Сам собі психолог або 4 психологічні завдання для всіх на кожен день
Всі люди на планеті – психологи. Всі – незалежно від статі, віку, освіти, а також культурного та інтелектуального рівня розвитку.
Чому так? Психологія, якщо уважно придивитися, є скрізь: в навчанні, в роботі, в сім’ї, в спілкуванні і взаємодії з людьми, вихованні дітей , житті будь-якої людини, рада вона цьому чи ні, просто пронизана психологією.
З раннього дитинства і до глибокої старості всі люди, по суті, тільки те і роблять, що намагаються вирішувати найрізноманітніші психологічні завдання, які перед ними ставить життя. Та ж картина спостерігається не тільки в масштабі життя, але і в масштабі одного дня, і навіть в масштабі однієї години. Хороший психолог – це людина, яка навчилася ці завдання успішно вирішувати, при цьому абсолютно не важливо, є у нього диплом чи ні.
Що ж це за завдання? Чому вони головні і чому треба намагатися їх успішно вирішувати? Якщо спробувати якось узагальнити і впорядкувати усе розмаїття психологічних завдань нашому повсякденному житті, то можна виділити 4 головні (ключові), з яких будуть витікати всі інші.
Завдання №1. Розібратися в собі.
Що значить розібратися в собі? По-перше, розібратися в собі – це означає усвідомити свої емоції, стани, переживання і думки, а також зрозуміти їх причину. По-друге, – це значить визначити свої можливості і обмеження, переваги і недоліки. По-третє, розібратися в собі – це значить зрозуміти, хто ти такий і чого, зрештою, ти хочеш від цього життя.
Для чого людині необхідно розібратися в собі? Для того, щоб мати можливість осмислено будувати своє життя і долю, і свідомо скеровувати їх у бажане русло. Люди, які цим питанням у своєму житті приділяють недостатньо уваги, дуже рідко бувають успішними і ніколи не бувають по-справжньому щасливі. « Не знає, куди пливти, жоден вітер не буде попутним ».
І навпаки, людям, які розібралися з питанням « Хто я такий (а) і що мені потрібно? » жити стає набагато простіше і спокійніше. Тому що з’являється ясність, стає зрозуміло, куди треба йти і що необхідно робити.
Ось як приклад кілька типових життєвих ситуацій, які ставлять перед людиною завдання:
Вибір професії чи роду діяльності.Для того, щоб правильно вибрати професію нам вкрай необхідно знати про себе дві речі: що мене найбільше цікавить, до чого найбільше лежить душа» і наскільки у мене вистачить сил і здібностей цим займатися професійно. Якщо ти такою інформацією про себе не володієш, усвідомлений вибір буде зробити вкрай важко.
Класифікація тарганів у голові.Останнім часом стала популярною розвага по знаходженню в собі психологічних проблем, страхів і комплексів. Своїх внутрішніх ворогів потрібно знати «в обличчя»! Заняття хоч і дивне, але, безумовно, корисне, особливо якщо потім з виявленими тарганами буде проведена серйозна корекційно-виховна робота.
Подолання власної ліні. Для того, щоб впоратися з власною лінню, спочатку необхідно розібратися в її причинах. « Чому я ніяк не можу змусити себе почати щось робити (зарядку, прибирання, річний звіт, нове життя), при тому, що чудово розумію – це необхідно зробити? В чому причина того, що мені не хочеться цього робити? » Від того, наскільки ця причина буде правильно нами розпізнана, буде залежати,наскільки ефективно буде обраний нами метод її подолання.
Визначення причин свого роздратування. « Чому мене так дратує, коли (чоловік-дружина, дитина, начальник, колега, сусід, батьки) щось робить або говорить? Чи дратує навіть просто фактом свого існування? »
Прояснити причини і механізми свого роздратування – це перший і найважливіший крок, щоб позбутися від цієї «токсичної» емоції, яка «зжирає» неймовірну кількість нашої енергії і псує життя нам і оточуючим. Для цього, в першу чергу, необхідно зрозуміти, що в тобі, особисто, реагує роздратуванням на людей і події. Роздратування твоє? Значить і причина лежить в тобі! Розберися в собі.
Розібратися у собі – означає зробити перший крок, щоб почати усвідомлено і цілеспрямовано змінювати своє життя на краще. Якщо підійти до цього завдання серйозно і відповідально, позитивні зміни у вашому житті не змусять себе чекати! До речі, коли бажання розібратися в собі стає дуже сильним, багато хто не витримує і йде вчитися на психолога.
Завдання № 2. Зрозуміти інших.
З дитинства людина опиняється «занурена» (часто, крім своєї волі) в дуже щільну та інтенсивну взаємодію з іншими людьми. Дитячий садок, потім школа, потім інститут, потім робота і скрізь люди, люди, люди. І всі від тебе постійно чогось хочуть, а ти, в свою чергу, постійно чогось хочеш від них. Для того, щоб нормально продуктивно взаємодіяти з людьми: спілкуватися, працювати, відпочивати, вкрай необхідно розуміти, хто вони такі, як вони влаштовані, що ними рухає, чим вони дихають і чим живуть. Або, кажучи психологічною мовою, нам необхідно розібратися в особливостях їх характеру, мотиви їхніх дій і вчинків, причини і зміст їх емоційних переживань, у їх уявленнях про Світ і людей і т. д. І знову життєві приклади.
Чому деякі люди постійно спізнюються?Люди можуть спізнюватися з різних причин. Можуть через елементарний брак організованості, можуть із-за погано розвиненого сприйняття часу (не «дружать» з часом). А може це неусвідомлений ненавмисний опір з їх боку? Або умисне нехтування моїми інтересами? Просто вони вважають свій час більш цінним, ніж мій, а свої справи важливіші моїх? Перш, ніж якось реагувати на ці запізнення (обурюватися, ображатися, боротися або змиритися) нам необхідно розібратися в причинах для кожного конкретного випадку (знайомої людини).
Чому люди не можуть позбутися від звички палити? Це брак сили волі або тютюн як занадто сильний наркотик? Вченими давно доведено, що фізіологія тютюнової залежності відіграє незначну роль. Куріння – це психологічна, а не фізіологічна залежність. Та, незважаючи на це, найчастіше, щоб кинути палити, сили волі та медикаментозних засобів буває недостатньо. Для того, щоб спроба була успішною, нам необхідно розібратися, з якими потребами і проблемами пов’язано куріння у людини, як воно «вбудовано» в психологічну структуру її діяльності і активності.
Чому деякі люди тяжіють до екстриму?Це ж нерозумно і абсолютно безглуздо, кожен раз так ризикувати найціннішим, що є у людини – її Життям. Перш ніж навішувати на цих людей ярлик « адреналінових наркоманів», необхідно зрозуміти, що ними рухає. Може бути, таким чином вони кидають виклик власним страху і це для них єдиний спосіб з ним впоратися? Або може бути, постійно кидаючи виклик своєму страху, вони усвідомлено загартовують свій характер? Може бути і таке, що спочатку («від природи») потреба в «гострих відчуттях» у цих людей настільки сильна, що екстремальний спорт – це для них єдиний конструктивний вихід.
Чому люди страждають (відчувають негативні емоції) з-за всякої нісенітниці? Чому одна і та ж ситуація, подія або новина викликає справжній емоційний «вибух» у однієї людини і залишає практично байдужим іншу? По-перше, в силу фізіології та особливостей нервової системи одні люди від природи більш емоційно чутливі, ніж інші. По-друге, люди емоційно реагують не на самі ситуації, а на свою власну інтерпретацію (бачення) цієї ситуації.
Для когось втрата роботи – це катастрофа, крах всіх життєвих планів і депресія, а для когось- можливість відпочити, «перезавантажитися» і почати, нарешті, займатися тим, чим давно мріялося.
Ми оцінюємо проблему іншої людини крізь призму свого досвіду, і часто нам здається, що ця, інша людина, кілька драматизує свою ситуацію. Драматизує через неправильну інтерпретацію. І якщо ми хочемо допомогти і підтримати, то повинні намагатися подивитися на ситуацію її очима. Зрозуміти інших – дуже важлива умова нормального взаємодії з людьми. Взаємодіяти і спілкуватися з людьми, виходячи з правильного розуміння їх характеру, емоцій і мотивів набагато простіше і продуктивніше. Якщо підійти до цього завдання серйозно і системно, якість відносин з оточуючими почне дуже відчутно поліпшуватися прямо у вас на очах
Завдання № 3. Управляти собою.
Чи замислювалися ви над тим, що людина-єдина жива істота на планеті Земля, яка може довільно (за власним бажанням і з власної волі) керувати своєю активністю, своєю поведінкою і своїм станом? Всі інші істоти такої конкурентної переваги позбавлені.
Чи замислювалися ви про те, що людина єдина істота, яка усвідомлює себе та може спостерігати за своїми думками, емоціями та поведінкою? Ці дві унікальні здібності накладають на нас певні зобов’язання: максимально сумлінно усвідомлювати і пізнавати себе (див. Завдання №1) і використовувати отримані знання для свідомого управління собою, своїм тілом і організмом, своїми статками та емоціями, своїм інтелектом і творчими здібностями і багатьом іншим.
Власне кажучи, коли говорять про самовдосконалення, то найчастіше говорять саме про формування навичок самоврядування. Без напрацьованих навичок свідомого самоврядування людина рідко буває успішним і ефективним. А без реалізації прагнення до самовдосконалення вона ніколи не буває по-справжньому щасливою – щасливі люди, це люди, які досягли майстерності в управлінні своїми здібностями.
Ось приклади того, як можна собою керувати і навіщо це робити.
Управління своїм тілом. Коли дивишся виступ талановитого акробата, гімнаста або танцюриста, відчуваєш захват і здивування перед їхньою майстерністю. При цьому, дивлячись на них, розумієш, що можливості людини по управлінню своїм тілом і своїми рухами воістину безмежні. Ті ж почуття і думки випробовуєш, коли дивишся і слухаєш гру музиканта-віртуоза – здається неймовірним, що людина може так володіти своєю тонкою моторикою і так володіти інструментом. Відчувати своє тіло і вміти ним керувати – це надзвичайно необхідні навички для успішної діяльності в різних сферах, так і для підтримки гарного самопочуття і міцного здоров’я. До речі, одним з найвідоміших методів формування цих навичок є йога, з допомогою якої, крім двох зазначених, формується ще одна дивовижна навичка – навичка управління і регулювання власними фізіологічними процесами: тиском, диханням, серцебиттям, глибокою м’язовою релаксацією та ін.
Емоційна саморегуляція.Наші емоції і наші емоційні стану – незмінні супутники нашого життя. Іноді вони бувають дуже сильними і буквально «затопляють»нашу свідомість, змушуючи втрачати контроль над своїми словами і діями. Будучи фоном нашої діяльності, емоції можуть як сприяти їй (інтерес, натхнення, ентузіазм), так і відчутно перешкоджати (розчарування, страх невдачі, нудьга). Крім того, тривале перебування в сильному і негативному емоційному стані може бути джерелом психологічної травматизації і фактором виникнення соматичних захворювань. У зв’язку з цим життєво необхідно мати в своєму арсеналі кілька методів емоційної саморегуляції і регулярно ними користуватися.
Управління інтелектуально-пізнавальними процесами. А чи знаєте ви, що одним із найголовніших факторів успіху будь-якої діяльності є навик довільної концентрації уваги? Саме цей навик забезпечує максимальну включеність нашого мозку рішення будь-якої складної задачі чи проблеми.
Настільки ж велике значення концентрація уваги має для якості і швидкості навчання. Хороша новина в тому, що цей навик не є вродженою здатністю – він практично повністю тренується і відповідні методики для його розвитку є.
Також існує досить велика кількість мнемотехнік для розвитку якості пам’яті, які при сильному бажанні з абсолютно рядовий пам’яті можуть зробити визначну. Крім того, існує велика кількість технологій «прокачування» інтелекту і мислення, що дозволяють максимально оптимізувати процес вирішення найрізноманітніших інтелектуальних і творчих завдань.
Інколи для досягнення бажаного результату людині може не вистачати мотивації. І тоді на допомогу приходять техніки самомотивації, коли людина самостійно намагається посилити силу своєї мотивації або змінити її якість та зміст.
Завдання № 4. Впливати на інших.
Також людина сама в змозі формувати у себе певну мотивацію, наприклад мотивацію досягнення, яка формується як наслідок позитивного досвіду подолання посильних труднощів і перешкод. Іноді бувають ситуації, коли існує надлишкова мотивація, і її, навпаки, треба послабити. Виявляється «перемотивововані» люди також малопродуктивні, як і «недомотивированні».
Людина живе серед людей і комуні кує з ними. Від інших людей, їх дій, вчинків, поведінки залежить задоволення багатьох її бажань і потреб. І щоб ці бажання задовольнялись, людина змушена так чи інакше впливати на інших людей і управляти їх поведінкою.
Ця задача аж ніяк не проста, оскільки у людей, на яких нам необхідно вплинути свої бажання, свої інтереси і свої плани. Тому людей навколо себе необхідно постійно переконувати і вмовляти, заінтриговувати і зацікавлювати, контролювати і направляти, карати і примушувати – тобто чинити на них вплив. І знову приклади. Змусити-умовити дитину прибирати у себе в кімнаті.Будь-яка нормальна дитина, природно, м’яко скажемо, не горить бажанням прибирати в кімнаті. Як донести до свідомості дитини, що порядок – це абсолютно необхідна побутова та робоча норма? Чи можна сильно не заморочуватися з її свідомістю, а домогтися від неї порядку невпинним тиском, батогом і пряником? Чи можна без батога, а тільки за допомогою пряника? І тут на допомогу нам приходить педагогічна психологія з усім своїм вельми багатим арсеналом рекомендацій і прийомів виховного впливу.
Керувати увагою аудиторії.Публічні виступи, доповіді, презентації – усе це, якщо ми хочемо аплодисментів, вимагає навичок з управління та переключення уваги аудиторії. Необхідно тримати увагу аудиторії «в тонусі», не даючи їй відволікатися. Необхідно постійно підігрівати інтерес і інтригу, постійно перемикатися з однієї форми подачі матеріалу на іншу, використовувати гумор, організовувати діалог з аудиторією і багато іншого. Якщо цього не робити, більша частина, що ви хочете донести до слухачів «проскочить» повз їх свідомості, як би ви не були логічні й послідовні у викладі матеріалу. Ми всі без винятку кожен день стикаємося з тими чи іншими психологічними завданнями. Ми так до цього звикли, що часто робимо це «на автоматі»: по шляху найменшого «опору» слідуючи нашим звичкам, керуючись нашим життєвим досвідом.
А між тим, життя нас вчить так, щоб ми постійно розвивалися і удосконалювалися фізично, особистісно та духовно. У цих завданнях міститься величезний потенціал для вашого зростання і розвитку – головне, не боятися їх вирішувати і не лінуватися прикладати до їх вирішення усвідомлених зусиль.
Допомагає при цьому знання психології? Безумовно! Психологія – це галузь, яка озброює нас знаннями про себе і про людей, і ці знання є життєво необхідними для успішного вирішення найрізноманітніших життєвих завдань і поліпшення якості нашого життя. Психологія – це галузь, яка озброює нас знаннями для нашого особистісного розвитку, вказуючи куди, як і з допомогою чого нам краще рости і розвиватися.
Арт –терапія у житті кожного…..
« Малюємо щастя»
( вправа з арт-терапії ) Арт-терапія – це терапія образотворчим мистецтвом з метою аналізу та позитивного впливу на психоемоційний стан людини. Арт-терапія не має протипоказань та обмежень по віку, не вимагає наявності мистецьких задатків, тому є доступною та зрозумілою для особистості кожного. Тож спробуємо! Вправа з арт-терапії «Карта щастя» Мета вправи – усвідомлення своїх почуттів та емоцій, приходить усвідомлення, куди рухатись для покращення якості свого життя. Тривалість – 15-20 хвилин. Матеріали – бумага формату А3 або А4, фарби, пензлик або олівці. Як виконувати: – покладіть перед собою папір; – уявіть своє щасливе життя, як Ви його бачите; – прочитайте список звичок для щастя та оберіть 3, що знайшли відгук у Вашій душі; – намалюйте ці три звички, а в центрі зобразіть своє щастя (це може бути будь-якій яскравий малюнок, що відображає Ваші щасливі почуття та емоції). Список звичок для щастя: 1. Сміх. Слухати, дивитись гумористичні передачі; читати веселі розповіді або роздивлятися веселі малюнки. 2. Ранкова гімнастика. 3. Читання книги. 4. Улюблена музика. 5. Масаж. 6. Спілкування з друзями. 7. Спілкування з сім’єю. 8. Гарно виспатись. 9. Робити собі подарунки. 10. Ароматна кава або чай. 11. Улюблені солодощі. 12. Перегляд позитивного фільму. По закінченню своєї роботи, уважно подивіться на неї і дайте відповідь на питання: – Що Ви відчуваєте в даний момент? P.S.: Додавайте в коментарі свої карти щастя.
Релаксація – це чудово!
Вправа « ЯК РАДІТИ КОЖНОМУ ДНЮ?» Життя буває дуже складним. Але завжди є привід для чогось хорошого і позитивного, навіть у найважчі моменти. Коли ми зосереджені на хороших речах та емоціях, у нас з’являється стимул жити та піклуватися про інших людей. Більшість кращих речей у житті — безкоштовні! Пропоную цікаву і корисну практику «П’ять хороших новин або п’ять позитивних емоцій». Щовечора пригадуйте, що за день у Вас було позитивного, які позитивні емоції Ви відчували. Спробуйте, це дійсно працює!
Останній тиждень січня у Білозерській загальноосвітній школі №18 був присвячений пам’яті жертв Голокосту та пам’яті Героїв Крут, метою якого було формування в учнів почуття патріотизму, виховання власної національної гідності та гордості за свою Батьківщину та повагу до історії українського народу. 27 січня був проведений єдиний урок «Свіча Голокосту не згасне». Протягом дня учні стали учасниками інформаційних перерв «Пам’яті людській дано боліти», мали можливість переглянути відеосюжети та інформаційні матеріали, присвячені даній історичній події.
28 січня шкільна спільнота вшанувала пам’ять трьохсот юнаків, що полягли у бою під Крутами. Цей бій для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.
З заходами тижня, які були проведені в шкільній бібліотеці можна ознайомитись за лінком https://cutt.ly/DIGdlRM.
Нехай пам’ять про наших юних героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.
