Що робити, коли з мене знущаються?

 Яким буває знущання?

 Чому дехто знущається над іншими?

 Хто найчастіше стає об’єктом знущань?

 Що робити, коли з тебе знущаються?

Знущання над іншими, або булінг, є серйозною проблемою. За даними вивчення, проведеного у Великобританії, у понад 40 відсотках випадків самогубств серед молоді, про які повідомлялося у місцевих медіа, знущання відіграло не останню роль.

 Яким буває знущання?

Окрім фізичних нападів, знущання може включати й психологічний тиск. Ось кілька прикладів.

  • Словесні образи. 
  • Бойкот. 
  • Кібербулінг. «Достатньо натиснути лише кілька кнопок на клавіатурі комп’ютера, і ти можеш зруйнувати людині репутацію, а то й життя.

 Чому дехто знущається над іншими?

Існує кілька причин такої поведінки.

  • Вони самі були об’єктом знущань. «Мене цькували однолітки, і мені це дуже набридло. Тож, щоб здобути визнання, я сам почав знущатись над іншими
  • Вони не мали гідного прикладу. «Часто, знущаючись з інших, молоді люди… наслідують поведінку своїх батьків, старших братів і сестер та інших родичів
  • Вони хочуть приховати почуття невпевненості. «Діти, які цькують інших, за маскою “крутих” ховають глибокий душевний біль і почуття неповноцінності

 Хто найчастіше стає об’єктом знущань?

Ті, хто тримається осторонь від інших. Деякі молоді люди, котрим нелегко ладнати з іншими, усамітнюються і стають мішенню для кривдників.

  • Ті, хто відрізняється від інших. Зачіпкою для задираки може стати будь-що: зовнішній вигляд, колір шкіри, національність, релігія чи навіть фізична вада.
  • Ті, кому бракує впевненості в собі. Задираки помічають, коли хтось має занижену самооцінку. Саме невпевнені в собі хлопці та дівчата найчастіше стають об’єктами знущань, адже вони навряд чи будуть захищатися.

 Що робити, коли з тебе знущаються?

Не реагуй

Не відплачуй тою ж монетою. Помста нічого не вирішить, а лише додасть проблем.

Не лізь на рожен. Наскільки можливо, уникай задирак і ситуацій, в яких можеш стати жертвою знущань

  • Використай ефект несподіванки.Біблія каже: «Лагідна відповідь гнів відвертає»
  • Пам’ятай про почуття гумору. Наприклад, тобі закидають, що в тебе надмірна вага. Можна просто знизати плечима і сказати: «Та можна було б скинути кілька кіло».
  • Піди геть. 
  • Розвивай впевненість у собі. 
  • Розкажи комусь про все. 

Але пам’ятай: задиракам секретність лише на руку. А якщо не мовчати, то можна покласти край знущанням.

Інформація щодо торгівлі людьми та експлуатації дітей на Україні

Інформація щодо торгівлі людьми та експлуатації дітей на Україні

Здається досить дивним, що сьогодні, в ХХІ столітті, ми змушені говорити про торгівлю людьми не в історичному контексті, а в реальному часі. На превеликий жаль, і зараз, мільйони людей у світі перебувають у рабстві. Звичайно, «нові раби» не носять кайданів, їх не пропонують відкрито на ринках, як то було у прадавні часи, на них ніхто не має легальних прав, тому що у всіх країнах рабство заборонено. Тим не менш, люди перетворюються на «товар», який можна продавати і купувати, використовувати як завгодно, а потім викидати як непотріб. Тому торгівля людьми вважається сучасною формою рабства, і розглядається на міжнародному рівні як злочин, що карається законом.

Світова спільнота намагається боротися з цим явищем, але не зважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля людьми останніми роками набула надзвичайного поширення.

Офіційна статистика не дає чіткого уявлення про масштаби цього явища і точну кількість жертв, оскільки торгівля людьми є злочином, який досить складно від слідкувати тому, що злочинці використовують безліч форм і методів; крім того, більшість постраждалих не звертається по допомогу через страх покарання, осуд або просто не мають можливості це зробити. Тому до офіційних зведень потрапляє лине один з сотень таких випадків.

Так, наприклад, за даними Держдепартаменту США, щороку в рабство потрапляють 600-800 тис. осіб. За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн. Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, близько 12,3 млн. людей у світі займаються примусовою працею, в т.ч. 2.4 мільйони – в результаті торгівлі людьми.

Торгують і жінками, і чоловіками. І дітьми, але в переважній більшості випадків в якості «товару» виступають жінки. Приблизно в одному випадку з п’яти жертвами работоргівців стають діти. За даними ЮНІСЕФ, жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн. дітей. Їх вивозять в інші країни або регіони з метою всиновлення, випрошування милостині, використання у важкій нелегальній праці або для роботи у сфері секс-послуг, порнобізнесі тощо. Спектр роботи  стає все більшим. Людей експлуатують у домашньому господарстві і виробництві, торгівці переходять до вербування у сільську місцевість, поширюється внутрішня торгівля та змінюються шляхи вивезення.

Торгівля людьми розвивається надзвичайно стрімкими темпами. Прибутки від неї сягають астрономічних розмірів і щорічно приносять кримінальним угрупуванням мільярди доларів. Це третій за розмахом кримінальний бізнес у світи після торгівлі зброєю і наркотиками.

Торгівля людьми не визнає держаних кордонів, не робить різниці між багатими і бідними державами. За даними ООН, людей продають у рабство в 127 країнах світу. В 11 держав відмічених «дуже високий» рівень активності викрадачів людей, серед них – Росія, Україна, Білорусь, Молдова і Литва.

Щороку  в Україні, Білорусії, Болгарії, Молдові, Румунії до тенет работоргівців потрапляє близько 225 тис. людей. При цьому Україна є лідером Східної Європи за кількістю постраждалих.

Україна виступає одночасно і як країна призначення (в основному, з країн СНД і Азії), і як країна походження і транзиту (до Західної Європи, Японії, США, Австралії, Ізраїлю й ін.).

УРОК ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ

УРОК ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ

Ґендер
 – поняття, що увійшло у вжиток з соціології і визначає соціальну стать людини на відміну від біологічної статі, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освіті, професійній діяльності, доступ до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці і є одним з базових вимірів соціальної структури суспільства.
– соціальна особливість статі людини на відміну від біологічної статі (sех), соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості людини – чоловіка і жінки в усіх сферах життєдіяльності.
– в літературі існує декілька концепцій ґендера. Це обумовлено як відносною “молодістю” ґендерного підходу (перші наукові праці з’явилися близько двадцяти років тому), так і складністю самого феномена. Для всіх них базовим положенням є розрізняння понять стать (sex) і ґендер (gender). Стать – це термін, що означає ті анатомо-біологічні особливості людей (в основному – в репродуктивній системі), на основі яких люди визначаються як чоловіки або жінки. Його слід вживати тільки стосовно характеристик і поведінки, які випливають безпосередньо з біологічних відмінностей між чоловіками і жінками. Ґендер – це складний соціокультурний конструкт, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних і емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим. В рамках цього підходу ґендер розуміється як організована модель соціальних відносин між жінками і чоловіками, яка не тільки характеризує їх спілкування і взаємодію в сім’ї, а і визначає їх соціальні відносини в основних інституціях суспільства. Ґендер, таким чином, трактується як один з базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими соціально-демографічними і культурними характеристиками (раса, клас, вік) організує соціальну систему. Соціальне відтворення ґендерної свідомості на рівні індивідів підтримує засновану за ознакою статі соціальну структуру. Втілюючи в своїх діях очікування, які пов’язані з їх ґендерним статусом, індивіди конституюють ґендерні відмінності і одночасно обумовлені ними системи панування і володарювання. В багатьох суспільствах жінок і чоловіків не тільки сприймають, але і оцінюють по-різному, обгрунтовуючи це ґендерними особливостями і різницею в їх здібностях, відмінностями у розподілі влади між ними. Ґендер конструюється через певну систему соціалізації, розподілу праці і існуючі в суспільстві культурні норми, ролі і стереотипи. Вони в певній мірі визначають психологічні якості, здібності, види діяльності, професії людей в залежності від їх біологічної статі. При цьому ґендерні ролі і норми не мають універсального змісту і значно розрізняються в різних суспільствах. В цьому розумінні бути чоловіком або жінкою означає зовсім не володіння певними природними якостями, а виконання певної ролі. В сучасних соціальних і гуманітарних дослідженнях ґендер використовується не як незмінна і універсальна конструкція. Поняття ґендер означає не річ або предмет, не багато речей або предметів, а комплексне переплетіння стосунків і процесів.
Ґендерна демократія – система волевиявлення двох статей – жінок і чоловіків у громадянському суспільстві як рівних у правах і можливостях, що законодавче закріплені й реально забезпеченні в усвідомленні політико-правових принципів, діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням ґендерних інтересів та потреб.
Ґендерні стратегії – визначення суспільне значимих ґендерних спрямувань в діяльності соціумів та їх організаційних структур, направлених на утвердження ґендерної демократії в суспільстві з метою розвитку ґендерної культури.
Ґендерний індекс людського розвитку – це встановлені Організацією Об’єднаних Націй показники, що відображають становище в країні чоловіка і жінки в таких базових напрямах людського розвитку: можливість вести здоровий спосіб життя та довго жити; доступність якісної освіти; рівень матеріального добробуту.
Ґендерна культура – сукупність статево-рольових цінностей у суспільних сферах буття та відповідних до них потреб, інтересів і форм діяльності, зумовлених суспільним устроєм та пов’язаними з ним інституціями.
Ґендерна політика – утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей і завдань та методів їх досягання в діяльності політичних структур – держави, політичних партій, громадсько-політичних об’єднань.
Ґендерна рівність є процесом справедливого відношення до жінок і чоловіків. Для забезпечення справедливості, критерії часто повинні компенсувати історичні та соціальні перешкоди, які не дають жінкам і чоловікам існувати в рівних умовах. Справедливість веде до рівноправності.
Ґендерна рівноправність – це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють.
Ґендерна соціалізація – процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеної для нього суспільством від народження, в залежності від того, чоловікам чи жінкою вона народилась.
Ґендерна стратифікація – ієрархічний розподіл в суспільстві економічних та соціальних ресурсів по статевій належності.
Ґендерна чутливість – один з критеріїв оцінки планування змін, проектів, методів дослідження і аналізу. Зміни, що плануються, методи, чутливі в ґендерному відношенні, якщо вони враховують існуюче становище жінок і чоловіків, не погіршують становище жінок і чоловіків, сприяють встановленню тендерного балансу.
Ґендерні ролі
 1) зразки поведінки жінок і чоловіків, які грунтуються на традиційних очікуваннях, пов’язаних з їх статтю;
 2) сукупність загальноприйнятих, з точки зору культури, норм і правил поведінки, які закріплюються за людьми в конкретній ситуації. Ґендерні ролі відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються з часом.
Ґендерний баланс – фактичний, або такий, що планується, стан справ, при якому зрівнюється соціальне, економічне, політичне становище чоловіків і жінок. Встановлення ґендерного балансу спирається на сукупність ключових показників, серед яких найбільше значення мають рівномірний розподіл доходів, представництво на управлінських і політичних посадах, рівень завантаження при веденні домашнього господарства і громадських справ, досягнутий рівень освіти, рівень захворюваності і тривалість життя.
Ґендерні стереотипи – набір загальноприйнятих норм і суджень, які стосуються існуючого становища чоловіків і жінок, норм їхньої поведінки, мотивів і потреб. Ґендерні стереотипи закріплюють існуючі ґендерні розбіжності і стають перепоною до змін стану справ в сфері ґендерних відносин.
Ґендерна демократія – це система волевиявлення у громадянському суспільстві двох статей – жінок і чоловіків, як рівних у можливостях і правах, що законодавчо закріплені і реально забезпечені у політико-правових принципах, діях, розбудові суспільних і державних структур з урахуванням ґендерних інтересів, потреб.
Ґендерна культура – це сукупність статево-рольових цінностей у суспільних сферах буття та відповідних до них потреб, інтересів і форм діяльності, що обумовлена демократичним устроєм і пов’язаними з ним демократичними інституціями.
Ґендерна рівність є процесом справедливого ставлення до жінок і чоловіків. Для її забезпечення критерії справедливості часто повинні компенсувати історичні та соціальні перешкоди, які не дають жінкам і чоловікам існувати в рівних умовах. Справедливість веде до рівноправності.
Ґендерна рівноправність означає, що жінки і чоловіки користуються однаковим статусом, мають однакові умови для реалізації всіх прав людини і можливість робити свій внесок у національний, політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, а також отримувати користь від результатів. Тобто – це рівне оцінювання суспільством подібностей і відмінностей між жінкою і чоловіком та розрізнення ролей, які вони відіграють.
Ґендерна політика – це утвердження партнерства статей у визначенні та втіленні політичних цілей і завдань та методів їх досягнення в діяльності політичних структур: держави, політичних партій, громадсько-політичних об’єднань.
Ґендерні стереотипи – це один із видів соціальних стереотипів, заснований на прийнятих в суспільстві уявленнях про маскулинне і фемінне. Під соціальним стереотипом, зазвичай, розуміється стандартизований, стійкий, емоційно насичений, цінністно визначений образ. Синонімами стереотипу нерідко виступають поняття упередження, забобони або кліше.
Ґендерні стратегії – це визначення суспільно значимих ґендерних спрямувань у діяльності соціумів та їх організаційних структур, направлених на утвердження ґендерної демократії в суспільстві з метою розвитку ґендерної культури.
Ґендерний індекс людського розвитку – це встановлені ООН показники, які відображають становище в країні чоловіка і жінки в таких базових напрямах людського розвитку: можливість вести здоровий спосіб життя та довго жити; доступність якісної освіти; рівень матеріального добробуту.

Що таке торгівля людьми

Що таке торгівля людьми

Проблема торгівлі людьми – одного з найнегативніших явищ сучасного суспільства – уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до проституції в країнах континентальної Європи. Так з’явився термін ”біле рабство”, який пізніше поширився на загальне поняття торгівлі людьми.

З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття ”торгівля людьми” обмежується ”торгівлею жінками”. При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо. Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною злочину ”торгівля людьми”. Однак поняття ”торгівля людьми” є більш широким: об’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку.

Метою торгівлі жінками може бути насильницький шлюб, примусова праця, використання в домашньому господарстві і промисловому чи сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово чи за замовленням, використання в сексуальному бізнесі. Чоловіків переважно використовують на будівництвах, у промисловості, сільському господарстві, дітей – у жебрацтві, осіб будь-якої статі і віку – для вилучення і трансплантації органів.

У даний момент найбільш повне визначення торгівлі людьми дає ”Протокол з попередження торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми”, який доповнює Конвенцію ООН про боротьбу з транснаціональною організованою злочинністю. Протокол є основним сучасним документом, спрямованим на боротьбу з цим злочином. Він визначає торгівлю людьми як: Здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачі, приховання чи отримання людей шляхом погрози силою або її застосування чи інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою чи вразливістю стану або шляхом підкупу у вигляді платежів чи вигод для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

З приведених вище визначень випливає, що торгівля людьми – це сукупність таких ознак: вербування, перевезення, передача, продаж, усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу, використання шантажу, погроз, насильства.

ПАМ’ЯТКА УСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ

ПАМ’ЯТКА УСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ

• Уміння говорити має поєднуватися з умінням за необхідності помовчати.
• Якщо твій співрозмовник роздратований, то краще помовчи, щоб не дратувати його ще більше. Спе­речатися з роздратованою людиною — це те саме, що підкладати дрова в багаття.
•  Будь урівноважений. Слухай не перебиваючи. Ніколи не заперечуй, не дослухаючи своїх батьків чи старших, адже вони мудріші уже через те, що мають поважний вік.
• Коли ти сам роздратований, краще теж помовчи, щоб не дратувати співрозмовника ще більше і не ска­зати чогось такого, про що пізніше жалкуватимеш, а також щоб уникнути тону, який може викривити зміст сказаного.
• Коли знайомишся з людиною, постарайся у розмові декілька разів назвати її ім’я, це допоможе тобі його краще запам’ятати.
• Перш ніж зайти до кабінету незнайомої особи, запам’ятай, як її звати, і звертайся до неї, називаючи ім’я та по батькові.
• Ведучи розмову, частіше називай ім’я співрозмовника. Для людини звук власного імені найсолодший.
• При розмові проявляй щиру зацікавленість. Будь доброзичливий.
• Намагайся знайти цікаву тему для розмови.
• Будь позитивним, усміхайся, постарайся зрозуміти співрозмовника.
• Запам’ятай! Міжособистісна дистанція під час спілкування з друзями становить 0,5—1,2 м. Дистанція для ділового спілкування становить і,2—з,7 м.
• Розмовляючи, ледь нахиляйся вперед та встановлюй контакт очима.
• Використовуй позитивні жести, слідкуй за інтонацією.
• Ніколи не давай поради, якщо від тебе цього не чекають.
• Дай можливість висловитися іншим.
• Ніколи не дозволяй собі запізнюватися. Навчися приходити вчасно або трохи раніше.
• Не будь базікою, навчися тримати секрети.
• Запам’ятай, існує лише один спосіб навчитися говорити на сцені — не уникати сцени та тренуватися говорити. Адже для того, щоб навчитися плавати, треба зайти у воду.
•  Будь допитливим, навчися правильно ставити запитання, уважно слухати, аналізувати, спокійно відповідати.

Кілька корисних установок у спілкуванні

Кілька корисних установок у спілкуванні

1. Ніколи не поспішай робити категоричних висновків по першому враженню, особливо уникай негативних оцінок.

2. Пам’ятай про те, що всі люди різні, кожна людина унікальна і не повторна. У житті не варто відносити людину до якогось типу, класифікувати людей.

3. Ми часто ображаємося на людей або не задоволені ними, тому що вони не виправдовують наших очікувань, не містяться в ті рамки, які ми їм відвели. Але люди зовсім не зобов’язані бути такими, якими ми бажаємо їх уявляти.

4. Пам’ятай про те, що будь-яка людина по своїй суті має унікальну здатність до зміни.

5. Ніколи не плутай поведінку людини і її особистість. Оцінюючи вчинок людини, у жодному разі не вішай ярлик на її особистість.

6. Навчися ухвалювати будь-яку людину цілком, такою, якою вона є – з усіма її гідностями й недоліками.

7. Як говорив Дейл Карнегі, якщо прагнеш переробити людей, почни із себе – це й корисно і безпечно.

Снід: подумай про майбутнє – обери життя

Снід: подумай про майбутнє – обери життя

Здоров’я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров’я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя. 

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)  і його кінцева стадія СНІД( синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує  справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу.

Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. – вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у  віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ – позитивних у нас значно більше.

У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто вже помер або смертельно хворий,  говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 – 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

У генеалогії цієї хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ-вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й інші, обґрунтовані версії. Так,  наприклад,  югославський лікар та історик медицини Мірко Грек вважає, що привід для епідемії СНІДу – це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Греком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впродовж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим в організмі людини себе не виявляти, очікуючи більш сприятливих для себе умов. Існує багато інших версій науковців щодо виникнення цієї страшенної хвороби. 

Вірус СНІДу дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров’яних тілець людини – основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Першими, хто захворів на СНІД, були люди, які входили до так званої «групи ризику». Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі на уроджену гемофілію (тому що їхнє життя залежить від систематичного введення препаратів із донорської крові).

Однак дуже швидко вірус СНІДу вийшов за межі названих груп ризику в основну популяцію населення.

Згідно з новими цифрами, які оприлюднив підрозділ ООН боротьби з ВІЛ/СНІДом, темпи поширення інфекції серед молоді в більшості уражених країн знижуються; виняток становить лише ситуація в Україні та Росії, де кількість ВІЛ – інфікованих серед молоді в віці від 15 до 24 років продовжує зростати.

 Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

– статевий;

– під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

– при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);

– від ВІЛ-інфекції або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – чотири-п’ять тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини.

Як уже говорилося, найімовірнішими вірусоносіями є гомосексуалісти, наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів, ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Та було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповсюджується планетою з неймовірною швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства.

Учені не втрачають надії, деякі навіть упевнені, що медикаменти, спроможні перемогти ВІЛ,  неодмінно з’являться в найближчі роки. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з’явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і громадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу – такі перспективи на найближче майбутнє.

А ми маємо пам’ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах – найкращі методи профілактики СНІДу.

 

Рекомендації для зняття психологічного напруження, зниження тривожності

Рекомендації для зняття психологічного напруження, зниження тривожності

Є багато маленьких хитрощів, які допоможуть людині впоратися з емоційним перевантаженням:

1.Порахуйте до 10 та лише потім повертайтеся до травматичної ситуації.

2.Простежте за своїм диханням. Повільно вдихайте й на деякий час затримайте дихання. Видихайте поступово, через ніс. Прислухайтеся до своїх відчуттів.

3.Наберіть води та повільно випийте воду, сконцентруйтеся на своїх відчуттях води.

4.Знайдіть якийсь невеличкий предмет і уважно розгляньте його не менше чотирьох хвилин,ознайомлюючись з кольором, формою, структурою так ретельно, щоб можна було уявити предмет із заплющеними очима.

5.Погляньте на небо, розгляньте все, що ви бачите на ньому.

6.Змочіть обличчя холодною водою.

7.Вийдіть з того приміщення , де вас знайшов стрес.

Для того, щоб ці методи допомогли, їх треба знати напам’ять і постійно виконувати.

Взаємовідносини з друзями

Взаємовідносини з друзями

Серед хлопців і дівчат часто можна зустріти таких, кому важко познайомитися з новою людиною, особливо якщо вона протилежної статі. Навіть думка про це викликає страх, напруженість або несподівані агресивність і роздратування. І це ускладнює їхнє життя. Вони шукають вихід і не завжди знаходять. Але при бажанні кожен може оволодіти і цією справою. Ось декілька порад.

  • Найбільш важливіш є перший крок. Тому, якщо ти хочеш з кимось познайомитися, будь відважним. Іди назустріч до цієї людини і не думай, що це повинна зробити вона.
  • Посміхайся ще до того, як ти почнеш розмову. Твоя доброзичлива посмішка свідчить про твої добрі наміри. Вона піднімає настрій людині, навіть якщо вона чимось занепокоєна.
  • Спочатку представся сам, а потім вислови своє бажання познайомитись.
  • Намагайся знайти цікаву тему для розмови. Запитуй, щоб з’ясувати, чим він (вона) цікавиться. Але і розмова “ні про що” – про погоду, футбол, телепередачу – теж може принести добрий результат. Важливим є не те, про що розмова, а те, що контакт відбувся. У той же час не будь надокучливим, якщо бачиш, що тема розмови партнеру не подобається або набридла, – зміни її.
  • Під час розмови будь щирим, відкритим, “випромінюй тепло”, і воно повернеться до тебе, підсилене почуттям твого співрозмовника. Адже давно відома істина: “Якщо хочеш, щоб тобою цікавились. – виявляй зацікавленість”.
  • Настроюйся на людину, уважно слухай її. Слухати набагато складніше, ніж говорити самому. Адже кращим співрозмовником вважають не того, хто багато говорить, а того, хто вміє слухати і розуміти. Тому, якщо ти щось не зрозумів, -перепитай, чи ти правильно розумієш партнера. Запам’ятовуй те, що він говорить.
  • Намагайся говорити менше, а якщо тобі ставлять питання відповідай на кожне.
  • Інтонацією, виразом обличчя, позою покажи зацікавленість тим, про що розповідає твій знайомий. Дивися на співрозмовника зацікавленим поглядом. Виявляй до нього інтерес як до особистості.
  • Говори чітко і зрозуміло, не ковтай слів.
  • Будь терплячим і оптимістичним.
  • Якщо тобі не вдалося вступити в контакт з людиною, з якою хотів би познайомитися, не впадай у відчай і нікого не звинувачуй. Подумай: може, стиль твоєї поведінки їй недовподоби. Зміни його і зроби ще одну спробу. А якщо і вона закінчиться невдачею відклади цю справу на майбутнє. Побачиш, що в голову прийде чудове рішення, яке допоможе зав’язати бажане знайомство.
  • Пам’ятай, що спілкування це мистецтво, яке доступне кожному.

Рекомендації психолога «Перед олімпіадою»

Перш ніж почати підготовку до олімпіади, варто обладнати місце для занять: забрати зайві речі, зручно розташувати потрібні підручники, посібники, зошити, папір, олівці і т.п. Психологи вважають, що добре ввести в такий інтер’єр для занять жовтий і фіолетовий кольори, оскільки вони підвищують інтелектуальну активність. Не треба переклеювати заради цього шпалери або змінювати штори, досить якоїсь картинки в таких тонах, естампа, що зрештою можна зробити і самому, використовуючи, наприклад, техніку колажу.

Приступаючи до підготовки до олімпіади, корисно складати план.

Для початку добре визначити, хто ви – «сова» чи «жайворонок», і в залежності від цього максимально завантажити ранкові або, напроти, вечірні години.

Складаючи план на кожен день підготовки, необхідно чітко визначити, що саме сьогодні буде вивчатися. Не взагалі: «Небагато позаймаюсь», а що саме сьогодні будете учити, які саме розділи якого предмета. 

Звичайно, добре починати – поки не втомився, поки свіжа голова – з самого важкого, з того розділу, що гірший за все. Але буває і так, що знайомитися не хочеться, у голову нічого не йде. Коротше, «немає настрою». У такому випадку корисно почати, навпроти, з того, що знаєте краще, з того матеріалу, що вам найбільше цікавий і приємний. Можливо, поступово справа піде.

Обов’язково варто чергувати роботу і відпочинок, скажімо, 40 хв. занять, потім 10 хв. – перерва. Можна в цей час вимити посуд, полити квіти, зробити зарядку.

Готуючись до олімпіади, не треба прагнути до того, щоб прочитати і запам’ятати напам’ять весь підручник. Корисно повторювати матеріал з питань. Прочитавши питання, спочатку згадаєте й обов’язково коротко запишіть усе, що ви знаєте з цього питання, і лише потім перевірте себе за підручником. Особливу увагу зверніть на підзаголовки чи глави параграфа підручника, на правила і виділений текст. Перевірте правильність дат, основних фактів. Тільки після цього уважно, повільно прочитайте підручник, виділяючи головні думки, – це опорні пункті відповіді.

Наприкінці кожного дня підготовки варто перевірити, як ви засвоїли матеріал: знову коротко запишіть плани всіх питань, які були пророблені в цей день.