Категорія: Новини

Діти, позбавлені батьківського піклування, – діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.

Згідно із статтею 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення:
– виплачується соціальна стипендія в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики;
– до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох соціальних стипендій;
– при наданні академічної відпустки за медичним висновком за ними зберігається на весь період академічної відпустки повне державне забезпечення та виплачується стипендія;
Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
Органи доходів і зборів зобов’язані безоплатно передавати закладам, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім’ям дитячі речі, м’який інвентар, транспортні засоби тощо, затримані органами доходів і зборів і конфісковані в установленому порядку, а також ті, за якими не звернувся власник до закінчення терміну їх зберігання під митним контролем, у кількості, що не перевищує необхідних річних потреб відповідного закладу або сім’ї, за зверненням служби у справах дітей.
Діти-сироти та діти, позбавлених батьківського піклування, у віці до 18 років забезпечуються щорічним безоплатним оздоровленням.
Встановлено коло житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:
– зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
– жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей;
– до працевлаштування випускників закладів, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла;
– у разі відсутності житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування;
– у разі перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб, мають право зараховуватися на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і соціальний квартирний облік за місцем їх обліку як внутрішньо переміщених осіб.

19 жовтня 2021 року на календарі України з’явилося нове свято – Всеукраїнський день відповідальності людини. Починаючи з 2021 року, воно відзначатиметься щороку 19 жовтня у день народження Богдана Гаврилишина, економіста, громадського діяча, мецената, автора  «Декларації відповідальності   людини». У Білозерській  загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №18 у дистанційному режимі, з метою привернути увагу учнів  до життєвого шляху   легендарної особистості,  якісного перетворення українського суспільства, підвищення рівня відповідальності,  були проведені  наступні заходи: тематична  викладка інформаційних матеріалів «Богдан Гаврилишин, українець»,  інфографіка «Декларація відповідальності людини»  Богдана Гаврилишина» та підготовлено і показано презентацію «Вчитися. Мріяти. Діяти»(7 уроків від Богдана Гаврилишина).  Тож, вшановуємо пам’ять  відомого українця – Богдана Гаврилишина. 

Посилання на матеріали: https://filippienko.blogspot.com/

Підлітковий вік — час радикальних змін, чергова криза, що знаменує новий етап сепарації — відділення дитини від батьків та її перехід у доросле життя. У цей період буває нелегко всім членам сім’ї: і самому підлітку, і його батькам, яким потрібно призвичаїтися до нових правил взаємодії. Про те, як зберегти добрі стосунки, довіру та не втратити здоровий глузд, коли в сім’ї вже не дитина, але ще й не дорослий, наша сьогоднішня розмова.

Лейтмотив цього періоду — зміни. Вони проявляються як на рівні фізіології — у підлітків змінюється зовнішність, з’являються ознаки дорослості, вони навіть починають пахнути по-іншому, так і в поведінці — раніше ласкава дитина тепер поводиться провокативно. Так вона готується до нового життя, а ми, батьки, до того, щоб її відпустити.

Хороша новина — ця криза має початок і закінчення. Тобто ваша люба дитина точно не залишиться такою в дорослому віці. Мозок дозріє, «гормональна буря» мине і всі процеси, які зараз відбуваються, нормалізуються.

Як у кризі трьох років, так і в кризі підліткового віку ви зустрінете дуже багато супротиву. Мама й тато для дитини стають основними спаринг-партнерами, у конфліктах із якими підліток шукає себе, дізнається більше про себе та здобуває головні інструменти для конструктивного вирішення конфліктів у сім’ї, з друзями. Варто розуміти, що саме те, яким способам ви його навчите зараз, такими він і буде користуватися надалі. Бунтівна поведінка є нормою для даного віку і вимагає від батьків терплячості та розуміння. Причина її — не у вас, однак при цьому саме ви несете відповідальність за все, що відбувається з дітьми. Як доводять численні дослідження, підлітки потребують уваги та любові не менше, ніж малюки, але просто в інших проявах.

Завдання батьків не з простих: дати дитині більшу свободу, відійти на безпечну відстань, та водночас залишитися надійним тилом, не покинути її наодинці з проблемами, страхами і комплексами. Ось кілька рекомендацій, які допоможуть знайти спільну мову з дитиною-підлітком:

• Чесно обговорюйте труднощі підліткового віку. Постарайтеся зрозуміти не лише всі ті складні емоції, які, на вашу думку, відчуває дитина, але усвідомлюйте свої почуття, називайте їх та працюйте над собою. Тому що є величезна різниця між батьками, які намагаються маніпулювати та контролювати, і тими, хто щиро хоче підтримувати зв’язок.

• Проявляйте розуміння. Покажіть дитині, що розумієте, наскільки складно витримувати тиск однолітків, соціальні очікування. Розкажіть, як вам було в цей період, поділіться своїми підлітковими радостями та печалями.
• Приділяйте достатньо часу. Як давно ви робили щось разом? Батьки часто грають з малюками, а от проводити час разом зі старшими дітьми — не вважають таким важливим. Насправді неважливо, наскільки самостійно поводиться дитина, можете бути впевнені, що вона цінує ваші слова і наміри провести з нею час. Регулярна спільна діяльність сприяє довірі та глибокому спілкуванню. Тому відірвіть погляд від смартфонів та зверніть його на свого підлітка. Подумайте, що цікаве можна зорганізувати: сходити на піцу чи спекти її разом, подивитися фільми чи піти на концерт? Як варіант — ви можете разом скласти список спільних справ або доручіть це своїй дитині.
• Уникайте нотацій, постійних розмов про оцінки, звинувачень, інакше дитина закриється від вас, у неї складеться враження, що вас цікавить лише школа і щоденник. Слухайте з розумінням, не перебивайте, не повчайте, навіть якщо дуже хочеться. Зберіть волю в кулак та уникайте «цінних» порад, якщо вас про них не просили.
• Ваш дім має стати безпечним місцем. Не соромте дитину, уникайте сарказму та насмішок. Цього в житті підлітка вистачає і без вас. Нехай домівка буде тихою гаванню, де можна зняти маску захисту та сховатися від підліткової культури, стандартів. Дитина має бути впевненою, що її тут люблять у будь-якому настрої.

• Будьте поруч та емоційно відкритими. Не наполягайте, не змушуйте, не чіпляйтеся з розмовами, дайте знати, що коли у дитини виникне потреба у розмові, ви будете готові її вислухати. Політика невтручання у справи підлітка — хибна стратегія. Батькам не варто вважати, що дитина вже достатньо доросла і не потребує нашої допомоги, навіть якщо вона щосили старається це показати.
• Говоріть, що любите. Це не само собою зрозумілий факт, що не потребує доведення. Дитина хоче чути, що її люблять, і не лише раз на рік. Підкреслюйте свою любов до дитини за кожної нагоди, акцентуйте увагу на тих рисах, які особливо цінуєте в ній. Ваш підліток дуже потребує вашого схвалення. Зрештою, щирі та відкриті стосунки — це не лише його потреба, але й ваша. Є така закономірність: чим гірше поводиться дитина у будь-якому віці, тим більше вона потребує любові.
• Не відкладаєте розмови про секс, депресії, наркотики, СНІД та самогубство. Не уникайте цих слизьких тем з надією, що це вбереже від них вашу дитину. Якраз навпаки — ігнорування таких розмов може викликати в дитини сором та підштовхнути до хибних рішень.
• Використовуйте ґаджети для спілкування з дітьми, але не замінюйте ними живе спілкування. Це лише додаткова можливість бути на крок ближче.
• Не дозволяйте собі піднімати руку на підлітка. У підлітковому віці тілесне покарання неприйнятне та веде до підриву батьківського авторитету, погіршення стосунків та інших печальних наслідків.
• Подбайте про наставника. Організуйте цікаве та корисне дозвілля. У підлітка має бути місце, окрім дому та школи, де у нього буде дорослий наставник — авторитет, на якого можна рівнятися та проговорювати свої хвилювання. Це можуть бути різноманітні гуртки та секції, школи лідерства, творчі проекти.
• У конфліктних ситуаціях завжди залишайтеся по один бік барикад. Ви — завжди на боці дитини, особливо при сторонніх. Зрозуміло, що бувають випадки, коли дитина неправа, але це все обговорюється наодинці. Корегуємо поведінку, а не саму дитину. В іншому випадку втратите найголовніше — довіру.
• Визнайте право на самостійність, вільну від батьків зону. Можете передати підлітку відповідальність за ті сфери життя, з якими він вже добре справляється, і допомагайте там, де ще не дуже виходить.

• Чітко дотримуйтеся особистих кордонів дитини: стукайте, коли заходите в кімнату, не перевіряйте кишені, сумку. У цей період відбувається остаточне формування особистих кордонів, вони стають чіткішими. Дотримуйтеся домовленостей, вмійте зберігати таємниці. Уникайте обговорень підлітка з іншими при ньому. Вони особливо болісно реагують на таке.
• Цікавтеся, чим живе ваша дитина, яку музику слухає, що дивиться і читає. Знайомтеся з друзями, кличте їх в гості на чай з бутербродами. Це особливо важливо, бо зміцнює ваш зв’язок із дитиною.
• Дозвольте собі і навколишнім бути неідеальними. Нормально помилятися і не розуміти, що робити, незважаючи на те, що підлітками ви вже були. Адже батьками підлітка стали вперше. Поповнюйте власні ресурси, їхнім джерелом не має бути ваша дитина. У наповненому та збалансованому стані вас буде складніше вивести з рівноваги. Так ви станете міцнішою опорою для «хиткого» підлітка.

Береженого Бог береже

Зупинимо СНІД – поки він не зупинив нас.
Девіз борців проти ВІЛ/СНІДу

Cпантеличене швидким розповcюдженням СНІДу людство змушене реанімувати одвічні життєві принципи, замислитися над сенсом життя. Саме це явище перевіряє нас на стійкість, людяність, виваженість та мудрість. І ще на відповідальність щодо власного життя та життя тих, хто поруч, хто прийде після нас. Адже молоді люди часто вважають, що ризик «взагалі» високий, а для нього «особисто» несуттєвий.
Постійно перебуваючи в процесі постійного росту і становлення, емоційного піднесення, пошуку, непросто віднайти грані позитивного. Але треба пам’ятати, що молодість – це час відкриття нових обріїв, пора іспитів, спроб освоєння нового досвіду і виявлення межі своїх можливостей і разом з тим – це дуже небезпечний час.
Та для того, щоб вберегтись від небезпечних спокус – треба мати все ж таки здоровий глузд і любов до життя та врешті-решт до себе. Як кажуть: «Береженого Бог береже».

В умовах наявної в Україні кризи сімейних та подружніх взаємин ( великої кількості розлучень, негативних тенденцій у розвитку процесів народжуваності і смертності, малодітності сімей, їх конфліктогенності тощо ) проблема гендерної соціалізації дитини набуває особливого значення .

Другим народженням людин , вважав В . О . Сухомлинський , становлення чоловіка та жінки у підлітковому віці: « Немає абстрактного підлітка, як часто звикли називати людину цього віку, є конкретна людська особистість – чоловік чи жінка , які народжуються на наших очах », – писав він. І підкреслював , що входження підлітка у соціальне середовище здійснюється шляхом засвоєння статевих ролей та культури шлюбно – сімейних взаємин, наслідування взаємин у батьківській сім’ї : « Усвідомлення того, що він такий же чоловік, як і його батько, є для хлопчика великим одкровенням . Він починає розглядати відносини батька й матері з нової точки зору, бачить у них те, чого не бачив раніше».

Підлітки оцінюють власні цінності та форми поведінки, порів­нюючи їх з прийнятими у бать­ківській сім’ї. Зрозуміло, що сім’ї належить вирішальна роль у процесі їх формування і в боротьбі між незалежністю та взаємозалежністю. Найважливіші завдання бать­ківства є парадоксальними. З одного боку, успішні батьки забезпечують дітям почуття захищеності і підтримки, з іншого – батьки хочуть, щоб їх діти виросли незалежними, дієздатними членами суспільства. Стилі батьківської сім’ї можуть суттєво впливати на мотиви прагнення підлітків до дорослості. Однак незалежно від типу сім’ї, мета батьків – допомогти дитині засвоїти гендерні ролі, щоб якнайкраще адаптуватись до дорослого життя та якнайповніше самореалізуватись у будь-яких сферах життя та діяльності.

Англійський письменник Г.К. Честертон вміло підмітив: «Діти не люблять слухатися своїх батьків, зате охоче їх наслідують». Чим старшими ми стаємо, тим частіше помічаємо, що повторюємо слова, почуті в дитинстві від мами з татом, і взагалі дивимося на світ, керуючись їх точкою зору. З роками кожен з нас все ясніше розуміє те, на що вже давно звернули увагу психологи: образ думок дорослої людини, її манера поведінки, особливості відносин з іншими людьми закладаються ще в дитинстві під впливом прикладу власних батьків. Особливо це стосується шлюбно-сімейних відносин та батьківських установок. Тому що давно помічено, що доросла людина в своїй сім’ї довільно, а часто й мимовільно прагне реалізувати ту модель відносин, котру засвоїла в дитячі роки на прикладі своїх батьків.

Одним із перших звернув на це увагу Ерік Берн, котрий створив оригінальну, хоча й не безперечну теорію людських взаємовідносин. Спираючись на ідеї Берна, його послідовники розробили систему сімейної психотерапії, засновану на принципі корекції негативного дитячого досвіду. В межах цієї системи передбачається, що жінка, яка переймає модель відносин своїх батьків, засвоює життєву позицію, котра може бути визначена або як материнська, або як дочірня. Якщо в батьківській сім’ї домінувала сильна енергійна мати, котра ще й приділяла дочці максимум уваги і турботи (нехай інколи і в строгій формі), то у дівчинки на маминому прикладі формується материнська позиція. Надалі вона прагне стати своїм близьким надійною і турботливою матір’ю, котра все знає краще за всіх і завжди готова допомогти, а інколи й посварити (приструнити).

Якщо ж главою сім’ї був батько, то жінка швидше всього засвоїть роль дочки. Вона на все життя збереже в собі маленьку дівчинку, котрій легше притулитися до чийогось сильного плеча, ніж самій нести вантаж вирішення життєвих проблем.

У подібному становищі опиняються і чоловіки. Маючи в дитинстві приклад сильного домінуючого батька, хлопчик прагне бути подібним до нього і переймає батьківську роль – роль господаря і глави, відповідального за свої рішення і готового стати опорою близьким. Якщо ж батько з якихось причин не був таким прикладом і реальна перевага була на стороні матері, то у хлопчика формується пасивна синова позиція. В його житті жінка завжди буде потрібна для того, щоб отри мати від неї материнську підтримку і ласкаве погладжування по голові, щоб виплакати, вткнувшись в її спідницю, сльози розчарування, образи й гніву.

Легко уявити, як складеться сімейне життя, коли подорослішають дівчинка і хлопчик, додадуть до нього свої сформовані в дитинстві позиції. Відносини можуть скластися цілком гармонійно, якщо ці позиції доповнюють один одного, тобто материнська співпадає з синовою або ж батьківська з дочірною. Тоді один із подружжя з легкістю приймає роль лідера, котра цілком узгоджується з душевним складом іншого, готового йти назустріч, слухатися і підпорядковуватися. Відносини, нехай і нерівноправні, зате природні і задовольняють обох. Така сім’я є цілком благополучною, хоча не може бути хорошим прикладом: адже у багатьох інших випадках баланс ролей може скластися по-іншому.

Набагато гірше, якщо таке поєднання відсутнє. Сутички в подружній парі материнської і батьківської позицій приводить до виснажливої боротьби за лідерство, в котрій найчастіше обидві сторони приречені на поразку.

Якщо ж подружжя приносить в сім’ю власну дочірню і синову позиції, їх відносинам теж не позаздриш. І чоловік, і дружина не в стані приймати відповідальні рішення і прагнуть перекласти цей вантаж на плечі іншого. Обоє шукають і не знаходять в іншому підтримки і опори. В результаті виникає взаємна незадоволеність, котра ще більше посилюється, якщо і чоловік і дружина за старою звичкою продовжують шукати поради під дахом своїх батьків.

Ця переконлива схема часто служить ключем до вирішення сімейних проблем. Однак навряд чи її можна вважати вичерпною. Вірогідно, в минулі роки вона була справедлива до будь-якої сім’ї. Аналізуючи відносини сучасного подружжя, можна зробити висновок, що вони часто не вкладаються в цю схему. Є декілька причин такого стану речей.

Протягом тижня, з 11 по 14 жовтня  2021 року,  в Білозерській загальноосвітній школі №18 відбулися  тематичні  заходи з нагоди Дня захисників та захисниць України, Дня українського козацтва та свята Покрови  Пресвятої Богородиці, а саме: виховні, класні  години, вікторини, пізнавальні ігри, Уроки мужності, виставки художньої та документальної літератури, спортивні змагання та  змагання з кулькової стрільби,  тощо.                             

Учні 1-4 класів розпочали святковий день з ранкової зустрічі «Козацькому роду – нема переводу». Класні керівники провели години спілкування «Мужність і відвага скрізь часи і покоління», під час яких познайомили учнів з історією Дня захисників і захисниць України та пригадали традиції славного українського козацтва. Малюки та учні 5-9 класів продемонстрували свою спритність, кмітливість під час спортивних змагань «Козацькі розваги» та «Гей, ви хлопці, славні запорожці». Рій «Отаман» продемонстрував патріотичний вишкіл «Сила Нескорених!». Захоплююча розповідь під час проведення навігатора  у минуле «Кальміуська паланка», метою якого було виховання  любові і поваги  до історичного минулого рідного краю, формування  інтересу до  історії  Донеччини а також  розширити знання  про  козацьку добу, зацікавила учнів 8-9 х  класів. У цей день серед учнівської спільноти 9-10 х класів пройшли змагання з кульової стрільби. Під час проведення тематичного уроку з історії України «Становлення козацтва  XVI-XVII ст.» учні проявили неабиякий інтерес до історичної і  культурної спадщини України та традицій і звичаїв українського народу. З великою повагою були написані вітальні листівки «Тепло долонь і серця, тобі, мій герою»  та проведено челендж «Дякую тобі», для захисників і захисниць України.

Наша українська молодь не тільки ревно береже історичну пам’ять нашого народу, але і його iсторичне минуле .  Зі св’ятом Вас, любі друзі!

Учні Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 підтримали ініціативу благодійної організації БФ «Щаслива лапа», яка цього року проходила з 4 по 6 жовтня, а саме – ІІ Міжнародний урок Доброти «Гуманне та відповідальне ставлення до тварин», присвячений Всесвітньому дню захисту тварин. Класні керівники провели 13 уроків Доброти: виховні та класні години, уроки-обговорення, години спілкування. Кожен клас нашої школи взяв активну участь в акції та вніс свій маленький, але вагомий внесок. Діти приносили корм, іграшки та килимки, зроблені власноруч, для братів наших менших. Цього року ми вже вкотре допомогли зібрати кошти у розмірі 1055 грн собакам та котикам на ліки та стерилізацію.

Безхатні тварини мають право на життя. Всесвітній день захисту тварин покликаний привернути увагу людства не лише до власних проблем, але й згадати про інших мешканців планети.

80 років тому в Києві сталася одна з найбільших трагічних подій в історії міста і в історії України періоду Другої світової війни. Наприкінці вересня 1941 року німецькі нацисти в урочищі Бабин Яр знищили єврейське населення міста. Відтак Бабин Яр став символом Голокосту і нацистських злочинів загалом. Адже масові страти там тривали і надалі. І нищили не лише євреїв, а й ромів, радянських військовополонених, українських націоналістів. 29 вересня у Білозерській загальноосвітній школі  №18, з метою формування історичної правди про події Голокосту, були проведені заходи  до 80-х роковин трагедії в Бабиному Яру: виховна година «Трагедія Бабиного Яру» у 10-11 класах, урок-конференція з обговоренням «Бабин Яр: трагедія, історія, пам’ять» у 6-х класах. Для малечі було проведено урок-пам’ять «Бабин Яр – трагедія людства». А під час проведення Національного уроку пам’яті   використовувалася  освітня платформа «Червона точка пам’яті», яка дозволила  учням зробити свій внесок у колективне знання про Голокост і Другу світову війну. Усі заходи  підготовлені з урахуванням віку та емоційної зрілості школярів.

У рамках Всеукраїнського тижня протидії булінгу з метою розвивати навички безконфліктного спілкування, толерантність серед дітей,  виховувати в учнів повагу одне до одного, відповідальність

за власні вчинки, у Білозерській загальноосвітній школі №18 з 16 по 20 вересня були проведені цікаві профілактичні заходи, а саме: інформаційні хвилинки «Ми обираємо світ без булінгу» та «Абетка. Жити без насильства» допомогли молодшим школярам 1-4 класів зрозуміти, як правильно діяти в конфліктних ситуаціях.

Діти 5-7х класів   вчилися протидіяти різним формам булінгу під час годин спілкування та тренінгу «Булінг: способи захисту».  Інтерес  серед учнів 9- 10 класів викликав перегляд віртуальної виставки «Stop! Булінг» та проведення тренінгу «STOP – БУЛІНГ». Старшокласники під час гри-квесту «Зупинемо булінг разом!» склали пам’ятку «Правила безпечного спілкування у соціальних мережах».

Під час заходів учні ознайомлювалися з інформацією стосовно заборони всіх форм насильства та жорстокого поводження з дітьми: законодавчою  базою, базовими визначеннями та поняттями, теоретичною інформацією, практичними порадами; складали правила спілкування в Інтернеті.

Від того, в якій атмосфері перебувають діти, залежить їхній настрій, їхнє здоров’я, їхнє бажання вчитися, приходити до закладу освіти. Безпечна, доброзичлива атмосфера, заснована на довірі і повазі є найкращою основою, щоб запобігти булінгу (цькуванню) в закладі освіти.

Бездоглядними, безпритульними називають дітей, які були покинутими батьками або самі залишили сім’ю чи дитячі заклади, в яких перебували і не мають певного місця проживання.

Явище дитячої бездоглядності і безпритульності є складним і неоднозначним, адже ці діти є жертвами не лише власних родин, але й байдужості оточуючих та суспільства.

Основними причинами виникнення такого явища, як дитяча бездоглядність та безпритульність, є безробіття батьків, зростання цін на продукти першої необхідності, погіршення матеріального благополуччя значної частини населення, втрата “поняття” про сім’ю як про соціальний інститут, зниження відповідальності батьків за виховання дітей, збільшення незайнятих дітей та підлітків, недостатність роботи з організації дозвілля дітей за місцем проживання, загострення конфліктів між батьками та дітьми.

Зрозуміти специфіку сучасного феномена дитячої бездоглядності і безпритульності в Україні дозволить аналіз соціального портрета дітей, які більшість свого часу проводять на вулиці чи живуть там: віковий склад, особливості сімейного оточення, звичок та способу життя, міжособистісних стосунків тощо.

Бездоглядні та безпритульні діти в Україні – це переважно особи до 14 років. «Самостійно» діти йдуть з дому, починаючи з 6-7 років. Серед безпритульних дітей кількість хлопців більша, ніж дівчат.

З метою подолання основних причин дитячої бездоглядності необхідно ще на ранній стадії виявляти сім’ї, які неспроможні виконувати виховні функції, вживати заходів для запобігання соціальному сирітству, створювати належні умови для всебічного розвитку та виховання дітей, поширювати форми сімейного виховання, влаштування дітей–сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування у дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, забезпечити підготовку та перепідготовку батьків – вихователів та прийомних батьків, фахівців закладів соціального захисту дітей, збільшувати обсяги фінансування заходів щодо подолання дитячої безпритульності і бездоглядності, а вирішення таких проблем покладати не лише на відповідні служби, але й вирішувати суспільством в цілому.

Розпад шлюбу – причина безпритульності і бездоглядності.
Однією з основних причин дитячого лиха є розлучення, батьків. Коли розпадається сім’я, «квіти життя» опиняються в зоні ризику.

Народження дитини, її виховання – моменти надзвичайно важливі та відповідальні. Без батьківської аури дитина вже зовсім інша. Сутність його виховання – не в розмові про нього, а в організації особистого життя батьків. Майбутнє дитини закладається у нормальній, повноцінній сім’ї. Неповноцінна сім’я не може видати якісний продукт.

Вихід дитини із сім’ї трапляється зазвичай через педагогічну некомпетентність батьків. Найчастіше втечі з дому здійснюють підлітки в 10-13 років.

Основними побудниками до втечі є:

– приналежність до соціально неблагополучної сім’ї;

– сором за батьків (наприклад, алкоголіків, негідно себе ведуть з оточуючими людьми тощо);

– байдужість батьків до труднощів їхніх дітей у школі;

– конфлікти між однокласниками та вчителями.

Походи підлітків з дому можуть відбуватися під впливом друзів. У подібних випадках слід не тільки припиняти такий спосіб життя підлітка, але і зробити для нього привабливим перебування в родині, учнівському колективі, громадськості.

Підлітки можуть покинути рідне вогнище і через зайвий контроль та вторитарний стиль поведінки батьків. До цього додається тяга до подорожей. Часом втеча з дому здійснюють діти з підвищеною активністю поведінки. Це пов’язано з тим, що їх велика живість і невгамовність викликають негативні реакції з боку дорослих і часто ведуть до конфлікту. Шановні батьки та педагоги Білозерської ЗОШ № 18 Білозерської ТГ! Не будьте байдужими до бездоглядних дітей, яких Ви зустрічатимете на вулиці, адже чужих дітей не буває!