Автор: Самарська Марія

Чесність, стислість, ясність і вміння слухати співрозмовника – запорука гарної розмови. Радіоведуча Селеста Хедлі поділилася правилами, які допомагають їй спілкуватися і брати інтерв’ю. (https://coma.in.ua/28388)

1. Не відволікайтеся

Це не означає, що потрібно просто відкласти телефон або планшет. Проживайте зараз. Не думайте про сварку з начальником або про те, що приготувати на вечерю. Якщо хочете закінчити розмову, зробіть це, але не продовжуйте бесіду, думаючи про щось своє.

2. Не нав’язуйте власну думку

Якщо хочете висловити свою точку зору, не отримавши на неї відповіді або критики, заведіть блог. Розмову потрібно починати, розраховуючи чомусь навчитися. Як сказав телеведучий Білл Най: «Кожен, з ким ви знайомитеся, знає щось, чого не знаєте ви». Щоб дійсно почути співрозмовника, постарайтеся на час відкинути власні погляди.

3. Задавайте питання, які потребують розгорнутої відповіді

Беріть приклад з журналістів: починайте питання зі слів «хто», «що», «коли», «де», «чому», «як». Інакше співрозмовник буде відповідати тільки «так» або «ні». Попросіть описати подію або почуття. Співрозмовник задумається, а відповідь виявиться цікавою.

4. Слідкуйте за перебігом розмови

Часто нам в голову приходить якась думка і ми перестаємо слухати співрозмовника, думаючи тільки про те, що запитаємо самі. Причому буває, що питання повторює сказане людиною раніше. Щоб такого не відбувалося, навчіться відпускати ці думки. Вони будуть приходити і йти, просто не чіпляйтеся за них.

5. Якщо не знаєте чогось, так і скажіть

Радіоведучим доводиться особливо уважно стежити за своєю мовою, щоб не назвати себе в ефірі експертами в чомусь, в чому вони розбираються не так вже й добре. Намагайтеся дотримати свого слова. Не варто кидати слова на вітер. Краще перестрахуватися і недооцінити себе.

6. Не порівнюйте свій досвід з досвідом співрозмовника

Якщо співрозмовник розповідає про втрату близької людини, не кажіть, що пережили те ж саме. Якщо згадує про проблеми на роботі, не пускайте в розмови про своє начальника.

Не варто прирівнювати свій досвід до чужого, вони ніколи не бувають однаковими. А головне – мова зараз йде не про вас. Не перетягуйте на себе увагу, доводячи, який ви чудовий або як багато ви пережили.

7. Не повторювати

Це зарозуміло і нудно, але всі ми так робимо. Особливо в розмовах на роботі або бесідах з дітьми. Нам хочеться висловити якесь міркування, тому ми перефразовуємо його знову і знову. Постарайтеся позбутися від такої звички.

8. Не заглиблюйтеся в деталі

Людей мало хвилюють точні дати, імена, прізвища та інші деталі, які ви намагаєтеся згадати під час бесіди. Їм це нецікаво. Їм цікаві ви, що ви за людина, що у них з вами спільного. Так що забудьте про зайві подробиці.

9. Слухайте

Це найважливіший навик для бесіди. Звичайно, говорити самому простіше і приємніше. Щоб слухати, потрібно докладати зусиль, витрачати енергію. Але без цього не вийде справжньої розмови. Ви просто по черзі будете вимовляти більш-менш пов’язані думки.

10. Висловлюйтеся коротко і ясно

Цим все сказано.

Батьки хочуть для своїх дітей найкраще життя, навчаючи їх навичок, які надалі знадобляться їм, аби бути успішними у будь-яких справах. Підприємницьке мислення вчить нас сприймати життєві перепони як випробування, які треба подолати. Якщо сприяти розвитку цих восьми навичок з раннього віку, це принесе свої плоди у майбутньому.

Навичка №1. Стійкість

Життя сповнене поразок, тому так звана «товста шкіра» є невіддільним елементом, якщо дитина хоче бути успішною по життю. Кожен підприємець має бути стійким та рішучим у випадку, якщо поставлені плани не були реалізовані.

Як її розвивати?

Дозвольте дітям виражати свої емоції та не обмежуйте їх почуттів. Існує додаток Positive Penguins, який спрямований допомогти дітям зрозуміти їх негативні почуття, а також сприяти подальшому розвитку позитивного мислення.

Навичка №2. Інновації та креативність

Підприємці повинні мати гнучкий розум – мислити нестандартно у розв’язанні складних проблем. Творче мислення – це фундамент, на якому підприємці будують свої імперії.

Як надихати дітей?

Дозвольте їм грати – саме у цей момент у дітей залучена вся їх креативна енергія. Переконайтесь, що ігри різноманітні та рухливі, не обмежуйтесь комп’ютерними іграми, та програмами на смартфонах. Приділяйте увагу мистецтву, адже витвори мистецтва розвивають уяву, допомагають формувати асоціативні ряди та вибудовують тонкі емоційні зв’язки.

Навичка №3. Працьовитість

Попри рівень досягнень, найкращі підприємці ніколи не уникають повсякденної рутини. Аби вибудувати трудову дисципліну, дітям необхідно навчитися цінувати важку працю.

Як її сформувати?

Розвивайте в дітях незалежність та відповідальність, надаючи їм можливість виконувати справи та бути відповідальними за них. Будьте для них прикладом, та приділяйте якнайменше часу таким справам, як користування мобільними пристроями.

Навичка №4. Взаємодопомога

Можливо корпоративна соціальна відповідальність не допоможе принести прибуток, але підприємці розуміють її важливість. Справжні мрійники – це стратеги, що хочуть зробити світ кращім не тільки для себе, а для всіх.

Як надихати?

Закликайте дітей допомагати по дому та на прилеглій території. Діти можуть допомогти літній парі зібрати листя на дворі, використовувати краудфандингові платформи, щоб реалізувати найцікавіші ідеї або стати волонтерами. Члени Шкільного клубу підприємництва “Олімп” Білозерської ЗОШ № 18 ( http://sae-bilozir18.blogspot.com/ ) за 5-тирічний період його існування реалізували низку соціальних проектів, висаджуючи троянди в літньому парку міста Білозерське, організуючи чудові екологічні акції “Зробимо місто Білозерське чистим” та “Чепурик” та інш.

Навичка №5. Впевненість у собі

Успішне життя першочергово полягає у здатності вірити у себе та свої здібності, бути спроможним ризикувати та доводити справи до кінця.  Дух підприємництва – це віра у власні ідеї.

Як розвивати впевненість у собі?

Заохочуйте дітей висловлювати свою точку зору та давайте їм можливість приймати рішення самостійно. Навіть якщо це зовсім не те, що ви би зробили у певній ситуації. Дозвольте їм робити вибір та вчитись на власному досвіді. Запропонуйте дитині обрати та відвідувати спортивну секцію, фізична активність змушує людей відчувати себе більш впевнено. Навчіть дитину відчувати моменти власного тріумфу. Бізнес-консультантка Керолайн Уебб рекомендує щоп’ятниці записувати кращі досягнення тижня. 

Навичка №6.  Вміння співчувати іншим

Розуміти та підтримувати інших є безцінним вмінням кожного лідера. Успішні підприємці розуміють наскільки важливо вміти співчувати та будувати позитивні відносини.

Як розвинути навичку?

Поважайте індивідуальність та точку зору ваших дітей, спонукайте їх бути відкритими до прояву емоцій. Допомогти дітям розвинути вміння співчувати іншим може програма “If you can…”, розроблена Тріпом Хокінсом.

Навичка №7. Оптимізм

Підприємці – це приклад оптимізму. Вони закликають робити світ кращім та працюють над реалізацією поставленої мети. І саме цей позитивний погляд надає їм перевагу. Оптимізм – заразливий, тому саме час стати прикладом. Будьте відкриті до соціальних медіа, поділіться із дітьми позитивними історіями та виступами, що надихають, аби таким чином розвивати відчуття вдячності та позитивного мислення.  

Навичка №8. Допитливість

Зацікавленість у тому, як влаштований світ – це перший етап на шляху вдосконалення світу. Підприємці навчаються все життя, вони завжди знаходяться у пошуках способів самовдосконалення.

Як надихати дітей?

Заохочуйте нові захоплення дітей та підтримуйте їх зацікавленість. Спробуйте проводити із дітьми дні вільні від технологій, відвідайте музей або спортивний центр. Прийміть участь у марафоні, квесті або інтелектуальному турнірі разом, адже це неймовірна пригода для всіх членів родини.

У сучасному світі, особливо зараз, коли увесь світ веде боротьбу з COVID-19, стрес та депресія, нажаль, присутні у житті кожного із нас. Ми часто не прислуховуємося до себе та не віддаємо собі звіт про те, на скільки важлива ця проблема та до яких наслідків вона може привести.

У цій статті ми спробуємо допомогти вам розібратися в тому, що таке стрес та депресія і що з цим робити.

Отже, що таке стан стресу?

Стресові ситуації оточують нас всюди: небезпека, покладення на себе відповідальності, прийняття швидких та важливих рішень, великі розумові та емоційні навантаження, горе та печалі, цей список можна продовжувати нескінченно.

По суті стрес – це відповідь організму на ту чи іншу негативну подію в житті людини, відсутність відпочинку, перевантаження. Найчастішим наслідком стресу є дисбаланс між процесами гальмування і збудження в ЦНС, якою управляє головний мозок. Проявлятися це може по-різному, хтось стає байдужим та апатичним до всього, а когось починають розривати на частини емоції.

Однак, треба помітити, що стрес у малих дозах досить корисний для організму, стресові ситуації досить часто змушують нас підійматися та переступати через себе, досягаючи нових вершин у житті та долати труднощі.

Стадії стресу:

1. Стадія тривоги
2. Стадія опору
3. Стадія виснаження (дістрес)

Стадія тривоги починається майже одразу після зустрічі організму зі стресом. Адреналін викидається в кров, розширюються зіниці, починається сильне серцебиття, кровоток перерозподіляється, м’язи стають більш активними, можливе ослаблення моторики шлунка і кишечника.

Стадія опору починається трохи пізніше та її дія може тривати від декількох годин до декількох діб. Посилюються обмінні процеси, трапляється придушення запальних та імунних реакцій, починається, свого роду, мобілізація організму в боротьбі зі стресом.

Стадія виснаження – в науці дістрес. Тут починаються видимі негативні прояви: втрата здібності організму адаптуватися до стресу, починається уповільнена реакція, спільна слабкість, після чого симптоми наростають та стрес стає хронічним.

Важливо пам’ятати, що саме стадія дістресу негативно впливає на психіку та весь організм людини у цілому та несе за собою багато неприємностей, одною з цих неприємностей є депресія.

МЕТОДИ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ

У сучасному суспільстві людина відчуває постійне нервове напруження, стреси переслідують нас всюди: стреси на роботі, вдома, у транспорті, у супермаркеті и навіть іноді на відпочинку. В ідеалі, кращим засобом боротьби зі стресом є не лікування наслідків, а профілактика стресу, а саме: регулярні прогулянки на свіжому повітрі, заняття спортом, таким чином, щоб це приносило вам задоволення і не було тягарем, повноцінний сон (не менш 8 годин безперервного сну), збільште спілкування з друзями та близькими вам людьми, в наш непростий час – це дуже важливо, не перевантажуйте себе емоційно та фізично, як говорить народна мудрість: “Робота – не вовк…”, частіше займайтеся тим, що вам дійсно приносить задоволення, прислуховуйтесь до свого тілу і організму у цілому і тоді ваша стресостійкість помітно підвищиться.

ДЕПРЕСІЯ, ЇЇ ВИДИ ТА ОЗНАКИ. МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ.

З депресією погано жартувати, тому дуже важливо вчасно прислухатися до свого організму, зрозуміти та прийняти цей стан в собі та не залишатися з нам наодинці! Знайте, що нетреба боятися просити допомогу у кваліфікованого психотерапевта, тільки спеціаліст у цій області зможе підібрати для вас вірних шлях до виходу з депресії.

Ознаками депресії є так звана “депресивна тріада”:

1. Зниження настрою чи ангедонія (людина починає втрачати здатність відчувати радість, стає злою та роздратованою);
2. Зниження психічної активності – проявляється в гальмуванні, повній апатії та байдужості до того, що відбувається навколо;
3. Зниження фізичної активності – не бажання працювати, сонливість, повна втрата фізичних сил, втрата апетиту та небажання слідкувати за собою, порушення сну від бажання постійно спати до безсоння.

Субдепресивний стан – це початкова стадія депресії, коли характерні прояви поганого настрою, якоїсь роздратованості та апатії, у такому стані в сучасному суспільстві знаходиться більшість людей, навіть не підозрюючи, що можливо вони встали на шлях більш тяжкого психічного стану.

Хронічна депресія – в медицині має назву дистимія, частіше свій початок вона бере ще у дитинстві чи у юнацтві, у більшості випадків, батьки не зважають на це, беручи ознаки дистимії за вади характеру. Хронічна депресія вважається легким розладом, що несе хронічний характер, але бувають випадки, коли вона може перерости в більш тяжку форму – так звану подвійну депресію. Дистимію досить складно діагностувати, супутніми розладами з дистимією можуть бути: наркоманія, социофобія, панічні атаки, алкоголізм, ігроманство.

Для того, щоб не запустити механізм цього підступного діагнозу, спеціалісти радять більше часу приділяти своїм маленьким та дорослим дітям, підтримувати їх, хвалити, не знижати їх самооцінку та просто любити, не дивлячись ні на що.

Клінічна депресія (ВДР-Великий Депресивний Розлад) – проблема сучасного суспільства у наші дні, вона може і не супроводжуватися поганим настроєм, пригніченими думками та іншими загальноприйнятими ознаками, під якими усі ми розуміємо слово депресія. При цьому вона має перелік симптомів, які заважають повноцінної життєдіяльності людини та відноситься до психологічних розладів.

До таких симптомів можна віднести:

• Різкі зміни настрою у продовж дня;
• Втрата цікавості до життя, байдужість і апатія;
• Втрата ваги;
• Помітне порушення сну;
• Відсутність апетиту;
• Самобичування, суїцидні думки;
• Відчуття власної непотрібності та безпорадності;
• Розсіяна увага, в’ялість.

Основними причинами цього захворювання спеціалісти називають збільшений темп сучасного життя, часті стреси, соціальні вимоги, вічну боротьбу за своє місце “під сонцем” у нашому суспільстві і таке інше. На великий жаль, пацієнти з такими проявами бояться звертатися до лікарів, помилково вважаючи, що їх діагноз може вплинути на їх особисте життя чи кар’єру, що це вирок.

Окрему увагу медики виділяють Післяпологовій депресії, яка так чи інше зачіпає від 10 до 20% жінок, що нещодавно народили, в усіх країнах світу. Її причини до кінця не вивчені, так як гормональний фон будь-якої жінки після пологів змінюється дуже сильно, але неможна на 100% стверджувати, що справа саме в цьому. Головне приймати жінку такою, як вона є, давати їй відпочити та пам’ятати, що ніхто не винен у тому, що настав такий стан. Багато жінок бояться зізнатися не те, що комусь, а навіть собі, що їм дійсно погано і вони потребують допомогу, а це у корні невірно. В нашій країні є спеціалісти, називаються вони пренатальні психологи, які завжди простягнуть руку допомоги новоспеченим батькам.

Повертаючись до клінічної депресії, треба відмітити, що у час цієї хвороби відбуваються зміни на рівні мозку та чим довше вона буде залишатися без уваги, тим більше буде погіршуватися психічний стан пацієнта та невідомо до яких жахливих наслідків це може привести. Пам’ятайте, що кожна людина має право задати питання психіатру, психотерапевту, психологу, будь-яким зручним для вас засобом, чи то буде гаряча лінія, чат лікарні, розмова по телефону чи на особистому огляді у лікаря, головне, не бійтеся просити допомогу, навіть якщо вона потрібна і не особисто вам.

Існують різні методи лікування депресії, іноді спеціалісти застосовують їх поєднання для більш благополучного виведення пацієнта з депресії. Якщо депресія протікає важко, у цьому випадку необхідне медикаментозне лікування, однак ліки потрібні далеко не завжди. В окремих випадках ефект досягається за допомогою психотерапії, також застосовуються в лікування депресії фізіотерапевтичні методи.

І на завершення, ми хочу побажати кожному з вас міцного емоційного здоров’я, будьте щасливі та стресостійкі!

Ґендерний дисплей (gender display) – поняття ґендерного дисплею ввів у науковий обіг Ірвінг Гоффман (Erving Goffman) – культурно детермінована та соціально зумовлена багатоманітність проявів статевої приналежності на рівні міжособистісного спілкування; основний механізм створення ґендеру в процесі взаємодії обличчям до обличчя. Міжособистісна комунікація в конкретній ситуації завжди супроводжується процесом категоризації за статтю. Сама можливість категоризації індивіда за статтю є засновком комунікативної довіри. Людину відносять до статі, отримуючи різноманітну інформацію, що відповідає конвенційним правилам. Ім’я, зовнішність, тембр голосу, мовні манери, рухи, стиль прояву почуттів – усі ці множинні прояви являють собою ґендерний дисплей, який дозволяє ідентифікувати співрозмовника/-цю як чоловіка або жінку [1, с. 75]. Прихильники соціального конструктивізму слідом за І. Гофманом стверджують, що прояви ґендеру неможливо звести до виконання статевих ролей, що ґендерну ідентичність не можна скасувати або змінити, подібно сукні чи ролі у виставі. Ґендерний дисплей — це різноманіття уявлень і проявів «чоловічого»  і «жіночого» в міжособистісній взаємодії. Ґендерний дисплей — або конвенційний прояв чоловічого та жіночого — не може бути зведений до поєднання мови, міміки, костюма та гриму. Це воістину віртуозна «гра», орієнтована на партнерів/-ок по п’єсі та мізансцені; ця гра давно зрослася з життями «акторів/-ис» і представляється гравцям/-чиням і спостерігачам/-кам природним проявом їх сутності. У цьому і полягає загадка конструювання ґендеру — кожну хвилину, беручи участь у «маскараді» представлення власної статі, люди роблять це таким чином, що гра за правилами здається природним проявом людського Я. Однак ґендерний дисплей не є універсальним, він соціально-культурно обумовлений. Різні культури, різні історичні епохи, різні соціальні групи виявляють різні ґендерні дисплеї, що унеможливлює їх зведення до біологічних детермінант [2]. Засоби вираження приналежності до статі І. Гоффман називає формальними конвенційними актами. Це своєрідні моделі чоловічої та жіночої поведінки прийнятні у конкретній ситуації, які сприяють збереженню та відтворенню норм повсякденної взаємодії (різного роду ситуативна поведінка — завжди є ґендерно забарвленою). Виконавцями конвекційних актів є соціально компетентні діючі особи, що є включеними у соціальний порядок. Соціальний порядок, у свою чергу, гарантує їм захист від неадекватних індивідів. Бути чоловіком або жінкою та виявляти це – означає бути, за І. Гоффманом, соціально компетентною особою, що викликає комунікативну довіру.

Література: Жукова И.Н. Словарь терминов межкультурной коммуникации / И.Н. Жукова, М.Г. Лебедько, З.Г. Прошина, Н.Г. Юзефович; под ред. М.Г. Лебедько и З.Г. Прошиной. – М.: ФЛИНТА : Наука, 2012. – 632 c. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Гендерный дисплей // Словарь гендерных терминов / Под ред. А. А. Денисовой / Региональная общественная организация «Воvegсток-Запад: Женские Инновационные Проекты». М.: Информация XXI век, 2002. — 256 с. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.owl.ru/gender/046.htm

Раніше роль батька у виховному процесі звичайно обмежувалася в українців функцією покарання. Виступаючи дисциплінуючим вектором виховання, годувальник-батько сприймається дитиною значною мірою відчужено. Дитина мусить, скоряючись силі, слухатися, але внутрішньо протестує, прагне вирватися з-під батьківської влади. Але, “батько” – слово, що ми його вимовляємо з повагою, любов’ю та ніжністю, усвідомлюючи його відповідальну роль в сім’ї та вихованні дітей.

“Вся сім’я вмісті й душа на місці”. Так твердить тисячолітня народна мудрість, котру важко заперечити, беручи до уваги все бачене, прочитане, розказане чи стверджене. А сім’я у вужчому розумінні – це батько, мати і діти, які живуть разом. Крім того, з давніх здавен у кожному суспільстві – це первісний осередок багатьох людських відносин – духовних, моральних, господарських, психологічних, естетичних і, звичайно, виховних, якого гараздом, ладом і порядком завжди турбувався батько.

Батько був тим, який прикладом свого обов’язку, відповідальності, зрозуміння, терпеливості та пошани вирядив своїх дітей у життєву мандрівку сильними, непохитними у своїх переконаннях особистостями. Все це здійснено, коли батько займав в сім’ї своє належне місце – голови родини, що разом у злагоді з матір’ю творили оте первісне в суспільстві родинне вогнище, котре стало підвалиною роду, племені, народу і суспільства.

Від початків існування батько був головою сім’ї, другом і приятелем матері та опікуном-постачальником дітей. В українському народі батько завжди займав первісне місце в родині. Він був її оборонцем і заступником перед всякими негараздами. На прикладі батька, його розумних рішень, порад і прадідних звичаїв, у співпраці з матір’ю, виховувались діти. У наш сьогоднішній бурхливий час нам приходиться бути свідками того, що важливе становище і роль батька починає зникати, а з тим втрачаються дуже цінні не тільки виховні, але й моральні елементи в сім’ї.

Стаємо очевидцями занепаду родини, котра з втратою провідної ролі батька губить свої тверді основи та позбувається моральних вартостей, а це в першу чергу негативно відбивається на дітях і дуже часто призводить до трагічних наслідків. Батько, котрий завжди був охоронцем сімейних підвалин, залишає родину, а та в свою чергу втрачає стабільність і утворюється розлад, валяться стіни родинного затишку й утворюється хаос, який важко привести до будь-якого нормального стану.

Численні дослідження свідчать, що батьки, які брали своїх дітей на руки відразу після їх народження, і надалі частіше граються з ними та більше піклуються про них. Ця нова для чоловіка роль турботливого батька сприятливо позначається на розвиток немовляти та загальній атмосфері родинного життя.

За результатами одного дослідження немовлята, у чиєму вихованні активну участь брали батьки (татусі), отримали вищі оцінки за тестами моторного й розумового розвитку, ніж ті, ким опікувалися переважно мами. Інше дослідження довело, що такі малюки виростають більш чуйними у соціальному плані, між чоловіком і дружиною виникає менше суперечок, спостерігається єдність цілей і злагода у прийнятті рішень. (Оцінюючи ці дані, слід зауважити, що батьки, які з перших днів прагнуть брати активну участь у спілкуванні зі своїми дітьми, імовірно, й за іншими параметрами відрізняються від тих, хто не намагається встановити різні контакти з дитиною).

• офіційний сайт Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти у розділі  «Програми та напрями діяльності»  https://dnmcps.com.ua/
• офіційний сайт Громадська організація Ла Страда – Україна

Main-ua

• Міжнародна організація з міграції. Агентство ООН з питань міграції.

• офіційний сайт «Всеосвіта»:
• Година спілкування «Торгівля людьми»

• Виховна година «Торгівля людьми – сучаснийпрояв рабства»https://vseosvita.ua/library/vihovna-godina-torgivla-ludmi-sucasnij-proav-rabstva-76224.html
• Презентація «Торгівля людьми»https://vseosvita.ua/library/prezentacia-torgivla-ludmi-28940.html
• Анкета «Торгівля людьми»https://vseosvita.ua/library/anketa-torgivla-ludmi-28937.html

V. Інформування учасників освітнього процесу про діяльність «гарячих ліній».

Повідомляємо про необхідність поширювати серед учасників освітнього процесу інформацію про діяльність Кол-центру Міністерства соціальної політики України з питань протидії торгівлі людьми, за скороченим телефонним номером 1578з питань протидії торгівлі людьми.

Національна  «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів Представництва Міжнародної організації з міграцій (МОМ) в Україні

0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних) 527 (безкоштовно з мобільних)

Національна дитяча  «гаряча  лінія» з питань торгівлі людьми0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного)

Національна «гаряча лінія» з попередження насильства, торгівлі людьми та тендерної дискримінації 0 800 500 335 або116 123 (для дзвінків з мобільного) Громадської організації «Ла Страда- Україна».

У соціально-педагогічній діяльності вчителя початкових класів актуальними методами інклюзивного виховання є методи, котрі умовно можна класифікувати на:

• 1. Методи формування свідомості: бесіда, диспут, лекція, приклад, пояснення, переконання.
• 2. Метод організації діяльності та формування суспільної поведінки особистості: вправи, привчання, виховні ситуації, приклад.
• 3. Методи мотивації та стимулювання: вимога, громадська думка. Вважаємо, що неприпустимо застосовувати в інклюзивному вихованні методи емоційного стимулювання – змагання, заохочення, переконання.
• 4. Метод самовиховання: самопізнання, само оцінювання, саморегуляція.
• 5. Методи соціально-психологічної допомоги: психологічне консультування, аутотренінг, стимуляційні ігри.
• 6. Спеціальні методи: патронат, супровід, тренінг, медіація.
• 7. Спеціальні методи педагогічної корекції, запропоновані І. Подласим, які варто використовувати для цілеспрямованого виправлення поведінки або інших порушень, викликаних спільною причиною. До спеціальних методів корекційної роботи належать: суб’єктивно-прагматичний метод, метод заміщення, метод “вибуху”, метод природних наслідків і трудовий метод.

Варто використовувати в інклюзивному вихованні і традиційну класифікація методів навчання і виховання: словесні (бесіди, розповіді); наочні (відвідування музеїв, театрів, картинних галерей, виставок та кінотеатрів); практичні (ігри, праця, конкурси).

Форми організації процесу інклюзивного виховання – спосіб доцільної організації колективної та індивідуальної діяльності вихованця через виховний захід (організована дія колективу) чи виховну справу (частина від загальної виховної роботи). їх класифікація здійснюється за різними ознаками: кількістю учнів, напрямами діяльності, характером змісту, структурою. Традиційну класифікацію форм організації виховання складають масові, групові, мікрогрупові та індивідуальні формами.

До прикладу, масові свята, які організовуються як дні, тижні, місячники підвищеної уваги до поезії, музики, театру, кіно, дитячої книги тощо. У них беруть участь всі учні школи; індивідуальні. позакласне читання, колекціонування, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання, колекціонуванням марок (філателія), монет (нумізматика), художніх листівок, плакатів, репродукцій, збиранням колекцій мінералів, плодів, насіння; конкурси дитячого малюнка, художніх робіт, технічних конструкцій; групові: брейн-ринги, КВК, конкурси- вікторини, гра “Щасливий випадок”, гра “Поле чудес”, гра “Слабка ланка”, рольові ігри тощо.

Ефективність колективних, групових та індивідуальних форм організації виховної роботи зростає, якщо вони застосовуються у системі, пов’язані між собою і доповнюють одна одну.

Виховання молодшого школяра, а відтак і його соціалізація, відбувається через діяльність. У залежності від діяльності, яка є головною на певній стадії виховання, умовно класифікують наступні форм організації інклюзивного виховання:

• 1. Позакласна пізнавальна діяльність. Навчаючись у загальноосвітній школі діти з особливими можливостями включаються у загальношкільні позаурочні заходи: участь в олімпіадах і конкурсах, концертах, конференціях. Долучаються до участі у загальношкільних лінійках, присвячених різним акціям (перший і останній дзвінок, Свято Букваря, День знань та ін). У початковій школі проводяться: – тематичні свята: Свято Матері; – народознавчі свята: Свято святого Миколая, Великдень; – державні свята: День Перемоги, День Незалежності, День Конституції; – професійні свята: День Вчителя, день космонавтики.
• 2.Спортивна діяльність. У школі повинні працювати гуртки і секції, у яких діти з обмеженостями життєдіяльності можуть розвивати свої спортивні здібності. Велику роль у вихованні відіграє позитивний приклад. Прикладом стійкості і мужності є герої Олімпіади та особливо герої Паралімпіади.
• 3. Художня діяльність. Гуртки образотворчого мистецтва і прикладної творчості доступні усім дітям, включених в інклюзивний освітній процес. До прикладу:
  • – малюнок відображає думки, почуття, внутрішній світ школяра, у ньому зображується важкі життєві ситуації, проблеми особистісних стосунків. Засоби мистецтва сприяють подоланню внутрішніх бар’єрів, зміні себе, стресів, страхів та інших психологічних проблем. Процес малювання впливає на розвиток дрібної моторики рук і пальців, руховій координації ока. При допомозі малювання дитини сприймає колір, форму, величину, положення предмету у просторі;
  • – оріґамі – мистецтво складання паперу. Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання схеми геометричних згинів і складок. Заняття орігамі зменшують рівень тривожності, допомагають забути біль і горе, підвищують самооцінку, сприяють налагодженню дружніх відносин, взаємодопомоги в колективі. При цьому зникає почуття ізольованості, налагоджується спілкування. Ефект посилюється, якщо застосувати рухливі фігурки орігамі, такі як стрибаюча жаба, каркаюча ворона, журавлик, що махає крилами та ін.;
  • – костюмовані постановки, презентації, відео, кольорові ілюстрації і інші елементи наочності, спрощені майстер-класи рукоділлям.
  • – читання книг. Найактивніше варто використовувати навчальні навички: повторення, переказ, відгадування загадок, скороговоріння, заучування напам’ять. Книги, особливо про дітей-інвалідів, дуже потрібні, як здоровим читачам, так і дітям з особливими освітніми потребами: вони допомагають виховувати увагу і доброту до людей, вчать відповідальності і взаємодопомоги. Саме тому, у систему класних годин уроків позакласного читання у початковій школі варто включати казки Г.Х. Андерсена “Ангел”, В. Катаева “Цвєтік-семицвєтік”, Д. Мамина-Сибіряка “Сіра Шийка”, В. Сухомлинського “Ґавеня і соловей”, українська народна казка “Кривенька качечка” та ін..
• 4. Ціннісно-орієнтувальна діяльність – бесіди, диспути щодо проблем життя, бесіди, зустрічі з цікавими людьми, рольові ігри тощо.
• 5. Вільне спілкування як обмін інформацією і як взаємодія, передбачає перегляд і аналіз кіно-і діафільми, репродукції творів видатних художників, обговорення прочитаних творів, книг, журнальних чи газетних статей, прослуховування фонозаписів, виступи запрошених та учнів класу. Класна година як одна з форм позакласної виховної роботи, вона передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями з метою формування у них соціальної зрілості.

Отже, визначальними формами і методами виховання молодших школярів в інклюзивному класі є методи, котрі розраховані на довготривалі терміни, поєднують індивідуальні когнітивні, емоційно-вольові, конативні процеси та досвід і, разом з тим, є корекційного спрямування. У процесі соціально-педагогічної діяльності вчитель повинен створити відповідні умови, що допоможуть кожній дитині саморозвиватися, самостверджуватися і самоактуалізовуватися.

Спровокувала?
Інформаційна кампанія «Спровокувала?» від ООН Жінки в Україні має на меті кинути виклик
культурі звинувачення жертви (віктімблеймінгу), підвищити обізнаність щодо гендернозумовленого насильства та гендерних стереотипів в Україні. Всі відео мають статус соціальної
реклами.
Домагання – це не комплімент
Жінка – не тільки «берегиня»
Переслідування – це не кохання
Не існує «дівчачих» чи «хлопчачих» видів спорту
Насильство – це злочин. Зателефонуй в поліцію

Бийся як дівчина
Серія із 15 молодіжних роликів, які пояснюють різні прояви насильства та пропонують
варіанти самозахисту, створені за підтримки Європейського Союзу.
Можна продемонструвати відео та обговорити з цільовими аудиторіями, чи траплялися такі
ситуації, та як на них варто реагувати.
Доречним буде долучення до дискусії представників/ць Нацполіції.
Структурно ролики поділяються на 3 категорії:

• фізична самооборона, створена у партнерстві з інструктором з самооборони Нацполіції
• юридичний аспект насильства – що таке домашнє насильство, кібернасильство, як
  ідентифікувати насильство, принцип активної згоди, перевищення допустимої самооборони.
• сексуальна безпека – культура згоди, що така стать, гендер, орієнтація, токсичні відносини,
  сексуальна безпека в контексті пандемії
  Все відео – https://www.youtube.com/channel/UCysCN-5GnOU2jkPDmFlllPw/videos

1. Безпечні міста та громадські простори для жінок і дівчат
   Протягом 10 років Глобальна Флагманська Ініціатива ООН Жінки «Безпечні міста та безпечні громадські простори для жінок і дівчат» працює з провідними жіночими організаціями, місцевою та центральною владою, структурами ООН та іншими партнерами для розробки, впровадження та оцінки комплексних підходів до профілактики сексуальних домагань в громадських місцях та боротьби з ними в різних контекстах. Україна долучилася до програми «Безпечні міста та безпечні громадські простори для жінок і дівчат» у 2018 році. Наразі вже сім міст та громад в Україні використали методологію «Безпечні міста та громадські простори для жінок і дівчат» для розробки міських програм.
   Відео
2. HeForShe University Tour
   Студентська ініціатива ООН Жінки в рамках кампанії HeForShe, спрямована на створення
   вільного від дискримінації та сексизму академічного середовища. Тур був презентований у 5
   університетах України, всі бажаючі можуть організувати перегляд 20-хвилинного освітнього
   фільму та обговорити можливості створення безпечної території університету/освітнього
   середовища; антидискримінаційного наповнення навчальних програм та матеріалів; прозорої
   системи просування та управління вищими навчальними закладами/освітніми структурами
   без упереджень. У відео частина присвячена і питанням насильства.
   Про ініціативу можна прочитати тут
   Сайт ініціативи та фільм – https://heforsheukraine.info/universitytour/
3. Шрами
   Інтерактивний театр, де глядач може обирати дії актрис та впливати на розвиток сюжету.
   Створений ООН в Україні у партнерстві з Диким Театром, це є ключовим елементом кампанії
   16 днів 2020 року.
   Почитати про ініціативу – тут
   Сайт – https://scars.org.ua/ (щоб програти – натиснути play)
   Можна також пропонувати пройти сюжети та проаналізувати, що потрібно робити, якщо
   опинились у такій ситуації. Усі історії реальні, записані зі слів постраждалих від насильства, що
   перебувають у притулках.
4. Річ у тім 2.0.
   Кампанія ООН в Україні з нагоди глобальної ініціативи «16 днів активізму проти насильства
   щодо жінок та дітей» 2021 року, яка звертає громадську увагу на те, що домашнє насильство
   поруч, кривдником може бути близька людина і не потрібно боятися звертатися по допомогу.
   Другий рік поспіль ООН та Національна поліція робить експозицію предметів, зареєстрованих
   як речові докази поліцією на викликах щодо домашнього насильства.
   Постери з цьогорічної кампанії за лінком.
   5. Онлайн курс щодо запобігання та протидії сексуальним домаганням на робочому місці ООН Жінки у співпраці з Національним агентством з питань державної служби та Центром
   адаптації державної служби до стандартів ЄС та за фінансової підтримки уряду Швеції
   розробили новий онлайн курс, присвячений питанням запобігання та протидії сексуальним
   домаганням на робочому місці. Він покликаний сприяти створенню робочого середовища,
   вільного від будь-яких проявів дискримінації та насильства за ознакою статі, з гідними та
   рівними умовами праці для всіх.
   Курс складається з чотирьох тематичних модулів, під час проходження яких слухачі зможуть:
   * дізнатися більше про різні форми та прояви сексуальних домагань на
   робочому місці,
   * ознайомитися з результатами досліджень, які дозволяють оцінити справжні
   масштаби сексуальних домагань у суспільстві,
   * поглибити власні знання щодо вітчизняного законодавства та міжнародних
   зобов’язань України у сфері викорінення сексуальних домагань,
   * розглянути найбільш поширені міфи щодо сексуальних домагань,
   спростування яких допоможе краще зрозуміти природу цього явища,
   * отримати практично орієнтовані рекомендації щодо запобігання та протидії
   сексуальним домаганням на робочому місці, а також надання підтримки
   постраждалим.
   Курс розміщений на освітній платформі Української школи урядування:
   https://moodle.usg.org.ua/course/view.php?id=94 та доступний для навчання усім бажаючим.
   Після успішного завершення онлайн-курсу учасники отримають електронні сертифікати.

1. На основі рішення комісії з розгляду випадків булінгу (цькування), яка кваліфікувала випадок як булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, директор школи:

• повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;
• забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування) (далі – Заходи).

2. Заходи здійснюються заступником директора з виховної роботи у взаємодії з практичним психологом школи  та затверджуються директором закладу.
3. Керівник освітнього закладу зобов’язаний повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу  у справах дітей  про випадок  булінгу (цькування) в підпорядкованому йому освітньому закладі
4. Керівник освітнього закладу має повідомити здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування) про адміністративні стягнення за булінг відповідно останніх змін у  Кодексі України про адміністративні правопорушення.
5. З метою виконання Заходів можна запроваджувати консультаційні години у практичного психолога, створювати скриньки довіри, оприлюднювати телефони довіри.

10 порад, які допоможуть протистояти цькуванню

Булінг – не просто конфлікт між однолітками, це прояв психологічного чи фізичного насильства, який може лишити по собі слід на довгі роки, вплинувши на усе життя. Щоб не стати жертвою, необхідно, передусім, навчитися захищати себе від потенційних агресорів. Пропонуємо кілька порад, які допоможуть школярам протистояти цькуванню.

1. Якщо ти відрізняєшся від однолітків, це не привід для цькування!

Пам’ятай, головна причина криється не у тобі, а у самому агресорові. Щаслива людина з адекватною самооцінкою ніколи не буде намагатися самостверджуватись за рахунок інших.

Насправді, привід для цькування може бути обрано який-завгодно – маленький чи високий зріст, надмірна вага чи навпаки худоба, певні особливості фізичного розвитку, рівень успішності у порівнянні з іншими учнями класу або вік. Тобто, якщо ти хоч чимось відрізняєтеся, для булера це може стати приводом для цькування.

Головна мета кривдника – знайти потенційну жертву, якій можна вселити думку про її неповноцінність у порівнянні з агресором.

Твоє головне завдання – не піддатись на провокацію!

2. Стався до агресора з жалістю, а не з ненавистю

Пам’ятай, що знущання – це не демонстрація сили, а навпаки, прояв слабкості з боку булера. Агресивна поведінка кривдника завжди обумовлена психологічними причинами:

• особисті комплекси і низька самооцінка, яку булер прагне підвищити за рахунок пригноблення слабших;
• негативний досвід – ймовірніше, булер сам був жертвою цькування, тому через пережитий страх і відчуття беззахисності він керується принципом «кращий спосіб захисту – напад»;
• непорозуміння з іншими, через що агресор намагається привернути до себе увагу тими методами, які здаються йому найбільш ефективними.
•  

3. Не дозволь побачити у тобі потенційну жертву

Зазвичай, булери обирають її серед тих, кого вважають слабшими або вразливими. Найкоротший шлях до успіху – знайти рису, що є причиною комплексів у потенційної жертви і направити всі сили на цю больову точку. Тож, щоб не стати жертвою агресора, не давай йому можливість побачити твою вразливість.

Наприклад, якщо потенційна жертва буде бурхливо реагувати на будь-які розмови про свою вагу, то булер буде почувати себе справжнім героєм, відпускаючи злісні жарти на цю тему. А ось якщо особистість сама часто жартує над собою з цього приводу, то це вже не є її болючим місцем, на яке можна вплинути.

4. Зосередься на своїх перевагах і здолай агресора у власній свідомості!

Мета булера принизити, змусили сумніватися у своїй гідності. Пам’ятай, саме ті якості і риси, через що тебе намагаються цькувати, одночасно роблять тебе особливим. Тож спробуй перетворити свою «інакшість» на унікальність, яка надає тобі переваги над кривдником.

Особистість з адекватною самооцінкою і самоповагою має значно більше шансів залишитися поза увагою кривдника. Можливість отримати гідну відсіч завжди лякає булера, бо він і без цього має низьку самооцінку.

5. Ігноруй кривдника або намагайся відповідати на спроби психологічного нападу влучним жартом.

Мета булера – отримати реакцію. Якщо потенційна жертва починає бурхливо реагувати – нервувати, ображатися або плакати, то вона «на гачку».

Якщо є можливість уникнути сварки, зроби вигляд, що тобі байдуже і йди геть. Пам’ятай, це не прояв боягузтва, бо тримати себе у руках частіше значно важче, ніж дати волю емоціям. Якщо ж ти вважаєш за потрібне щось відповісти кривднику, стримуй гнів і злість – говори твердо і дивись в очі співрозмовнику.

6. Оточи себе союзниками

Мета булера виділити потенційну жертву й по можливості ізолювати її від інших. Це дозволить зробити її безпорадною перед агресором та його прибічниками. Тож намагайся залучитися підтримкою інших, не уникай спілкування з однокласниками, не залишайся на самоті один на один зі своєю проблемою.

Пам’ятай, агресори не схильні цькувати когось, якщо потенційна жертва не наодинці, а у компанії. Група однолітків швидше дасть опір та захистить того, кого кривдники намагаються цькувати.

7. Якщо тебе цькують, не бійся говорити про це!

Не думай, що, зіштовхнувшись із проявами булінгу, ти зобов’язаний вирішити цей конфлікт самостійно. Просити поради і допомоги – не ознака слабкості. Тож не соромся обговорювати ситуації цькування з тими людьми, яким ти довіряєш. Разом ви зможете вибудувати правильну лінію поведінки і припинити направлену на тебе агресію.

8. Не вступай у бійку

Пам’ятай, кривдник тільки і чекає слушного часу, як застосувати силу, тож не піддавайся на провокацію. Якщо до тебе не застосовують фізичну силу, не починай першим. Що агресивніше ти відреагуєш, то матимеш більше шансів опинитися в загрозливій для себе ситуації.

9. Булінг – злочин, який карається законом!

Пам’ятай, ніхто не має права знущатися над тобою, цькувати, штовхати чи застосовувати фізичну силу. В Україні діє Закон щодо протидії булінгу. Тому, якщо тебе цькують, ти маєш захистити себе, звернувшись разом із батьками до відповідних інстанцій.

Згідно закону, передбачена адміністративна відповідальність за цькування у вигляді штрафу або громадських робіт, а саме:

• вчинення булінгу неповнолітніми особами карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин;
• повторне вчинення булінгу упродовж року після або групою осіб караються штрафом від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами від 40 до 60 годин;
• приховування відомих фактів булінгу керівником освітнього закладу може каратися штрафом від 850 до 1700 грн або призначення виправних робіт на строк до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Відповідальність за цькування з боку неповнолітніх булерів несуть батьки або особи, які їх замінюють.

10. Підтримай тих, кого цькують

Не залишайся осторонь, якщо став свідком булінгу! Булінг – це кривда, яка може психічно або фізично скалічити людину на все життя. Ти можеш допомогти і завадити цьому – дій відповідно до ситуації, щоб і захистити жертву цькування, і не наразити на небезпеку себе.