Місяць: Липень 2022

Тетяна Путята, дитячий психолог “Трохи про підліткову тривогу”

Це абсолютно ок, якщо ви відчуваєте тривожність та хвилювання у складні або напружені періоди життя. Однак якщо цей стан триває дуже довго і не проходить, якщо протягом часу вам не стає краще, а причин для тривоги стає тільки більше – це може бути приводом звернутися до спеціаліста і пройти діагностику, щоб покращити своє самопочуття. Генералізований тривожний розлад відрізняється від звичайного стану тривожності переважно за трьома ознаками:

Хвилювання не з’являється внаслідок однієї події, а є постійно присутнім у великій кількості різних ситуацій та проблем, враховуючи буденні та незначні;

Стан триває довгий час, не проходить сам;

Супроводжується фізіологічними ознаками та поганим самопочуттям.Основна проблема діагностики полягає у тому, що люди з генералізованим тривожним розладом можуть навіть не помічати, що вони нервують.Через це часто вони можуть навіть не думати про те, що покращити своє цілісне самопочуття їм може допомогти консультація психолога та шукають шляхи вирішення своїх труднощів у інших сферах.

Розлад частіше за все супроводжується фізіологічними ознаками, такими як регулярне порушення сну, почуття виснаженості, різноманітні безпричинні болі, часті візити до туалету, задишка тощо. Людям із тривожним розладом зазвичай набагато важче подолати своє хвилювання; їм необхідно більше часу на емоційне відновлення після травми або стресу, ніж іншим людям; також такі люди можуть дуже часто або постійно почувати себе погано, не отримуючи результатів від медичної діагностики.Також вони можуть бути більш чутливими до факторів стресу, ніж інші люди.

Будь ласка, якщо ви маєте підозру про наявність у вас генералізованого тривожного розладу, зверніться за консультацією до психолога, щоб почати почувати себе краще та повною мірою насолоджуватися життям. Ви можете отримати безкоштовну психологічну консультацію у UAMH.

Усі батьки, без виключення, рано чи пізно стикаються з дивною поведінкою дитини, зовсім їй не властивою. Багато через незнання суті питання починають бити на сполох, вважаючи, що справа в поганій компанії або нікчемному вихованні. Але це в корені помилкова думка, адже у даного явища є власна назва — вікова криза.
Пропоную коротко познайомитися з основними «гострими» моментами кожної з криз, яких налічують всього п’ять.

КРИЗА НОВОНАРОДЖЕНОСТІ
перші тижні життя

 ПРИЧИНИ:
дитина навчається жити поза утробою матері
адаптується до безводного простору
навчається дихати, смоктати грудь, перетравлювати їжу
пристосовується до коливань температур
адаптується робота та налагоджується взаємодія всіх органів

 ПРОЯВИ КРИЗИ:
слабкість зору та слуху
багаточисленні рефлекси
тривалі періоди сну
збідненість емоцій

 ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?
постійний контакт дитини з мамою з перших хвилин життя
грудне вигодовування
оперативне реагування на плач малюка
максимальний тілесний контакт
ласка та любов

КРИЗА ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ
 12-18 місяців

 ПРИЧИНИ:
бажання активніше пізнавати навколишній світ
усвідомлення своєї самостійності
необхідність в отриманні більшої свободи
невідповідність дитячих «хочу» та «можу»
вивчення дитиною меж дозволеності

 ПРОЯВИ КРИЗИ:
непослух, як індикатор потреби в підвищенній увазі
бажання все робити самостійно
загострена реакція на зауваження та заборону
надмірна капризність

 ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?
терпимість з боку найближчих
стійкість до маніпуляцій з боку дитини
вміння переключати увагу дитини
підтримка ініціативи дитини
винахідливість та почуття гумору

КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ
 2,5 – 4 роки

 ПРИЧИНИ:
усвідомлення своєї особистості, «свого Я» – окремого від батьків
прагнення до незалежності
відмова від опіки, звичних норм
жага до самостійності

 ПРОЯВИ КРИЗИ:
негативізм
впертість
непослух
істерики
протестна поведінка

 ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?
уникнення гіперопіки та авторитаризму
бути послідовними
заохочувати самостійність дитини
шукати компроміси через креативне переключення уваги
акцентуація уваги на сильних сторонах та успіхах дитини

КРИЗА ШКІЛЬНОГО ВІКУ
 6 – 8 років

 ПРИЧИНИ:
зміна виду провідної діяльності (з ігрової до навчальної)
усвідомлення та освоєння нової соціальної ролі – «учень», «учениця»
розширення меж соціалізації дитини
оціночне ставлення до своєї особистості

 ПРОЯВИ КРИЗИ:
негативізм
надмірна зарозумілість
неадекватна самооцінка
підвищена конфліктність
розширення кордонів своїх прав та можливостей

 ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?
приймати «дорослість» дитини
зміцнювати віру дитини в свої сили
надавати особистий позитивний приклад сприймання реальності
підтримувати тісний емоційний контакт з дитиною
наділяти обов’язками в межах можливостей дитини

КРИЗА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ
 12 – 14 років

 ПРИЧИНИ:
гормональна перебудова організму
прискорення темпів фізичного росту та розвитку
усвідомлення статевої приналежності та сексуальності
пошуки себе
необхідність самоствердження

 ПРОЯВИ КРИЗИ:
підвищена емоційна збудливість
нестриманість поведінки
агресивність
байдужість та емоційна «холодність»
швидка зміна настрою

 ЯК СПРАВЛЯТИСЯ?
розмовляти з підлітком як з дорослим, уникаючи шантажу та нотацій
шукати баланс між свободою та контролем
уникати нав’язливості думок та оціночного ставлення
пропонувати підтримку
ставитися з розумінням та терплячістю

 Вікові кризи необхідні й неминучі. Через них проходить кожен з нас, тільки терміни їх настання у кожного свої. Важливо пам’ятати, що діти вчаться тому, що бачать, а не тому, чому їх вчать. І в першу чергу дитина відтворює життєві принципи і норми поведінки людей, які мають найбільший для них авторитет – своїх батьків. Тому, якщо ми хочемо, щоб наші діти були зібраними, врівноваженими, талановитими, успішними – БУДЬМО ТАКИМИ Й МИ, і вони обов’язково цього навчаться у нас

Тетяна Павлюк
Майстерня дитячої психології

​​5 звичок, що руйнують ваше життя
Звичка виникає після багаторазового повторення однієї й тієї ж дії — коли ця дія перестає вимагати вольових і пізнавальних зусиль. Далі топ-5 звичайних, на перший погляд, звичок, які поступово руйнують наше життя.
⭕️1. Звичка відкладати все потім. 
Погодьтеся, багатьом властиво постійно відкладати щось дуже важливе або щось досить складне у виконанні — на завтра. У результаті може вийти так, що людина виявить, що далеко не все задумане їй вдалося втілити в життя. 
📌Людині, якій властиво відкладати все на завтра, варто задуматися над тим, що одного разу вона може виявити — життя проходить повз. 
❗️Це важко усвідомлювати, але це важливо для того, щоб щось змінити. Адже час — це найцінніше, що в нас є.
⭕️2. Постійні скарги та пошук винних. 
Є люди, котрі постійно всім незадоволені і, що важливо, — звинувачують у своїх проблемах усіх довкола, але тільки не себе. 
📌Погодьтеся, людині набагато простіше звинуватити у своїх бідах друзів та знайомих, батьків, державу і таким чином скинути із себе всю відповідальність за те, що з нею відбувається. Ні до чого хорошого ця позиція не призведе. 
❗️А спілкування з такими людьми нічого, крім почуття відторгнення і бажання швидше від цієї людини позбутися і кудись піти, не викликає. Безумовно, брати на себе відповідальність за своє життя досить складно, але саме так роблять дорослі свідомі люди.
⭕️3. Наступна руйнівна звичка полягає в тому, що деякі люди схильні приховувати свої справжні почуття. 
Таким людям варто розуміти: «ви ніколи не будете почуті, якщо весь час триматимете рота на замку». Наші почуття — це наше відображення, і не говорити про них означає не бути собою. 
📌Якщо ви будете мовчати, то не залишите жодного шансу іншим людям вас почути і зрозуміти, оскільки читати думки вміють тільки герої фантастичних фільмів і книг.
⭕️4. Звичка терпіти до останнього. 
Якщо ми довго стримуємо свої почуття, то маємо бути готові до того, що все-таки рано чи пізно вони виплеснуться. Наслідки цього можуть бути дуже руйнівними. Тому набагато екологічніше не доводити себе до точки кипіння. 
📌До цієї звички можна віднести і накопичення емоцій. Наприклад, є люди, які досить довго ігнорують фізичний біль і звертаються до лікаря тільки тоді, коли цей біль стає нестерпним. Від лікаря в такому разі можна почути фразу «А де ж ви раніше були?». На що, як правило, такі люди відповідають, що чекали, коли біль сам стихне, хвороба зникне тощо.
⭕️5. Звичка обманювати.
Багатьом властиво трохи прикрашати дійсність, щоб сформувати в оточення найкращі враження про себе. Однак варто розуміти, що рано чи пізно правда, як то кажуть, «спливе». І це може суттєво погіршити стосунки з людиною, якій ви «замилювали очі».
📌До того ж момент викриття може поставити вас у незручне становище, що також може суттєво позначитися і на вашій самооцінці.

Юлія Ворман, практичний психолог.

Основні симптоми та шляхи подолання залежності 

💬Уявіть: смартфон розрядився, а зарядки поряд не знайшлося; забули вдома телефон; потрапили в зону без зв’язку і звичні функції девайсу недоступні.
❓Що ви тоді відчуєте? Дискомфорт? Тривогу? Можливо, стрес?
❗️Якщо відповіли «так», ймовірно, у вас номофобія — страх залишитися без телефону або без можливості ним користуватися. 
📌Учені констатують: номофобія стає все поширенішою. Незалежно від віку від 20 до 50% людей схильні переживати тривогу та напругу, якщо мобільний телефон недоступний, тому що відсутній зв’язок чи він розрядився. 
Основні симптоми номофобії: 
🌀Занепокоєння, порушення дихання, тремтіння, піт, збудження, дезорієнтація чи тахікардія в умовах, коли зв’язок недоступний чи неможливо скористатися телефоном. Наприклад, коли ви на нараді, в кінотеатрі тощо. 
🌀Ви берете смартфон із собою до ліжка, ванної, навіть у душ, щоб чогось не пропустити.
🌀Перевіряєте рівень заряду батареї і сповіщення кілька разів на годину, аби впевнитися, що він працює і ви нічого не пропустили.
🌀Проводите багато часу за екраном телефону без очевидної потреби.
🌀Постійно намагаєтеся пересвідчитися в тому, що смартфон у полі зору, якщо він не в руці чи кишені.
🌀Почуваєтеся безпомічним без свого девайсу.
🌀Тримаєте зарядку постійно під рукою, аби уникнути дистресу, пов’язаного з розрядженим смартфоном.
❗️Часте використання телефону і тривога за його відсутності ще не означають, що у вас номофобія. Але звернутися до експерта із психічного здоров’я може бути корисним, якщо ці симптоми: 
 *тривають у часі 

* з’являються часто та інтенсивно 

*заважають вашій роботі та стосункам 

*не дають виспатися 

*створюють проблеми у виконанні щоденних справ 

*мають негативний вплив на ваше здоров’я і якість життя
❓Як допомогти собі менше користуватися смартфоном?Спробуйте наступне:
✅Відкладайте девайс достатньо далеко, щоб ви не могли скористатися ним ввечері чи вночі.
✅За потреби відключайте девайс — він не повинен заважати вашому відпочинку, навчанню чи роботі.
✅Залишайте телефон вдома на короткі проміжки часу, наприклад, йдучи до магазину чи на прогулянку.
✅Проводьте якийсь час без технологій: посидіть у тиші, напишіть листа, сходіть на прогулянку, проведіть час із друзями, влаштуйте собі подорож новими місцями.
✅Пробуйте знайти баланс між часом, проведеним у телефоні, та іншими справами.
✅Спробуйте частіше взаємодіяти з реальними людьми: невеликий діалог із продавцем, тренером чи перукарем — ніби нічого важливого, але нам, як соціальним істотам, для того, щоб почуватися добре, вкрай важливо спілкуватися все таки не телефоном.

Єва Чепіль, психологиня.

Ніхто з нас не був готовий до тих подій, в яких ми опинилися сьогодні. Постійні й нав’язливі хвилювання щодо майбутнього виснажують, а невизначеність, доповнена неправдивою інформацією, спустошує.

Далі аспекти, які також роблять нас вразливими в незвичних для нас умовах. ⤵️
 💎 Звичка покладатися на алгоритми та щоденні ритуали
👉З одного боку, доведені до автоматизму дії, закарбовані життєві правила та алгоритми прийняття рішень спрощують нам життя, економлять внутрішню енергію, підкріплюють буденну логіку як життєдайну. 
👉З іншого ж боку, гальмують відкритість до пізнання нового, готовність побачити ситуацію зі сторони й віднайти нові шляхи рішень. 
 💎 Потреба шукати причинно-наслідкові зв’язки
👉Тоді, коли попередня логіка, з якою ми прожили певну кількість років, не спрацьовує, а життєві правила не захищають, ми починаємо шукати винних. 
❗️Пошук «винних» — це спосіб пояснити чи вибудувати для себе причинно-наслідковий зв’язок. 
👉Такий спосіб мислення є корисним, щоб відчути певний контроль над життєвою ситуацією. Й коли легко віднаходиться образ, який можна ненавидіти, ми відчуваємо полегшення, оскільки він стає більш відчутним і певною мірою доступним для помсти. 

📌У схожий спосіб наша психіка зазвичай бореться з дуже неприємними думками та емоційними переживаннями щодо себе, можливості втрати чогось чи когось, коли є загроза нашій власній ідентичності та почуттю гідності. 
👉Однак нав’язлива спроба розкрити таємниці причинно-наслідкових зв’язків неодмінно призводить до пригніченого настрою, суму за втраченим та ще більшої кількості запитань, відповіді на які ми часто не готові прийняти або не маємо ресурсу.
 💎 Наратив, що нас потрібно «врятувати»
👉У періоди невизначеності та адаптації до нових обставин, коли не вистачає ресурсу, ми прагнемо, щоб поруч із нами опинилася сильна фігура («ідеальний батьківський образ»), яка нас захистить та врятує від проблем, зокрема від прийняття рішень самостійно та відповідально.
📌Це допомагає нам підтримувати надію, що є той, хто беззаперечно нас любить, приймає такими, якими ми є, та дозволяє діяти абсолютно автономно (на власний розсуд), але готовий прийти на поміч, коли нам це буде необхідно.
✅ Саме зараз у нас з’явилася можливість почати діяти та мислити інакше, й ми вже почали це робити: 
🔸підсилювати ті щоденні ритуали, які допомагають нам піклуватися про себе та рідних (наприклад, молитися щиро й від серця);
🔸почали об’єднуватися й бути більш відкритими одне до одного, роблячи спільну справу в міру своїх сил та на своєму власному «фронті»; 
🔸зламали старі стереотипи про Україну та українців і самі формуємо нові змісти; 
🔸вчимося жити сьогоденням, щоб бути максимально ефективними «тут і зараз», так ніби завтра залежить виключно від кожного з нас;  
🔸починаємо помічати й цінувати те, що здавалося нам буденним і сірим.

Олександр Аврамчук, лікар-психолог, канд. психологічних наук.

🔅У сьогоднішніх реаліях більшість з нас розуміють важливість психологічної підтримки у скрутній ситуації. Але коли мова йде про перший в житті візит до спеціаліста з ментального здоров’я, виникає безліч питань та страхів.

👩‍⚕️Ми розповімо, які відмінності між професіями психолога, психотерапевта та психіатра, а також окреслимо коло питань, з якими здебільшого працює кожен з перелічених фахівців.
Психолог і психотерапевт: в чому різниця?
🎓Щоб оволодіти професією психолога, в Україні достатньо отримати вищу освіту за спеціальністю “053 Психологія” з обраною спеціалізацією (наприклад, “Клінічна психологія”, “Практична психологія”, “Сімейна психологія” та інші). 
🎯Проте академічних знань ВУЗу часто бракує для практикування у даній сфері, тому після завершення основного навчання або ще під час нього майбутні фахівці обирають метод, в якому бажають працювати. 
📑З найбільш популярних в Україні та світі можна виокремити наступні: психоаналіз, гештальт-терапія, транзакційний аналіз, когнітивно-поведінкова терапія, позитивна психотерапія та інші методи або школи. 
☝️Кожен з вищенаведених напрямів здебільшого готує фахівців двох рівнів: тих, що працюють на рівні консультування та тих, що можуть практикувати психотерапію.
☑️Навчання психотерапії – це фактично наступний щабель у підготовці спеціаліста з ментального здоров’я. Воно триває 4-5 років та надається інституціями та організаціями, що сертифікуються міжнародними організаціями. Тобто метод або інституція, що надає навчальні послуги, мають бути визнаними однією з міжнародних організацій у сфері психології (наприклад, Європейською Асоціацією Психотерапії).
👉Отже, з точку зору кваліфікації психотерапевт може надавати як послуги психологічного консультування, так і психотерапевтичні послуги, а психолог та консультант у методі здебільшого працює лише на рівні психологічного консультування.
Коли ж доречно звертатись до психолога за консультацією, а з якими питання краще йти до психотерапевта?
Пропонуємо розібратися з якими запитами доречно звертатись до психолога, а з якими – до психотерапевта.
❕Консультації психолога будуть більш доречними, якщо:
🔹 Ви чітко розумієте свою проблему або запит. Вони виникли вперше, і ви не знаєте, як впоратися з цією ситуацією самотужки. 
🔹 Ви переживаєте кризовий період або намагаєтеся впоратися з важкими життєвими обставинами (наприклад, розлученням, втратою близької людини, втратою роботи та ін). Ви шукаєте підтримки та можливості поговорити про те, що відбувається.
🔹 Вас хвилюють конфлікти та сварки в особистому житті, і ви хочете їх вирішити.
🔹 У вас все гаразд, але ви прагнете покращити якість свого життя (наприклад, хочете краще зрозуміти свої реакції або розвинути якісь навички), і потребуєте для цього інструментів та технік, що їх може надати спеціаліст.
❕Психотерапія буде більш допоміжною у наступних випадках:
🔸 Ви усвідомлюєте, що у вашому житті часто повторюються типові неприємні ситуації, і ви прагнете розібратися, чому так відбувається. 🔸Вам здається, що ваші способи реагування або поведінка суттєво негативно впливають на ваші близькі відносини, соціальне життя, роботу та інші сфери, і ви б хотіли це змінити. 
🔸Ви маєте відчуття, що втратили сенс життя, не розумієте, ким ви є насправді, не отримуєте задоволення від звичних справ та не знаходите шляхів, як з цим впоратися самостійно.
🔸У вас виринають неприємні спогади про ваше дитинство, ви відчуваєте, що батьки мають на вас вплив, який є недоречним для вашого віку або статусу. Ваші стосунки з батьками – конфліктні або заважають різним сферам життя (наприклад, роботі, особистим відносинам та ін.).
🔸 Ви пережили травматичний досвід, наслідки та вплив якого відчуваєте і в сьогоденні. Вам потрібна допомога, щоби з цим впоратися.
🔸 У вас діагностований психічний розлад (наприклад, депресія, тривожний розлад, біполярний розлад, шизофренія та ін.). У такому разі психотерапія може стати допоміжною у тому, щоби прийняти свої особливості та навчитися жити повним життям навіть за наявності несприятливих симптомів. Також психотерапія допомагає глибинно дослідити ймовірні психологічні причини розладу та, відповідно, змінити хибні переконання про себе та світ. 🔸 У вас діагностоване важке соматичне захворювання (наприклад, рак, аутоімунне захворювання та ін.), що суттєво впливає на ваше емоційне самопочуття. Відтак, ви потребуєте підтримуючої терапії. 
🔸 Ви спробували психологічне консультування, та це не допомогло вирішити ваш запит, хоча ви сумлінно виконували всі рекомендації фахівця.
🔜У наступному дописі ми розпівомо, якими питаннями займається лікар-психіатр.

Психолог Ольга Лозовська Джерело: MentalCode