А сьогодні складаємо казку

Багато вже ми знаємо корисної інформації про позитивний вплив на психіку дитини казкотерапії. Пропоную сьогодні у вільну годину скласти разом з донечкою чи синочком ще одну нову казочку. Для цього нагадую вам сам Алгоритм створення казки:

Про кого буде наша історія? Жив –був….

Де (він) вона жив (ла) ……?

Яким був наш герой?

Що він любить робити?

Чим займався?

І був у нього товариш. Хто?

Чим друг допомагав герою?…

Одного разу наш герой вирішив подорожувати. Куди?…. Для чого? Навіщо?

Але у героя був ворог. Хто? Як він шкодив нашому герою?…

Товариш допоміг герою. Що він зробив? Який магічний предмет дав йому друг в допомогу?…

Як це допомогло герою?…

Як був покараний ворог?…

Під час створення казочки дитина отримує масу позитиву, творчості, відволікається від негативних думок та налаштовується на позитив. Бажаю всім миру, душевного спокою, безпеки та любові!

Золоті правила учительської похвали

Золоті правила учительської похвали

Як похвалити учня на онлайн-уроці і не надати йому тим самим «ведмежу послугу»? Для цього педагогу важливо дотримуватися таких правил.

1. Хваліть за старанність!

Хвалити учня потрібно за ті зусилля і старання, які він доклав при виконанні завдання або доручення, а не за гарні здібності і інтелект, дані йому природою. Наприклад, похвалити учня на уроці української мови за відмінний диктант можна так: «Молодець! Ти багато читаєш, старанно підготувався до роботи, повторив все правила!» Не зовсім вірно в цьому випадку говорити:« Ти не допустив в диктанті жодної помилки! У тебе вроджена грамотність!» А на уроці англійської мови хорошою мотивацією стане похвала англійською.

2. Хваліть дії, а не особистість!

У похвалі дуже важливо висловити схвалення дій і досягнень учня, а не оцінити його особистість. В іншому випадку у школяра може сформуватися необ’єктивно завищена самооцінка і зарозумілість. А це, як то кажуть, тема для окремої статті.

3. Чітко позначайте, за що хвалите!

Важливо, щоб школяр розумів, за що конкретно його похвалили, що саме йому вдалося зробити добре. Загальна похвала має невисоку ефективність, викликає сумніви в її щирості. Наприклад, при бажанні похвалити учня на онлайн-уроці з малювання можна звернути увагу на деталі малюнка: «Яку красиву вазу з фруктами тобі вдалося зобразити!» та продемонструвати її на екрані. При цьому рекомендується уникати загальних фраз: «Ти розумниця! Справжній художник!» Якщо це доречно, намагайтеся підкреслити складність завдання, успішно виконаного учнем.

4. Хваліть в міру і по справі!

Учительська похвала повинна бути щирою, заслуженої, помірної і обгрунтованою, щоб не викликати заздрість з боку інших учнів. Безмірна похвала втрачає будь-яку цінність і сенс, привчає дитину до дешевого успіху. Школяр, якого хвалять за кожну дрібницю, підсвідомо очікує схвалення практично кожної своєї дії. А коли не отримує цього, щиро дивується. До того ж похвала без міри – прямий шлях до зазнайства, причина виникнення ліні і байдужості до інших предметів.

5. Хваліть не тільки «любимчиків»!

У кожному класі не обходиться без неформальної ієрархії, на підставі якої вважається, що одні учні гідні похвали більшою мірою, ніж інші. Як же хвалити своїх вихованців, які не користуються популярністю у однокласників? Наполеглива похвала на їхню адресу може тільки погіршити до них ставлення класу. Важливо таких учнів обгрунтовано підтримувати, звертати увагу на їх успіхи в навчальній онлайн та домашній діяльності. Для похвали своїх «улюбленців» педагогу бажано вибирати найбільш підходящий для цього момент, можливо й через е-mail.

6. Зупиняйтеся на хорошому!

Як легко за допомогою словесного схвалення педагогу вдається підвищити самооцінку учня! Але іноді зайва пропозиція здатна все зруйнувати. Наприклад, якщо вчитель захотів похвалити школяра на уроці математики за цікаве рішення одного завдання, він не повинен вказувати на те, що інша частина роботи йому не вдалася. Невдалий приклад похвали: «Молодець! Ти вирішив цю задачу незвичайним способом! А на інші приклади навіть дивитися не хочеться!» В даному контексті останнє речення не повинно б було прозвучати з вуст педагога.

Пам’ятаємо, що в цей нелегкий час для всіх українських школярів, учительська похвала не повинна містити докорів, умов і уточнень, її потрібно закінчити на хорошій ноті. Але й, похваливши учня, не варто через деякий час переконувати його в значущості цього особистого досягнення.

До речі, не менш важливо вчити батьків правильно хвалити своїх дітей. 

7. Не протиставляйте одного учня всьому класу!

Не можна хвалити одного учня, якщо його не підтримує група. Навіть, якщо він вчинив правильно. Наприклад, як похвалити учня на уроці хімії, якщо він один виконав домашнє завдання? Найкраще зробити це наодинці з дитиною, через e-mail. Адже похвала перед усім класом (хоч і цілком заслужена) в цьому випадку здатна породити у однокласників не тільки заздрість, скільки агресію. Але ж цей учень ні в чому не винен!

8. Хваліть без порівнянь!

Важливо, щоб вчительська похвала була безумовною, не містила порівнянь. Не порівнюйте успіхи, результати і особистісні якості учня з досягненнями однолітків. Не кажіть, що Федір молодець, тому що він впорався із завданням краще, ніж його однокласник Іван або Микола.

9. Підкріплюйте похвалу!

Похвала, підкріплена схваленням невербальними компонентами (посмішкою, мімікою, відкритими жестами), володіє більшою силою і ефективністю.

10. Запасіться «Я-посланнями»!

Більш дієвою є та похвала, при вираженні якої вчитель використовує «Я-послання». Наприклад, похвалити учня на уроці літератури можна так: «Я дуже рада, що тобі вдалося вивчити і виразно розповісти цей непростий вірш». Така похвала сприяє зближенню вчителя і його вихованців.

Похвала – дуже дієвий, важливий і тонкий інструмент у правильному вихованні дітей. Розумна вчительська і батьківська похвала пов’язана з розумними очікуваннями, і більшості учнів вдасться їх виправдати. Вчителю важливо пам’ятати, що найцінніша і ефективна похвала для школяра – заслужена і помірна. Шукайте привід похвалити своїх вихованців, і ви обов’язково його знайдете!

“Вовк і вівці” – мудра притча про те, як важливо дивитися на вчинки, а не вірити на слово

“Вовк і вівці” – мудра притча про те, як важливо дивитися на вчинки, а не вірити на слово

Жив-був вовк, а по сусідству було велике стадо овець. Кожен день він “задирав” одну вівцю. Вівці розбігалися по лісі, вівця яку він “задирав” починала відчайдушно опиратися та кричати і її крики лякали інших. І тоді вовк поговорив з кожною вівцею наодинці: “Тобі нічого боятися, адже я вбиваю і з’їдаю тільки дурних овець, але ти єдина – мій найкращий друг”. Після цієї розмови, вівці спокійно паслися і більше не тікали. І коли вовк вбивав чергову вівцю, вони думали: “Ну ось, вбили ще одну дурну вівцю, а мені – найкращому другові вовка, нема чого боятися”. Вівці були щасливі. Вовк просто підходив до однієї з них і говорив: “О, мій кращий друг, ми давно не спілкувалися з приводу дурних овець”. І смерть наступала миттєво, вівця нічого не встигала зрозуміти. Вовк підняв самооцінку кожної з овець, вони перестали хвилюватися і спокійно щипали траву, в результаті чого їх м’ясо ставало тільки смачніше.

І найцікавіше, що інші вівці стали допомагати вовку – якщо якась занадто кмітлива вівця починала здогадуватися про справжній стан речей, то інші вівці, ну, тобто – кращі друзі вовка, повідомляли йому про дивну поведінку цієї вівці, і на наступний день вовк її з’їдав.

Кожній людині варто менше вірити словам, а більше спостерігати за вчинками. В кожного є одна властивість – ми чуємо те, що хочемо чути, і на все інше просто не звертаємо уваги.

Важливо вчасно помітити вовка в овечій шкурі!