До змісту професіографії входить і класифікація професій, що
є необхідною умовою науково обґрунтованої системи професійної
орієнтації. Протягом багатьох десятиліть робилися неодноразові
спроби побудови психологічних та інших класифікацій професій.
На даному етапі розвитку суспільстіва ситуація з вибором професії різко ускладнилась. По-перше, розширився діапазон вибору.
Так, у Франції в 1868 р. налічувалась 101 професія, а через 100
років їх стало майже в 275 разів більше. У Великобританії в 1841 р.
налічувувалось 431 професія, а на початок 80-х років ХХ століття
їх було вже понад 30000. Українські спеціалісти нараховують сьогодні більше як 40000 професій. Ця кількість швидко змінюється.
Вважається, що протягом 10 років зникає близько 5000 професій і
майже стільки ж виникає нових. По-друге, зазнають змін характер
і зміст праці у межах як нових, так і старих професій. По-третє,
ускладнюються структура особистості, мотиви вибору професії,
потреби і запити людини, яка вступає у самостійне трудове життя.
Наведені в узагальненому вигляді характеристики ситуації вибору професії переконливо свідчать, що для доцільного професійного самовизначення необхідна класифікація професій, виділення
певних їх груп, об’єднаних спільністю вимог до психологічної
структури працівника.
В історії розвитку вітчизняної й зарубіжної психології відомо
немало спроб класифікації професій.
О. Ліпман поділяв професії на: а) ті, що передбачають справи
з людьми, впливають на людей (педагог, юрист, лікар); б) ті, що
мають відношення до неживої природи (геолог, механік); в) ті,
для яких властиве спілкування з живою природою (біолог, агроном) [7]. Але ця класифікація надто узагальнена. Наприклад, важко
назвати професії, представникам яких у процесі діяльності не доводиться мати справу з людьми.
К. Піорковський за рівнем інтелекту і типом уваги поділяв професії на кваліфіковані й некваліфіковані, виділяв у останніх спеціалізовані, середні та вищі професії. Ф. Баумгартен диференціював
професії за ознакою їх відповідності основним типам нахилів і
емоційних імпульсів людини. Як класифікаційний критерій поділу
професій, К. Корнілов використав типи людських реакцій [5].
Цим класифікаціям властиві умоглядність, прагнення поділяти
професії на вищі та нижчі. Далася взнаки відсутність конкретних
даних про різноманітні види професійної діяльності. Разом з тим,
Міжнародний конгрес психологів (Оксфорд, 1923 р.) визнав за необхідне взяти за основний критерій класифікації професій їх психологічний аналіз.
Ще у 20-30-х роках минулого століття психологи приділяли багато уваги питанням класифікації професій. На основі вивчення
робітничих професій і критичного аналізу їх класифікації, О. Смірнов ставив питання про необхідність побудови наукової класифікації [13]. І. Шпільрейн бачив причину відставання у розробці теоретичних проблем професійної орієнтації, у відсутності розкриття
тих комплексів психофізіологічних властивостей, які характерні
для різних професій, критеріїв для їх порівняння і класифікації
[20]. Він зробив критичний аналіз існуючих спроб класифікувати
професії і сформулював свій підхід, виділивши три групи якостей
(так звані координати класифікації): специфічний вид реакцій,
специфічний вид уваги і специфічний вид звикання до професійної діяльності.
На початку 20-х років С. Струмілін запропонував класифікацію професій, основою якої був ступінь складності автоматизації
зусиль працівника у процесі праці [5]. За цією класифікацією всі
види праці поділялися на п’ять типів: а) автоматична рефлекторна
праця; б) напівавтоматична звична праця (телеграфіст, друкарка);
в) шаблонна виконавча праця (токар, слюсар); г) самостійна праця
в межах завдання (педагог, конструктор, лікар); д) вільна, творча
праця (вчений, художник, композитор).
У класифікації, запропонованій С. Струміліним, має місце раціональна спроба охарактеризувати професії за співвідношенням
у них творчих і шаблонних компонентів. Але така класифікація
мало придатна для профорієнтації.
Не дивлячись на те, що вже пройшло багато часу з моменту появи перших робіт з класифікації професій, стан їх вивчення й досі
продовжує залишатися незадовільним, хоча є окремі роботи з цієї
проблеми. Так, наприклад, К. Гуревич виділяє два типи професій:
а) успішне оволодіння якими залежить від мотивації діяльності,
способів навчання, від успішності формування індивідуального
стилю діяльності; б) які вимагають, крім указаних умов, певних
психофізіологічних якостей [2].
Досліджуючи питання класифікації професій І. Тітова прийшла до висновку, що між професією і людиною мовби здійснюється
процес «взаємного пристосування» [18]. Можливості «взаємного
пристосування» професії до людини є предметом і завданням психологічного вивчення професій, а виділення їх видів — метою психологічної класифікації. І. Тітова виділяє як класифікаційні ознаки
такі особливості трудових ситуацій: екстреність, повторюваність,
схожість і відмінність. Відповідно до цих ознак професії поділяються на чотири групи:
а) професії, що характеризуються можливістю
виникнення екстрених, непередбачуваних систуацій (оператори,
диспетчери та ін.) і вимагають від людини спеціальних психофізіологічних якостей (ці якості ґрунтуються на властивих цій людині стійких особливостях психіки, тому ці професії характеризуються обмеженими можливостями «взаємного пристосуваня» людини і професії);
б) професії, що вимагають від людини спеціальних психофізіологічних якостей для роботи у ситуаціях, що часто повторюються і дають змогу формувати індивідуальний стиль (мають
можливість успішного «взаємопристосування»);
в) професії, що
не ставлять особливих вимог до психофізіологічних якостей людини, але вимагають певної підготовки (масові професії); г) професії,
що не ставлять особливих вимог і не потребують спеціальної підготовки (некваліфікована праця).
Литовський психолог Л. Йовайша розділяє всі професії за перевагою професійних цінностей:
1 — цінності спілкування;
2 — інтелектуальна активність;
3 — практико-технічна активність;
4 —художня активність;
5 — соматична активність;
6 — матеріальна (економічна) активність [6].
Найвідоміша за кордоном класифікація професій Е. Роу, яка
на основі результатів вивчення професійних інтересів із застосуванням факторного аналізу виділяє 8 груп професій, що різняться
за характером праці [5]. До них відносяться: обслуговування, ділові контакти, організація й управління, технологія, зовнішні позаміські роботи, наука, загальна культура, мистецтво і видовища. Класифікація професій за характером діяльності доповнюється іншим
виміром — залежністю від ступеня відповідальності роботи, рівня
здібностей, знань і умінь, що вимагаються від людини. Розподіл
професій за рівнем вимог до відповідальності, освіти і здібностей
чітко корелюється з показниками інтелекту. Вагомий аргумент кла-
сифікації професій Е. Роу полягає у використанні експериментального матеріалу.
Нині за кордоном найбільш відома і популярна класифікація
професій Дж. Голанда, що ґрунтується на співставленні типів особистості і типів професійного середовища. Виділяються такі основні типи особистості та професійного середовища:
а) реалістичний (техніка, чоловічі професії);
б) інтелектуальний;
в) соціальний;
г) конвенціональний (знакові системи, що вимагають структурованості);
д) підприємницький;
е) артистичний.
Існує класифікація професій, яку можна назвати проміжною
між галузевою і психологічною. Найвагомішим представником такої класифікації є Міжнародна стандартна класифікація професій
(МСКП). За цією класифікацією професії групуються не залежно від галузей промисловості, а за характером — за відношенням
до знарядь праці та засобів виробництва. Додатково у ній враховується мета і умови праці, освіта і професійна підготовка працівників. При цьому в МСКП безпосередньо враховуються не психофізіологічні вимоги до працівника, а ознаки, що полягають в основі групування професій та у своїй сукупності детермінують ці психофізіологічні вимоги. Отже, така класифікація професій більшою
мірою, ніж побудована за галузевими ознаками, відповідає практичним завданням професійної орієнтації та може слугувати певним джерелом інформації для побудови психологічних класифікацій професій.
Зазначимо, що розробляючи критерії класифікації професій з
метою профорієнтації, необхідно дотримуватимся низки умов.
Класифікація, передусім, має відповідати цільовим установкам,
а єдиним її критерієм може бути тільки відповідність вимог різних
видів діяльності до індивідуально-психологічних характеристик
працівника, або, інакше кажучи, подібність професійно важливих
якостей. Враховуючи те, що ця проблема ще й на сьогодні недостатньо розроблена, можна усвідомити ті труднощі, з якими стикалися наші попередники при спробі розробки критеріїв класифікації професій.
Виділити з усієї різноманітності професій типи, психологічно
споріднені між собою, показати психологічну спільність видів
професійної діяльності, що розрізняються за своїм об’єктивним
змістом, — до цього прагнули багато дослідників, котрі вирішували питання профконсультації та профвідбору. Але й дотепер такої
класифікації професій, що відповідала б всім критеріям, на жаль,
немає. Значення психологічної класифікації професій не обмежується тільки практичним смислом. Той чи інший підхід до її розробки, принципи класифікації завжди обумовлені розумінням теоретичної складності проблеми «взаємовідносин» людини і професії
(або проблеми відповідності). В залежності від стану розв’язання
цієї проблеми по-різному формулюються завдання і цілі вивчення професій, принципи класифікації; різне тлумачення мають такі
елементи професіографії, як «професійні вимоги», «професійно
важливі якості», «професіограма».
Кожна наукова класифікація професій, повинна задовольняти
щонайменше дві вимоги. По-перше, провідні критерії розподілу
професій за групами повинні точно відповідати меті класифікації.
По-друге, розподіл елементів повинен відповідати вимогам однозначності, наочності та зручності практичного використання.
Дуже важливим моментом, що забезпечує успіх класифікації
професій, є правильний добір ознак, за якими вони порівнюються. Потрібно, щоб ці ознаки були об’єктивні, легко визначалися
і в той же час мали силу диференціювати, виражали вимоги, які
професія ставить до людини.
Існує класифікація професій за галузевою ознакою:
*промислові,
*сільськогосподарські,
*транспортні,
*торговельні,
*адміністративноуправлінські,
*канцелярські,
*медичні,
*педагогічні,
*юридичні,
*військові,
*наукові,
*мистецькі,
*спортивні тощо.
Але за цією класифікацією ряд професій не завжди можна віднести до одного з вказаних типів. Крім того, з одного боку, в межах кожного з вказаних типів є мало подібних між собою професій, а з іншого — деякі професії з різних груп мають подібні психологічні характеристики (лікар, педагог). Нарешті, професії наукових працівників можуть бути представлені і в медицині, і в педагогіці, і в сільському господарстві.
Така класифікація зручна для керівників підприємств, навчальних
закладів та малопридатна для профорієнтації. Адже одна галузь
об’єднує спеціалістів різних професій. Так, у легкій промисловості
працюють модельєри, конструктори, слюсарі, швачки-мотористки,
бухгалтери, економісти тощо. Всі вони відрізняються за психологічною характеристикою праці. Відсутня можливість порівняти особистісні якості (інтереси, нахили, здібності) людини з вимогами галузі промисловості в цілому. Тому для профорієнтації, мабуть, найкраще користуватися класифікацією, побудованою за ознаками, що йдуть безпосередньо від людини як учасника процесу праці.
Виділити зі всієї різноманітності професій типи, психологічно споріднені між собою, показати психологічну спільність видів
професійної діяльності, що розрізняються за своїм об’єктивним
змістом, — до цього прагнули багато дослідників, які вирішували
питання профконсультації.
Дуже важливим моментом, що забезпечує успіх класифікації
професій, є правильний підбір ознак, за якими порівнюються професії. Потрібно щоб ці ознаки були об’єктивними, легко визначалися і в той же час мали диференцюючу силу, виражали вимоги, які професія ставить до людини. Тому для цілей профорієнтації краще всього користуватися класифікацією, побудованою за ознаками, що йдуть безпосередньо від людини, як учасника процесу праці. аме така, багатознакова професійна типологія розроблена Є. Клімовим, що створює можливість більш вільного, свідомого вибору професії й підбору місця роботи для людини [9]. Вона забезпечує виділення основних діагностуючих якостей не тільки за їх психологічною чи психофізіологічною значимістю, але й за вимогами до особистості. Насправді, коли людина працює, її увага спрямовується на предмет праці.
Предмет праці — це об’єкт, на який спрямована людська
діяльність. Це може бути інша людина, жива і нежива природа,
технічні об’єкти, символи, знаки, художній образ.
Згідно з класифікацією, в залежності від предмета праці професії поділяються на п’ять типів. Кожна професія пред’являє специфічні вимоги до індивідуально-психологічних особливостей людини, які, з певною мірою узагальнення, є професійно важливими
для більшості професій цього типу. Відсутність належного рівня
розвитку однієї або декількох з них можна розглядати як відносне
протипоказання до більшості професій відповідного типу.
До типу професій «людина — людина» (соціономічні) відносяться професії, де предметом праці є людина, група людей, колектив, клас, військовий підрозділ, екіпаж тощо. Професії цього типу мають дві особливості. Перша полягає в тому, що головний
зміст праці тут зводиться до встановлення взаємостосунків між
людьми, а друга — такі професії вимагають подвійної підготовки:
а) уміння встановлювати та підтримувати контакти з людьми,
розуміти їх і знати в їхні індивідуально-психологічні особливості;
б) професійна підготовка (спеціальні знання, уміння, навички)
у тій чи іншій галузі виробництва, науки, техніки тощо.
Основні засоби впливу на людину в процесі професійної діяльності — слово, міміка, жест, інтонація мови, власна поведінка. Представники
професій типу «людина — людина» працюють у сфері освіти, охорони здоров’я, побутового і культурно-освітнього обслуговування,
в адміністративних органах управління тощо. Для професій цього
типу домінуюче значення мають такі індивідуально-психологічні
та особистісні якості:
а) комунікативні й організаторські здібності;
б) доброзичливість і справедливість, тактовність;
в) урівноваженість; г) тенденція до екстраверсії;
ґ) емоційна стабільність,
витримка;
д) спостережливість;
е) логічне мислення;
є) розподіл і переключення уваги, високі показники розвитку пам’яті.
Тип професій «людина — техніка» (технономічні) об’єднує
професії, предметом праці яких є технічні системи, машини, механізми, технічні об’єкти. Професій цього типу так багато, що їх
можна розділити на декілька підтипів: а) з виробництва й обробки
металу, механічного складання, монтажу машин, приладів, обладнання; б) з ремонту, налагодження, обслуговування механічного
обладнання, технологічних машин, транспортних засобів; в) з монтажу, ремонту приміщень, будинків, конструкцій; г) пов’язані з обробкою, добуванням і використанням неметалічних промислових
матеріалів, виробів, напівфабрикатів; ґ) пов’язані зі збором, монтажем і налагодженням електрообладнання, приладів, апаратури;
д) пов’язані із застосуванням транспортних засобів, управлінням
ними; е) пов’язані з переробкою сільськогосподарської продукції.
Професії цього типу пред’являють значні вимоги до: а) технічного
і оперативного мислення; б) просторової уваги; в) точності та координації рухів; г) розподілу, концентрації і переключення уваги;
ґ) зорового, слухового та м’язево-суглобного сприйняття; д) оперативної і довготривалої пам’яті; е) окоміру; є) емоційної стійкості;
ж) спостережливості, наполегливості та витримки.
Професії, предметом праці яких є жива і нежива природа — земля, вода, атмосфера, біологічні процеси, корисні копалини — відносяться до типу «людина — природа» (біономічні). Фахівцям цих професій доводиться вивчати, досліджувати, аналізувати стан, умови життя рослин і тварин, вирощувати їх, доглядати за ними, проводити профілактику захворювання рослин, лікування тварин,
боротися з шкідниками. Специфіка професій цього типу полягає
в тому, що результати роботи виявляються протягом довготривалого часу, що обчислюється іноді не тільки тижнями чи місяцями,
а навіть роками. Успішність роботи працівників професій цього
типу залежить від високого рівня розвитку: а) фізичної сили та
здоров’я; б) просторової уяви й аналітичного мислення; в) емоційної стабільності; г) концентрації і розподілу уваги; ґ) оперативного
мислення; д) точності та координації рухів; е) дисциплінованості й
наполегливості, витримки; є) тенденції до інтроверсії.
До типу професій «людина — знакова система» (сигнономічні) відносяться професії, де предметом праці людини виступають
умовні знаки, цифри, схеми, карти, таблиці, формули, звукові сигнали. Професії цього типу дуже різноманітні. Серед них можна виділити такі, що пов’язані: а) з оформленням документів, аналізом
текстів або з їх перекладом, перекодуванням; б) з математичними,
хімічними, знаковими системами; в) зі схематичним відображенням об’єктів, обробкою інформації у вигляді умовних знаків; г) зі
сприйманням і переробкою інформації, контролем, прогнозуванням і своєчасним прийняттям рішень. Успішність роботи фахівців
цього типу професій залежить від: а) швидкості сприйняття; б) образного, аналітичного і вербального мислення; в) словесно-логічної пам’яті; г) концентрації уваги; ґ) точності рухів; д) емоційної
стабільності; е) посидючості й терпелячості, відповідальності,
акуратності.
До типу професій «людина — художній образ» (автономічні)
відносяться професії, де предметом праці виступають художнє відображення дійсності, проектування, моделювання, відтворення і
створення нових образів, виготовлення та розмноження художніх
виробів у масовому виробництві. Фахівці даного типу професій
створюють проекти, ескізи, художні твори, різні моделі, втілюють
їх в поєднаннях ліній, форм, кольорів, звуків, рухів. Однією з важливих особливостей професій даного типу є те, що значна доля
трудових зусиль фахівця залишається прихованою від стороннього
спостерігача, що іноді створює ефект легкого кінцевого результату
праці. Для професій цього типу професійно важливими якостями
є: а) образне мислення; б) пам’ять, особливо образна; в) спостережливість, концентрація уваги; г) просторові уявлення; ґ) точність рухів; д) акуратність; е) тенденція до екстраверсії; є) високий рівень емоційно-естетичного сприйняття.
Названі типи професій не можуть бути чітко розмежовані.
До уваги беруться лише ознаки, що переважають у характеристиці
кожного типу професій. У будь-якій професії є елементи взаємодії людей. Але успішність діяльності інженера, організатора виробництва, педагога, професії яких відносяться до типу «людина
— людина», залежить, головним чином, від уміння взаємодіяти з
людьми, а не тільки від знань у тій чи іншій галузі науки і техніки.
Ще один характерний приклад. Професія тракториста-машиніста широкого профілю відноситься до типу «людина — природа».
Здається, вона має всі підстави бути віднесеною до типу «людина
— техніка», адже тракторист працює з технікою. Але при аналізі
професій з метою встановлення елементів спільності між різними
професіями слід брати до уваги основні аспекти діяльності спеціаліста. В даному випадку предметом праці тракториста-машиніста є земля, яку він обробляє, щоб виростити високий урожай. А трактор і різні причіпні механізми виступають знаряддями праці, за допомогою яких тракторист обробляє землю. Ось чому професію тракториста-машиніста широкого профілю віднесено до типу «людина — природа».
Список використаної та рекомендованої літератури
- Бодров В. А. Психология профессиональной пригодности : [методическое пособие для вузов] / В. А. Бодров. — М. : ПЕР СЭ, 2001. — 501 с.
- Волков Б. С. Основы профессиональной ориентации / Волков Б. С. —
М. : Академический проект, 2007. — 333 с. - Гарбер Е. М. Методика профессиографии / Гарбер Е. М. — Саратов,
- — 92 с.
- Зеер Э. Ф. Психология профессий / Э. Ф. Зеер. — Екатеринбург, 2007.
— 112 с. - Иванова Е. М. Спецпрактикум по психологическому изучению профессиональной деятельности / Е. М. Иванова, О. Г. Носова. — М. : МГУ,
- — 124 с.
- Йовайша Л. А. Проблемы профессиональной ориентации iкольников /
Л. А. Йовайша. — М. : Педагогика, 1983. — 130 с. - Липман О. Психология профессий / О. Липман. — Л., 1923. — 106 с.
- Карпіловська С. Я. Основи професіографії / С. Я. Карпіловська, Р. Й.
Міттельнам, В. В. Синявський та ін. — К. : МАУП, 1997. — 147 с. - Климов Е. А. Как выбрать профессию / Е. А. Климов. — М. : Просвещение, 1990. — 160 с.
- Климов Е. А. Образ мира в однотипных профессиях / Е. А. Климов. —
М. : МГУ, 1995. — 224 с.