УВАГА! БУЛІНГ.

УВАГА! БУЛІНГ.

Якщо дитину ображають, або ж, навпаки, вона стала кривдником, є ознаки, які вкажуть батькам на це

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ ЦЬКУВАННЯ ЯК ПОВОДИТЬСЯ ДИТИНА:

Вона не хоче йти до школи, стала замкненою, має низьку самооцінку, майже весь час хоче бути сама, зазвичай не має друзів.

Діти, які піддаються насильству, відчувають, що їх залякують. Тому вони можуть (особливо, якщо в родині кілька дітей) брехати або ж обмовляти сестру-брата, аби побачити реакцію батьків і уникнути покарання. Вони також можуть забуватися у віртуальній реальності чи губитися в комп’ютерних іграх, або ж в просторах інтернету.

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ:

“Батькам жертви булінгу потрібно постійно говорити про особисті кордони. Як правило, жертвами булінгу стають ті діти, які не вміють будувати власні кордони. Тобто діти можуть не розуміти, що їм потрібно робити, коли на них починають кричати, і як на це реагувати. Потрібно бути сміливим, аби ці кордони озвучувати, наприклад: “Не кричи на мене! Мені це не приємно”, “Не чіпай мене!”, “Я не дозволяю мене торкатися!” і тому подібне. Дитина повинна розуміти кордони свого тіла і своїх емоцій, за які не можна переступати іншим”.

Батькам потрібно показати своїй дитині, як словами можна домовитися з кривдником і знайти в нього слабкі сторони, аби у подальшому такі випадки не повторювалися. В такому разі нападники, не бачачи у відповідь агресивної поведінки від дорослих, розуміють, що це не цікаво і не має сенсу.

Батькам важливо не втручатися в стосунки чужих дітей і не робити їм зауважень: 

Ви можете повідомити про проблему батькам цієї дитини і вони вже мають розбиратися із ситуацією. Тобто дитина має розуміти, що зауваження їй мають робити її власні батьки. Якщо дорослий, а, отже, фізично сильніший, вказує дитині на її неправильну поведінку, це може спровокувати зворотній ефект.

ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА НАПАДНИКОМ І ОБРАЖАЄ ІНШИХ

ЯК ПОВОДИТЬСЯ ДИТИНА:

“Дітей, схильних до жорстокого поводження, стає дедалі більше. На це, здебільшого, впливають соціальні мережі і те, що вони там можуть побачити. Ці діти проявляють удома чіткий непослух щодо правил, які встановлюють батьки, ніби як нічого і нікого не бояться. Вони можуть бути не лише безстрашними, а й жорстокими“.

 “Якщо не брати до уваги психічні розлади, які трапляються в дітей дошкільного і шкільного віку, то причиною жорстокої поведінки може бути неспроможність контролювати власні емоції, проявляти їх і розуміти, як регулювати свій емоційний стан”.

Часто дорослі, які говорять дитині, як правильно повести себе в таких ситуаціях, забувають виконувати ці правила у власному ж житті: 

Серед дорослих також спостерігається булінг. Діти вчаться у дорослих і бачать, що погрожувати, обзиватися, кричати, штовхатися і таке інше – це нормальне явище. Тому діти можуть перейняти таку поведінку у стосунки зі своїми ровесниками.

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ:

Батькам, діти яких стали нападниками, варто пояснити наслідки жорстокої поведінки. Тобто до якого моменту це може бути невинна гра, а де вже вимагання грошей, штовхання, погрози, обзивання чи навіть побиття несуть серйозну відповідальність для кривдника.

Пам’ятка школяру з профілактики булінгу

Дорогий друже!

Чи знаєш ти, як захистити себе і своїх друзів?
Як ти можеш захиститися від булінгу?
За що несеш відповідальність перед Законом?
Ознайомся з цією пам’яткою, дізнайся про
свої права і обов’язки вже сьогодні!
Від самого народження ти маєш право:
на життя: ніхто не може позбавити тебе життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань;
на охорону здоров’я: ти можеш звернутися за безкоштовною кваліфікованою правовою або медичною допомогою до закладів охорони здоров’я;
на свободу та особисту недоторканість: тебе ніхто не може заарештувати або тримати під вартою інакше як за рішенням суду.
Однак, якщо тобі вже виповнилося 14 років і має місце тяжкий злочин, відносно тебе може застосовуватися утримання під вартою як тимчасовий запобіжний захід. Якщо протягом 3 діб з моменту затримання тобі не вручено рішення суду про тримання під вартою, тебе повинні негайно звільнити.
на освіту: ти маєш право безкоштовно отримувати освіту у дошкільному, загальноосвітньому, професійно-технічному, вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності, а також на отримання державної стипендії;
на майно: майно, яке тобі придбали батьки для навчання, виховання (одяг, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є твоєю власністю.
Якщо тобі від 10 до 14 років, належним тобі майном управляють батьки.
Якщо тобі від 14 до 18 років, ти маєш право вчиняти будь-які угоди, навіть купівлі-продажу транспортного засобу і нерухомого майна, але за письмовою нотаріально посвідченою згодою батьків або з дозволу органу опіки і піклування.
на працю: якщо тобі вже виповнилось 14 років, ти за згодою одного з батьків можеш працювати у вільний від навчання час (наприклад на канікулах), але лише після попереднього медичного огляду.
Якщо тобі вже виповнилось 15 років та коли ти маєш згоду одного із батьків, тебе також можуть прийняти на роботу. Самостійно ти можеш влаштуватись на роботу, якщо тобі уже виповнилось 16 років. Ти маєш право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом;
на відпочинок: ти маєш можливість у вільний від навчання або роботи (якщо ти вже працюєш) час відпочивати, тобто займатись своїми улюбленими справами (грати в футбол, ходити в кіно).
Якщо ти вже працюєш, тобі повинна бути надана щорічна відпустка в літній час або за твоїм бажанням у будь-яку іншу пору року
на повагу до своєї гідності та захист від усіх форм насильства: будь-яка людина, ким би вона не була (одним із твоїх батьків, однолітків, вчителів, сусідів) не має права поводитись з тобою жорстоко, принижувати твою гідність, експлуатувати, включаючи сексуальні зловживання, втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; використання для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.
Стаття 16 Конвенції ООН про права дитини визначає, що жодна дитина не може бути об’єктом незаконного посягання на її честь і гідність.
Захист прав дитини – це, перш за все, завдання держави!
У разі, якщо до тебе вчинено насильство, ти маєш право звернутись до державних органів за допомогою! Дитина має право на захист від втручання або посягання.
Ти – людина!
Ніхто і нічим не може виправдати жорстоке поводження з тобою, наприклад, побиття, знущання. Навіть якщо таким чином тебе виховують батьки, вчителі чи старші діти. Жорстоке, нелюдське, таке, що принижує твою гідність, поводження чи покарання – це порушення твоїх прав. Статтями 28 та 52 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню.
Ти маєш право на свободу, особисту недоторканність:стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства» гарантує кожній дитині право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Ти можеш вільно виражати свої думки та погляди, не боячись бути покараним за це. Разом з тим, ти маєш пам’ятати, що твої відносини з батьками, вчителями, однолітками мають ґрунтуватися на взаємоповазі і справедливості, виключаючи приниження честі та гідності.
Держава зобов’язана захищати твої права:
Якщо хтось (учні, вчителі або навіть батьки) вчиняє над тобою будь-яке насильство, принижує тебе чи ображає, ти повинен звернутися зі скаргою про порушення твоїх прав до органу опіки і піклування; служби у справах дітей; центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; закладів охорони здоров’я; органів та установ освіти; відділів поліції, а також через представників – до суду. Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що діти мають право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів та зі скаргами про їх порушення.
За твою безпеку в школі відповідає директор:
Якщо директор школи не забезпечить безпечні та нешкідливі умови для навчання, праці та виховання учнів у навчальному закладі, то він нестиме за це відповідальність відповідно до чинного законодавства. Статтею 26 Закону України «Про освіту» встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу.
Вчителі зобов’язані поважати і захищати тебе:
Вчителі та інші працівники школи повинні з повагою ставитись до тебе і не повинні вдаватись до покарань, що принижують твою гідність, зокрема таких, як словесні приниження, ставлення учня в куток, побиття тощо. Також вони повинні захищати тебе від погроз та фізичного насильства з боку інших осіб, в тому числі твоїх однолітків і батьків, і запобігати вживанню дітьми алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам. Стаття 56 Закону України «Про освіту» зобов’язує педагогічних та науково-педагогічних працівників дотримуватися педагогічної етики, моралі, поважати гідність дитини, учня, студента; захищати дітей, молодь від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігати вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам.
За ненадання тобі допомоги вчитель відповідатиме перед законом
Вчителі та керівництво школи несуть відповідальність перед законом, якщо вони порушують твої права. Якщо ти звернувся до вчителя для того, щоб захиститись від фізичного та психічного насильства, а він залишив це без уваги – за це його може бути притягнено до відповідальності. Статтею 47 Закону України «Про загальну середині освіту» встановлено, що посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність і порядку, встановленому законами України.
Пам’ятай про свою відповідальність перед законом!
До 14 років ти не несеш відповідальності за заподіяну матеріальну або фізичну шкоду – її несуть твої батьки або інші особи, під наглядом яких ти знаходишся. Саме вони мають відшкодувати шкоду, яку ти завдав іншій людини. Якщо ти завдав шкоди спільно з однолітком, її відшкодування покладається на ваших батьків у відповідних частках.
З 14 років ти відповідаєш за завдану шкоду самостійно у повному обсязі! Також по досягненні 14 років ти несеш кримінальну відповідальність за тяжкі злочини.
Якщо тобі 16 років, тебе можуть притягнути до адміністративної та кримінальної відповідальності!
Рекомендації учням щодо уникнення булінгу:
Намагайся підтримувати стосунки з усіма учасниками колективу. Не розпускай плітки, а почувши плітку, не переказуй її іншим. Відстоюй свою думку, не дозволяй принижувати себе. Підтримуй традиції колективу. Бери участь у спільних колективних заходах. Якщо виникають проблеми у стосунках з однолітками або вчителями, звернися до дорослих яким и довіряєш (до класного керівника, психолога, соціального педагога).
Поради дітям:
Ось кілька стратегій, які можуть допомогти тобі покращити ситуацію і своє самопочуття, зумовлене тим, що відбувається:
· Уникай агресора та перебувай у товаристві друзів.Не заходь у туалет, якщо булер знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатись наодинці з недругом. Перебувай в оточенні приятелів у коридорах або на перерві – скрізь, де можна зустріти булера, по дорозі додому, у транспорті,. Запропонуй те ж саме своєму другу.
· Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв’язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються булери. Це дає їм змогу відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає великої кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто уходити. Іноді треба навчитися робити непроникний вираз обличчя, поки ти не позбудешся небезпеки (посмішка або сміх можуть провокувати агресора на нові третирування).
· Дій хоробро, уходь та ігноруй агресора.Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернись та піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи булера, ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою, він, імовірно, утомиться діставати тебе.
· Усунь провокаційні фактори. Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажи, що батьки не дають тобі грошей. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, айфон, планшет – не бери його до школи.
· Розкажи дорослим про знущання. Учителі, психолог, соціальний педагог, класний керівник, директор школи, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі її систематичного характеру – звернуться до компетентних органів захисту прав дитини.
· Поговори з кимось, кому ти довіряєш:із працівниками школи, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.
Пам’ятка для жертви булінгу
1. Не протиставляй себе колективу.Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть із агресивно налаштованими до тебе членами колективу.
2. Не принижуй інших:не обзивайся, не дерись, не погрожуй.
3. Захищайся:твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.
4. Наберись терпіння: те, що відбулося, не триватиме довго.
5. Розбирайся у причинах,але не займайся самоедством, самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.
6. Говори впевнено, але тактовно,коли розмовляєш із булером, стій прямо, поводься спокійно, не бійся, не кричи та тим більше не счиняй бійку.
7. Кажи «НІ» і не почувай себе винним.
8. Шукай підтримки у працівників школи, друзів, батьків.Вони допоможуть тобі вистояти.
9. Не мовчи!Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.
Звертайся до компетентних органів,що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту .
Готуємося до екзаменів!

Готуємося до екзаменів!

Поради психолога учням та батькамЗавершується навчальний рік, наближається пора державної атестації, незалежного оцінювання, і кожна сім’я, і діти, і їх батьки прагнуть зробити все можливе, щоб отримати високий результат.

Проте, у багатьох молодих людей  ситуація іспиту викликає таку кількість негативних     емоцій, що на переживання стану тривоги   витрачається більше сил, ніж безпосередньо      на підготовку та здачу екзамену.

Як же підготуватися до випробувань найбільш ефективно, не витрачаючи зайвого часу           та енергії? Як діяти на самому екзамені, щоб продемонструвати свої найкращі сторони  й отримати високий результат?

Почнемо з найбільш загальних рекомендацій.

1. Не скорочуйте час на сон.  Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому     організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не      зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши  героїчних зусиль.

2. Залишайте  час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під        час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок,       занять спортом, спілкування з товаришами.

3.  Якщо є така можливість, об’єднайтесь  з однокласниками в групу з     3-4  осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде  готувати. Потім, коли ви     зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

4. Налаштовуйте  себе на успіх.  Коли людина програмує себе на невдачу,     посилюється    тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися      до екзамену.

5. В день іспиту  прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка,          легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний       рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні     ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що      негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та     налаштуватися на робочий стан.

6. На усному екзамені відповідайте по суті питання, структуруйте    інформацію. Отримавши питання, підготуйте письмовий план відповіді, визначивши     ключові   моменти та їх взаємозв’язки, чітко сформулюйте основні терміни.  Це надасть      вашій відповіді переконливість та послідовність.

7.  Не мовчіть! Краще повторити свою думку іншими словами. Довгі паузи у відповіді      сприймаються екзаменатором як слабкість або відсутність усвідомлених знань.

8. Зверніть увагу на те, що ви скажете на початку відповіді.  Цим можна     привернути    увагу та справити позитивне враження на членів комісії.

9. Пам’ятайте, що краще сказати менше, але послідовно і логічно, ніж багато,      але  безсистемно.

10  Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви       добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися      потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і     отримати   гарний результат.

А тепер поговоримо про те як слід повторювати навчальний матеріал, щоб     пам’ять працювала найбільш ефективно.

1. Облаштуйте власне робоче місце, приберіть зайві речі, що можуть заважати та    відвертати   увагу.

2. Складіть план на кожен день підготовки, щоб чітко знати, що  треба повторити сьогодні.

3. Якщо відсутній робочий настрій, почніть з матеріалу, який ви знаєте краще, або який       вас найбільше цікавить. Це допоможе активізувати пам’ять та  увагу. Після цього  можете      працювати з розділом, який знаєте гірше.

4. У процесі повторення включайте різні види мисленевої діяльності:  визначайте головне,      створюйте різні види опор: плани, схеми,  малюнки, використовуйте  асоціації.

5.  При кожному читанні матеріалу  ставте основну мету: пригадати те, що вивчалося на      уроках, узагальнити, перевірити рівень засвоєння.

6. Використовуйте різні види читання:  повільне з обдумуванням, вибіркове, оглядове. Це       дозволить економити час та краще усвідомити зміст матеріалу.

7. Виконуйте якомога більше практичних вправ та тестів, це дозволить удосконалити  ваші       уміння та навички. Про це особливо слід турбуватися при підготовці до зовнішнього     оцінювання, яке проводиться на тестовій основі.

8. Залиште вільний день напередодні екзамену, щоб ще раз переглянути матеріал та      окремо    зупинитися на складних питаннях.

Створення власної освітньої програми: поради Державної служби якості освіти України директорам шкіл

Освітня програма – один із чинників, що визначає якість освітньої діяльності, та є джерелом інформації під час проведення:

  • інституційного аудиту – зовнішнього оцінювання діяльності школи;
  • самооцінювання – внутрішнього комплексного вивчення роботи закладу.

Разом з тим власна освітня програма дає змогу школі реалізувати автономію: зафіксувати спільно вироблені цінності закладу, запропонувати власне бачення навчального плану, розподілу навчальних годин.

Як школі розробити власну освітню програму

Освітня програма дозволяє реалізувати право на освіту через практичну діяльність учасників освітнього процесу саме у процесі навчання. Розробляється вона відповідно до державних стандартів загальної середньої освіти і має враховувати потреби та інтереси учнів, спроможність закладу освіти.

Власну освітню програму школа може розробляти на основі типової чи іншої освітньої програми або на основі державних стандартів загальної середньої освіти. Важливо пам’ятати, що у власній освітній програмі мають бути враховані структурні компоненти типової освітньої програми, а обсяг навантаження учнів – не менший, ніж у типовій освітній програмі.

Заклад може на власний розсуд розробити одну наскрізну для усіх рівнів освіти програму, або ж окрему – для кожного рівня. Водночас на кожному рівні та навіть для кожного класу вона може мати власну специфіку.

В освітній програмі зазначається перелік модельних навчальних програм, які використовуються закладом освіти в освітньому процесі, або навчальних програм, розроблених у закладі освіти та затверджених педагогічною радою, а також навчальних програм, затверджених Міністерством освіти і науки. У навчальному плані вказується тижневий обсяг навантаження та його розподіл між освітніми галузями і навчальними предметами (курсами) на кожен рік навчання.

Розпочинаючи роботу над розробленням освітньої програми, директор закладу та його заступники можуть створити робочу групу та залучити до неї вчителів. Робоча група у свою чергу вивчає нормативну базу та, за наявності, результати самооцінювання школи й обирає шлях, за яким розроблятиметься освітня програма: на основі типової чи нетипової програми, або ж Державного стандарту. Після власне розроблення проєкту освітня програма обговорюється та схвалюється педагогічною радою й затверджується наказом закладу освіти. У разі створення освітньої програми на основі Державного стандарту, така програма має пройти експертизу і затвердження у Державній службі якості освіти України.

Структура освітньої програми

Як уже зазначалось, освітня програма так чи інакше має враховувати структуру типової освітньої програми, втім заклад, розробляючи власну програму на основі Державного стандарту, може змінювати цю структуру, відображаючи зазначені нижче компоненти в тій чи іншій формі:

1.      Пояснювальна записка

У пояснювальній записці зазначаються тип закладу, реквізити установчих документів; нормативні документи, відповідно до яких розробляється програма (закони України «Про освіту», «Про повну загальну освіту», постанови КМУ, накази МОН щодо затвердження типових освітніх програм тощо); мета та завдання діяльності закладу освіти, а також особливості й умови роботи закладу.

2.      Вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за освітньою програмою

Розробляючи власну програму на основі типової заклад, як правило, використовує вказані у ній вимоги до осіб, за потреби вносячи власні уточнення. Втім школа може сформувати і власний опис таких вимог, розробляючи програму на основі Державного стандарту.

Як правило, такі вимоги стосуються віку здобувачів освіти та наявності в них освіти певного рівня (наприклад, початкової – для оволодіння освітньої програмою базового рівня). Додаткові вимоги можуть встановлюватись у спеціалізованих закладах загальної середньої освіти або ж у профільних ліцеях.

3.      Загальний обсяг навчального навантаження

Освітня програма має містити опис обсягу потижневого навчального навантаження та обґрунтування перерозподілу навчальних годин (якщо такий здійснюється). У додатках подаються таблиці з розподілом навчальних годин для кожного класу.

4.      Опис очікуваних результатів навчання за освітніми галузями

Цей компонент доцільний, якщо освітня програма розробляється на основі Державного стандарту та містить очікувані результати, відмінні від тих, що вказані у типовій освітній програмі.

5.      Перелік варіантів типових навчальних планів та модельних навчальних програм.

Освітня програма наповнюється також переліком навчальних програм із зазначенням їх авторів. Втім самі навчальні програми не є частиною програми та не додаються до програми — вони зберігаються у закладі як окремі документи. Натомість навчальні плани до кожного рівня освіти або класу розміщуються у додатках.

6.      Форми організації освітнього процесу та методи навчання

У власній програмі школа надає більш докладний, ніж у типовій програмі, перелік форм, які застосовують учителі, щоб підкреслити специфіку роботи закладу освіти. Наприклад, можна відобразити проєктну діяльність як форму роботи, заняття у STEM-лабораторії, інтегровані уроки, інтерактивні заняття у формі ділових ігор, заняття-практикуми, дослідно-експериментальні заняття тощо. Додатково можна надати перелік педагогічних технологій, методів, які застосовують учителі закладу освіти, у тому числі авторських технологій.

Про застосування технологій дистанційного та/або змішаного навчання варто також зазначити у цьому розділі освітньої програми.

7.      Опис інструментарію оцінювання

У цьому розділі заклад описує власну систему оцінювання, що складається з переліку видів та форм оцінювання, які застосовується у школі, критеріїв, шкал оцінювання, відповідних процедур та правил. Ці процедури і правила можуть описувати особливості оцінювання на різних рівнях освіти та різних навчальних предметів, особливостей семестрового і річного оцінювання, спільних правил, які будуть відображати культуру оцінювання в закладі освіти.

Загальну основу критеріїв оцінювання складають національні критерії. Втім окремо зазначається, якщо у школі наявні адаптовані для учнів, доповнені та конкретизовані вчителями критерії, або ж якщо учні залучаються до розроблення критеріїв само- та взаємооцінювання.

Загальні адаптовані критерії можна подати у додатку до освітньої програми. Проте критерії, що розробляються для оцінювання різних видів завдань, для різних занять або навчальних тем, додавати до освітньої програми не потрібно – достатньо зазначити про їх наявність і вказати, де вони розміщені.

Опис інструментарію оцінювання має містити також інформацію про те, яку шкалу оцінювання використовує школа. Якщо ж це власна, розроблена у закладі, шкала, то освітня програма має містити її короткий опис і способи переведення у національну шкалу.

ТОП-критерії якості освіти в школі: ключові компетентності, всебічний розвиток дитини, цікаві уроки

ТОП-критерії якості освіти в школі: ключові компетентності, всебічний розвиток дитини, цікаві уроки

2 березня 2021 року Голова Державної служби якості освіти України Руслан ГУРАК взяв участь у засіданні колегії Міністерства освіти і науки України, на якому представив результати дослідження «Що думають про якість роботи школи і якість освіти директори шкіл, учні, їхні батьки та освітні експерти».

«Директор школи є управлінцем, а отже й відповідальним за все, що відбувається в закладі, зокрема щодо результатів, яких досягають учні та вчителі. Однак реальність інша: лише 32% директорів вказали на свою вирішальну роль у забезпеченні якості освітньої діяльності школи, а 39% взагалі переклали її на вчителів. Отже у школах потрібно дійти спільного розуміння якості освіти, визначивши стратегічну функцію директора як партнера вчителя, учнів, їхніх батьків в освітньому процесі», — зазначив Руслан ГУРАК.

Серед чинників, що впливають на якість освіти, лише 27% директорів шкіл відзначили налагоджені управлінські процеси, а 14% — роботу керівника над розвитком закладу. Такі дані засвідчують, що директори недостатньо оцінюють свою роль у розбудові внутрішньої системи забезпечення якості освіти в школах.

Найважливішим критерієм якості освіти усі респонденти визначили оволодіння учнями ключовими компетентностями:

  • 81% директорів шкіл;
  • 71% учителів;
  • 70% учнів;
  • 50% батьків.

Розуміння компетентностей, необхідності їх набуття свідчать про сприйнятливість концепції Нової української школи. Зокрема, таку її складову, як комфортне освітнє середовище і позитивний мікроклімат, виокремлено серед важливих чинників якісної освіти. Найбільше доброзичливі взаємини з учителями, взаємоповагу і відсутність булінгу цінують учні (78%).

Критеріями, що вказують на якісну школу, учні в першу чергу обрали:

  • доброзичливі взаємини між учнями та вчителями (78%);
  • цікаві уроки (54%);
  • професійність учителів (47%).

Учні найбільш відповідальними за якість освіти назвали самих себе (58%). У відповідях учнів також спостерігається орієнтованість на результат: у топ-критеріїв якості для них — високі бали ЗНО (49%) та навчання, середній бал атестата.

Якість освіти у школі, на думку батьків, вчителів і директорів, передовсім формують:

  • співпраця між учасниками освітнього процесу;
  • безпечне для дітей середовище (відсутність булінгу/цькування або дискримінації за ознакою статі, релігії, доходів родини, місця проживання тощо);
  • кваліфікація педагогічних працівників;
  • комфортне психологічне середовище.

«Налагодження ефективної співпраці між учителями та учнями — основа розвитку школи, чому найбільше уваги приділяють керівники закладів освіти під час розбудови внутрішньої системи забезпечення якості. При цьому і вчителі, і учні вбачають незначну роль директорів у якості освіти, покладаючи відповідальність на самих себе. Отож потрібно підвищувати рівень обізнаності керівників шкіл у питаннях якості, стратегічного планування, управління закладом освіти», — резюмував Руслан ГУРАК.

Довідково:

Дослідження проведене на замовлення Державної служби якості освіти України дослідницькою агенцією «Vox Populi Agency» у жовтні-листопаді 2020 року в межах ініціативи «Система забезпечення якості освіти» проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe). Опитування організоване методом онлайн-анкетування у 60-ти школах, в яких заплановано інституційні аудити. Відповіді отримано від 4901 респондента, а саме:

  • 59 директорів;
  • 1560 учителів;
  • 1631 батько;
  • 899 учнів;
  • 752 експертів.

Поради щодо профілактики випадків суїцидів в Інтернеті

1. Під час класних годин включати заняття та завдання по розвитку критичного мислення. Увагу слід приділити таким елементам: розпізнання фейків та неправдивої інформації, оцінка ігор в Інтернеті на рівень безпеки для власного здоров’я та здоров’я оточуючих.

ТОП-5 правил: як впевнитись, що те, що ми бачимо в мережі, є правдою?
https://stop-sexting.in.ua/top-5-pravyl-yak-vpevnytys-shho-te-shho-my-bachymo-v-merezhi-ye-pravdoyu/

Very Verified: онлайн-курс з медіаграмотності:
https://osvita.diia.gov.ua/courses/very-verified%20 

2. Педагогічним працівникам не варто розповсюджувати паніку (наприклад, кожного уроку обговорювати з дітьми гострі ситуації, які відбуваються у країні) та не слід наголошувати дітям на суїциді та називати це слово у розмовах чи під час навчання (важливо вживати “те, що може завдати шкоди здоров’ю та життю), а також на назвах “суїцидальних” ігор чи челенджів, оскільки таким чином дорослі ще більше привертають уваги дітей до цієї теми та викликають бажання ознайомитись з ними.

3. Як тільки педагогічним працівник поміти будь-які зміни у фізичному, психологічному, психічному чи соціальному стані дитини, слід у невимушеній обстановці поговорити з дитиною (поради щодо бесід можна знайти у довіднику “Рекомендації щодо онлайн-безпеки для педагогічних працівників” за посиланням https://stop-sexting.in.ua/guide-for-teachers/ ) і сказати, що ви готові допомогти їй/йому у будь-якій ситуації. А також можете разом повідомити батьків, якщо дитина боїться це зробити самостійно. 

Якщо педагогічний працівник дізнався, що дитина є постраждалою від домашнього насильства, то слід звернутися до Гарячої лінії з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей за номером 1547.

Якщо педагогічний працівник дізнався, що дитина зазнала онлайн-ризикованого спілкування в Інтернеті чи її булять, шантажують в мережі, слід звернутися до Урядової консультаційної лінії з питань безпеки дітей в Інтернеті – 1545*3 (далі обрати 3).

Якщо дитина має психологічні проблеми та немає з ким ними поділитись, то варто звернутись до організації Teenergizer, де надають психологічні консультації рівний-рівному, https://teenergizer.org/ чи зателефонувати на Національну дитячу “гарячу лінію” 0 800 500 225 або 116 111.

4. Практичному психологу разом з класними керівниками проводити опитування щодо психосоціального стану учнів для виявлення групу ризику чи тих дітей, які наразі відчувають тривогу.

5. Класним керівникам включити тему онлайн-безпеки під час батьківських зборів, а саме родинні правила використання гаджетів та Інтернету, створення спільного онлайн-простору, налагодження довірливих стосунків.

Серіал для батьків «Безпека дітей в інтернеті»
https://osvita.diia.gov.ua/courses/serial-dlya-batkiv-onlayn-bezpeka-ditey 

“Створюємо онлайн-простір разом з дітьми”: довідник для батьків та вихователів
https://stop-sexting.in.ua/guide-for-parents/ 

Заняття з мінної небезпеки

Заняття з мінної небезпеки

Представники неурядової організації ХАЛО ТРАСТ в УКРАЇНІ , яка займається гуманітарним розмінуванням , провели 12 березня в  Білозерській ЗОШ І-ІІІ ступенів №18 заняття з мінної небезпеки для учнів 1-11 класів.

Фахівці організації Стороженко Євген, Сорокін Борис та Рєзнікова Софія нагадали учням про серйозність мінної ситуації в нашому регіоні та правила безпечної поведінки. Зустрічі були надзвичайно корисними, пізнавальними та актуальними.

Учні запросили Освітній Центр Верховної Ради України на онлайн-урок

Учні запросили Освітній Центр Верховної Ради України на онлайн-урок

Сьогодні, 3 березня 2021 року, актив учнівського самоврядування Білозерська ЗОШ І-ІІІ ступенів 18 запросив Освітній Центр Верховної Ради України до себе на онлайн-урок.

Учасниками уроку стали 21 учень, директорка школи Ірина Філонова та педагог-організатор Наталя Сковородкіна. Від тренерки Мар’яни Хорошої молодь дізналася більше про діяльність Верховної Ради України, розібралася в особливостях організації і функціонування органів державної влади та перевірила свої знання з теми в інтерактивній формі за допомогою сервісу Kahoot.

За рейтингом відповідей була визначена трійка кращих: Анастасия Бовкун, Валерія Мурав’йова, Кирило Спіцин, який виявився найактивнішим. Допомогла організувати відеоконференцію співробітниця Освітнього Центру Верховної Ради України Ігнатенко Дар’я.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В КЛАСІ

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В КЛАСІ

1. Організація загальних колективних справ, спільних переживань:

  • Колективні привітання з днем народжен­ня учнів.
  • Вираження щирого співчуття від імені кла­су в дні сумних подій, хвороби, невдач.
  • Спільні поїздки-екскурсії пам’ятними місцями, походи.
  • Спільне відвідування концертів, вистав.
  • Спільне проведення святкових днів.

2. Уміння вчителя формувати гуманні взаєми­ни з учнями.

Сигнал вашої доброзичливості — добра усмішка, привітність. Ви не маєте наголошува­ти на різниці в соціальному статусі, віці між со­бою й учнем, висловлюйте свої розуміння доб­розичливо, у формі поради. Вмійте уважно і зацікавлено слухати учнів.

Враховуйте індивідуальні особливості шко­ляра (запальність, мовчазність, вразливість, зам­кнутість), його стан у цей момент, його ставлен­ня до вас.

Умійте вислухати людину, особливо в хви­лини напруженого нервового стану, що виник у результаті певних неприємностей, непоро­зумінь. Зберігайте «секрети», довірча бесіда по­требує обережності, делікатності.

Шанобливо ставитеся до думки інших лю­дей (ви можете помилитися). Намагайтеся пе­реконувати, не поспішайте використовувати права.

Намагайтеся відгукнутися про учня доб­рим словом, якщо він цього заслуговує. Схва­лення діє сильніше, ніж осуд. Врахуйте, що схва­лювання тих самих людей, протиставлення їхніх успіхів вадам інших сприяє поганому ставлен­ню до них усього класу.

Критика за формою і змістом має орієнтува­тися на шанобливе ставлення до людей. Нама­гайтеся повчати наодинці, говоріть конкретно про випадок поганої поведінки. До дитини став­теся справедливо, поважаючи її гідність, тому будьте стриманими, не переходьте на крик і злість, намагайтеся не загрожувати, застосову­вати суворі заходи. Покажіть дитині, що ви віри­те в неї.

  Автор Андрій Кущенко

  Опубліковано в: Освіта