Природно, на перший план виходить особиста чи групова психотерапія, обов’язкова супервізія, а також різні тренінги, медитативні практики.
Дуже важливою умовою є поділ між роботою і будинком (тобто між професійним і особистим).
Як показує практика, найбільш дієвими способами профілактики вигорання є:
Турбота про власне здоров’я, дотримання елементарного розпорядку. Сон і їжа.
Внесення змін в роботу – поєднання з навчанням, дослідженнями, вивченням паралельних областей (написання статей, тестів і т. Д.). Т. е. Внесення якомога більшої різноманітності в рутинне протягом робочого процесу.
Пам’ятайте: «Ніхто не може осягнути неосяжне» (К. Прутков).
Прийняття відповідальності і зобов’язань, які свідомо адекватні і здійсненні (важливо завжди розуміти, що критерії успіху (як і невдачі) в роботі педагога, психолога вкрай невизначені і нечіткі).
Наявність хобі або захоплень. Все, що завгодно – від читання книжок до розведення равликів або скелелазіння.
Внутрішній настрій на отримання нових знань, нового досвіду. Взагалі – відкритість всьому новому, не пройденому.
По можливості, постійне підвищення свого професійного рівня (участь в різних семінарах, конференціях).
Однак головне – це те, як сама людина почне оцінювати своє життя, чи буде вона знаходити в ній задоволення, чи буде відчувати свою реалізацію. Важливо розуміти, чи проходить життя так, як хочеться, і чи приносить воно радість.
Коли ми опиняємося у кризовій ситуації (вибухи, втрата близької людини тощо), наш мозок переходить у режим надзвичайного реагування. Тіло напружується, дихання збивається, думки плутаються, а звичні когнітивні процеси — логіка, планування, мовлення — пригнічуються. Це природна реакція організму, але вона може завадити діяти ефективно.
У такі кризові моменти важливо знати простий алгоритм, який допоможе стабілізувати свій стан, повернути відчуття контролю над ситуацією та почати діяти.
Застереження!
Ці поради НЕ замінюють дій у реальній небезпеці. Якщо є загроза життю, здоров’ю, насильство чи бойові дії — в першу чергу подбайте про фізичну безпеку. Поради для таких ситуацій — на сайті ДСНС
Алгоритм
1. Назви те, що з тобою відбувається
Помічай свій стан і називай його вголос або подумки: «Я відчуваю тривогу. Це паніка. Це страх.»
Додай підтримувальну фразу: «Це реакція мого мозку на загрозу. Вона пройде.»
Повтори це кілька разів повільно або пошепки.
Можна також сказати:
«Моє тіло реагує на стрес — це нормально.»
«Це сильне відчуття, але тимчасове.»
Що змінюється:
Зменшується відчуття хаосу, а емоційна реакція переходить на рівень усвідомлення стану.
Як це працює:
Коли ми називаємо емоцію, активуються префронтальні ділянки мозку, які гальмують роботу системи тривоги (за неї відповідає мигдалевидне тіло, або амігдала). Цей метод має підтверджену ефективність у когнітивній нейронауці.
2. Відчуй опору через тіло
Стисни й розтисни кулаки, поворуши пальцями.
Натисни ступнями в підлогу, перенеси вагу на п’яти.
Поклади руки на груди або живіт — відчуй дотик.
Якщо стоїш — притулися до стіни або присядь.
Що змінюється:
Тіло виходить зі стану «бий/біжи/замри», зменшується напруга, фокус уваги змінюється, а серцебиття поступово сповільнюється.
Як це працює:
Техніка «заземлення» допомагає переключити увагу з внутрішньої тривоги на фізичні відчуття: дотик, вага, тиск стабілізують нервову систему.
3. Дай собі мікроінструкцію: що робити далі
Скажи собі одну просту інструкцію:
«Я шукаю укриття.»
«Я біжу до підвалу.»
«Я тримаюся за руку.»
Якщо ти вже в безпечному місці:
«Сісти. Дихати. Перевірити речі.»
Якщо навколо є люди:
«Я з ними. Все спокійно. Ми разом.»
Якщо поруч з тобою дитина:
Говори дуже просто, з інтонацією впевненості: «Я поруч. Ми зараз зробимо ось так…»
Дай тілесний контакт — потримай за руку, поклади руку на спину, пригорни до себе (та спершу запитай дозволу)
Будь передбачуваним\-ою — підказуй дії вголос і крок за кроком.
Якщо поруч доросла людина, яка перебуває в менш стабільному стані, ніж ти:
Допоможи людині повернути відчуття власної сили за допомогою простих прохань та запитань, наприклад:
«Подай мені рюкзак.»
«Ти хочеш пити? Візьми воду.»
Що змінюється:
Відчуття оніміння поступається місцем дієвості. Повертається відчуття контролю, навіть мінімального, що важливо для зниження рівня стресу.
Як це працює:
Конкретна дія активує функцію планування та гальмує хаотичну паніку. Навичка швидко стабілізуватися забезпечує нам мобілізованість, яка допомагає подбати про себе та інших. А емоційне розвантаження і усвідомлення прийдуть пізніше — у більш контрольованих і безпечних умовах.
У підсумку
Цей алгоритм не «вимикає» стрес, але допомагає не бути його заручником. Навіть у складних умовах ти можеш зробити вибір на користь дії, що дає відчуття контролю. Іноді цього достатньо, щоб пройти кризу.
Але! Якщо після кризової ситуації постійно відчуваєш тривогу, страх, тремор, пришвидшене серцебиття та інші тілесні симптоми, якщо думки про подію не відпускають тебе і такий стан триває впродовж кількох тижнів — звернися до сімейного лікаря або фахівця з психічного здоров’я.Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської
Є багато маленьких хитрощів, які допоможуть людині впоратися з емоційним перевантаженням:
1.Порахуйте до 10 та лише потім повертайтеся до травматичної ситуації.
2.Простежте за своїм диханням. Повільно вдихайте й на деякий час затримайте дихання. Видихайте поступово, через ніс. Прислухайтеся до своїх відчуттів.
3.Наберіть води та повільно випийте воду, сконцентруйтеся на своїх відчуттях води.
4.Знайдіть якийсь невеличкий предмет і уважно розгляньте його не менше чотирьох хвилин,ознайомлюючись з кольором, формою, структурою так ретельно, щоб можна було уявити предмет із заплющеними очима.
5.Погляньте на небо, розгляньте все, що ви бачите на ньому.
6.Змочіть обличчя холодною водою.
7.Вийдіть з того приміщення , де вас знайшов стрес.
Для того, щоб ці методи допомогли, їх треба знати напам’ять і постійно виконувати.
У 2025 році Україна відзначає День Європи разом із країнами Європейського Союзу – 9 травня. На тлі повномасштабної війни українці ще гучніше декларують свою приналежність до європейської спільноти.
З нагоди цього свята для здобувачів освіти Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №18 Білозерської міської ради були проведені такі заходи: інтерактивний урок-подорож «День Європи: разом будуємо майбутнє», відеокруїз «Країнами Європи», інформаційний дайджест, онлайн-квест, урок-подорож «День Європи в Україні».
🌿 Як ми переживаємо стрес: 12 стрес-типівЦе не класифікація стресів, а модель, що описує різні способи реагування на стрес залежно від характеру, цінностей та індивідуальних вразливостей. 🧠 Схему розроблено командою Reframe Mind на стику психології, філософії, нейробіології, когнітивно-поведінкової терапії, коучингу та теорій адаптації, як практичний інструмент саморозвитку. 🎯 Кожен тип описує певний стрес-фокус – те, де людина найчастіше стикається з напругою, і те, через яку навичку може відновити стійкість. 📌 Наприклад:- У «Професійного» типу стрес активується при відчутті невідповідності високим стандартам.- У «Соціального» – за тривоги, пов’язаної з комунікацією.- У «Фізичного» – при перевтомі та ігноруванні власних ресурсів. 📱 В оригінальному застосунку для кожного типу пропонуються невеликі вправи, що ґрунтуються на опорній навичці, які потрібно робити щонайменше 7 днів, відмічаючи результати та зміни. 🤔 Як вам така система?Якщо в якомусь з описів ви впізнаєте знайому динаміку – це може бути корисним орієнтиром.Можна просто поспостерігати: коли вмикається ваша звична реакція на стрес? Що в цей момент хочеться найбільше? І що допомагає повертатися в ресурс? Інститут практичної психології Ольги Гаркавець
Щороку 8 травня в Україні та світі відзначають День пам’яті та примирення. Друга світова війна 1939–1945 років стала найбільшою трагедією загальносвітового масштабу у ХХ ст. Забравши десятки мільйонів життів, зламавши долі сотням мільйонів людей, зруйнувавши вщент цілі міста й навіть країни, вона проклала свій кривавий шлях також і Україною….Мільйони українців поклали життя заради перемоги над нацизмом і відновлення миру. Мільйони зазнали поневірянь під час і після завершення війни, яка давалася взнаки впродовж наступних десятиліть і є відчутною до сьогодні. …
З нагоди цього свята в Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів№18 Білозерської міської ради були проведені виховні заходи: інформаційний дайджест «День пам’яті та примирення», прес-конференція «Українська друга світова», відеопрезентація «День пам’яті та примирення над нацизмом у Другій світовій війні», історичний вернісаж «У війни не жіноче обличчя», відеоекскурс «Героїчні вчинки-ніколи не забудемо!», тематична година «Пам’ятаємо, перемагаємо»
У п’ятому класі починається новий період у житті дитини. Вона дорослішає, переходить навчатися до середньої школи. Вимоги до навчання змінюються, з’являються нові шкільні предмети.
П’ятий клас – це не тільки новий етап у навчанні, це і новий етап у розвитку особистості.
Поступово змінюється основна діяльність. Головним у житті дитини спілкування, якому діти у цей період присвячують більшість свого вільного часу. Навчання поступово відходить на другий план. Але у п’ятому класі інтерес до навчання зберігається майже у всіх дітей. Тому цей час найкращій для того, щоб навчити дитину вчитися! Для цього необхідно показати дитині, як правильно розподіляти час, відведений на виконання домашніх завдань, навчити виділяти головне під час читання.
У п’ятому класі дитина дуже емоційна, навіть у ставленні до навчальних предметів. Діти із задоволенням беруться за все, що їм до вподоби. Але, зустрівшись з першими труднощами, швидко втрачають зацікавлення у предметі. Емоційність п’ятикласників така висока, що навіть добрі емоції можуть викликати негативну дію.
П’ятикласники дуже активні, багато хочуть зробити, але мало що вміють. Тому необхідно підтримувати їх ініціативність, допомагати у справах.
Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру (імпульсивність, образливість, підвищену чутливість тощо) або здоров’я, негайно повідомте про це класного керівника.
Знайдіть час познайомитися з вчителями-предметниками. Чим раніше ви це зробите, тим легше буде подолати перешкоди, які будуть виникати у процесі навчання.
Якщо ваша дитина чимось ображена, не треба негайно йти до школи і звинувачувати вчитиме. Дитина, безумовно, говорить вам правду, але це тільки її бачення проблеми. Прислухайтесь і до інших учасників подій, тоді ви можете адекватно сприйняти події, що сталися.
Пам’ятайте, ви не зможете все життя прожити за дитину, вона повинна навчитися розв’язувати конфліктні ситуації самостійно.
Часто ви можете почути від своєї дитини, що їй тяжко, раніше було краще. Не підтримуйте цих розмов. Краще допоможіть дитині пристосуватися до нових умов життя. Вашій дитині зараз важко. Ви повинні бути поряд, щоб допомогти дитині перерости цей період!
Чому діти не хочуть вчитися? Більшість батьків вважають, що в основі відмови дитини готувати уроки лежить звичайна лінь. Але та ж сама «ледача» дитина годинами щось майструє або читає, охоче миє посуд, пилососить квартиру, ліпить пиріжки. Виходить справа не в природній ліні! А в чому ж?
1. У панічному страху невдачі. Страх на стільки сильний, що він заважає дитині зосередитися. При чому дитина на відміну від дорослого далеко не завжди усвідомлює те, що з нею відбувається: від цього розгублюється ще більше. Поведінка цих дітей не передбачувана. Вигляд у них відчужений, майже безтурботний. Насправді дитина глибоко травмована шкільними невдачами і, якщо цю травму вчасно не усунути, може розвинутися так званий шкільний невроз. А він чреватий і нервовими зривами, і різними психічними захворюваннями. Тому слід запастися терпінням і допомагати синові або дочці готувати уроки. Навіть якщо, на вашу думку, вони цілком здатні робити їх самостійно.
2. В об’єктивних труднощах. Якщо ваша дитина постійно ухиляється, наприклад, від занять з математики, не поспішайте навішувати на неї ярлик патологічного ледаря. Можливо, їй не дається логічне мислення. У цьому випадку, після того як труднощі залишилися позаду, вона зазвичай перестає ухилятися від уроків.
3. У бажання привернути до себе увагу. Таким дітям не вистачає батьківського тепла. Вони відчувають себе самотніми і розуміють, що шкільна неуспішність – це мало не єдиний спосіб викликати неспокій дорослих.
«Коли все нормально, мама мене не помічає. У неї дуже багато роботи», – чесно признаються вони. Такі діти не сідають у день за уроки, а чекають приходу батьків із роботи і потім цілий вечір «тягнуть резину», не даючи їм не хвилини спокою.
Погрози і покарання у цьому випадку неефективні. Адже по суті виходить, що дитину карають за її жадання любові. Тому перш за все батьки повинні оточити сина або дочку теплом і турботою. І навіть якщо їм здається, що вони отримують все це із лишком.
Коли дитина робить уроки, присуньтеся до неї ближче, погладьте по голові, по спинці, пошепчіть на вушко що-небудь ласкаве і підбадьорююче. Часто дітям потрібна не стільки реальна допомога, скільки відкритий вираз батьківських відчуттів. Тому головне не гарячкувати і не вважати втраченим той час, яким ви проведете, сидячи поряд з дітьми за письмовим столом.
Як допомогти дитині у навчанні? Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.
Перша причина – це нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво…
Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.
Допомагаючи дитині, підтримуйте зв’язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.
Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.
Техніка допомагає навчитися розпізнавати емоції, які впливають на думки, тіло і поведінку, а також змінювати власний спосіб реагування на них. Вона дає людині можливість не тільки переживати емоції більш усвідомлено, але й діяти не всупереч собі та своїм цінностям, навіть у стані сильного емоційного напруження.
Практика техніки сприяє зниженню тривалості неприємних станів, покращенню самоконтролю та формуванню стійкішої емоційної реакції.
Часом тривожність і внутрішні переживання займають в голові стільки простору, що заважають думати про щось інше. Що робити в таких випадках?
Уявіть свої тривожні думки й емоції предметом, наприклад, цеглиною.
Уявіть, що ця цеглина зараз перебуває всередині вас.
Глибоко вдихніть. Наповніть легені повітрям, щоб воно неначе обгорнуло цеглину.
Вдихайте повільно. З кожним подихом повітря ніби огортає та ховає цей об’єкт.
Робіть так, доки цеглина не зменшиться або її зовсім не буде видно.
«Цеглина» — одна з тих вправ, що працюють як візуалізація. Це корисно під час панічних атак для подолання стресу, тривоги й страху, коли важко зосередитися на диханні.
Вправа допоможе заспокоїти себе та інших людей.
Проте, якщо тривожність стає системною і вам важко справлятися з нею самостійно, краще звернутися до спеціаліста.
Не можна сказати, що є цілі галузі, в яких використовувати штучний інтелект неетично. Є фундаментальні чинники етичних ризиків застосування штучного інтелекту, які засновані на загрозах основним правам людини. Тож є галузі, де, залежно від застосування, ШІ може спричиняти істотніші ризики і потребуватиме обмежень глибини застосування та додаткового контролю.
Можна виділити кілька рівнів глибини застосування ШІ. На поверхні не надто важливі рішення, як-от запис до лікаря. Це ті рішення, які ми вже зараз готові делегувати штучному інтелекту.
Складніші рішення можуть ухвалюватися з попереднім контролем людини. Наприклад, заява на отримання громадянства: штучний інтелект може агрегувати та аналізувати анкетні дані заявника і готувати попередній висновок. Але остаточне рішення буде ухвалювати державний службовець.
Наступний рівень — коли штучний інтелект отримує автономію і потребує тільки постконтролю від людини. Тут глибина застосування штучного інтелекту і залежить від галузі. Це може бути той самий міграційний контроль, правосуддя (спочатку адміністративне, наприклад, штрафи за паркування), рішення про прийняття людини на роботу тощо. Тут є високі ризики неетичного застосування штучного інтелекту.
Залежно від розвитку технологій і суспільства та надійності контролю, ми можемо переглядати допустимі рівні глибини застосування ШІ для різних завдань і галузей.
Окремі застосування ШІ, як-от дистанційна біометрична ідентифікація — технології ідентифікації за обличчям, ходою, поставою людини тощо, будуть високоризиковими, бо можуть порушувати права людини або загрожувати її безпеці та здоров’ю.
Залежно від розвитку технологій і суспільства та надійності контролю, ми можемо переглядати допустимі рівні глибини застосування ШІ для різних завдань і галузей.
Окремі застосування ШІ, як-от дистанційна біометрична ідентифікація — технології ідентифікації за обличчям, ходою, поставою людини тощо, будуть високоризиковими, бо можуть порушувати права людини або загрожувати її безпеці та здоров’ю.
Основні ризики, які постають з появою таких інструментів, як ChatGPT, можна поділити на групи.
Перша група — це ризики для особистих даних і приватності. Мовні моделі, по-перше, можуть робити дуже багато узагальнень, поєднань інформації і висновків з отриманих даних, які можуть бути недоступними для людини, що аналізує інформацію. Наприклад, з наборів даних про поведінку людини у соцмережах та інтернеті загалом, тих же запитів до чатботів великих мовних моделей, можна робити глибокі висновки щодо її психічного стану, звичок, розкладу дня тощо. Поєднання великих масивів даних та їх аналіз ШІ створюють додаткові загрози приватності, які не очевидні для користувачів, бо окремо ці дані не створюють загроз.
І якщо раніше це було питанням середнього горизонту майбутнього, то якість досьє, які вже зараз можна отримати за допомогою доступних чатботів про доволі непублічних людей, є турбуюче глибокою у порівнянні з результатами традиційного пошуку.
Наступна група — це ризики сегрегації. Мовні моделі, за рахунок того, як саме і на основі яких даних навчаються, можуть надавати перевагу окремим соціальним групам. Вони будуть краще працювати з цими групами, а іншим приділяти менше уваги і маргіналізувати їх, вилучати певні меншини (етнічні або інші) та відтворювати людські упередження щодо цих меншин.
Третя група ризиків — це неточність і неправдивість інформації. Це, наприклад, некоректна медична чи правова допомога. Мовні моделі не дуже добре відрізняють факти від вигадок, але при цьому створюють враження, що вони є достовірними співрозмовниками. Це може створювати багато загроз.
Звідси випливають і безпекові ризики: мовні моделі дуже зручно використовувати для масової дезінформації, причому персоналізованої дезінформації «з людським обличчям», заточеної під конкретні групи людей, наприклад, шляхом коментування у соцмережах та у медіа.
Це також може бути персоналізоване шахрайство, коли людина отримує повідомлення з урахуванням методів соціальної інженерії, які спрямовані саме на неї, які використовують індивідуальні слабкості та упередження — таке шахрайство буде краще працювати. Звісно, є також ризики, які стосуються порушення прав інтелектуальної власності та плагіату.
Також можна використовувати мовні моделі для допомоги у розробленні тих же комп’ютерних вірусів або зброї, коли штучним інтелектом буде заміщуватися певна експертиза, відсутня у людей, що діють зі злими намірами.
Ще одна група ризиків — загроза правам людини через використання штучного інтелекту державними органами. Це насамперед здатність опрацьовувати величезні масиви даних, роблячи узагальнення і висновки щодо окремих людей. Це можливості розпізнавання, а отже, відстежування людей як фізично, так і деанонімізація їхньої онлайн-поведінки.
Це дає державним органам потужні інструменти втручання у приватність. І, як я уже згадував вище, огульне застосування ШІ може призвести до ухвалення неправомірних чи хибних рішень стосовно громадян — застосування санкцій, відмови у доступі до послуг, кредиту, працевлаштування тощо. І, що найгірше, мотивацію таких рішень неможливо буде пояснити, а отже, й оскаржити. Тож запровадження інструментів ШІ у високоризикових застосунках і галузях має бути обережним і поступовим.
І наостанок нагадаю відому провокативну думку Ніка Бострома, шведського філософа, дослідника, професора Оксфорду, засновника Інституту майбутнього людства та Інституту етики і нових технологій: ШІ може не знищити людство за допомогою якоїсь зброї, а просто захопити контроль над ним через маніпулювання, бездоганно знаючи, як працює мозок людини і маючи весь арсенал методів, які можна використовувати для того, щоб формувати суспільну думку в потрібному напрямі. Він, звісно, говорив про широкий штучний інтелект, що здатен сам себе усвідомлювати, але не можна списувати з рахунку й ризиків, що наступні покоління великих мовних моделей спробують використати з аналогічною метою у тоталітарних суспільствах, принаймні в окремих.
Автор Юрій Гайдай, старший економіст CES “Тренди ШІ: які етичні загрози несе використання штучного інтелекту” https://surl.li/jzytlz
.
