Категорія: Сторінка психолога

Як школа може піклуватися про ментальне здоров’я дитини?
By Самарська Марія

Як школа може піклуватися про ментальне здоров’я дитини?

Часто батьки пропускають у своїх дітей перші тривожні симптоми, пов’язані з ментальним здоров’ям. Натомість вчителі у школі можуть швидше помітити зміни у поведінці дитини, оскільки бачать її у взаємодії з однолітками.

Ось що може зробити школа, щоб стати безпечним місцем для дітей.

  • Не боятися говорити про ментальне здоров’я. Воно має зайняти окрему позицію у системі шкільних цінностей. Перший крок — вчити дітей дбати не тільки про своє тіло та довкілля, а й про добробут та психіку;
  • Організувати простори, сприятливі для фізичного здоров’я. Де діти можуть побігати, пострибати, пограти в активні ігри. Або навпаки — полежати та відпочити, якщо втомилися;
  • Створити простори для «розвантаження» — кімнати, де ніхто не потурбує, допоможе заспокоїтися та зосередитися;
  • Навчити просити про допомогу. Так посилюється психологічна відновлюваність: ми не стаємо стійкішими до стресових подій, але швидше повертаємося в ресурсний стан;
  • Підтримати дітей, які вже відчувають труднощі з ментальним здоров’ям. Такі діти більше страждають від чужих ворожих вчинків, ніж самі несуть загрозу;
  • Скерувати за фаховою підтримкою. А також впевнитися, що дитина отримала допомогу;
  • Запровадити програми для попередження проблем, пов’язаних із ментальним здоров’ям — антибулінгові, з конфлікт-менеджменту. Дітям і вчителям стане легше взаємодіяти, і психоемоційний стан покращиться у всіх.
Чому сумувати – це нормально?
By Самарська Марія

Чому сумувати – це нормально?

Згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», сум є однією з ключових емоцій, які зараз відчувають українці. І це — нормально, адже після повномасштабного російського вторгнення життя сильно змінилося. Є безліч порад, як радіти та продовжувати повноцінно жити під час війни, однак важливо пам’ятати, що неможливо бути в порядку щодня. Деколи варто дозволити собі посумувати.

Сум — це одна з шести базових емоцій людини. Він проявляється реакцією на різноманітні фактори, повʼязані з втратою, розчаруванням або невдачею. Сум має безліч відтінків, серед яких — жаль, горе, туга, пригніченість, розчарування, відчай та відчуття безпорадності.

Сум проявляється по-різному. Це може бути певна поведінка (соціальна ізоляція, повільна хода), певний вираз обличчя (опущені повіки), фізіологічні зміни (частота ударів серця), зміни когнітивних процесів (песимістичні прогнози, зациклення на минулому).

Сум не завжди свідчить про депресію. Депресія — це розлад ментального здоровʼя, одним із ключових проявів якого є постійний пригнічений стан та втрата інтересу до діяльності, яка раніше приносила задоволення.

Відчувати сум час від часу — це нормально. Особливо в період війни, коли вам може бракувати дому, близьких, радощів довоєнного життя. 

Пам’ятайте, що ви маєте право на сум незалежно від того, де перебуваєте: в Україні чи за кордоном. Вплив російської військової агресії проти України відчуває кожен другий у всьому світі.

Якщо ви помічаєте, що відчуття суму є постійним, зверніться до свого сімейного лікаря. Сімейний лікар, який пройшов навчання ВООЗ mhGAP, надасть вам психологічну підтримку.

Ви також можете звернутися до психолога чи психотерапевта. Для пошуку фахівців скористайтеся онлайн-картою Національної служби здоровʼя України. Знайти список перевірених організацій вам допоможе платформа «Ти як?», створена в рамках Всеукраїнської програми ментального здоров’я.

By Самарська Марія

Уникаємо емоційного вигорання

1. Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2. Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3. Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів. Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4. У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5. Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6. Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7. Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8. Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.