Поняття кібербулінг.
На сьогоднішній день, в умовах загальнонаціонального карантину, коли учнівська молодь переважно спілкується в соціальних мережах фахівцям психологічної служби системи освіти потрібно більшу увагу приділяти профілактиці та запобіганню саме кібербулінгу.
Кібербулінг – психологічне насильство та агресія у соціальних мережах. Віртуальні агресори публікують інформацію, яка принижує жертву, відправляють їй повідомлення з погрозами, викладають фотографії і відео зі знущаннями.
За результатами опитування ЮНІСЕФ та Українського інституту соціальних досліджень ім. Яременка кожен п’ятий підліток в Україні (21,5 %) стає жертвою онлайн-знущань, а 21,1 % опитаних школярів відзначають, що ображали у соціальних мережах своїх колег по навчанню.
За інформацією Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти за І півріччя 2019-2020 навчального року в навчальних закладах області було виявлено – 140 випадків (заяв-звернень) стосовно булінгу.
З них заяв-звернень стосовно :
- булінгу – 111;
- кібербулінгу – 15;
- мобінгу – 14.
Кібербулінг може починатись як жарт, якась забавка, але згодом перетворюється в переслідування і психологічний тиск, залякування. Дуже часто діти не розуміють, як себе поводити, бояться покарання, соромляться говорити про такі випадки. Та й більшість батьків часто не розуміють, як захистити свою дитину в мережі інтернет.
Різновиди кібербулінгу:
– використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму;
– анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова;
– кіберпереслідування – це одна з найжахливіших форм. Жертву приховано вистежують для скоєння нападу, побиття, зґвалтування. Кривдники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя;
– тролінг – розміщення в Інтернеті провокаційних повідомлень з метою викликати конфлікти між учасниками;
– хепі-слепінг (“радісне побиття”) – назва закріплена за відеороликами із записами реальних сцен насильства, які розміщуються в мережі Інтернет без згоди жертви;
– сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім’ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама;
– відчуження – будь-яка людина рано чи пізно хоче бути включеним в якусь групу. Виключення з неї сприймається дуже гостро, болісно. У дитини падає самооцінка, руйнується його нормальний емоційний фон.
Причини та ознаки кібербулінгу.
Дуже часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Таким чином, булінг сьогодні стає кібербулінгом. На цей факт слід звертати увагу батьків, особливо, якщо були випадки знущань з їх дитини в закладі освіти.
Але в соціальних мережах діти можуть спілкуватись і з людьми, яких вони зовсім не знають в реальному житті. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.
Кібербулінг має декілька проявів (ознак), жоден з яких не в якому разі не можна ігнорувати:
– відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
– троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
– демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
– створення груп ненависті до конкретної дитини;
– пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;
– провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”, “Червона сова” та ін.);
– надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям).
Наслідки кібербулінгу:
– психологічно зламана особистість;
– замкненість у собі;
– відчуження від реального життя;
– боязнь спілкуватися з однолітками;
– суїцидальні наміри;
– адміністративна та кримінальна відповідальність (штраф, ув’язнення);
– осуд оточуючих.
З тих пір феномен торгівлі людьми піддається постійному аналізу і є предметом багатьох суперечок і дискусій. Однак якщо подивитися на більшість документів, публікацій, виступів з проблеми, то стане очевидно, що часто поняття ”торгівля людьми” обмежується ”торгівлею жінками”. При цьому в більшості випадків мова йде про торгівлю жінками з метою використання в проституції, порнобізнесі, сексуальній сфері тощо. Безумовно, торгівля жінками є складовою частиною злочину ”торгівля людьми”. Однак поняття ”торгівля людьми” є більш широким: об’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від статі і віку.
