Правила поведінки на льоду

Правила поведінки на льоду

Дорогий друже! Перед зимовими канікулами, як практичний психолог, нагадую тобі “зимові” правила безпеки. Бережи себе та своїх близьких!
Зима – чудова пора відпочинку на льоду. Скільки радощів вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах! Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід, а саме тонкий лід.
Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини .
Ця інформація досить цікава: лід блакитного кольору – найміцніший, а білого – значно слабший.
Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 7 см.
Для групи людей безпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані.
При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см.
Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов’язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці.
Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг!
Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні.
Спробуємо з’ясувати, що трапляється з людиною, яка опинилася в холодній воді
У людини в крижаній воді перехоплює дихання, голову ніби здавлює залізний обруч, серце скажено б’ється. Щоб захиститися від смертоносного холоду, організм включає захист – починається сильне тремтіння. За рахунок цього організм зігрівається, але через деякий час і цього тепла стає недостатньо. Коли температура шкіри знижується до 30 градусів, тремтіння припиняється і організм дуже швидко охолоджується. Дихання стає все рідше, пульс сповільнюється, тиск падає. Смерть людини, що несподівано опинилася в холодній воді, наступає найчастіше через шок, що розвивається протягом перших 5–15 хвилин після занурення у воду або порушення дихання.
У випадку, якщо ти все ж провалилися під лід:
– не піддавайся паніці, утримуйся на плаву, уникаючи занурення з головою;
– клич на допомогу;
– намагайся вилізти на лід, широко розкинувши руки, наповзаючи на його край грудьми і почергово витягуючи на поверхню ноги;
– намагайся якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;
– вибравшись на лід, перекотися і відповзай в той бік, звідки ти прийшов, де міцність льоду вже відома.
Далі тобі необхідно переодягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його. Щоб зігрітися, виконуй будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною, потім необхідно сховатися в захищеному від вітру місці, добре укутатися, по можливості випити чогось гарячого.
Звичайно, треба завжди намагатися врятувати людині життя почесно, але перш ніж кинутися до того, хто провалився, тобі необхідно:
– покликати (якщо це можливо) на допомогу дорослих;
– знайти предмет, який можна кинути потерпілому (міцну палицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і мають довгу, міцно пристрочену лямку);
– оцінити, наскільки далеко від берега опинився потерпілий, і чи є можливість без перешкод дістатися до нього.
Якщо ти впевнений, що зможеш (чи готовий) врятувати людину, то:
– крикни, що ти йдеш на допомогу;
– наближайся до ополонки поповзом, широко розкинувши руки;
– підклади під себе лижі, дошку, фанеру;
– обговори свої дії з постраждалим (домовся про команду, на яку потужним ривком ти будеш його тягнути, а він в цей час намагатиметься виштовхнути тіло на поверхню);
– не підповзаючи до самого краю ополонки, подай потерпілому палицю, жердину, лижу, шарф, мотузку, санки чи щось подібне і витягніть його на лід;
– витягнувши потерпілого на лід, разом із ним поповзом повертайся назад.
Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку. Отже, будь обережним, не ризикуй своїм життям! Не виходь на лід без дорослих!

Електробезпека – це важливо!

Електробезпека – це важливо!

Життя – велика цінність для кожної людини! Як практичний психолог, звертаю твою увагу на особливості “електробезпеки”.

Правила безпеки поводження з електричними приладами
Кожен день ти користуєшся електричними приладами, але потрібно знати, що вони криють у собі небезпеку. Так, дія електричного струму на людину може призводити до електричних травм та пошкоджень, таких як скорочення м’язів, що супроводжується сильним болем, втратою свідомості, порушенням роботи серця чи дихання (або обох цих порушень разом). Іноді трапляються нещасні випадки від дії електричного струму, які приводять до смерті людини. Та щоб уникнути багатьох неприємностей, тобі достатньо завжди пам’ятати та дотримуватись правил поводження з електричними приладами:
– Електронагрівальні прилади, такі як електрочайник, електросамовар, електропраска, електрокамін та інші, потрібно включати в електромережу справними.
– Якщо ти дивишся телевізор, а екран погас або почав миготіти, ні в якому разі не можна по ньому стукати. Він може загорітися або навіть вибухнути. Його треба негайно вимкнути.
– Якщо щось потрапило до телевізора, радіоприймача та інших електроприладів, які працюють, треба в першу чергу їх вимкнути. Ні в якому разі не можна лізти туди олівцем чи іншим предметом, коли електроприлад увімкнутий.
– Переважна кількість побутових електроприладів є переносними, і при цьому часто виникає пошкодження їх ізоляції. Також буває, що електричний дріт обірвався чи оголився. У таких випадках ні в якому разі не торкайся оголених місць, бо це може призвести до травми.
– Не залишайте без нагляду увімкненими в розетку електроприлади.
– Забороняється тягнути за електричний шнур руками, тому що він може обірватися і вразити електричним струмом.
– Не можна заповнювати водою ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі.
– Не торкайся мокрими руками та не витирай вологою ганчіркою електричні кабелі, штепсельні розетки, вимикачі, інші електроприлади, ввімкнені в електромережу.
– Не можна підвішувати речі на кабелі.
– Не можна бавитись із штепсельними розетками – це загрожує твоєму життю.
– Коли ідеш з дому – всі електроприлади мають бути вимкнені.
– Використання електричних приладів не за призначенням або невміле користування ними, може призвести до пожежі!
Але якщо вже так сталося, що електричне обладнання загорілося, то перш за все потрібно:
– вимкнути електрорубильник. (А ти знаєш, де знаходиться електрорубильник твого помешкання? Якщо ні, тоді негайно попроси своїх батьків показати тобі його і навчити, як ним користуватися!)
– Якщо знеструмити електромережу неможливо, то слід пам’ятати: не можна застосовувати для гасіння воду та пінні вогнегасники, можна лише порошкові;
– терміново телефонуй за номером 101 і викликай пожежників на допомогу.
101
Якщо електроприлад зайнявся, спробуй діяти за такою схемою:
– обмотай руку сухою ганчіркою, висмикни вилку з розетки;
– накрий палаючий предмет ковдрою;
– повідом дорослих про пожежу.
Під час прогулянки ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:
– підходити до оголених дротів і чіпати їх руками;
– розводити багаття, запускати повітряних зміїв під лініями електропередач;
– гратись поблизу підстанцій.
Якщо не забувати ці прості правила, то можна уникнути багатьох неприємностей.
Пам’ятай, несправності в електромережі й електричних приладах може усунути лише спеціаліст-електрик!

ПАМ’ЯТКА УСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ

ПАМ’ЯТКА УСПІШНОГО СПІЛКУВАННЯ

• Уміння говорити має поєднуватися з умінням за необхідності помовчати.
• Якщо твій співрозмовник роздратований, то краще помовчи, щоб не дратувати його ще більше. Спе­речатися з роздратованою людиною — це те саме, що підкладати дрова в багаття.
•  Будь урівноважений. Слухай не перебиваючи. Ніколи не заперечуй, не дослухаючи своїх батьків чи старших, адже вони мудріші уже через те, що мають поважний вік.
• Коли ти сам роздратований, краще теж помовчи, щоб не дратувати співрозмовника ще більше і не ска­зати чогось такого, про що пізніше жалкуватимеш, а також щоб уникнути тону, який може викривити зміст сказаного.
• Коли знайомишся з людиною, постарайся у розмові декілька разів назвати її ім’я, це допоможе тобі його краще запам’ятати.
• Перш ніж зайти до кабінету незнайомої особи, запам’ятай, як її звати, і звертайся до неї, називаючи ім’я та по батькові.
• Ведучи розмову, частіше називай ім’я співрозмовника. Для людини звук власного імені найсолодший.
• При розмові проявляй щиру зацікавленість. Будь доброзичливий.
• Намагайся знайти цікаву тему для розмови.
• Будь позитивним, усміхайся, постарайся зрозуміти співрозмовника.
• Запам’ятай! Міжособистісна дистанція під час спілкування з друзями становить 0,5—1,2 м. Дистанція для ділового спілкування становить і,2—з,7 м.
• Розмовляючи, ледь нахиляйся вперед та встановлюй контакт очима.
• Використовуй позитивні жести, слідкуй за інтонацією.
• Ніколи не давай поради, якщо від тебе цього не чекають.
• Дай можливість висловитися іншим.
• Ніколи не дозволяй собі запізнюватися. Навчися приходити вчасно або трохи раніше.
• Не будь базікою, навчися тримати секрети.
• Запам’ятай, існує лише один спосіб навчитися говорити на сцені — не уникати сцени та тренуватися говорити. Адже для того, щоб навчитися плавати, треба зайти у воду.
•  Будь допитливим, навчися правильно ставити запитання, уважно слухати, аналізувати, спокійно відповідати.

Кілька корисних установок у спілкуванні

1. Ніколи не поспішай робити категоричних висновків по першому враженню, особливо уникай негативних оцінок.

2. Пам’ятай про те, що всі люди різні, кожна людина унікальна і не повторна. У житті не варто відносити людину до якогось типу, класифікувати людей.

3. Ми часто ображаємося на людей або не задоволені ними, тому що вони не виправдовують наших очікувань, не містяться в ті рамки, які ми їм відвели. Але люди зовсім не зобов’язані бути такими, якими ми бажаємо їх уявляти.

4. Пам’ятай про те, що будь-яка людина по своїй суті має унікальну здатність до зміни.

5. Ніколи не плутай поведінку людини і її особистість. Оцінюючи вчинок людини, у жодному разі не вішай ярлик на її особистість.

6. Навчися ухвалювати будь-яку людину цілком, такою, якою вона є – з усіма її гідностями й недоліками.

7. Як говорив Дейл Карнегі, якщо прагнеш переробити людей, почни із себе – це й корисно і безпечно.

Снід: подумай про майбутнє – обери життя

Здоров’я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров’я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя. 

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)  і його кінцева стадія СНІД( синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує  справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу.

Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. – вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у  віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ – позитивних у нас значно більше.

У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто вже помер або смертельно хворий,  говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 – 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

У генеалогії цієї хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ-вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й інші, обґрунтовані версії. Так,  наприклад,  югославський лікар та історик медицини Мірко Грек вважає, що привід для епідемії СНІДу – це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Греком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впродовж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим в організмі людини себе не виявляти, очікуючи більш сприятливих для себе умов. Існує багато інших версій науковців щодо виникнення цієї страшенної хвороби. 

Вірус СНІДу дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров’яних тілець людини – основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Першими, хто захворів на СНІД, були люди, які входили до так званої «групи ризику». Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі на уроджену гемофілію (тому що їхнє життя залежить від систематичного введення препаратів із донорської крові).

Однак дуже швидко вірус СНІДу вийшов за межі названих груп ризику в основну популяцію населення.

Згідно з новими цифрами, які оприлюднив підрозділ ООН боротьби з ВІЛ/СНІДом, темпи поширення інфекції серед молоді в більшості уражених країн знижуються; виняток становить лише ситуація в Україні та Росії, де кількість ВІЛ – інфікованих серед молоді в віці від 15 до 24 років продовжує зростати.

 Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

– статевий;

– під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

– при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);

– від ВІЛ-інфекції або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – чотири-п’ять тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини.

Як уже говорилося, найімовірнішими вірусоносіями є гомосексуалісти, наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів, ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Та було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповсюджується планетою з неймовірною швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства.

Учені не втрачають надії, деякі навіть упевнені, що медикаменти, спроможні перемогти ВІЛ,  неодмінно з’являться в найближчі роки. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з’явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і громадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу – такі перспективи на найближче майбутнє.

А ми маємо пам’ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах – найкращі методи профілактики СНІДу.

 

Взаємовідносини з друзями

Серед хлопців і дівчат часто можна зустріти таких, кому важко познайомитися з новою людиною, особливо якщо вона протилежної статі. Навіть думка про це викликає страх, напруженість або несподівані агресивність і роздратування. І це ускладнює їхнє життя. Вони шукають вихід і не завжди знаходять. Але при бажанні кожен може оволодіти і цією справою. Ось декілька порад.

  • Найбільш важливіш є перший крок. Тому, якщо ти хочеш з кимось познайомитися, будь відважним. Іди назустріч до цієї людини і не думай, що це повинна зробити вона.
  • Посміхайся ще до того, як ти почнеш розмову. Твоя доброзичлива посмішка свідчить про твої добрі наміри. Вона піднімає настрій людині, навіть якщо вона чимось занепокоєна.
  • Спочатку представся сам, а потім вислови своє бажання познайомитись.
  • Намагайся знайти цікаву тему для розмови. Запитуй, щоб з’ясувати, чим він (вона) цікавиться. Але і розмова “ні про що” – про погоду, футбол, телепередачу – теж може принести добрий результат. Важливим є не те, про що розмова, а те, що контакт відбувся. У той же час не будь надокучливим, якщо бачиш, що тема розмови партнеру не подобається або набридла, – зміни її.
  • Під час розмови будь щирим, відкритим, “випромінюй тепло”, і воно повернеться до тебе, підсилене почуттям твого співрозмовника. Адже давно відома істина: “Якщо хочеш, щоб тобою цікавились. – виявляй зацікавленість”.
  • Настроюйся на людину, уважно слухай її. Слухати набагато складніше, ніж говорити самому. Адже кращим співрозмовником вважають не того, хто багато говорить, а того, хто вміє слухати і розуміти. Тому, якщо ти щось не зрозумів, -перепитай, чи ти правильно розумієш партнера. Запам’ятовуй те, що він говорить.
  • Намагайся говорити менше, а якщо тобі ставлять питання відповідай на кожне.
  • Інтонацією, виразом обличчя, позою покажи зацікавленість тим, про що розповідає твій знайомий. Дивися на співрозмовника зацікавленим поглядом. Виявляй до нього інтерес як до особистості.
  • Говори чітко і зрозуміло, не ковтай слів.
  • Будь терплячим і оптимістичним.
  • Якщо тобі не вдалося вступити в контакт з людиною, з якою хотів би познайомитися, не впадай у відчай і нікого не звинувачуй. Подумай: може, стиль твоєї поведінки їй недовподоби. Зміни його і зроби ще одну спробу. А якщо і вона закінчиться невдачею відклади цю справу на майбутнє. Побачиш, що в голову прийде чудове рішення, яке допоможе зав’язати бажане знайомство.
  • Пам’ятай, що спілкування це мистецтво, яке доступне кожному.
СПОСОБИ КОНТРОЛЮ СТРАХУ

СПОСОБИ КОНТРОЛЮ СТРАХУ

Страх—це примітивний інстинкт, який говорить, що від небезпеки потрібно втікати. Щоб перемогти цю реакцію, потрібно користуватися логікою та розумом.
Сплануйте, уявіть, який вигляд матимете перед аудиторією (одяг, взуття, зачіска).
До місця, з якого будете виступати, рухайтеся повільно. Тоді складається враження, що ви контролюєте ситуацію.
Слідкуйте за поставою: випрямте шию, тримайте голову так, щоб лінія підборіддя була горизонтальною.
Подивіться в очі тим, хто вас слухатиме. Коли дивитеся у вічі співрозмовнику, ви встановлюєте невидимий контакт.
Посміхніться. У цей час виникає невелика пауза, під час якої ви злегка відкриваєте губи, можна про себе сказати слово «два».
Стійте спокійно. Зведіть рухи до мінімуму.
Жести повинні підсилювати значення сказаних вами слів. Жести, зроблені на рівні грудей, створюють відчуття сили, впевненості.
Зоровий контакт
Потрібно дивитись на аудиторію так, ніби ви розмовляєте з ними у приватній бесіді. Якщо дивитися прямо в очі вам незручно, тоді намагайтеся дивитися на брови, ніс або чоло. Не варто дивитися тільки у свої записи або поверх голів слухачів.
Контроль над голосом
Голос повинен бути спокійним та виказувати позитивне ставлення; використовувати свій голос для передачі впевненості, зацікавленості, ентузіазму тощо. Без використання голосових наголосів промова буде здаватися нудною та звучати невпевнено.
Швидкість 
Промовець повинен використовувати швидкість свого голосу так, щоб все, що він робить, було зрозумілим. Виразно говорячи, ви змінюєте швидкість свого голосу. Швидко ви говорите тоді, коли хочете підкреслити поспішність дій, повільно тоді, коли пояснюєте свої ідеї. Промовці повинні виділяти важливі слова логічним наголосом, уникайте невпевненості, повільності у своїй промові, водночас не говоріть дуже швидко, ніби ви кудись поспішаєте.
Пауза 
Паузи найкраще робити перед та після проголошення ідей, складних пунктів та розділів своєї промови. Пауза повинна бути настільки довгою, щоб слухачі були здатні з’ясувати сказані ідеї та приготуватися до сприйняття наступних. Але варто уникати примусових пауз (або просто вигуків). Пауза достатньої довжини виділяє сказані ідеї краще за всі інші засоби усного мовлення.
Звук
Виступ хороший лише тоді, коли вас добре чують. Треба говорити голосно та не дуже знижувати свій тембр голосу. Направляйте свій голос на слухачів, а не, наприклад, на стіну. Дехто змінює тембр свого голосу, щоб промова звучала цікавіше. Говоріть голосно, коли хочете підкреслити інтенсивність, та тихо, коли передаєте емоції.
Суб’єктивно голос може бути хорошим або поганим.
Хороший: спокійний, з переважанням низьких тонів, добре модульований, оксамитовий, керований, владний, інтонаційно забарвлений, виразний, природний, звучний, доброзичливий, довірчий, турботливий, теплий.
Поганий: вібруючий, скрипливий, гугнявий, шепелявий, хрипкий, тремтячий, боязкий, уривчастий, гучний, ледь чутний, безбарвний, помпезний, плаксивий, високого тембру, монотонний, невпевнений, нудний, слабкий, напружений.

ЗАСОБИ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

ЗАСОБИ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

  1. Тактильний контакт—поштовхи, поплескування, погладжування тощо.
    2. Дистанція між співрозмовниками. Відстань між учасниками ділового спілкування свідчить про його формальність або неформальність, про ставлення партнерів один до одного, рівень зацікавленості в розмові.
    3. Орієнтація, тобто просторове положення партнерів щодо один одного: обличчям, боком тощо. Орієнтація може змінюватися залежно від ситуації та свідчить про рівень суперництва або співпраці.
    4. Зовнішній вигляд. Основна мета — повідомити про себе. Через імідж партнери інформують інших про свій соціальний стан, вид діяльності, самооцінку і т.п.
    5. Поза тіла. Поза вказує на певні міжособистісні стосунки, на соціальне становище партнера. Вона може змінюватися залежно від настрою та емоційного стану людини. Однак при інтерпретації необхідно враховувати культурний потенціал людини і загальноприйняті етикетні умовності, яких варто дотримуватися у певних конкретних ситуаціях.
    6. Вираз обличчя (міміка) — дає можливість для широкої інтерпретації, приховування або демонстрації емоцій, допомагає зрозуміти інформацію, передану за допомогою слів, сигналізує про ставлення до когось або до чогось.
    7. Погляд — дозволяє зчитувати найрізноманітніші сигнали: від виявлення інтересу до когось або чогось до демонстрації абсолютної зневаги. Вираз очей тісно пов’язаний з комунікацією.
    8. Паравербольні й екстравербальні сигнали. Зміст висловлювання може змінюватися залежно від того, яка інтонація, ритм, тембр були використані для його передачі. Мовні відтінки впливають на зміст висловлювання, сигналізують про емоції, стан людини, її впевненість або сором’язливість.
    9. Жести — можуть бути не дуже виразні, наприклад, рухи голови або тіла, але використовуються паралельно з мовленням, що виділити в ньому певні елементи, а іноді й замінити.
    Жести:
    • відкритості—розкриття руки, розстібування піджака;
    • підозрілості — потирання чола, скронь, підборіддя, вуха, прагнення прикрити обличчя руками;
    • захисту — просте схрещування рук, стискання пальців у кулак, кисті схрещених рук обхоплюють пальці, плечі тощо;
    • образи — піднімаються плечі й опускається голова;
    • небажання слухати — опускає повіки, почухує вухо, поглядає на двері, знімає окуляри і демонстративно відкладає їх у бік;
    • переваги — закладання рук за голову.
    Завжди краще виступати зі своїми природними жестами, ніж намагатися стримувати себе. Дехто використовує такі жести, що не використо¬вуються у повсякденному житті, це переважно жести руками або кистями рук. Ці жести переважно використовуються для заміни усних наго-лосів. Не треба розмахувати руками, будьте стримані в надмірних кроках та розмахуванні руками. Варто уникати ненатуральних жестів: театральних та хореографічних. Жести хвилювання відволікають увагу слухачів та псують усю промову.
    Риси особистості, необхідні для позитивного іміджу
    • уміння і бажання справляти враження;
    здатність нести відповідальність;
    готовність до змін;
    готовність до співпраці;
    мистецтво швидко приймати рішення;
    здатність передбачати майбутнє;
    широкий світогляд;
    відчуття ситуації;
    здатність побачити і виділити головне;
    наполегливість;
    уміння керувати своєю думкою;
    повага до інших;
    цілеспрямованість;
    рішучість;
    евристичність мислення;
    гнучкість поведінки;
    готовність ризикувати;
    впевненість у собі;
    конкурентноздатність;
    енергійність;
    прагнення до успіху;
    уміння спілкуватися;
    ініціативність;
    уміння подобатися людям.

Умій володіти собою

Умій володіти собою

  1. Пам’ятайте: найкращий спосіб боротьби з душевним неспокоєм – постійна зайнятість.
  2. Щоб забути свої напасті, намагайся зробити приємне іншим. Роблячи добро іншим, робиш добро собі.
  3. Не намагайся змінювати чи перевиховувати інших. Набагато корисливіше і безпечніше зайнятися самовихованням.

Пам’ятай: кожна людина – така ж яскрава й унікальна індивідуальність, як і ти, приймай її такою, якою вона є. Намагайся знайти в людині позитивні риси, вмій бачити її достоїнства і в стосунках з нею спробуй опиратись саме на ці якості.

  1. Май мужність від щирого серця визнавати свої помилки. Уникай зазнайства і дозування.
  2. Вчися володіти собою! Гнів, дратівливість, злість спотворюють людину. Егоїзм – джерело багатьох конфліктів. Виховуй в собі терпіння, пам’ятай, що «рана заживає поступово». Не через дрібниці.
  3. Будь-яка справа починається з першого кроку! Пам’ятай: перешкоди нам даються задля нашого розвитку.
  4. Людина, має необмежені можливості самовдосконалення, причому в усіх галузях СВОЄЇ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.
  5. Будь толерантною особистістю.

Толерантність ( від лат. Tolerans – терплячий) – терпимість до чужих думок і вірувань.

Агресія (від лат. Aggressio – нападаю) – незаконне застосування сили однією людиною.

Як готувати домашні завдання

Як готувати домашні завдання

  1. Активно працюй на уроці: уважно слухай, відповідай на запитання.
  1. Став запитання, якщо чогось не зрозумів або з чимось не згодний.
  1. Навчися користуватися словниками й довідниками. З’ясуй значення незнайомих слів, знаходь потрібні факти й пояснення, правила, формули в довідниках.
  1. Якщо в тебе є комп’ютер, навчися з його допомогою знаходити потрібну інформацію, робити розрахунки за допомогою електронних таблиць тощо.
  1. Продумай послідовність виконання завдань з окремих предметів і спробуй визначити, скільки часу тобі знадобиться для виконання кожного завдання.
  1. Між уроками роби перерви.
  1. Спочатку спробуй зрозуміти матеріал, а потім його запам’ятати.
  1. Якщо матеріал, який треба вивчити, великий за обсягом або складний, розбий його на окремі частини й опрацюй кожну частину окремо. Використовуй метод ключових слів. (Ключові слова – найважливіші в кожному абзаці).
  1. Не залишай підготовку до доповідей, творів, творчих робіт на останній день, адже це потребує багато часу. Готуйся до них заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження.
  1. Готуючись до усних уроків, використовуй карти, схеми. Вони допоможуть тобі краще зрозуміти й запам’ятати матеріал.
  1. Складай план усної відповіді.
  1. Перевіряй себе.