Усі вчителі час від часу спілкуються з батьками своїх учнів. Уникнути цього не завжди приємного обов’язку неможливо, адже нерідко саме від взаєморозуміння обох сторін залежіть успішність дитини. Часто головним завданням є необхідність налагодити взаємодію та не допускати конфліктних ситуацій.

Як показує досвід, батьки бувають різними. Деякі з них справжні взірці: цікавляться особливостями навчання, роблять усе можливе задля розвитку дитини та при необхідності консультуються з вчителем. А інші – повна їм протилежність, до того ж нерідко вони керуються такими думками:

• їхня дитина особлива та потребує максимум уваги;
• вчитель все робить неправильно, тому треба дати йому кілька «цінних» порад;
• все що відбувається у школі, залишається у школі, інформувати їх про це не обов’язково;
• їх точка зору є єдиною вірною, це треба довести будь якою ціною (можна навіть кричати на педагога та ображати його).

Це узагальнення не вичерпне. Впевнені, що вчителі можуть додати ще кілька типів батьківської поведінки, з якою їм довелось зіштовхуватись. Вчитель має знайти правильний підхід до кожного – це нюанси професії. Це не так вже й легко, але тут на допомогу прийдуть прості та дієві, правила комунікації.

1. Спробуйте знайти контакт і зосередити увагу співрозмовника на собі
Навчитися цьому складно, але необхідно. Тут у нагоді стануть психологічні хитрощі на кшталт: завжди привітна посмішка, зоровий контакт, спокійна інтонація та стримана жестикуляція. Бесіду ж варто почати з позитивних моментів, після цього подальші зауваження (якщо вони будуть) сприйматимуться вже не так гостро.

2. Умійте не тільки говорити, а й слухати
Якщо батьки налаштовані агресивно та замість конструктивного діалогу намагаються щось довести викладачу, то сенсу у розмові не багато. А якщо обидва учасника не хочуть чути один одного? Тож вчитель має бути мудрішим, спробуйте налагодити контакт з матір’ю чи батьком учня, а перш за все – вислухати.

3. Тримайте свої емоції при собі
Якщо людина налаштована досить агресивно, уподібнюватись їй не варто та навіть протипоказано. До того ж зайві емоції завадять вам зрозуміти позицію опонента, в результаті ви посваритеся, а от відновити нормальні стосунки після такого буде не так вже й просто. Хоча б одна сторона діалогу має зберігати спокій та бути цілком коректною. Батьки критикують вас чи ваших колег? Не обурюйтесь, а прислухайтесь, можливо, в чомусь вони таки мають рацію.

4. Будьте максимально відкритими
Інколи батьки заздалегідь можуть бути негативно налаштовані до вчителя, але буває й таке, що гарні на початку стосунки раптово псуються. Чому? Тому що іноді батьки не відчувають зворотнього зв’язку. Час від часу виходьте на зв’язок з батьками, особливо якщо помічаєте, що дитина поводить себе нетипово. Це не просто правильно, у майбутньому це врятує вас від необхідності вислуховувати обурені промови з приводу неналежної уваги до дитини.

5. Пам’ятайте, що мета спілкування – благополуччя дитини
Не варто забувати про те, що конфлікти між батьками та вчителями завжди відбиваються на дитині. Що робити? Передусім керуватися інтересами дитини, не допускати жодних конфліктів. Всі батьки переймаються невдачами та успіхами своїх дітей, потрібно лише довести, що вам теж не все одно. Не варто звинувачувати їх у тому, що дитина погано себе поводить чи не дуже добре вчиться, краще дайте кілька педагогічних порад та допоможіть знайти вихід.

Типові помилки у спілкуванні з батьками
Але варто зазначити, що далеко не завжди проблема полягає саме у батьках учнів, бувають ситуації, в яких об’єктивно недопрацював вчитель. Серед найтиповіших помилок, яким можна було б запобігти, можна виокремити наступні:

• не знає і не цікавиться сімейними обставинами учня;
• відмовляється спілкуватися з батьками;
• не допомагає батькам знайти оптимальні шляхи вирішення проблем дитини;
• не довіряє думці батьків;
• визнає лише власну точку зору;
• вважає свій авторитет непохитним.

Як результат, батьки не мають вичерпної інформації щодо шкільних справ та поведінки своєї дитини, а отже не можуть зробити правильні висновки та вчасно втрутитися. Більше того, не знаючи всіх нюансів, вони не зможуть зрозуміти, чому вчитель висуває до учня ті чи інші вимоги, зате одразу почнуть сприймати їх вороже.

Як підсумок – школа та педагоги сприймаються як джерело проблем, незрозумілих вимог та безпідставної критики. Тому дуже важливо підтримувати зв’язок з батьками учнів, своєчасно розповідати про проблеми та досягнення дитини, а також допомагати порадою у вирішенні спірних питань.

Психологічні хитрощі
Психологи говорять про те, що порозумітися можна будь з ким, було б бажання. І для цього є цілком дієві та прості методи, скористатися якими може кожен. В результаті ви станете справжнім майстром спілкування та зможете знайти підходи до будь-кого!

Парафраз
Дуже відома методика, за допомогою якої можна встановити контакт фактично будь з ким. Парафраз полягає в переказі почутого від співрозмовника своїми словами. Це дуже просто та водночас ефективно, адже такий підхід дозволяє показати людині, що ви справді зацікавлені розмовою та уважно слухаєте.

Використання парафраза не просто налаштовує співрозмовника позитивно, це також дозволить відновити контроль над ситуацією в разі виникнення конфлікту та допоможе виглядати професійно.

Як це працює? Наприклад, роздратовані батьки кажуть щось на кшталт: «Моєму сину приділяють недостатньо уваги, саме тому він отримує погані оцінки. Треба було віддати його до іншої школи, як мені радили!». Можливий парафраз: «Я бачу, що ви дуже засмучені оцінками сина. Прикро чути, що ви з самого початку були негативно налаштовані до нашої школи».

Таким чином ви не підтримуєте конфлікту, а говорите співрозмовнику, що ви його чудово розумієте. Це дозволить перевести розмову в більш безпечну площину.

Відзеркалення
Ще один відомий психологічний прийом, використання якого дозволить налаштувати людину на позитивне спілкування. Метод відзеркалення полягає у відтворенні положення тіла, копіюванні міміки та жестів, коригуванні тону та тембру голосу, швидкості та темпу мовлення співрозмовника. Таким чином людина починає думати, що ви з нею дуже схожі, отже, до вас треба ставитися с повагою.

Принцип компліменту
Всім людям подобається чути гарні новини, а от погані – не дуже. Тому навіть якщо вам потрібно сказати щось не дуже приємне про учня, не починайте промову з невтішних звісток, це може одразу налаштувати батьків вороже. Будь-яку дитину можна за щось похвалити: за поведінку, готовність допомогти, кмітливість… Зробіть це!

Не всі ситуації можна передбачити та виробити алгоритм дій зазделегідь. Але головне для вчителя – витримка та вміння налагодити контакт за будь-яких обставин. Будьте впевнені у собі!

Згідно досліджень Ради Європи, проведених в Україні в 2016 році, кожна п’ята дитина є жертвою сексуального насильства. Пропонуємо вам висновки Анастасії Дьякової, національного експерта із захисту дітей від насильства

Давайте розберемося, що відноситься до сексуального насильства над дітьми, як воно впливає на майбутнє життя дитини і яким чином можна його запобігти. Так само відстежимо закономірність між зростанням кількості випадків сексуального насильства і поширенням інтернету серед дітей та підлітків.

Що ж відносять до сексуального насильства?

Сексуальне насильство – це будь-який контакт або взаємодія між дитиною і людиною старшою за нього віком, в якому дитина сексуально стимулюється або використовується для сексуальної стимуляції.

Це може бути:

• Еротизована ласка і турбота. Як варіанти: поцілунки з дитиною у губи або, коли тато миє досить дорослу дівчинку або мама спить в одному ліжку з дорослим сином – елементи такої турботи;
• Демонстрація статевих органів – у тому числі, коли мама проходить через кімнату сина в ванну без одягу або ж дорослий відправляє дитині оголені фото/відео;
• Використання дитини для сексуальної стимуляції дорослого;
• Розбещення – залучення до спостереження за статевим актом, перегляду порнографії, відправлення текстових повідомлень сексуального характеру;
• Орально-генітальні ласки як дитини, так і дитиною;
• Згвалтування природним або неприродним чином;
• Сексуальна експлуатація для виготовлення дитячої порнографії або роботи в проституції.

Хто гвалтівник?

Згідно з різними дослідженнями, 80% випадків насильства здійснюють добре відомі дитині дорослі. З них 40% – дуже близькі до дитини родичі і батьки.

ПРО 90% ЗЛОЧИНІВ НІКОЛИ НЕ ПОВІДОМЛЯЮТЬ У ПОЛІЦІЮ. 

Причини мовчання найрізноманітніші: страх і/або сором дитини; недовіра батьків до слів дитини; страх дитини втратити близького дорослого, який дає увагу, турботу і часто подарунки; небажання мами відмовлятися від стосунків із чоловіком; залежність сім’ї від педофіла (наприклад, батька і чоловіка).

Як діяти, якщо дитина повідомила про насильство?

Що ж робити, якщо дитина говорить про подібні випадки насильства (які ми розглянули вище, сексуальне насильство – це не тільки згвалтування). По-перше, що потрібно зробити – повірити дитині і показати, що ви на його боці, що не звинувачуєте і не соромте його. Далі звернення у поліцію і обов’язково до профільного психолога.

Чим загрожує пережите насильство в майбутньому?

Пережите в дитинстві та невідпрацьоване з якісним профільним психологом сексуальне насильство може привести до безладного сексу і, як результат зараження ВІЛ та іншими венеричними захворюваннями, ранньою вагітності, залежно від алкоголю і наркотиків, психологічних порушень, підвищується ризик захворювання на рак і діабет, а також здійснення кримінальних злочинів і суїциду. Так що вкрай важливо не тільки вести справу в суді, але і провести якісну реабілітацію дитини – кожен другий педофіл – жертва сексуального насильства в дитинстві.

Як починається насильство?

Насильство зазвичай починається із грумінгу або гри.

Грумінг – дії із метою завоювання довіри дитини і/або дорослого, опікуна дитини, з метою сексуального насильства/отримання інтимних фото або відео дитини. Грумінг можуть виробляти на перший погляд нешкідливі дорослі, душа компанії. Це може бути тренер у спортивній секції, учитель, спортивний лікар, вчитель у музичній школі або сусід. 80% педофілів одружені і ведуть «пристойний» спосіб життя.

Як же виявити такі випадки і що робити для профілактики?

Надзвичайно важливо налагодити довірчі стосунки з дитиною, обговорювати навіть складні теми, на які у вас немає однозначної відповіді, при цьому не варто вести себе повчально.

Заговоріть із дитиною про секс ще до того, як він став шукати цю інформацію в інтернеті, хихикати з однокласниками або випадково клікнув рекламу порнографії при підготовці шкільного реферату.

ВИ ПОВИННІ ДІЯТИ НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ. 

• Педофіли рідко виробляють злочини з незнайомими дітьми. Зазвичай вони намагаються знайти роботу, яка близька до дітей або створити стосунки з жінкою, яка має дитину цікавого педофілу віку. Або намагаються вибрати нещасну, самотню, нелюбу дитину і заповнити порожнечу, яку повинні були заповнити батьки.

Є «правила безпечних дотиків», які повинна знати дитина

НІХТО НЕ МОЖЕ ТОРКАТИСЯ ДО ЧАСТИН ТІЛА ДИТИНИ, ЯКІ НЕ ЗАКРИТІ КУПАЛЬНИКОМ І ДИТИНА НЕ МОЖЕ ТОРКАТИСЯ ДО ТАКИХ ЧАСТИН ТІЛА ІНШИХ ЛЮДЕЙ. 

Вас має насторожити зайва увага з боку будь-якого дорослого до вашої дитини: особисте листування у телефоні, подарунки або гроші, прояви флірту і дивних тілесних дотиків, підозри інших дітей про те, що між дитиною і дорослим є стосунки – діти зазвичай відразу це помічають.

• Насильство в сім’ї виявити складніше, так як ми до останнього не хочемо вірити в те, що це може відбуватися у нашому домі. Такі злочини починаються з ігор, із пояснень дитині, що у всіх сім’ях себе так ведуть і це норма, навіть якщо дитині дискомфортно, хоча дискомфорту може і не бути, якщо батько / родич робить боляче. Дитина завжди хоче подобатися батькам і радий, коли вони радіють.
• У насильника і дитини з’являються домовленості про секрети, підкуп подарунками та / або загрози, що дитина стане провиною розпаду сім’ї, що йому ніхто не повірить, що він повинен відчувати сором і страх – використовуються будь-які формули залякування. Усе ускладнюється тим, що дитина не хоче втратити близьку людину і не завжди розуміє, що відбувається.

З поширенням інтернету та реєстрацією дітей у соцмережах, злочинцям усе простіше отримати доступ до дитини. По всьому світу діють педофіли і угруповання, які виробляють і продають дитячу порнографію. Їх завдання налагодити довірчий контакт із дитиною і виманити у нього фото/відео інтимного характеру. Далі починається вимагання більш інтимних матеріалів/грошей/особистих зустрічей із погрозами поширити отримані раніше матеріали всім контактам дитини в соцмережах, у школі або надіслати батькам.

Важливо, щоб батьки розуміли, що ризик сексуального насильства над дитиною – це не тільки згвалтування і говорити з дітьми потрібно не тільки про те, що ходити темними вулицями і заходити з незнайомцями в ліфт небезпечно. Необхідно йти в ногу з часом і розуміти, чим живе ваша дитина, які в нього інтереси, сумніви і страхи.

Кращий варіант убезпечити дитину – стати для нього надійним дорослим, з яким сміливо можна говорити про труднощі і проблеми, не боячись осуду. Довіра – кращий інструмент. Проводьте більше часу разом і давайте відчуття дитині, що він цінний і значимий для вас, тоді він не захоче шукати ці емоції від інших людей.

http://4mama.ua/uk/kids/raising

Здійснюючи діяльність, педагог перебуває у відносинах з колегами, батьками учнів, адміністрацією школи (ВНЗ). Основними у цій системі є відносини “педагог — учень”, які відіграють у навчально-виховній діяльності визначальну роль. Специфіка моральних норм, що їх регулюють, визначається типовими суперечностями і конфліктами, котрі виникають чи можуть виникнути. Оскільки вони регулюються правовими та адміністративними нормами, необхідно вміти виокремлювати їх моральний аспект. Передусім він полягає в тому, що педагог не обирає собі учнів, навпаки, учні обирають педагога. Попри те ці відносини стають (мають стати) свідомо налагоджуваними і регульованими.

Між педагогом і учнем існують численні суперечності (реальні, позірні), оскільки в навчально-виховному процесі вони виконують різні функції. Наслідком цього є ситуації, які свідчать про неоднаковість їх позицій, інтересів, цілей. Інтерес педагога відповідає потребам навчально-виховного процесу щодо підготовки молодих людей до самостійного життя в суспільстві. Він сфокусований на опануванні ними знаннями, уміннями і навичками, формуванні людських якостей, моральних чеснот. Учні часто вбачають інтерес у зниженні вимог педагога, не задумуючись над результатами цього. Деякі з них схильні неправильно інтерпретувати навіть глибоко вмотивовані, справедливі вимоги педагога. Тому педагогічна етика орієнтує на те, щоб справедливість вимог педагога стала для учнів логічно достовірною і психологічно переконливою.

Причиною (приводом) суперечностей між педагогом і учнем буває і відмінність у рівні їх знань, досвіду, соціальної зрілості. Педагог, як правило, є носієм суспільних норм, які учневі ще потрібно засвоїти. За таких обставин виникає протистояння, у процесі якого моральна свідомість інтенсивно розвивається. Часто вдосконалюється і моральна свідомість педагога. Непорозуміння та суперечності може спричинити і дефіцит інформації у педагога про учня (характер, моральні якості), що ускладнює адекватність реакцій на його вчинки.

Педагог зазвичай належить до старшого покоління, тому він не завжди здатен розуміти, виправдати потреби молоді, навіть справедливі. Педагогічна етика рекомендує педагогові врахувати потреби й інтереси молоді, не відмовляючись від загальнолюдських принципів моралі.

Нерідко суперечності між педагогом і вихованцем виникають через вразливість, легку збудливість, підвищену емоційність учнів, особливо підлітків, наслідком чого є їх неадекватні реакції на події, факти, дії педагога. Щоб подолати це, педагог має: налагодити з учнями відносини, які забезпечували б ефективність навчально-виховного процесу; відчувати відповідальність за характер відносин у системі “педагог — учень (учнівський колектив)”; постійно контролювати власну поведінку, орієнтуючись на принципи і норми педагогічної етики, дбаючи про свій авторитет як людини і педагога.

Ставлення педагога до учня повинно бути не тільки діловим, офіційним, а й особистісним. Навчальні програми, плани, шкільний розклад та інші адміністративні засоби регламентують службові, офіційно-ділові відносини, за яких учень для педагога — об’єкт праці. Особистий, людський рівень відносин виявляється у ставленні до учня як індивідуально-неповторної особистості. За такого підходу педагог фігурує не тільки як виконавець професійної функції, а і як індивідуально-неповторна особистість, котра мислить, відчуває, переживає (співпереживає), радіє і страждає тощо. Процес виховання за такого ставлення до учня, як правило, ефективніший, оскільки виявляється у впливі особистості на особистість.

Відносини “педагог — учнівський колектив”. Впливаючи на учня, педагог опосередковано впливає на учнівський колектив, і навпаки. Водночас він повинен впливати на колектив безпосередньо. Відносини “педагог — учнівський (студентський) колектив” мають специфічний зміст і відповідні форми вияву, суперечності, проблеми, зокрема й моральні. Учнівський колектив може сприяти навчально-виховній діяльності педагога і заважати їй. Причини деструктивної позиції учнівського колективу різні: наявність неформальних, деструктивно налаштованих лідерів, невдало підібраний староста, неправильні дії педагога тощо. Щоб подолати ці суперечності, педагог повинен зважати на думку учнівського колективу, не обов’язково погоджуючись з нею.

Педагог, який поважає учнівський колектив, завжди намагається об’єктивно оцінити його справи, сприяє його розвитку, згуртованості, зміцненню. Його поведінка толерантна, позитивно зорієнтована, конструктивна.

Відносини в системі “педагог — учень (учнівський колектив)” формуються на основі таких засадничих норм:

• 1) принцип демократизму. Демократизм педагога виявляється насамперед у визнанні плюралізму поглядів, думок, суджень, а також у толерантності тощо. Рівень його демократичності залежить і від готовності вихованців до взаємовимогливих, взаємовідповідальних стосунків, культури мислення і діяльності;
• 2) принцип гуманізму. Педагог має цінувати вихованця, враховувати його індивідуальну неповторність, унікальність, право на самореалізацію. Адже найбільшою цінністю є людина як вільна, цілісна, всебічно розвинена особистість, а не держава, “прогресивний” соціально-економічний устрій тощо. Благо людини — критерій оцінювання суспільних інститутів;
• 3) повага до особи учня. Цей принцип похідний від принципів демократизму і гуманізму, він передбачає рівність, рівноправність, партнерство вчителя і учня. Оскільки учень залежить від педагога, цей принцип часто є декларативним. Реалізується він у щирому інтересі до учня як самобутньої особи, довір’ї, терпимості, стимулюванні становлення його індивідуальності, у повазі до думки, недопустимості приниження гідності, в об’єктивності оцінювання знань. Це не суперечить вимогливості педагога і є неодмінною умовою ефективності його праці. Мета таких орієнтацій і старань полягає у формуванні високоосвіченої, вільної, розкутої, творчої особистості.

Принцип поваги до особи не суперечить диференційному ставленню до учнів, сприяє розвитку їх унікальних якостей. Ставлення педагога до учня повинно мати особистісний характер, що виявляється у прагненні пізнати, зрозуміти його, врахувати індивідуальну неповторність, підтримати позитивні якості.

Педагог має узгоджувати особистісні стосунки з учнем із офіційними (службовими). Міра поєднання особистісного та офіційного залежить від педагога, його свідомого вибору, що свідчить про моральний характер цієї проблеми. Абсолютизація принципу дотримання дистанції призводить до відчуженості між педагогом і учнем, а невиправдане “скорочення” ЇЇ, панібратство теж негативно впливає на діяльність.

Повага до учня виявляється у терпимості до його поглядів, почуттів і вчинків (у межах загальнолюдських норм), вірі в хороші помисли і наміри, благородство, прагнення і здатність стати доброю людиною, а також у вимогливості до нього. Вимогливість до учня має бути доброзичливою, об’єктивно доцільною, реалістичною (здійсненною);

4) цінування думки учнівського колективу. Педагог має цінувати думку учнівського колективу, брати її до уваги. Для цього слід цікавитися нею, знати, як учнівський колектив ставиться до нього, його занять, навчальної дисципліни, правильності оцінювання ним знань тощо. Його думка завжди узгоджується з думкою педагога, однак він не може нехтувати нею навіть за умови її помилковості. Педагог повинен бути реалістом, не закривати очі на реалії, суперечності, які можуть перерости у конфлікт. Функція моралі, зокрема й педагогічної, полягає в допущенні конфліктів, гармонізуванні стосунків. Щоб навчально-виховний процес був ефективний, необхідно постійно контактувати з учнівським колективом. Суперечності ускладнюють стосунки, роблять їх неможливими чи неефективними.

Причини вживання наркотиків. Наркоманія — одна з найболючіших проблем сучасності. Щодня ми чуємо про злочини, скоєні через наркотики, про зруйновані долі та вкорочені життя. Під загрозою опинилися підлітки, які мало знають про небезпеку наркотиків і не вміють опиратися тиску з боку наркоторговців і друзів. Молоді люди починають вживати наркотики з різних причин, зокрема:

Соціальні чинники:наркотики є легкодоступними;реклама цигарок і алкоголю підступно створює позитивний імідж наркотикам і заохочує молодь;наркотики вживають друзі;деякі фільми і телепередачі романтизують наркотики.Психологічні чинники:деякі люди не знають, як це небезпечно — курити, пити і вживати наркотики;їм цікаво, на що це схоже;вони не вірять, що вживання наркотиків є таким небезпечним, як про це застерігають експерти;знаючи про небезпеку наркотиків і довіряючи експертам, вони вірять, що можуть спробувати наркотики, а потім відмовитися від них, коли захочуть;вони думають, що більшість людей уживають наркотики;вони позитивно ставляться до вживання наркотиків;вони вірять, що наркотики допоможуть розв’язати їхні проблеми;деякі підлітки переконані, що, вживаючи наркотики, стають старшими на вигляд;за допомогою наркотиків вони намагаються відновити психологічну рівновагу (позбутися тривоги, смутку, низької самооцінки);вони вважають, що це непоганий спосіб розважитися;вони переконані, що вживання наркотиків — це модно, круто і поліпшить їхній імідж;у них не розвинені соціальні навички, і вони не вміють казати «Ні».

Негайні наслідки вживання наркотиків. Більшість наркотиків безпосередньо загрожують життю людини. Вони можуть спричинити смертельне отруєння, зу­пин­ку ди­хан­ня чи серцевий напад. Найпоширенішою причиною смерті є передозування.

Наркотики послаблюють інстинкт самозбереження, руйнують здатність тверезо мислити й ухвалювати виважені рішення. Під їхнім впливом люди частіше потрапляють у небезпечні ситуації за кермом автомобіля, у човні, за верстатом — там, де потрібні підвищена увага, швидка реакція, обе­режність.

Віддалені наслідки. Вживання наркотиків має і віддалені наслідки для життя та здоров’я людини: безпліддя, важкі психічні захворювання. У споживачів «зі ста­жем», які користуються шприцами, зазвичай ціла низка смертельно небезпечних хвороб— сифіліс, гепатит В, ВІЛ-інфекція.

За регулярного вживання наркотиків руйнується соціальне оточення людини. Вона змушує страждати свою родину, відштовхує друзів. Зазвичай її матеріальне становище погіршується, нерідко вона втрачає роботу, продає все, що має.

Той, хто вживає наркотики, потрапляє в залежність не лише від наркотиків, а й від нарко- торговців — людей із кримінального середовища. Він ніколи, напевно, не знає, що купує. Адже щоб отримати більше товару, в героїн чи кокаїн додають інші речовини, нерідко смертельно небезпечні.

Як­що у людини нема грошей, їй можуть запропонувати «заробіток»: схиляють до проституції, спонукають до крадіжок, пограбувань, розповсюдження наркотиків. Так вона неминуче вступає у конфлікт із законом, прокладає собі дорогу до в’язниці.

Джерела:

1. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 6-го класу загальноосвітніх навчальних закладів / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.– К: Алатон, 2006. —200 с.
2. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 7 – го класу загальноосвітніх навчальних закладів /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко. — К.: Алатон, 2007. — 208 с.
3. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 8-го класу загальноосвітніх навчальних закладів /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.— К: Алатон, 2008. – 160 с.
4. Воронцова Т.В. Захисти себе від ВІЛ. Тренінги життєвих навичок: Посібник для учнів старшого підліткового та юнацького віку /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.— К .: Алатон, 2011. – 168 с.
5. Всесвітня організація охорони здоров’я [Електронний ресурс].—Режим доступу: <http://www.who.int/topics/tobacco/ru/> – 21 Жовтня. -2014.
6. Всесвітня організація охорони здоров’я [Електронний ресурс].– Режим доступу: <http://www.who.int/topics/alcohol_drinking/ru/> —2014.—21 жовтня.
7. Звіт ESPAD 2011 року. Вживання психоактивних речовин серед учнів у 36 країнах Європи. Європейський проект шкільних досліджень з алкоголю та наркотиків (ESPAD). 2011р. — Режим доступу: <http://www.espad.org/Uploads/ESPAD_reports/2011/The_2011_ESPAD_Report_FULL_2012_10_29.pdf> – 21 Жовтня. -2014.

Продовжуємо детально знайомитися з правовою базою питань протидії домашньому насильству.

Витяг зі Статті 21 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству»:

Постраждала особа має право на:

1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства;

2) звернення особисто або через свого представника до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

3) отримання повної та вичерпної інформації від суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими вона може скористатися;

4) безоплатне отримання відповідно до законодавства соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги відповідно до її потреб;

5) безоплатну правову допомогу у порядку, встановленому Законом України “Про безоплатну правову допомогу”;

6) повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;

7) конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала відома суб’єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, під час роботи з постраждалою особою, та захист персональних даних;

8) вибір спеціаліста за статтю (за можливості);

9) відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю, у порядку, визначеному законодавством;

10) звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству;

11) своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов’язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов’язані з ізоляцією кривдника або його звільненням;

12) інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Витяг зі Статті 22 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству»:

Права постраждалої дитини

1. Постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку.

Звернення та повідомлення про вчинення домашнього насильства стосовно дітей приймаються і розглядаються згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

2. Якщо у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно дитини вона не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, на час подолання причин і наслідків домашнього насильства дитина може бути влаштована до родичів, у сім’ю патронатного вихователя, до центру соціально-психологічної реабілітації дітей, притулку для дітей служб у справах дітей, інших установ для дітей незалежно від форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

3. Захист прав та інтересів постраждалої дитини, у тому числі звернення до суду, представництво її прав та інтересів у суді, крім батьків та інших законних представників дитини, можуть здійснювати родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, якщо вони не є кривдниками дитини, а також орган опіки та піклування.

4. Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов’язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності.

Більше інформації можна знайти навеб-ресурсах інформаційної кампанії «Розірви коло» https://rozirvykolo.org/

Профілактична робота з учнями групи ризику

І. Вивчення особистості школяра.

1. Вивчення особової справи школяра, іншої шкільної документації (вересень, класні керівники, соціальний педагог).

2. Вивчення житлово-побутових умов учнів (вересень, класні керівники).

3. Діагностика характерологічного типу учнів. Складання психологічної характерстики (жовтень, психолог).

4. Аналіз соціально-психологічних зв’язків учнів (грудень, класні керівники).

5. Дослідження психологічної атмосфери в класній групі (соціометрія) (протягом року, психолог).

6. Вивчення оточення учнів за місцем проживання (жовтень, класні керівники, соціальний педагог).

7. Діагностика психологічного клімату сім’ї (листопад, психолог).

8. Вивчення стану здоров’я учнів групи ризику, схильності до шкідливих звичок (медсестра, соціальний педагог).

9. Вивчення інтересів учнів, їх зайнятості в позакласний час (протягом року, соціальний педагог, класні керівники).

ІІ. Підготовка вчителя до роботи з дітьми групи ризику та неблагополучними сім’ями.

1. Озброювати вчителів, класних керівників методикою роботи з важковиховуваними учнями, неблагополучними сім’ями (протягом року, заступник директора).

2. Проводити систематичну консультацію з питань:

– психологічні особливості учнів;

– причини відхилень у поведінці;

– методи і прийоми методичного впливу на важковиховуваних учнів (протягом року, соціальний педагог, психолог).

ІІІ. Заходи з профілактики правопорушень важковиховуваних учнів.

1. Здійснювати щоденний контроль за відвідуванням учнями школи (протягом року, класні керівники).

2. Встановити контроль за навчанням (протягом року, класні керівники).

3. Пропаганда здорового способу життя (протягом року, соціальний педагог, психолог).

4. Систематично проводити засідання комісії з профілактики правопорушень (2 рази на семестр, заступник директора).

5. Узяти під контроль кілька класів школи щодо контролю за успішністю (протягом року, адміністрація, класні керівники).

6. На засіданні МО класних керівників заслуховувати й аналізувати роботу з учнями групи ризику (січень, керівництво МО).

ІV. Організація позакласної діяльності.

1. Організувати цикл лекцій і бесід із правових тем (соціальний педагог, інспектор КМСН).

2. Проводити систематичні індивідуальні та групові консультації (протягом року, психолог, соціальний педагог).

3. Координувати роботу з інспектором кримінальної міліції (протягом року, соціальний педагог).

4. Залучати учнів групи ризику до суспільно-корисної праці, громадської роботи (протягом року, класні керівники).

5. Залучати учнів групи ризику до участі в роботі гуртків та спортивних секцій (класні керівники, соціальний педагог).

---

Профілактика алкоголізму та наркоманії серед неповнолітніх

1. Інформацію про шкідливість вживанння психотропних речовин не слід подавати дітям ізольовано, у вигляді лекції.
2. Комплексне і систематичне викладання всіх знань у галузі превентивної освіти має стати частиною обов’язкового навчання у школі, розпочинаючи з молодших класів.
3. Превентивна освіта повинна передусім виховувати в учнів почуття відповідальності за своє здоров’я та за свою поведінку, яка впливає на їхнє здоров’я.
4. Превентивна освіта не повинна фіксуватися на якійсь одній ізольованій інформації, а має охоплювати всі фактори, що впливають на здоров’я.
5. У ході превентивної освіти пропаганда тверезості повинна концентруватися не на фіксації шкідливих наслідків вживання алкоголю, а на реальних перевагах, які дає тверезе життя.
6. Заняття з превентивної освіти слід проводити не в традиційній формі, а створювати умови для самостійної, творчої діяльності учнів з розпізнання і здобуття знань, побудови логічних висновків.

Напрямки психолого-педагогічної профілактики адиктивної поведінки

1. Організація протинікотинової і протиалкогольної освіти учнів на уроках та в позаурочний час.
2. Організація діяльності, спрямованої на підтримку змістовного дозвілля, виховання нетерпимого ставлення до шкідливих звичок.
3. Роз’яснювальна робота серед вчителів, батьків, громадськості про недопустимість паління і вживання наркогенних речовин у присутності дітей.
4. Організація режиму дня, вільного часу.
5. Різноманітні форми позашкільної роботи, пропаганда сангігієнічних знань на факультативах, у гуртках, на секційних заняттях.

Джерела:

1. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 6-го класу загальноосвітніх навчальних закладів / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.– К: Алатон, 2006. —200 с.
2. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 7 – го класу загальноосвітніх навчальних закладів /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко. — К.: Алатон, 2007. — 208 с.
3. Воронцова Т.В. Основи здоров’я: Підручник для 8-го класу загальноосвітніх навчальних закладів /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.— К: Алатон, 2008. – 160 с.
4. Воронцова Т.В. Захисти себе від ВІЛ. Тренінги життєвих навичок: Посібник для учнів старшого підліткового та юнацького віку /Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко.— К .: Алатон, 2011. – 168 с.
5. Всесвітня організація охорони здоров’я [Електронний ресурс].—Режим доступу: <http://www.who.int/topics/tobacco/ru/> – 21 Жовтня. -2014.
6. Всесвітня організація охорони здоров’я [Електронний ресурс].– Режим доступу: <http://www.who.int/topics/alcohol_drinking/ru/> —2014.—21 жовтня.
7. Звіт ESPAD 2011 року. Вживання психоактивних речовин серед учнів у 36 країнах Європи. Європейський проект шкільних досліджень з алкоголю та наркотиків (ESPAD). 2011р. — Режим доступу: <http://www.espad.org/Uploads/ESPAD_reports/2011/The_2011_ESPAD_Report_FULL_2012_10_29.pdf> – 21 Жовтня. -2014.

Однією з актуальних проблем, сучасного українського суспільства,

є подолання й недопущення будь-яких проявів насильства щодо дітей як у закладі освіти, так і за його межами. Ключову роль у справі захисту дітей від проявів булінгу мають відігравати заклади освіти, адже діти значну частину часу проводять саме в них.

І саме педагогічні працівники повинні створити в закладі освіти безпечне, комфортне освітнє середовище. Робота з цього напрямку здійснюється в межах повноважень, що визначені відповідними нормативними документами.

І.Алгоритм дій працівників закладу освіти у разі виявлення булінгу (цькування).

Керівник  закладуосвіти:

1. Забезпечує створення в закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:приймає та розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) від здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування.

1.1. Дії керівника закладу після отримання заяви-зверненнящодо вчинення булінгу :

– розглядає таке звернення та реєструє у журналі обліку звернень та повідомленьпро жорстоке поводження з дітьми або загрозу його вчинення;
–  з’ясовує усі обставин булінгу відповідно до Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України № 564/836/945/577;
–  скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії (не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви). До складу такої Комісії можуть входити педагогічні працівники, (у тому числі психолог, соціальний педагог) батьки постраждалого та булера, керівник закладу та інші зацікавлені особи;

–   повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей;

         У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування),

а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутися

до органів Національної поліції України із заявою,  про що керівник закладу освіти має повідомити постраждалого.

–   забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.

Рішення Комісії реєструється в окремому журналі, зберігається в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

2. Скликає засідання комісії з розгляду випадків боулінгу(цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування.

3. Повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службу у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти за результатами рішення комісії про підтвердження факту булінгу.

4. Забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).

5. Затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства юстиції України, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє.

6. Забезпечує оприлюднення на веб-сайтах, на дошках оголошень та при проведенні інструктажів для всіх працівників закладу освіти: правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти; плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; порядку подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти; порядку реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування). 

Уповноважена особа

за реалізацію норм законодавства у сфері запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вона була особисто або інформацію про які отримала від інших осіб.

2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

3. Бере участьу проведенні розслідування випадків булінгу (цькування), засіданні комісії з розгляду випадків булінгу (цькування).

4. Повідомляє батькам здобувачів освіти за їх запитом інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

Практичний психолог/ соціальний педагог:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію про які він отримав від інших осіб.

2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

3. Спілкується з учасниками ситуації: жертвою, кривдником чи (кривдниками), свідками.

4. Забезпечує профілактику та запобігання булінгу (цькуванню).

5. Забезпечує надання консультативної допомоги батькам з питань булінгу.

6. Здійснює психологічний супровід здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

Класний керівник, учитель-предметник:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію про яку він отримав від інших осіб.

2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

3. Бере участьу проведенні розслідування випадків булінгу, засіданні комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) – за рішенням керівника закладу.

4. Може поспілкуватись з учасниками ситуації: жертвою, кривдником чи (кривдниками), свідками.

5.   Проводить системну роботу з інформування, роз’яснення з метою формування навичок толерантної та ненасильницької поведінки, спілкування та взаємодії всіх учасників освітнього процесу; організації тематичних заходів, зустрічей, бесід, консультацій.

Медичний персонал закладу освіти:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію, про яку він отримав від інших осіб.

2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування)

3. Може поспілкуватись з учасниками ситуації: жертвою, кривдником чи (кривдниками), свідками.

4. Надає (у разі необхідності) невідкладну медичну допомогу.

Обслуговуючий  персонал:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію, про яку він отримав від інших осіб.

2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Батьки постраждалої дитини:

1. Подають керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

2. Можуть вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

3. Можуть брати участь у засіданні комісії з розслідування випадку булінгу.

4. Звертаються до уповноважених органів Національної поліції України та служби у справах дітей для повідомлення про випадок булінгу, у тому числі в разі незгоди з рішенням комісії, яка не кваліфікувала випадок як булінг.

5. Сприяють керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування).

6. Виконують рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

7. Можуть запитувати інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування) 

Здобувачі освіти:

1. Повідомляють керівництво або працівників закладу освіти про факти булінгу (цькування) свідком яких вони були особисто або про які отримали вірогідну інформацію від інших осіб.

Дитина, яка постраждала від булінгу:

1. Звертається для подальшого реагування до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти, якому довіряє,

Та/або до батьків чи інших законних представників, органів Національної поліції, служби у справах дітей, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональних та місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги тощо.

2. Може брати участь у засіданні комісії з розслідування випадку булінгу.

ІІ. Склад та робота комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) у закладі освіти, права та обов’язки її членів:

1. Склад комісії затверджує наказом керівник закладу освіти.

–   Комісія виконує свої обов’язки на постійній основі.

–   Склад комісії формується з урахуванням основних завдань комісії.

–   Комісія складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж п’яти її членів.

–   До складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

–   До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

2. Головою комісії є керівник закладу освіти.

–   Голова комісії організовує її роботу і відповідає за виконання покладених на комісію завдань, головує на її засіданнях та визначає перелік питань, що підлягають розгляду.

–   Визначає функціональні обов’язки кожного члена комісії. У разі відсутності голови комісії його обов’язки виконує заступник голови комісії.

–   У разі відсутності голови комісії та заступника голови комісії обов’язки голови комісії виконує один із членів комісії, який обирається комісією за поданням її секретаря.

–  У разі відсутності секретаря комісії його обов’язки виконує один із членів комісії, який обирається за поданням голови комісії або заступника голови комісії.

– Секретар комісії забезпечує підготовку проведення засідань комісії та матеріалів, що підлягають розгляду на засіданнях комісії, ведення протоколу засідань комісії.

3. Члени комісії зобов’язані:

–   Особисто брати участь у роботі комісії.

–    Не розголошувати стороннім особам відомості, що стали йому відомі у зв’язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

–  Виконувати в межах, передбачених законодавством та посадовими обов’язками, доручення голови комісії

–   Брати участь у голосуванні.

4. Порядок роботи комісії

         Метою діяльності комісіїє припинення випадку булінгу (цькування) в закладі освіти; відновлення та нормалізація стосунків, створення сприятливих умов для подальшого здобуття освіти у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування); з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування), та вжиття заходів для усунення таких причин; оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в соціальних та психолого-педагогічних послугах та забезпечення таких послуг.

Діяльність комісії здійснюється на принципах:

                    – законності;

                    – верховенства права;

                    – поваги та дотримання прав і свобод людини;

                    – неупередженого ставлення до сторін булінгу (цькування);

                    – відкритості та прозорості;

                    – конфіденційності та захисту персональних даних;

                    – невідкладного реагування;

                    – комплексного підходу до розгляду випадку булінгу (цькування);

                    – нетерпимості до булінгу (цькування) та визнання його суспільної

небезпеки.  

Комісія у своїй діяльності забезпечує дотримання вимог Законів України “Про інформацію”, “Про захист персональних даних”.

Завдання комісії:

– збір інформації щодо обставин випадку булінгу (цькування), зокрема пояснень сторін булінгу (цькування), батьків або інших законних представників малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування); висновків практичного психолога та соціального педагога (за наявності) закладу освіти; відомостей служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; експертних висновків (за наявності), якщо у результаті вчинення булінгу (цькування) була завдана шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого; інформації, збереженої на технічних засобах чи засобах електронної комунікації (Інтернет, соціальні мережі, повідомлення тощо); іншої інформації, яка має значення для об’єктивного розгляду заяви;

– розгляд та аналіз зібраних матеріалів щодо обставин випадку булінгу (цькування) та прийняття рішення про наявність/відсутність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві.

 У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать:

– оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в тому числі із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

– визначення причин булінгу (цькування) та необхідних заходів для усунення таких причин;

– визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування);

– моніторинг ефективності соціальних та психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу (цькування), заходів виховного впливу та корегування (за потреби) відповідних послуг та заходів;

–  надання рекомендацій для педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками;

– надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

Формою роботи комісії   є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її голова.

Засідання комісіїє правоможним у разі участі в ньому не менш як двох третин її складу.

 Секретар комісії не пізніше вісімнадцятої години дня, що передує дню засідання комісії, повідомляє членів комісії, а також заявника та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданні комісії, приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів від затвердженого складу комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.

Під час проведення засідання комісії секретар комісії веде протокол засідання комісії за формою згідно з додатком до цього Порядку, що оформлюється наказом керівника закладу освіти.

Особи, залучені до участі в засіданні комісії, зобов’язані дотримуватись принципів діяльності комісії, зокрема не розголошувати стороннім особам відомості, що стали їм відомі у зв’язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

5. Особи, залучені до участі в засіданні комісії, під час засідання комісії мають право:

– ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії;

– ставити питання по суті розгляду;

– подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються.

Голова комісії доводить до відома учасників освітнього процесу рішення комісії згідно з протоколом засідання та здійснює контроль за їхнім виконанням.

         Строк розгляду комісією заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) в закладі освіти та виконання нею своїх завдань не має перевищувати десяти робочих днівіз дня отримання заяви або повідомлення керівником закладу освіти.

ІІІ. Відповідальність за вчинення булінгу та недотримання алгоритму дій при виявленні випадку булінгу, або спробі його приховування:

         Згідно Закону України від 18 грудня 2018 року №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше в українському законодавстві юридично визнає поняття булінгу та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за  приховування випадків булінгу.

1. Відповідальність передбачена за вчинення булінгу.

Положеннями статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративна відповідальність встановлюється за булінг (цькування) учасника освітнього процесу, який являє собою діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

2. Види покарань за булінг передбачено вказаною статтею:

– штрафи від 850 до 3400 грн.;

– громадські роботи від 20 до 60 год.;

– виправні роботи до 1 місяця.

Так, за булінг стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному, або фізичному здоров’ю будуть штрафувати розміром від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян  (850-1700 грн.), або кривдник отримає громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

За булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, потягне за собою покарання у вигляді:

штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн.), абогромадські роботи на строк від 60 до 60 годин.

За малолітніх дітей – кривдників (до 14 років) та неповнолітніх (віком від 14 до 16 років) відповідатимуть їх батьки, або особи, що їх замінюють: цькування їх дітьми інших учасників освітнього процесу їм «виллється» у:

штраф, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 – 1700 грн.), абогромадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Якщо ж їх діти вчинять булінг групою осіб або повторно (тобто протягом року після накладення адміністративного стягнення), їх батьки  чи законні представники можуть отримати вдвічі більші покарання, ніж вказано вище.

3. Покарання за приховування випадків булінгу.

         Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти.

Так, неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн., або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Тому, педагогічним працівникам та керівникам закладів освіти слід уважно:

–         ставитись до всіх випадків булінгу;

–        повідомляти про них;

–        уважно розглядати заяви;

–        забезпечувати вжиття заходів щодо протидії булінгу;

–         розробляти плани;

–        публікувати їх на сайтах;

–         вчасно інформувати органи Національної поліції та службу у справах дітей про випадки булінгу.

В іншому випадку передбачена адміністративна відповідальність за приховування таких ситуацій.

         Слід пам’ятати, що важливою умовою профілактики булінгу (цькуванню)    є комплексний, систематичній підхід до проблеми булінгу в кожному освітньому закладі.

Плануючи заходи з протидії і профілактики булінгу (цькування) треба враховувати специфіку конкретного навчального закладу та чітко дотримуватись норм законодавства. Тільки за таких умов  можна створити безпечне, комфортне освітнє середовище, в якому буде безпечно всім учасникам освітнього процесу.

Список використаних джерел

Нормативно-правова база:

1. Закон України “Про освіту”

2. Закону України від 18.12.2018 року № 2657-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»

3. Наказ МОН України від 28.12.2019 №1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»

4. Лист МОН України від 29.12.2018 № 1/9-790 «Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу»

5. Лист МОН України від 29.01.2019 № 1/11-881 Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 р. № 2657-VIII

6. Лист МОН України від 11.02.2020 р. № 1/9-80 Про затвердження наказу Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 р.  № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькуванню) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти»

Укладачі алгоритму-пам’ятки:

                                                          Лугінець Н.В. – в.о. директора КЗ ДНМЦ ПС

                                                         Павлівська І.М. – методист КЗ ДНМЦ ПС

Ті батьки, котрі займаються вихованням дитини постійно знаходяться в стресовому стані. Для цього потрібно багато сил, терпіння та знань. Якщо батьки  не володіють цими навичками, їхні старання можуть піти нанівець. Якщо ви можете привернути увагу вашої дитини лише за допомогою крику, то у ваших стосунках йде щось не так.

Слухаючи вчених з Америки – якщо в родині постійно відбуваються крики та стреси – це негативний вплив на психологічний розвиток дітей. Після такого виховання діти дуже агресивні та замкнуті.

В давні часи криком сповіщали про небезпеку.

Коли кричать на дитину, у неї виробляється гормон стресу, що спонукає дитину «бити або бігти». Тіло дитини напружується, а думки в мозку блокуються.

Мозолисте тіло в мозку стає меншим. Це тіло з’єднує дві півкулі за допомогою нервових клітин. Через це йде процес гальмування різних частин мозку, порушується постачання крові до мозочка, йде погіршення пам’яті та уваги. Діти після не вміють контролювати свої емоції.

Через постійні крики старшого покоління на дітей викликають проблеми у поведінці підлітків та депресивного стану у дітей. Більшість дітей підліткового віку починають пропускати навчання, не мають бажання навчатися та постійно вступають у конфліктні ситуації, починають обманювати. Будьте обережні, адже крик – може зробити дитину замкнутою в собі, вона починає замислюватися над тим, що вона нікому не потрібна. Такий стан не можна зупинити за допомогою подарунків або дбайливою увагою.

Причини чому батьки кричать на своїх чад?

1. Втрата контролю над власними емоціями, тому весь стрес ви виливаєте на дітей.
2. Ви повторюйте поведінку своїх батьків, які теж виховували вас криком. Тому будьте обережні та не повторюйте помилок своїх батьків.

Як запобігти крику та позбутися цієї звички?

• Замислитесь над тим, що саме змушує вас кричати на дітей. Подумайте над тим, може причина в вас, а саме у вашому поганому настрої або ви розлючені.
• Не треба одразу кричати. Спробуйте виконати дихальну гімнастику або просто вийти з кімнати та відволіктись.
• Не треба перебільшувати можливості вашої дитини. Завжди подумайте про те, що перед вами стоїть дитина, яка ще не вміє досконало все робити.

Запам’ятайте, що батьки це приклад поведінки для дитини. Коли вона виросте, вона буде поводити себе так, як ви це робите. Тому будьте уважні.

Скориставшись цими порадами, ви обов’язково станете гарними батьками.