Категорія: Національно-патріотичне виховання

22 червня 1941 року, попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю між Німеччиною і СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни.

Німецько-радянська війна тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року. ЇЇ бої стали одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття.

Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів зумовила вкрай безкомпромісний, гранично-кривавий характер бойових дій на нашій території. Через це Україна найбільше потерпіла, як від нацистської агресії, так і від комуністичного режиму. Загалом протистояння між Німеччиною та СРСР на території України не припинялося впродовж 40 місяців, а на 35 з них припадають активні бойові дії. На українських землях було проведено 29 з 76 стратегічних наступальних операцій, у ході яких було знешкоджено понад 60% Вермахту.

Слід зазначити, що Україна, не тільки серед колишніх радянських республік, а й з усіх країн світу, зазнала найбільших втрат за роки тієї війни. За різними оцінками, в Україні загинуло від 8 до 10 мільйонів людей, з них цивільного населення близько 5 млн, 2,2 мільйона було вивезено на примусові роботи до нацистської Німеччини, 10 мільйонів втратило притулок. На цілковиті руїни було перетворено понад 700 міст та селищ міського типу, майже 30 тисяч сіл.

Німецько-радянська війна показала українцям руйнівну силу обох тоталітарних режимів. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України – Голокост, розстріли мирного населення, створення таборів смерті, спалення сіл. Неменьш жорстокими були злочини і комуністичного режиму: розстріли політичних в’язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу, депортація кримських татар, примусове виселення автохтонних українців з їх етнічних земель.

Цього дня вшановується пам’ять всіх тих, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні.

20 травня  вся шкільна спільнота долучилася до заходів, присвячених Всесвітньому дню вишиванки «Вишиванко,  моя вишиванко». В цей день діти складали карту з орнаментів вишивки, які притаманні областям нашої держави, присвячували вірші та пісні  вишиванці, знайомилися з поетичним вернісажем

З метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій,
привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України,
відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людства, вшановуючи пам’ять жертв депортації кримськотатарського народу 1944 року, з 17по 20 травня у Білозерській загальноосвітній школі № 18 були проведені загально – освітні заходи:
уроки – пам’яті , уроки історії «Каральна акція», покази презентації з
подальшим її обговоренням «Червоні жорна», інфографіка «Трагедія
кримських татар», перегляд інформаційних матеріалів “Злочин без
покарання”. Ми пам’ятаємо!

     З нагоди відзначення 150-річчя від дня народження української письменниці та громадського діяча Лесі Українки в Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 було проведено інформаційно-просвітницькі та виховні заходи.   

     Учнівська молодь узяла участь у мережевій акції «Вірші Лесі Українки – джерело невичерпної мудрості та незламної сили духу», виховних годинах «Я служила Україні», бесідах «Відоме та невідоме про Лесю Українку», тематичних уроках. Бібліотекарем школи в бібілотечно-інформаційному центрі була організована  книжкова виставка-колаж «Співоча душа України», створено літературно-ігровий кейс «Леся Українка дітям». Учні початкової ланки  долучилися до голосних читань казок видатної поетеси.

     Не залишилися осторонь і члени краєзнавчого гуртка. Ними був створений віртуальний музей «Сторінки життя Лесі Українки».

     Також учні школи мали можливість переглянути інформ-мікс «Цікаві факти із життя поетеси», який  демонструвався 25 лютого у фойє школи.

     Проведені  заходи  покликані  привернути увагу сучасної молоді до постаті Лесі Українки, активізувати її творчий спадок, який став надбанням світової класичної літератури.

29 січня українці вшановують події кінця січня 1918 року, коли юні захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію українського визвольного руху — бій під Крутами.                                                          

У Білозерській загальноосвітній школі № 18 було проведено  відповідні тематичні заходи: інформаційні хвилинки у 1-4 класах «Герої Крут – взірець для нащадків» та «Бабин Яр – трагедія людства»;  виховні години у 5- 9 класах:», «Крути – символ українського патріотизму», «Пам’ятаємо героїв Крут», « Пам’яті героїв Крут присвячується»; інформаційний мікс «Крути: трагедія, подвиг, пам’ять» у 8 класі; перегляд відеофільмів «Герої Крут…»  у 1-11 класах; години спогадів «Бій під Крутами – бій за майбутнє України…». Протягом дня у фойє школи транслювалися  документальні відеоматеріали про героїв Крут: «Ім було лише шістнадцять», «Подвиги Героїв Крут»…                                

Бій під Крутами – яскрава і трагічна сторінка боротьби за українську державність. Майже всі вони загинули у битві. Сьогодні їм віддаємо  належну вояцьку шану.

Уже традиційно на початку листопада у Білозерській загальноосвітній школі № 18 проходять заходи до Дня української мови та писемності, який відзначається 9 листопада. Цього року ця дата припала на відкриття  Тижня української мови , метою якого було розвиток творчих здібностей учнів, формування високоморальної особистості та виховання інтересу до народних традицій, повагу до рідного слова.

     Тиждень розпочався 9 листопада з демонстрування у фойє школи відеороликів, присвячених Дню писемності «Від Нестора літописця до сучасності». Учні 10 класу та вчителі долучилися до написання радіодиктанту національної єдності.

    У рамках Тижня була проведена акція «Вишиванка» для учнів 1-11 класів, конкурс газет «Перлини слова» та виставка малюнків «Подорож у літературний світ». Учні школи мали можливість взяти участь у виставці декоративно-ужиткового мистецтва «У пошуках заповітних скарбів». У бібліотеці школи на учнів чекала книжкова виставка-презентація «Не бійтесь заглядати у словник», з якою можна було ознайомитися протягом тижня. Урок української мови в 10 класі перетворився на мовознавчий турнір юних знавців мови «Буду я навчатись мови золотої». 

    Не залишилися осторонь і віртуальні заходи: учні взяли участь в обласній акції «Моя мова для мене, як мати – єдина», у челенджі «Навчай українською», онлайн-зустрічі «Українська. Історії зірок».

     Завершальним акордом Тижня української мови в нашій школі стало проведенням класними керівниками у своїх класах  виховних хвилинок, пов’язаних з темою Тижня. 

    Незважаючи на усі обмеження, пов’язані із карантинними заходами, Тиждень пройшов цікаво, жваво та весело, а учні стали найактивнішими учасниками усіх заходів.

З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у підростаючого покоління 13 жовтня в Білозерській ЗОШ І-ІІІ ступенів №18 відбулися заходи, присвячені Дню захисника України, Дню українського козацтва та Дню святої Покрови Пресвятої Богородиці а саме:

• Єдиний урок «Мужність і відвага крізь часи і покоління» (1-11 кл.);
• Квест «Ми – нащадки козаків» (4 кл.);
• Перегляд мультфільмів «Як козаки в футбол грали» (1-А кл);
• Створення леп-буку « Слава героям України!» (3 кл.);
• Спортивне свято «Гей ви хлопці, славні запорожці» (10-11 кл.);
• Виступ дитячого рою «Отаман» (6-7 кл.);
• Челендж #Лідери_учнівського_самоврядування_Захисникам_України
• Години інформації «Козацькому роду нема переводу» (9-А кл.);
• Естафета мужності «Козацькі забави» (1Б -2 кл.);
• Вікторина «Гордість і душа держави, її надія й оберіг» (8 кл.);
• Конкурс малюнків «Дякую, захиснику» (2-7 кл.)

Святкова  атмосфера, гарний настрій, спортивний дух та завзяття панували протягом дня у школі. Ми не повинні бути байдужими до минулого рідного краю. У цей складний для України час потрібно знаходити те, що єднає нас – різних, проте рівних громадян вільної держави. Радісно, що українська молодь ревно береже історичну пам’ять нашого народу і популяризує його традиції.   

Сьогодні День пам’яті жертв Бабиного Яру – одного з найжахливіших символів Голокосту.

29-30 вересня 1941 року, в окупованому нацистами Києві було проведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня розстріляли тих, хто не з’явився за наказом – ще близько 17 тисяч осіб.

Передумовою до проведення акції була відверта брехня про участь євреїв у мінуванні та вибухах на Хрещатику, внаслідок яких загинуло чимало солдатів і офіцерів вермахту. Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини. Наприкінці вулиці влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30-40 чоловік. Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї дубинками гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися по укосу на дно. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, загинуло від 100 до 150 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору, пацієнтів психіатричної клініки та представників інших національних чи соціальних груп, яких окупанти вважали «зайвими». Розстріли в Бабиному Яру тривали аж до визволення Києва від окупантів у 1943 році.

За радянських часів про страшну подію воліли мовчати. Одними з перших табуйовану тему порушили письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов, а також дисидент Іван Дзюба, який 29 вересня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши Бабин Яр «спільною трагедією єврейського і українського народів». Бабин Яр поряд із Освенцімом став жахливим символом Голокосту на території Східної Європи й прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі теорії.

Пам’ять про трагедію Бабиного Яру вшановується в Україні на державному рівні й є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів – вони завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру.

https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3108272-sogodni-den-pamati-zertv-babinogo-aru.html