Що у наших дітей може викликати агресивні почуття та дії

На думку відомого психолога Ю. Б.Гіппенрейтера викликати агресивні почуття можуть наші:

1. Накази, команди

«Зараз же перестань», «Забери!», «Винеси відро!», «Швидко в ліжко!», «Щоб я більше цього не чув!», «Замовкни!»

У цих категоричних висловах дитина відчуває неповагу до себе. Такі слова викликають почуття залишеності. Особливо коли дитина має проблеми і намагається поділитися ними з батьками. У відповідь діти звичайно опираються, «бурчать», ображаються, виявляють упертість.

2. Попередження, застереження, погрози

«Якщо ти не перестанеш плакати, я піду», «Дивися, щоб не стало гірше», «Ще раз це повториться, я візьму пасок», «Не прийдеш вчасно, тримайся…»

Погрози та попередження погані тим, що за постійного повторення діти до них звикають і перестають на них реагувати. Тоді деякі батьки від слів переходять до діла і швидко проходять шлях від слабких покарань до більш сильних, а часом і до жорстких: вередливого малюка залишають самого на вулиці, двері зачиняють на ключ і останній крок – починають застосовувати фізичні покарання.

3. Мораль, повчання, проповіді

«Ти зобов’язаний поводитися так, як належить», «Кожна людина повинна працювати», «Ти повинен поважати дорослих».

Звичайно, діти з подібних фраз не дізнаються нічого нового. Нічого не зміниться від того, що вони слухатимуть це «всоте». Вони відчувають тиск зовнішнього авторитету, інколи провину, а найчастіше все разом.

Річ у тому, що моральні основи й моральну поведінку виховують не стільки слова, стільки атмосфера в сім’ї через наслідування поведінки дорослих, особливо батьків.

4. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину

«А ти візьми і скажи…», «По-моєму треба…», «Я б на твоєму місці…».

Діти не схильні дослухатися до наших порад. А інколи вони відверто повстають: «Без тебе знаю», «Тобі легко казати», «Ти так вважаєш, а я по-іншому».

Кожній дитині властиве право бути незалежною, приймати самостійні рішення. Щоразу коли ми щось радимо дитині, ми ніби даємо їй зрозуміти, що вона ще мала й недосвідчена, а ми розумніші за неї, наперед все знаємо.

Така зверхня позиція дратує дітей, а головне, не залишає в них бажання розповісти докладніше про свою проблему.

Невідомо, чи захоче дитина ще раз розповісти вам про щось важливе.

Як часто діти самі приходять до того, що ми їм перед цим їм радили! Але важливо, щоб вони самі прийняли рішення – це їхній шлях до самостійності.

5. Докази, нотації, лекції

«Слід би знати, що перед їжею треба мити руки», «Усе через тебе!», «Даремно я на тебе покладалася», «Завжди ти…».

Це викликає в дітей або активний захист, або пригніченість, розчарованість у собі та своїх  стосунках із батьками. В такому разі в дитини формується низька самооцінка: вона починає думати, що й справді погана, безвільна, ненадійна. А низька самооцінка породжує нові проблеми.

Спробуйте звертати увагу не тільки на негативні, а й позитивні сторони вашої дитини. Не бійтеся, що похвальні слова на її адресу зіпсують дитину. Подумайте, а чи добре самим нам жилося в умовах постійного бомбування критикою з боку найближчої людини? Чи не чекали б ми від неї добрих слів, не сумували б за ними?

6.  Обзивання, висміювання

«Плакса-вакса», «Не будь лапшою», «Ну, просто бовдур!», «Який же ти ледащо!»

Усе це найкращий спосіб відштовхнути дитину й допомогти їй розчаруватися в собі. Звичайно, діти в таких випадках ображаються й захищаються: «А сама яка?», «Ну й буду таким!».

7. Випитування, розслідування, здогадування

«Ні, ти все-таки скажи», «Що ж усе-таки трапилося? Я все одно дізнаюся», «Чому ти знову отримав двійку?», «Ну чому ти мовчиш?

І справді хто з нас любить коли його виводять на чисту воду? За цим може наступити захисна реакція, бажання уникнути контакту.

Утриматися в розмові від запитань дуже важко і все ж краще змінити питальні речення та стверджувальні. Часом різниця між питанням та стверджувальною фразою може здаватися майже не помітною. А для дитини, що переживає, ця різниця велика: запитання сприймається як холодна цікавість, стверджувальна фраза – як розуміння й підтримка.

8.Співчуття на словах, умовляння

Звичайно, дитина потребує співчуття, однак є ризик що слова «я тебе розумію», «я тобі співчуваю» прозвучать надто формально. Іноді замість цього краще промовчати, притиснувши її до себе. А у фразах на зразок «заспокойся», «не звертай уваги», «перемелеться, мука буде» вона може почути байдужість до її турбот, відкидання або применшення її страждань.

9. Ігнорування: «Відчепися», «Не до тебе», «Завжди ти зі своїми скаргами».

Як ми можемо допомогти дитині

Поведінка – це ще не проблема. Це тільки ключ до проблеми. Якщо дитина поводиться агресивно, це означає, що спалахнуло червоне світло й так само, як на переході вулиці, вам слід стати й подумати: що таке переживає дитина, що змушує її діяти агресивно? Спробуйте зрозуміти свою дитині та її почуття. Це не означає, що ви маєте виправдовувати її вчинки. Адже, коли ми розуміємо поведінку нашої дитини, ми здатні діяти розумніше, отже, маємо більше шансів на те, що обрана нами стратегія спрацює.

Педагогам і батькам слід пам’ятати:

1.Найкращий спосіб уникати агресивності підлітка – виявляти до нього більше уваги і ласки, яких він так потребує.

2. Батьки мають стежити за своєю поведінкою у сім’ї.

3.Найкращий спосіб виховання – єдність дій та власний приклад.

4.Не можна використовувати фізичних покарань.

5.Допомагайте підлітку знаходити друзів. Заохочуйте розвиток позитивних аспектів агресивності, а саме: підприємливості, активності, ініціативності.

6.Перешкоджайте негативним проявам агресивності, зокрема ворожості, скутості.

7.Пояснюйте наслідки агресивної поведінки.

8. Враховуйте у вихованні і навчанні особистісні риси підлітка.

9. Давайте підлітку задовольнити потребу у самовираженні і самоствердженні.

10. Обмежуйте перегляд відеофільмів зі сценами насильства. Це стосується і комп’ютерних ігор.

11. Заохочуйте підлітка до навчання, до участі у культурних заходах, спортивних секціях.

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ, ПОСТРАЖДАЛИМИ ВІД СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ, ПОСТРАЖДАЛИМИ ВІД СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА

Перший контакт із дитиною, постраждалою від насильства в сім’ї або яка стала  свідком насильства є надзвичайно важливим. В цілому загальним принципом бесіди з дитиною – жертвою насильства є отримання повного обсягу інформації в ході спонтанної розповіді дитини (але, зрозуміло, що можливості вчителя в цьому плані є обмеженими). Корисну інформацію під час бесіди може надавати зовнішня поведінка дитини та її батьків, їхня міміка, жести, мовні інтонації. Водночас слід пам’ятати, що встановлення довірчого контакту з дитиною і ретельне з’ясування сімейної ситуації потребує довгого часу й спеціальної підготовки, а тому покладається на працівників відповідальних соціальних служб. Водночас надання їм первинної інформації щодо стану справу родині є важливим завданням педагога, а тому необхідні відомості мають бути зібрані якомога ретельніше (в тому числі й шляхом бесіди з дитиною та її сім’єю – якщо це можливо). Таким чином, основна увага вчителя має бути приділена спостереженню за дитиною та її станом, а також тому, щоб заспокоїти дитину та якомога швидше передати інформацію щодо неї до соціальних служб. Проте коли виникає необхідність поставити дитині ті чи інші запитання, вчитель має пам’ятати, що успішність бесіди з нею залежить від правильного розуміння рівня її розвитку. Складність запитань має відповідати інтелектуальному рівню дитини та її життєвому досвіду; крім того, слід пам’ятати, що діти (особливо молодшого віку) надають здебільшого правдиву інформацію, а їхні свідчення є достовірними. Особливу увагу треба звернути на складність виявлення обставин та ознак сексуального насильства, але при підозрі щодо наявності статевих зловживань огляд та опитування треба провадити дуже обережно та делікатно. Умовою успішності роботи є довіра дитини до педагога, створення ним сприятливої психологічної атмосфери, але встановлення єдності з постраждалою дитиною є складним завдання. Зазвичай дитина не звертається по допомогу самостійно, і це ставить її в залежне становище щодо дорослих людей, перш за все членів власної родини. Спільну роботу з фахівцем дитина може сприймати як вступ до ще одного «таємного зв’язку», і це сприятиме формуванню опору цій взаємодії та виникненню страхів, оскільки життєвий досвід навчив дитину розглядати стосунки з дорослими крізь призму небезпеки або загрози. Крім того, протидія контакту з фахівцем може бути обумовлена відтворенням у пам’яті дитини негативних почуттів та переживань. Водночас вступ вчителя або шкільного психолога в контакт з дитиною дозволяє сфокусувати увагу всіх членів родини на особистості дитини; сформувати їхню мотиваційну готовність до подальшої спільної роботи з корекції внутрішньосімейних стосунків та психологічної реабілітації дитини (особливої значущості цей момент набуває в умовах, коли дитина зазнала сексуальних зловживань). Слід також зазначити, що намагання виявити повну картину сімейного насильства передбачає реалізацію низки психокорекційних заходів, спрямованих на зменшення рівня травматизації дитини та відновлення її психічного стану. Отже, основним завданням на першому етапі взаємодії з дитиною є забезпечити їй відчуття психологічної безпеки не лише через систему юридичних гарантій, але й на рівні самовідчуття. Первинна бесіда з дитиною, побудована на м’якій, недирективній взаємодії, має допомогти фахівцю відповісти на такі запитання:

1. Які негативні прояви наявні в поведінці дитини, і наскільки вони є небезпечними для неї та її оточення?

2. На якому рівні розвитку перебуває дитина, та які її ресурси? Наскільки термінової реабілітації вона потребує, та наскільки глибоким має бути втручання?

3. Що в родині заважатиме заходам, спрямованим на допомогу дитині? Які можливості має сім’я для зниження рівня насильства щодо дитини?

4. Чи готові члени родини взяти участь в процесі психологічної реабілітації дитини та сімейних взаємин?

5. Яким чином можуть бути залучені заклади освіти (школа, дитячий садок), охорони здоров’я, органи та служби у справах неповнолітніх, кризові центри та служби психологічної підтримки, родичі дитини до участі в реабілітаційній роботі?

Отже, коли дитина розповідає про насильство щодо неї, то

1. Поставтеся до дитини серйозно, покажіть, що ви їй повністю вірите.

2. Залишайтеся спокійними (незважаючи на те, що саме та якими саме словами розповідає дитина, адже вона через нестачу словарного запасу може застосовувати нецензурну лайку та жаргонізми, які чує від батьків чи інших родичів).

3. Заспокойте та підтримайте дитину словами:

– Добре, що ти мені сказала(-в). Ти правильно зробила(-в).

– Ти в цьому не винна (не винний);

 – Не ти одна (один) потрапила(-в) в таку ситуацію, це трапляється і з

іншими дітьми;

– Бувають такі секрети, які не можна зберігати, якщо тобі зробили погано, і я хочу тобі допомогти. Мені треба переказати іншим людям (соціальному працівнику, психологу) інформацію про те, що сталося. Вони захочуть поставити тобі кілька запитань. Вони допоможуть зробити так, щоб ти відчувала(-в) себе в безпеці.

4. Не думайте, що дитина обов’язково ненавидить свого кривдника або сердиться на нього. Батьки залишаються для неї батьками незалежно від того, як вони поводяться з дитиною, яка продовжує їх любити та боїться зашкодити їм своїми словами чи діями.

5. Терпляче відповідайте на запитання та розвіюйте тривоги дитини.

6. Стежте за тим, щоб не давати обіцянок, яких ви не можете дотриматись (наприклад, «Твоя мама не засмутиться» або: «З тим, хто тебе скривдив, нічого не зроблять»).

Увага! Домашнє насильство!

Увага! Домашнє насильство!

🌀Міф 1.

У шлюбі не буває сексуального насильства
⚠️Реальність:
Сексуальне насильство — це злочин, якому немає місця у стосунках між людьми, і не важливо, одружені вони чи ні. 
🔹Статеві контакти мають відбуватися за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох. 🔹Якщо статевий контакт відбувається з примусу, в небажаній формі, партнер залякує, принижує чи ображає — це насильство.
🌀Міф 2.
Насильство — це тільки про побої
⚠️Реальність:
Окрім фізичного насильства, не менш небезпечними є психологічне, економічне та сексуальне насильство. 
🔹Зокрема, економічне насильство часто ховається за маскою турботи: партнер наполягає на відсутності необхідності працювати чи навчатися, проте потім з’являється тотальний контроль, звітування використаних коштів та приниження. 🔹Більше того, відсутність економічної незалежності є однією з головних причин замовчування та прийняття фізичного насильства.
🌀Міф 3.
Б’є — значить любить. Усі так живуть
⚠️Реальність:
Насильство однієї людини щодо іншої — це не норма, а протиправні дії, яким немає виправдання. 
🔹Шукаючи пояснення насильству, багато постраждалих роками не звертаються по допомогу, що погіршує ситуацію та може мати важкі психологічні наслідки. 🔹Життя в постійному страху і стресі призводить до втрати впевненості, формування низької самооцінки та різних недуг.
🌀Міф 4.
Домашнє насильство існує лише в «неблагополучних» сім’ях
⚠️Реальність:
Домашнє насильство не має соціальних меж. Воно трапляється у всіх соціальних групах незалежно від рівня освіти і доходів.
🌀Міф 5.
Потрібно терпіти заради дітей
⚠️Реальність:
Діти, які ростуть у повній сім’ї і бачать насильство, страждають набагато більше, ніж ті, хто зростає з одним із люблячих батьків у гармонійних стосунках та родинному спокої. 
🔹Діти, які є свідками насильства між батьками чи близькими родичами, навіть якщо фізично уникають його, страждають душевно. Це негативно впливає на їхній емоційний стан, взаємовідносини з однолітками, навчання.
Джерело: “Розірви коло” Юлія Ворман, практичний психолог

День пам’яті жертв Голодомору

День пам’яті жертв Голодомору

23 листопада – день великого суму та скорботи для всіх українців. Ця пам’ятна дата має нагадувати про жахливі події, пов’язані з геноцидом, вчиненим стосовно українського народу. Цей, сповнений скорботи день, названо Днем пам’яті жертв Голодоморів, які мали місце в 1921-1923 рр., 1932-1933рр. та 1946-1947 рр. Найтрагічнішим та найжахливішим за наслідками став масовий голод 1932-1933 рр. Відомо, що за цей період від голоду, штучно та планомірно впровадженим в життя верхівкою радянської влади, загинуло понад 7 мільйонів осіб.

З цієї нагоди для учнівської спільноти Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ №18 Білозерської міської ради були проведені заходи: відеопрезентація «День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій», засідання юних істориків «Болючі роки», хронологічний щоденник «Історичні наслідки».
Відповідно до системи наступності в національно- патріотичному вихованні 2024-2025 н.р, 22.11.2024 для здобувачів освіти Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 Білозерської міської ради був проведений виховний захід ВСП “Маріупольським фаховим коледжем ДВНЗ”ПДТУ” на тему “Прихована історія або Треба пам’ятати” присвячений Дню пам’яті жертв Голодомору.
Здобувачі освіти Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ №18 Білозерської міської ради долучилися до обласного челенджа ” Свічка пам’яті” до Дня пам’яті жертв голодомору

День Гідності та Свободи

День Гідності та Свободи

Щороку 21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи — пам’ятну дату, яка об’єднує події двох революцій: Помаранчевої 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Ці події стали визначальними для сучасної історії країни, символізуючи прагнення українців до свободи, демократії та гідного життя, До цього свята в Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 були проведені наступні заходи: година спілкування «День Гідності та Свободи», відеопрезентація+вікторина «День Гідності та Свободи», історична подорож «Ми вільні творити майбутнє!»Здобувачі освіти  долучилися до обласного творчого челенджу “Жовто-блакитне серце” до Дня Гідності і Свободи.

Всесвітній день прав людини

Всесвітній день прав людини

20 листопада — особливий день, який нагадує про права дітей, небезпеки на дорогах та боротьбу зі смертельними хворобами. Саме цього дня у 1959 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини, а в 1989 році — Конвенцію про права дитини, яка стала основою міжнародного захисту дитинства. Ці документи проголошують непорушні права дітей на життя, освіту, медичну допомогу, а також на безпеку в родинному середовищі. Саме тому в Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 були проведені наступні заходи: відеопрезентація «Країна мрій і прав дитини», гра «Діти мають право», вікторин «Наші права-наш скарб».

1000 днів єдності

1000 днів єдності

19 листопада 2024 року минає 1000 днів з початку повномаштабної війни України проти росії, 1000 днів запеклої боротьби нашого сміливого народу з підлим ворогом. 1000 днів єдності та стійкості всіх громадян України заради Перемоги, 1000 днів волонтерства та підтримки ЗСУ, 1000 днів гірких втрат та вічної пам’яті Героїв, які віддали свої життя заради нас. Тисяча днів війни для України – це період величезних випробувань, але й непохитної рішучості. Початок війни змусив країну стикнутися з найважчими викликами в історії, але кожен день приносив нові перемоги, нові уроки і нову силу.

В цей день в Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 були проведені такі заходи: вікторина «1000 днів війни: “1000 днів боротьби за свободу”, інформаційна хвилинка “1000 днів незламності України”, години спілкування “1000 днів незламності України”, «1000 днів війни: не забудемо, не пробачимо». Це найтрагічніші події у житті кожного з нас, але вони варті того, щоб про них пам’ятати. З цієї нагоди учні, батьки, вчителі Білозерської загальноосвітньої школа І-ІІІ ступенів №18 Білозерської міської ради доєдналися до обласної акції «Мої 1000днів стійкості». Також учнівська спільнота Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №18 Білозерської міської ради доєднуються до обласного марафону «Мрія 1000 сердець».

Шкільний урок волонтерства

Шкільний урок волонтерства

З 28 жовтня по 1 листопада 2024 року для здобувачів освіти Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 18 Білозерської міської ради, були проведені Шкільні уроки волонтерства в рамках проєкту Scaling up young volunteers’ engagement in humanitarian response while building young people’s capacity as leaders of national recovery (UKR/PCA202055), що реалізовується ГО “Українська Волонтерська Служба” за підтримки Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні, Міністерства освіти і науки України, Міністерства молоді та спорту України, цифрової платформи U-Report та руху Олександра Педана “JuniorS”. Метою цього уроку було : роз’яснити суть поняття «волонтер», «волонтерська діяльність»; ознайомити з основними характеристиками та видами волонтерської діяльності, окреслити взаємозв’язок між волонтерською діяльністю та вирішенням гострих соціальних проблем громади, країни та світу, ознайомити з перевагами проактивного способу життя та свідомої волонтерської діяльності для молодої людини, ознайомити з інформацією про відомих волонтерів та онлайн-ресурси, завдяки яким можна долучитися до волонтерської діяльності.

Учасники заходу взяли активну участь в роботі на уроці та надали багато цікавих ідей для роботи в волонтерському напрямі для закладу освіти.

Бути волонтером – це захоплююча пригода та надзвичайна можливість зробити світ кращим. Для цього не потрібні особливі знання або досвід. Кожен із нас може допомогти тим, хто цього потребує.

#шкільнийурокволонтерства

80–а річниця визволення України від фашистських загарбників

80–а річниця визволення України від фашистських загарбників

28 жовтня 2024 року виповнюється 80–а річниця визволення України від фашистських загарбників. З перших днів війни Україна була центральною ділянкою воєнних дій. Війна двічі прокотилася по території України, знищуючи на своєму шляху людей, матеріальні та культурні цінності. В цей день традиційно вшановують пам’ять воїнів, які загинули в боях за звільнення України, та населення, яке постраждало від дій нацистських окупантів. В Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 Білозерської міської ради на честь цього свята були проведені заходи: відеоурок «День Визволення України від фашиських загарбників», історичний вернісаж «Спалили, але не скорилася», історична подорож «Героїчні вчинки»#БілозерськаЗОШ18