Категорія: Сторінка психолога

Чесність, стислість, ясність і вміння слухати співрозмовника – запорука гарної розмови. Радіоведуча Селеста Хедлі поділилася правилами, які допомагають їй спілкуватися і брати інтерв’ю. (https://coma.in.ua/28388)

1. Не відволікайтеся

Це не означає, що потрібно просто відкласти телефон або планшет. Проживайте зараз. Не думайте про сварку з начальником або про те, що приготувати на вечерю. Якщо хочете закінчити розмову, зробіть це, але не продовжуйте бесіду, думаючи про щось своє.

2. Не нав’язуйте власну думку

Якщо хочете висловити свою точку зору, не отримавши на неї відповіді або критики, заведіть блог. Розмову потрібно починати, розраховуючи чомусь навчитися. Як сказав телеведучий Білл Най: «Кожен, з ким ви знайомитеся, знає щось, чого не знаєте ви». Щоб дійсно почути співрозмовника, постарайтеся на час відкинути власні погляди.

3. Задавайте питання, які потребують розгорнутої відповіді

Беріть приклад з журналістів: починайте питання зі слів «хто», «що», «коли», «де», «чому», «як». Інакше співрозмовник буде відповідати тільки «так» або «ні». Попросіть описати подію або почуття. Співрозмовник задумається, а відповідь виявиться цікавою.

4. Слідкуйте за перебігом розмови

Часто нам в голову приходить якась думка і ми перестаємо слухати співрозмовника, думаючи тільки про те, що запитаємо самі. Причому буває, що питання повторює сказане людиною раніше. Щоб такого не відбувалося, навчіться відпускати ці думки. Вони будуть приходити і йти, просто не чіпляйтеся за них.

5. Якщо не знаєте чогось, так і скажіть

Радіоведучим доводиться особливо уважно стежити за своєю мовою, щоб не назвати себе в ефірі експертами в чомусь, в чому вони розбираються не так вже й добре. Намагайтеся дотримати свого слова. Не варто кидати слова на вітер. Краще перестрахуватися і недооцінити себе.

6. Не порівнюйте свій досвід з досвідом співрозмовника

Якщо співрозмовник розповідає про втрату близької людини, не кажіть, що пережили те ж саме. Якщо згадує про проблеми на роботі, не пускайте в розмови про своє начальника.

Не варто прирівнювати свій досвід до чужого, вони ніколи не бувають однаковими. А головне – мова зараз йде не про вас. Не перетягуйте на себе увагу, доводячи, який ви чудовий або як багато ви пережили.

7. Не повторювати

Це зарозуміло і нудно, але всі ми так робимо. Особливо в розмовах на роботі або бесідах з дітьми. Нам хочеться висловити якесь міркування, тому ми перефразовуємо його знову і знову. Постарайтеся позбутися від такої звички.

8. Не заглиблюйтеся в деталі

Людей мало хвилюють точні дати, імена, прізвища та інші деталі, які ви намагаєтеся згадати під час бесіди. Їм це нецікаво. Їм цікаві ви, що ви за людина, що у них з вами спільного. Так що забудьте про зайві подробиці.

9. Слухайте

Це найважливіший навик для бесіди. Звичайно, говорити самому простіше і приємніше. Щоб слухати, потрібно докладати зусиль, витрачати енергію. Але без цього не вийде справжньої розмови. Ви просто по черзі будете вимовляти більш-менш пов’язані думки.

10. Висловлюйтеся коротко і ясно

Цим все сказано.

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Домашнє насильство є серйозним порушенням прав людини, що вкорінене в нерівності між чоловіками та жінками й гендерній дискримінації.

Проблема насильства щодо жінок актуальна для всіх країн і суспільств без винятку. Домашнє насильство позначається на жінках і чоловіках, хлопцях і дівчатах. Однак світова статистика, а також статистичні дані з різних країн, включно з Україною, свідчать про те, що домашнє насильство нерозмірно зачіпає жінок.

Проведене 2019 року опитування під егідою ОБСЄ з питань насильства щодо жінок підтвердило масштаби, яких проблема насильства щодо жінок набула в Україні. Згідно з даними дослідження:

• 67% жінок стверджують, що з 15 років зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку свого партнера чи іншої особи. Найчастіше кривдниками є колишні партнери.
• Більшість жінок, що зазнавали насильства з боку свого нинішнього чи колишнього партнера або іншої особи, не зверталися до поліції з повідомленнями про найбільш серйозні випадки фізичного та/або сексуального насильства.
• 64% вважають насильство щодо жінок поширеним явищем, але 41% опитаних жінок вважає, що якщо чоловік проявляє насильство щодо дружини, то ця ситуація має вирішуватися всередині сім’ї. Крім того, майже кожна п’ята жінка вважає допустимим статевий акт без згоди між подружжям або партнерами, що проживають спільно.

Інформаційна карта Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» 2021

У 2017 році в Україні ухвалено Закон України „Про запобігання та протидію домашньому насильству”, яким встановлено кримінальну відповідальність за домашнє насильство. Також законом внесено низку поліпшень до заходів із протидії домашньому насильству, зокрема, вдосконалено порядок надання послуг постраждалим особам, передбачено створення спеціальних підрозділи поліції для розгляду випадків домашнього насильства.

Нормативно-правові акти з питань запобігання та протидії домашньому насильству

Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства»

Матеріали Українського фонду «Благополуччя дітей»

Ґендерний дисплей (gender display) – поняття ґендерного дисплею ввів у науковий обіг Ірвінг Гоффман (Erving Goffman) – культурно детермінована та соціально зумовлена багатоманітність проявів статевої приналежності на рівні міжособистісного спілкування; основний механізм створення ґендеру в процесі взаємодії обличчям до обличчя. Міжособистісна комунікація в конкретній ситуації завжди супроводжується процесом категоризації за статтю. Сама можливість категоризації індивіда за статтю є засновком комунікативної довіри. Людину відносять до статі, отримуючи різноманітну інформацію, що відповідає конвенційним правилам. Ім’я, зовнішність, тембр голосу, мовні манери, рухи, стиль прояву почуттів – усі ці множинні прояви являють собою ґендерний дисплей, який дозволяє ідентифікувати співрозмовника/-цю як чоловіка або жінку [1, с. 75]. Прихильники соціального конструктивізму слідом за І. Гофманом стверджують, що прояви ґендеру неможливо звести до виконання статевих ролей, що ґендерну ідентичність не можна скасувати або змінити, подібно сукні чи ролі у виставі. Ґендерний дисплей — це різноманіття уявлень і проявів «чоловічого»  і «жіночого» в міжособистісній взаємодії. Ґендерний дисплей — або конвенційний прояв чоловічого та жіночого — не може бути зведений до поєднання мови, міміки, костюма та гриму. Це воістину віртуозна «гра», орієнтована на партнерів/-ок по п’єсі та мізансцені; ця гра давно зрослася з життями «акторів/-ис» і представляється гравцям/-чиням і спостерігачам/-кам природним проявом їх сутності. У цьому і полягає загадка конструювання ґендеру — кожну хвилину, беручи участь у «маскараді» представлення власної статі, люди роблять це таким чином, що гра за правилами здається природним проявом людського Я. Однак ґендерний дисплей не є універсальним, він соціально-культурно обумовлений. Різні культури, різні історичні епохи, різні соціальні групи виявляють різні ґендерні дисплеї, що унеможливлює їх зведення до біологічних детермінант [2]. Засоби вираження приналежності до статі І. Гоффман називає формальними конвенційними актами. Це своєрідні моделі чоловічої та жіночої поведінки прийнятні у конкретній ситуації, які сприяють збереженню та відтворенню норм повсякденної взаємодії (різного роду ситуативна поведінка — завжди є ґендерно забарвленою). Виконавцями конвекційних актів є соціально компетентні діючі особи, що є включеними у соціальний порядок. Соціальний порядок, у свою чергу, гарантує їм захист від неадекватних індивідів. Бути чоловіком або жінкою та виявляти це – означає бути, за І. Гоффманом, соціально компетентною особою, що викликає комунікативну довіру.

Література: Жукова И.Н. Словарь терминов межкультурной коммуникации / И.Н. Жукова, М.Г. Лебедько, З.Г. Прошина, Н.Г. Юзефович; под ред. М.Г. Лебедько и З.Г. Прошиной. – М.: ФЛИНТА : Наука, 2012. – 632 c. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Гендерный дисплей // Словарь гендерных терминов / Под ред. А. А. Денисовой / Региональная общественная организация «Воvegсток-Запад: Женские Инновационные Проекты». М.: Информация XXI век, 2002. — 256 с. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.owl.ru/gender/046.htm

Раніше роль батька у виховному процесі звичайно обмежувалася в українців функцією покарання. Виступаючи дисциплінуючим вектором виховання, годувальник-батько сприймається дитиною значною мірою відчужено. Дитина мусить, скоряючись силі, слухатися, але внутрішньо протестує, прагне вирватися з-під батьківської влади. Але, “батько” – слово, що ми його вимовляємо з повагою, любов’ю та ніжністю, усвідомлюючи його відповідальну роль в сім’ї та вихованні дітей.

“Вся сім’я вмісті й душа на місці”. Так твердить тисячолітня народна мудрість, котру важко заперечити, беручи до уваги все бачене, прочитане, розказане чи стверджене. А сім’я у вужчому розумінні – це батько, мати і діти, які живуть разом. Крім того, з давніх здавен у кожному суспільстві – це первісний осередок багатьох людських відносин – духовних, моральних, господарських, психологічних, естетичних і, звичайно, виховних, якого гараздом, ладом і порядком завжди турбувався батько.

Батько був тим, який прикладом свого обов’язку, відповідальності, зрозуміння, терпеливості та пошани вирядив своїх дітей у життєву мандрівку сильними, непохитними у своїх переконаннях особистостями. Все це здійснено, коли батько займав в сім’ї своє належне місце – голови родини, що разом у злагоді з матір’ю творили оте первісне в суспільстві родинне вогнище, котре стало підвалиною роду, племені, народу і суспільства.

Від початків існування батько був головою сім’ї, другом і приятелем матері та опікуном-постачальником дітей. В українському народі батько завжди займав первісне місце в родині. Він був її оборонцем і заступником перед всякими негараздами. На прикладі батька, його розумних рішень, порад і прадідних звичаїв, у співпраці з матір’ю, виховувались діти. У наш сьогоднішній бурхливий час нам приходиться бути свідками того, що важливе становище і роль батька починає зникати, а з тим втрачаються дуже цінні не тільки виховні, але й моральні елементи в сім’ї.

Стаємо очевидцями занепаду родини, котра з втратою провідної ролі батька губить свої тверді основи та позбувається моральних вартостей, а це в першу чергу негативно відбивається на дітях і дуже часто призводить до трагічних наслідків. Батько, котрий завжди був охоронцем сімейних підвалин, залишає родину, а та в свою чергу втрачає стабільність і утворюється розлад, валяться стіни родинного затишку й утворюється хаос, який важко привести до будь-якого нормального стану.

Численні дослідження свідчать, що батьки, які брали своїх дітей на руки відразу після їх народження, і надалі частіше граються з ними та більше піклуються про них. Ця нова для чоловіка роль турботливого батька сприятливо позначається на розвиток немовляти та загальній атмосфері родинного життя.

За результатами одного дослідження немовлята, у чиєму вихованні активну участь брали батьки (татусі), отримали вищі оцінки за тестами моторного й розумового розвитку, ніж ті, ким опікувалися переважно мами. Інше дослідження довело, що такі малюки виростають більш чуйними у соціальному плані, між чоловіком і дружиною виникає менше суперечок, спостерігається єдність цілей і злагода у прийнятті рішень. (Оцінюючи ці дані, слід зауважити, що батьки, які з перших днів прагнуть брати активну участь у спілкуванні зі своїми дітьми, імовірно, й за іншими параметрами відрізняються від тих, хто не намагається встановити різні контакти з дитиною).

• офіційний сайт Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти у розділі  «Програми та напрями діяльності»  https://dnmcps.com.ua/
• офіційний сайт Громадська організація Ла Страда – Україна

Main-ua

• Міжнародна організація з міграції. Агентство ООН з питань міграції.

• офіційний сайт «Всеосвіта»:
• Година спілкування «Торгівля людьми»

• Виховна година «Торгівля людьми – сучаснийпрояв рабства»https://vseosvita.ua/library/vihovna-godina-torgivla-ludmi-sucasnij-proav-rabstva-76224.html
• Презентація «Торгівля людьми»https://vseosvita.ua/library/prezentacia-torgivla-ludmi-28940.html
• Анкета «Торгівля людьми»https://vseosvita.ua/library/anketa-torgivla-ludmi-28937.html

V. Інформування учасників освітнього процесу про діяльність «гарячих ліній».

Повідомляємо про необхідність поширювати серед учасників освітнього процесу інформацію про діяльність Кол-центру Міністерства соціальної політики України з питань протидії торгівлі людьми, за скороченим телефонним номером 1578з питань протидії торгівлі людьми.

Національна  «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів Представництва Міжнародної організації з міграцій (МОМ) в Україні

0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних) 527 (безкоштовно з мобільних)

Національна дитяча  «гаряча  лінія» з питань торгівлі людьми0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного)

Національна «гаряча лінія» з попередження насильства, торгівлі людьми та тендерної дискримінації 0 800 500 335 або116 123 (для дзвінків з мобільного) Громадської організації «Ла Страда- Україна».

Спровокувала?
Інформаційна кампанія «Спровокувала?» від ООН Жінки в Україні має на меті кинути виклик
культурі звинувачення жертви (віктімблеймінгу), підвищити обізнаність щодо гендернозумовленого насильства та гендерних стереотипів в Україні. Всі відео мають статус соціальної
реклами.
Домагання – це не комплімент
Жінка – не тільки «берегиня»
Переслідування – це не кохання
Не існує «дівчачих» чи «хлопчачих» видів спорту
Насильство – це злочин. Зателефонуй в поліцію

Бийся як дівчина
Серія із 15 молодіжних роликів, які пояснюють різні прояви насильства та пропонують
варіанти самозахисту, створені за підтримки Європейського Союзу.
Можна продемонструвати відео та обговорити з цільовими аудиторіями, чи траплялися такі
ситуації, та як на них варто реагувати.
Доречним буде долучення до дискусії представників/ць Нацполіції.
Структурно ролики поділяються на 3 категорії:

• фізична самооборона, створена у партнерстві з інструктором з самооборони Нацполіції
• юридичний аспект насильства – що таке домашнє насильство, кібернасильство, як
  ідентифікувати насильство, принцип активної згоди, перевищення допустимої самооборони.
• сексуальна безпека – культура згоди, що така стать, гендер, орієнтація, токсичні відносини,
  сексуальна безпека в контексті пандемії
  Все відео – https://www.youtube.com/channel/UCysCN-5GnOU2jkPDmFlllPw/videos

1. Безпечні міста та громадські простори для жінок і дівчат
   Протягом 10 років Глобальна Флагманська Ініціатива ООН Жінки «Безпечні міста та безпечні громадські простори для жінок і дівчат» працює з провідними жіночими організаціями, місцевою та центральною владою, структурами ООН та іншими партнерами для розробки, впровадження та оцінки комплексних підходів до профілактики сексуальних домагань в громадських місцях та боротьби з ними в різних контекстах. Україна долучилася до програми «Безпечні міста та безпечні громадські простори для жінок і дівчат» у 2018 році. Наразі вже сім міст та громад в Україні використали методологію «Безпечні міста та громадські простори для жінок і дівчат» для розробки міських програм.
   Відео
2. HeForShe University Tour
   Студентська ініціатива ООН Жінки в рамках кампанії HeForShe, спрямована на створення
   вільного від дискримінації та сексизму академічного середовища. Тур був презентований у 5
   університетах України, всі бажаючі можуть організувати перегляд 20-хвилинного освітнього
   фільму та обговорити можливості створення безпечної території університету/освітнього
   середовища; антидискримінаційного наповнення навчальних програм та матеріалів; прозорої
   системи просування та управління вищими навчальними закладами/освітніми структурами
   без упереджень. У відео частина присвячена і питанням насильства.
   Про ініціативу можна прочитати тут
   Сайт ініціативи та фільм – https://heforsheukraine.info/universitytour/
3. Шрами
   Інтерактивний театр, де глядач може обирати дії актрис та впливати на розвиток сюжету.
   Створений ООН в Україні у партнерстві з Диким Театром, це є ключовим елементом кампанії
   16 днів 2020 року.
   Почитати про ініціативу – тут
   Сайт – https://scars.org.ua/ (щоб програти – натиснути play)
   Можна також пропонувати пройти сюжети та проаналізувати, що потрібно робити, якщо
   опинились у такій ситуації. Усі історії реальні, записані зі слів постраждалих від насильства, що
   перебувають у притулках.
4. Річ у тім 2.0.
   Кампанія ООН в Україні з нагоди глобальної ініціативи «16 днів активізму проти насильства
   щодо жінок та дітей» 2021 року, яка звертає громадську увагу на те, що домашнє насильство
   поруч, кривдником може бути близька людина і не потрібно боятися звертатися по допомогу.
   Другий рік поспіль ООН та Національна поліція робить експозицію предметів, зареєстрованих
   як речові докази поліцією на викликах щодо домашнього насильства.
   Постери з цьогорічної кампанії за лінком.
   5. Онлайн курс щодо запобігання та протидії сексуальним домаганням на робочому місці ООН Жінки у співпраці з Національним агентством з питань державної служби та Центром
   адаптації державної служби до стандартів ЄС та за фінансової підтримки уряду Швеції
   розробили новий онлайн курс, присвячений питанням запобігання та протидії сексуальним
   домаганням на робочому місці. Він покликаний сприяти створенню робочого середовища,
   вільного від будь-яких проявів дискримінації та насильства за ознакою статі, з гідними та
   рівними умовами праці для всіх.
   Курс складається з чотирьох тематичних модулів, під час проходження яких слухачі зможуть:
   * дізнатися більше про різні форми та прояви сексуальних домагань на
   робочому місці,
   * ознайомитися з результатами досліджень, які дозволяють оцінити справжні
   масштаби сексуальних домагань у суспільстві,
   * поглибити власні знання щодо вітчизняного законодавства та міжнародних
   зобов’язань України у сфері викорінення сексуальних домагань,
   * розглянути найбільш поширені міфи щодо сексуальних домагань,
   спростування яких допоможе краще зрозуміти природу цього явища,
   * отримати практично орієнтовані рекомендації щодо запобігання та протидії
   сексуальним домаганням на робочому місці, а також надання підтримки
   постраждалим.
   Курс розміщений на освітній платформі Української школи урядування:
   https://moodle.usg.org.ua/course/view.php?id=94 та доступний для навчання усім бажаючим.
   Після успішного завершення онлайн-курсу учасники отримають електронні сертифікати.

10 порад, які допоможуть протистояти цькуванню

Булінг – не просто конфлікт між однолітками, це прояв психологічного чи фізичного насильства, який може лишити по собі слід на довгі роки, вплинувши на усе життя. Щоб не стати жертвою, необхідно, передусім, навчитися захищати себе від потенційних агресорів. Пропонуємо кілька порад, які допоможуть школярам протистояти цькуванню.

1. Якщо ти відрізняєшся від однолітків, це не привід для цькування!

Пам’ятай, головна причина криється не у тобі, а у самому агресорові. Щаслива людина з адекватною самооцінкою ніколи не буде намагатися самостверджуватись за рахунок інших.

Насправді, привід для цькування може бути обрано який-завгодно – маленький чи високий зріст, надмірна вага чи навпаки худоба, певні особливості фізичного розвитку, рівень успішності у порівнянні з іншими учнями класу або вік. Тобто, якщо ти хоч чимось відрізняєтеся, для булера це може стати приводом для цькування.

Головна мета кривдника – знайти потенційну жертву, якій можна вселити думку про її неповноцінність у порівнянні з агресором.

Твоє головне завдання – не піддатись на провокацію!

2. Стався до агресора з жалістю, а не з ненавистю

Пам’ятай, що знущання – це не демонстрація сили, а навпаки, прояв слабкості з боку булера. Агресивна поведінка кривдника завжди обумовлена психологічними причинами:

• особисті комплекси і низька самооцінка, яку булер прагне підвищити за рахунок пригноблення слабших;
• негативний досвід – ймовірніше, булер сам був жертвою цькування, тому через пережитий страх і відчуття беззахисності він керується принципом «кращий спосіб захисту – напад»;
• непорозуміння з іншими, через що агресор намагається привернути до себе увагу тими методами, які здаються йому найбільш ефективними.
•  

3. Не дозволь побачити у тобі потенційну жертву

Зазвичай, булери обирають її серед тих, кого вважають слабшими або вразливими. Найкоротший шлях до успіху – знайти рису, що є причиною комплексів у потенційної жертви і направити всі сили на цю больову точку. Тож, щоб не стати жертвою агресора, не давай йому можливість побачити твою вразливість.

Наприклад, якщо потенційна жертва буде бурхливо реагувати на будь-які розмови про свою вагу, то булер буде почувати себе справжнім героєм, відпускаючи злісні жарти на цю тему. А ось якщо особистість сама часто жартує над собою з цього приводу, то це вже не є її болючим місцем, на яке можна вплинути.

4. Зосередься на своїх перевагах і здолай агресора у власній свідомості!

Мета булера принизити, змусили сумніватися у своїй гідності. Пам’ятай, саме ті якості і риси, через що тебе намагаються цькувати, одночасно роблять тебе особливим. Тож спробуй перетворити свою «інакшість» на унікальність, яка надає тобі переваги над кривдником.

Особистість з адекватною самооцінкою і самоповагою має значно більше шансів залишитися поза увагою кривдника. Можливість отримати гідну відсіч завжди лякає булера, бо він і без цього має низьку самооцінку.

5. Ігноруй кривдника або намагайся відповідати на спроби психологічного нападу влучним жартом.

Мета булера – отримати реакцію. Якщо потенційна жертва починає бурхливо реагувати – нервувати, ображатися або плакати, то вона «на гачку».

Якщо є можливість уникнути сварки, зроби вигляд, що тобі байдуже і йди геть. Пам’ятай, це не прояв боягузтва, бо тримати себе у руках частіше значно важче, ніж дати волю емоціям. Якщо ж ти вважаєш за потрібне щось відповісти кривднику, стримуй гнів і злість – говори твердо і дивись в очі співрозмовнику.

6. Оточи себе союзниками

Мета булера виділити потенційну жертву й по можливості ізолювати її від інших. Це дозволить зробити її безпорадною перед агресором та його прибічниками. Тож намагайся залучитися підтримкою інших, не уникай спілкування з однокласниками, не залишайся на самоті один на один зі своєю проблемою.

Пам’ятай, агресори не схильні цькувати когось, якщо потенційна жертва не наодинці, а у компанії. Група однолітків швидше дасть опір та захистить того, кого кривдники намагаються цькувати.

7. Якщо тебе цькують, не бійся говорити про це!

Не думай, що, зіштовхнувшись із проявами булінгу, ти зобов’язаний вирішити цей конфлікт самостійно. Просити поради і допомоги – не ознака слабкості. Тож не соромся обговорювати ситуації цькування з тими людьми, яким ти довіряєш. Разом ви зможете вибудувати правильну лінію поведінки і припинити направлену на тебе агресію.

8. Не вступай у бійку

Пам’ятай, кривдник тільки і чекає слушного часу, як застосувати силу, тож не піддавайся на провокацію. Якщо до тебе не застосовують фізичну силу, не починай першим. Що агресивніше ти відреагуєш, то матимеш більше шансів опинитися в загрозливій для себе ситуації.

9. Булінг – злочин, який карається законом!

Пам’ятай, ніхто не має права знущатися над тобою, цькувати, штовхати чи застосовувати фізичну силу. В Україні діє Закон щодо протидії булінгу. Тому, якщо тебе цькують, ти маєш захистити себе, звернувшись разом із батьками до відповідних інстанцій.

Згідно закону, передбачена адміністративна відповідальність за цькування у вигляді штрафу або громадських робіт, а саме:

• вчинення булінгу неповнолітніми особами карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин;
• повторне вчинення булінгу упродовж року після або групою осіб караються штрафом від 1700 до 3400 грн або громадськими роботами від 40 до 60 годин;
• приховування відомих фактів булінгу керівником освітнього закладу може каратися штрафом від 850 до 1700 грн або призначення виправних робіт на строк до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Відповідальність за цькування з боку неповнолітніх булерів несуть батьки або особи, які їх замінюють.

10. Підтримай тих, кого цькують

Не залишайся осторонь, якщо став свідком булінгу! Булінг – це кривда, яка може психічно або фізично скалічити людину на все життя. Ти можеш допомогти і завадити цьому – дій відповідно до ситуації, щоб і захистити жертву цькування, і не наразити на небезпеку себе.

Насильство є центральним поняттям для опису соціальних відносин між людьми, поняттям, навантаженим етичним та політичним значенням. Але що таке насильство? Які форми це може прийняти? Чи може людське життя бути позбавленим насильства, і чи повинно воно бути? Ось деякі важкі питання, на які повинна відповісти теорія насильства.
У цій статті ми розглянемо словесне насильство, яке буде відрізнятися від фізичного та психологічного. Інші питання, такі як Чому люди насильницькі ?, чи Чи може насильство бути справедливим? , або Чи повинні люди прагнути до ненасильства? залишиться з іншого приводу.

Словесне насильство

Вербальне насильство, яке найчастіше також називають словесним насильством , є поширеним різновидом насильства, яке охоплює відносно великий спектр поведінки, включаючи звинувачення, підрив, словесні загрози, впорядкування, дрібницю, постійне забування, замовчування, звинувачення, заклик до імені, відкрито критикуючи.
Вербальне насильство сумісне з іншими формами насильства, включаючи фізичне та психологічне. Наприклад, у більшості видів поведінки знущань ми знаходимо всі три варіанти насильства (і словесне насильство, здається, є найважливішою формою насильства для залякування – ви не можете знущатись без словесної загрози).

Відповіді на словесне насильство

Як і у випадку з психологічним насильством , постає питання про те, які типи реакцій можна вважати законними щодо вербального насильства. Чи дає словесна загроза комусь свободу реагувати фізичним насильством? Ми знаходимо тут два цілком різних табори: на думку деяких, жоден акт словесного насильства не може виправдати фізично бурхливу реакцію; за іншим табором, натомість словесна жорстока поведінка може бути такою ж шкідливою, якщо не більш шкідливою, ніж фізично жорстока поведінка.

Питання законної реакції на словесне насильство є надзвичайно важливими на більшості місць злочинів. Якщо людина погрожує вам зброєю, чи вважається це просто вербальною загрозою і чи дозволяє це вам фізичну реакцію? Якщо так, то чи є погроза правомірною будь- якої фізичної реакції з вашого боку чи ні?

Словесне насильство та виховання

Хоча всі форми насильства пов’язані з культурою та вихованням, словесне насильство, схоже, пов’язане з цілком конкретними субкультурами, а саме з мовними кодексами, прийнятими у спільноті мовців. Зважаючи на свою специфіку, здається, що словесне насильство можна легше обмежити та ліквідувати, ніж інші форми насильства.
Так, наприклад, якщо нам залишається цікаво, чому деякі люди роблять і потребують фізичного насильства, і як ми можемо запобігти цьому, то виявляється, що словесне насильство можна легше контролювати, застосовуючи різні мовні способи поведінки. Взагалі, протидія словесному насильству проходить через здійснення певної форми примусу , навіть якщо це лише регулювання використання мовних виразів.

Словесне насильство та звільнення

З іншого боку, словесне насильство іноді може розглядатися також як форма звільнення для найбільш пригноблених. Вправа гумору в деяких випадках може бути закріплена за деякими формами словесного насильства: від політично некоректних жартів до простих насмішок, гумор може здатися способом прояву насильства над іншими людьми. У той же час гумор є одним з найбільш “демократичних” і щадних інструментів соціальних протестів, оскільки він не вимагає особливого достатку і, можливо, не спричиняє фізичного збитку і не повинен викликати великих психологічних переживань.
Виконання словесного насильства, можливо більше, ніж будь-які інші форми насильства, вимагає постійної перевірки з боку оратора реакції на її слова: люди майже незмінно виявляють насильство один над одним; Лише навчившись намагатися утримуватися від поведінки, наш знайомий вважає жорстоким, щоб ми могли жити спокійно.

Булінг (цькування) — це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

З початку впровадження карантину спричиненого розповсюдженням респіраторної хвороби COVID 19 Урядом було повернуто з-за кордону тисячі громадян України, серед яких, ймовірно, є особи, які постраждали від торгівлі людьми.Торгівля людьми має різні види: 1) Примусова праця – будь-яка робота, що вимагається від особи під загрозою застосування покарання, фізичного та психологічного насильства. 2) Рабство – стан людини, щодо якої застосовуються атрибути права власності, зокрема, насильницьке підпорядкування однієї людини іншій. 3) Сексуальна експлуатація – використання особи у діяльності сексуального характеру за винагороду або будь-яку іншу форму відшкодування незалежно від того, чи носить така діяльність добровільний або примусовий характер. 4) Використання у порнобізнесі – діяльність юридичних та фізичних осіб у сфері надання послуг сексуального характеру, створення або утримання місць розпусти та звідництво, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів з метою отримання прибутку. 5) Вилучення органів людини – вилучення з організму людини її складової частини, що має певну будову і спеціальне призначення без згоди самої особи або за її згодою, досягнутою шляхом використання злочинних засобів впливу на неї. Обіцяна особі винагорода не сплачується в повному обсязі або не сплачується взагалі. 6) Використання у жебрацтві – організація та примушування осіб до заняття жебрацтвом шляхом побиття, зґвалтування, навмисного заподіяння каліцтва, нанесення фізичних та/або психологічних травм та інших видів насильства. 7) Втягнення в злочинну діяльність – передбачає дії, пов’язані з безпосереднім психологічним або фізичним впливом на особу, вчинені з метою викликати в неї прагнення взяти участь у одному чи кількох злочинах (примушення до крадіжок, виготовлення та/або перевезення, та/або розповсюдження наркотиків, інших заборонених товарів, торгівлі зброєю, викрадення та/або збуту автотранспортних засобів, здійснення інших злочинів). 8) Використання у збройних конфліктах – використання особи, яка знаходиться у підневільному стані іншої особи, для виконання нею бойових завдань, пов’язаних з поваленням державної влади або порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, тощо. 9) Усиновлення (удочеріння) з метою наживи – взяття на виховання в сім’ю дитини на правах сина чи доньки, оформлене в установленому порядку, вчинене з метою отримання будь-якої матеріальної вигоди або уникнення певних витрат завдяки усиновленню (удочерінню) (наприклад, бажання отримати контроль над власністю усиновленої особи, залучення до заняття жебрацтвом, азартними іграми, проституцією тощо). 10) Продаж дитини – продаж батьками, близькими родичами, подружжям тощо особи, яка не досягла 18 річного віку, з метою отримання прибутку. Якщо Ви потрапили у біду або потребуєте додаткової консультації, зверніться до:органів соціального захисту населення; органів Національної поліції за місцем проживання (перебування); або телефонуйте: 527 (безкоштовно з мобільних телефонів в межах України), 0800505501 – безкоштовно зі стаціонарних телефонів; Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми або консультування мігрантів; Отже, якщо ви вважаєте себе постраждалим від торгівлі людьми, то має право звернутися до місцевої державної адміністрації із заявою про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та до органів Національної поліції щодо захисту прав і свобод. Особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання: 1) інформації щодо своїх прав та можливостей; 2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги; 3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв’язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі; 4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України; 5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку. Торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином (Закон України “Про протидію торгівлі людьми”). Будьте обережними та обізнаними щодо торгівлі людьми!