Категорія: Ритм школи

Цифровий світ – це потужний інструмент, що відкрив перед нами нескінченні можливості: від миттєвого доступу до інформації до підтримання зв’язку на відстані. Однак ця ж безмежна доступність і постійне підключення стають джерелом нових викликів для нашого ментального здоров’я.

Існують наступні цифрові виклики ментальному здоров’ю:

• Феномен FOMO та соціальне порівняння

FOMO (Fear of Missing Out — страх щось пропустити) — це постійне відчуття тривоги, що інші живуть більш насиченим або успішним життям.

• Інформаційне перевантаження (Infobesity)

Безперервний потік новин, сповіщень і повідомлень перевантажує наш мозок, імітуючи стан постійної небезпеки.

• Кібербулінг та токсичність

На жаль, анонімність і дистанція в інтернеті часто розв’язують руки для негативного спілкування, хейту та агресії.

•  Порушення сну через «сині екрани»

Цифровий світ – це не ворог, а інструмент. Ваше ментальне здоров’я залежить від того, наскільки свідомо і відповідально ви ним користуєтеся. 

Пам’ятайте: ви керуєте технологіями, а не навпаки!

Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської

 У сучасному світі ми часто забуваємо про головне – турботу про себе. А вона буває різною! І важливо дбати не тільки про тіло, а й про емоції, думки, стосунки. Саме турбота про себе є основою здорового, щасливого та гармонійного життя 🌿

💬 Пам’ятай: турбота про себе — не егоїзм, а основа твого ресурсу, здоров’я й радості життя!

🌻 А що для вас — турбота про себе?

Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської

Щодня в нашій голові виникає від 12 до 60 тисяч думок. Наш мозок є більш потужним, ніж будь-який комп’ютер. Думки можуть бути як друзями, так і ворогами. Вони друзі, якщо ми можемо їх обирати, так само як приятелів у реальному житті.  

Проте думки можуть вставляти нам палки в колеса. Іноді вони бувають настільки сильними, що блокують наші дії. Це явище має власну назву — «ментальна жуйка». 

Під «ментальною жуйкою» в психології розуміється поведінка людини, коли вона постійно прокручує в голові невдалі епізоди з власного життя та фіксується на негативних сторонах буття. Адже думки — це теж свого роду внутрішня робота, що забирає в нас енергію.

Негативні думки можуть бути й корисними, адже часто їхня мета — не пригнічувати, а попередити або сфокусувати нас на чомусь. 

Впоратися з негативними думками допоможе навичка «управління своїми думками», яка регулює наші емоції, керує переконаннями та позитивно впливає на якість нашого життя.

Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської

Щороку 14 грудня Україна вшановує мужність і самопожертву людей, які першими стали на захист людства від наслідків техногенної катастрофи світового масштабу — аварії на Чорнобильській атомній електростанції.Для ліквідаторів ті події назавжди залишилися не просто сторінкою історії, а особистим досвідом, який став випробуванням сили духу, відданості та професійної честі. Саме завдяки їхній тяжкій і небезпечній праці вдалося зупинити розповсюдження радіації, локалізувати наслідки вибуху та врятувати життя мільйонів людей.З метою розповісти учням про трагедію на Чорнобильській атомній електростанції та її наслідки, про масштаби катастрофи; дати уявлення про норми поведінки в умовах надзвичайних ситуацій; виховувати почуття гордості за український народ, викликати співчуття до інших людей, вчити достойно оцінювати їх внесок у життя країни в Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 були проведені заходи: інформаційні хвилини «Чорнобиль- загублений світ!», “Герої Чорнобиля: подвиг і пам’ять”, інтерактивна онлайн-екскурсія з елементами гри та рефлексії “Віртуальна подорож у часі: Чорнобиль”

• 

• 

• 

Те, як людина оцінює себе, може відігравати значну роль у підтримці емоційного та фізичного стану, якості життя, стосунків з собою та іншими. Адекватна самооцінка допомагає людині плекати життєстійкість, самоповагу та знаходити баланс між різними сферами життя. Водночас низька або завищена самооцінка може спричинити труднощі з самореалізацією, побудовою стосунків, реалістичним сприйняттям себе і світу.

Самооцінка — це те, як людина оцінює себе. Розрізняють два види самооцінки: глобальна та часткова. Під глобальною мається на увазі те, як людина оцінює себе загалом. Під частковою — як вона оцінює ті чи інші аспекти себе, наприклад, зовнішній вигляд чи успішність у кар’єрі.

Самооцінку також поділяють за рівнем — низька, висока та адекватна. Людина не народжується з певним рівнем самооцінки. Він починає формуватися з раннього дитинства та може змінюватися протягом життя.

Досвід, який людина набуває впродовж життя, може значно впливати на рівень самооцінки. 

Водночас слід пам’ятати, що кожна людина індивідуальна, відтак неможливо визначити, як той чи інший досвід вплине саме на неї.

Деякі фактори, які можуть вплинути на рівень самооцінки:

• Досвід у ранньому дитинстві. Стосунки з батьками та близькими можуть мати значний вплив на те, як людина себе оцінює. Нехтування фізичними та/або емоційними потребами дитини з боку батьків, критика чи надвисокі стандарти мають негативний ефект. Виховання, під час якого батьки зважають на фізичні та емоційні потреби дитини, допомагає плекати адекватну самооцінку.

• Досвід у шкільні роки. Низький рівень успішності в навчанні може призвести до невпевненості в собі та своїх можливостях. Прийняття або неприйняття однолітками в школі також може відобразитися на рівні самооцінки.
• Досвід насильства. Психологічне, економічне, фізичне, сексуальне насильство в будь-якому віці призводить до заниженої самооцінки.
• Професійний досвід. Нездорова атмосфера на роботі чи постійне знецінення з боку керівництва впливають на невпевненість у професійних здібностях. Водночас робота з реалістичними очікуваннями та гідною винагородою навпаки допомагає плекати адекватну самооцінку.

Травматичні події або низка таких подій. Досвід хронічного стресу чи переживання травматичних ситуацій може призвести до низької самооцінки.

Людина з низькою самооцінкою оцінює себе гірше, аніж вона є насправді. Кожен відчуває брак впевненості час від часу, але люди з низькою самооцінкою живуть із цим тривалий час. За низькою самооцінкою можуть бути глибинні негативні переконання про себе та світ, наприклад: «Я — невдаха» або «Нікому не можна довіряти».

Оскільки людині з низькою самооцінкою важко оцінити себе обʼєктивно, вона може повністю покладатися на думку інших. Наприклад, якщо їй скажуть, що вона не вміє співати, людина буде вважати, що так і є.

Прояви низької самооцінки можуть відрізнятися в кожної людини. Ось лише деякі ознаки:

• Постійна самокритика, яка провокує відчуття тривоги, сорому чи провини;
• Толерування травматичних стосунків, зневажливого чи байдужого ставлення до себе;
• Постійний сумнів у своїх здібностях, можливостях, своєму професіоналізмі;
• Відсутність навички турбуватися про себе та прислухатися до своїх потреб;
• Відчуття, що власні почуття, думки чи потреби є не важливими;
• Мислення за принципом «все або нічого», яке передбачає впадання в крайнощі.

Людина із завищеною самооцінкою вважає себе кращою за інших. Вона схильна не помічати своїх недоліків та неадекватно оцінювати свої здібності та можливості. Завищена самооцінка також здатна негативно впливати на стосунки з людьми, роботу, навчання, щоденні справи та інші сфери життя.

Деякі прояви завищеної самооцінки можуть включати:

• Невміння приймати критику або невдачу;
• Імпульсивна поведінка або поведінка для привернення уваги;
• Нехтування правилами;
• Надмірна реакція (наприклад, злість) на відмову;
• Брак емпатії до інших людей;
• Нереалістичні очікування щодо себе.

Людина з адекватною самооцінкою реалістично та обʼєктивно оцінює себе та свої можливості, враховуючи контекст. Вона вважає себе ані кращою, ані гіршою за інших. У такої людини є корисні переконання про себе та світ, а також віра в себе та свої можливості. Водночас вона здатна будувати адекватні очікування щодо себе та інших.

Адекватна самооцінка може проявлятися в таких аспектах:

• Здатність сказати «ні», коли людина не хоче чогось робити;
• Здатність виражати свої потреби та емоції;
• Усвідомлення, що людина є не кращою й не гіршою за інших;
• Здатність дивитися на життя тверезо, реалістично;
• Приймати та розуміти свої слабкості та сильні сторони;
• Здатність встановлювати особисті кордони.

Підбірка ресурсів, які допоможуть краще зрозуміти поняття самооцінки та все, що з нею пов’язане:

• Відеолекція «Що формує нашу самооцінку?» (лекція психотерапевта Володимира Станчишина в Освітньому центрі з прав людини);
• Подкаст «Бо любов. Синдром самозванця» — про відчуття невпевненості у своїх професійних здібностях;

• Відеоподкаст «Корисне мислення, формула стійкості та надія, що рятує» (розмова з лікарем-психотерапевтом Олегом Романчуком);
• Серія подкастів «Простими словами» спільно з «Ти як?»;Серія відеоінтерв’ю «Поради психологів у прямому ефірі» у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я.
• Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської

Причини вживання наркотиків. Наркоманія — одна з найболючіших проблем сучасності. Щодня ми чуємо про злочини, скоєні через наркотики, про зруйновані долі та вкорочені життя. Під загрозою опинилися підлітки, які мало знають про небезпеку наркотиків і не вміють опиратися тиску з боку наркоторговців і друзів. Молоді люди починають вживати наркотики з різних причин, зокрема:

Соціальні чинники: наркотики є легкодоступними;реклама цигарок і алкоголю підступно створює позитивний імідж наркотикам і заохочує молодь;наркотики вживають друзі; деякі фільми і телепередачі романтизують наркотики. Психологічні чинники: деякі люди не знають, як це небезпечно — курити, пити і вживати наркотики;їм цікаво, на що це схоже;вони не вірять, що вживання наркотиків є таким небезпечним, як про це застерігають експерти;знаючи про небезпеку наркотиків і довіряючи експертам, вони вірять, що можуть спробувати наркотики, а потім відмовитися від них, коли захочуть; вони думають, що більшість людей уживають наркотики; вони позитивно ставляться до вживання наркотиків;вони вірять, що наркотики допоможуть розв’язати їхні проблеми;деякі підлітки переконані, що, вживаючи наркотики, стають старшими на вигляд;за допомогою наркотиків вони намагаються відновити психологічну рівновагу (позбутися тривоги, смутку, низької самооцінки);вони вважають, що це непоганий спосіб розважитися;вони переконані, що вживання наркотиків — це модно, круто і поліпшить їхній імідж;у них не розвинені соціальні навички, і вони не вміють казати «Ні».

Негайні наслідки вживання наркотиків. Більшість наркотиків безпосередньо загрожують життю людини. Вони можуть спричинити смертельне отруєння, зу­пин­ку ди­хан­ня чи серцевий напад. Найпоширенішою причиною смерті є передозування.

Наркотики послаблюють інстинкт самозбереження, руйнують здатність тверезо мислити й ухвалювати виважені рішення. Під їхнім впливом люди частіше потрапляють у небезпечні ситуації за кермом автомобіля, у човні, за верстатом — там, де потрібні підвищена увага, швидка реакція, обе­режність.

Віддалені наслідки. Вживання наркотиків має і віддалені наслідки для життя та здоров’я людини: безпліддя, важкі психічні захворювання. У споживачів «зі ста­жем», які користуються шприцами, зазвичай ціла низка смертельно небезпечних хвороб— сифіліс, гепатит В, ВІЛ-інфекція.

За регулярного вживання наркотиків руйнується соціальне оточення людини. Вона змушує страждати свою родину, відштовхує друзів. Зазвичай її матеріальне становище погіршується, нерідко вона втрачає роботу, продає все, що має.

Той, хто вживає наркотики, потрапляє в залежність не лише від наркотиків, а й від нарко- торговців — людей із кримінального середовища. Він ніколи, напевно, не знає, що купує. Адже щоб отримати більше товару, в героїн чи кокаїн додають інші речовини, нерідко смертельно небезпечні.

Як­що у людини нема грошей, їй можуть запропонувати «заробіток»: схиляють до проституції, спонукають до крадіжок, пограбувань, розповсюдження наркотиків. Так вона неминуче вступає у конфлікт із законом, прокладає собі дорогу до в’язниці.

Щороку 10 грудня світ відзначає Міжнародний день прав людини – одну з ключових дат у календарі ООН. Саме цього дня у 1948 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила Загальну декларацію прав людини, документ, що став фундаментом сучасної системи міжнародного захисту прав і свобод людини та ліг в основу багатьох конвенцій, договорів і національних конституцій. У час війни питання прав людини в Україні набуває особливої гостроти. Воєнний стан неминуче обмежує окремі свободи – зокрема, право на вільний вибір праці, можливість проведення виборів і референдумів, масових зборів чи акцій; громадяни можуть залучатися до суспільно корисних робіт, що передбачено законом. Міжнародний день прав людини нагадує, що захист прав і свобод – щоденна робота, яка потребує відповідальності держави, громадянського суспільства й кожного з нас. З нагоди цієї дати в Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 Білозерської міської ради були проведені заходи: обговорення “Права людини”, відверта розмова “Я маю право!”

• 

• 

Починаючи з 2004 року 9 грудня у світі щорічно відзначається Міжнародний день боротьби з корупцією. Корупція – це загроза, яка підриває довіру до держави, послаблює інституції та заважає розбудові сильної України. Державою активно впроваджуються цифрові інструменти для надання адміністративних послуг, які виключають людський фактор та мінімізують корупційні ризики. Завдяки електронним сервісам та автоматизації робочих процесів ми можемо надавати послуги громадянам швидко та якісно. З метою сформувати в учнів уявлення про соціальне явище корупції та шкоду, яку корупція завдає персонально конкретній людини в Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 Білозерської міської ради проведені наступні заходи: інформаційна хвилинка “Міжнародний день боротьби з корупцією”, антикорупційна гра “«(Не)підкупність»”, квест “Антикорупційний урок».

• 

• 

З 01 по 05 грудня 2025 року в Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 Білозерської міської ради пройшов предметний Тиждень з історії, правознавства та громадянської освіти, метою якого було формування правової культури та національно- патріотичної свідомості учнів, стимулювання бажання реалізовувати свої права, необхідність виконувати обов’язки, підвищення пізнавального інтересу до вивчення історії та правознавства, ціннісного ставлення до суспільства та держави.Учні школи змогли стати активними учасниками пізнавальних заходів: п’ятикласники занурилися у світ інтерактивних ігор «Події. Явища, Процеси», учні 6-х класів пройшли онлайн-квест «Таємниця слідів минулого», 7-8 класи поринули у мандри онлайн-туру «Подорожуємо музеями України», 9-класники показали свої знання в онлайн-конкурсі «Культура України: кінець ХVІІІ – початок ХІХ століття» та онлайн-квесті «Подорож у світ прав людини», учні 10-х класів здійснили віртуальний тур «Чортківська офензива», а 11-класники поринули у світ історичної гри «Маска» (впізнай історичну особистість).Протягом тижня учні розширили й поглибили знання з історії, громадянської освіти та правознавства, а також впевнилися у тому, що це не тільки цікаво, а й корисно в повсякденному житті. Уся наша велика шкільна родина живе в історії своєї Батьківщини, свого краю, свого народу. Проведені заходили донесли до кожного, що людина лише тоді стає активним членом суспільства, коли досконало знає, хто вона і якого вона роду.

• 

• 

• 

Емпатія є невід’ємною частиною нашого життя. Вміння відчувати та розуміти емоції інших може стати містком до взаєморозуміння й покращення стосунків. Яка роль емпатії у повсякденному житті та чому вона так необхідна під час війни? 

Емпатія — це здатність сприймати та розуміти емоції, думки і переживання інших людей. Один з аспектів емпатії — це можливість уявляти чужі думки та почуття. Наприклад, коли ми спостерігаємо за емоційною реакцією персонажа у фільмі або читаємо про долю героя в книзі, ми здатні уявити, що саме він відчуває у конкретну мить. Це допомагає нам краще розуміти мотивації та дії близьких. 

Однак емпатія не обмежується лише уявленням емоцій. Ми також відчуваємо емоції нашого співрозмовника. Наприклад, коли ми бачимо, що наш друг або колега сумує, ми теж можемо відчути сум. Це свідчить про нашу здатність зв’язуватися з іншими на емоційному рівні й підтримувати їх у важкі моменти.

Люди постійно взаємодіють між собою, будуючи різноманітні стосунки. Коли ми проявляємо емпатію до інших, ми показуємо, що їхні почуття та переживання важливі. Це створює відчуття підтримки, що є основою для міцних і стійких стосунків. До того ж емпатія допомагає вирішувати конфлікти, спонукає поглянути на ситуацію з точки зору іншої людини, знаходити компроміси. 

Кожна людина має унікальний досвід, прагнення та потреби, тому взаєморозуміння та уважне ставлення до почуттів має велике значення для романтичних чи дружніх стосунків. 

Емпатія допомагає нам впоратися із зовнішніми обставинами та бути опорою одне для одного. Відкритість дає можливість поділитися переживаннями та впевнитися, що нас не засудять і не знецінять. 

Емпатія — корисний інструмент у протистоянні різним формам дискримінації, що формує толерантне й рівноправне суспільство. У професійному житті емпатія також відіграє важливу роль. Здатність до співпереживання підвищує ефективність співпраці і допомагає досягати спільних цілей.

Війна — це складний емоційний період для кожної людини. Випробування війни залежать від досвіду людини, особистих переконань та життєвих обставин. Взаємна підтримка та співчуття дозволяють суспільству функціонувати, допомагають кожному знаходити силу в боротьбі. Війна змінює контексти стосунків, адже кожен має різний досвід, а обговорення певних аспектів війни може бути тригером і викликати тривогу. Варто прислухатися до почуттів і потреб інших, утримуватися від певних тем, щоб не нашкодити емоційному стану близьких. Важливо проявляти емпатію й створювати комфортне середовище. 

Надмірне занурення у почуття інших може призвести до емоційного перевантаження. Це викликає емоційне вигорання та втому, що негативно впливає на самопочуття та здоров’я. Щоб уникнути цього, потрібно встановлювати кордони та проговорювати їх із близькою людиною. До того ж рекомендується підтримувати баланс у житті та уважно обирати своє оточення. 

Щоб розуміти емоції та почуття інших людей, необхідно мати внутрішні ресурси. Якщо ви відчуваєте, що вам важко впоратися з цим самостійно, рекомендуємо звернутися по психологічну допомогу.

Емпатію можна розвивати та вдосконалювати протягом життя. Важливо відзначити, що у різних людей рівень емпатії може варіюватися. Деякі люди більш чутливі до почуттів близьких, тоді як інші потребують більше зусиль, щоб зрозуміти чужі емоції.

 Корисні поради для розвитку емпатії: 

1. Будьте уважним. У розмові намагайтесь бути відкритим та гнучким, адаптуйтеся до зміни думок та почуттів співрозмовника. 
2. Спостерігайте. Звертайте увагу на жести, вираз обличчя й інші невербальні сигнали, які допомагають розуміти емоційний стан.
3. Будьте обʼєктивним. Намагайтеся поглянути на ситуацію з позиції іншої людини. 
4. Читайте книги. Читання літератури, особливо на тему психології та емоційного інтелекту, розширює розуміння емпатії та спілкування у стосунках.
5. Долучіться до волонтерства. Робота у волонтерських організаціях або спільнотах знайомить із різним життєвим досвідом. 
6. Медитуйте. Практики медитації допоможуть зосередитися на внутрішньому стані, а також зрозуміти свої емоції. Докладніше про медитацію читайте за посиланням.
7. Говоріть про почуття. Техніка «я» повідомлень використовується для вираження думок та емоцій. Замість висловлення загальних тверджень чи опису ситуації з позиції спостерігача людина висловлює свої почуття. Наприклад, замість «Ситуація є дуже напруженою» можна сказати «Я відчуваю напругу у цій ситуації» або замість «Ти повинен був…» краще говорити «Мені неприємно, бо…».
8. Рефлексуйте. Коли ми розуміємо свої почуття, ми можемо краще зрозуміти близьку людину. Це допомагає не класифікувати емоції як «погані» чи «хороші», що дає можливість більш об’єктивно сприймати широкий спектр почуттів співрозмовника. Для рефлексії почуттів використовуйте різноманітні методи, як-от ведення щоденника, нотатки у телефоні або запис голосових повідомлень. Це дозволить повернутися до занотованого в майбутньому, щоб проаналізувати та зрозуміти причини виникнення певних емоцій.

Емпатія — це ключ до глибоких та здорових стосунків. Вона допомагає нам розуміти, співчувати та підтримувати одне одного. Це встановлює емоційний зв’язок, формує відкритість та співчуття.

Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської “ТИ ЯК?”