Правила роботи з агресивними дітьми

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.

7. Розвивати здатність до емпатії.

8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

9. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.

10. Учити брати відповідальність на себе.

Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.

2. Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, педагог має працювати спільно з психологом та психіатром.

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

• навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;

• розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію.

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

1) навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;

2) розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію.

Методи керування пасивно-агресивною поведінкою учнів

1. Зрозуміти, що пасивно-агресивна дитина може викликати в педагога у відповідь негативні почуття і неконструктивну поведінку.

2. Зрозуміти, що мета пасивно-агресивної дитини — вивести вчителя з рівноваги, домогтися, щоб він втратив контроль над собою.

3. Зрозуміти, що всі пасивно-агресивні тактики – це неприйняті способи виразу від гніву та злості.

4. Проаналізувати, як ви сприймаєте чиєсь роздратування і виражаєте свій гнів, щоб упевнитися, що ви самі не реалізуєте у своїй поведінці пасивно-агресивний стиль.

Поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

---

Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

---

Рекомендації вчителям із забезпечення засобів впливу на підлітка щодо поліпшення його поведінки

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:

– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;

– активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в різних шкільних заходах тощо.

2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:

– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:

– не бажано розділяти учнів (шляхом оголошень оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;

– корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:

– розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;

– залучати їх до організації такої діяльності;

– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

---

Рекомендації учасникам педагогічного процесу щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості.

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

---

Рекомендації вчителям у роботі з тривожними дітьми

1. Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.

2. Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе.

3. Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку.

4. Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.

5. Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей. Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

Позитивне мислення – це не просто вислів. Науково доведено, що воно поліпшує настрій, почуття та продуктивність. Озброюйтеся цима позитивними думками – і дійте. І не забудьте поділитися ними з тими, хто вам небайдужий. Все залежить тільки від нас!

1. Ви можете зробити що завгодно. Ця фраза проста, але нагадує, що ми й справді можемо абсолютно все.

2. Ось чому ви це можете. Замість того, щоб перерахувати причини, чому ви не можете щось зробити, придумайте причини, чому все-таки можете.

3. Ви заслуговуєте більшого. Ви гідні кращого життя, а це стосується і роботи, і грошей, і вашого тіла. Тому працюйте для цього.

4. Ніколи не буває занадто пізно. Неважливо, скільки вам років, або скільки можливостей у вас було до цього. Ніколи не пізно прийняти рішення і почати нове життя.

5. Випробування будуть завжди. Неважливо, що ви робите в житті, проблеми в ньому будуть траплятисью Не дозволяйте їм забирати у вас найкраще.

6. Ідеального часу не існує. Якщо ви чекаєте ідеального момента – забудьте про це, тому що такого поняття просто нема.

7. Немає ідеального плану. У вашому плані можуть бути недоліки, але вони є у кожному.

8. Всі з чогось починають. Ніхто не народжується успішним. Кожен з чогось починає, і це, зазвичай, самий низ.

9. Один крок за один раз. Не намагайтеся зробити все одразу.

10. Все може ставати кращим. Спочатку завжди важко.

11. Поразки тимчасові. Якщо у вас щось не виходить, це добре. Адже після поразок приходять успіхи.

12. На помилках вчаться. Якщо ви заплуталися, можете отримати з цього корисний урок.

13. Сьогодні – це все, що ви можете контролювати. Забудьте про те, що було вчора. Сьогодні набагато важливіше.

14. Якщо б це було легко, всі б це робили. Ніщо цінне не робиться легко.

15. “Коли-небудь” – це сьогодні. Якщо ви схожі на більшість людей, то використовуєте слово “коли-небудь”, щоб описати свої цілі та бажання. Зробіть це “коли-небудь” сьогоднішнім днем.

16. Негативні думки не можуть вас зупинити. Вони лише думки і нічого більше.

17. Я робив і важчі речі. Згадайте часи, коли у вас все виходило, навіть незважаючи на перепони.

18. Все повинно бути заробленим. Ви не можете отримати щось в житті, якщо не працювали заради цього.

19. Дія – краще, ніж бездіяльність. Краще приймати неправильні рішення, аніж взагалі нічого не робити.

20. Вам не потрібен чийсь дозвіл. Якщо люди думають, що ви божевільні, нехай так і буде.

21. Ми самі контролюємо свою долю. Ми самі вирішуємо, ким нам бути.

22. Невдач не існує. Ніхто не буде розташовувати вас за рангом. Якщо нічого не будете пробувати, то не зможете об’єктивно судити про провали.

23. Нудні рішення ведуть до нудних результатів. Приймайте приголомшливі рішення.

24. Ризик того вартий. Ризики реальні, але потенційна вигода варта того.

25. Будьте дисципліновані. Це набагато краще, аніж жаліти себе.

26. Більшість хороших ідей спочатку можуть видаватись божевільними або неможливими. Ваші не виняток.

27. Ви завжди можете отримати підтримку. Друзі, сім’я, колеги – якщо вони думають, що ви збожеволіли, ви можеш знайти підтримку зі сторони користувачів соціальних мереж або інших мережевих груп.

28. Досвід – це цінність. Навіть якщо щось не вийде так, як ви планували, ви все одно матимете досвід.

29. Робота, яку ви любите, сама по собі є винагородою. Ви почуватимитеся добре, просто спробувавши.

30. Кожен день рахується. Сьогодні, завтра і післязватра – це ваші кроки до кінцевої мети.

31. Те, що ви бачите, набагато важливіше за те, що бачать інші. Забудьте про все, що вони думають – пріоритетною залишається ваша думка.

32. Нема проблеми, яка б не могла бути вирішеною.

33. Звичайні дії творять звичайне життя. Ніхто не хоче бути звичайним. І ви не дозволяйте собі цього.

34. Все можна вдосконалити.

35. Ви можете дізнаватись те, що вас цікавить. Зараз є велика кількість доступних ресурсів.

36. Ви можете освоїти все, що вам потрібно. Практикуючи, ви стаєте кращими.

37. Сила волі в вашій голові. Ви можете мати таку силу волі, яку забажаєте. Просто захотіть цього.

38. Ви знаєте, чого хочете. Знайте свої кінцеві цілі і візуалізуйте їх.

39. Відчуття – це продукт думок. Якщо ви невпевнений чи боїтеся, знайте – ці почуття породили ваші думки. Але ви можете ними керувати.

40. Пробувати і зазнавати невдач краще, ніж нічого не робити.

41. Ви є тими, ким хочете бути. Ніщо не може вас зупинити на цьому шляху.

42. Ви не зможете виграти, якщо не спробуєте. Спроба – це єдиний шлях добитись результату.

43. Ваше життя – продукт ваших рішень. Приймайте ті, які важливіші.

44. Сьогодні ви набагато кращі, ніж були вчора. Ти старші, мудріші та більш досвідчені, ніж коли-небудь.

45. Ніщо значне не відбувається одразу. Робота і терпіння – ваші друзі.

46. Після того, як ви почнете щось робити, ця справа стане легшою.

47. Ви винагородите себе чимось, коли щось завершите. Навіть невеличкі нагороди можуть послужити хорошим мотиватором.

48. Ви робите щось не лише для себе. Можливо, для сім’ї чи спільноти, неважливо. Головне, що є щось, що вас мотивує.

49. Шансів завжди багато. Якщо у вас щось не виходить, ви можете спробувати ще раз.

50. В будь-якому випадку, це може бути хорошою історією. Ви підете з хорошими спогадами.

Коли поєднуються любов і майстерність,  

Можна сподіватися на шедеври.

Дж.Рескін

К. Роджерс вважає, що вчитель зможе створити у класі потрібну атмосферу, якщо керуватиметься такими правилами

1.  Від початку й упродовж навчального процесу демонструйте дітям свою повну довіру до них.

2. Допомагайте учням формулювати мету і завдання уроку, що стоять як перед групою, так і перед кожним учнем.

3 Завжди відштовхуйтесь від того, що в учів є внутрішня мотивація до навчання.

4.  Будьте для школярів джерелом різноманітного досвіду, людиною, до якої завжди можна звернутися за допомогою, потрапивши у складну ситуацію.

5. Будьте таким для кожного учня.

6. Розвивайте в собі здатність відчувати емоційний настрій групи (класу) і приймати його (порівнювати свої дії із цим настроєм).

7. Будьте активним учасником групової взаємодії.

8. Відкрито виражайте у групі свої почуття.

9. Прагніть до емпатії, що дозволяє розуміти почуття й переживання кожного школяра.

Спочатку визначимося, що таке «успішність». Більшість думає, що це гроші, статус і популярність. Набагато рідше в поняття «успішності» люди включають міцну сім’ю і любов в ній. Що виглядає логічним, адже сам «успіх» має на увазі собою «успіх в суспільстві», що до сім’ї мало відноситься. Тим не менш, багато людей вважають себе успішними, створивши міцну і дружну сім’ю з п’ятьма дітьми і п’ятнадцятьма онуками. І цілком мають на це право.

Ще менше людей в поняття «успішності» вкладають досягнення (або просто дії), завдяки яким вони почувають себе повністю реалізованими і знаходяться в стані гармонії з самим собою і з навколишнім світом. Щасливими, в загальному.

Успіх і успішність в житті для розвиненої і усвідомленої особистості – це здатність втілювати в життя і реалізовувати щось, стаючи краще, щасливіше, добрішими, привносячи в світ більше любові і гармонії, не руйнуючи своєї власної цілісності, зберігаючи себе як особистість, приймаючи навколишній світ і людей в ньому.

Успішність нерозривно пов’язана із призначенням. Отримання радості від того, що робиш, улюблена справа, що приводить до мети, радість і щастя від реалізації задуманого – ось основні складові успішності.

Психологи вважають, що успішним простіше стати, коли володієш певними якостями. Перерахуємо їх.

1. Цілеспрямованість

Це вольова якість, яке дозволяє наполегливо і свідомо реалізовувати плани і цілі. Для того, щоб це якість принесло результати, необхідно планування. Правильно поставлена ​​мета – основна умова для досягнення успіху. Необхідне чітке розуміння мети, змісту досягнення результату. Перш за все, мета повинна бути вашою. Якщо поставити собі чужу мету, результат не принесе радості ні вам, ні вашому оточенню. Ставте перед собою реальні цілі, які ви зможете втілити в життя. Не страшно, якщо етап, на якому ви перебуваєте, не дозволяє відразу досягти всього, чого б вам хотілося. Поступово можливості обов’язково будуть розширюватися. Починайте з малого, але доводьте справу до кінця. Так ви досягнете успіху.

2. Працьовитість, завзятість, дисциплінованість

Ці якості доповнюють один одного: без зусиль досягти чогось практично неможливо. Вміння не здаватися, не потурати своїм слабкостям буде запорукою вашого успіху. Покладатися на удачу – не найкраща думка, якщо вашою метою стає досягнення справжнього успіху і реалізації своїх планів. Практика, напрацювання нових знань, відточування майстерності – це необхідні речі.

3. Впевненість у власних силах

Боязнь невдачі, страх помилитися – серйозна перешкода для формування успішної особистості. Виною цьому стереотіпічность мислення, дії з огляду на реакцію оточуючих. Страх здатися смішним може просто не дозволити здійснитися навіть найскромнішими починанням. Важливою складовою впевненості є грамотне ставлення до невдач. Кожна провалена спроба дає неоціненний досвід. Тут важливо проживати негативні емоції і залишати невдачі в минулому, забираючи з собою лише досвід.

Це – база, яка потрібна не тільки для досягнення успіху, але і просто для нормального існування особистості.

додатковий список

Для успішної людини існує ще ряд якостей і здібностей, які можна і потрібно розвивати в самого дитинства:

* Комунікабельність – уміння спілкуватися з людьми, здатність донести свою думку і головне – вміння слухати і чути інших людей, роблячи потрібні висновки.

* Креативність. На відміну від винахідливості, яка побудована на знаходженні рішення, креативність – це здатність бачити нові або незвичайні способи вирішення завдання, оригінальність мислення, що дозволяє поглянути на звичайні речі з іншого боку, розвивати нові ідеї і підходи. Вчені стверджують, що творчий підхід до справи – необхідність в сучасних реаліях.

* Лідерство. Здатність вести за собою людей складається з надійності, авторитету і впевненості. Сюди ж можна включити здатність до ризику, який, однак, у справжнього лідера завжди проаналізовано і реально оцінений.

* Уміння користуватися своїми сильними якостями. Те, що вважається для вас звичайною справою, може виглядати для інших як справжній талант. Часто люди перестають звертати увагу на свої сильні сторони, з часом просто забуваючи про те, що вони є. Не соромтеся їх демонструвати, можливо, ви просто недооцінюєте себе.

* Максималізм. Успішна людина ніколи не зупиняється на досягнутому: він хоче більше і значить, що здатний на це. Жага успіху, жага робити краще, викладатися на всі 100 відсотків і отримувати більше – відмінна якість цих людей. Але щоб так вміти, необхідно масштабне мислення, адже будь-які кордони звужують бачення перспектив.

* Подяка, як і щира доброзичливість і щедрість, що виходить від людини, має в своєму розпорядженні людей і повертається до нього іноді найнесподіванішим чином. Люди пам’ятають добро і відплачують тим же.

* Самокритичність. Дуже важлива якість, що дозволяє завжди бути в реальності, об’єктивно оцінюючи свої кроки. Уміння робити правильні висновки з критики може вчасно вберегти від можливих помилок.

* Духовне зростання і саморозвиток. Прагнення до гармонії допомагає краще зрозуміти оточуючих нас людей і світ, в якому живемо. Добро і щирість змінюють людину, а потім і все, що його оточує. Перебудова системи цінностей з ростом духовності і усвідомленості дозволяє ставити завдання більш високого рівня, спрямовані на поліпшення не тільки матеріальних, а й духовних потреб.

* Інтуїція. Вчені давно з’ясували, що з усіх успішних особистостей інтуїція розвинена трохи більше, ніж у людей з середніми успіхами. Крім того, успішні люди довіряють своїй інтуїції і часто саме завдяки їй виходять на нове рівні. Хороша інтуїція потрібна тоді, коли немає часу прийняти рішення або не вистачає потрібних даних для правильних логічних висновків.

* Любов до навчання і розвитку. Чим більше знань – тим більше можливостей. Зазвичай успішні люди завжди працюють над собою. Процес пізнання дарує їм справжнє задоволення, причина цього – зацікавленість і інтерес до життя.

Чесність, стислість, ясність і вміння слухати співрозмовника – запорука гарної розмови. Радіоведуча Селеста Хедлі поділилася правилами, які допомагають їй спілкуватися і брати інтерв’ю. (https://coma.in.ua/28388)

1. Не відволікайтеся

Це не означає, що потрібно просто відкласти телефон або планшет. Проживайте зараз. Не думайте про сварку з начальником або про те, що приготувати на вечерю. Якщо хочете закінчити розмову, зробіть це, але не продовжуйте бесіду, думаючи про щось своє.

2. Не нав’язуйте власну думку

Якщо хочете висловити свою точку зору, не отримавши на неї відповіді або критики, заведіть блог. Розмову потрібно починати, розраховуючи чомусь навчитися. Як сказав телеведучий Білл Най: «Кожен, з ким ви знайомитеся, знає щось, чого не знаєте ви». Щоб дійсно почути співрозмовника, постарайтеся на час відкинути власні погляди.

3. Задавайте питання, які потребують розгорнутої відповіді

Беріть приклад з журналістів: починайте питання зі слів «хто», «що», «коли», «де», «чому», «як». Інакше співрозмовник буде відповідати тільки «так» або «ні». Попросіть описати подію або почуття. Співрозмовник задумається, а відповідь виявиться цікавою.

4. Слідкуйте за перебігом розмови

Часто нам в голову приходить якась думка і ми перестаємо слухати співрозмовника, думаючи тільки про те, що запитаємо самі. Причому буває, що питання повторює сказане людиною раніше. Щоб такого не відбувалося, навчіться відпускати ці думки. Вони будуть приходити і йти, просто не чіпляйтеся за них.

5. Якщо не знаєте чогось, так і скажіть

Радіоведучим доводиться особливо уважно стежити за своєю мовою, щоб не назвати себе в ефірі експертами в чомусь, в чому вони розбираються не так вже й добре. Намагайтеся дотримати свого слова. Не варто кидати слова на вітер. Краще перестрахуватися і недооцінити себе.

6. Не порівнюйте свій досвід з досвідом співрозмовника

Якщо співрозмовник розповідає про втрату близької людини, не кажіть, що пережили те ж саме. Якщо згадує про проблеми на роботі, не пускайте в розмови про своє начальника.

Не варто прирівнювати свій досвід до чужого, вони ніколи не бувають однаковими. А головне – мова зараз йде не про вас. Не перетягуйте на себе увагу, доводячи, який ви чудовий або як багато ви пережили.

7. Не повторювати

Це зарозуміло і нудно, але всі ми так робимо. Особливо в розмовах на роботі або бесідах з дітьми. Нам хочеться висловити якесь міркування, тому ми перефразовуємо його знову і знову. Постарайтеся позбутися від такої звички.

8. Не заглиблюйтеся в деталі

Людей мало хвилюють точні дати, імена, прізвища та інші деталі, які ви намагаєтеся згадати під час бесіди. Їм це нецікаво. Їм цікаві ви, що ви за людина, що у них з вами спільного. Так що забудьте про зайві подробиці.

9. Слухайте

Це найважливіший навик для бесіди. Звичайно, говорити самому простіше і приємніше. Щоб слухати, потрібно докладати зусиль, витрачати енергію. Але без цього не вийде справжньої розмови. Ви просто по черзі будете вимовляти більш-менш пов’язані думки.

10. Висловлюйтеся коротко і ясно

Цим все сказано.

Батьки хочуть для своїх дітей найкраще життя, навчаючи їх навичок, які надалі знадобляться їм, аби бути успішними у будь-яких справах. Підприємницьке мислення вчить нас сприймати життєві перепони як випробування, які треба подолати. Якщо сприяти розвитку цих восьми навичок з раннього віку, це принесе свої плоди у майбутньому.

Навичка №1. Стійкість

Життя сповнене поразок, тому так звана «товста шкіра» є невіддільним елементом, якщо дитина хоче бути успішною по життю. Кожен підприємець має бути стійким та рішучим у випадку, якщо поставлені плани не були реалізовані.

Як її розвивати?

Дозвольте дітям виражати свої емоції та не обмежуйте їх почуттів. Існує додаток Positive Penguins, який спрямований допомогти дітям зрозуміти їх негативні почуття, а також сприяти подальшому розвитку позитивного мислення.

Навичка №2. Інновації та креативність

Підприємці повинні мати гнучкий розум – мислити нестандартно у розв’язанні складних проблем. Творче мислення – це фундамент, на якому підприємці будують свої імперії.

Як надихати дітей?

Дозвольте їм грати – саме у цей момент у дітей залучена вся їх креативна енергія. Переконайтесь, що ігри різноманітні та рухливі, не обмежуйтесь комп’ютерними іграми, та програмами на смартфонах. Приділяйте увагу мистецтву, адже витвори мистецтва розвивають уяву, допомагають формувати асоціативні ряди та вибудовують тонкі емоційні зв’язки.

Навичка №3. Працьовитість

Попри рівень досягнень, найкращі підприємці ніколи не уникають повсякденної рутини. Аби вибудувати трудову дисципліну, дітям необхідно навчитися цінувати важку працю.

Як її сформувати?

Розвивайте в дітях незалежність та відповідальність, надаючи їм можливість виконувати справи та бути відповідальними за них. Будьте для них прикладом, та приділяйте якнайменше часу таким справам, як користування мобільними пристроями.

Навичка №4. Взаємодопомога

Можливо корпоративна соціальна відповідальність не допоможе принести прибуток, але підприємці розуміють її важливість. Справжні мрійники – це стратеги, що хочуть зробити світ кращім не тільки для себе, а для всіх.

Як надихати?

Закликайте дітей допомагати по дому та на прилеглій території. Діти можуть допомогти літній парі зібрати листя на дворі, використовувати краудфандингові платформи, щоб реалізувати найцікавіші ідеї або стати волонтерами. Члени Шкільного клубу підприємництва “Олімп” Білозерської ЗОШ № 18 ( http://sae-bilozir18.blogspot.com/ ) за 5-тирічний період його існування реалізували низку соціальних проектів, висаджуючи троянди в літньому парку міста Білозерське, організуючи чудові екологічні акції “Зробимо місто Білозерське чистим” та “Чепурик” та інш.

Навичка №5. Впевненість у собі

Успішне життя першочергово полягає у здатності вірити у себе та свої здібності, бути спроможним ризикувати та доводити справи до кінця.  Дух підприємництва – це віра у власні ідеї.

Як розвивати впевненість у собі?

Заохочуйте дітей висловлювати свою точку зору та давайте їм можливість приймати рішення самостійно. Навіть якщо це зовсім не те, що ви би зробили у певній ситуації. Дозвольте їм робити вибір та вчитись на власному досвіді. Запропонуйте дитині обрати та відвідувати спортивну секцію, фізична активність змушує людей відчувати себе більш впевнено. Навчіть дитину відчувати моменти власного тріумфу. Бізнес-консультантка Керолайн Уебб рекомендує щоп’ятниці записувати кращі досягнення тижня. 

Навичка №6.  Вміння співчувати іншим

Розуміти та підтримувати інших є безцінним вмінням кожного лідера. Успішні підприємці розуміють наскільки важливо вміти співчувати та будувати позитивні відносини.

Як розвинути навичку?

Поважайте індивідуальність та точку зору ваших дітей, спонукайте їх бути відкритими до прояву емоцій. Допомогти дітям розвинути вміння співчувати іншим може програма “If you can…”, розроблена Тріпом Хокінсом.

Навичка №7. Оптимізм

Підприємці – це приклад оптимізму. Вони закликають робити світ кращім та працюють над реалізацією поставленої мети. І саме цей позитивний погляд надає їм перевагу. Оптимізм – заразливий, тому саме час стати прикладом. Будьте відкриті до соціальних медіа, поділіться із дітьми позитивними історіями та виступами, що надихають, аби таким чином розвивати відчуття вдячності та позитивного мислення.  

Навичка №8. Допитливість

Зацікавленість у тому, як влаштований світ – це перший етап на шляху вдосконалення світу. Підприємці навчаються все життя, вони завжди знаходяться у пошуках способів самовдосконалення.

Як надихати дітей?

Заохочуйте нові захоплення дітей та підтримуйте їх зацікавленість. Спробуйте проводити із дітьми дні вільні від технологій, відвідайте музей або спортивний центр. Прийміть участь у марафоні, квесті або інтелектуальному турнірі разом, адже це неймовірна пригода для всіх членів родини.

У сучасному світі, особливо зараз, коли увесь світ веде боротьбу з COVID-19, стрес та депресія, нажаль, присутні у житті кожного із нас. Ми часто не прислуховуємося до себе та не віддаємо собі звіт про те, на скільки важлива ця проблема та до яких наслідків вона може привести.

У цій статті ми спробуємо допомогти вам розібратися в тому, що таке стрес та депресія і що з цим робити.

Отже, що таке стан стресу?

Стресові ситуації оточують нас всюди: небезпека, покладення на себе відповідальності, прийняття швидких та важливих рішень, великі розумові та емоційні навантаження, горе та печалі, цей список можна продовжувати нескінченно.

По суті стрес – це відповідь організму на ту чи іншу негативну подію в житті людини, відсутність відпочинку, перевантаження. Найчастішим наслідком стресу є дисбаланс між процесами гальмування і збудження в ЦНС, якою управляє головний мозок. Проявлятися це може по-різному, хтось стає байдужим та апатичним до всього, а когось починають розривати на частини емоції.

Однак, треба помітити, що стрес у малих дозах досить корисний для організму, стресові ситуації досить часто змушують нас підійматися та переступати через себе, досягаючи нових вершин у житті та долати труднощі.

Стадії стресу:

1. Стадія тривоги
2. Стадія опору
3. Стадія виснаження (дістрес)

Стадія тривоги починається майже одразу після зустрічі організму зі стресом. Адреналін викидається в кров, розширюються зіниці, починається сильне серцебиття, кровоток перерозподіляється, м’язи стають більш активними, можливе ослаблення моторики шлунка і кишечника.

Стадія опору починається трохи пізніше та її дія може тривати від декількох годин до декількох діб. Посилюються обмінні процеси, трапляється придушення запальних та імунних реакцій, починається, свого роду, мобілізація організму в боротьбі зі стресом.

Стадія виснаження – в науці дістрес. Тут починаються видимі негативні прояви: втрата здібності організму адаптуватися до стресу, починається уповільнена реакція, спільна слабкість, після чого симптоми наростають та стрес стає хронічним.

Важливо пам’ятати, що саме стадія дістресу негативно впливає на психіку та весь організм людини у цілому та несе за собою багато неприємностей, одною з цих неприємностей є депресія.

МЕТОДИ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ

У сучасному суспільстві людина відчуває постійне нервове напруження, стреси переслідують нас всюди: стреси на роботі, вдома, у транспорті, у супермаркеті и навіть іноді на відпочинку. В ідеалі, кращим засобом боротьби зі стресом є не лікування наслідків, а профілактика стресу, а саме: регулярні прогулянки на свіжому повітрі, заняття спортом, таким чином, щоб це приносило вам задоволення і не було тягарем, повноцінний сон (не менш 8 годин безперервного сну), збільште спілкування з друзями та близькими вам людьми, в наш непростий час – це дуже важливо, не перевантажуйте себе емоційно та фізично, як говорить народна мудрість: “Робота – не вовк…”, частіше займайтеся тим, що вам дійсно приносить задоволення, прислуховуйтесь до свого тілу і організму у цілому і тоді ваша стресостійкість помітно підвищиться.

ДЕПРЕСІЯ, ЇЇ ВИДИ ТА ОЗНАКИ. МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ.

З депресією погано жартувати, тому дуже важливо вчасно прислухатися до свого організму, зрозуміти та прийняти цей стан в собі та не залишатися з нам наодинці! Знайте, що нетреба боятися просити допомогу у кваліфікованого психотерапевта, тільки спеціаліст у цій області зможе підібрати для вас вірних шлях до виходу з депресії.

Ознаками депресії є так звана “депресивна тріада”:

1. Зниження настрою чи ангедонія (людина починає втрачати здатність відчувати радість, стає злою та роздратованою);
2. Зниження психічної активності – проявляється в гальмуванні, повній апатії та байдужості до того, що відбувається навколо;
3. Зниження фізичної активності – не бажання працювати, сонливість, повна втрата фізичних сил, втрата апетиту та небажання слідкувати за собою, порушення сну від бажання постійно спати до безсоння.

Субдепресивний стан – це початкова стадія депресії, коли характерні прояви поганого настрою, якоїсь роздратованості та апатії, у такому стані в сучасному суспільстві знаходиться більшість людей, навіть не підозрюючи, що можливо вони встали на шлях більш тяжкого психічного стану.

Хронічна депресія – в медицині має назву дистимія, частіше свій початок вона бере ще у дитинстві чи у юнацтві, у більшості випадків, батьки не зважають на це, беручи ознаки дистимії за вади характеру. Хронічна депресія вважається легким розладом, що несе хронічний характер, але бувають випадки, коли вона може перерости в більш тяжку форму – так звану подвійну депресію. Дистимію досить складно діагностувати, супутніми розладами з дистимією можуть бути: наркоманія, социофобія, панічні атаки, алкоголізм, ігроманство.

Для того, щоб не запустити механізм цього підступного діагнозу, спеціалісти радять більше часу приділяти своїм маленьким та дорослим дітям, підтримувати їх, хвалити, не знижати їх самооцінку та просто любити, не дивлячись ні на що.

Клінічна депресія (ВДР-Великий Депресивний Розлад) – проблема сучасного суспільства у наші дні, вона може і не супроводжуватися поганим настроєм, пригніченими думками та іншими загальноприйнятими ознаками, під якими усі ми розуміємо слово депресія. При цьому вона має перелік симптомів, які заважають повноцінної життєдіяльності людини та відноситься до психологічних розладів.

До таких симптомів можна віднести:

• Різкі зміни настрою у продовж дня;
• Втрата цікавості до життя, байдужість і апатія;
• Втрата ваги;
• Помітне порушення сну;
• Відсутність апетиту;
• Самобичування, суїцидні думки;
• Відчуття власної непотрібності та безпорадності;
• Розсіяна увага, в’ялість.

Основними причинами цього захворювання спеціалісти називають збільшений темп сучасного життя, часті стреси, соціальні вимоги, вічну боротьбу за своє місце “під сонцем” у нашому суспільстві і таке інше. На великий жаль, пацієнти з такими проявами бояться звертатися до лікарів, помилково вважаючи, що їх діагноз може вплинути на їх особисте життя чи кар’єру, що це вирок.

Окрему увагу медики виділяють Післяпологовій депресії, яка так чи інше зачіпає від 10 до 20% жінок, що нещодавно народили, в усіх країнах світу. Її причини до кінця не вивчені, так як гормональний фон будь-якої жінки після пологів змінюється дуже сильно, але неможна на 100% стверджувати, що справа саме в цьому. Головне приймати жінку такою, як вона є, давати їй відпочити та пам’ятати, що ніхто не винен у тому, що настав такий стан. Багато жінок бояться зізнатися не те, що комусь, а навіть собі, що їм дійсно погано і вони потребують допомогу, а це у корні невірно. В нашій країні є спеціалісти, називаються вони пренатальні психологи, які завжди простягнуть руку допомоги новоспеченим батькам.

Повертаючись до клінічної депресії, треба відмітити, що у час цієї хвороби відбуваються зміни на рівні мозку та чим довше вона буде залишатися без уваги, тим більше буде погіршуватися психічний стан пацієнта та невідомо до яких жахливих наслідків це може привести. Пам’ятайте, що кожна людина має право задати питання психіатру, психотерапевту, психологу, будь-яким зручним для вас засобом, чи то буде гаряча лінія, чат лікарні, розмова по телефону чи на особистому огляді у лікаря, головне, не бійтеся просити допомогу, навіть якщо вона потрібна і не особисто вам.

Існують різні методи лікування депресії, іноді спеціалісти застосовують їх поєднання для більш благополучного виведення пацієнта з депресії. Якщо депресія протікає важко, у цьому випадку необхідне медикаментозне лікування, однак ліки потрібні далеко не завжди. В окремих випадках ефект досягається за допомогою психотерапії, також застосовуються в лікування депресії фізіотерапевтичні методи.

І на завершення, ми хочу побажати кожному з вас міцного емоційного здоров’я, будьте щасливі та стресостійкі!

Ґендерний дисплей (gender display) – поняття ґендерного дисплею ввів у науковий обіг Ірвінг Гоффман (Erving Goffman) – культурно детермінована та соціально зумовлена багатоманітність проявів статевої приналежності на рівні міжособистісного спілкування; основний механізм створення ґендеру в процесі взаємодії обличчям до обличчя. Міжособистісна комунікація в конкретній ситуації завжди супроводжується процесом категоризації за статтю. Сама можливість категоризації індивіда за статтю є засновком комунікативної довіри. Людину відносять до статі, отримуючи різноманітну інформацію, що відповідає конвенційним правилам. Ім’я, зовнішність, тембр голосу, мовні манери, рухи, стиль прояву почуттів – усі ці множинні прояви являють собою ґендерний дисплей, який дозволяє ідентифікувати співрозмовника/-цю як чоловіка або жінку [1, с. 75]. Прихильники соціального конструктивізму слідом за І. Гофманом стверджують, що прояви ґендеру неможливо звести до виконання статевих ролей, що ґендерну ідентичність не можна скасувати або змінити, подібно сукні чи ролі у виставі. Ґендерний дисплей — це різноманіття уявлень і проявів «чоловічого»  і «жіночого» в міжособистісній взаємодії. Ґендерний дисплей — або конвенційний прояв чоловічого та жіночого — не може бути зведений до поєднання мови, міміки, костюма та гриму. Це воістину віртуозна «гра», орієнтована на партнерів/-ок по п’єсі та мізансцені; ця гра давно зрослася з життями «акторів/-ис» і представляється гравцям/-чиням і спостерігачам/-кам природним проявом їх сутності. У цьому і полягає загадка конструювання ґендеру — кожну хвилину, беручи участь у «маскараді» представлення власної статі, люди роблять це таким чином, що гра за правилами здається природним проявом людського Я. Однак ґендерний дисплей не є універсальним, він соціально-культурно обумовлений. Різні культури, різні історичні епохи, різні соціальні групи виявляють різні ґендерні дисплеї, що унеможливлює їх зведення до біологічних детермінант [2]. Засоби вираження приналежності до статі І. Гоффман називає формальними конвенційними актами. Це своєрідні моделі чоловічої та жіночої поведінки прийнятні у конкретній ситуації, які сприяють збереженню та відтворенню норм повсякденної взаємодії (різного роду ситуативна поведінка — завжди є ґендерно забарвленою). Виконавцями конвекційних актів є соціально компетентні діючі особи, що є включеними у соціальний порядок. Соціальний порядок, у свою чергу, гарантує їм захист від неадекватних індивідів. Бути чоловіком або жінкою та виявляти це – означає бути, за І. Гоффманом, соціально компетентною особою, що викликає комунікативну довіру.

Література: Жукова И.Н. Словарь терминов межкультурной коммуникации / И.Н. Жукова, М.Г. Лебедько, З.Г. Прошина, Н.Г. Юзефович; под ред. М.Г. Лебедько и З.Г. Прошиной. – М.: ФЛИНТА : Наука, 2012. – 632 c. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Гендерный дисплей // Словарь гендерных терминов / Под ред. А. А. Денисовой / Региональная общественная организация «Воvegсток-Запад: Женские Инновационные Проекты». М.: Информация XXI век, 2002. — 256 с. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.owl.ru/gender/046.htm