ДЕНЬ 4.

  Завдання третього  дня арт-марафону вже виконується, а ми продовжуємо….

       Коли ми концентруємося на одній активності, то мозок витрачає менше енергії й перебуває у режимі «відпочинку». Так він відключається від багатозадачності та стишується. Корисним інструментом для цього можуть бути розмальовки-антистрес»

1. Розмальовки антистрес – шлях до гармонії !

       Якщо людина турбується про себе, знає, що їй подобається робити і що приносить задоволення, то вона може накопичити свій ресурс наперед. Адже у критичних і тривожних ситуаціях виділяються гормони кортизол і адреналін, які блокують повноцінну роботу мозку. Тоді важко згадати про речі, які приносять задоволення.

Якщо є можливість і бажання малювати протягом цілого дня — будь ласка, малювання не має обмежень у часі. Тут важлива мета. Запитайте себе: для чого я це роблю? Якщо ви малюєте, щоб допомогти собі й організувати думки — це одна мета. Зовсім інша — отримати задоволення від малювання. Коли ви присутні у процесі малювання, заштриховуванні, підкресленні, виділенні контурів, підборі кольорів, а не у своїх думках, — це і є терапевтичний ефект розмальовки. Але зверніть увагу, чи приносить вам це задоволення. Адже здатність мозку робити постійно одну і ту ж дію також обмежена

2.  Інтерактивна лекція   «Що таке емоційний інтелект? Чому сьогодні до нього такий інтерес? І яка користь з емоційного інтелекту кожному?»

         На сьогодні велике значення приділяють розвитку емоційного інтелекту. Науковці стверджують, що для досягнення успіху, людина має вирізнятися не стільки високим рівнем академічного інтелекту (IQ), скільки розвинутим емоційним інтелектом (EQ). Тобто комунікативні здібності та емпатія є рушійною силою в досягненні мети. Тож виникає необхідність не лише поглиблювати знання та вміння, а й учитися розуміти емоції власні та інших людей і вміти взаємодіяти з ними.

        Отже, Емоційний інтелект – EQ – це показник нашої здатності до спілкування, вміння усвідомлювати свої емоції та розуміти почуття інших людей.

     Відомо, що без розвиненого емоційного інтелекту ефективне лідерство неможливе. Американський письменник, психолог, науковий журналіст Д. Гоулман наводить переконливі дані досліджень Гарвардського університету: успішність будь-якої діяльності лише на 33% визначається технічними навичками, знаннями та інтелектуальними здібностями (IQ), а на 67% — емоційним інтелектом.
Д.  Гоулман стверджує, що мікроклімат  у будь-якому  колективі (дитячому чи дорослому)  на 50—70% залежить від дій однієї людини — лідера. Тільки один окремо взятий організаційний клімат — емоційне ставлення людей до роботи — здатний пояснити 20—30% відмінностей у продуктивності праці робітників

   Формула гармонійно розвиненої Особистості: IQ + EQ

   Низький рівень емоційного інтелекту здатний призвести до психологічної проблеми – алекситиміі.

   Алекситимія – це нездатність до вираження емоцій в усній формі, тобто словесно описати їх, що підвищує ризик виникнення психосоматичних захворювань у дітей та дорослих.

    Усвідомлюючи актуальність цього питання, психологи  наголошують на необхідності розвитку емоційного інтелекту в усіх учасників освітнього процесу. Останні дослідження вчених говорять про те, що нервові шляхи мозку постійно розвиваються. Це дає впевненість стверджувати, що емоційний інтелект можна розвивати до середини життя, а надалі — підвищувати його рівень за допомогою навчання та тренування. Існує цілий спектр методів, прийомів та рекомендацій націлених на розвиток емоційного інтелекту. Пропоную деякі вправи з розвитку емоційного інтелекту.

• Вправи для розвитку емоційного інтелекту

Вправа 1 

1. Протягом трьох хвилин запишіть слова, вирази, словосполучення, які дають вам змогу точно висловити емоції. Зверніть увагу на кількість слів: _______________________________

____________________________________________________________________

• Понад 30 слів — ваш словниковий запас цілком дає змогу висловлювати ваші почуття; ви можете розраховувати на те, що Ваші емоційні переживання будуть зрозумілі оточенню;

• 20—30 слів — ви можете в різний спосіб висловити свої почуття, але тренування Вам не завадить;

• менше ніж 10 слів — вам необхідне тренування у вираженні почуттів. Зверніть також увагу на те, яких емоцій у Вас більше — позитивних чи негативних? Це характеризує вашу особистість і ваше ставлення до життя.

2. Щоб навчитися приймати прояви емоцій інших людей, повивчайте, у виявленні яких емоцій ви відмовляєте іншим людям. Для цього продовжить речення (маючи на увазі виявлення емоцій іншими людьми):

1. На людях ніколи не можна виявляти ___________________________________________________________________________

2. Не можна дозволяти собі _____________________________________________________

3. Це обурливо, коли __________________________________________________________

4. Мене бісить, коли інші люди __________________________________________________

Швидше за все, ті емоції, які ви не дозволяєте проявляти іншим, не дуже дозволяєте й собі.

3. Переформулюйте ірраціональні установки, додавши до цих тверджень дозвіл на прояв емоцій, і перепишіть їх, наприклад: «Мені не подобається, коли інші люди підвищують на мене голос, але я розумію, що іноді інші люди можуть втратити над собою контроль». Такі переформулювання допоможуть почуватися більш спокійно, коли людина поруч досить бурхливо виявляє свої емоції.

1._____________________________________________________________

2._____________________________________________________________

3._____________________________________________________________

4._____________________________________________________________

5._____________________________________________________________

6. ____________________________________________________________

Вправа 2

Переформулюйте твердження «Ти-повідомлення» у «Я-висловлювання», спираючись на схему техніки вербалізації емоцій: Я відчуваю… (емоція) коли… (поведінка) і я хочу… (бажаний результат).

                   “Ти-повідомлення”    “Я-висловлювання”

Ти завжди мене перериваєш                                                      _________________________________

Ти завжди спізнюєшся                                                                 _________________________________

Ти завжди на мене кричиш                                                        _________________________________

Ти постійно береш гроші в борг і не віддаєш мені його    _________________________________

Ти завжди повідомляєш про зміни в останню хвилину    _________________________________

Ти не виконуєш свої обіцянки                                                   _________________________________

Вправа 3 

Проектування конструктивної емоційної взаємодії з іншими людьми

1. Оцініть ваші взаємини  з колегами відносно вашої задоволеності ними (від 0 до 10). Оцініть ваші взаємини  з:

• керівництвом __________;
• учителями __________;
• конкурентами __________;
• учнями __________;
• батьками __________;
• наглядовими структурами __________.

2. Зазначте на діаграмі поставлені бали в кожному секторі відповідно. За умови, що в центрі кола — 0, а на гребені — 10.

3. Заштрихуйте заповнені зони.

4. Зробіть висновок про те, які емоції переважають у кожних взаєминах, які з них вимагають корекції і в чому саме полягає проблема.

5. Сформулюйте результат, якого б ви хотіли досягти.

6. Підготуйте перспективний план із налагодження взаємин, який охоплюватиме діяльність усіх важливих людей у різних напрямах.

7. Перечитайте план.

8. Перечитайте результат, який ви сформулювали спочатку. Чи допоможуть заплановані вами дії досягти цього результату? Чи впевнені ви в цьому? Які є ще дії, які можуть допомогти досягти того ж самого результату (можливо, ви втрачаєте потенційні варіанти дій)?

9. Дайте собі відповідь на запитання:

•  Якими для вас можуть бути наслідки цих дій?
•  Якими можуть бути наслідки цих дій для іншої людини (людей)?
•  Якими можуть бути наслідки цих дій для вашої системи (сім’ї, школи, колег, друзів і т.д.) загалом?
•  Чи врахували Ви можливі довгострокові наслідки?

4. 30 порад для розвитку емоційного інтелекту

Позитивне мислення

Позитивне мислення – це один із головних елементів емоційного інтелекту. Чому? Тому що емоційний інтелект пов’язаний з управлінням емоціями і ситуаціями в позитивному, оптимістичному, конструктивному ключі, а також із усвідомленням позитивного значення будь-якої емоції.

Негативне мислення, навпаки, пов’язане з негативною інтерпретацією подій і емоцій. Воно зосереджене на важких аспектах емоцій і ситуацій, і часто застряє на них. Наприклад, уявіть собі, що ви пообіцяли колезі завершити доповідь для презентації, запланованої на наступний день. Повернувшись додому, ви зрозуміли, що забули це зробити. Ви засмутилися, відчуваючи себе винуватим. Ви говорите собі, що безнадійні. Замість того щоб визнати помилку і подумати про те, що можна зробити для її виправлення, ви тонете в морі негативних думок, самозвинувачень і докорів: «Чому я забув це зробити? Вона повинна була нагадати мені ще раз. Чому я завжди повинен робити усю роботу, яка звалюється на мене в останню хвилину?»

Якщо піддатися негативному мисленню, яке завжди приходить разом із помилками, труднощами і розчаруваннями, то можна лише ускладнити собі рух вперед. Але, володіючи емоційним інтелектом, ви зумієте визнати труднощі, а потім позитивно і конструктивно відреагувати на них.

Порада 1

Намагайтеся краще розуміти те, як ви мислите

Найчастіше ми просто не помічаємо своїх негативних думок. Пригадайте те, про що вам часто доводилося переживати: про те, яка тяганина починалася у вас під час планування подорожей, про колег, клієнтів або родичів, з якими вам важко ладнати, про певні обов’язки або про те, що ви не любите робити. Які негативні думки спадають вам на думку?

Порада 2

Запитайте себе: «А що таке позитивне мислення?»

Тепер, дізнавшись більше про негативні думки, ви можете вибрати: продовжувати чіплятися за них або перейти до позитивних думок, які підбадьорюють і надають сили. Скажімо, ви зловили себе на думці: «Я вже по горло ситий цим холодом і дощами. У червні! Чи буде у нас взагалі коли-небудь нормальне літо?!» Звичайно, для цієї скарги є підстави. Що може бути конструктивного у цій думці? Вона здатна спонукати вас придбати дешевий тур до якого-небудь сонячного місця …, і таким чином у вас з’явиться щось, чого варто чекати. Це вже добре. А у нескінченних скаргах на погану погоду нічого хорошого немає.

Порада 3

Додавайте слово «але» після кожної негативної думки

Як тільки ви спіймаєте себе на негативній думці, додайте до неї слово «але». Це підштовхне вас до того, щоб закінчити позитивною пропозицією: «… але у нас ще залишилася кілька місяців літа – вистачить часу насолодитися теплою погодою», «… але завтра я можу прийти на роботу раніше і закінчити доповідь». Уявіть собі позитивний результат, зосередьтеся на тому, що ви можете зробити і що контролюєте …

Невербальна комунікація

Ми увесь час передаємо один одному інформацію про наші потреби, почуття, наміри, уподобання і антипатії, причому не тільки словами, а й усім своїм виглядом.

Якщо людина зла, перелякана, здивована, відчуває огиду, радість або смуток, їй навіть не потрібно нічого говорити – все написано у неї на обличчі.

Але інші емоції буває нелегко розпізнати: ви не завжди можете визначити тільки по виразу обличчя людини, що він зараз відчуває.

Звичайно, ви можете запитати, але те, що людина говорить про свої відчуття, і те, що він відчуває насправді, – це різні речі. Люди не завжди чесно говорять про свої почуття і не завжди самі ясно їх розуміють. Проте вони дають підказки і роблять це за допомогою невербальної комунікації.

Дослідження професора Альберта Мейєрабіана показали, що емоції і почуття на 7% передаються словами, на 38% – тоном голосу і на 55% – мовою тіла. Це означає, що 93% того, що людина дійсно відчуває, передається невербально.

Вираз обличчя, поза, жести і тон голосу емоційно забарвлені і можуть дати вам підказки, забезпечивши корисною і надійною інформацією про справжні почуття і наміри іншої людини.

Порада 4

Шукайте більше ніж одну підказку

Один-єдиний вислів або жест зазвичай не можуть розповісти вам стільки, скільки поєднання жестів, пози, виразу обличчя і тону голосу людини. Вам потрібно шукати комбінацію невербальних сигналів.

Порада 5

Враховуйте контекст

Певні обставини або ситуацію, в якій знаходиться людина, коли намагаєтеся зрозуміти, що він зараз відчуває. Саме поєднання невербальних сигналів і контексту, в якому вони подаються, створить точну картину його почуттів, намірів і потреб.

Порада 6

Звертайте увагу на невербальні сигнали

Коли хтось не справляє враження чесної людини, коли його слова не звучать правдиво і здаються неправдивими, це відбувається тому, що те, щo він говорить, не відповідає невербальним сигналам. Наприклад, хоча людина може і посміхатися, коли хтось інший отримує нагороду, відсутність зорового контакту і занадто гучний пронизливий голос видають її справжні почуття.

Порада 7

Відстежуйте зміни

Зміни в емоційному стані людини проявляються в її невербальній поведінці. Що б не відбувалося всередині, назовні все відображається.

Порада 9

Учіться розпізнавати фізичні відчуття – напругу, занепокоєння і тривогу, які з’являються у вас разом із думками про те, що хтось занадто зволікає

Спробуйте відслідкувати момент, коли Ви стаєте збудженими, роздратованими і починаєте виходити з рівноваги? Що у цей час відбувається у Вашому тілі?

Порада 10

Припиніть підживлювати своє нетерпіння думками про те, як погано і повільно все відбувається

Краще скажіть собі: «Це трохи незручно, але терпимо. Я цілком можу з цим впоратися». Якщо виникне необхідність усе прискорити, вам слід  буде зберігати ясність думки, щоб придумати можливі варіанти дій.

Порада 8

Тренуйте своє вміння «зчитувати» людей

Спостерігайте, як люди взаємодіють один з одним у барах, ресторанах, кафе, магазинах, і відзначайте, як вони поводяться і реагують один на одного. Спробуйте уявити, що вони говорять і відчувають, судячи з того, що між ними відбувається. Вимкніть звук під час перегляду фільму, дискусійної передачі або мильної опери і поспостерігайте за жестами, виразами облич і т. д. Яке поєднання невербальних сигналів наводить вас на думку про те, що людина відчуває ту чи іншу емоцію?

Терпіння

Найчастіше у нас є безліч причин для нетерпіння. Черга рухається з черепашачою швидкістю. Або ви все ще чекаєте, поки хто-небудь надішле необхідну вам інформацію, відповість на листа або завершить свою велику презентацію.

А ваші діти – їм ціла вічність потрібна, щоб зібратися! Що б це не було, ви можете відчути, що починаєте тривожитися, хвилюватися і злитися. Ми відчуваємо нетерпіння, зрозумівши, що те, що нам необхідно або чого ми хочемо, займе більше часу, ніж хотілося б, і тоді починаємо шукати тих, кого можна в цьому звинуватити, або думати, як пришвидшити справу.

Демонстрація роздратування, яка допомагає зняти причини цього роздратування і домогтися виконання справи, – це добре, але при відсутності ворожого тону. Інакше ви змусите оточуючих захищатися. Нетерпіння починає працювати проти вас, коли ви відчуваєте такий стрес, що не можете мислити ясно, не можете вирішити, де варто почекати, а де – спробувати прискорити процес, змінити напрямок руху або взагалі здатися.

У той же час терпіння дозволяє вам зробити крок назад, щоб спокійно пороздумувати про дратівливі обставини, залишатися спокійним, зосередженим і нічого не робити похапцем через тривоги або роздратування. Терпіння дає вам сили чекати і спостерігати, щоб знати, коли починати діяти.

Порада 11

Тренуйте терпіння

Знайдіть довгу і повільну чергу і станьте у неї. Для цієї мети підійдуть і дорожній затор, і супермаркет, і банк, і поштове відділення. Замість того щоб дратуватися, говоріть собі: «Я буду спокійно чекати». Озирніться навколо, розгляньте усе, що знаходиться біля вас, поспостерігайте. Поводьте себе так, ніби ви спокійні. Якщо здаватися терплячим, то часто можна і відчути себе таким.

Порада 12

Знаходьте, чим зайнятися, коли доводиться чекати

Нехай це буде черга, затримка рейсу або люди, які спізнюються, вчіться чимось займати свій мозок, коли доводиться чекати. Якщо ви зумієте відволіктися – чимось заповнити час, – то в деякій мірі відчуєте контроль над ситуацією. Читайте. Пишіть текстові повідомлення або телефонуйте друзям чи колегам. Слухайте музику чи аудіокнигу.

Порада 14

Виділіть всього п’ять хвилин у день на позитивну дію

Що б ви не хотіли відчути, поміркуйте пару хвилин над тим, як би ви себе поводили, відчуваючи цю емоцію насправді. Що б ви відчували, робили і думали?

Уявіть собі, що ви нудьгуєте на осоружних зборах або презентації. Як змусити себе відчути інтерес і взятися за роботу? Робіть те, що б ви робили, якби вам дійсно було цікаво: занотовуйте, задавайте запитання, виявіть зацікавленість виразом обличчя, запитуйте думку інших, подумайте про те, що б вони сказали стосовно інших питань.

Порада 15

Вирішіть, що ви зробите у першу чергу

Зробіть це негайно, не роздумуючи і не даючи своєму мозку часу для опору. Як тільки ви почнете щось робити, продовжувати буде вже легше. Застосуйте одну дію, і все інше буде випливати із неї.

Вас очікує важка розмова з ким-небудь? Придумайте першу фразу і починайте говорити негайно. Розмова почнеться саме з цієї фрази – вона може пройти добре, а може і погано, але ви при цьому будете відкриті для спілкування. Хочете підняти собі настрій і відчути себе трохи щасливішими? Посміхніться, послухайте приємну музику, зробіть те, що ви любите.

Порада 13

Будьте терплячими до інших

Є люди, які від природи усе роблять або говорять повільніше, аніж ви. Нагадуйте собі, що ваше нетерпіння навряд чи змусить їх поквапитися, зате завадить їм ясно мислити і діяти швидко і компетентно. Своїм нетерпінням ви створюєте для них стрес.

«Поводитися так наче»

Чи можна змусити себе відчути якусь емоцію? Наприклад, відчути себе палким, зацікавленим, впевненим, мотивованим, щасливим? Так, можна. Якщо поводити себе «так наче».

Емоції мають три складові: думки, поведінку і фізичні відчуття. Будь-яка з цих складових може послужити спусковим гачком для інших. Це означає, що ваші думки можуть вплинути і на вашу поведінку, і на ваше фізичне самопочуття. Так само ваша поведінка може вплинути на ваші думи або почуття.

Ви можете використовувати цю закономірність як перевагу. Поводьте себе так, «наче» ви що-небудь відчуваєте, і ви наблизитесь до тієї емоції, яку хочете відчути. Чен, ілюстратор-фрілансер, каже: «Я знаю, що «відчути себе так наче» рідко вдається, поки справді що-небудь не зробиш. Тому, хоча я так себе і не почуваю, я проштовхуюся через це відчуття, я починаю і, ще не встигнувши нічого зрозуміти, розчиняюсь у малюванні. Ось що змушує мене розпочати – я знаю, що відразу відчую себе так, як треба, як тільки почну».

Ісаак Ньютон виявив, що об’єкти, які знаходяться в спокої, мають інерцію спокою. А об’єкти у русі мають інерцію руху. Це стосується і почуттів, і яблук, які падають з дерева! Коли ви поводите себе так, «наче» щось відчуваєте, ви створюєте фізичний рух, який, у свою чергу, запускає думки, які відповідають цій фізичній дії.

Порада 15

Вирішіть, що ви зробите у першу чергу

Зробіть це негайно, не роздумуючи і не даючи своєму мозку часу для опору. Як тільки ви почнете щось робити, продовжувати буде вже легше. Застосуйте одну дію, і все інше буде випливати із неї.

Вас очікує важка розмова з ким-небудь? Придумайте першу фразу і починайте говорити негайно. Розмова почнеться саме з цієї фрази – вона може пройти добре, а може і погано, але ви при цьому будете відкриті для спілкування. Хочете підняти собі настрій і відчути себе трохи щасливішими? Посміхніться, послухайте приємну музику, зробіть те, що ви любите.

Порада 16

Пам’ятайте про позитивну петлю зворотного зв’язку

Якщо ви будете поводити себе так, «наче» все добре, позитивний вплив буде поширюватися на ваші подальші думки і дії. Не чекайте, поки ваші думки і почуття зміняться, щоб застосувати дію. Через деякий час почуття, які ви б хотіли відчувати у певній ситуації, почнуть виникати природним чином.

Спробуйте це – без будь-яких очікувань, просто для того, щоб це відчути.

Порада 17

Прислухайтесь до почуттів

Важливо розуміти, що слухання – це не пасивний, а активний процес. Важливо з усією увагою поставитися до того, що говорить інший, щоб дійсно зрозуміти те, що він має на увазі. А коли мова йде про емоційний інтелект, ви, слухаючи те, що вам каже інший про свої думки, справи і наміри, можете також прислухатися і до почуттів і потреб.

Наприклад, уявіть, що друг розповідає вам довгу історію про неналежну поведінку своєї начальниці. Якщо ви слухаєте його уважно, то можете відповісти йому так: «З твоїх слів я чую, що ти засмучений через її поведінку».

Товариш може відповісти: «Так, ти маєш рацію, я дуже часто так почуваюся у її присутності» Або він, прояснивши свої думки і почуття, може відповісти: «Засмучений? Та де там – я був просто розлючений!».

У будь-якому випадку, слухаючи і намагаючись зрозуміти, що говорить і відчуває інша людина, ви показуєте їй, що намагаєтеся побачити те, що відбувається, її очима. Ви виявляєте співпереживання …

Порада 18

Перевірте чи правильно розумієте те, про що вам говорять

У ситуаціях з високою емоційною напругою можна заплутатися. Іноді корисно повторити частину розмови, розпочавши так: «Чи правильно я розумію …» або: «Я хочу уточнити …». До речі, корисно практикувати такий вид слухання, наче збираєтеся повторити сказане. Така практика допомагає зосереджуватися під час слухання.

Порада 19

Слухайте і дивіться

Не забувайте про взаємозв’язок вербальної і невербальної комунікації. Чи «розповідають» вони увесь час про одне й те ж? Перепитайте свого співрозмовника: «Ви кажете, що розумієте, але, на мою думку, виглядаєте невпевненим. Чи не могли б ви мені сказати, що відчуваєте з цього приводу?»

Порада 20

Ставте запитання, які потребують розгорнутих відповідей

Як часто ви ставите людям запитання про їхні почуття, на які можна відповісти «так» або «ні»? Наприклад: «Для вас це прийнятно?», «Ви засмучені?», «Тепер ви задоволені?». Ці закриті запитання припускають тільки дві відповіді – «так» або «ні», тому, швидше за все, люди більше нічого не скажуть про свої почуття. Краще ставте запитання, які передбачають розгорнуті відповіді, наприклад: «Як ви почуваєтесь в зв’язку з цим?

Порада 21

Потренуйтеся прислуховуватися до почуттів разом із другом

Один із вас дві хвилини розмовляє про одну з наступних тем:

– найкраща або найгірша робота, яка у вас коли-небудь була;

– найкраще або найгірше свято, яке у вас коли-небудь було.

Коли спікер закінчує, слухач підсумовує почуте; своїми словами повторює те, про що йшла мова, як він це зрозумів; викладає основні положення розповіді і припускає, які почуття були помітні для нього.

Чужий гнів

Скільки разів вам доводилося мати справу з розгніваною людиною? Можливо, у вас на роботі замовник або клієнт був незадоволений обслуговуванням або постачальник був засмучений запізнілою виплатою. Можливо, товариш розлютився через те, що ви надали недостовірну інформацію. Або ваш партнер розгнівався через те, що ви не виконали свою обіцянку.

Люди зляться, коли їх очікування не співпадають із реальністю, коли потреби не задоволені. Якщо вони сприймуть це як негативне явище, то відчують себе обдуреними, ображеними, так наче їм загрожують або на них якось нападають. Їм може здаватися, що на них не звертають уваги, над ними знущаються, їм брешуть, намагаються збентежити або навмисно вводять в оману.

Та частина мозку, яка задіює сильні емоції, відрізняється від тієї, яка відповідає за раціональне, логічне мислення. Отже, коли людина злиться, їй важко міркувати логічно, тому що гнів відключає раціональне мислення. Здатність мислити ясно і спокійно втрачається. Здається, що навколо такої людини несподівано виросла непробивна стіна.

Керувати власними почуттями буває складно, разом з тим уникнути емоційної реакції на гнів оточуючих цілком можна.

Порада 22

Слухайте

Розгніваній людині необхідно випустити пар, тому не вступайте з нею в полеміку, поки вона не замовкне. Слухайте не перебиваючи, бо ваші заперечення розлютять її ще більше.

Порада 23

Чітко зрозумійте, через що саме розлючена людина

Якщо у вас є якісь сумніви, то перепитайте. Наприклад: «Ти отримав штраф за неправильну парковку і злишся, тому що тобі хочеться розуміння?» або «Ти послухався моєї поради тут запаркуватися і злишся, тому що тобі хочеться ясності?» У цей момент ви просто хочете переконатися, що правильно розумієте ситуацію.

Порада 24

З’ясуйте, чого чекав ваш співрозмовник

Запитайте, що б він хотів, щоб відбувалося зараз або наступного разу в подібній ситуації

Порада 25

Залишайтеся спокійним, говоріть повільно, не погрожуйте і не ставайте у войовничу позу.

Визначте, як ви себе почуваєте і якою бачите ситуацію. Ви можете не погоджуватися з точкою зору іншої людини і з її очікуваннями. Але можете і погодитися.

Порада 26

Відповідайте тільки за свої дії

Ви не відповідаєте за поведінку інших людей або за чиїсь емоції. Ви не «змушували» їх злитися. Ви не винні у тому, що вони вирішили злитися або засмучуватися через вас, когось іншого або чогось іще. Кожен відповідає за власні почуття та реакції.

Порада 27

Ідіть

Не залишайтеся поруч із людиною, якщо її злість змушує вас ніяковіти або лякає, якщо вона вас ображає або погрожує вам. Скажіть: «Мені здається, що ти злишся, я збентежений / мені страшно». Якщо ви відчуваєте, що розгнівана людина вам погрожує, довіртеся своєму чуттю. Ідіть, якщо не почуваєте себе у безпеці або занадто засмучені, щоб спробувати якось вирішити ситуацію.

Правильна критика

Згадайте, коли ви в останній раз кого-небудь критикували. Чи сприйняли Вашу критику позитивно? Кожному неприємно чути, що він поводить себе, діє, виглядає або говорить неправильно, але ви не повинні відмовлятися від критики тільки тому, що вона нікому не подобається.

Критика може бути корисною, якщо стосується не самої людини, а її слів та вчинків. Критика може дати корисний зворотний зв’язок – реакцію, яка в результаті може призвести до позитивних змін у поведінці іншої людини.

Якщо ви мовчите, намагаючись не критикувати, то ваше приховане роздратування і неминуче розчарування, розростаючись усе більше, можуть призвести до вибуху.

Чи можна критикувати інших людей, не завдаючи їм болю і не викликаючи у них злості? Використовувати мову критики – це не найбільш конструктивний підхід. Спробуйте краще говорити з людиною фокусуючи увагу не на тому, що вона зробила неправильно, а на тому, яку потребу в той момент вона намагалась задовольнити і на тому, що вона могла б зробити по-іншому в такій ситуації у майбутньому.

Порада 28

Спочатку подумайте

Перш ніж щось сказати, вирішіть, якими саме діями інша людина створила для вас проблему. Далі поміркуйте, як можна усе виправити. Проблема виникла саме у вас – у чому ж її рішення? Не просто жбурляйте свою критику на іншу людину, запропонуйте зміни або поліпшення.

Подумайте, наприклад, над таким критичним зауваженням: «Ви поспішили зробити роботу, не чекаючи моєї згоди на це. Це неправильно, це не те, чого я хотів. Ви зробили все не так».

Конструктивна критика включає у себе те, що можна змінити або поліпшити

Краще було б сказати наступне: «Я бачу, ви вже впоралися з роботою. Разом з тим, мені потрібно, щоб ви дещо доробили». І точно вкажіть, що саме потребує доопрацювання.

Порада 29

Ретельно підбирайте слова

Правильні слова мають дуже велике значення. Не варто говорити колезі, що він «некомпетентний», краще сказати, що саме він чи вона зробив, назвати факт, а не судження. Якщо ви скажете: «Було б добре, якщо …» або «Тут краще б зробити так …», це посприяє позитивному сприйняттю критики.

Порада 30

Не звинувачуйте

Не кажіть іншій людині: «Ви зробили те, ви зробили це». Краще починайте із займенника «я». Наприклад, замість слів «Вам потрібно …» скажіть: «Я б хотів, щоб ви …». Не бійтеся сказати іншій людині про свої почуття: «Я був засмучений / збентежений / розлючений, коли …». Намагайтеся уникнути саркастичного, ворожого або поблажливого тону. Говоріть спокійно, нейтральним голосом. Це може мати велике значення.

На сьогодні все….

 Далі буде…

ДЕНЬ 3.

Ідемо далі. Отож, що будемо робити?

1. Намріємо план на майбутнє. Саме зараз варто налаштовувати на позитивне майбутнє себе і навчити цьому дитину! Як вдосконалений варіант дошки візуалізації пропонуємо плакат «Мої мрії», що допоможе зрозуміти чого прагнемо і не забувати про власні мрії ні на день. Розподіл по сферах дозволяє сформувати повне бачення яким має бути наше ідеальне майбутнє. До речі, в кризовий час це просто МЕГАважливо! Довгострокове планування допомагає зменшити тривожність і добре впливає на імунітет.

2. Інтерактивна лекція   «Як допомогти дітям зберігати позитивний настрій»

        Навряд чи для вас стане несподіванкою той факт, що в усіх нас є «внутрішній голос», з яким ми ведемо приватні бесіди. Дослідники в галузі нейронаук виявили, що наші «голоси» (тобто наші думки та роздуми) за природою своєю в деякій мірі схильні до негативу й у значно меншій мірі до позитиву. На жаль, внутрішні голоси дітей особливо негативні і, як правило, супроводжуються сумнівами, страхами й соромо Наприклад, одна дитина може замислитися: «Чи подобаюсь я Дімі? Звісно, ні. Я не такий розумний, як він». Інша дитина може подумати: «Я хотів би пограти із цими хлопцями. Але вони ніколи не приймають мене в команду. Я люблю реп, а вони слухають рок». Ці види негативних думок повторюються знову і знову… щодня.
   Подумайте про те, скільки разів діти й підлітки чують слово «ні» або переживають негатив у сім’ях чи класі. Але ж вплив негативних емоцій схожий з пасивним палінням. Учені вважають, що негатив викликають певні стресові хімічні речовини, що синтезуються в головному мозку. У поєднанні із природним негативним внутрішнім голосом дитини вони можуть призвести до погіршення її психічного здоров’я.
    Хоча негатив є складовою природи дитячого організму, батьки, наставники, тренери та вчителі можуть допомогти дитині змінити її фоновий емоційний стан у бік позитиву. Звертаючи увагу на те, як ми спілкуємось, і розуміючи, як необхідно розвивати позитивне мислення, ми здатні покращити емоційний баланс наших дітей.

Не забувайте мислити позитивно, казати «так» замість «ні». Людина стає більш щасливою в житті, якщо невпинно повторює «Так!».

Фахівці виявили, що негативні думки пов’язані з посиленням стресу і сприйняття себе як нещасної людини, а позитивні слова й думки – навпаки! Позитивні слова перетворюються на оптимізм, віру в себе й надію на майбутнє.
Що наука каже про негатив
Провідні вчені світу довели, що негативні думки, почуття та стрес пов’язані між собою. Наприклад, щоразу, коли ми вимовляємо слово «ні», наш мозок вивільняє гормони стресу й відповідні нейромедіатори, які приносять хаос у наше нормальне функціонування.
     Тобто коли ми озвучуємо негативні думки про хворобу, страх, неспокої, несхвалення або просто кажемо «ні», вивільняються додаткові стресові хімічні сполуки. І цей процес не обмежується тільки нами. Аналогічним чином реагує й мозок людей, які чують наші слова, що породжують в них неспокій і дратівливість. У результаті довіра та співробітництво між людьми підриваються. І якщо ситуацію не виправити, негатив може зруйнувати сімейні відносини та завдати емоційної травми.
Сила позитиву
Провідні фахівці-психологи виявили, як саме позитивні думки впливають на мозок. Вони показали, як подолати наше тяжіння в бік негативу, домагаючись співвідношення позитивних і негативних думок 3:1. Більше того, вони стверджують, що коли ми досягаємо покращення балансу,  наші особисті взаємини стають більш теплими й наповненими турботою, а ми самі – більш продуктивними в роботі. Виховуючи бажання прагнути до такого балансу в наших дітей, ми формуємо їх життєстійкість – потужну навичку для успішного життя.

То як ми можемо допомогти дітям досягти оптимального балансу між негативними й позитивними думками? Як ми можемо допомогти їм розвинути позитивне мислення?
Практики, які допомагають дітям мислити позитивно
Психологи радять три способи розвитку позитивного мислення в дітей.

• Навчайте дітей цікаво проводити час. Коли людина проводить час з родиною та друзями й робить те, що любить, це допомагає їй поглиблювати взаємини. Навчайте дітей планувати свій день так, щоб вони мали можливість проводити час із вами або кимось близьким для них, щоб у результаті зробити щасливими і себе, й дорогих людей. У кінці дня дозвольте їм насолодитись позитивними враженнями, розмірковуючи про те, що за день сподобалось їм найбільше.
• Переконуйте дітей, що вони чудові. Коли діти усвідомлюють, що вони найкращі для своїх улюблених батьків, їх упевненість у собі зростає. Ми допомагаємо дітям досягти цього, демонструючи непідробний інтерес до них і до того, якими людьми вони хочуть стати в майбутньому. Особливо допомагайте їм повернути позитивні думки й почуття в ті моменти, коли діти пишаються собою й переповнюються до себе обґрунтованою повагою. Розкажіть їм, що, на ваш погляд, гідне такої поваги і що, відповідно, притаманне їм і дарує вам радість бути батьками таких дітей. Ще один аспект розвитку – це становлення дитячої самосвідомості. Самосвідомість дозволяє дітям бачити себе унікально несхожими на інших людей. Поступово діти приходять до усвідомлення власних думок, почуттів, поглядів і відчуттів, що призводить до міцного емоційного здоров’я й позитивного світовідчуття.
• Розвивайте почуття вдячності. Коли діти вчаться розпізнавати та цінувати хороші моменти, вони отримують задоволення й радість від життя і розвивають свій оптимізм. Існує кілька способів навчити дітей вдячності вдома і школі. Один з них – це допомогти їм зосередитись на теперішньому моменті й заохочувати їх уяву. У той момент, коли до дітей приходить натхнення висловити свою подяку вголос, вдячність стає ще більш потужним і дієвим інструментом позитивного світогляду.
• Основні принципи спілкування, які живлять позитив

• Зробіть паузу, заспокойтесь. Дорослі відіграють велику роль у тому, як діти сприймають і реагують на негатив. Дослідження показує, що якщо під час спілкування з дітьми ви уповільнюєте свою мову, ви тим самим сприяєте відновленню їхнього спокою, особливо в тих випадках, коли діти відчувають тривогу чи гнів. Крім цього некваплива мова поглиблює взаємозв’язок з людьми, дозволяючи їм краще розуміти один одного.
• Думайте про те, що і як ви кажете. Кажіть «так», коли це тільки можливо. Якщо ви не можете сказати «так», перефразуйте свою відповідь таким чином, щоб розмова проходила в позитивному ключі. Наприклад, якщо Наталя просить дозволу погуляти на вулиці до трьох годин ночі, ви, імовірно, відчуваєте величезне бажання відповісти: «Звісно ж, ні!». Але замість поспішної (негативної) відповіді спробуйте поставити запитання, яке відкриє діалог на цю тему. Ви можете спитати в Наталі: «Якби ти була матір’ю, що могло би переконати тебе дозволити своїй доньці гуляти так пізно?». Згодом ви можете змінити або не змінити свою думку, але головне, що ви залучите її до конструктивної розмови, яка допоможе їй зрозуміти ваш процес прийняття рішень. І ви звільните мозок дівчинки і свій власний від необхідності синтезування гормонів стресу!
• Використовуйте позитивні фрази та спокійний тон голосу. Крики та сварки стимулюють вироблення в головному мозку шкідливих хімічних речовин. Якщо ви відчуваєте розчарування у вашій дитині, зробіть глибокий вдих і постарайтесь розслабитися, перш ніж почнете розмову. Позитивний зоровий контакт і теплий тон вашого голосу посилають позитивні сигнали в мозок дитини. Пам’ятайте, що коли батьки розмовляють у присутності дітей, однаково важливі як слова, так і форма їх подачі.

​І, звісно, один з найкращих способів розвинути в дітей позитивне мислення – це власний приклад. Тому намагайтесь «бачити склянку наполовину повною». Шукайте яскраві сторони життя й використовуйте будь-які позитивні фрази, які тільки можете придумати! Ваші діти будуть робити те ж саме

3.  Сімейна  вправа

«Баночка щастя для формування позитивного мислення у сім’ї»

Заведіть собі баночку щастя у цьому році.

Оптимістичний настрій допомагає дітям рости більш здоровими і стати творчими, позитивними і незалежними в майбутньому. У всіх нас бувають важкі часи, які можуть тривати дні, тижні або навіть місяці.

Пережити такі періоди людям допомагає позитивне мислення, ефекти якого науково підтверджені. Психологи, використовуючи дані досліджень, встановили, що налаштування на успіх в конкретній справі може сприяти підвищенню імунітету до деяких інфекційних захворювань.
У випадку з дітьми відбувається те ж саме.
Як формувати позитивне мислення у дітей?

Пропонуємо Вашій увазі чудову методику, розроблену іспанськими психологами.

.

Що треба зробити
Для початку вибираєте велику і красиву скляну банку. Вона і буде банкою щастя. Ви можете підписати її за допомогою маркера або приклеїти на неї красиву картинку.
Банку треба розмістити на видному місці в будинку.
Щодня батьки і діти повинні описати те, що найкраще трапилося з кожним з них протягом дня. Це можуть бути зовсім прості речі, наприклад, добре слово, посмішка, порада, допомога один одному,  подяка за щось, колективна робота або спільна пісня в родинному колі.При написанні записки інформація, що міститься в ній, відкладається в мозку, навіть якщо ми цього і не усвідомлюємо.
Записку складають і відправляють в банку.
Коли банка буде заповнена, записки виймаються і читаються вголос.

Що дає застосування такої методики

• Дитина навчиться думати про хороші речі, які трапляються з нею протягом дня.
• Вона буде цінувати навіть незначні позитивні речі, які можуть бути непоміченими іншими людьми.
• Дитина зможе відрізняти невеликі проблеми від дійсно істотних.
• Дитина навчиться бути вдячною.
• Все це поліпшить спілкування і атмосферу в цілому в сім’ї.

На сьогодні все…..

Далі буде…

ДЕНЬ 2

Продовжуємо. Отож, що будемо робити сьогодні?

1.Кілька способів уникнути нудного карантину арт-марафон.

Чудово якщо маєш поруч людину, яка готова підтримати. Але життя доводить, що потрібно самому навчитися бути підтримкою для інших і ДЛЯ СЕБЕ у першу чергу. «Сад хороших думок» – це практика, що допомагає випрацювати украй важливу навичку самопідтримки. В якій би ситуації не опинилась дитина, вона зможе провести внутрішню роботу, зібратися, налаштуватися на позитив. А розпочнеться це вміння з цього плаката…

2. Інтерактивна лекція «Прокрастинація – це …»

Мета: обговорення  сутності прокрастинації

Необхідні матеріали: не потрібні.

(Фрагмент книги П. Людвіга «Подолай прокрастинацію! Як перестати відкладати справи на потім»)

Автор книги, який на власному досвіді переконався в підступності прокрастинації, всебічно вивчив проблему, визначив причини її виникнення і запропонував кілька простих і дієвих способів боротьби з нею.

Коли ми не можемо переконати себе в невідкладності виконання необхідних або бажаних завдань, це означає, що ми прокрастинуємо. Замість важливих справ, що мають для нас сенс, ми займаємося чимось несуттєвим: дивимося серіали, поливаємо квіти в офісі, граємо в комп’ютерні ігри, їмо (навіть якщо не голодні), робимо повторне прибирання, безцільно тиняємося по кабінету або просто «плюємо в стелю». Пізніше через фрустрацію виникає відчуття безпорадності, що знову приводить до нічогонероблення.

Відмінності прокрастинації від ліні. Але увага! Прокрастинація – це не просто лінь. Ледача людина не хоче нічого робити і не відчуває ніякого занепокоєння з цього приводу.

Прокрастинацію не можна плутати і з відпочинком. Під час відпочинку ми наповнюємося новою енергією. При прокрастинації, навпаки, її втрачаємо.

Люди люблять залишати все на останній момент, пояснюючи це тим, що їм краще працюється в умовах авралу і наближення дедлайну. Але насправді це не так: відкладання справ на крайній термін – живильне середовище для стресу, докорів і неефективності. Тут не завадить згадати відоме прислів’я: «Не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні».

Існують нескладні інструменти (техніки, методи), здатні допомогти вам кожен день використовувати свій потенціал в повному обсязі. Їх застосування займе всього кілька хвилин в день, але в підсумку допоможе отримати кілька додаткових продуктивних годин.

1. Таблетки не існує

«Ну ось, і вони туди ж. Що ж робити? Змиритися?» Ні. Таблетки не існує, але існує кілька напрямів роботи з собою.

Немає чарівного пенделя, але є шляхи виходу:

1) побачити шляхи виходу;

2) вибрати пріоритетний;

3) зробити перші кроки.

У цьому вам може знадобитися серйозна підтримка і мотивація.

2. Знай, куди йдеш (Мотивація)

Без розуміння своєї мети ви просто не побачите шляхів. Ви знаходитесь немов у тумані, і куди не піди – все здається безглуздим. Необхідно побачити результат, напрямок і те, за чим ви туди хочете піти. Великий рубін, королівський алмаз, ваш особистий скарб.

Чому складно впоратися з прокрастинацією самостійно?

Тому що кожен шлях – суто індивідуальний, і на те, щоб знайти його, почати рух, вам потрібен поштовх, ресурс. А в стані сплячки ваші ресурси не активовані.

3. Записуйте успіхи

І під підтримкою я аж ніяк не маю на увазі маму, яка гладить вас по голові зі словами «ну, ти ж так стараєшся, що вже, всьому відразу не бувати…»

Подивіться: пройшов день, довгий день, повний турбот і клопотів. Що ви зробили класного протягом цього дня? Здається, нічого особливого? А тепер візьміть ручку і блокнот і запишіть мінімум п’ять своїх особистих досягнень за сьогодні.

Пишіть, виходячи з реалій сьогоднішнього дня, не порівнюючи і не оцінюючи свою «успішність». У різних обставинах успіхом і досягненням для вас може бути як щось глобальне, так і елементарні речі. Будьте об’єктивні. Тільки ви знаєте, що вам коштував той чи інший пункт.

І ось, у вас є наочно зафіксований доказ того, що ви на плаву, ви на рейках, і ви можете ворушитися. Потрібно просто зробити імпульс в ту, потрібну сторону.

4. Святкуйте свої успіхи!

Відзначте їх не простою «галочкою», як належне, з думкою про те, скільки ви ще могли б зробити, якби не… Відзначте свої успіхи як особисті досягнення, з усвідомленням, що ви – гідні відпочинку і похвали.

Прислухайтесь до своєї внутрішньої дитини – чого вона хоче, якої радості? Побалуйте себе улюбленим коктейлем, гарною книгою і відпочинком.

Фіксуючи свої успіхи, ви отримуєте імпульс до подальшої дії, підкріплений позитивними емоціями. А це – дуже ресурсний аспект.

5. Знайти підтримку (він же ресурс)

Ресурси бувають внутрішні і зовнішні.

Зовнішні: схвалення оточуючих, матеріальні предмети (їжа, одяг, прикраси, книги …), допомога, підтримка інших тощо.

Внутрішні: здоров’я, інтелект, позитивне мислення, висока самооцінка, здатність холоднокровно вести себе в критичних ситуаціях тощо.

У кожної людини є два життя: перше – те, яке вона проживає, друге – те, яке у неї могло б бути, якби вона не відкладала свої бажання і плани на потім.

Прокрастинація – схильність до постійного відкладання навіть важливих і термінових справ, що призводить до життєвих проблем і болючих психологічних ефектів. Прокрастинація – це хвороба сучасності, якої можна  і треба позбутися. Бажаю Вам в цьому успіхів!

3. Хвилинка філософії……притчі для роздумів….

Притча про ціль життя
Одного сонячного дня Хінг Ші вийшов прогулятися по берегу річки в супроводі трьох своїх учнів. Зупинившись на березі, Хінг Ші сказав:
– Подивіться на річку, вона саме життя, то повільно, то бурхливо протікає. Ріка міняється з кожною миттю, ніколи не повторюючись двічі.
Учні довго дивились на ріку, поки мудрець не спитав їх:
– А як ви би йшли до своєї мети?
Перший сказав:
– Я би завжди боровся з течією, плив проти неї вперед, до мети, – відважно сказав один.
– Це добре, – сказав Хінг Ші, – та ти ризикуєш одного разу втопитись, так і не подолавши річку. Моя тобі порада: до того , як плисти проти течії, взнай, чи твоя мета знаходиться в тому ж напрямку.
Другий учень сказав :
– А я буду плисти за течією, як цей пелюсток, що ковзає хвилею, і набрався би досвіду по дорозі.
– Це добре лише тоді, якщо течія несе тебе до мети, інакше ти станеш подібним на пелюсток, якому байдуже, куди плисти, так як не важливо, де згнити.
Третій учень відповів:
– А я би плив до мети, постійно міняючи тактику, то пливучи за течією, то би боров її.
– Твоя відповідь добра, та недостатньо розумна, – зауважив вчитель, – розвернувся і пішов додому. Тоді учні запитали його:
– А твій шлях по ріці життя , вчителю, який?
Він посміхнувся і сказав:
– Я би не пускався в плавання.
– Та хіба твоя мета досягнута?- здивувались учні.
Ні, – сказав Хінг Ші,- та не до всякої мети можна добратися вплав.

Притча про терпіння 
Жив-був юнак з поганим характером. 
Батько дав йому повний мішок цвяхів і сказав забивати один цвях у ворота саду кожен раз, коли той втратить терпіння або посвариться з кимось. 
Першого дня він забив 37 цвяхів у ворота саду. Наступного дня навчився контролювати кількість забитих цвяхів, зменшуючи її з дня в день. Зрозумів, що простіше контролювати себе, ніж забивати цвяхи. Нарешті, наступив той день, коли юнак не забив ні одного цвяха у ворота саду.
Прийшов він до батька і сказав йому цю новину. Тоді батько сказав юнаку, виймати один цвях з воріт, кожен раз, коли він не втратить терпіння. 
Настав той день, коли юнак зміг сказати батькові, що витягнув всі цвяхи. Батько підвів сина до садових воріт, і сказав: 
«Сину, ти чудово себе вів, але подивись, скільки дірок залишилось у воротах». 
Ніколи вони вже не будуть такими як раніше. Коли ти з кимось сваришся, і говориш йому неприємні речі, то залишаєш йому рани як у тих воротах. Можеш встромити в людину ніж, і потім витягнути його, але завжди залишиться рана. І буде неважливо, скільки разів ти попросиш пробачення. Рана залишиться. Рана, нанесена словами, спричиняє таку ж біль, як і фізична.

Притча про каву…
        Приходить до батька молода донечка і говорить: – Батько, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі і проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил … Що мені робити? Проте замість відповіді батько поставив на вогонь три однакових каструлі з водою. В одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву, яйце і налив у чашку каву.
– Що змінилося? – Запитав він свою дочку.
– Яйце і морква зварились, а зерна кави розчинилися у воді, – відповіла вона. 
– Ні, доню моя, це лише на перший погляд так…. 
Подивися – тверда морква, побувавши в кип‘ятку, стала м‘якою і вразливою. Рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих умов – кип’ятку. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі і ніжні лише тверднуть і міцніють.
– А кава? 
– Це найцікавіше. Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому оточенні і змінили його – перетворили окріп в чудовий ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин – вони змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання в даній ситуації …

                      На сьогодні все…..Далі буде….

День І

1. Для свого особистісного розвитку….

Сам собі психолог або 4 психологічні завдання для всіх на кожен день

        Всі люди на планеті – психологи. Всі – незалежно від статі, віку, освіти, а також культурного та інтелектуального рівня розвитку.

Чому так? Психологія, якщо уважно придивитися, є скрізь: в навчанні, в роботі, в сім’ї, в спілкуванні і взаємодії з людьми, вихованні дітей ,  житті будь-якої людини, рада вона цьому чи ні, просто пронизана психологією.

      З раннього дитинства і до глибокої старості всі люди, по суті, тільки те і роблять, що намагаються вирішувати найрізноманітніші психологічні завдання, які перед ними ставить життя. Та ж картина спостерігається не тільки в масштабі життя, але і в масштабі одного дня, і навіть в масштабі однієї години. Хороший психолог – це людина, яка навчилася ці завдання успішно вирішувати, при цьому абсолютно не важливо, є у нього диплом чи ні.

        Що ж це за завдання? Чому вони головні і чому треба намагатися їх успішно вирішувати? Якщо спробувати якось узагальнити і впорядкувати усе розмаїття психологічних завдань нашому повсякденному житті, то можна виділити 4 головні (ключові), з яких будуть витікати всі інші.

Завдання №1. Розібратися в собі.

Що значить розібратися в собі? По-перше, розібратися в собі – це означає усвідомити свої емоції, стани, переживання і думки, а також зрозуміти їх причину. По-друге, – це значить визначити свої можливості і обмеження, переваги і недоліки. По-третє, розібратися в собі – це значить зрозуміти, хто ти такий і чого, зрештою, ти хочеш від цього життя.

Для чого людині необхідно розібратися в собі? Для того, щоб мати можливість осмислено будувати своє життя і долю, і свідомо скеровувати їх у бажане русло. Люди, які цим питанням у своєму житті приділяють недостатньо уваги, дуже рідко бувають успішними і ніколи не бувають по-справжньому щасливі. « Не знає, куди пливти, жоден вітер не буде попутним ».

І навпаки, людям, які розібралися з питанням « Хто я такий (а) і що мені потрібно? » жити стає набагато простіше і спокійніше. Тому що з’являється ясність, стає зрозуміло, куди треба йти і що необхідно робити.

Ось як приклад кілька типових життєвих ситуацій, які ставлять перед людиною завдання:

Вибір професії чи роду діяльності. Для того, щоб правильно вибрати професію нам вкрай необхідно знати про себе дві речі: що мене найбільше цікавить, до чого найбільше лежить душа» і наскільки у мене вистачить сил і здібностей цим займатися професійно. Якщо ти такою інформацією про себе не володієш, усвідомлений вибір буде зробити вкрай важко.

Класифікація тарганів у голові. Останнім часом стала популярною розвага по знаходженню в собі психологічних проблем, страхів і комплексів. Своїх внутрішніх ворогів потрібно знати «в обличчя»! Заняття хоч і дивне, але, безумовно, корисне, особливо якщо потім з виявленими тарганами буде проведена серйозна корекційно-виховна робота.

Подолання власної ліні. Для того, щоб впоратися з власною лінню, спочатку необхідно розібратися в її причинах. « Чому я ніяк не можу змусити себе почати щось робити (зарядку, прибирання, річний звіт, нове життя), при тому, що чудово розумію – це необхідно зробити? В чому причина того, що мені не хочеться цього робити? » Від того, наскільки ця причина буде правильно нами розпізнана, буде залежати,наскільки ефективно буде обраний нами метод її подолання.

Визначення причин свого роздратування.   « Чому мене так дратує, коли (чоловік-дружина, дитина, начальник, колега, сусід, батьки) щось робить або говорить? Чи дратує навіть просто фактом свого існування? »

Прояснити причини і механізми свого роздратування – це перший і найважливіший крок, щоб позбутися від цієї «токсичної» емоції, яка «зжирає» неймовірну кількість нашої енергії і псує життя нам і оточуючим. Для цього, в першу чергу, необхідно зрозуміти, що в тобі, особисто, реагує роздратуванням на людей і події. Роздратування твоє? Значить і причина лежить в тобі! Розберися в собі.

Розібратися у собі – означає зробити перший крок, щоб почати усвідомлено і цілеспрямовано змінювати своє життя на краще. Якщо підійти до цього завдання серйозно і відповідально, позитивні зміни у вашому житті не змусять себе чекати! До речі, коли бажання розібратися в собі стає дуже сильним, багато хто не витримує  і йде  вчитися на психолога.

Завдання № 2. Зрозуміти інших.

З дитинства людина опиняється «занурена» (часто, крім своєї волі) в дуже щільну та інтенсивну взаємодію з іншими людьми. Дитячий садок, потім школа, потім інститут, потім робота і скрізь люди, люди, люди. І всі від тебе постійно чогось хочуть, а ти, в свою чергу, постійно чогось хочеш від них. Для того, щоб нормально продуктивно взаємодіяти з людьми: спілкуватися, працювати, відпочивати, вкрай необхідно розуміти, хто вони такі, як вони влаштовані, що ними рухає, чим вони дихають і чим живуть. Або, кажучи психологічною мовою, нам необхідно розібратися в особливостях їх характеру, мотиви їхніх дій і вчинків, причини і зміст їх емоційних переживань, у їх уявленнях про Світ і людей і т. д. І знову життєві приклади.

Чому деякі люди постійно спізнюються? Люди можуть спізнюватися з різних причин. Можуть через елементарний брак організованості, можуть із-за погано розвиненого сприйняття часу (не «дружать» з часом). А може це неусвідомлений  ненавмисний опір з їх боку? Або умисне нехтування моїми інтересами? Просто вони вважають свій час більш цінним, ніж мій, а свої справи важливіші моїх? Перш, ніж якось реагувати на ці запізнення (обурюватися, ображатися, боротися або змиритися) нам необхідно розібратися в причинах для кожного конкретного випадку (знайомої людини).

Чому люди не можуть позбутися від звички палити? Це брак сили волі або тютюн як занадто сильний наркотик? Вченими давно доведено, що фізіологія тютюнової залежності відіграє незначну роль. Куріння – це психологічна, а не фізіологічна залежність. Та, незважаючи на це, найчастіше, щоб кинути палити, сили волі та медикаментозних засобів буває недостатньо. Для того, щоб спроба була успішною, нам необхідно розібратися, з якими потребами і проблемами пов’язано куріння у людини, як воно «вбудовано» в психологічну структуру її  діяльності і активності.

Чому деякі люди тяжіють до екстриму? Це ж нерозумно і абсолютно безглуздо, кожен раз так ризикувати найціннішим, що є у людини – її  Життям. Перш ніж навішувати на цих людей ярлик « адреналінових наркоманів», необхідно зрозуміти, що ними рухає. Може бути, таким чином вони кидають виклик власним страху і це для них єдиний спосіб з ним впоратися? Або може бути, постійно кидаючи виклик своєму страху, вони усвідомлено загартовують свій характер? Може бути і таке, що спочатку («від природи») потреба в «гострих відчуттях» у цих людей настільки сильна, що екстремальний спорт – це для них єдиний конструктивний вихід.

Чому люди страждають (відчувають негативні емоції) з-за всякої нісенітниці? Чому одна і та ж ситуація, подія або новина викликає справжній емоційний «вибух» у однієї людини і залишає практично байдужим іншу? По-перше, в силу фізіології та особливостей нервової системи одні люди від природи більш емоційно чутливі, ніж інші. По-друге, люди емоційно реагують не на самі ситуації, а на свою власну інтерпретацію (бачення) цієї ситуації.

Для когось втрата роботи – це катастрофа, крах всіх життєвих планів і депресія, а для когось- можливість відпочити, «перезавантажитися» і почати, нарешті, займатися тим, чим давно мріялося.

Ми оцінюємо проблему іншої людини крізь призму свого досвіду, і часто нам здається, що ця, інша людина, кілька драматизує свою ситуацію. Драматизує  через  неправильну інтерпретацію. І якщо ми хочемо допомогти і підтримати, то повинні  намагатися подивитися на ситуацію її очима.
Зрозуміти інших – дуже важлива умова нормального взаємодії з людьми. Взаємодіяти і спілкуватися з людьми, виходячи з правильного розуміння їх характеру, емоцій і мотивів набагато простіше і продуктивніше. Якщо підійти до цього завдання серйозно і системно, якість відносин з оточуючими почне дуже відчутно поліпшуватися прямо у вас на очах

Завдання № 3. Управляти собою.

Чи замислювалися ви над тим, що людина-єдина жива істота на планеті Земля, яка може довільно (за власним бажанням і з власної волі) керувати своєю активністю, своєю поведінкою і своїм станом? Всі інші істоти такої конкурентної переваги позбавлені.

    Чи замислювалися ви про те, що людина єдина істота, яка усвідомлює  себе та може спостерігати за своїми думками, емоціями та поведінкою? Ці дві унікальні здібності накладають  на нас певні зобов’язання: максимально сумлінно усвідомлювати і пізнавати себе (див. Завдання №1) і використовувати отримані знання для свідомого управління собою, своїм тілом і організмом, своїми статками та емоціями, своїм інтелектом і творчими здібностями і багатьом іншим.

Власне кажучи, коли говорять про самовдосконалення, то найчастіше говорять саме про формування навичок самоврядування. Без напрацьованих навичок свідомого самоврядування людина рідко буває успішним і ефективним. А без реалізації прагнення до самовдосконалення вона ніколи не буває по-справжньому щасливою – щасливі люди, це люди, які досягли майстерності в управлінні своїми здібностями.

Ось приклади того, як  можна собою керувати і навіщо це робити.

Управління своїм тілом. Коли дивишся виступ талановитого акробата, гімнаста або танцюриста, відчуваєш захват і здивування перед їхньою майстерністю. При цьому, дивлячись на них, розумієш, що можливості людини по управлінню своїм тілом і своїми рухами воістину безмежні. Ті ж почуття і думки випробовуєш, коли дивишся і слухаєш гру музиканта-віртуоза – здається неймовірним, що людина може так володіти своєю тонкою моторикою і так володіти інструментом. Відчувати своє тіло і вміти ним керувати – це надзвичайно необхідні навички для успішної діяльності в різних сферах, так і для підтримки гарного самопочуття і міцного здоров’я. До речі, одним з найвідоміших методів формування цих навичок є йога, з допомогою якої, крім двох зазначених, формується ще одна дивовижна навичка – навичка управління і регулювання власними фізіологічними процесами: тиском, диханням, серцебиттям, глибокою м’язовою  релаксацією та ін.

Емоційна саморегуляція. Наші емоції і наші емоційні стану – незмінні супутники нашого життя. Іноді вони бувають дуже сильними і буквально «затопляють»нашу свідомість, змушуючи втрачати контроль над своїми словами і діями. Будучи фоном нашої діяльності, емоції можуть як сприяти їй (інтерес, натхнення, ентузіазм), так і відчутно перешкоджати (розчарування, страх невдачі, нудьга). Крім того, тривале перебування в сильному і негативному емоційному стані може бути джерелом психологічної травматизації і фактором виникнення соматичних захворювань. У зв’язку з цим життєво необхідно мати в своєму арсеналі кілька методів емоційної саморегуляції і регулярно ними користуватися.

Управління інтелектуально-пізнавальними процесами. А чи знаєте ви, що одним із найголовніших факторів успіху будь-якої діяльності є навик довільної концентрації уваги? Саме цей навик забезпечує максимальну  включеність нашого мозку рішення будь-якої складної задачі чи проблеми.

Настільки ж велике значення концентрація уваги має для якості і швидкості навчання. Хороша новина в тому, що цей навик не є вродженою здатністю – він практично повністю тренується  і відповідні методики для його розвитку є.

Також існує досить велика кількість мнемотехнік для розвитку якості пам’яті, які при сильному бажанні з абсолютно рядовий пам’яті можуть зробити визначну. Крім того, існує велика кількість технологій «прокачування» інтелекту і мислення, що дозволяють максимально оптимізувати процес вирішення найрізноманітніших інтелектуальних і творчих завдань.

Інколи для досягнення бажаного результату людині може не вистачати мотивації. І тоді на допомогу приходять техніки самомотивації, коли людина самостійно намагається посилити силу своєї мотивації або змінити її якість та зміст.

Завдання № 4. Впливати на інших.

Також людина сама в змозі формувати у себе певну мотивацію, наприклад мотивацію досягнення, яка формується як наслідок позитивного досвіду подолання посильних труднощів і перешкод. Іноді бувають ситуації, коли існує надлишкова мотивація, і її, навпаки, треба послабити. Виявляється «перемотивововані» люди також малопродуктивні, як і «недомотивированні».

Людина живе серед людей і комуні кує  з ними. Від інших людей, їх дій, вчинків, поведінки залежить задоволення багатьох її  бажань і потреб. І щоб ці бажання задовольнялись, людина змушена так чи інакше впливати на інших людей і управляти їх поведінкою.

Ця задача аж ніяк не проста, оскільки у людей, на яких нам необхідно вплинути свої бажання, свої інтереси і свої плани. Тому людей навколо себе необхідно постійно переконувати і вмовляти, заінтриговувати і зацікавлювати, контролювати і направляти, карати і примушувати – тобто чинити на них вплив. І знову приклади. Змусити-умовити дитину прибирати у себе в кімнаті. Будь-яка нормальна дитина, природно, м’яко скажемо, не горить бажанням прибирати в кімнаті. Як донести до свідомості дитини, що порядок – це абсолютно необхідна побутова та робоча норма? Чи можна сильно не заморочуватися з її свідомістю, а домогтися від  неї  порядку невпинним тиском, батогом і пряником? Чи можна без батога, а тільки за допомогою пряника? І тут на допомогу нам приходить педагогічна психологія з усім своїм вельми багатим арсеналом рекомендацій і прийомів виховного впливу.

Керувати увагою аудиторії. Публічні виступи, доповіді, презентації – усе це, якщо ми хочемо аплодисментів, вимагає навичок з управління та переключення уваги аудиторії. Необхідно тримати увагу аудиторії «в тонусі», не даючи їй відволікатися. Необхідно постійно підігрівати інтерес і інтригу, постійно перемикатися з однієї форми подачі матеріалу на іншу, використовувати гумор, організовувати діалог з аудиторією і багато іншого. Якщо цього не робити, більша частина, що ви хочете донести до слухачів «проскочить» повз їх свідомості, як би ви не були логічні й послідовні у викладі матеріалу.
  Ми всі без винятку кожен день стикаємося з тими чи іншими психологічними завданнями. Ми так до цього звикли, що часто робимо це «на автоматі»: по шляху найменшого «опору» слідуючи нашим звичкам, керуючись нашим життєвим досвідом.

А між тим, життя  нас вчить так, щоб ми постійно розвивалися і удосконалювалися фізично, особистісно та  духовно. У цих завданнях міститься величезний потенціал для вашого зростання і розвитку – головне, не боятися їх вирішувати і не лінуватися прикладати до їх вирішення усвідомлених зусиль.

Допомагає при цьому знання психології? Безумовно! Психологія – це галузь, яка озброює нас знаннями про себе і про людей, і ці знання є життєво необхідними для успішного вирішення найрізноманітніших життєвих завдань і поліпшення якості нашого життя. Психологія – це галузь, яка озброює нас знаннями для нашого особистісного розвитку, вказуючи куди, як і з допомогою чого нам краще рости і розвиватися.

• Арт –терапія  у житті кожного…..

« Малюємо щастя»

( вправа з арт-терапії )
Арт-терапія – це терапія образотворчим мистецтвом з метою аналізу та позитивного впливу на психоемоційний стан людини.
Арт-терапія не має протипоказань та обмежень по віку, не вимагає наявності мистецьких задатків, тому є доступною та зрозумілою для особистості кожного.
Тож спробуємо!
Вправа з арт-терапії «Карта щастя»
Мета вправи – усвідомлення своїх почуттів та емоцій, приходить усвідомлення, куди рухатись для покращення якості свого життя.
Тривалість – 15-20 хвилин.
Матеріали – бумага формату А3 або А4, фарби, пензлик або олівці.
Як виконувати:
– покладіть перед собою папір;
– уявіть своє щасливе життя, як Ви його бачите;
– прочитайте список звичок для щастя та оберіть 3, що знайшли відгук у Вашій душі;
– намалюйте ці три звички, а в центрі зобразіть своє щастя (це може бути будь-якій яскравий малюнок, що відображає Ваші щасливі почуття та емоції).
Список звичок для щастя:
1. Сміх. Слухати, дивитись гумористичні передачі; читати веселі розповіді або роздивлятися веселі малюнки.
2. Ранкова гімнастика.
3. Читання книги.
4. Улюблена музика.
5. Масаж.
6. Спілкування з друзями.
7. Спілкування з сім’єю.
8. Гарно виспатись.
9. Робити собі подарунки.
10. Ароматна кава або чай.
11. Улюблені солодощі.
12. Перегляд позитивного фільму.
По закінченню своєї роботи, уважно подивіться на неї і дайте відповідь на питання:
– Що Ви відчуваєте в даний момент?
P.S.: Додавайте в коментарі свої карти щастя.

• Релаксація – це чудово!

Вправа « ЯК РАДІТИ  КОЖНОМУ ДНЮ?»
Життя буває дуже складним. Але завжди є привід для чогось хорошого і позитивного, навіть у найважчі моменти.
Коли ми зосереджені на хороших речах та емоціях, у нас з’являється стимул жити та піклуватися про інших людей.
Більшість кращих речей у житті — безкоштовні!
Пропоную цікаву і корисну практику «П’ять хороших новин або п’ять позитивних емоцій». Щовечора пригадуйте, що за день у Вас було позитивного, які позитивні емоції Ви відчували. Спробуйте, це дійсно працює!

На сьогодні все…..Далі буде….

Практичний психолог Марія Самарська

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ   ТИЖНЯ  ПСИХОЛОГІЇ  ОНЛАЙН

04.02. – 11.02.2022 р.

Девіз тижня : «Будь собою! Інші ролі вже зайняті!»

№	Зміст заходів	Дата	З ким проводиться
І	День І.  « Для особистісного розвитку»	04.02.2022	З  усіма  учасниками освітнього  процесу
1	Практична вправа «Сам собі психолог або 4 психологічні завдання для всіх на кожен день»
2	Арт –терапія  у житті кожного….. « Малюємо щастя» ( вправа з арт-терапії )
3	Релаксація – це чудово! Вправа « Як радіти  кожному дню?»
ІІ	День ІІ.  « Будьмо собі підтримкою»	07.02.2022	З  усіма  учасниками освітнього процесу
1	Арт-марафон «Кілька способів уникнути нудного карантину арт-марафон»
2.	Інтерактивна лекція «Прокрастинація – це …»
3.	Хвилинка філософії……притчі для роздумів….
ІІІ.	День ІІІ.  «В оптимістів збуваються мрії, в песимістів – кошмари. Тож,  мрій позитивно!»	08.02.2022	З  усіма  учасниками освітнього процесу
1.	Арт-марафон  «Намріємо плани  на майбутнє»
2.	Інтерактивна лекція  «Як допомогти дітям зберігати позитивний настрій»
3.	Сімейна  вправа «Баночка щастя для формування позитивного мислення у сім’ї»
ІV.	День ІV «Прислухайся до себе»	09.02.2022	З  усіма  учасниками освітнього  процесу
1.	Арт-марафон  «Розмальовки антистрес – шлях до гармонії!»
2.	Інтерактивна лекція   «Що таке емоційний інтелект? Чому сьогодні до нього такий інтерес? І яка користь з емоційного інтелекту кожному?»
3.	Вправи для розвитку емоційного інтелекту
4.	30 порад для розвитку емоційного інтелекту
V	День V.   «Стань кращою  версією  себе!»	10.02.2022	З  усіма  учасниками освітнього  процесу
1.	Арт-марафон   «22 ефективні способи привести мозок в норму і повну готовність»
2.	Інформаційне повідомлення: “Саморегуляція”
3.	Флешмоб   «Дружня підтримка»
VІ	День VІ.  «Толерантність врятує світ»	11.02.2022	З  усіма  учасниками освітнього  процесу
1.	Арт-терапевтична техніка   «Долоньки  – єднання  моєї  сім’ї»
2.	Хвилинка філософії «Притча про аксакала».
3.	Гра «Заверши речення»
4.	Хвилинка поезії  для душі, насторю… Найогидніші очі порожні… (В.Симоненко)
5.	Підсумуємо….

Найзначущішим, найдієвішим і найефективнішим внутрішнім стимулом є прагнення до пізнання нового, що ґрунтується винятково на інтересі до предмета пізнання.

Якщо за можливості вибору певного навчального предмета дитина не обирає той предмет, який обрала більшість її друзів, а йде на урок, який їй самій цікавий, то таким чином вона демонструє яскравий приклад внутрішньо вмотивованої поведінки.

Яка ж мотивація до навчання є кращою?

Процес формування навчальної діяльності набуває ряду специфічних особливостей відповідно до певного вікового періоду.

В початковій школі дитина може досить успішно вчитися, орієнтуючись на оцінку вчителя або думку батьків. Якщо домінуючим мотивом у цьому віці у більшості дітей є прагнення зробити приємність дорослому, що є авторитетним для дитини, порадувати його своїми успіхами або небажання вислуховувати докори, то в старших класах вплив такого мотиву втрачає свою актуальність. На перший план виходить прагнення бути кращим або хоча б не гіршим за інших.

Звичайно, і такі мотиви мають місце, але вони не повинні бути основними, визначальними в навчальній діяльності дитини. Такі мотиви мають відігравати вторинні, допоміжні ролі, надаючи шкільному життю учня яскравості, привабливості. Умовою успішного навчання все ж є мотивація, котра спонукає дитину до певної діяльності з метою розширення й поглиблення своїх знань, підвищення впевненості та незалежності від зовнішніх факторів.

Яким чином можна сприяти формуванню   внутрішньої мотивації в межах навчального процесу?

Як уже зазначалося, внутрішня мотивація є важливою умовою успішного навчання. Але як бути, якщо вона відсутня, а єдиним привабливим моментом шкільного життя є довгоочікувана перерва або весела прогулянка? Багато хто з учителів вважає, що, сформувавши у дитини «необхідний» мотив, можна домогтися високих результатів і таким чином вирішити багато навчальних проблем. Важлива роль і вплив учителя в початковій школі є беззаперечними. І все ж уявлення про те, що можна ззовні сформувати мотив, є помилковим. «Мотив – складне психологічне утворення, яке має вибудувати сам суб’єкт» (Є.Ільїн). Учитель може лише сприяти цьому процесу. Для цього як вчителям, так і батькам необхідно дотримуватися таких вимог:

1. За можливості скасувати нагороди і призи за правильно виконанні завдання, обмежуючись лише оціюванням та похвалою.

2. Якомога менше використовувати на уроках ситуацію змагання. Краще привчати дитину до аналізу і порівняння своїх особистих результатів та досягнень. Ситуацію змагання можна переключити на ігрові види діяльності.

3. Намагатися не нав’язувати навчальної мети «зверху». Спільна робота з дитиною стосовно вироблення мети і завдань може виявитися значно ефективнішою.

4. Необхідно пам’ятати й пре те, що покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є найостаннішим і найменш ефективним заходом, який завжди викликає негативні емоції й негативно впливає на ставлення дитини до навчання.

5. Намагатися уникати встановлення часових обмежень там, де це можливо, тому що це не лише пригнічує розвиток твор­чості, а й перешкоджає розвиту внутрішньої мотивації.

6. Стежити за тим, щоб навчальні завдання не лише відповідали віковим обмеженням, а й мали рівень оптимальної складності (посильні завдання), сприяли виявленню майстерності та компетентності дитини. Регулювати рівень складності завдань, щоразу підвищуючи її. (створення ситуації успіху)

7. Надавати дитині право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому її свободи.

8. Бажано підбирати навчальні завдання з елементом новизни та непередбачуваності, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання.

9. І на завершення хотілося б нагадати, що підвищення пізнавальної активності, успішне засвоєння навчальної програми, вищий рівень освоєння теоретичного матеріалу стає неможливим у ситуації, коли будь-які стимули, що не стосуються навчання, стають основними.

1. Навчання, яке ґрунтується на внутрішній зацікавленості, буде значно успішнішим, тому що при наявності такої зацікавленості дитина здатна працювати довше без будь-яких зовнішніх підкріплень. Водночас переважання зовнішньої мотивації сприяє зниженню пізнавальної активності. Тому досить часто при зникненні зовнішніх стимулів дитина втрачає інтерес до навчання.

2. Школярі, яких приваблює насамперед інтерес до самого процесу навчання, схильні обирати складніші завдання, що позитивно впливає на розвиток їхніх пізнавальних процесів.

Учні із зовнішньою мотивацією, як правило, не одержують задоволення від подолання труднощів під час вирішення навчальних завдань. Тому такі діти обирають простіші завдання й виконують лише те, що необхідно для одержання підкріплення. В умовах школи таким підкріпленням найчастіше є оцінка вчителя, вдома – винагорода, подарунок, похвала.

     3. Відсутність внутрішнього стимулу сприяє зростанню напруження, зменшенню спонтанності, що справляє пригнічуючу дію на креативність дитини, тоді як наявність внутрішніх мотивацій сприяє виявленню безпосередності, оригінальності, зростання креативності та творчості.

Окрім того, перевагою внутрішніх навчальних мотивів є:

*   – позитивний вплив на вирішення творчих завдань, що не мають чіткого алгоритму вирішення (евристичний метод);

*   – емоційне задоволення від виконання завдання, подолання труднощів під час вирішення навчальних завдань, що викликають позитивні емоції і ґрунтуються насамперед на внутрішньому інтересі;

*   – підвищення самоповаги дитини, її самооцінки.

У результаті проведення ряду досліджень вчені дійшли висновку, що матеріальне заохочення зменшує внутрішню мотивацію. Виходячи з цього, можна припустити, що будь-які інші зовнішні стимули теж зменшуватимуть внутрішній інтерес до діяльності. Цей висновок було зроблено Е.ДІсі. Аналогічні дослідження проводили й інші автори, які вивчали вплив на внутрішню мотивацію таких факторів, як: уникання покарання; призначення терміну закінчення діяльності; нав’язування мети; ситуація змагання.

Отже, можна дійти висновку: ті умови оточення, які наділяють людину свободою вибору, дозволяють їй почуватися самодостатньою, внаслідок чого формується внутрішня мотивація.

Відповідно до теорії компетентності, важливою потребою є прагнення майстерності. Чим більше навчальне завдання дозволяє дитині почуватися компетентною та ефективною, тим вищою в неї буде внутрішня мотивація до певного виду діяльності.

Важливе місце в цьому питанні належить характеру навчальної діяльності. Вона має бути оптимальною за рівнем складності. Якщо перед дитиною стоїть надто просте завдання, воно не викличе в неї інтересу і внутрішньої мотивації, тому що, якою б компетентною не почувалася дитина, надто просте навчальне завдання не дозволить реалізувати їй свою майстерність і не дасть змоги почуватися ефективною.

В дослідженнях З.Шапіро було виявлено, що в умовах вільного вибору головоломок студенти віддають перевагу складним завданням, тоді як в умовах зовнішнього підкріплення вони обирають простіші, аби підвищити ймовірність отримання нагороди.

Ф.Денер і Є.Лонкі зазначають, що за наявності вибору, діти віддають перевагу складним видам активності, які вимагають демонстрації своїх здібностей.

Д.Мак-Маллін і Дж.Стефен виявили: якщо в роботі з головоломками щоразу підвищувати їхню складність, то випробувані демонструватимуть зростання внутрішньої мотивації за умови, що вони сприяють підвищенню почуття компетентності.

Надто складні навчальні завдання, як і надто прості, негативно впливають на формування та зростання внутрішньої мотивації, оскільки не дають дитині змоги реалізуватися, виявити ефективність і майстерність у виконуваному, внаслідок чого руйнується почуття компетентності, знижується самооцінка й самоповага.

Ще однією важливою умовою зростання внутрішньої мотивації є така характеристика навчальних завдань, як новизна і непередбачуваність, що, як правило, викликає внутрішній інтерес дитини

Правила роботи з агресивними дітьми

1. Бути уважним до потреб дитини.

2. Демонструвати модель неагресивної поведінки.

3. Бути послідовним у покаранні дитини, карати за конкретні вчинки.

4. Покарання не повинні принижувати дитину.

5. Навчати прийнятних способів вираження гніву.

6. Давати дитині можливість виявляти гнів безпосередньо після фрустрації.

7. Розвивати здатність до емпатії.

8. Розширювати поведінковий репертуар дитини.

9. Відпрацьовувати навички регулювання конфліктних ситуацій.

10. Учити брати відповідальність на себе.

Прийоми, які можна використовувати під час роботи з агресивними дітьми

1. Якщо агресія є усвідомленим, контрольованим актом з боку дитини, то для дорослого важливо не піддатися на таку маніпуляцію. При цьому доречно досить різко присікати агресивні дії або (якщо це не завдасть серйозної шкоди самій дитині та оточенню) ігнорувати їх.

2. Якщо агресія є виявом садомазохістських схильностей, педагог має працювати спільно з психологом та психіатром.

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

• навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;

• розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію.

3. Якщо агресія є виявом гніву, можливе використання різноманітних стратегій впливу:

1) навчати дітей контролювати свої емоції і способи регулювання негативних почуттів без шкоди для оточення (цю стратегію використовують, якщо агресія виявляється у прямій формі). Наприклад, треба вчити змінювати пряму агресію на непряму за допомогою предметів-замінників, позбуватися внутрішнього напруження через активні дії, заняття спортом, рухливі ігри, вияв символічної агресії;

2) розвивати в дитини вміння знижувати рівень емоційного напруження через фізичну релаксацію.

Методи керування пасивно-агресивною поведінкою учнів

1. Зрозуміти, що пасивно-агресивна дитина може викликати в педагога у відповідь негативні почуття і неконструктивну поведінку.

2. Зрозуміти, що мета пасивно-агресивної дитини — вивести вчителя з рівноваги, домогтися, щоб він втратив контроль над собою.

3. Зрозуміти, що всі пасивно-агресивні тактики – це неприйняті способи виразу від гніву та злості.

4. Проаналізувати, як ви сприймаєте чиєсь роздратування і виражаєте свій гнів, щоб упевнитися, що ви самі не реалізуєте у своїй поведінці пасивно-агресивний стиль.

Поради щодо встановлення довіри між проблемним підлітком і класним керівником

1. Уважно вислухайте дитину, прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте і показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку і допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблема) тимчасові і швидко пройдуть Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Зацікавтесь, що саме турбує підлітка.

4. Впевнено спілкуйтесь з підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили. Головне правило в роботі з дітьми – не нашкодь!

5. Використовуйте слова, речення, які будуть сприяти встановленню контактів: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний і іншим і унікальний як особистість Кожна людина незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша ніж переоцінка, надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряйте і викликати довіру в нього.

---

Рекомендації педагогам щодо спілкування з дітьми схильними до правопорушень

1. Проявляйте витримку під час спілкування з проблемними підлітками.

2. Терпляче і наполегливо пояснюйте неправильність їхніх поглядів і поведінки.

3. Намагайтесь переконувати і відкривати “важким” підліткам гідні та цікаві життєві перспективи.

4. Постійним повчанням не закріплюйте у підлітків, схильних до правопорушень, негативну оцінку своїх учинків.

5. Не перешкоджайте їхній участі у звичайних молодіжних об’єднаннях.

6. Уникайте надто наполегливо і безцеремонно втягувати таких підлітків в суспільні справи колективу учнів.

7. Сприяйте організації педагогами та батьками спільних масових заходів, що з’єднують підлітків з різною поведінкою, світосприйняттям, успішністю.

8. Втягуйте “важких” підлітків в суспільно корисні трудові справи, використовуючи притаманну їм завзятість в досягненні поставленої мети, прагнення до першості, частково усвідомлене почуття їхньої соціальної неповноцінності.

9. По можливості, з метою перевиховання підлітків, які вже зробили помилку в житті, змініть обставини та звичні їм форми поведінки, виказуйте їм довіру, схвалюйте їхні досягнення.

10. Виховуйте у таких підлітків вміння не тільки підкорятися, а й командувати, не принижуючи та не уражуючи інтереси однолітків.

---

Рекомендації вчителям із забезпечення засобів впливу на підлітка щодо поліпшення його поведінки

1. Пошук і знаходження шляхів підвищення мотивації до навчання у слабких учнів:

– винагорода дітей за досить незначний прогрес під час навчальної діяльності, а не за досконалість в ній;

– активне заохочення в творчій діяльності, в спорті, в різних шкільних заходах тощо.

2. Виховання теплих почуттів до школи у слабких учнів:

– дозволяти дітям брати участь у найважливіших справах школи, наділивши їх певною часткою відповідальності.

3. Не присвоювати дітям ніяких ярликів, спиратися на заохочення, підтримку, а не на покарання:

– не бажано розділяти учнів (шляхом оголошень оцінок чи розподілу по групах), бо діти позбавляються необхідної мотивації;

– корисно знаходити сильні сторони слабких учнів і хвалити їх за те, що їм вдається.

4. В роботу школи включати більше елементів, що задовольняють соціальні інтереси підлітків:

– розширювати позашкільні форми діяльності підлітків;

– залучати їх до організації такої діяльності;

– прикладом, шляхом бесід виховувати у підлітків усвідомлення, прийняття шкільних цінностей та норм.

---

Рекомендації учасникам педагогічного процесу щодо підвищення самооцінки у “важких” підлітків

1. Намагайтеся створити добрі стосунки у спілкуванні з підлітком, бо їх відсутність – це причина виникнення тривожності у дитини.

2. Поважайте індивідуалізм підлітка, бо його зневага веде до появи самотності дитини.

3. Стверджуйте загальнолюдські цінності – це стане на допомогу під час появи у підлітка думок про самотність або втрати друга (друзів).

4. Частіше нагадуйте “важким” підліткам про їхні позитивні якості – це допоможе уникнути в їхній свідомості закріплення негативних оцінок щодо них самих та формування низької самооцінки.

5. Навчайте підлітка поважати свою гідність, розуміти свої вчинки, виховувати самоповагу, позитивне ставлення, розуміння, терплячість до оточуючих, їхніх оцінок щодо самого підлітка.

6. Сприяйте розвитку процесу самореалізації – активній праці самого підлітка щодо розвитку своєї особистості.

7. Створюйте умови щодо формування у підлітків інтересу до того, якими вони стануть у майбутньому – це могутній фактор саморозвитку “важкого” учня.

8. Допомагайте “важким” підліткам знайти свої життєві цілі – це зможе усунути багато проблем під час їхнього виховання.

---

Рекомендації вчителям у роботі з тривожними дітьми

1. Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.

2. Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе.

3. Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку.

4. Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.

5. Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей. Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

Позитивне мислення – це не просто вислів. Науково доведено, що воно поліпшує настрій, почуття та продуктивність. Озброюйтеся цима позитивними думками – і дійте. І не забудьте поділитися ними з тими, хто вам небайдужий. Все залежить тільки від нас!

1. Ви можете зробити що завгодно. Ця фраза проста, але нагадує, що ми й справді можемо абсолютно все.

2. Ось чому ви це можете. Замість того, щоб перерахувати причини, чому ви не можете щось зробити, придумайте причини, чому все-таки можете.

3. Ви заслуговуєте більшого. Ви гідні кращого життя, а це стосується і роботи, і грошей, і вашого тіла. Тому працюйте для цього.

4. Ніколи не буває занадто пізно. Неважливо, скільки вам років, або скільки можливостей у вас було до цього. Ніколи не пізно прийняти рішення і почати нове життя.

5. Випробування будуть завжди. Неважливо, що ви робите в житті, проблеми в ньому будуть траплятисью Не дозволяйте їм забирати у вас найкраще.

6. Ідеального часу не існує. Якщо ви чекаєте ідеального момента – забудьте про це, тому що такого поняття просто нема.

7. Немає ідеального плану. У вашому плані можуть бути недоліки, але вони є у кожному.

8. Всі з чогось починають. Ніхто не народжується успішним. Кожен з чогось починає, і це, зазвичай, самий низ.

9. Один крок за один раз. Не намагайтеся зробити все одразу.

10. Все може ставати кращим. Спочатку завжди важко.

11. Поразки тимчасові. Якщо у вас щось не виходить, це добре. Адже після поразок приходять успіхи.

12. На помилках вчаться. Якщо ви заплуталися, можете отримати з цього корисний урок.

13. Сьогодні – це все, що ви можете контролювати. Забудьте про те, що було вчора. Сьогодні набагато важливіше.

14. Якщо б це було легко, всі б це робили. Ніщо цінне не робиться легко.

15. “Коли-небудь” – це сьогодні. Якщо ви схожі на більшість людей, то використовуєте слово “коли-небудь”, щоб описати свої цілі та бажання. Зробіть це “коли-небудь” сьогоднішнім днем.

16. Негативні думки не можуть вас зупинити. Вони лише думки і нічого більше.

17. Я робив і важчі речі. Згадайте часи, коли у вас все виходило, навіть незважаючи на перепони.

18. Все повинно бути заробленим. Ви не можете отримати щось в житті, якщо не працювали заради цього.

19. Дія – краще, ніж бездіяльність. Краще приймати неправильні рішення, аніж взагалі нічого не робити.

20. Вам не потрібен чийсь дозвіл. Якщо люди думають, що ви божевільні, нехай так і буде.

21. Ми самі контролюємо свою долю. Ми самі вирішуємо, ким нам бути.

22. Невдач не існує. Ніхто не буде розташовувати вас за рангом. Якщо нічого не будете пробувати, то не зможете об’єктивно судити про провали.

23. Нудні рішення ведуть до нудних результатів. Приймайте приголомшливі рішення.

24. Ризик того вартий. Ризики реальні, але потенційна вигода варта того.

25. Будьте дисципліновані. Це набагато краще, аніж жаліти себе.

26. Більшість хороших ідей спочатку можуть видаватись божевільними або неможливими. Ваші не виняток.

27. Ви завжди можете отримати підтримку. Друзі, сім’я, колеги – якщо вони думають, що ви збожеволіли, ви можеш знайти підтримку зі сторони користувачів соціальних мереж або інших мережевих груп.

28. Досвід – це цінність. Навіть якщо щось не вийде так, як ви планували, ви все одно матимете досвід.

29. Робота, яку ви любите, сама по собі є винагородою. Ви почуватимитеся добре, просто спробувавши.

30. Кожен день рахується. Сьогодні, завтра і післязватра – це ваші кроки до кінцевої мети.

31. Те, що ви бачите, набагато важливіше за те, що бачать інші. Забудьте про все, що вони думають – пріоритетною залишається ваша думка.

32. Нема проблеми, яка б не могла бути вирішеною.

33. Звичайні дії творять звичайне життя. Ніхто не хоче бути звичайним. І ви не дозволяйте собі цього.

34. Все можна вдосконалити.

35. Ви можете дізнаватись те, що вас цікавить. Зараз є велика кількість доступних ресурсів.

36. Ви можете освоїти все, що вам потрібно. Практикуючи, ви стаєте кращими.

37. Сила волі в вашій голові. Ви можете мати таку силу волі, яку забажаєте. Просто захотіть цього.

38. Ви знаєте, чого хочете. Знайте свої кінцеві цілі і візуалізуйте їх.

39. Відчуття – це продукт думок. Якщо ви невпевнений чи боїтеся, знайте – ці почуття породили ваші думки. Але ви можете ними керувати.

40. Пробувати і зазнавати невдач краще, ніж нічого не робити.

41. Ви є тими, ким хочете бути. Ніщо не може вас зупинити на цьому шляху.

42. Ви не зможете виграти, якщо не спробуєте. Спроба – це єдиний шлях добитись результату.

43. Ваше життя – продукт ваших рішень. Приймайте ті, які важливіші.

44. Сьогодні ви набагато кращі, ніж були вчора. Ти старші, мудріші та більш досвідчені, ніж коли-небудь.

45. Ніщо значне не відбувається одразу. Робота і терпіння – ваші друзі.

46. Після того, як ви почнете щось робити, ця справа стане легшою.

47. Ви винагородите себе чимось, коли щось завершите. Навіть невеличкі нагороди можуть послужити хорошим мотиватором.

48. Ви робите щось не лише для себе. Можливо, для сім’ї чи спільноти, неважливо. Головне, що є щось, що вас мотивує.

49. Шансів завжди багато. Якщо у вас щось не виходить, ви можете спробувати ще раз.

50. В будь-якому випадку, це може бути хорошою історією. Ви підете з хорошими спогадами.

Коли поєднуються любов і майстерність,  

Можна сподіватися на шедеври.

Дж.Рескін

К. Роджерс вважає, що вчитель зможе створити у класі потрібну атмосферу, якщо керуватиметься такими правилами

1.  Від початку й упродовж навчального процесу демонструйте дітям свою повну довіру до них.

2. Допомагайте учням формулювати мету і завдання уроку, що стоять як перед групою, так і перед кожним учнем.

3 Завжди відштовхуйтесь від того, що в учів є внутрішня мотивація до навчання.

4.  Будьте для школярів джерелом різноманітного досвіду, людиною, до якої завжди можна звернутися за допомогою, потрапивши у складну ситуацію.

5. Будьте таким для кожного учня.

6. Розвивайте в собі здатність відчувати емоційний настрій групи (класу) і приймати його (порівнювати свої дії із цим настроєм).

7. Будьте активним учасником групової взаємодії.

8. Відкрито виражайте у групі свої почуття.

9. Прагніть до емпатії, що дозволяє розуміти почуття й переживання кожного школяра.