1.Спокійні батьки – спокійні діти. Розмовляючи про війну чи іншу екстрену ситуацію варто бути дуже обережним і пильно слідкувати за власними емоційними реакціями, щоб не нагнати зайвого страху на дитину. Чим впевненіше ви говорите, тим в більшій безпеці чується дитина. Тримайте під контролем свій емоційний стан, у разі потреби звертайтесь по підтримку до близької особи чи спеціаліста.
2. Заздалегідь напишіть на окремому листку телефони і адреси найближчих родичів до яких можна потелефонувати у разі, якщо з вами не буде зв’язку. По можливості вивчіть з дитиною цю інформацію (особлива увага для стаціонарних номерів телефону) чи розмістіть її десь на видноті. Маленьких дітей навчіть чітко пам’ятати своє прізвище та адресу. Це варто зробити і без згадувань про особливі обставини, така інформація навіть у мирний час є потрібною.
3. Домовтеся з дітьми та іншими членами сім’ї про місце, де у разі небезпеки ви будете чекати один на одного (тут звірятися із даними МНС про поводження мирного населення під час військових дій).
4. Чим старша дитина, тим більше інформації їй надавайте. Зважайте на те як ви це робите. У ваших словах має бути багато чіткості і впевненості, що все буде гаразд. Чим менша дитина, тим більше ігрового моменту (напр.., імітація гри в хованки). У розмові звертайте увагу на індивідуальні можливості вашої дитини (вікові, емоційні, пізнавальні) сприйняти ту інформацію, яку ви прагнете до неї донести.
5. Якщо є пряма загроза військових дій, разом з дитиною зберіть необхідні речі, облаштуйте місце, де можна перечекати небезпеку. Обов’язково візьміть із собою улюблену іграшку дитини, горнятко чи інший цінний для неї предмет.
6. Не знецінюйте переживань дитини. Якщо вона звертається до вас із своїми страхами, переживаннями, тривогами будьте готові вислухати і максимально підтримати. Якщо дитина задає питання на які у вас немає відповіді або правда не однозначна, не обманюйте. Іноді варто визнати, що є речі, яких ви не знаєте, але зробите все, щоб максимально вберегти себе і рідних.
7. Пам’ятайте про свою безпеку. Часто діти тривожаться, що щось трапиться з батьками чи іншими близькими. Повторюйте, що ви будете максимально обережними. Це дає впевненість дітям, а вам нагадає, що ви відповідальний дорослий, який має ресурс, щоб справитися із складною ситуацією.
8.У разі виникнення небезпеки дитина також має мати певні обов’язки, звісно відповідно до віку (узяти свої заздалегідь спаковані речі, домашню тваринку, вимкнути телевізор чи ін.). Таким чином ми підкреслюємо її важливість для сім’ї, а також у потрібний момент скеруємо увагу на звичні речі і дії, що у свою чергу підвищить впевненість.
9. Будьте готові повторювати свої пояснення про те,як діяти знову і знову. Багаторазове повторення необхідне дітям. При цьому дуже важливим є тілесний контакт. Обіймайте, погладжуйте, притуляйте до себе – вселяйте впевненість і відчуття безпеки.
Наше, батьківське, завдання – привнести в ситуацію багато усвідомлення що і як робити, надати їй чіткості, а відтак і розуміння як діяти. Це допоможе зняти зайвий стрес і надасть впевненості.
Поради учням:
1. Виявляйте щиру зацікавленість іншими людьми.
2. Усміхайтеся.
3. Пам’ятайте, що немає для людини звуку значимішого й приємнішого, ніж звук власного імені. Називайте людину на ім’я.
4. Будьте гарним слухачем. Заохочуйте інших до розмови про них самих.
5. Говоріть про речі, які цікавлять вашого співрозмовника.
6. Давайте людям відчути їхню власну значимість – і робіть це щиро.
Поради батькам:
1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.
2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.
3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.
4. Намагайтеся щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.
6. Не соромтеся підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.
7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.
8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.
9. Оцінюйте, тільки вчинки, а не її саму.
10. Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї руйнує особистість дитини.
11. Визнайте право дитини на помилку.
12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.
13. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.
14. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.
15. Говоріть з дитиною, повернувшись до неї обличчям. Очі мають бути на одному рівні. Якщо ви на зріст вищі за дитину – сядьте поруч.
16. Уникайте запитань, використовуйте ствердну форму висловлювань.
17. Тримайте паузу, даючи дитині час на обдумування.
18. Позначайте емоції, які відчуває дитина.
19. Говоріть, що розумієте її почуття.
УНАСЛІДОК ЗАСТОСУВАННЯ АКТИВНОГО СЛУХАННЯ:
- Негативні переживання дитини зникнуть або слабшають;
- Переконавшись, що дорослий готовий слухати, дитина розповідає про себе все більше, з’ясовуючи деталі, на які, можливо, сама не звертала уваги;
- Дитина сама просувається у розв’язанні своєї проблеми, шукає різних шляхів її подолання, проговорює їх разом із вами, радиться;
- Дитина теж починає нас слухати і чути;
- Ви дедалі краще розумієте своїх дітей;
- Ви закладаєте фундамент довірчих стосунків.
Поради вчителям:
1. Використовуйте ті потреби, які точно у дитини є, однак намагайтеся частіше керуватися найвищими з них.
2. При цьому формуйте потреби і бажання наступного рівня.
3. Не забувайте, що якщо найпростіші потреби не задоволені, то навряд чи виникнуть вищі. Допоможіть дитині вирішити актуальні проблеми. Тоді вона розвиватиметься далі.
4. Враховуйте розведеність у часі мети і винагороди.
5. Не вимагайте досконалості в усьому. Не сприймайте низьку оцінку як трагедію.
6. Визнавайте право дитини на помилку. Навчіть ставитися до невдач і помилок як до чогось хоч і неминучого, але корисного.
7. Навчіть бачити причини своїх невдач не тільки в зовнішніх обставинах, але і в собі самому, розуміти ці причини і виправляти помилки.
8. Підтримуйте у свого школяра впевненість у собі, відчуття, що він може подолати будь-які труднощі і водночас завжди може розраховувати на вашу підтримку.
9.Не порівнюйте дитину з іншими, порівнюйте її минулі і теперішні результати.
10. Завжди пристосовуйтеся до потреб та інтересів дитини.
11. Частіше хваліть і підбадьорюйте, навіть якщо щось не виходить.
12. Допомагайте дитині розраховувати свої сили: не змушуйте надто довго вчитися, але і не допускайте легковажного ставлення до навчання.