Підприємницькі навички, які варто розвивати в дітях

Підприємницькі навички, які варто розвивати в дітях

Батьки хочуть для своїх дітей найкраще життя, навчаючи їх навичок, які надалі знадобляться їм, аби бути успішними у будь-яких справах. Підприємницьке мислення вчить нас сприймати життєві перепони як випробування, які треба подолати. Якщо сприяти розвитку цих восьми навичок з раннього віку, це принесе свої плоди у майбутньому.

Навичка №1. Стійкість

Життя сповнене поразок, тому так звана «товста шкіра» є невіддільним елементом, якщо дитина хоче бути успішною по життю. Кожен підприємець має бути стійким та рішучим у випадку, якщо поставлені плани не були реалізовані.

Як її розвивати?

Дозвольте дітям виражати свої емоції та не обмежуйте їх почуттів. Існує додаток Positive Penguins, який спрямований допомогти дітям зрозуміти їх негативні почуття, а також сприяти подальшому розвитку позитивного мислення.

Навичка №2. Інновації та креативність

Підприємці повинні мати гнучкий розум – мислити нестандартно у розв’язанні складних проблем. Творче мислення – це фундамент, на якому підприємці будують свої імперії.

Як надихати дітей?

Дозвольте їм грати – саме у цей момент у дітей залучена вся їх креативна енергія. Переконайтесь, що ігри різноманітні та рухливі, не обмежуйтесь комп’ютерними іграми, та програмами на смартфонах. Приділяйте увагу мистецтву, адже витвори мистецтва розвивають уяву, допомагають формувати асоціативні ряди та вибудовують тонкі емоційні зв’язки.

Навичка №3. Працьовитість

Попри рівень досягнень, найкращі підприємці ніколи не уникають повсякденної рутини. Аби вибудувати трудову дисципліну, дітям необхідно навчитися цінувати важку працю.

Як її сформувати?

Розвивайте в дітях незалежність та відповідальність, надаючи їм можливість виконувати справи та бути відповідальними за них. Будьте для них прикладом, та приділяйте якнайменше часу таким справам, як користування мобільними пристроями.

Навичка №4. Взаємодопомога

Можливо корпоративна соціальна відповідальність не допоможе принести прибуток, але підприємці розуміють її важливість. Справжні мрійники – це стратеги, що хочуть зробити світ кращім не тільки для себе, а для всіх.

Як надихати?

Закликайте дітей допомагати по дому та на прилеглій території. Діти можуть допомогти літній парі зібрати листя на дворі, використовувати краудфандингові платформи, щоб реалізувати найцікавіші ідеї або стати волонтерами. Члени Шкільного клубу підприємництва “Олімп” Білозерської ЗОШ № 18 ( http://sae-bilozir18.blogspot.com/ ) за 5-тирічний період його існування реалізували низку соціальних проектів, висаджуючи троянди в літньому парку міста Білозерське, організуючи чудові екологічні акції “Зробимо місто Білозерське чистим” та “Чепурик” та інш.

Навичка №5. Впевненість у собі

Успішне життя першочергово полягає у здатності вірити у себе та свої здібності, бути спроможним ризикувати та доводити справи до кінця.  Дух підприємництва – це віра у власні ідеї.

Як розвивати впевненість у собі?

Заохочуйте дітей висловлювати свою точку зору та давайте їм можливість приймати рішення самостійно. Навіть якщо це зовсім не те, що ви би зробили у певній ситуації. Дозвольте їм робити вибір та вчитись на власному досвіді. Запропонуйте дитині обрати та відвідувати спортивну секцію, фізична активність змушує людей відчувати себе більш впевнено. Навчіть дитину відчувати моменти власного тріумфу. Бізнес-консультантка Керолайн Уебб рекомендує щоп’ятниці записувати кращі досягнення тижня. 

Навичка №6.  Вміння співчувати іншим

Розуміти та підтримувати інших є безцінним вмінням кожного лідера. Успішні підприємці розуміють наскільки важливо вміти співчувати та будувати позитивні відносини.

Як розвинути навичку?

Поважайте індивідуальність та точку зору ваших дітей, спонукайте їх бути відкритими до прояву емоцій. Допомогти дітям розвинути вміння співчувати іншим може програма “If you can…”, розроблена Тріпом Хокінсом.

Навичка №7. Оптимізм

Підприємці – це приклад оптимізму. Вони закликають робити світ кращім та працюють над реалізацією поставленої мети. І саме цей позитивний погляд надає їм перевагу. Оптимізм – заразливий, тому саме час стати прикладом. Будьте відкриті до соціальних медіа, поділіться із дітьми позитивними історіями та виступами, що надихають, аби таким чином розвивати відчуття вдячності та позитивного мислення.  

Навичка №8. Допитливість

Зацікавленість у тому, як влаштований світ – це перший етап на шляху вдосконалення світу. Підприємці навчаються все життя, вони завжди знаходяться у пошуках способів самовдосконалення.

Як надихати дітей?

Заохочуйте нові захоплення дітей та підтримуйте їх зацікавленість. Спробуйте проводити із дітьми дні вільні від технологій, відвідайте музей або спортивний центр. Прийміть участь у марафоні, квесті або інтелектуальному турнірі разом, адже це неймовірна пригода для всіх членів родини.

Всесвітній день боротьби зі  СНІДом

Всесвітній день боротьби зі СНІДом

Щорічно 1 грудня в усьому світі відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом. З метою профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, зокрема, ВІЛ/СНІДу, та толерантного ставлення до хворих на ВІЛ/СНІД, у Білозерській ЗОШ І-ІІІ ступенів №18 були проведені інформаційно-просвітницькі заходи: години спілкування, перегляд тематичних соціальних відеороликів, уроки – застереження, інформаційні години, вікторини, виховні години та бесіди, в бібліотеці школи розміщено інформаційну викладку «12 жахливих фактів про СНІД». Учнями 9-11 класів були розроблені буклети та листівки – все це було направлено на формування навичок здорового способу життя, підвищення рівня обізнаності учнів про ВІЛ/СНІД, його профілактику й толерантне ставлення до ВІЛ-інфікованих.

Всі заходи були направлені на те,аби сформувати уявлення про хворобу століття,виробити поведінкові мотивації до збереження свого здоров’я.

Стрес та депресія у сучасному суспільстві

Стрес та депресія у сучасному суспільстві

У сучасному світі, особливо зараз, коли увесь світ веде боротьбу з COVID-19, стрес та депресія, нажаль, присутні у житті кожного із нас. Ми часто не прислуховуємося до себе та не віддаємо собі звіт про те, на скільки важлива ця проблема та до яких наслідків вона може привести.

У цій статті ми спробуємо допомогти вам розібратися в тому, що таке стрес та депресія і що з цим робити.

Проблема стресса в современном мире

Отже, що таке стан стресу?

Стресові ситуації оточують нас всюди: небезпека, покладення на себе відповідальності, прийняття швидких та важливих рішень, великі розумові та емоційні навантаження, горе та печалі, цей список можна продовжувати нескінченно.

По суті стрес – це відповідь організму на ту чи іншу негативну подію в житті людини, відсутність відпочинку, перевантаження. Найчастішим наслідком стресу є дисбаланс між процесами гальмування і збудження в ЦНС, якою управляє головний мозок. Проявлятися це може по-різному, хтось стає байдужим та апатичним до всього, а когось починають розривати на частини емоції.

Однак, треба помітити, що стрес у малих дозах досить корисний для організму, стресові ситуації досить часто змушують нас підійматися та переступати через себе, досягаючи нових вершин у житті та долати труднощі.

Стадії стресу:

  1. Стадія тривоги
  2. Стадія опору
  3. Стадія виснаження (дістрес)

Стадія тривоги починається майже одразу після зустрічі організму зі стресом. Адреналін викидається в кров, розширюються зіниці, починається сильне серцебиття, кровоток перерозподіляється, м’язи стають більш активними, можливе ослаблення моторики шлунка і кишечника.

Стадія опору починається трохи пізніше та її дія може тривати від декількох годин до декількох діб. Посилюються обмінні процеси, трапляється придушення запальних та імунних реакцій, починається, свого роду, мобілізація організму в боротьбі зі стресом.

Стадія виснаження – в науці дістрес. Тут починаються видимі негативні прояви: втрата здібності організму адаптуватися до стресу, починається уповільнена реакція, спільна слабкість, після чого симптоми наростають та стрес стає хронічним.

Важливо пам’ятати, що саме стадія дістресу негативно впливає на психіку та весь організм людини у цілому та несе за собою багато неприємностей, одною з цих неприємностей є депресія.

МЕТОДИ БОРОТЬБИ ЗІ СТРЕСОМ

У сучасному суспільстві людина відчуває постійне нервове напруження, стреси переслідують нас всюди: стреси на роботі, вдома, у транспорті, у супермаркеті и навіть іноді на відпочинку. В ідеалі, кращим засобом боротьби зі стресом є не лікування наслідків, а профілактика стресу, а саме: регулярні прогулянки на свіжому повітрі, заняття спортом, таким чином, щоб це приносило вам задоволення і не було тягарем, повноцінний сон (не менш 8 годин безперервного сну), збільште спілкування з друзями та близькими вам людьми, в наш непростий час – це дуже важливо, не перевантажуйте себе емоційно та фізично, як говорить народна мудрість: “Робота – не вовк…”, частіше займайтеся тим, що вам дійсно приносить задоволення, прислуховуйтесь до свого тілу і організму у цілому і тоді ваша стресостійкість помітно підвищиться.

ДЕПРЕСІЯ, ЇЇ ВИДИ ТА ОЗНАКИ. МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ.

Методи боротьби з депресією

З депресією погано жартувати, тому дуже важливо вчасно прислухатися до свого організму, зрозуміти та прийняти цей стан в собі та не залишатися з нам наодинці! Знайте, що нетреба боятися просити допомогу у кваліфікованого психотерапевта, тільки спеціаліст у цій області зможе підібрати для вас вірних шлях до виходу з депресії.

Ознаками депресії є так звана “депресивна тріада”:

  1. Зниження настрою чи ангедонія (людина починає втрачати здатність відчувати радість, стає злою та роздратованою);
  2. Зниження психічної активності – проявляється в гальмуванні, повній апатії та байдужості до того, що відбувається навколо;
  3. Зниження фізичної активності – не бажання працювати, сонливість, повна втрата фізичних сил, втрата апетиту та небажання слідкувати за собою, порушення сну від бажання постійно спати до безсоння.

Субдепресивний стан – це початкова стадія депресії, коли характерні прояви поганого настрою, якоїсь роздратованості та апатії, у такому стані в сучасному суспільстві знаходиться більшість людей, навіть не підозрюючи, що можливо вони встали на шлях більш тяжкого психічного стану.

Хронічна депресія – в медицині має назву дистимія, частіше свій початок вона бере ще у дитинстві чи у юнацтві, у більшості випадків, батьки не зважають на це, беручи ознаки дистимії за вади характеру. Хронічна депресія вважається легким розладом, що несе хронічний характер, але бувають випадки, коли вона може перерости в більш тяжку форму – так звану подвійну депресію. Дистимію досить складно діагностувати, супутніми розладами з дистимією можуть бути: наркоманія, социофобія, панічні атаки, алкоголізм, ігроманство.

Для того, щоб не запустити механізм цього підступного діагнозу, спеціалісти радять більше часу приділяти своїм маленьким та дорослим дітям, підтримувати їх, хвалити, не знижати їх самооцінку та просто любити, не дивлячись ні на що.

Клінічна депресія (ВДР-Великий Депресивний Розлад) – проблема сучасного суспільства у наші дні, вона може і не супроводжуватися поганим настроєм, пригніченими думками та іншими загальноприйнятими ознаками, під якими усі ми розуміємо слово депресія. При цьому вона має перелік симптомів, які заважають повноцінної життєдіяльності людини та відноситься до психологічних розладів.

До таких симптомів можна віднести:

  • Різкі зміни настрою у продовж дня;
  • Втрата цікавості до життя, байдужість і апатія;
  • Втрата ваги;
  • Помітне порушення сну;
  • Відсутність апетиту;
  • Самобичування, суїцидні думки;
  • Відчуття власної непотрібності та безпорадності;
  • Розсіяна увага, в’ялість.

Основними причинами цього захворювання спеціалісти називають збільшений темп сучасного життя, часті стреси, соціальні вимоги, вічну боротьбу за своє місце “під сонцем” у нашому суспільстві і таке інше. На великий жаль, пацієнти з такими проявами бояться звертатися до лікарів, помилково вважаючи, що їх діагноз може вплинути на їх особисте життя чи кар’єру, що це вирок.

Післяпологова депресія

Окрему увагу медики виділяють Післяпологовій депресії, яка так чи інше зачіпає від 10 до 20% жінок, що нещодавно народили, в усіх країнах світу. Її причини до кінця не вивчені, так як гормональний фон будь-якої жінки після пологів змінюється дуже сильно, але неможна на 100% стверджувати, що справа саме в цьому. Головне приймати жінку такою, як вона є, давати їй відпочити та пам’ятати, що ніхто не винен у тому, що настав такий стан. Багато жінок бояться зізнатися не те, що комусь, а навіть собі, що їм дійсно погано і вони потребують допомогу, а це у корні невірно. В нашій країні є спеціалісти, називаються вони пренатальні психологи, які завжди простягнуть руку допомоги новоспеченим батькам.

Повертаючись до клінічної депресії, треба відмітити, що у час цієї хвороби відбуваються зміни на рівні мозку та чим довше вона буде залишатися без уваги, тим більше буде погіршуватися психічний стан пацієнта та невідомо до яких жахливих наслідків це може привести. Пам’ятайте, що кожна людина має право задати питання психіатру, психотерапевту, психологу, будь-яким зручним для вас засобом, чи то буде гаряча лінія, чат лікарні, розмова по телефону чи на особистому огляді у лікаря, головне, не бійтеся просити допомогу, навіть якщо вона потрібна і не особисто вам.

Існують різні методи лікування депресії, іноді спеціалісти застосовують їх поєднання для більш благополучного виведення пацієнта з депресії. Якщо депресія протікає важко, у цьому випадку необхідне медикаментозне лікування, однак ліки потрібні далеко не завжди. В окремих випадках ефект досягається за допомогою психотерапії, також застосовуються в лікування депресії фізіотерапевтичні методи.

І на завершення, ми хочу побажати кожному з вас міцного емоційного здоров’я, будьте щасливі та стресостійкі!

Тиждень Доброчесності

Тиждень Доброчесності

З 29 листопада по 3 грудня у Білозерській загальноосвітній школі № 18 було організовано і проведено Тиждень Доброчесності , під час якого навчальні та позанавчальні активності дітей були присвячені темі доброчесності.

Як свідчить практика, введення дітей у дискурс доброчесності та етики має позитивні результати в подальшому, коли сьогоднішні школярі прийматимуть важливі рішення вже у дорослому житті. Тож з метою дати уявлення про поняття доброчесність, розвивати уміння спілкуватися, аналізувати та висловлювати свою точку зору, протягом тижня у перших-третіх класах були проведені інформаційні годинки «Доброчесність – це добро». З великою зацікавленістю учні четвертого класу пройшли квест «Місто Доброчесності». Під час години спілкування, учні п’ятого класу дізналися що ж таке доброчесність. Магічний урок доброчесності було проведено у 6-11-х класах «Я крапля в океані, який…».

Протягом тижня, з метою ознайомити учнів з поняттям «доброчесність», сформувати уявлення про основи доброчесності, у бібліотеці школи було розміщено тематичну викладку матеріалів «Доброчесність – наш вибір!». Школа повинна стати середовищем де будуть формуватися нові норми суспільної взаємодії – взаємоповага, честь і гідність, доброчесність та справедливість

Запобігання та протидія домашньому насильству

Запобігання та протидія домашньому насильству

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Домашнє насильство є серйозним порушенням прав людини, що вкорінене в нерівності між чоловіками та жінками й гендерній дискримінації.

Проблема насильства щодо жінок актуальна для всіх країн і суспільств без винятку. Домашнє насильство позначається на жінках і чоловіках, хлопцях і дівчатах. Однак світова статистика, а також статистичні дані з різних країн, включно з Україною, свідчать про те, що домашнє насильство нерозмірно зачіпає жінок.

Проведене 2019 року опитування під егідою ОБСЄ з питань насильства щодо жінок підтвердило масштаби, яких проблема насильства щодо жінок набула в Україні. Згідно з даними дослідження:

  • 67% жінок стверджують, що з 15 років зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку свого партнера чи іншої особи. Найчастіше кривдниками є колишні партнери.
  • Більшість жінок, що зазнавали насильства з боку свого нинішнього чи колишнього партнера або іншої особи, не зверталися до поліції з повідомленнями про найбільш серйозні випадки фізичного та/або сексуального насильства.
  • 64% вважають насильство щодо жінок поширеним явищем, але 41% опитаних жінок вважає, що якщо чоловік проявляє насильство щодо дружини, то ця ситуація має вирішуватися всередині сім’ї. Крім того, майже кожна п’ята жінка вважає допустимим статевий акт без згоди між подружжям або партнерами, що проживають спільно.

Інформаційна карта Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» 2021

У 2017 році в Україні ухвалено Закон України „Про запобігання та протидію домашньому насильству”, яким встановлено кримінальну відповідальність за домашнє насильство. Також законом внесено низку поліпшень до заходів із протидії домашньому насильству, зокрема, вдосконалено порядок надання послуг постраждалим особам, передбачено створення спеціальних підрозділи поліції для розгляду випадків домашнього насильства.

Нормативно-правові акти з питань запобігання та протидії домашньому насильству

Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства»

Матеріали Українського фонду «Благополуччя дітей»

Гендерний дисплей людини

Гендерний дисплей людини

Ґендерний дисплей (gender display) – поняття ґендерного дисплею ввів у науковий обіг Ірвінг Гоффман (Erving Goffman) – культурно детермінована та соціально зумовлена багатоманітність проявів статевої приналежності на рівні міжособистісного спілкування; основний механізм створення ґендеру в процесі взаємодії обличчям до обличчя. Міжособистісна комунікація в конкретній ситуації завжди супроводжується процесом категоризації за статтю. Сама можливість категоризації індивіда за статтю є засновком комунікативної довіри. Людину відносять до статі, отримуючи різноманітну інформацію, що відповідає конвенційним правилам. Ім’я, зовнішність, тембр голосу, мовні манери, рухи, стиль прояву почуттів – усі ці множинні прояви являють собою ґендерний дисплей, який дозволяє ідентифікувати співрозмовника/-цю як чоловіка або жінку [1, с. 75]. Прихильники соціального конструктивізму слідом за І. Гофманом стверджують, що прояви ґендеру неможливо звести до виконання статевих ролей, що ґендерну ідентичність не можна скасувати або змінити, подібно сукні чи ролі у виставі. Ґендерний дисплей — це різноманіття уявлень і проявів «чоловічого»  і «жіночого» в міжособистісній взаємодії. Ґендерний дисплей — або конвенційний прояв чоловічого та жіночого — не може бути зведений до поєднання мови, міміки, костюма та гриму. Це воістину віртуозна «гра», орієнтована на партнерів/-ок по п’єсі та мізансцені; ця гра давно зрослася з життями «акторів/-ис» і представляється гравцям/-чиням і спостерігачам/-кам природним проявом їх сутності. У цьому і полягає загадка конструювання ґендеру — кожну хвилину, беручи участь у «маскараді» представлення власної статі, люди роблять це таким чином, що гра за правилами здається природним проявом людського Я. Однак ґендерний дисплей не є універсальним, він соціально-культурно обумовлений. Різні культури, різні історичні епохи, різні соціальні групи виявляють різні ґендерні дисплеї, що унеможливлює їх зведення до біологічних детермінант [2]. Засоби вираження приналежності до статі І. Гоффман називає формальними конвенційними актами. Це своєрідні моделі чоловічої та жіночої поведінки прийнятні у конкретній ситуації, які сприяють збереженню та відтворенню норм повсякденної взаємодії (різного роду ситуативна поведінка — завжди є ґендерно забарвленою). Виконавцями конвекційних актів є соціально компетентні діючі особи, що є включеними у соціальний порядок. Соціальний порядок, у свою чергу, гарантує їм захист від неадекватних індивідів. Бути чоловіком або жінкою та виявляти це – означає бути, за І. Гоффманом, соціально компетентною особою, що викликає комунікативну довіру.

Література: Жукова И.Н. Словарь терминов межкультурной коммуникации / И.Н. Жукова, М.Г. Лебедько, З.Г. Прошина, Н.Г. Юзефович; под ред. М.Г. Лебедько и З.Г. Прошиной. – М.: ФЛИНТА : Наука, 2012. – 632 c. Здравомыслова Е.А., Темкина А.А. Гендерный дисплей // Словарь гендерных терминов / Под ред. А. А. Денисовой / Региональная общественная организация «Воvegсток-Запад: Женские Инновационные Проекты». М.: Информация XXI век, 2002. — 256 с. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.owl.ru/gender/046.htm

Українська сім’я: роль батька

Українська сім’я: роль батька

Раніше роль батька у виховному процесі звичайно обмежувалася в українців функцією покарання. Виступаючи дисциплінуючим вектором виховання, годувальник-батько сприймається дитиною значною мірою відчужено. Дитина мусить, скоряючись силі, слухатися, але внутрішньо протестує, прагне вирватися з-під батьківської влади. Але, “батько” – слово, що ми його вимовляємо з повагою, любов’ю та ніжністю, усвідомлюючи його відповідальну роль в сім’ї та вихованні дітей.

“Вся сім’я вмісті й душа на місці”. Так твердить тисячолітня народна мудрість, котру важко заперечити, беручи до уваги все бачене, прочитане, розказане чи стверджене. А сім’я у вужчому розумінні – це батько, мати і діти, які живуть разом. Крім того, з давніх здавен у кожному суспільстві – це первісний осередок багатьох людських відносин – духовних, моральних, господарських, психологічних, естетичних і, звичайно, виховних, якого гараздом, ладом і порядком завжди турбувався батько.

Батько був тим, який прикладом свого обов’язку, відповідальності, зрозуміння, терпеливості та пошани вирядив своїх дітей у життєву мандрівку сильними, непохитними у своїх переконаннях особистостями. Все це здійснено, коли батько займав в сім’ї своє належне місце – голови родини, що разом у злагоді з матір’ю творили оте первісне в суспільстві родинне вогнище, котре стало підвалиною роду, племені, народу і суспільства.

Від початків існування батько був головою сім’ї, другом і приятелем матері та опікуном-постачальником дітей. В українському народі батько завжди займав первісне місце в родині. Він був її оборонцем і заступником перед всякими негараздами. На прикладі батька, його розумних рішень, порад і прадідних звичаїв, у співпраці з матір’ю, виховувались діти. У наш сьогоднішній бурхливий час нам приходиться бути свідками того, що важливе становище і роль батька починає зникати, а з тим втрачаються дуже цінні не тільки виховні, але й моральні елементи в сім’ї.

Стаємо очевидцями занепаду родини, котра з втратою провідної ролі батька губить свої тверді основи та позбувається моральних вартостей, а це в першу чергу негативно відбивається на дітях і дуже часто призводить до трагічних наслідків. Батько, котрий завжди був охоронцем сімейних підвалин, залишає родину, а та в свою чергу втрачає стабільність і утворюється розлад, валяться стіни родинного затишку й утворюється хаос, який важко привести до будь-якого нормального стану.

Численні дослідження свідчать, що батьки, які брали своїх дітей на руки відразу після їх народження, і надалі частіше граються з ними та більше піклуються про них. Ця нова для чоловіка роль турботливого батька сприятливо позначається на розвиток немовляти та загальній атмосфері родинного життя.

За результатами одного дослідження немовлята, у чиєму вихованні активну участь брали батьки (татусі), отримали вищі оцінки за тестами моторного й розумового розвитку, ніж ті, ким опікувалися переважно мами. Інше дослідження довело, що такі малюки виростають більш чуйними у соціальному плані, між чоловіком і дружиною виникає менше суперечок, спостерігається єдність цілей і злагода у прийнятті рішень. (Оцінюючи ці дані, слід зауважити, що батьки, які з перших днів прагнуть брати активну участь у спілкуванні зі своїми дітьми, імовірно, й за іншими параметрами відрізняються від тих, хто не намагається встановити різні контакти з дитиною).

Матеріали з питань протидії торгівлі людьми, які розміщені на наступних сайтах:

Матеріали з питань протидії торгівлі людьми, які розміщені на наступних сайтах:

  • офіційний сайт Донецького обласного навчально-методичного центру психологічної служби системи освіти у розділі  «Програми та напрями діяльності»  https://dnmcps.com.ua/
  • офіційний сайт Громадська організація Ла Страда – Україна
  • Міжнародна організація з міграції. Агентство ООН з питань міграції.
  • офіційний сайт «Всеосвіта»:
  • Година спілкування «Торгівля людьми»

V. Інформування учасників освітнього процесу про діяльність «гарячих ліній».

Повідомляємо про необхідність поширювати серед учасників освітнього процесу інформацію про діяльність Кол-центру Міністерства соціальної політики України з питань протидії торгівлі людьми, за скороченим телефонним номером 1578з питань протидії торгівлі людьми.

Національна  «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів Представництва Міжнародної організації з міграцій (МОМ) в Україні

0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних) 527 (безкоштовно з мобільних)

Національна дитяча  «гаряча  лінія» з питань торгівлі людьми0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного)

Національна «гаряча лінія» з попередження насильства, торгівлі людьми та тендерної дискримінації 0 800 500 335 або116 123 (для дзвінків з мобільного) Громадської організації «Ла Страда- Україна».

Методи інклюзивного виховання в початковій школі

Методи інклюзивного виховання в початковій школі

У соціально-педагогічній діяльності вчителя початкових класів актуальними методами інклюзивного виховання є методи, котрі умовно можна класифікувати на:

  • 1. Методи формування свідомості: бесіда, диспут, лекція, приклад, пояснення, переконання.
  • 2. Метод організації діяльності та формування суспільної поведінки особистості: вправи, привчання, виховні ситуації, приклад.
  • 3. Методи мотивації та стимулювання: вимога, громадська думка. Вважаємо, що неприпустимо застосовувати в інклюзивному вихованні методи емоційного стимулювання – змагання, заохочення, переконання.
  • 4. Метод самовиховання: самопізнання, само оцінювання, саморегуляція.
  • 5. Методи соціально-психологічної допомоги: психологічне консультування, аутотренінг, стимуляційні ігри.
  • 6. Спеціальні методи: патронат, супровід, тренінг, медіація.
  • 7. Спеціальні методи педагогічної корекції, запропоновані І. Подласим, які варто використовувати для цілеспрямованого виправлення поведінки або інших порушень, викликаних спільною причиною. До спеціальних методів корекційної роботи належать: суб’єктивно-прагматичний метод, метод заміщення, метод “вибуху”, метод природних наслідків і трудовий метод.

Варто використовувати в інклюзивному вихованні і традиційну класифікація методів навчання і виховання: словесні (бесіди, розповіді); наочні (відвідування музеїв, театрів, картинних галерей, виставок та кінотеатрів); практичні (ігри, праця, конкурси).

Форми організації процесу інклюзивного виховання – спосіб доцільної організації колективної та індивідуальної діяльності вихованця через виховний захід (організована дія колективу) чи виховну справу (частина від загальної виховної роботи). їх класифікація здійснюється за різними ознаками: кількістю учнів, напрямами діяльності, характером змісту, структурою. Традиційну класифікацію форм організації виховання складають масові, групові, мікрогрупові та індивідуальні формами.

До прикладу, масові свята, які організовуються як дні, тижні, місячники підвищеної уваги до поезії, музики, театру, кіно, дитячої книги тощо. У них беруть участь всі учні школи; індивідуальні. позакласне читання, колекціонування, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання, колекціонуванням марок (філателія), монет (нумізматика), художніх листівок, плакатів, репродукцій, збиранням колекцій мінералів, плодів, насіння; конкурси дитячого малюнка, художніх робіт, технічних конструкцій; групові: брейн-ринги, КВК, конкурси- вікторини, гра “Щасливий випадок”, гра “Поле чудес”, гра “Слабка ланка”, рольові ігри тощо.

Ефективність колективних, групових та індивідуальних форм організації виховної роботи зростає, якщо вони застосовуються у системі, пов’язані між собою і доповнюють одна одну.

Виховання молодшого школяра, а відтак і його соціалізація, відбувається через діяльність. У залежності від діяльності, яка є головною на певній стадії виховання, умовно класифікують наступні форм організації інклюзивного виховання:

  • 1. Позакласна пізнавальна діяльність. Навчаючись у загальноосвітній школі діти з особливими можливостями включаються у загальношкільні позаурочні заходи: участь в олімпіадах і конкурсах, концертах, конференціях. Долучаються до участі у загальношкільних лінійках, присвячених різним акціям (перший і останній дзвінок, Свято Букваря, День знань та ін). У початковій школі проводяться: – тематичні свята: Свято Матері; – народознавчі свята: Свято святого Миколая, Великдень; – державні свята: День Перемоги, День Незалежності, День Конституції; – професійні свята: День Вчителя, день космонавтики.
  • 2.Спортивна діяльність. У школі повинні працювати гуртки і секції, у яких діти з обмеженостями життєдіяльності можуть розвивати свої спортивні здібності. Велику роль у вихованні відіграє позитивний приклад. Прикладом стійкості і мужності є герої Олімпіади та особливо герої Паралімпіади.
  • 3. Художня діяльність. Гуртки образотворчого мистецтва і прикладної творчості доступні усім дітям, включених в інклюзивний освітній процес. До прикладу:
    • – малюнок відображає думки, почуття, внутрішній світ школяра, у ньому зображується важкі життєві ситуації, проблеми особистісних стосунків. Засоби мистецтва сприяють подоланню внутрішніх бар’єрів, зміні себе, стресів, страхів та інших психологічних проблем. Процес малювання впливає на розвиток дрібної моторики рук і пальців, руховій координації ока. При допомозі малювання дитини сприймає колір, форму, величину, положення предмету у просторі;
    • – оріґамі – мистецтво складання паперу. Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання схеми геометричних згинів і складок. Заняття орігамі зменшують рівень тривожності, допомагають забути біль і горе, підвищують самооцінку, сприяють налагодженню дружніх відносин, взаємодопомоги в колективі. При цьому зникає почуття ізольованості, налагоджується спілкування. Ефект посилюється, якщо застосувати рухливі фігурки орігамі, такі як стрибаюча жаба, каркаюча ворона, журавлик, що махає крилами та ін.;
    • – костюмовані постановки, презентації, відео, кольорові ілюстрації і інші елементи наочності, спрощені майстер-класи рукоділлям.
    • – читання книг. Найактивніше варто використовувати навчальні навички: повторення, переказ, відгадування загадок, скороговоріння, заучування напам’ять. Книги, особливо про дітей-інвалідів, дуже потрібні, як здоровим читачам, так і дітям з особливими освітніми потребами: вони допомагають виховувати увагу і доброту до людей, вчать відповідальності і взаємодопомоги. Саме тому, у систему класних годин уроків позакласного читання у початковій школі варто включати казки Г.Х. Андерсена “Ангел”, В. Катаева “Цвєтік-семицвєтік”, Д. Мамина-Сибіряка “Сіра Шийка”, В. Сухомлинського “Ґавеня і соловей”, українська народна казка “Кривенька качечка” та ін..
  • 4. Ціннісно-орієнтувальна діяльність – бесіди, диспути щодо проблем життя, бесіди, зустрічі з цікавими людьми, рольові ігри тощо.
  • 5. Вільне спілкування як обмін інформацією і як взаємодія, передбачає перегляд і аналіз кіно-і діафільми, репродукції творів видатних художників, обговорення прочитаних творів, книг, журнальних чи газетних статей, прослуховування фонозаписів, виступи запрошених та учнів класу. Класна година як одна з форм позакласної виховної роботи, вона передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного керівника з учнями з метою формування у них соціальної зрілості.

Отже, визначальними формами і методами виховання молодших школярів в інклюзивному класі є методи, котрі розраховані на довготривалі терміни, поєднують індивідуальні когнітивні, емоційно-вольові, конативні процеси та досвід і, разом з тим, є корекційного спрямування. У процесі соціально-педагогічної діяльності вчитель повинен створити відповідні умови, що допоможуть кожній дитині саморозвиватися, самостверджуватися і самоактуалізовуватися.