Місяць: Жовтень 2021

З нагоди відзначення 14 жовтня Дня захисника і захисниць України з 14 по 23 жовтня  відбулась  обласна акція «З вірою в захисників», до якої долучилися дитячі рої  Білозерської загальноосвітньої школи №18. Діти протягом тижня писали листи-вітання воїнам, які захищають наш край. Юні джури шкільного рою «Отаман» займалися підготовкою до І туру Всеукраїнської юнацької гри-змагання за системою військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), а 23 жовтня відвідали одну з військових частин,  передали смаколики воїнам від всієї шкільної спільноти  та привітали захисників  та захисниць України.
Тож, ми віримо, що боєздатне військо і внутрішня консолідація суспільства на основі спільних цінностей та поваги до власної держави забезпечать захист і відновлення територіальної цілісності держави.

28 жовтня 2021року українці відзначають 77-у річницю вигнання нацистських окупантів з України.

     До уваги учнів Білозерської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст №18, класними керівниками 1-11 класів, до 77-ї  річниці вигнання нацистів з України, у дистанційному режимі було надано інформаційні матеріали Українського інституту національної пам’яті, з якими можна ознайомитися за посиланням: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-rekomendaciyi/informaciyni-materialy-do-richnyci-vygnannya-nacystskyh-okupantiv-z-ukrayiny  та відео матеріали https://www.youtube.com/watch?v=PjxTxVr83TY&t=7s.   

   З метою познайомити читачів з добіркою газетних та журнальних публікацій, що висвітлюють тему  визволення України від фашистських загарбників,  виховувати почуття патріотизму та шанобливого ставлення до  пам’яті, була запропонована тематична викладка матеріалів «Хто визволяв Україну, слід свій залишив у віках».  Ми, пам’ятаємо!

 Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей!

Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані!

За останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає:

~       кожна п’ята дитина має розлади психіки;

~       поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%;

~       поширеність підліткової депресії зросла на 37%;

~       частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%.

Що ще нам потрібно, щоб поглянути правді в очі?

Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!

Ні, вони не народжуються такими!

Ні, це не вина школи і системи!

Так, якби боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!

Що не так:

Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства, таких як:

Емоційно доступні батьки.

Чітко окреслені межі й настанови.

Обов’язки.

Збалансоване харчування і достатній сон.

Рух і свіже повітря.

Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу.

Замість цього діти мають:

Абстрактних батьків.

Батьків, які дозволяють дітям все.

Відчуття, що їм всі винні.

Незбалансоване харчування та недостатній сон.

Сидячий домашній спосіб життя.

Нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.

Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні!

Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.

Як це виправити?

Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому що сотні моїх клієнтів бачили позитивні зміни в емоційному стані їх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів) після реалізації цих рекомендацій:

Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не її друзі.

Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх бажання розходяться з потребами.

Давайте здорову їжу та обмежуйте снеки.

Проводьте в день час на природі.

Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.

Грайте в настільні ігри.

Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розкладати пакети, накривати на стіл і т. д.).

Вкладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.

Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди:

Не складайте і не носіть за дитиною портфель, не приносьте їй до школи їжу/домашню роботу, яку вона забула вдома, не очищуйте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.

Навчіться бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:

Не оточуйте дитину постійними розвагами.

Не підсовуйте техніку як ліки проти нудьги.

Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти «нудьгу».

Будьте емоційно доступними, вчіть дітей соціальних навичок:

Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною.

Навчіть дитину справлятися зі злістю та роздратуванням.

Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, гарно поводитися за столом і в розмові.

Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, 

танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!

Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але часу залишається все менше…

Сьогодні ми познайомимося з організацією інклюзивного класу в навчальному закладі освіти

Алгоритм створення інклюзивного класу:

1. Батьки дитини з ООП звертаються до закладу освіти, пишуть заяву та додають до неї витяг ІРЦ про комплексну оцінку дитини.
2. Керівник закладу освіти дає подання до органу управління освітою щодо погодження організації інклюзивного навчання в його закладі.
3. Орган управління освітою дає лист-погодження або наказ про це.
4. За необхідності в штатний розпис закладу потрібно внести зміни, наприклад, ввести додаткові ставки асистентів вчителів чи вчителів-дефектологів.
5. Керівник закладу освіти видає наказ щодо створення класу або класів з інклюзивним навчанням, щодо затвердження положення про команду психолого-педагогічного супроводу в закладі освіти, про склад цієї команди.

Нюанси створення інклюзивного класу:

1. Відповідно до пункту 1 статті 20 закону “Про освіту”, заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні або спеціальні групи і класи для навчання дітей з ООП. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її батьків (інших законних представників) інклюзивна група або клас утворюється обов’язково.
2. Для учнів з ООП, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах, на підставі письмового звернення батьків (інших законних представників) можуть створюватися інклюзивна або спеціальна група продовженого дня. Детальніше про це можна прочитати в Порядку створення груп подовженого дня у державних і комунальних ЗЗСО (наказ МОН від 25 червня 2018 року №677).
3. Щоб утворився інклюзивний клас, необхідно, аби батьки написали заяву в школі та подали витяг ІРЦ про комплексну оцінку розвитку дитини. Якщо в батьків є тільки витяг від лікарсько-консультативної комісії, то це не є підставою для організації інклюзивного навчання. Також можуть додаватись інші документи, передбаченні Порядком зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття загальної повної середньої освіти (наказ МОН від 16 квітня 2018 року №367).
4. В ІРЦ можуть звернутися батьки або інші законні представники дитини, які відчувають занепокоєння щодо її розвитку, незалежно, чи в неї є певний діагноз і / або інвалідність. Комплексне оцінювання* може проводитися як за ініціативи батьків, так і за рекомендацією педагогів, які працюють у ЗЗСО з такою дитиною, але виключно на підставі заяви батьків. Його не можна проводити примусово.

* У законодавстві використовується слово “оцінка” на позначення проходження тестування в ІРЦ. З погляду правил української мови це неправильно, адже оцінка – це те, що з’являється після оцінювання. Тому  цьому тексті ми використовуємо слово “оцінювання”.

5. Висновок ІРЦ про комплексне оцінювання має рекомендаційний характер. Відповідно до статті 55 закону “Про освіту”, батьки дитини мають право обирати заклад освіти, освітню програму, різновид і форму здобуття дітьми освіти відповідного рівня.
6. Термін дії висновку ІРЦ не визначений, але повторне комплексне оцінювання може проводитися, коли дитина переходить від закладу дошкільної освіти до закладу загальної середньої освіти. Також, за рекомендацією команди психолого-педагогічного супроводу в разі виникнення індивідуальних освітніх потреб під час навчання або, навпаки, коли в дитини високі успіхи в навчанні й потрібно переглянути індивідуальну програму розвитку.
7. Якщо дитина вже навчалася в інклюзивному класі, то повторно проходити ІРЦ і писати заяву на відкривання інклюзивного класу перед кожним роком навчання не потрібно.
8. Якщо фахівці, які працюють із дитиною з ООП в школі, не бачать прогресу або не впевнені, що витяг ІРЦ правильний і, на їхню думку, потрібно проводити інші корекційно-розвиткові заняття або в іншій кількості, то самостійно ці зміни команда психолого-педагогічного супроводу ввести не може. Для цього потрібно спрямувати батьків на повторне комплексне психолого-педагогічне оцінювання розвитку дитини до ІРЦ.

Є лист МОН від 16.06.2020 року №1/9-328 “Щодо методичних рекомендацій з організації психолого-педагогічного консиліуму для проведення повторної комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини”. Згідно з ним, щоби підтвердити або змінити висновок про комплексне оцінювання, має збиратися консиліум, до якого рекомендують залучити представника органу управління освітою, методиста обласного РЦПІО, фахівців ІРЦ, практичного психолога, який має міжнародний сертифікат, педпрацівників ЗЗСО, корекційних педагогів спеціальних ЗЗСО (за потреби), фахівців сфери соціального захисту (за потреби), батьків або запропонованих ними фахівців, щоби це оцінювання було комплексним і правильним.

8. У Порядку організації інклюзивного навчання в ЗЗСО (постанова Кабміну 2011 року № 872 зі змінами в постанові від 9 серпня 2017 року №578) чітко вказано, що керівник ЗЗСО на підставі заяви батьків за підтримки відповідного органу освіти організовує клас з інклюзивним навчанням, створює матеріально-технічну базу, здійснює добір відповідних працівників тощо. Власник загальноосвітнього закладу виділяє кошти для забезпечення  доступу до будівлі школи без перешкод, матеріально-технічного забезпечення. Тобто, власник і керівник закладу освіти відповідають за організацію, стан і якість інклюзивного навчання.
9. Є лист МОН від 5 квітня 2019 року №1/9-223 “Щодо забезпечення доступності закладів освіти для осіб з ООП”. Згідно з ним, усі заклади повинні бути доступними для будь-яких категорій дітей. Звертаю увагу, що з 1 вересня 2018 року набули чинності нові державні будівельні норми щодо закладів освіти, де вказано, що під час реконструкції або побудови нових закладів освіти потрібно враховувати їхню доступність для різних категорій дітей.
10. Якщо в школі нічого не організували, то батькам потрібно звернутися до керівника закладу, а якщо немає реакції – до відповідного органу управління освітою.

У Порядку та умовах надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з ООП (постанова Кабміну від 14 лютого 2017 року №88) написано про фінансування засобів для корекційно-розвиткових занять. На закупівлю корекційно-розвиткових засобів використовується не більше 35% коштів “інклюзивної” субвенції.

Оплата праці залучених на підставі цивільно-правових договорів фахівців (для корекційно-розвиткових занять) здійснюється теж за рахунок цієї субвенції. У постанові також є перелік корекційно-розвиткових занять, які можна проводити.

Від читачів сайту НУШ було запитання, чи є вимоги до базової комплектації спортивної зали для роботи з дітьми з ООП. На сьогодні таких вимог немає. Усе, що заклад освіти купує для корекційно-розвиткової роботи, регламентується Типовим переліком спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з ООП, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах (групах) закладів загальної середньої освіти (наказ МОН від 23.04.2018 року №414). Наказом МОН від 21.06.2019 року №873 цей перелік був розширений.

Якщо інклюзивний клас утворюється на початку навчального року або в будь-який інший час, то кошти не будуть закладенні одразу, тому що, згідно з постановою, вони закладаються в межах календарного, а не навчального року. Проте за рахунок залишків коштів із попередніх бюджетних періодів можна профінансувати інклюзивне навчання в школі, починаючи з будь-якого місяця. Зокрема, згідно з цією постановою, місцеві ради мають право перерозподіляти кошти субвенції у межах відповідного місцевого бюджету між відповідними типами закладів.

У багатьох документах прописано питання доплати за роботу в інклюзивних класах та за роботу з дітьми з ООП. Одним із найновіших є закон “Про повну загальну середню освіту”, де в пункті 3 статті 24 вказано, що за роботу в інклюзивних класах або групах є доплата 20% до тарифної ставки всім педагогічним працівникам. Тож і вчителі-дефектологи, і реабілітологи, і асистенти вчителя, і вчителі-предметники отримують доплату за години роботи в інклюзивних класах.

ПІДГОТОВЧА РОБОТА ШКОЛИ

Оскільки вже на середину червня заклад освіти володіє інформацією, скільки дітей з ООП будуть навчатися наступного навчального року (15 червня вже формуються перші класи й переведені всі інші класи на наступний етап), то в керівника освіти є два з половиною місяці, щоби внести всі необхідні зміни в організацію діяльності закладу для того, щоб організувати інклюзивне навчання.

З батьками та учнями має бути проведена попередня робота – адміністрацією закладу освіти й безпосередньо командою психолого-педагогічного супроводу дитини. Коли батьки приходять вперше до школи, адміністрація, як правило, вже володіє інформацією, чи буде 1 клас інклюзивним. Саме тоді потрібно починати з батьками розмову про це. За потреби,  роз’яснити, що це таке, дати зрозуміти, що це ніяк не впливає на навчання їхніх дітей, тому що діти з ООП мають свої індивідуальну програму розвитку й індивідуальну освітню траєкторію.

Це питання ми рекомендуємо обговорювати й на батьківських зборах майбутніх першокласників, тому що від того, як це сприймуть батьки, сильно залежить і сприйняття дітей.

Для роботи з дітьми в класі використовуються виховні години, уроки доброти, толерантності, але найкращим способом є спільна ігрова й навчальна діяльність.

Діти, позбавлені батьківського піклування, – діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України або в зоні проведення антитерористичної операції, та безпритульні діти.

Згідно із статтею 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.
Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Особам із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які навчаються, крім повного державного забезпечення:
– виплачується соціальна стипендія в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, а також виплачується 100 відсотків заробітної плати, яка нарахована в період виробничого навчання та виробничої практики;
– до завершення навчання виплачується щорічна допомога для придбання навчальної літератури в розмірі трьох соціальних стипендій;
– при наданні академічної відпустки за медичним висновком за ними зберігається на весь період академічної відпустки повне державне забезпечення та виплачується стипендія;
Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.
Органи доходів і зборів зобов’язані безоплатно передавати закладам, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім’ям дитячі речі, м’який інвентар, транспортні засоби тощо, затримані органами доходів і зборів і конфісковані в установленому порядку, а також ті, за якими не звернувся власник до закінчення терміну їх зберігання під митним контролем, у кількості, що не перевищує необхідних річних потреб відповідного закладу або сім’ї, за зверненням служби у справах дітей.
Діти-сироти та діти, позбавлених батьківського піклування, у віці до 18 років забезпечуються щорічним безоплатним оздоровленням.
Встановлено коло житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування:
– зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
– жилі приміщення, в яких проживали діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, до влаштування їх, а також щодо яких є рішення суду, не можуть бути відчужені без отримання згоди на таке від органів опіки та піклування, яка може надаватися лише в разі гарантування збереження права на житло таких дітей;
– до працевлаштування випускників закладів, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості, квартирна плата та плата за комунальні послуги здійснюються місцевими державними адміністраціями за місцезнаходженням житла;
– у разі відсутності житла мають право зараховуватися на квартирний облік та соціальний квартирний облік за місцем їх походження або проживання до встановлення опіки, піклування, влаштування;
– у разі перебування на обліку внутрішньо переміщених осіб, мають право зараховуватися на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і соціальний квартирний облік за місцем їх обліку як внутрішньо переміщених осіб.

19 жовтня 2021 року на календарі України з’явилося нове свято – Всеукраїнський день відповідальності людини. Починаючи з 2021 року, воно відзначатиметься щороку 19 жовтня у день народження Богдана Гаврилишина, економіста, громадського діяча, мецената, автора  «Декларації відповідальності   людини». У Білозерській  загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №18 у дистанційному режимі, з метою привернути увагу учнів  до життєвого шляху   легендарної особистості,  якісного перетворення українського суспільства, підвищення рівня відповідальності,  були проведені  наступні заходи: тематична  викладка інформаційних матеріалів «Богдан Гаврилишин, українець»,  інфографіка «Декларація відповідальності людини»  Богдана Гаврилишина» та підготовлено і показано презентацію «Вчитися. Мріяти. Діяти»(7 уроків від Богдана Гаврилишина).  Тож, вшановуємо пам’ять  відомого українця – Богдана Гаврилишина. 

Посилання на матеріали: https://filippienko.blogspot.com/

Підлітковий вік — час радикальних змін, чергова криза, що знаменує новий етап сепарації — відділення дитини від батьків та її перехід у доросле життя. У цей період буває нелегко всім членам сім’ї: і самому підлітку, і його батькам, яким потрібно призвичаїтися до нових правил взаємодії. Про те, як зберегти добрі стосунки, довіру та не втратити здоровий глузд, коли в сім’ї вже не дитина, але ще й не дорослий, наша сьогоднішня розмова.

Лейтмотив цього періоду — зміни. Вони проявляються як на рівні фізіології — у підлітків змінюється зовнішність, з’являються ознаки дорослості, вони навіть починають пахнути по-іншому, так і в поведінці — раніше ласкава дитина тепер поводиться провокативно. Так вона готується до нового життя, а ми, батьки, до того, щоб її відпустити.

Хороша новина — ця криза має початок і закінчення. Тобто ваша люба дитина точно не залишиться такою в дорослому віці. Мозок дозріє, «гормональна буря» мине і всі процеси, які зараз відбуваються, нормалізуються.

Як у кризі трьох років, так і в кризі підліткового віку ви зустрінете дуже багато супротиву. Мама й тато для дитини стають основними спаринг-партнерами, у конфліктах із якими підліток шукає себе, дізнається більше про себе та здобуває головні інструменти для конструктивного вирішення конфліктів у сім’ї, з друзями. Варто розуміти, що саме те, яким способам ви його навчите зараз, такими він і буде користуватися надалі. Бунтівна поведінка є нормою для даного віку і вимагає від батьків терплячості та розуміння. Причина її — не у вас, однак при цьому саме ви несете відповідальність за все, що відбувається з дітьми. Як доводять численні дослідження, підлітки потребують уваги та любові не менше, ніж малюки, але просто в інших проявах.

Завдання батьків не з простих: дати дитині більшу свободу, відійти на безпечну відстань, та водночас залишитися надійним тилом, не покинути її наодинці з проблемами, страхами і комплексами. Ось кілька рекомендацій, які допоможуть знайти спільну мову з дитиною-підлітком:

• Чесно обговорюйте труднощі підліткового віку. Постарайтеся зрозуміти не лише всі ті складні емоції, які, на вашу думку, відчуває дитина, але усвідомлюйте свої почуття, називайте їх та працюйте над собою. Тому що є величезна різниця між батьками, які намагаються маніпулювати та контролювати, і тими, хто щиро хоче підтримувати зв’язок.

• Проявляйте розуміння. Покажіть дитині, що розумієте, наскільки складно витримувати тиск однолітків, соціальні очікування. Розкажіть, як вам було в цей період, поділіться своїми підлітковими радостями та печалями.
• Приділяйте достатньо часу. Як давно ви робили щось разом? Батьки часто грають з малюками, а от проводити час разом зі старшими дітьми — не вважають таким важливим. Насправді неважливо, наскільки самостійно поводиться дитина, можете бути впевнені, що вона цінує ваші слова і наміри провести з нею час. Регулярна спільна діяльність сприяє довірі та глибокому спілкуванню. Тому відірвіть погляд від смартфонів та зверніть його на свого підлітка. Подумайте, що цікаве можна зорганізувати: сходити на піцу чи спекти її разом, подивитися фільми чи піти на концерт? Як варіант — ви можете разом скласти список спільних справ або доручіть це своїй дитині.
• Уникайте нотацій, постійних розмов про оцінки, звинувачень, інакше дитина закриється від вас, у неї складеться враження, що вас цікавить лише школа і щоденник. Слухайте з розумінням, не перебивайте, не повчайте, навіть якщо дуже хочеться. Зберіть волю в кулак та уникайте «цінних» порад, якщо вас про них не просили.
• Ваш дім має стати безпечним місцем. Не соромте дитину, уникайте сарказму та насмішок. Цього в житті підлітка вистачає і без вас. Нехай домівка буде тихою гаванню, де можна зняти маску захисту та сховатися від підліткової культури, стандартів. Дитина має бути впевненою, що її тут люблять у будь-якому настрої.

• Будьте поруч та емоційно відкритими. Не наполягайте, не змушуйте, не чіпляйтеся з розмовами, дайте знати, що коли у дитини виникне потреба у розмові, ви будете готові її вислухати. Політика невтручання у справи підлітка — хибна стратегія. Батькам не варто вважати, що дитина вже достатньо доросла і не потребує нашої допомоги, навіть якщо вона щосили старається це показати.
• Говоріть, що любите. Це не само собою зрозумілий факт, що не потребує доведення. Дитина хоче чути, що її люблять, і не лише раз на рік. Підкреслюйте свою любов до дитини за кожної нагоди, акцентуйте увагу на тих рисах, які особливо цінуєте в ній. Ваш підліток дуже потребує вашого схвалення. Зрештою, щирі та відкриті стосунки — це не лише його потреба, але й ваша. Є така закономірність: чим гірше поводиться дитина у будь-якому віці, тим більше вона потребує любові.
• Не відкладаєте розмови про секс, депресії, наркотики, СНІД та самогубство. Не уникайте цих слизьких тем з надією, що це вбереже від них вашу дитину. Якраз навпаки — ігнорування таких розмов може викликати в дитини сором та підштовхнути до хибних рішень.
• Використовуйте ґаджети для спілкування з дітьми, але не замінюйте ними живе спілкування. Це лише додаткова можливість бути на крок ближче.
• Не дозволяйте собі піднімати руку на підлітка. У підлітковому віці тілесне покарання неприйнятне та веде до підриву батьківського авторитету, погіршення стосунків та інших печальних наслідків.
• Подбайте про наставника. Організуйте цікаве та корисне дозвілля. У підлітка має бути місце, окрім дому та школи, де у нього буде дорослий наставник — авторитет, на якого можна рівнятися та проговорювати свої хвилювання. Це можуть бути різноманітні гуртки та секції, школи лідерства, творчі проекти.
• У конфліктних ситуаціях завжди залишайтеся по один бік барикад. Ви — завжди на боці дитини, особливо при сторонніх. Зрозуміло, що бувають випадки, коли дитина неправа, але це все обговорюється наодинці. Корегуємо поведінку, а не саму дитину. В іншому випадку втратите найголовніше — довіру.
• Визнайте право на самостійність, вільну від батьків зону. Можете передати підлітку відповідальність за ті сфери життя, з якими він вже добре справляється, і допомагайте там, де ще не дуже виходить.

• Чітко дотримуйтеся особистих кордонів дитини: стукайте, коли заходите в кімнату, не перевіряйте кишені, сумку. У цей період відбувається остаточне формування особистих кордонів, вони стають чіткішими. Дотримуйтеся домовленостей, вмійте зберігати таємниці. Уникайте обговорень підлітка з іншими при ньому. Вони особливо болісно реагують на таке.
• Цікавтеся, чим живе ваша дитина, яку музику слухає, що дивиться і читає. Знайомтеся з друзями, кличте їх в гості на чай з бутербродами. Це особливо важливо, бо зміцнює ваш зв’язок із дитиною.
• Дозвольте собі і навколишнім бути неідеальними. Нормально помилятися і не розуміти, що робити, незважаючи на те, що підлітками ви вже були. Адже батьками підлітка стали вперше. Поповнюйте власні ресурси, їхнім джерелом не має бути ваша дитина. У наповненому та збалансованому стані вас буде складніше вивести з рівноваги. Так ви станете міцнішою опорою для «хиткого» підлітка.

Береженого Бог береже

Зупинимо СНІД – поки він не зупинив нас.
Девіз борців проти ВІЛ/СНІДу

Cпантеличене швидким розповcюдженням СНІДу людство змушене реанімувати одвічні життєві принципи, замислитися над сенсом життя. Саме це явище перевіряє нас на стійкість, людяність, виваженість та мудрість. І ще на відповідальність щодо власного життя та життя тих, хто поруч, хто прийде після нас. Адже молоді люди часто вважають, що ризик «взагалі» високий, а для нього «особисто» несуттєвий.
Постійно перебуваючи в процесі постійного росту і становлення, емоційного піднесення, пошуку, непросто віднайти грані позитивного. Але треба пам’ятати, що молодість – це час відкриття нових обріїв, пора іспитів, спроб освоєння нового досвіду і виявлення межі своїх можливостей і разом з тим – це дуже небезпечний час.
Та для того, щоб вберегтись від небезпечних спокус – треба мати все ж таки здоровий глузд і любов до життя та врешті-решт до себе. Як кажуть: «Береженого Бог береже».

В умовах наявної в Україні кризи сімейних та подружніх взаємин ( великої кількості розлучень, негативних тенденцій у розвитку процесів народжуваності і смертності, малодітності сімей, їх конфліктогенності тощо ) проблема гендерної соціалізації дитини набуває особливого значення .

Другим народженням людин , вважав В . О . Сухомлинський , становлення чоловіка та жінки у підлітковому віці: « Немає абстрактного підлітка, як часто звикли називати людину цього віку, є конкретна людська особистість – чоловік чи жінка , які народжуються на наших очах », – писав він. І підкреслював , що входження підлітка у соціальне середовище здійснюється шляхом засвоєння статевих ролей та культури шлюбно – сімейних взаємин, наслідування взаємин у батьківській сім’ї : « Усвідомлення того, що він такий же чоловік, як і його батько, є для хлопчика великим одкровенням . Він починає розглядати відносини батька й матері з нової точки зору, бачить у них те, чого не бачив раніше».

Підлітки оцінюють власні цінності та форми поведінки, порів­нюючи їх з прийнятими у бать­ківській сім’ї. Зрозуміло, що сім’ї належить вирішальна роль у процесі їх формування і в боротьбі між незалежністю та взаємозалежністю. Найважливіші завдання бать­ківства є парадоксальними. З одного боку, успішні батьки забезпечують дітям почуття захищеності і підтримки, з іншого – батьки хочуть, щоб їх діти виросли незалежними, дієздатними членами суспільства. Стилі батьківської сім’ї можуть суттєво впливати на мотиви прагнення підлітків до дорослості. Однак незалежно від типу сім’ї, мета батьків – допомогти дитині засвоїти гендерні ролі, щоб якнайкраще адаптуватись до дорослого життя та якнайповніше самореалізуватись у будь-яких сферах життя та діяльності.

Англійський письменник Г.К. Честертон вміло підмітив: «Діти не люблять слухатися своїх батьків, зате охоче їх наслідують». Чим старшими ми стаємо, тим частіше помічаємо, що повторюємо слова, почуті в дитинстві від мами з татом, і взагалі дивимося на світ, керуючись їх точкою зору. З роками кожен з нас все ясніше розуміє те, на що вже давно звернули увагу психологи: образ думок дорослої людини, її манера поведінки, особливості відносин з іншими людьми закладаються ще в дитинстві під впливом прикладу власних батьків. Особливо це стосується шлюбно-сімейних відносин та батьківських установок. Тому що давно помічено, що доросла людина в своїй сім’ї довільно, а часто й мимовільно прагне реалізувати ту модель відносин, котру засвоїла в дитячі роки на прикладі своїх батьків.

Одним із перших звернув на це увагу Ерік Берн, котрий створив оригінальну, хоча й не безперечну теорію людських взаємовідносин. Спираючись на ідеї Берна, його послідовники розробили систему сімейної психотерапії, засновану на принципі корекції негативного дитячого досвіду. В межах цієї системи передбачається, що жінка, яка переймає модель відносин своїх батьків, засвоює життєву позицію, котра може бути визначена або як материнська, або як дочірня. Якщо в батьківській сім’ї домінувала сильна енергійна мати, котра ще й приділяла дочці максимум уваги і турботи (нехай інколи і в строгій формі), то у дівчинки на маминому прикладі формується материнська позиція. Надалі вона прагне стати своїм близьким надійною і турботливою матір’ю, котра все знає краще за всіх і завжди готова допомогти, а інколи й посварити (приструнити).

Якщо ж главою сім’ї був батько, то жінка швидше всього засвоїть роль дочки. Вона на все життя збереже в собі маленьку дівчинку, котрій легше притулитися до чийогось сильного плеча, ніж самій нести вантаж вирішення життєвих проблем.

У подібному становищі опиняються і чоловіки. Маючи в дитинстві приклад сильного домінуючого батька, хлопчик прагне бути подібним до нього і переймає батьківську роль – роль господаря і глави, відповідального за свої рішення і готового стати опорою близьким. Якщо ж батько з якихось причин не був таким прикладом і реальна перевага була на стороні матері, то у хлопчика формується пасивна синова позиція. В його житті жінка завжди буде потрібна для того, щоб отри мати від неї материнську підтримку і ласкаве погладжування по голові, щоб виплакати, вткнувшись в її спідницю, сльози розчарування, образи й гніву.

Легко уявити, як складеться сімейне життя, коли подорослішають дівчинка і хлопчик, додадуть до нього свої сформовані в дитинстві позиції. Відносини можуть скластися цілком гармонійно, якщо ці позиції доповнюють один одного, тобто материнська співпадає з синовою або ж батьківська з дочірною. Тоді один із подружжя з легкістю приймає роль лідера, котра цілком узгоджується з душевним складом іншого, готового йти назустріч, слухатися і підпорядковуватися. Відносини, нехай і нерівноправні, зате природні і задовольняють обох. Така сім’я є цілком благополучною, хоча не може бути хорошим прикладом: адже у багатьох інших випадках баланс ролей може скластися по-іншому.

Набагато гірше, якщо таке поєднання відсутнє. Сутички в подружній парі материнської і батьківської позицій приводить до виснажливої боротьби за лідерство, в котрій найчастіше обидві сторони приречені на поразку.

Якщо ж подружжя приносить в сім’ю власну дочірню і синову позиції, їх відносинам теж не позаздриш. І чоловік, і дружина не в стані приймати відповідальні рішення і прагнуть перекласти цей вантаж на плечі іншого. Обоє шукають і не знаходять в іншому підтримки і опори. В результаті виникає взаємна незадоволеність, котра ще більше посилюється, якщо і чоловік і дружина за старою звичкою продовжують шукати поради під дахом своїх батьків.

Ця переконлива схема часто служить ключем до вирішення сімейних проблем. Однак навряд чи її можна вважати вичерпною. Вірогідно, в минулі роки вона була справедлива до будь-якої сім’ї. Аналізуючи відносини сучасного подружжя, можна зробити висновок, що вони часто не вкладаються в цю схему. Є декілька причин такого стану речей.

Які зміни відбуваються в організмі підлітка?

Стосунки з іншими людьми важливі для людини будь-якого віку. Вони надзвичайно важливі саме в підлітковий період, адже підлітки в цьому віці пізнають складний світ людських стосунків, задовольняють потребу у спілкуванні, самостверджуються.

Ми живемо в оточенні людей, і навіть коли залишаємося наодинці із собою, нас все одно оточують рідні й близькі, думки про них постійно присутні в нашій свідомості, впливають на нас.

Дуже важливо, у якому оточенні перебуває підліток і хто саме допомагає йому вибирати правильну дорогу в житті.

Чи є у вас ідеал

Не секрет, що кожен із вас має свій ідеал – людину, на яку хоче бути схожим. Здебільшого хлопці захоплюються сильними, вольовими та заможними героями кінофільмів, дівчатам подобаються стильно вдягнені, з гарною фігурою героїні сучасних серіалів.

Дуже добре, якщо герой, яким ви захоплюєтеся, має позитивні людські якості – чесний, порядний, людяний, щирий, ставиться з любов’ю та повагою до людей, любить природу. Чи замислювалися ви над цим?

Часто підлітки приділяють увагу зовнішнім ефектам -оригінальному одягу, макіяжу, «крутому» мобільному телефону, плеєру. На жаль, і компанії найчастіше об’єднуються саме за цим принципом.

Немає нічого поганого в тому, що ви хочете більше спілкуватися з однолітками, об’єднуватися з ними в компанії. Часто ви товаришуєте із сусідами, однокласниками та членами одного гуртка чи спортивної секції. І переважно ваші стосунки ґрунтуються на взаємодопомозі, повазі один до одного, щирості та відданості. Добре, коли в таких компаніях негативно ставляться до куріння, вживання алкоголю та наркотичних речовин, пропагують здоровий спосіб життя. Про такі компанії говорять, що вони безпечні.

У багатьох родинах прийнято знайомити батьків зі своїми друзями. Чи заведено таке у вашій родині?

Ви дорослішаєте, і коло ваших знайомств розширюється. Ви знайомитеся з людьми у таборах відпочинку, на дискотеках, у подорожах. Ви можете змінити місце проживання, і у вас з’являться нові сусіди, однокласники, а отже, і друзі. І ось вас запрошують до незнайомої компанії. Як вам бути? Насамперед поцікавтеся, чому вас запросили. Які захоплення мають підлітки із цієї компанії? Кого там більше – хлопців чи дівчат? Чи вживають вони алкоголь, наркотичні речовини, курять? Чи немає там людей набагато старших за вас? На жаль, на ці запитання не завжди можна отримати вичерпну відповідь. Тому не буде помилкою відмовитися від подібної пропозиції. Якщо ви все-таки вирішили піти, обов’язково залиште дорослим адресу та імена людей, які вас запросили. Навіщо такі перестороги? А тому, що незнайома компанія може виявитися небезпечною.

Що таке небезпечні компанії

Небезпечні компанії – це зібрання підлітків, стосунки яких побудовані на брехні, злобі, агресивності. Там ви не побачите справжньої дружби, взаємоповаги. Зазвичай такою компанією керує «ватажок», якому всі мусять підкорятися та виконувати його вказівки. У таких компаніях нормою є куріння, вживання алкоголю і навіть наркотиків.

Роздивіться уважно малюнок 73. На ньому зображені різні види компаній. Серед них – так звана крута. Як ви пояснюєте собі слово «крутий»? Які інтереси властиві такій компанії?

Чи вмієте ви проводити вільний час

Ви вже знаєте, що наркотики коштують дорого, тому небезпечні компанії заради грошей часто скоюють злочини.

Що таке вільний час? Це те саме дозвілля, яке має бути використане на відновлення сил і саморозвиток, а насправді часто переростає в звичайне байдикування та безцільне вештання вулицями.