Тренінг «Зупинимо булінг разом»

Тренінг «Зупинимо булінг разом»

27 лютого в Білозерській школі № 18 для учнів 10 класу заступник директора Ігнатенко Ірина Володимирівна провела тренінг «Зупинимо булінг разом» у рамках проекту «Я обираю світ без булінгу». В цей же день учні школи приєднались до челенджу серед шкіл «Я обираю світ без булінгу!»

Наші переможці

Наші переможці

Вітаємо Кривошею Тетяну, ученицю 6 класу Білозерської ЗОШ №18, яка 23 лютого 2019 року взяла участь  у ІІ фінальному (очному) етапі обласної науково-практичної конференції «Біологічні дослідження та винахідництва» і посіла ІІІ місце.

Протягом навчального року, під керівництвом учителя біології  Лозинської Олени Юріївни,  Тетяна досліджувала вплив тютюнового диму на проростки пшениці,  і презентувала результати своїх дослідів на конференції у секції «Юні дослідники». На початку конференції Тетяна відвідала виставки з робототехніки, колекції метеликів, виробів народного мистецтва.

Учні відвідали сучасне шоу

Учні відвідали сучасне шоу

23 лютого учні 3-А, 3-Б, 4-А класів відвідали нове сучасне шоу в місті Покровську з добрим цікавим сюжетом, з хорошою музикою та сучасною хореографією – спектакль-мюзікл для дорослих та дітей «Нові пригоди Червоної Шапочки». Міжнародний проект в рамках європейського туру M & S Entertainment UG Germany і Театр пригод і фантастики «Каскадер» представили дивовижну казку, повну пригод, несподіваних чудес і справжнього святкового чарівництва і подарував добру прекрасну атмосферу, яка залишиться надовго.

ТОКСИЧНІ БАТЬКИ. ХТО ВОНИ?

ТОКСИЧНІ БАТЬКИ. ХТО ВОНИ?

Хто такі «токсичні батьки»? Вибудовувати життя дитини за своїми правилами, вимагати від нього реалізації мрії або підтримання статусу в суспільстві, шантажувати і дорікати, плекати почуття сорому і провини, і багато іншого – це і означає бути «токсичними батьками». Тут важливо пам’ятати про те, що такі батьки самі були колись дітьми і, імовірніше за все, з ними поводилися так само, як вони діють зараз. Вони успадковують поведінку своїх батьків і рідних, несвідомо завдаючи шкоди своїм дітям. Цю поведінку можна назвати токсичними відносинами в сім’ї. Такі батьки можуть бути глибоко травмовані, так як їх «маленька дитина» свого часу не отримала бажаної підтримки або турботи.
Необхідно в першу чергу оцінити свою поведінку, ретельно проаналізувати свою манеру спілкування з дитиною і постаратися «вичленити» зі своїх вимог ті, що формують у маленького члена сім’ї почуття страху або провини. І, звичайно ж, розібратися в собі – можливо, за допомогою психолога – щоб припинити негативно впливати на зростаючу людину.

Основні прояви та наслідки:

«Будь краще, ніж інші, тільки пам’ятай про те, що все одно цього недостатньо»
Один з яскравих прикладів ставлення до дитини, не як до суб’єкта, а, скоріше, об’єкта, «достигатора» зовнішніх цілей – ознака токсичних відносин. Дитина повинна завжди бути першою, прагнути стати кращою, ніж хто-небудь ще. Досягнення дитини визначають соціальний статус батьків в очах інших і його самого. Внутрішні якості і бажання дитини оцінюються нижче, ніж зовнішні показники: оцінки, нагороди. При цьому, ефект від досягнення однієї мети відразу нівелюється тим «що пора рухатися далі і досягати більшого». Дитина відчуває, що вона не є прикладом захоплення або любові, так як завжди «недо»: недостатньо розумний, недостатньо хороший, недостатньо високу оцінку отримав і т.д.

«Розкажи мені все, довіряй мені і не дивуйся, коли я розповім про це всім родичам і сусідам»
Улюблена фраза батьків на зауваження дитини, що її таємницю розкрито: «А що тут такого?». Ваша дочка довірилася вам і розповіла про свої почуття до якогось хлопця в класі, а на наступний день дізнається, що мама розповідає про це своїм подругам за чаєм. Звідки тут буде формуватися довіра? Не дивуйтеся, якщо ваша донька чи син швидше будуть розповідати свої секрети подругам або друзям, ніж поділяться ними з вами. Це про неповагу особистого простору і почуттів, вашої неповаги до дитини.

«Бійся мене і люби мене»
Коли відчуваємо себе нещасними, ми прагнемо зробити такими ж оточуючих нас людей, в першу чергу рідних і близьких. Ця стратегія говорить про глибоку травмованості батьків. Заподіювати психологічну біль, насильство дитині заради її «блага». У таких ситуаціях дитина вже по дзвону ключів і ході здатна визначити, в якому настрої батьки. Таке життя подібне пороховій бочці, так як ніколи не вгадаєш, чого очікувати від дорослого, якщо іграшки розкидані або чимось йому не догодив. Емоційна атака батьків ховається під несподіваною формою турботи, доброти або опіки. Така невизначеність сприяє розвитку тривожності і невротизації у дитини в майбутньому.

«Дай мені спокій і не смій відходити від мене»
Сепарація, один з необхідних етапів формування і розвитку особистості, переживається болісно, ​​особливо в токсичних відносинах. Будучи дорослим, дитина таким не сприймається, вона завжди залишається «моїм маленьким сином або донькою». Тому всі справи дорослої дитини не такі важливі, як справи дійсно дорослих. Якого б віку не була би дитина, вона залишається безправною істотою, яка не може приймати повноправної участі в раді сім’ї, її не хочуть відпустити і випустити на волю. Проте, докоряють: «якщо щось не подобається, будь ласка, купуй квартиру і живи окремо!»

“Я ж тобі казала”
Дитину привчають дотримуватися вказівок батьків, а в разі невдачі звинувачувати тільки себе. Замість того, щоб підтримувати і піклуватися, дитина виявляється цього позбавлена, або сприймаючи підтримку батька, як сердечну послугу з його боку. Найчастіше батьки навіть не усвідомлюють, який потужний негатив закладений в цій фразі. Дитина вже усвідомила, що зробила помилку і була неправа, а ця фраза лише підтверджує це, як ще одне покарання за непослух. Будь-які помилки, що здійснюються дитиною, вчать її життя, і вони не варті такої критики з вашого боку.

Діти токсичних батьків
Такі тактики вибивають з рівноваги дитину, так як несуть в собі суперечливий посил. Дитина не розуміє, як це одночасно «бути поруч і відійти». Суперечливі послання токсичні для психіки дітей. При такій неадекватній поведінці дитина вчиться швидше дорослішати, щоб зуміти пристосуватися і вижити; щоб таких вразливих і незрілих батьків зайвий раз не турбувати.
Щоб впоратися з токсичними взаємовідносинами, важливо проговорювати свої почуття, що дітям, що батькам. Важливо пам’ятати про свої особистісні і територіальні межі, не порушувати їх (що дітям, що батькам), розраховувати на свої сили і свої ресурси, виробляти свої правила життя і стратегії розвитку, грунтуючись, більшою мірою, на свій досвід і своїми бажаннями.
Marya Velichko

10 принципів у підході до протидії булінгу в школі

10 принципів у підході до протидії булінгу в школі

Шановні педагоги! Ви можете обирати які хочете методики, але якщо вашою метою є викорінення булінгу в нашій школі, рекомендуємо скористатися 10 принципами впровадження, запропонованими АВА.

Отже, 10 ключових принципів у боротьбі з булінгом:

  1. Повага. Всі люди, задіяні у навчальному процесі, є рольовими моделями для дітей щодо прийняття чи неприйняття інших (інакших). Поведінка людей, задіяних у навчальний процес, їхні слова та реакції, слугують прикладом для дітей, тож треба постійно тримати у фокусі власну поведінку, мову та реакції.
  2. Ніякої дискримінаційної мови. Дискримінаційна мова це дуже серйозно, оскільки саме вона формує упереджене ставлення до людей, що відрізняються від більшості, і її потрібно викорінити. Сюди входить не лише вживання слів «цигани», «хачі», «інваліди», «аутисти», а й жарти і об’єктивуючі чи дискримінуючі висловлювання про жінок, будь-яких національностей, віросповідань.
  3. Святкуймо різноманітність. Інакшість учнів та всього персоналу має позитивно підкреслюватися і відзначатися по всій школі. Наприклад: «Як цікаво, сьогодні Артем прийшов у рожевих штанях, це ж писк моди! А у Матвія синє волосся, яке цікаве самовираження!»
  4. Слухаймо усіх. Думки батьків, персоналу, дітей, опікунів мають бути почуті у розробці стратегії з протидії булінгу. Учні говоритимуть про свої проблеми з булінгом, якщо будуть певні, що: їх почують, їм повірять, школа справиться. Якщо відмахуватися від пропозицій учнів щодо булінгу, з часом вони просто перестануть розповідати про свої проблеми.
  5. Включаймо усіх! Усі діти, незважаючи на відмінності чи особливості, мають бути включені в усі шкільні активності. Тобто: неправильно, якщо Михайлика не беруть у спортивну команду, бо він рухається повільніше за інших через свої особливості. Правильно: ми проведемо такі активності, де Михайлик зможе взяти участь.
  6. Обізнаність. Усі шкільні працівники (педагогічний та непедагогічний персонал), діти, батьки мають бути обізнані із тим, чим є булінг і чим він не є. 
  7. Миттєва реакція. На булінг має бути невідкладна реакція, при чому діти повинні бути долучені до прийняття рішень щодо того, якою ця реакція має бути.
  8.  Довіра. Всі, хто говорять про булінг (батьки чи діти), мають бути прийняті максимально серйозно.
  9. Розуміння, як повідомити. Усі учасники навчального процесу мають чітко розуміти, кому і як повідомляти про булінг.
  10. Чітка політика щодо булінгу. Включеність у розробку. Стати частиною культури школи.

Джерело: http://nobully.org.ua/10-%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D1%9…

Авторська студія «Професійна компетентність фахівців психологічної служби щодо профілактики девіантної поведінки школярів» від Самарської М. В.

Авторська студія «Професійна компетентність фахівців психологічної служби щодо профілактики девіантної поведінки школярів» від Самарської М. В.

Для практичних психологів та соціальних педагогів міста 20-го лютого на базі актової зали Добропільського відділу освіти продовжила свою роботу авторська студія «Професійна компетентність фахівців психологічної служби щодо профілактики девіантної поведінки школярів» від Самарської М. В., практичного психолога Білозерської ЗОШ № 18 Добропільської міської ради. Цього разу присутні ознайомилися з презентацією досвіду психолога щодо використання епістолярної психотерапії  та хромотерапії  в профілактиці й корекції девіантних підлітків.Метою роботи студії була  пропаганда авторського інноваційного досвіду роботи з профілактики девіантної поведінки школярів через використання епістолярного жанру й кольоротерапії, узагальнення та демонстраційний показ практичних надбань фахівців психологічної служби міста щодо проблеми девіантності в закладі освіти. Завдання студії окреслили такі питання:

  • спрямування  діяльності фахівців психологічної служби  на всебічну соціально-психологічну підтримку девіантних дітей;
  • знайомство з авторським досвідом із використання епістолярного жанру  та хромотерапії  в профілактиці й корекції девіантних підлітків, формування їх духовності;
  • сприяння професійному розвитку та зростанню  практичних  психологів і соціальних педагогів міста.

Тематична он-лайн виставка  фахової літератури з теми роботи студії, інформаційний меседж-презентація з досвіду роботи практичного психолога ЗОШ № 18, психологічний практикум-написання листів до девіантного учня за певною проблемою та ярмарок знань «Веселковий калейдоскоп» з узагальнення й демонстраційного показу практичних надбань фахівців психологічної служби міста щодо використання хромотерапії в ДНЗ та ЗОШ були досить цікавими і корисними.

Разом з методистом МК Гринцовою О. В. були розроблені рекомендації щодо теми студії фахівцям-психологам та соціальним педагогам. Під час рефлексії учасники зазначили високу актуальність теми зустрічі, різноманітні цікавинки-перлинки з використання розглянутих видів арт-терапії у практиці роботи з девіантними учнями ЗОШ та ДНЗ. Марія Василівна запросила учасників на фінальну зустріч, ІІІ засідання студії з теми «Використання інноваційних форм та методів в профілактиці девіантної поведінки школярів», яке відбудеться 13 березня 2019 року на базі Білозерської ЗОШ № 18.

Правило “3-х хвилин”, яке мають виконувати всі батьки.

Правило “3-х хвилин”, яке мають виконувати всі батьки.

ДІТИ ЗАВЖДИ ПОТРЕБУЮТЬ ДО СЕБЕ НЕГАЙНОЇ УВАГИ

Виявляється, є таке важливе правило – правило “трьох хвилин”.

Воно працює, як для подружжя, так і для дітей.

Коли батьки в родині починають виконувати це правило, то помічають, що воно дуже багато змінює в стосунках на краще.

Правило “перших трьох хвилин” полягає в тому, щоб завжди зустрічати дитину з такою величезною радістю, наче зустрічаєте друга, якого не бачили вже багато, багато років.

І не важливо, ви повернулися з магазину, в який вибігали по хліб, чи прийшли додому з роботи.

Зазвичай, все, чим з вами хоче поділитися дитина, вона “видає” в перші хвилини зустрічі, саме в цьому полягає важливість не змарнувати цей час.

Ви одразу помітите тих батьків, які інтуїтивно виконують правило “перших трьох хвилин”. Наприклад, забираючи дитину зі школи, вони завжди присідають на рівень її очей, обнімають при зустрічі та говорять, що за нею скучили.

В той час, як інші батьки просто беруть дитину за руку, кажуть “пішли”, розмовляючи при цьому телефоном.

Приходячи з роботи, одразу звертайте всю увагу на дитину. Роззуваєтесь і біжите за дитиною. Ви маєте декілька хвилин для того, щоб сісти поруч біля неї, розпитати про її день та вислухати.

Потім вже підете їсти й дивитися новини. Якщо ви таким чином не звернете увагу на дитину, то вона буде ходити за вами цілий вечір, потребуючи спілкування.

ВАЖЛИВА НЕ КІЛЬКІСТЬ ЧАСУ, А ЕМОЦІЙНА БЛИЗЬКІСТЬ

Іноді декілька хвилин душевної бесіди значать для малюка набагато більше, ніж цілий день, проведений з вами разом, якщо думками в цей час ви були деінде.

За останніми даними, українці виділяють на спілкування з власними дітьми максимум 1,5 години на тиждень. Це навіть вважається непоганим результатом.

Поляки, наприклад, наводили свої дані, що у них батьки повністю приділяють дитині лише 4 хвилини в день.

Те, що ми весь час забігані й заклопотані, точно не зробить наших дітей щасливішими, навіть, якщо ми вважаємо, що робимо це заради них і їхнього добробуту.

Дітям дуже потрібне спілкування, потрібен власний життєвий приклад.

Для батьків і дітей вираз “час разом” має різне значення.

Для дорослих достатньо, щоб діти просто перебували поруч із ними, коли вони роблять щось удома чи йдуть в магазин.

А ось для дітей поняття “час разом” – це дивитися очі-в-очі, коли батьки сідають поруч, відкладають мобільні телефони, виключають думки про сотні своїх проблем і зовсім не відволікаються на сторонні справи.

Дитина ніколи не довіриться, якщо відчуває, що в пріоритеті у батьків в момент розмови є щось важливіше, ніж вона.

Звичайно, не завжди у батьків є час на спільну гру з власними дітьми, але в такі хвилини робіть тільки те, що хоче дитина. Не треба пропонувати їй ваші варіанти дозвілля.

Час швидкоплинний, і ви не встигнете отямитися, як ваші сини й дочки подорослішають, тож не гайте часу і починайте будувати довірливі стосунки з ними вже зараз.

Нехай правило “трьох хвилин” стане вам в цьому в пригоді.

За матеріалами life.pravda.com.ua

Участь у проекті

Участь у проекті

18-19 лютого учні нашої школи, учасники проекту Енергоефективні школи: нова генерація  зустрілися в Києві для знайомства з іншими учасниками із Дніпра, Вінниці, Новодонецького, Енергодара та налагодження дружніх стосунків на тренінгу зі створення команд нових міжрегіональних класів у столичному Ігровому Центрі «ExitGames». 

http://ees.energyschool.org.ua/news/348?fbclid=IwAR283o9ZS3ucFoyOOT9U6a3JOnh3C4ApLv5TJdPv00ex4Io5VYSK-BtjcFI

Наші переможці

Наші переможці

Вітаємо призера ІІІ обласного етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з хімії Пилипця Кирила, учня 9 класу ЗОШ №18 та його наставницю Цимбаленко Олену Максимівну!