Мир неможливо утримати силою.
Його можна досягти лише розумінням.
Альберт Ейнштейн
Медіація у школі – інноваційний підхід до вирішення міжособистісних конфліктів, які виникають між учасниками навчально – виховного процесу, метою впровадження якого є реалізація практики конструктивної ненасильницької взаємодії у конфліктних ситуаціях.
Відновні практики – відповідні процедури та процеси, що мають на меті вирішення суперечливих та проблемних питань шляхом співробітницького підходу та базуються на принципах відновного підходу: включення та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін, добровільності та самовизначення учасників, розуміння, поваги і відповідальності.
Медіація (англ. mediation – посередництво) — вид альтернативного врегулювання суперечностей, метод їх вирішення із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант вирішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту. медіатор не приймає рішення за них.
Медіація – це добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалася. Особливою рисою медіації є те, що сторони спільно беруть на себе відповідальність за прийняття рішення та його виконання.
Вирішення конфліктів – процес вирішення суперечки або конфлікту людьми для відповідного задоволення їхніх інтересів, результати якого є для них прийнятними.
Коло – відновна практика, що сприяє залученню до вирішення проблеми усіх зацікавлених осіб та забезпечує їх активну участь у обговорення ситуації та прийнятті рішень. Головною особливістю Кола є те, що кожен з учасників має можливість висловити власний погляд та бути почутим іншими членами Кола завдяки процедурі, що забезпечує рівність усіх учасників.
Медіація у школі можлива за умов реалізації декількох програм: «Медіація однолітків» і «Шкільна медіація».
Програма «Шкільна медіація» передбачає впровадження власне процедури медіації і її принципів у систему школи через залучення дорослих медіаторів до процесу вирішення шкільних конфліктів. Дорослі медіатори також можуть сприяти аналізу конфліктних ситуацій та вести конфліктологічне консультування.
Шкільна медіація сприяє швидкому і ефективному розв’язанню конфліктів на локальному рівні, без залучення владних структур і адміністративного тиску.
Медіаційну допомогу можуть здійснювати практичний психолог, соціальний педагог, інші представники педагогічного колективу школи, а також «зовнішні» стосовно до школи спеціалісти – медіатори.
Програма «Медіація однолітків» також має на меті здійснення цілеспрямованої діяльності у профілактиці і швидкому реагуванні на конфліктні ситуації в шкільному середовищі, але вона передбачає залучення дітей – медіаторів до процесу вирішення учнівських конфліктів.
Сутність програми полягає у передаванні відповідальності за розв’язання конфліктів у руки самих школярів: пройшовши навчання, учні – медіатори допомагають своїм одноліткам домовлятися у ситуаціях конфліктної взаємодії без участі вчителів, батьків, адміністрації.
Медіаційна процедура – це процедура, заснована на принципах раціонального аналізу ситуації, раціонального вибору дій і прийняття рішень. Медіація не є психологічним методом роботи, медіатори не повинні розбиратися у психології людей, не повинні аналізувати їхні внутрішні проблеми і причини певної поведінки, вони також не повинні виконувати функції слідчих, арбітрів, суддів і т. і. Медіатори лише повинні знати і чітко дотримуватись правил та принципів медіації, завдяки яким вона набуває статусу безпечної процедури, безпечної у фізичному, психологічному, соціальному розумінні.
Комунікативні навички медіатора
Навички активного слухання
- Невербальна комунікація(погляд, міміка, психологічний простір, жести, поза, темп мови, тон і тембр голосу).
Прості фрази, що підтверджують наявність контакту – “так-так”, “звісно”, “звичайно” і т.п., що ніби “говорять” співрозмовнику/співрозмовниці, що ми його/її слухаємо і розуміємо те, що він/вона говорить. Основна функція таких фраз – підтвердити контакт із співрозмовником/співрозмовницею; використовуючи їх поряд з невербальними реакціями, виразити увагу й інтерес до нього/неї. Такі реакції особливо корисні, коли співрозмовник/співрозмовниця почав/почала викладати свої думки і ще не виразив/виразила їх повністю.
- Використання пауз (мовчання)
Використовується для:
– стимулювання сторони до прийняття відповідальності за результат,
– прояву поваги до сторони: дати час подумати і справитися з почуттями,
– (іноді) прояв тиску, щоб активізувати участь.
- Іменування відчуттів
Твердження на зразок: “Звучить, наче ви були засмучені…(розгублені, розгнівані, залякані тощо)”, дозволяє учаснику зрозуміти, яке саму емоцію він хоче виразити.
Метою цього прийому є встановлення взаємодії з диспутантами. Ніщо так добре не сприяє довірі і взаємодії як визнання і повага до почуттів людини. На додаток, ця навичка допоможе звільнитися від емоційних бар’єрів, що заважають успішності медіації.
Приклади:
Ви були сильно пригнічені через це?
Звучить так, начебто ви почуваєтесь невпевнено?
Ви відчували загрозу?
Схоже, що вас це турбує?
- Прояснення, уточнення
Питання типу: “Ви маєте на увазі…?”
“Ви говорите, що …?”
Це такі “не оцінювальні” питання, що є нашою реакцією на сказане і виражене співрозмовником/співрозмовницею у розмові. Основна мета таких питань – прагнення прояснити думку, почуття і уявлення партнера/партнерки.
- Перефразовування
Задача – допомогти людині сконцентруватися на змісті, підказати придатний спосіб виразити свої почуття, почати процес усвідомлення того, що відбулося, розділити почуття і зміст проблеми.
У перефразовуванні поєднуються факти (змістовний аспект) і почуття (емоційний аспект повідомлення) в одне твердження.
Наприклад:
“Ви вважаєте, що …” (Концентрація на тому/тій, хто говорить…)
“Ви засмутилися, тому що …” (факти і почуття)
“Ваше розуміння ситуації полягає в тім, що…”(коротке підсумовування сказаного)
- Резюмування
Зведення інформації в стислу форму. Відмінність від перефразовування – обсяг інформації. Перефразовування – одним реченням – абзац. Резюмування – одним абзацом – кілька сторінок тексту.
Правила надання зворотного зв’язку:
- Давайте зворотний зв’язок тоді, коли вас просять; запитайте дозволу надати зворотний зв’язок.
- Критикуйте підхід або ідеї, а не людину, яка їх висловила.
- Намагайтесь бути конкретними, наводьте приклади поведінки, яку ви спостерігали.
- Не оцінюйте поведінку.
- Будьте уважними до мови свого тіла, будьте чесними.
Правила отримання зворотного зв’язку:
- Слухайте уважно, прагніть зрозуміти сенс того, що вам говорять.
- Переконайтесь, що ви правильно зрозуміли, поставте уточнююче питання чи попросіть навести приклад.
- Не обов’язково відразу відповідати та виправдовуватись, інакше ви нічому не зможете навчитись.
- Варто пояснювати свою поведінку, запитувати, що варто було б зробити інакше для досягнення кращих результатів..
