Книжкова і відео-виставка «Жнива скорботи»

До  85 –роковин Голодомору в  Україні у бібліотечно – інформаційному центрі  школи оформлена постійно діюча книжкова виставка «Жнива скорботи». Бібліотекар Філіппенко О.Б. знайомить учнів  з літературою, представленою на виставці, особливу увагу приділено   матеріалам  про тяжкі  роки 1932 – 1933-х років  на Донеччині. А в холі школи діти можуть переглянути фільм “Голодомор в цифрах”

 

Інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення в закладах загальної середньої освіти навчальних предметів та організації освітнього процесу у 2018/2019 навчальному році

Завантажити (DOCX, 32KB)

Завантажити (DOCX, 464KB)

Свято-зустріч «У колі друзів»

Свято-зустріч «У колі друзів»

3 вересня  о 10-й годині на подвір’ї нашої школи розпочалось свято-зустріч «У колі друзів» для учнів, їх рідних, вчителів та гостей.

Цього року для   31-ого   першокласника, які переступили поріг нашої школи, розпочнеться цікаве життя в Новій Українській Школі, перший навчальний рік, перший дзвоник, перший урок, перша вчителька, перша оцінка.

Вітальні слова та найкращі побажання адресувалися насамперед учням нашої школи. Пісенні виступи дітей та флешмоб 1-го та 11-го класів прикрасили свято. Приємною несподіванкою став подарунок від начальника відділу фізкультури та спорту Добропільської міської ради Кличова Віталія Ігоровича. Віталій Ігорович подарував школі м’ячі.

По закінченні урочистостей учні відправились на свій перший в цьому навчальному році урок. Класні керівники творчо підійшли до його підготовки. Це були як тренінги, уроки-ігри, майстер-класи у початкових класах, так і дискусійні клуби та уроки-спілкування  – в старших. Теми уроків теж відрізнялись в залежності від віку учнів. Так в 1-4 класах розмовляли про дружбу, а  старші учні обговорювали майбутнє країни, її історію, природу, побут, складали «Хрестоматію миру», проходили станції у грі-подорожі Україною.

Результати огляду – конкурсу «Веб – сайт як обличчя успіху»

Результати огляду – конкурсу «Веб – сайт як обличчя успіху»

Враховуючи значну роль шкільних бібліотек в поширенні знань та наданні інформаційних послуг своїм користувачам значно зростає   використання бібліотечних веб – сайтів. Вони стають невід’ємною частиною бібліотечних технологій, завдяки яким реалізуються дистанційні послуги користувачам.

Відповідно до річного плану роботи Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на 2018 рік для підвищення рівня професійної діяльності бібліотекарів, методистів з бібліотечних фондів, керівників методичних об’єднань бібліотекарів, сприяння впровадженню та поширенню сучасних ІКТ у роботу бібліотек закладів освіти  був проведений огляд – конкурс «Веб – сайт як обличчя успіху». Конкурс проходив у два етапи: І етап (міський, районний) – з 2 травня по 10 серпня. 8 шкільних бібліотекарів  представили свої веб – сайти, а саме: Ляшенко Л.П., керівник МО шкільних бібліотекарів(НВК №1), Бубликова Л.Л.(НВК №3), Булавіна Л.І.(НВК №4) Годлевська К.М. (ЗОШ №11), Седлецька І.А.(ЗОШ №16), Урсаленко О.В. (ЗОШ №17), Філіппенко О.Б.(ЗОШ №18),Пепето І.О.(ЗЗСО №2).

Переможцями міського етапу конкурсу стали:

  • у номінації «Веб – сайт керівника методичного об’єднання бібліотекарів» Ляшенко Л.П., керівник МО бібліотекарів, бібліотекар НВК №1;
  • у номінації «Веб – сайт закладу загальної середньої освіти та позашкільної освіти(міські школи) дипломом І ступеню нагороджена Філіппенко О.Б., бібліотекар ЗОШ №18, дипломами ІІ ступеню були нагороджені Бубликова Л. Л., бібліотекар НВК №3, Папето І.О., бібліотекар ЗЗСО №2, дипломи ІІІ ступеню отримали Булавіна Л.І., бібліотекар НВК №4, Седлецька І.А., бібліотекар ЗОШ №16.

ІІ (обласний) етап конкурсу проходив з 10 по 20 серпня. У номінації «Веб – сайт  закладу загальної середньої освіти та позашкільної освіти(міськи школи) дипломом І ступеня була нагороджена Філіппенко О.Б., бібліотекар ЗОШ №18.

Вітаємо переможців  огляду – конкурсу «Веб – сайт як обличчя успіху». Висловлюємо подяку методисту  з бібліотечних фондів Василенко Т.А. та директорам шкіл за підтримку та допомогу. Учасникам конкурсу бажаємо не зупинятися на досягнутому, а продовжувати підвищувати свій професійний рівень. Ви ще раз підтвердили, що бібліотекарі – це люди творчі, освічені, фахівці своєї справи.

Наша школа бере участь в акції «Благодійність замість квітів»!

Наша школа бере участь в акції «Благодійність замість квітів»!

Вчителі нашої школи та, відомий своїми добрими справами, рій “Отаман” запрошують батьків приєднатися 3 вересня до всеукраїнської акції «Благодійність замість квітів» та відмовитись від звичних квіткових подарунків на користь онкохворих українських дітей.

В рамках проведення акції ми пропонуємо батькам замість придбання квітів на День знань передати ці кошти дітям, які потребують лікування.

Ми також просимо вас поділитися цією інформацією з іншими, для того щоби кожен зміг взяти участь у цій благодійній акції та допомогти дітям, які цього потребують.

Пам’ятайте, що квіти досить швидко зав’януть, а благодійна допомога дозволить змінити життя не однієї дитини та її сім’ї на краще.

В школі відзначили Дні Прапора та Незалежності України

В школі відзначили Дні Прапора та Незалежності України

23 серпня відзначається державне свято, присвячене одному з державних символів України – День Державного Прапора України, адже саме 23 серпня 1991 року група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради.З нагоди відзначення цього свята та 27-ої річниці Незалежності України в Білозерському закладі загальної середньої освіти № 18 було проведено низку заходів. Колектив школи та старшокласники здійснили урочисту церемонію підняття Державного Прапора під виконання Державного Гімну України. Також у бібліотечно-інформаційному центрі школи була оформлена книжкова виставка “Україна: шлях до незалежності”. Директор школи Філонова І.М. привітала колег та школярів зі святом.

В історичній науці вважається, що у 988 р. відбулося прийняття християнства як державної релігії Київської Русі – України. Ця подія відбулася за правління великого князя київського Володимира Святославовича (980-1015). Підставою для цього є літописні оповідання про хрещення мешканців Києва після повернення князя Володимира Святославовича з походу 987 р. до Криму, що входив тоді до володінь Візантійської імперії.

Найбільш детально про обставини хрещення Русі – України розповідається в літопису «Повість временних літ» («Повість минулих літ»). Також збереглися кілька варіантів житій Володимира Святославовича. Візантійські автори не згадують про хрещення Київської Русі – України, але розповідають про захоплення Володимиром Святославовичем Херсонеса Таврійського, або Корсуня (Лев Діакон, Х ст.), про одруження великого князя київського з візантійською принцесою Анною (Михаїл Пселл, ХІ ст.; Іоанн Скіліца і Георгій Кедрин, ХІІ ст.). Про одруження князя Володимира Святославовича на царівні Анні, його хрещення згадується у творах східних істориків: араба Ях’я Антіохійського та вірменина Асохіка Таронаці.

Сучасні українські історики розглядають хрещення Русі – України 988 р. як завершальний етап тривалого процесу поширення християнства у Східній Європі, що зайняв понад 100 років.

Деякі дослідники пов’язують згадку візантійських авторів про «народ Рос», який охрестився після невдалого набігу на Константинополь 860 р., із київським князем Аскольдом. Однак візантійські автори не називають імені ватажка «народу Рос», а в літопису «Повість временних літ» не згадується про хрещення Аскольда. Тому інша частина істориків спростовують «Аскольдове хрещення» Русі та доводять, що у 860 р. християнами стали  інші, «некиївські», руси.

Однак у розповіді «Повісті временних літ» про угоди великого князя київського Ігоря з Візантією в 944 р. говориться, що багато хто з дружинників князя був християнином.

Точно відомо, що княгиня Ольга, дружина Ігоря Старого, була християнкою. За «Повістю временних літ» вона хрестилася під час візиту до Константинополя (957 р.). Згідно із «Записками» візантійського імператора Костянтина Багрянородного, нібито хресного батька Ольги, київська княгиня приїхала до Константинополя вже християнкою. До складу її пошту входив християнський священник.

Завдяки літопису «Повість временних літ» відомо, що внук Ольги, син великого князя київського Святослава Володимир після перемоги в усобиці над Ярополком почав приділяти велику увагу релігійному питанню. Очевидно, він намагався за допомогою релігії ідеологічно зміцнити свою владу. На початку свого правління, у 980 р., князь Володимир Святославич запровадив державний язичницький культ, що включав створення пантеону язичницьких богів на чолі з Перуном, людські жертви (згадка про вбивство киянами варяга-християнина, який не дозволяв принести в жертву за жеребом язичницьким ідолам свого сина).

Літописне оповідання про «вибір віри» князем Володимиром Святославовичем є відлунням того, що населення Київської Русі – Україні активно цікавилося вірами сусідніх країн, зокрема, монотеїстичними релігіями – ісламом, юдаїзмом, західним християнством, східним християнством. У літопису князь Володимир відкидає іслам, тому що ця релігія забороняє вживання алкогольних напоїв, юдаїзм – тому що боїться, що Київська держава буде зруйнована, народ – «розсіяний», як у І ст. юдеї; західне християнство (католицизм) – оскільки хоче бути справжнім володарем своїх земель, як його пращури (натяк на підкорення світськи володарів папі римському). І тільки грецький монах розповіддю про Страшний суд спонукає князя Володимира Святославовича замислитися над  прийняттям християнства.

Однак, за думкою істориків, справжніми причинами запровадження нової державної релігії – християнства візантійського зразка – стали:

1) Функціонування торгового шляху «із варяг в греки», що зумовило південний вектор цивілізаційної орієнтації Київської держави.

2) Християнські традиції еліти Київської держави часів Аскольда, Ольги, пов’язані з Візантією.

3) Домінування світської влади над церковною у Візантійській імперії, що відповідало державотворчим планам великого князя київського.

Безпосередньо до хрещення князя Володимира Святославича підштовхнув зовнішньо-політичний чинник. У 987 р. до нього звернувся за військовою допомогою візантійський імператор Василій II, проти якого в Малій Азії підняв заколот полководець Варда Фока. Фока проголосив себе імператором, і його владу визнала вся східна частина Візантійської імперії. Князь Володимир Святославич погодився надати військову допомогу за умови, що імператор віддасть йому в дружини свою сестру Анну.

З візантійських джерел відомо, що дружини русичів брали участь у двох битвах із військом Варди Фоки: під Хрисополем на азійському березі протоки Босфор та під Абідосом на азійському березі протоки Дарданелли. У другій битві збройні сили Варди Фоки зазнали остаточної поразки, а сам узурпатор був убитий.

У цей же час великий князь київський Володимир Святославич захопив візантійське місто Херсонес (Корсунь) у Криму. Серед істориків немає єдиної думки про мотиви Володимира щодо нападу на Херсонес. Можливо, це пов’язано з невиконанням імператором Василієм ІІ зобов’язання віддати князю Володимиру в дружини свою сестру Анну. З точки зору середньовічної дипломатії шлюб із «порфірородною», народженою в імператорській родині, візантійською принцесою мав стати величезним успіхом Володимира Святославича.

Літопис «Повість временних літ» розповідає, що після захоплення Херсонесу князь Володимир примусив імператора Василія ІІ віддати за нього Анну. Також у літопису говориться, що хрещення Володимира Святославовича в Херсонесі. Як неправильні, літописець оцінює альтернативні думки про хрещення Володимира в Києві або Василеві..

Згідно з літописом після того, як Володимир повернувся з корсунського походу, у Києві було повалено язичницьких ідолів, а священики, які прибули з Константинополя й Херсона, провели масове хрещення киян у водах р. Почайни. Згода охреститися стала для мешканців Києва випробуванням на персональну лояльність своєму князеві: «аще не обрящеться кто заоутра на рѣцѣ … противникъ мнѣ да будеть».

Разом із християнською релігією з Візантії Русь запозичила й церковну організацію. Імовірно, за правління князя Володимира Святославовича було створено Київську митрополію, підпорядковану Константинопольському патріархату.

Упровадження християнства в якості державної релігії Київської Русі – України позитивно вплинуло на розвиток культури. Біля 989-996 рр. у Києві було побудовано храм, присвячений Богородиці. Цей храм відомий як Десятинна церква, тому що на його утримання князь Володимир віддав десяту частину своїх багатств. Саме при християнських церквах, збудованих після хрещення Русі – України, було влаштовано школи для навчання грамоти.

Упровадження християнства в якості державної релігії зробило Київську державу частиною європейської християнської спільноти. Однак питання про наслідки прийняття християнства від Константинополя неоднозначно оцінюються сучасними дослідниками. За думкою історика О. Бойка, цивілізуючий вплив Візантії на Русь був затухаючим, оскільки з Х по ХV ст. під тиском турків Візантійська імперія не виходила із стану перманентної кризи. Замість енергії та новаторства в духовному житті імперії продукувався традиціоналізм і консерватизм, що зумовлювало тенденцію відставання від Заходу, наприклад, у розвитку шкільної та університетської освіти.

Однак інші історики (П. Гай-Нижник) підкреслюють, що:

1) Невдача навернути князя Володимира Святославовича до християнства за західним зразком була пов’язана зі ставленням папи римського до церковнослов’янської мови. Відомо, що папа Стефан V повністю заборонив богослужіння слов’янською мовою, назвав це єретичним витвором. У Великій Моравії, де колись проповідували засновники слов’янської писемності святі Кирило та Мефодій, ця писемність стала об’єктом переслідувань. Аналогічна ситуація була й у Хорватії. Орієнтація на церковне богослужіння рідною мовою в Київській державі було проявом побоювань втратити державну незалежність.

2) Політико-ідеологічна доктрина князя Володимира Святославовича та його спадкоємців передбачала уникнення канонічної залежності як від Риму, так і від Константинополя (акція масового хрещення киян у Дніпрі, схожа на те, як апостол Павло охрестив в Єрусалимі 3 тисячі юдеїв; обрання при сині князя Володимира Ярославі Мудрому митрополитом київським русича Іларіона та ін.).

До того ж хрещення Київської Русі – України відбулося у 988 р., коли ще існувала єдність між Римською та Константинопільською Церквами. До Великої Схизми («розколу») 1054 р. залишалося майже 70 років. Прийняття християнства за візантійським зразком не привело до припинення дипломатичних контактів із західноєвропейськими державами, укладенню династичних шлюбів (одруження синів Володимира Святополка з донькою польського короля Болеслава Хороброго, Ярослава – з донькою шведського короля Олафа).

Тому пропонуємо акцентувати увагу здобувачів освіти на позитивних наслідках запровадження християнства в якості державної релігії Київської Русі – України:

– у політичному житті:

1) Християнство перетворилося на ідеологічне підґрунтя для зміцнення централізованої держави.

2) Істотно зріс міжнародний авторитет Київської держави.

– у культурному житті:

3) Запровадження православ’я сприяло розвитку культури українського народу: писемності, літератури, архітектури та мистецтва.

4) Християнство вплинуло на зміни світобачення та світосприйняття населення Київської держави, звичаїв та моралі суспільства, призвело до пом’якшення стосунків між людьми, поліпшення ставлення до бідних.

Порівняння дій князя Володимира Святославовича до та після прийняття християнства доводить позитивний вплив хрещення Русі – України на моральний стан тогочасного суспільства. Літопис «Повість временних літ» розповідає, як під час боротьби за київський престол князь Володимир підступно виманив з Києва до невеличкого міста Ропша свого зведеного брата Ярополка. Ярополк був запрошений на переговори, де його вбили варяги – дружинники Володимира. Після прийняття християнства, повністю зміняючи свою вдачу, князь Володимир Святославович почав доглядати за бідними, хворими та голодними, надаючи їм потрібну допомогу при дворі. Київська Русь була  єдиною на той час країною, в якій скасовано смертну кару.

Білозерский вишнеграй

Білозерский вишнеграй

24 червня 2018 року на центральній площі міста пройшов фолькфест “Білозерский вишнеграй”. Особливість фестивалю в тому, що він присвячений літньому врожаю вишні. Усі бажаючи змогли взяти участь і продемонструвати свої творчі та кулінарні здібності.

Наша школа традиційно взяла активну участь у “Вишнеграї”, залучивши як вчителів, так і батьків наших учнів. Тож, щира вдячність батькам, які допомогли гідно представити нашу школу на Вишнеграї:
– Соколенко Олесі Петрівні, Сергєєвій Наталі Анатоліївні (1 клас);
– Денесюк Ользі Іванівні (2 клас);
– Федів Тетяні Сергіївні (3-А клас);
– Соловйовій Тетяні Вікторівні (3-Б клас);
– Куліковій Ірині Олександрівні (4 клас);
– Пирсі Тетяні Василівні (5 клас);
– Герасимовій Катерині Анатоліїні (7-Б клас);
– Стенькіній Ользі Вікторовні (9-Бклас);
– Віслобоковій Світлані Олександрівні( 11 клас)
Подяка висловлюється також майстриням педагогічного колективу :
Ігнатенко Ірині Володимирівні, Сковородкіній Наталі Миколаївні, Котунович Вікторії Анатоліївні.