Під час навчання в школі дитина долає кризові перехідні етапи, кожний з яких має свою специфіку, свої проблеми, що вимагають особливої уваги шкільного психолога, вчителів та батьків. Одним з таких етапів є перехід із молодшої школи до середньої. Складність цього періоду обумовлена передусім сукупністю тих змін, що відбуваються у внутрішньому світі дітей даного віку:
1. Дорослішають і розвиваються розумово, психічно й фізично самі діти. Основний зміст розумового розвитку школярів у цей період полягає в перебудові всієї пізнавальної сфери у зв’язку з розвитком теоретичного мислення. У свою чергу, теоретичне мислення, тобто мислення в поняттях, сприяє виникненню таких новоутворень молодшого шкільного віку:
· довільність;
· внутрішній план дій (планування);
· рефлексія.
Недостатній рівень розвитку цих новоутворень найчастіше викликає труднощі в навчанні у п’ятикласників.
У психічному розвитку учнів на початку підліткового віку також відбуваються зміни: навчальна діяльність втрачає своє головне значення, але продовжує займати значне місце в діяльності школярів, впливати на зміст та ступінь розвиненості особистісних структур. У цей самий час перехід до навчання в середніх класах характеризується появою своєрідної мотиваційної кризи, що викликана зміною соціальної ситуації розвитку, зміною змісту внутрішньої позиції школяра. Переживання не завжди усвідомлюються, внаслідок чого може виникнути психологічна незахищеність перед новим етапом розвитку при переході до навчання в середній ланці. Внутрішній світ дітей на цьому етапі розвитку стає більш складним та різноманітним.
2. Видозмінюються цілі, зміст і характер навчальної діяльності, що обумовлено введенням нових предметів.
Основним завданням на цьому етапі стає вже не процес формування головних умінь (говорити, читати, лічити, писати), а організація спільного та самостійного отримання знань, занурення у зв’язки та відношення між тими чи іншими явищами дійсності.
3. На місце першої вчительки приходять нові вчителі, новий класний керівник – незнайомі до цього люди, що навіть на підсвідомому рівні не може не викликати внутрішньої напруги, занепокоєння учня.
4. Зростає кількість міжособистісних контактів учнів класу та вчителів-предметників. Ще однією важливою темою в цьому пункті є зміна стилю стосунків у системі «вчитель-учень»: вчитель початкових класів, як правило, опікується своїми учнями, допомагає й піклується про них, що дозволяє говорити про «материнський» стиль спілкування. Тим часом учителі середніх класів здебільшого ставляться до учнів суворіше й вимогливіше – «батьківський» стиль стосунків.
5. Розширюється кількість предметів, які вивчаються.
Таким чином, у шкільному оточенні п’ятикласників відбувається ряд суттєвих змін, які знову, як і при вступі дитини до школи, актуалізують проблему її соціально-психологічної адаптації до змін вимог та обставин навчального процесу. Щоб попередити можливі негативні явища на цьому етапі розвитку особистості школяра, практичний психолог, вчитель проводять спеціальну роботу вже у 4-му класі.
Програма вивчення готовності четвертокласників
до переходу до середньої школи
Готовність до переходу в середню школу – це:
· сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу;
· новоутворення молодшого шкільного віку – довільність, рефлексія, планування, теоретичне мислення;
· якісно інший, більш «дорослий», тип взаємовідносин з учителем та однокласниками.
Структура програми
Програма складається з 2-х етапів обстеження: первісне знайомство з класом та проведення поглибленого психологічного обстеження.
Основна мета І етапу – вивчення особливостей поведінки учнів у реальних навчальних ситуаціях, їхніх стосунків з усіма вчителями. Найпродуктивнішим методом роботи на цьому етапі є спостереження. особливостей психолого-педагогічного клімату, що склався в класі на момент обстеження:
· Вивчення поведінки педагогів та особливостей стилю педагогічного спілкування вчителя, характер його реакції в різних ситуаціях.
· Ставлення вчителя до відмінників, невстигаючих учнів, «недисциплінованих», «середніх» тощо (дуже інформативним є такий показник, як форма звертання педагога до дітей: тільки на прізвище, на ім’я, змішана).
· Характер ставлення учнів до навчання, активність на уроках.
Основними показниками ставлення школяра до навчання є:
1. прагнення учня відвідувати заняття або бажання ухилитися від них;
2. загальна активність на заняттях (ставлять запитання, що стосуються суті);
3. наявність та характер відволікань;
4. ставлення до засобів дії;
5. наявність та зміст зауважень, коментарів, що виражають позитивне, байдуже або негативне ставлення до заняття;
6. поведінка дітей після закінчення заняття.
Діагностики першого етапу сприяли мотивації дитини до самопізнання та пізнання інших людей, пробудження зацікавленості до внутрішнього світу людини:
· Самооцінка. Осмислення своєї гідності та гідності інших людей.
· Методика Айзенка, яка спрямована на вивчення темпераменту.
· Діагностика рівня особистісної та ситуативної тривожності.
· Тест шкільної тривожності Філліпса.
Діагностики другого етапу сприяли осмисленню учнями свого місця в соціумі: взаємовідносини з батьками, однокласниками, учителями. Мета цього етапу: формування вміння виділяти особистісні якості під час спілкування; розвиток навичок спілкування; формування сприятливої атмосфери у класному колективі.
· Діагностика родинних стосунків (методика “Кінетичний малюнок сім’ї”).
· Вивчення міжособистісних стосунків.
· Метод соціометрії.
· Методика “Намалюй людину”.
За допомогою вказаних методик не тільки збагачуються знання про особистість кожної дитини, а й визначаються шляхи корекційно-профілактичної роботи з поліпшення її емоційного стану, попередження тривожності, дезадаптації, порушень у поведінці, які перешкоджають нормальному емоційному самопочуттю дитини та ускладнюють процес спілкування з однолітками.
Методичні рекомендації вчителям з профілактики дезадаптації учнів при переході до середньої школи:
1. Урахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей.
2. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.
3. Відділення оцінки конкретного вчинку від оцінки особистості дитини.
4. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
5. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами.
6. Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.
7. Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах.
8. Створення ситуацій успіху.
9. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
10. Підтримка і заохочення проявів активності в роботі на уроці у скутих, сором’язливих, тривожних дітей. Важливо звертати увагу інших учнів на їхні успіхи, підвищувати їхній статус у класі.
11. Бажано не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей. Певний період їх можна включати в групи з 2 – 3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, співати пісню і т. д., щоб вони відчули підтримку.
Рекомендації батькам для успішного переходу четверокласників до середньої школи
1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.
2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.
3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.
4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.
5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.
6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю дитини, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.
7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.
8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.
10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.
11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.
14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.
Джерело: навчально-методичний центр практичної психології відділу освіти києво-святошинської РДА, https://surl.li/xlqane