Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей – чудове свято радості та надії.
Війна перевернула життя мільйонів дітей України. У багатьох забрала дитинство, життя…Але ми щиро вітримо, що українці здолають ворога, відбудують усе знищене, облаштують оселі і діти усієї нашої великої країни проведуть у своїх кімнатках ще багато-багато щасливих років!Нехай усі діти України будуть щасливі під нашим мирним небом!— почувається з надією.
Рекомендації «6 простих, але теплих фраз, які роблять дитину щасливішою»
«Я тебе люблю»
Важливо зрозуміти простий факт: якщо дитина виросла в обстановці любові, все це позначиться на її майбутньому. Особливо важливо говорити слова любові старшим дітям, які відчувають себе обділеним і мають образу на своїх батьків.
«Я рада, що ти в мене є»
Цю фразу потрібно говорити своїй дитині регулярно. Бажано не лише вимовляти, а й фізично підтверджувати свої слова обіймами чи поцілунками.
Багато дітей не відчувають своєї винятковості. А потрапляючи у суспільство, починаються конфлікти чи виникає нерозуміння. Тому дитині важливо знати, що вона для своїх батьків – це найголовніше.
“Дуже дякую”
Слова подяки – це найпростіше, що може сказати доросла людина. Як показує практика, старання власних дітей багато батьків намагаються не помічати або не беруть до уваги. У результаті дитина втрачає відчуття власної значущості.
“Я тобі довіряю”
Довіра грає ключове значення у вихованні. Багато дітей стикаються з ситуацією, коли вони не можуть розповісти своїм батькам про секрети або свої плани. Подібну проблему не варто недооцінювати.
Якщо дитина перестає довіряти своїм батькам, вона ніколи не буде з ними ділитися особистим. Все це залишить відбиток надалі, адже своїм батькам навіть у зрілому віці він не довірятиме. Довірчі стосунки треба налагоджувати із самого дитинства.
“Ти в мене дуже розумний”
Не всі діти мають гарні знання або навички. Найгірше, що батьки не розуміють морального стану своєї дитини. Діти чудово розуміють свої слабкі місця чи проблеми. Також на їхню адресу часто звучить критика, яка залишає свій слід.
Завдання батьків – підтримувати свою дитину та говорити хороші слова.
“Я тобі вірю”
Ще один раз варто порушити питання довіри. Дітям важливо відчувати, що їм вірять і навіть дослухаються до їхньої думки. Якщо цього немає, про нормальні стосунки не може йтися.
Пітер А. Левін — доктор медицини, філософії та біологічної фізики. Понад 30 років присвятив вивченню стресу та психологічної травми. У своїй книзі «Healing trauma» пропонує 12 кроків для подолання психологічної травми.
Крок 1. Безпека і внутрішній зміст
Набуття кордонів власного тіла. Робіть вправи, які допоможуть вам відчути, що ваша шкіра і ваші м’язи є кордоном всіх емоцій та фізичних почуттів.
🚿Наприклад, контрастний душ — це усвідомлення тілесних кордонів.
Крок 2. «Заземлення» і концентрація
При травмі людина ніби втрачає ґрунт під ногами. Частина процесу зцілення — це оволодіння умінням твердо стояти на ногах, або «заземлення».
🧍🏻♀️Станьте двома ногами на землю та відчуйте тверду підлогу під собою.
Крок 3. Відновлення джерел живлення (ресурси)
У кожного індивідуальні ресурси: зовнішні та внутрішні. Найбільш очевидні ззовні — природа, друзі, сім’я, тварини, заняття спортом, танці, музика тощо. Внутрішні — наша сила, рухливість, інтелект, духовні пошуки, вроджені таланти, мудрість, міцна нервова система.
📝Необхідно визначити свої внутрішні і зовнішні джерела й ресурси та активно використовувати їх для поповнення емоційного балансу.
Крок 4. Від відчутого відчуття до відстеження специфічних переживань
Усвідомити відчуття через соматичне.
🤔Наприклад, коли ви переживаєте занепокоєння, ви можете поставити собі запитання «Звідки я знаю, що мене щось турбує? В якому місці я відчуваю занепокоєння?» та прослідкувати цю емоцію у своєму тілі.
Крок 5. Перехід до активного стеження: відчуття, образи, думки, емоції
Як тільки у вас почнуть з’являтися неприємні думки, що зіштовхують вас на небезпечний шлях, скажіть собі: «Це всього лише думки. А що я дійсно зараз відчуваю? Що відбувається в моєму тілі?».Можуть виникнути образи: візуальні (зримі), акустичні (звуки або голоси), смакові, нюхові (запахи) або тактильні (шкірні відчуття, «дотику»).
❔Не забувайте ставити собі запитання «Які відчуття я помічаю у своєму організмі, коли переді мною виникає образ?»
Крок 6. «Маятник»
Навчіться підкорятися власному ритму «звільнення — закріпачення».
🧘🏻♀️Знайшовши в собі емоцію, що вас турбує, спробуйте сфокусуватися на цій ділянці тіла. Емоція буде потроху залишати вас, а ви намагайтеся прослідкувати цей момент. При вдалому використанні цієї вправи ви зможете керувати своїми емоціями, тим самим розгортати їх або, навпаки, — звільнятися від них.
Крок 7. Реакція боротьби: природна агресія проти насильства
Агресія — наша природна вроджена властивість, покликана захищати нас, коли над нами нависає загроза. Якщо час від часу у вас виникає агресія — це може бути наслідком психотравми.
❔Поставте собі запитання «Де у тілі я відчуваю агресію?», «Які думки в мене виникають під час агресії?». Прослідкуйте цю емоцію, від чого та у що вона перетікає.
Крок 8. Реакція втечі: природний вихід проти тривоги і занепокоєння
Втеча від травми — це людська природна реакція. Але якщо людина не впевнена у своїй втечі — то можуть виникнути перешкоди, заціпеніння, що веде за собою страх та безсилля.
☝️Усвідомлення, що втеча є найвдалішим варіантом від небезпеки, звільняє від відчуття страху та безсилля. Так як організм налаштований на мету — збереження себе втечею.
Крок 9.Сила і гнучкість проти безсилля і занепаду
Відчуття безсилля можна розглядати як наслідок незавершеної реакції у відповідь на загрозливу ситуацію.
🧠Наш мозок так влаштований, що йому просто необхідно завершити всі «операції» нашої пам’яті, щоб звільнити місце для нових емоцій. Таким чином нам необхідно пройти через тяжкість ситуації в нашій голові, щоб ще раз пережити всі емоції та зібрати до кінця пазли часу.
Крок 10.Страх, виділений із контексту реакції «заціпеніння»
Під час зіткнення двох реакцій — страху та заціпеніння — треба виділити страх. Тим самим емоція заціпеніння завершиться «сама собою», а ваша поведінка стане осмисленою та активною.
🙆🏻♀️Коли ви відчуєте, що відчуття рівноваги почало до вас повертатися, ви можете звернутися за підтримкою до такої афірмації: «Я вдома. Нарешті я вдома». Повторіть це твердження два або три рази поспіль.
Крок 11. «Орієнтація»
Перехід із внутрішнього світу в зовнішнє середовище, від діалогу із власним організмом до соціальної взаємодії.
📝Вправа.Розплющивши очі, деякий час вільно роздивляйтеся навколишні предмети. Дайте собі озирнутися і зорієнтуватися в навколишньому просторі. Інтерес, цікавість, прагнення до дослідження і пізнання — це джерела, що підживлюють базові структури нервової системи. Нервова система не може в один і той же час бути травмованою і підтримувати в нас пізнавальний інтерес. Травма не може співіснувати з цією властивістю людської натури.
Крок 12.Закріплення і інтегрування досягнутих результатів
Звільнившись від травмуючої реакції, ви відчуєте потребу в додаткових засобах, це індивідуально. Вони допоможуть вам втягнутися в нове життя, головна особливість якого — це спокій та усвідомлене відчуття присутності «тут і зараз».
Слідкуйте за емоціями та внутрішнім станом. Будьте здорові!
