Місяць: Грудень 2017

1. Ніколи не поспішай робити категоричних висновків по першому враженню, особливо уникай негативних оцінок.

2. Пам’ятай про те, що всі люди різні, кожна людина унікальна і не повторна. У житті не варто відносити людину до якогось типу, класифікувати людей.

3. Ми часто ображаємося на людей або не задоволені ними, тому що вони не виправдовують наших очікувань, не містяться в ті рамки, які ми їм відвели. Але люди зовсім не зобов’язані бути такими, якими ми бажаємо їх уявляти.

4. Пам’ятай про те, що будь-яка людина по своїй суті має унікальну здатність до зміни.

5. Ніколи не плутай поведінку людини і її особистість. Оцінюючи вчинок людини, у жодному разі не вішай ярлик на її особистість.

6. Навчися ухвалювати будь-яку людину цілком, такою, якою вона є – з усіма її гідностями й недоліками.

7. Як говорив Дейл Карнегі, якщо прагнеш переробити людей, почни із себе – це й корисно і безпечно.

“Здоров’я – вид гармонії,
але його межі дуже широкі
й не у всіх однакові”

Великим щастям для людини вважається збереження здоров’я. Збереження здоров’я дитини, це першочергове завдання для родини та школи.

Існує багато визначень поняття здоров’я. Зокрема, Білля Райн – професор школи соціальної роботи Мак Гіллі університету (Канада) – пропонує концепцію поняття “здоров’я”, в основу якої покладено світогляд перших поселенців Канади, які сприймали життя, як колесо. Відповідно до цього світогляду, усе в життя має бути в гармонії, тобто кожна сфера життя має бути розвинута достатньою мірою – інтелектуальна, емоційна, фізична, соціальна, професійна, екологічна, психологічна.

Наші сучасні хлопчики та дівчатка, ті, для кого рухова активність є життєвою необхідністю та умовою для розвитку, рухаються недостатньо. Перехід з дитячого садка в школу супроводжується значним зниженням рухової активності дітей. “Руховий голод” і відсутність загартування знижують працездатність, пригнічують реактивність організму. Якщо невиправданий занадто ощадливий руховий режим триває роками, дитина прийде в життя непідготовленою, значно обмеженою у виборі професії.

За статистикою, до 24 годин на тиждень учні приділяють перегляду телепередач, старшокласники 85% денного часу вимушені проводити сидячи за робочим столом. Комп’ютерні ігри ще більше ускладнили порушення рухової активності дітей і підлітків.

Існуюча система фізичного виховання, коли діти займаються фізкультурою під час уроків фізкультури тричі на тиждень, дозволяє виробити ряд необхідних навиків, прищепити любов до спорту, однак не забезпечує необхідного рухового режиму. Уроки фізичної культури заповнюють дефіцит рухової активності лише на 21%.

 

У забезпеченні фізичного виховання дітей у сім’ї велику роль відіграють батьки. Саме вони є прикладом для своїх дітей у ставленні до фізичної культури. Прекрасна традиція: мати і батько самі вранці роблять ранкову зарядку й залучають до неї дітей, катаються разом з ними на лижах і велосипедах, беруть участь у походах і прогулянках.

Лише цілеспрямована робота школи та родинне виховання може забезпечити розуміння дитиною значення фізичного виховання. Навчально-виховний процес зумовлюється вагомим вкладом у зміцнення здоров’я підростаючого покоління та правильний фізичний розвиток, збільшення тривалості життя, формування в молоді найважливіших морально-вольових якостей, прищеплення відповідних санітарно-гігієнічних навичок, здійснення підготовки до участі в продуктивній праці.

Акції шкільного клубу з медіації та порозуміння “Позитивчик” (“Від серця до серця”, “Права дитини-інваліда”, “Даруємо тепло своїх долоней”) в 1-11-х класах отримали фінальний вираз у вигляді такої собі АЛЕЇ ДОБРА й ПОЗИТИВУ. На правому крилі ІІІ поверху відкрилася алея з дерев добра від кожного класу школи, на яких розміщені листочки-сердечки – найщиріші побажання людям із інвалідністю та й усім оточуючим від школярів ЗОШ № 18. Виставка класних наробок триває вже третій день і зацікавленість нею майже всіх учнів школи не згасає, адже вона адресується всім: дітям, батькам, вчителям! Нехай ці зерна добра проростають в серці кожного, хто навчається в нашій школі, хто живе в нашому прекрасному місті Білозерське, хто є громадянином України!

З нагоди відзначення Дня Збройних Сил України та з метою патріотичного виховання молоді   у Білозерській ЗОШ І-ІІІ ступенів №18 були проведені заходи :   військово-спортивні змагання «Козаку найперше воля, козаку найперше честь». В змаганнях приймали участь 5-7 класи. Учням було цікаво виявити найсильнішу та найспритнішу команду. Хлопці показали свою вправність порозуміння та готовність прийти на допомогу один одному. Кожна команда отримала свої нагороди – грамоти та солодкі подарунки.

05.12.2017  проводилась інтелектуальна гра «Ми майбутні Захисники» поміж учнями 8 класів. Під час гри учні дізналися про історію Збройних Сил України, новітніх досягненнях  у сфері оборони, видатних військових України та багато цікавого про Збройні Сили України. Переможці  отримали дипломи .

В Білозерському освітньому окрузі №4 на базі ЗОШ І-ІІІ ступенів №15 проводились змагання серед учнів 9-11 класів. Конкурси які проводились були підібрані з урахуванням віку юнаків. Хлопці показали свої вміння та навички при одяганні протигазу, силову підготовку, швидкість, влучність. Вболівальники дуже гаряче  підтримували свої команди. Перемогу в змаганнях виборола команда ЗОШ №18. Всі учасники змагань отримали подарунки.

Класні керівники 1-11 класів провели виховні години «Збройні Сили України на сучасному етапі»  з метою утвердження в свідомості і почуттях дітей  патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України; виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки; підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до Захисника Вітчизни, героя,  подвигу героїв-визволителів, активізації героїко-патріотичного виховання молоді на бойових і трудових традиціях старшого покоління,, виховання їх на основах духовності та моралі, запобігання антисоціальних проявів серед учнів, формування навичок здорового способу життя та фізичної культури і спорту в школі.

Половина людей здаються на шляху до своєї мети, тому що їм ніхто не сказав: «Я вірю в тебе, у тебе все вийде!»
Багато батьків, у яких є діти шкільного та дошкільного віку, стикаються з проблемою відсутності мотивації до навчання у дитини. Як же сформувати у школяра бажання вчитися? Як зробити так, щоб у нього не пропадав внутрішній стимул пізнавати нове, незалежно від того, скільки зусиль треба буде для цього докласти? Як сформувати мотивацію до навчання у школяра, який вважає, що вчитися в школі нудно?У цій статті спробую розкрити тему, що таке мотивація, чому відбувається її зниження і втрата у школярів, як формується і працює мотивація до навчання, і що ви можете зробити, щоб дитина почала відчувати задоволення від процесу навчання і підвищила успішність у школі.
Одна з основних проблем сучасної педагогіки – відсутність бажання та інтересу дітей вчитися, отримувати знання. В одних дітей мотивація у до навчального процесу зникає, не встигнувши з’явитися, в інших – з різних причин втрачається з часом. Чому це відбувається, хто винен і в чому причини давайте розберемося разом. В інтернеті, та й книжкових магазинах є велика різноманітність видань на цю тему, та й у кожного батька є своя думка з цього приводу. Однак питання залишається актуальним і донині в багатьох сім’ях.Деякі батьки пропонують ставити в приклад сьогоднішніх успішних людей, олігархів, лякають роботою двірником і вантажником, а хтось упевнений, що інтерес дитини до навчання залежить від вчителів і психологів, тим самим перекладаючи з себе відповідальність на плечі школи. Інші ж пропонують радикальні способи вирішення цього питання: карати за погані оцінки, позбавляти комп’ютера, планшетів, телефону, прогулянок, спілкування з друзями за кожну оцінку нижче 4, серед таких батьків зустрічаються і ті, хто вдається до старих перевірених методів, як ремінь і качалка.
Виправданість таких методів формування мотивації до навчання у школяра ми зараз розбирати не будемо. Думок багато, і як говоритися кожен має право на цю думку. Але мета даної статті запропонувати всім батькам поглянути на питання мотивації до навчання у школяра з інших сторін.
Мотивація з точки зору науки.
Для початку розберемо витоки походження терміна «мотивація». Походить це слово від англійського «move» – «рухати». Іншими словами, мотивація – це те, що рухає людиною, змушує її із завзятістю і наполегливістю виконувати те чи інше завдання і йти до поставленої мети. Мотивована людина легко досягає інтелектуальних, спортивних та творчих успіхів.
Мотивація до навчання запрограмована в нас від природи: отримане знання або заволодіння новим вмінням винагороджується виплеском гормонів щастя. Навчання можна навіть перетворити в одержимість, тому дуже важлива правильне дозування стимуляції. Якщо дитина не знає точно, чи зможе вона зробити завдання, і, тим не менш, справляється з роботою, ступінь відчуття успіху найвища. І, звичайно ж, мотивація до навчання у школяра стає дуже сильною. А от якщо очікуваної винагороди або похвали не відбувається або пред’являються підвищені вимоги, система підвищення мотивації за допомогою винагороди зникає. Те ж саме відбувається, якщо успіх стає чимось само собою зрозумілим. І в цьому випадку сформувати у школяра бажання вчитися буде практично неможливо.
Напевно, ви помічали це явище у своєї дитини: перший раз, зумівши правильно розкласти картинки, кубики або конструктор він був дуже гордий собою, а на четвертий – п’ятий раз, залишався, абсолютно спокійний. Це і є мотивація до навчання з наукової точки зору. І зароджується вона зовсім не в школі, а набагато раніше – ще в дитячому віці в домашніх умовах. Саме батьки розвивають в дитині бажання осягати нове і формують у нього бажання вчитися. Багато хто з нас при вихованні дітей вибирають різні способи посилення мотивації до пізнання. У кожного з цих способів в залежності від стилю виховання різні результати, в кожному з них є позитивні і негативні сторони але, найголовніше, це стимулює нас батьків до самовдосконалення протягом усього життя.
Підсумком формування мотивації до навчання є шкільна успішність. Але для багатьох школярів та їх батьків час, відведений для виконання домашніх завдань, стає щоденним випробуванням терпіння. Батькам доводиться багато разів закликати дитину сісти за уроки. Замість того щоб робити уроки, учень дивиться у вікно, малює маленьких чоловічків в зошиті або гризе олівець, або його неможливо відірвати від телевізора чи комп’ютера. Батьки втрачають терпіння, і – слово за слово – розгорається скандал. Дитина не отримує задоволення від навчання, перебуваючи під постійним тиском дорослих і, як наслідок, повністю втрачає інтерес і бажання вчитися. Батькам все складніше знаходити аргументи для посилення мотивації до навчання, адже в розумінні дитини з’являється впевненість: школа – це каторга. Подібне відбувається з багатьма дітьми, і справа тут не в нестачі здібностей.
Шкільні успіхи і невдачі – це не показник виключно розумового розвитку та здібностей школяра. Шкільна успішність, скоріше, це сума умінь, навичок, знань і бажання вчитися. Дитині, яка не зацікавлена у навчанні, дуже складно отримати знання та зуміти їх застосувати на практиці. Відсутність мотивації до навчання часто веде до стійкої неуспішності та інтелектуальної пасивності. Неуспішність, в свою чергу, веде до відхилень у поведінці.
Щорічно у більшості учнів прагнення до досягнень у навчанні та мотивація до навчання знижується. Причому якщо раніше в таку категорію дітей потрапляли, в основному, підлітки – у зв’язку з перехідним періодом – то тепер неухильно знижується мотивація до навчання навіть у малюків в початковій школі.
З чого все починається?
Помилка батьків №1.
Батьки вважають, що дитина готова до навчання в школі, тому, що вона багато знає для свого віку. Але інтелектуальна готовність – це не синонім готовності психологічної, яка визначається рівнем розвитку довільної поведінки, тобто умінням дитини підкорятися певним правилам і робити не те, що йому хочеться в даний момент, а то, що робити необхідно. Тут важливо розвивати у дитини вміння долати себе: привчати дитину робити не тільки те, що йому подобається, а й те, що не подобається, але необхідно. І це завдання ще дошкільного віку.
Помилка батьків №2.
Дитину рано віддають в школу. Не можна скидати з рахунків біологічне дозрівання (кістковий і зубний біологічний вік).Біологічно незрілу дитину краще в школу не віддавати, тому у неї ще не сформована рука. Перевірити чи сформована рука можна наступним чином: попросити дитину ставити крапки в клітини. У нормі дитина проставляє 70 точок за 1 хвилину. Якщо результат нижче, то цілком можливо, що рука ще не закостеніла. Що стосується зубів, до моменту вступу дитини до школи у нього повинні змінитися 4 передніх зуба: 2 внизу і 2 вгорі. Таким чином, біологічна неготовність дитини до школи веде, як правило, до важкої шкільної адаптації (дитина швидко втомлюється і не справляється), а це ймовірність того, що дитина починає тихо ненавидіти школу.
Помилка батьків №3.
Діти не відвідують дитячий садок. Відсутність контакту з однолітками веде до відсутності довільної поведінки, коли дитина змушена, щоб грати з іншими, дотримуватися правил, навіть, якщо йому не дуже хочеться, рахуватися з чужою думкою і бажанням, жити в колективі.
Помилка батьків №4.
Неблагополуччя в сім’ї: дитина, що звикла до високого емоційного негативного напруженням під час переживань з приводу своєї сім’ї, як правило, вже просто не реагує на проблеми з приводу навчання і відміток – у неї просто не вистачає на це енергії.
Помилка батьків №5.
Відсутність чіткої організації життя дитини, недотримання режиму дня, бездоглядність в побуті – діти, які організовані крім школи, тобто відвідують якісь цікаві для них заняття, як правило, незважаючи на навантаження, більш мотивовані до навчання.
Помилка батьків №6.
Порушення єдності вимог до дитини з боку батьків (завжди є лазівка для дитини щоб щось зробити не так, як треба, «зіштовхнути батьків лобами», поскаржитися бабусі і дідусеві на батьків)
Помилка батьків №7.
Неправильні методи виховання: придушення особистості, погрози, фізичні покарання або, навпаки, надмірна опіка.
Помилка батьків №8.
Завищені вимоги без урахування об’єктивних можливостей дитини; розсуд злого умислу, ліні, в той час, як можуть бути об’єктивні причини для цих проявів (соматичне стан, психологічні особливості, особливості розумового розвитку та ін.)
Помилка батьків №9.
«Вбивання» мотивації до навчання шляхом висміювання, некоректних висловлювань, порівняння з іншими дітьми, «загін» дитини в ситуацію неуспіху, невдачі та інше. Проектування своїх очікувань на доньку чи сина – це, напевно, найпоширеніша помилка батьків, не завжди навіть усвідомлювана.
Помилка батьків №10.
Батьки вірять у те, що діти повинні розділяти інтереси, які були у них в дитинстві, і часом не допускають навіть думки про те, що їх дитині це може бути зовсім не цікаво. Тиск батьків може бути тим сильніше, чим менше їм самим вдалося реалізуватися в цікавлять їх областях.
Формування спонукання до дії. Як це зробити на практиці?
Це означає не просто закласти в голову дитини готову мета і мотиви, а створити такі умови, таку обстановку, в яких йому самому захочеться вчитися.
1) З’ясувати, що є причиною низької мотивації: невміння вчитися або помилки виховного характеру.Дорослі часто говорять дітям про те, що «ти не будеш вчитися – станеш двірником».Така далека перспектива ніяк не впливає на мотивацію до навчання. Дитину цікавить найближча перспектива. Але йому важко, він не справляється. Труднощі у навчанні формують небажання вчитися у тих, кого батьки не привчили їх долати. Як правило, такі діти не люблять вчитися. Причиною відсутності мотивації може бути і минулий невдалий досвід (два рази не вийшло, третій раз не буду і намагатися). Батькам необхідно вчити дитину «не здаватися», а продовжувати прагнути до результату, вірити в себе і свої сили і тоді результат не змусить себе чекати.
2) Застосовувати відповідно до причини корекційні заходи: вчити дитину вчитися, якщо не сформовані навички навчальної діяльності та довільної поведінки, або і виправляти свої виховні помилки, а для початку їх необхідно просто побачити і зізнатися собі, що «я роблю щось не так ».
3) В процесі навчання, поки у дитини не сформована довільність поведінки, для дитини важливо, щоб батьки контролювали процес навчання і враховували індивідуальні особливості дитини: коли йому краще сісти за уроки, які уроки робити в першу чергу, коли робити паузи та інше. Взагалі-то вище сказане найбільше підходить для періоду початкової школи, а ще конкретніше для першого класу. Але, якщо і в середній школі дитина не сформувала у себе навички навчальної діяльності, то важливо повернутися до першого класу і пройти знову весь шлях формування навчальних навичок, просто це виявиться швидше, ніж у першому класі. Іноді дитина не вміє працювати з текстом – вчіть виділяти головну думку, переказувати. Іноді дитина не може сісти за уроки вчасно – привчайте до самоконтролю.
4) Важливо створювати для дитини зону розвитку, а не робити за дитину те, що він може (хоча і з труднощами) зробити сам. Наприклад, не треба показувати, як вирішувати задачу, вирішуючи її замість дитини, а краще створити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. «Ти старався, молодець. Але ти допустив дві помилки. Знайди їх ». Процес більш тривалий, але більш правильний. При цьому, найчастіше така дитина (замість якого завдання виконують батьки) щосили маніпулює батьками, а батьки і не підозрюють про це. («Мама, тільки ти можеш так дохідливо мені пояснити і показати, як вирішувати таке завдання, ніхто інший не може, навіть вчителька» – маніпуляція чистої води).
5) Дуже важливий момент – оцінювання зробленої роботи батьками і вчителем. Батьки можуть оцінити роботу «Молодець, добре!» (Порівнюючи сьогоднішні результати дитини з вчорашніми), а вчитель, порівнявши результати дитини з класом, оцінить це як «погано». Для уникнення таких випадків, важливо мати постійний контакт зі школою і цікавитися вимогами, що пред’являються до учнів. В іншому випадку у свідомості дитини створюється образ ворога – вчителя (батьки хороші – хвалять, вчитель поганий – лає). А це породжує огиду до школи, небажання вчитися.
6) Згідно з результатами досліджень, мотивація успіху (і як наслідок, висока навчальна мотивація) формується у дітей в тих сім’ях, де їм надавали допомогу при підвищенні вимог, ставилися до них з теплотою, любов’ю і розумінням. А в тих сім’ях, де був присутній жорсткий нагляд або байдужість, у дитини формувався не мотив досягнення успіху, а мотив уникнення невдачі, що прямо веде до низької навчальної мотивації.
7) Дуже важливим моментом у навчальній мотивації є адекватна самооцінка дитини. Діти з заниженою самооцінкою недооцінюють свої можливості і знижують навчальну мотивацію, діти із завищеною самооцінкою адекватно не бачать межі своїх здібностей, не звикли бачити і визнавати своїх помилок. Тому, дуже важливо – адекватність самооцінки дитини щодо навчального процесу, в тому числі. Важливо пам’ятати, що в житті є багато значимого, крім академічної успішності – можна прожити з середніми знаннями і бути особистістю. Куди гірше, коли немає позитивного самосприйняття – самооцінка занижена, немає почуття впевненості в собі, поваги до себе як до особистості – спробуйте з таким багажем вижити і добитися життєвого успіху.
8) Важливо заохочувати дитину за гарне навчання. Матеріальне заохочення (гроші за гарні оцінки) часто призводить до досягнення цілі будь якими способами. Хоча для американців платити за навчання – явище цілком нормальне, звичне і часто використовується. Але це палиця з двома кінцями: де гарантія, що через якийсь час дитина буде брати в руки книги тільки за гроші. Тому питання матеріального заохочення дітей за гарне навчання – це те питання, яке кожен батько повинен вирішити для себе самостійно. А ось заохочувати дітей за гарне навчання спільними походами (в цирк, на каток, в боулінг ) цілком прийнятно, крім того попутно батьками вирішується ще одне важливе завдання: цікаве спілкування зі своєю дитиною, задоволення потреби дитини бути частиною сімейної системи .
9) У справі підвищення інтересу дитини до навчального процесу дуже важливий контакт з дитиною і довірча атмосфера. Важливо пояснити дитині, що процес формування вміння вчитися процес тривалий, але необхідний. Для підлітка важливо «Не пиляти», не карати, чи не обіцяти нагород. Потрібен контроль – допомога, а не контроль-тиск. Для підлітка важливо піднімати тему професійного визначення.
10) Не очікуйте негайних успіхів – зніміть з цього приводу «рожеві окуляри». Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але якщо ви будете послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації своєї дитини, то неодмінно буде зліт.
Ця стаття є яскравим прикладом того на скільки важлива є мотивація у житті дитини, і як вона потім впливає на все подальше життя. І яку важливу роль відіграють саме батьки у вихованні саме цієї якості. Тож все в наших руках.

Всім відомо, що люди різних національностей, різних можливостей, різних віросповідань і різного кольору шкіри мають рівні права. Права людини починаються з прав дитини. Це підтверджено в Конвенції ООН про права дитини. Конвенція створена для того, щоб захистити кожну дитину і надати їй якнайкращі умови для розвитку та реалізації своїх прав. В ній підкреслюється, що дитина має право на свою думку і на те, щоб при вирішенні будь-яких питань, які її стосуються, її інтереси враховувались якнайкраще. В стародавній Спарті слабких, кволих дітей кидали зі скелі в прірву, вважаючи, що з них не виростуть сильні і здорові воїни. Сьогодні дитина-інвалід має рівні права з іншими дітьми. Про права дітей-інвалідів представники ШК «Позитивчик» разом з практичним психологом та вчителем Холод Л. В. говорили й гралися із учнями 3-А класу. Отже,

• Кожна дитина має невід’ємне право на життя.
• Кожна дитина має право на ім’я і громадянство з моменту народження.
• Всі діти мають право на повноцінне і здорове харчування.
• Всі діти мають право на медичне обслуговування.
• Всі діти мають право на навчання.
• Всі діти мають право на піклування і любов.
• Всі діти мають право на гру.
• Всі діти рівні
• Діти можуть зустрічатись з ким бажають.
• Діти мають право вибирати віросповідання.
• Діти мають право на інформацію.
• Всі діти мають право висловлювати свої думки.
• Жодна дитина не може бути примушена до праці.
• Жодна дитина не повинна бути скривджена і зневажена.

Як і в інших класах, учні 3-А разом з «позитивчиками» Грицик Кирилом, Круговою Інною й Сліпченко Анастасією

• виростили дерево добра, що має листочки-сердечки із найщирішими побажаннями дітям інвалідам та всім оточуючим
• розмальовували картинки із зашифрованими правами дитини-інваліда
• вирізали кожен своє право для прикріплення на фліпчарт

Захід, присвячений неділі права, пройшов вдало – на позитиві!

Згідно з наказом МОН України №1626 від 27.12.16 “Про затвердження Плану всеукраїнських і міжнародних організаційно-масових заходів з дітьми та учнівською молоддю на 2017 рік (за основними напрямами позашкільної освіти) зараз проходить ITalent – перший державний ІТ конкурс всеукраїнського масштабу! У ньому приймають участь ті, хто викорустовує комп’ютер для своєї творчості. Від копіпасту, qwerty до WASD: у цьому конкурсі доводять свої вміння усі. Це змагання покликане не тільки викликати більший інтерес молоді до професійної орієнтації, але й покласти початок великим ІТ івентам в Україні серед учбової молоді.

Одразу дві команди кіберспортсменів Білозерської ЗОШ № 18 під егідою Шкільного клубу підприємництва “Олімп” зареєструвалися для участі в конкурсі в номінації «Dota-2», капітани команд: Стегницький Роман (11-А) та Малиш Натаніель (11-А) . 2 грудня команда Малиш Натаніеля увійшла до чвертьфіналу конкурсу, перемігши у трьох іграх, але в полуфінал, нажаль, не пройшла та на LAN-фіналі в м. Києві грати не буде. Це перша спроба кіберспортсменів школи в такому виді ІТ-змагань. Вважаємо, що участь нашої команди була результативною й для всіх вони – кібергерої Білозерської ЗОШ № 18!  Вітаємо з цим наших героїв: Малиш Натаніеля, Стегницького Романа, Політико Євгена, Усік Кирила та Дуйловського Дениса! Молодці!

 

До Міжнародного дня людей з інвалідністю ШК “Позитивчик” провів акцію “Вирощуємо дерево добра і позитиву”, залучивши до неї учнів 1-11 класів. Це такий собі  інформаційно-ігровий 15-тихвилинний мініблок з елементами тренінгу. Заповіді доброти Матері Терези не залишили байдужими нікого, адже вона і є символом доброти та милосердя.  Мати Тереза (1910-1997), католицька черниця, фундаторка Ордена милосердя, чернечої конгрегації, що займається служінням бідним і хворим. У 1979 матір Тереза була визнана гідною Нобелівської премії світу. Мати Тереза ніколи не прагнула бути популярною. Вона просто робила людям добро. Коли її не стало – планета осиротіла. Але вона залишила нам свої заповіді.

Заповіді Матері Терези

• Так, люди непослідовні, нерозумні й егоїстичні. І все ж, люби їх!
• Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в потаємній корисливості і себелюбстві. І все ж, твори добро!
• Якщо тебе супроводжує успіх, ти наживаєш уявних і справжніх ворогів. І все ж, добивайся успіху!
• Добро, зроблене тобою, завтра ж забудуть. І все ж, твори добро!
• Щирість і відкритість зроблять тебе уразливим. І все ж, будь щирим і відкритим!
• Те, що ти будував роками, може зруйнуватися в одну мить. І все ж, будуй!
• Люди потребують допомоги, але вони ж стануть дорікати тобі за неї. І все ж, допомагай людям!
• Віддай світу найкраще, що маєш, і натомість одержиш жорстокий удар. І все ж, віддай світу найкраще, що в тебе є!

Міссію позитиву активісти клубу з фліпчартом, плакатами, фото, маркерами, кольоровими сердечками та чудовим настроєм  разом з практичним психологом несли в кожний клас, “вирощували” класні дерева доброти, дарували тепло своїх долоней і зичили всім ДОБРА!

1 грудня у Білозерській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18 пройшли заходи, приурочені до відзначення Міжнародного дня інвалідів, метою якого було усвідомлення життєвих проблем людей, які потребують особливої

уваги і милосердя; сприяння  розвитку волонтерського руху, спрямованого на

утвердження толерантності, милосердя, активної соціальної дії, доброчинності; забезпечення потреби  у спілкуванні з хворими ровесниками.Однозначно, це не святковий день, це день, який робить наголос – є така категорія населення і нам всім разом жити.

Учасники шкільного клубу «Позитивчик» під керівництвом практичного психолога школи Самарської М.В. провели тематичні тренінги для учнів 8-9 класів, які  сприяли поглибленню обізнаності вихованців щодо проблем людей, які потребують особливої уваги, та формуванню моральних якостей учнів як гідних членів сучасного суспільства. Інформаційні хвилинки, проведені класними керівниками для учнів 1-11 класів  були направлені на звернення уваги до проблем інвалідів, захисту їхніх прав, гідності та благополуччя.

Толерантність кожного з нас, милосердя та увага допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями.

Здоров’я – одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров’я – це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя. 

Поріг ХХІ століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ (вірус імунодефіциту людини)  і його кінцева стадія СНІД( синдром набутого імунодефіциту). СНІД – особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини.

З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що слугує  справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з пандемією, яка поширюється у всіх регіонах світу.

Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. – вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у  віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ – позитивних у нас значно більше.

У всьому світі 1 грудня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе ця глобальна епідемія. Згадують і оплакують тих, хто вже помер або смертельно хворий,  говорять про масштаби трагедії і про те, що ця чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

СНІД – особливо небезпечна хвороба, яка несе смертельну загрозу людству. Це інфекційне захворювання здатне за 10 – 20 років поставити рід людський під реальну загрозу вимирання.

У генеалогії цієї хвороби багато загадкового. Науковці й досі не дійшли згоди про походження лиховісного ВІЛ-вірусу імунодефіциту людини. Висуваються різні гіпотези, зокрема і фантастичні, мовляв, вірус занесли на Землю інопланетяни. Є й інші, обґрунтовані версії. Так,  наприклад,  югославський лікар та історик медицини Мірко Грек вважає, що привід для епідемії СНІДу – це порушення рівноваги між поширеними хворобами і тяжкими інфекційними захворюваннями, яких майже повністю позбулися завдяки успіхам медицини. За Греком, епідеміям нових, незнаних досі хвороб, передують їх поодинокі прояви впродовж десятиліть, навіть століть. Уся біда в тому, що медики просто не встигли своєчасно звернути на них увагу, вивчити й осмислити. До того ж новий вірус здатен досить довго нічим в організмі людини себе не виявляти, очікуючи більш сприятливих для себе умов. Існує багато інших версій науковців щодо виникнення цієї страшенної хвороби. 

Вірус СНІДу дуже дрібний, набагато менший за бактерії, проте неймовірно підступний. Розмножується, тільки потрапивши в клітини білих кров’яних тілець людини – основних вартових її імунної системи. Вірус руйнує їх із середини. Наслідки цього жахливі: людина стає беззахисною перед будь-якою інфекцією.

Першими, хто захворів на СНІД, були люди, які входили до так званої «групи ризику». Це наркомани, повії, гомосексуалісти, хворі на уроджену гемофілію (тому що їхнє життя залежить від систематичного введення препаратів із донорської крові).

Однак дуже швидко вірус СНІДу вийшов за межі названих груп ризику в основну популяцію населення.

Згідно з новими цифрами, які оприлюднив підрозділ ООН боротьби з ВІЛ/СНІДом, темпи поширення інфекції серед молоді в більшості уражених країн знижуються; виняток становить лише ситуація в Україні та Росії, де кількість ВІЛ – інфікованих серед молоді в віці від 15 до 24 років продовжує зростати.

 Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

– статевий;

– під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

– при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);

– від ВІЛ-інфекції або хворої на СНІД матері дитині до, під час або після пологів.

Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – чотири-п’ять тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини.

Як уже говорилося, найімовірнішими вірусоносіями є гомосексуалісти, наркомани, що вводять наркотики внутрівенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів, ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Та було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед групи ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповсюджується планетою з неймовірною швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства.

Учені не втрачають надії, деякі навіть упевнені, що медикаменти, спроможні перемогти ВІЛ,  неодмінно з’являться в найближчі роки. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з’явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і громадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу – такі перспективи на найближче майбутнє.

А ми маємо пам’ятати: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах – найкращі методи профілактики СНІДу.